ЛІНОТОР®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Фарма Інтернешенал, Йорданія

Міжнародна непатентована назва: Lisinopril

АТ код: C09AA03

Форма випуску: Таблетки по 20 мг № 28

Діючі речовини: 1 таблетка містить: лізиноприлу дигідрат еквівалентно 20 мг лізиноприлу

Допоміжні речовини: Маніт (Е 421), кальцію гідрофосфат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, заліза оксид червоний (Е 172), магнію стеарат.

Фармакотерапевтична група: Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

Показання: Артеріальна гіпертензія, гострий інфаркт міокарда в перші 24 години за умов стабільної гемодинаміки.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 4р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/10221/01/03



Інструкція

для медичного застосування препарату

ЛІНОТОР®

(Linotor®)

Склад:

діюча речовина: лізиноприл;

1 таблетка містить лізиноприлу дигідрат еквівалентно 5 мг лізиноприлу;

1 таблетка містить лізиноприлу дигідрат еквівалентно 10 мг лізиноприлу;

1 таблетка містить лізиноприлу дигідрат еквівалентно 20 мг лізиноприлу;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), кальцію гідрофосфат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, заліза оксид червоний (Е 172), магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори АПФ. Код АТС С09А А03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія, гострий інфаркт міокарда в перші 24 години за умов стабільної гемодинаміки.

Протипоказання. Підвищена чутливість до лізиноприлу, інших інгібіторів АПФ або інших компонентів препарату. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі після попередньої терапії інгібіторами АПФ. Ідіопатична або спадкова ангіоедема. Стеноз ниркової артерії, особливо білатеральний стеноз або стеноз артерії єдиної нирки. Тяжка серцева недостатність, тяжка артеріальна або реноваскулярна гіпертензія, кардіоміопатія, аортальний стеноз. Період вагітності та годування груддю. Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози. Застосовують внутрішньо дорослим. Препарат Лінотор® рекомендовано приймати 1 раз на добу в один і той же час. Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на абсорбцію препарату, але обов’язково з достатньою кількістю рідини.

Артеріальна гіпертензія. Рекомендована початкова доза складає 5 мг/добу за один прийом. Через 24 години дозу збільшують на 5 мг. Якщо при цьому бажаного терапевтичного ефекту не досягнуто протягом 2-4 тижнів, доза може бути збільшена до 20 мг один раз на добу.

У хворих із досить активованою системою ренін-ангіотензин-альдостерон (зокрема стійко підвищений кров’яний тиск, гіповоліємія, серцева декомпенсація), можливе надмірне зниження кров’яного тиску. Для таких пацієнтів рекомендована початкова добова доза складає 2,5-5 мг, лікування має відбуватися під медичним спостереженням. Підтримуюча доза складає 20 мг/добу.

Гострий інфаркт міокарда. Терапію препаратом Лінотор® слід розпочинати у перші 24 години після появи симптомів захворювання за умови відсутності протипоказань (гіпотензії, гіповолемії, ниркової недостатності). Початкова доза препарату складає 5 мг. «Цільова» доза препарату Лінотор® складає 10 мг 1 раз на добу.

Пацієнтам із систолічним тиском, що не перевищує 120 мм рт. ст., лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг препарату Лінотор® (1/2 таблетки по 5 мг). У випадку розвитку артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт. ст.) не слід перевищувати добову підтримуючу дозу 5 мг, а за необхідності – зменшити її до 2,5 мг. Якщо після прийому лізиноприлу в дозі 2,5 мг систолічний тиск протягом 1 години залишається менше 90 мм рт. ст., необхідно припинити лікування лізиноприлом. При подальшому розвитку артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.), незважаючи на зменшення добової дози лізиноприлу до 2,5 мг, лізиноприл слід відмінити.

Хворим із гострим інфарктом міокарда рекомендовано лікування препаратом Лінотор® підтримуючою дозою 10 мг на добу протягом 6 тижнів. Надалі потрібно оцінити необхідність подальшого приймання препарату. У разі порушення функції лівого шлуночка лікування слід продовжити з використанням дози 10-20 мг.

При нирковій недостатності дозування має ґрунтуватися на показниках кліренсу креатиніну, як наведено в таблиці:

Не слід перевищувати максимальну добову дозу 20 мг, а хворим із кліренсом креатиніну менше   30 мл/хв. – 10 мг на добу. Деяким пацієнтам, залежно від переносимості, доцільно подовжувати інтервали до 1 разу на 2 дні.

