Діагностикою та лікуванням захворювань шлунка і системи травлення займаються лікарі-гастроентерологи.
У сферу їх діяльності входять хвороби стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки, тонкого і товстого кишечника.
Крім того, гастроентерологи займаються лікуванням хвороб печінки, жовчного міхура та підшлункової залози.
Болі в животі, проблеми з травленням і розлад шлунку - типові симптоми захворювань шлунково-кишкового тракту. Причина може критися в неправильному харчуванні, що легко можна виправити шляхом дотримання спеціальної дієти.
У ряді випадків симптоматика вказує на серйозні функціональні порушення, що вимагають серйозного лікарського втручання.
Абсцес печінки, Агенезія нирки (аплазія нирки),
Алкогольна хвороба печінки, Алкогольний гепатит, Алкогольний
цироз печінки, Амілоїдоз нирок, Аутоімунний гепатит, Біліарний цироз,
Хвороба Крона, Біль у шлунку, Водянка жовчного міхура, Гастрит,
Гастродуоденіт, Гастроезофагеальний рефлюкс, Гастроентерит,
Гепатит, Гепатомегалія, Гепаторенальний синдром, Гідронефроз,
Гіпоплазія нирки, Гломерулонефрит, Грижа черевної порожнини (абдомінальна
грижа), Діарея, Дивертикул стравоходу, Дивертикульоз, Дисбактеріоз,
Дисбактеріоз кишечника, Дискінезія жовчовивідних шляхів, Диспепсія, Дуоденіт
Шлунково-кишкова кровотеча, Жовчокам'яна хвороба, Жовчно-кам'яна хвороба,
Гастроентерит - це запалення слизових оболонок шлунка і тонкої кишки.
Розвивається в результаті попадання в шлунково-кишковий тракт бактерій, вірусів або харчових токсинів.
Також причинами запалення можуть бути аутоімунні процеси, глистяні інвазії, алергійні реакції. Захворювання має гостру і хронічну форму. Сприяє розвитку гастроентериту вживання недоброякісних продуктів, патологія травної системи, недотримання гігієни.
Найбільш частими симптомами гастроентериту є блювання, діарея і біль в животі. Стілець зазвичай рідкий, в ньому може виявлятися слиз, прожилки крові, інші невластиві домішки. Можливі підвищення температури тіла до 37-38 ° С, погіршення загального стану, головний біль, слабкість. При важких формах гастроентериту частота стільця може досягати 15 разів на добу, що загрожує серйозним зневодненням організму.
Діагностика грунтується на класичній картині, даних про вживання недоброякісної їжі напередодні або контакті з хворою людиною. При необхідності можуть застосовувати посів блювотних або калових мас, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, езофагогастродуоденоскопія. Обов'язково проводять загальноклінічні дослідження (аналіз крові, сечі, копрограма).
- Бактеріальний гастроентерит: збудники - сальмонели (в т.ч. викликають черевний тиф, паратифи), вібріон холери, дизентерійна паличка, кишкова паличка;
- Ураження шлунково-кишкового тракту, викликане найпростішими (лямбліоз, амебіаз, балантидиаз).
- Вірусний гастроентерит : Збудниками можуть бути аденовірус, ротавірус, вірус грипу, ентеровірус і ін);
- Токсичний гастроентерит : Розвивається при отруєнні різними хімічними сполуками (сполуками миш'яку, сулемою, отрутами, що містяться в деяких грибах, наприклад бліда поганка, несправжні опеньки, мухомори;
- Токсичне ураження шлунка і кишечника може бути обумовлено вживанням налима, печінки щуки, ікри скумбрії, а також деяких кісточкових плодів.
- Аліментарний гострий гастроентерит: причиною може бути надмірне споживання грубої їжі, гострих страв, міцних алкогольних напоїв.
- Лікарський гастроентерит: може бути проявом гіперчутливості до препаратів йоду, брому, деяких антибіотиків, сульфаніламідів.
- Алергічний гастроентерит: обумовлений непереносимістю деяких продуктів (суниці, яєць, крабів тощо).
При появі симптомів гастроентериту слід припинити вживання в їжу продуктів, які могли спровокувати захворювання.
У перші години хвороби краще випити сорбенти. З огляду на значну втрату рідини і електролітів слід вживати велику кількість рідини (краще мінеральну воду або спеціальні сольові розчини). Потрібно виключити з дієти копченості, консерви, приправи, жирні продукти. Харчуватися дрібно (невеликими порціями). Рекомендуються супи, каші, протерті овочі. Якщо симптоми захворювання зберігаються більше доби або стан хворого погіршується, необхідно звернутися до лікаря.
При тяжкому ступені зневоднення, коли недостатньо оральної регідратації, можливо внутрішньовенне введення розчинів (розчин глюкози 5%, фізіологічний розчин, реополіглюкін). Інфузійна терапія є показанням також при вираженому інтоксикаційним синдромі, який може спостерігатися при гастроентериті.
