Причин і факторів розвитку дуоденіту дуже багато.
Запальний процес в дванадцятипалій кишці може бути обумовлений надмірним вживанням гострої, жирної, копченої їжі або алкоголю.
Хвороба може бути спровокована отруєнням токсичними речовинами, наприклад, при вживанні отруйних грибів або прийомі деяких медикаментів. Дуоденіт може бути викликаний паразитарної інфекцією, яка в свою чергу сприяє розвитку алергічних реакцій і приєднання патогенної бактеріальної флори.
Також дуоденіт може виникати на тлі інших захворювань шлунково-кишкового тракту, а саме: гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, захворювання підшлункової залози, холецистит, синдром Золлінгера-Еллісона, хвороба Крона, целіакія, Вірусний гепатиту А, пухлини в шлунково-кишковому тракті, а також гелікобактерна інфекція.
СИМПТОМИ ДУОДЕНІТІВ
Основним симптомом дуоденіту є больовий синдром.
Больові відчуття можуть бути різними в залежності від форми ураження.
При поверхневому ураженні відмічається незначний біль переважно в верхніх відділах живота.
При атрофічному ураженні болів може і не бути, а основними проявами захворювання буде: підвищена стомлюваність, дратівливість, зниження фізичних і розумових здібностей, запаморочення і головні болі.
У разі ацидопептичного ураження відзначаються різкі болі в області пупка, які посилюються на голодний шлунок.
При дуоденіті також може спостерігатися нудота, блювання, зниження апетиту, підвищення температури тіла, печія, тривала гикавка і кровотечі з шлунково-кишкового тракту. Для дуоденіту характерна сезонність загострень. Симптоми, як правило, загострюються навесні і восени.
ДІАГНОСТИКА ДУОДЕНІТУ
Діагностика при дуоденіті включає в себе збір анамнезу захворювання і анамнезу життя пацієнта.
При огляді хворого лікар визначає хворобливість живота, особливо його верхніх відділів.
Лабораторні методи дослідження включають в себе:
клінічний і біохімічний аналізи крові,
загальний аналіз сечі,
аналіз калу з копрограмою.
При дуоденіті можливе застосування наступних інструментальних методів діагностики:
- ультразвукове дослідження;
- езофагогастродуоденоскопія;
- тест на продукцію кислоти шлунка;
- дихальні тести на наявність хелікобактерної інфекції;
- колоноскопія;
- рентгенографія шлунка з подвійним контрастуванням;
- комп'ютерна томографія;
- інші методи.
ВИДИ ЗАХВОРЮВАННЯ
За характером захворювання дуоденіт буває поширений і локалізований.
У свою чергу локалізований ділиться на бульбіт, сфінктеріт, папиліт і запалення дистального відділу.
Залежно від перебігу захворювання дуоденіт може бути гострим або хронічним. Останні буває поверхневий, атрофічний і ерозивний або ацідопептіческого.
ДІЇ ПАЦІЄНТА
При лікуванні дуоденіту слід неухильно дотримуватися рекомендованої дієти і призначеного лікування. Хворому особливу увагу слід звернути на своє харчуванні. ї
ЛІКУВАННЯ ДУОДЕНІТУ
При наявності інфекційного агента (як правило, хелікобактер) хворому призначається курс антибіотиків.
При паразитарній інфекції - курс проти паразитарних препаратів.
Для зниження кислотності шлунка призначають інгібітори протонної помпи.
При наявності спазмів і больового синдрому хворому прописуютья спазмолітики і знеболюючі засоби.
Хворому слід дотримуватися раціонального збалансованого харчування, зокрема слід відмовитися від занадто гарячої їжі, смаженого, копченостей і консервованої їжі.
При гострому дуоденіті призначається стіл №1.
При хронічному дуоденіті - стіл №5.
УСКЛАДЕННЯ
Дуоденіт може ускладнитися перидуоденітом, виникненням кровотеч і виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки.
У рідкісних випадках можливий стеноз ворот шлунка, дуоденальна гормональна недостатність, кишкова непрохідність і навіть перитоніт, який може розвинутися при фегмонозному дуоденіті.
ПРОФІЛАКТИКА
Профілактика дуоденіту зводиться до дотримання раціонального збалансованого харчування, відмова від шкідливих звичок (алкоголь, куріння), а також своєчасне лікування захворювань шлунково-кишкового тракту.