Лізиноприл підлягає діалізу, і тому пацієнти, які знаходяться на діалізі, можуть приймати стандартну дозу лізиноприлу в дні проведення процедури діалізу. У дні, вільні від діалізу, доза лізиноприлу має підлягати титруванню з метою досягнення контролю рівня артеріального тиску.

У хворих, які приймають діуретики, можлива симптоматична гіпотензія при застосуванні препарату Лінотор®. Тому рекомендовано за 2-3 дні до початку терапії препаратом Лінотор® перервати прийом діуретика. При неможливості відміни діуретиків, терапію препаратом Лінотор® потрібно розпочинати з 5 мг. При цьому необхідний контроль функції нирок та рівня калію в крові. Подальше дозування препарату має бути скориговано відповідно до кров’яного тиску. З обережністю призначають хворим із гіповолемією.

Літні пацієнти. Початкова доза складає 2,5 мг 1 раз на добу. Терапевтична доза встановлюється індивідуально відповідно до кров’яного тиску.

Побічні реакції. Прояви побічних реакцій бувають: дуже поширені (≥ 10 %), поширені (≥ 1 %, < 10 %), непоширені (> 0,1 %, < 1 %), рідко поширені (≥ 0,01 %, < 0,1 %), дуже рідко поширені        (< 0,01 %)

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія (особливо після прийому першої дози препарату пацієнтами з дефіцитом натрію, дегідратацією, серцевою недостатністю); ортостатичні реакції, у тому числі гіпотонія. Інфаркт міокарда або інсульт, можливо, як вторинні явища до надлишкової гіпотонії у пацієнтів із великим ризиком, відчуття серцебиття, тахікардія, синдром Рейно.

При застосуванні лізиноприлу у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда можливі, особливо в перші 24 години, атріовентрикулярна блокада ІІ–ІІІ ст., тяжка гіпотензія та/або порушення функції нирок (0,1-1% випадків), у поодиноких випадках (0,01-0,1%) – кардіогенний шок.

З боку сечостатевої системи: ниркова дисфункція. Рідко – уремія, гостра ниркова недостатність, олігурія/анурія. У пацієнтів з ураженням ниркових артерій та хворих, які одночасно отримують діуретики, може спостерігатися підвищення рівня креатиніну та азоту сечовини у сироватці крові.

З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт. Рідко – риніт, бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, глосит і сухість у роті.

З боку травної системи/печінки: діарея, блювання, нудота, біль в абдомінальній ділянці та порушення травлення. Рідко – сухість у роті, панкреатит, набряк слизової оболонки травного тракту, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, жовтяниця.

З боку імунної системи та шкіри: висипання, свербіж. Рідко – надчутливість/ангіоневротичний набряк, кропив’янка, алопеція, псоріаз, лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивні антинуклеарні антитіла, підвищена реакція осідання еритроцитів, еозинофілія та лейкоцитоз, висипання, фоточутливість або інші дерматологічні прояви.

З боку нервової системи: іноді виникає головний біль, втомлюваність, запаморочення, депресія, порушення сну, парестезія, порушення рівноваги, дезорієнтація, суб’єктивне відчуття шуму у вухах та зниження гостроти зору.

З боку кровоносної системи: рідко – зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, пригнічення діяльності кісткового мозку, анемія, тромбопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична пневмонія, лімфаденопатія, аутоімунна хвороба.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:  імпотенція, гінекомастія.

Результати лабораторних досліджень: збільшення вмісту сечовини в крові, збільшення вмісту креатиніну в сироватці крові, збільшення рівня ферментів печінки, гіперкаліємія. Рідко – збільшення вмісту білірубіну в сироватці крові, гіпонатріємія.

Передозування. Симптоми: артеріальна гіпотензія, гостра судинна недостатність, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція легенів, тахікардія, брадикардія, запаморочення, тривожний стан та кашель.