Часто у хворих на гастроентерит виявляють симптоми авітамінозу, тому застосовують вітамінотерапію. В амбулаторних умовах хворим рекомендується застосування полівітамінних комплексів. Для відновлення ураженої слизової оболонки шлунка і кишечника призначають обволікаючі та в'яжучі засоби (препарати вісмуту). З цією ж метою можливе застосування препаратів на основі рослинної сировини (пижма, звіробою, трави змійовика).
Ефективна також в лікуванні гастроентериту фізіотерапія. Хворим призначають парафінові аплікації, зігріваючі компреси, индуктотермию, озокерит. При гастроентериті часто порушується склад нормальної мікрофлори кишечника, тому доцільний прийом еубіотиків. У деяких випадках застосовують антибактеріальні препарати.
При важких формах гострого гастроентериту можливі жар, сильне зневоднення, аж до розвитку недостатності кровообігу і анурії, що може загрожувати життю хворого.
Для попередження гастроентериту необхідно частіше мити руки, особливо після громадського транспорту і відвідування туалету, піддавати продукти харчування достатньої термічної обробки, стежити за якістю їжі, обмежити контакт з хворими людьми.
Гастроезофагеальний рефлюкс - це ретроградний (зворотний нормальному току) закид кислого шлункового вмісту в стравохід через нижній стравохідний (кардіальний) сфінктер, що виникає внаслідок порушення роботи зазначеного клапана.
Такий стан періодично спостерігається у практично всіх здорових людей. Однак, часте його повторення може призводити до розвитку гастроезофагеального рефлюкса і рефлюкс-езофагіту. Чоловіки страждають від даної патології дещо частіше жінок.
Гастродуоденіт - це запалення слизової оболонки дванадцятипалої кишки, а також пілоричного відділу шлунка.
Гастрит являє собою запалення слизової оболонки шлунка. Це одне із захворювань шлунково-кишкового тракту,які найбільш часто зустрічаються.
Згідно з деякими даними, більше 80% всіх людей страждає на гастрит, а серед літніх людей хронічний гастрит зустрічається майже в 90% випадків.
При гастриті їжа погано перетравлюється, що в цілому призводить до занепаду сил. Як і більшість хвороб, гастрит буває гострим і хронічним. Крім того, ця хвороба може протікати на тлі підвищеної або зниженої кислотності. Для кожного з цих різновидів гастриту характерна своя симптоматика.
Водянка жовчного міхура - це захворювання, яке виникає внаслідок повної або часткової непрохідності протоки міхура, в результаті чого в жовчному міхурі відбувається скупчення ексудату і слизу.
Біль в шлунку може бути різної інтенсивності і характеру, і свідчить про проблеми травної системи. Навіть єдиний епізод болю не повинен бути проігнорований, так як він може бути симптомом серйозного захворювання.
Однак болі в животі іншої локалізації нерідко можна сплутати з шлунковими, тому при наявності цього симптому слід звернутися до лікаря.
Хвороба Крона - це хронічне неспецифічне запалення шлунково-кишкового тракту. Захворювання може зачіпати будь-який відділ шлунково-кишкового тракту (від порожнини рота і до прямої кишки), але найчастіше вражає термінальний відрізок клубової кишки.
Біліарний цироз - це важка хронічно прогресуюча патологія печінки, обумовлена поступовим заміщенням нормальної печінкової тканини рубцевою (фіброзною) тканиною.
Поширеність даного захворювання становить близько 45 випадків на 1 млн населення. Дещо частіше біліарним цирозом страждають жінки у віці понад 40 років. Нерідко дана патологія носить сімейний характер.
Аутоімунний гепатит (або хронічний активний гепатит) - захворювання печінки, при якому відбувається руйнування її клітин власною імунною системою. Дане захворювання схильне до швидкого прогресування, що може привести до розвитку цирозу печінки. В даному випадку симптоми захворювання можуть нагадувати системний червоний вовчак.
Амілоїдоз нирок - це ураження нирок при системному порушенні білково-вуглеводного обміну, при якому відбувається позаклітинне накопичення складної протеїдо-поліцукрової речовини - амілоїду в нирковій тканині, що призводить до порушення їх функціонування.
Поширеність даної патології в популяції в середньому становить 0,7% (для країн Азії - близько 0,2%, для Іспанії та Португалії - 1,5-2%). Найбільш часто амілоїдозом нирок страждають чоловіки середнього віку (40-50 років).
В окремих випадках користуюся цим сайтом щоб уточнити дозування деяких ліків, адже інструкції не завжди під рукою, а все пам'ятати самі розумієте ...
Потрібний сайт. Мало де є інструкції по застосуванню та побічних діях, в більшості назва та дозування ліків представлені - а тут про ліки все є
Завжди актуальна інформація про ліки та препарати, навіть стрічка новин тематично підібрана. Із задоволенням користуюся і Вам раджу
з описом складу, фармакологічних властивостей, доз та сфер застосування і використання лікарських препаратів, як за призначенням так і без
препаратів взяті з офіційних зареєстрованих джерел із протипоказаннями, дозуванням, фармакологічними особливостями та побічною дією
України та світових виробників ліків, медичних препаратів, вакцинації, пандемій та огляди тенденцій і напрямів розвитку галузі та сучасної науки