Гломерулонефрит - це ціла група різнорідних захворювань.
Виділяють первинний гломерулонефрит, коли патологічний процес обмежений нирками і вторинний, коли ураження нирок є наслідком якого-небудь системного захворювання.
Гострий гломерулонефрит має тривалість до кількох тижнів, підгострий до декількох місяців, хронічний до року і більше. Хронічний гломерулонефрит є однією з основних причин хронічної ниркової недостатності, що вимагає гемодіалізу та трансплантації нирки.
ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ
- Інфекційні захворювання, серед яких найбільш часто розвивається постстрептококовий гломерулонефрит, рідше причиною захворювання можуть стати інші бактеріальні, вірусні і паразитарні інфекції. Механізм ураження має імунний характер і не пов'язаний з прямою дією інфікуючих агентів. Тому гломерулонефрит розвивається як правило через кілька тижнів після перенесеної інфекції;
- Токсичні фактори (органічні розчинники, алкоголь, наркотики, ртуть, деякі лікарські препарати);
- Системні захворювання різної природи: вовчак, вузликовий періартеріїт, хвороба Шенлейна - Геноха, синдром Гудпасчера і інші васкуліти, амілоїдоз;
- Спадкові синдроми з ураженням нирок: синдром Альпорта, хвороба Фабрі та ін.
СИМПТОМИ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ
Клінічними ознаками гломерулонефриту є підвищення артеріального тиску, набряки, зменшення об'єму за добу сечі (олігурія). При появі подібних симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Особливо пильно слід контролювати свій стан після перенесених інфекцій стрептококової етіології (ангіна, шкірне імпетіго). При лабораторних дослідженнях сечі виявляють протеїнурію (білок в сечі) і гематурію (еритроцити в сечі) різного ступеня вираженості, ціліндрурію. В біохімічному аналізі крові виявляється диспротеїнемія (порушення співвідношення білкових фракцій), іноді гіперліпідемія і часто гіперазотемія.
ДІАГНОСТИКА ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ
В діагностиці використовують біохімічні аналізи крові і сечі, визначення клубочкової фільтрації та кліренсу креатиніну, аналіз крові на антистрептококові антитіла, рентгенографію, КТ та УЗД органів черевної порожнини. В цілому ряді випадків для діагностики потрібне проведення біопсії нирки.
ЛІКУВАННЯ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ
При вираженій клінічній картині хворого госпіталізують, призначають строгий постільний режим і дієту для хворих з захворюваннях нирок. Лікарська терапія може включати антибактеріальну, імуносупресивну та симптоматичну терапію. У деяких випадках потрібне проведення гемодіалізу.
ПРОФІЛАКТИКА ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ
Профілактика постстрептококового гломерулонефриту полягає у своєчасній і грамотній антибактеріальній терапії при інфекційних захворюваннях стрептококової етіології (ангіна і ураження шкіри). Профілактика гломерулонефриту при інших інфекційних процесах полягає в адекватному лікуванні відповідних інфекційних захворювань.