Лікування: лікування симптоматичне, в/в введення фізіологічного розчину. Можливе введення інфузії ангіотензину II та/або в/в ведення катехоламінів. Якщо прийом препарату був здійснений нещодавно, то для виведення препарату рекомендується промивання шлунку та прийом ентеросорбентів або сульфату натрію. Лізиноприл може бути виведений з організму за допомогою гемодіалізу, при цьому слід уникати застосування поліакрилонітрильних металосульфонатних мембран високої проникності.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Не застосовується.

Діти. Ефективність і безпечність застосування дітям не встановлені, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.

Особливості застосування. У пацієнтів зі збільшеним ризиком прояву симптоматичної артеріальної гіпотонії, ішемічною хворобою серця або порушенням кровообігу мозку, у котрих сильне зниження кров’яного тиску, стеноз мітрального клапана та обструкцією лівого шлуночка може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Початок терапії та підбирання дози мають ретельно контролюватися.

Артеріальна гіпотензія. Препарат Лінотор® здатний, особливо одразу після прийому, спричиняти різке зниження кров’яного тиску. Симптоматична гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів із неускладненою артеріальною гіпертензією, але частіше виникає у пацієнтів із сольовим або об’ємним дефіцитом, спричиненим терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, блюванням, діареєю або діалізом.

Прийом препарату Лінотор® ці пацієнти повинні розпочинати під постійним контролем лікаря, бажано в умовах стаціонару, у низьких дозах і з ретельним коригуванням доз. Одночасно слід контролювати функцію нирок і рівень калію в сироватці крові. Рекомендується, по змозі, припинити терапію діуретиками.

Це повною мірою стосується пацієнтів зі стенокардією та церебральною ангіопатією, у яких різке зниження кров’яного тиску загрожує інфарктом міокарда або інсультом.

У випадку розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти в лежаче положення і, по змозі, перорально або внутрішньовенно скоригувати водний баланс. У разі розвитку асоційованої з гіпотензією брадикардії показане застосування атропіну. Після успішного лікування гіпотензії, спричиненої початковою дозою, залишається необхідність у ретельному коригуванні дози препарату. Якщо негостра гіпотензія у пацієнтів із серцевою недостатністю стає симптоматичною, може виникнути необхідність у зниженні дози та/або відміні терапії діуретинами або препаратом Лінотор®. По змозі, терапію діуретичними засобами слід припинити за 2-3дні до початку терапії препаратом Лінотор®.

Артеріальна гіпотензія з гострим інфарктом міокарда. При гострому інфаркті міокарда з елевацією сегмента ST лізиноприл може призначатися всім пацієнтам при відсутності протипоказань; проте в першу чергу це стосується хворих із клінічними ознаками серцевої недостатності на ранніх етапах захворювання, зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка, з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом.

Лізиноприл можна застосовувати для лікування початкових стадій нефропатії пацієнтів з інсулін-залежним та інсулін-незалежним діабетом з нормальним рівнем тиску або гіпертензією та з проявами мікроальбумінурії (30-300 мг/24години). При наявності інсулінозалежного цукрового діабету (через тенденцію до гіперкаліємії) лікування лізиноприлом слід розпочинати з низьких доз і здійснювати під наглядом лікаря.

Ниркова недостатність. Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (рівнем креатиніну нижче 30 мл/хв) і пацієнтам на діалізі препарат Лінотор® протипоказаний. Лізиноприл застосовують з особливою обережністю пацієнтам зі зниженою функцією нирок. Пацієнти цієї групи потребують зниження дози або подовження інтервалу між дозами.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, не ускладненою клінічно вираженою дисфункцією нирок, відзначається підвищення рівня сечовини і креатиніну, спричинене сумісним застосуванням лізиноприлу та діуретиків. У цьому випадку можуть знадобитися зниження дози інгібітора АПФ або відміна діуретиків, а також розглядатися можлива наявність невиявленого стенозу ниркової артерії.

Лікування гострого інфаркту міокарда препаратом Лінотор® не показане пацієнтам з ознаками дисфункції нирок, якій притаманний підвищений рівень креатиніну сироватки (вище 177 µмоль/л
(2,0 мг/дл) та/або протеїнурією понад 500 мг/добу. При розвитку дисфункції нирок протягом терапії препаратом Лінотор® (кліренс креатиніну сироватки нижче 30 мл/хв або вдвічі збільшений рівень креатиніну сироватки при його визначенні до лікування), препарат Лінотор® слід відмінити.

Гемодіаліз. Пацієнтам на тривалому гемодіалізі препарат Лінотор® протипоказаний. При сумісному застосуванні препарату Лінотор® та полі(акрилнітрил,натрій-2-метилалілсульфонат)-високопроникної мембрани (наприклад, AN 69) при діалізі або гемофільтрації існує ризик реакції гіперчутливості (псевдоанафілактичної реакції) аж до розвитку шоку. Серед перших проявів анафілаксії – набряк обличчя, почервоніння шкіри, гіпотензія та задишка. Симптоми розвиваються протягом кількох хвилин після початку гемодіалізу. Рекомендується застосування інших мембран для діалізу, або застосування інших лікарських засобів для лікування гіпертензії або недостатності міокарда.

Підвищений рівень калію в сироватці крові (гіперкаліємія). У пацієнтів із наявною нирковою або серцевою недостатністю лікування лізиноприлом може спровокувати гіперкаліємію. Лікування калієзберігаючими діуретиками або препаратами калію як підтримуюча терапія не рекомендується, оскільки це може призвести до істотного підвищення рівня калію в сироватці крові. Однак у випадку показання терапії даними препаратами, рівень калію слід регулярно контролювати протягом усього курсу терапії.

Первинний гіперальдостеронізм. У пацієнтів, які страждають на первинний альдостеронізм, інгібітори АПФ неефективні. Таким чином, застосування препарату Лінотор® у цьому випадку не рекомендується.

Протеїнурія. Є поодинокі випадки розвитку протеїнурії у пацієнтів, особливо зі зниженою нирковою функцією або після прийому високих доз лізиноприлу. У разі клінічно істотної протеїнурії (вище 1 г/день) препарат Лінотор® слід застосовувати тільки після критичного зважування терапевтичної користі та потенційного ризику і тільки на фоні постійного спостереження за клінічними та біохімічними показниками.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або під час роботи з іншими механізмами. На початку терапії при зміні дозування, за умови вживання алкоголю та інших лікарських засобів можливий розвиток артеріальної гіпотензії та інших симптомів, що впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Діуретики. Як правило, сумісне з препаратом Лінотор® застосування діуретиків підвищує антигіпертензивний ефект препарату Лінотор®. У пацієнтів, які приймають діуретики, особливо у тих, у кого терапія діуретиками була розпочата нещодавно, іноді відзначається зниження кров’яного тиску при сумісному прийомі препарату Лінотор®. Ризик симптоматичної гіпотензії протягом лікування лізиноприлом можна знизити відміною діуретичних засобів перед початком терапії препаратом Лінотор®.

Калієзберігаючі діуретичні засоби або застосування препаратів калію. Після застосування калієзберігаючих діуретиків рівень калію продовжує підвищуватися, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Інгібітори АПФ сповільнюють виведення калію, спричинене діуретичними засобами. Калієзберігаючі діуретики типу спіронолактону, триамтерену або амілориду, а також препарати калію та харчові добавки, що містять калій, можуть істотно підвищувати рівень сироваткового калію.

Гіпотензивні лікарські засоби. Бета-адреноблокатори, альфа-адреноблокатори, антагоністи кальцію та інші потенціюють гіпотензивний ефект лізиноприлу.

Нестероїдні протизапальні лікарські засоби (у тому числі ацетилсаліцилова кислота). Можуть послабляти гіпотензивний ефект препарату Лінотор®. Нестероїдні протизапальні лікарські засоби та інгібітори АПФ надають додатковий ефект на збільшення вмісту калію у сироватці крові та можуть призвести до погіршення функції нирок.

Препарати літію. При прийомі літію з інгібіторами АПФ відбувається оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові. Одночасне вживання тіазидних діуретинів з інгібіторами АПФ можуть збільшити ризик токсичності літію або збільшити вже збільшену токсичність. Якщо препарат Лінотор® приймають з препаратами літію, то має проводитися моніторинг рівня вмісту  літію у сироватці крові.

Симпатоміметичні засоби. Можуть послабляти гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.

Антидіабетичні засоби. Інгібітори АПФ спроможні підвищувати цукрознижуючий ефект антидіабетичних засобів, особливо протягом першого тижня сумісної терапії.

Засоби, які пригнічують функцію кісткового мозку. Разом з лізиноприлом підвищують ризик нейтропенії та/або агранулоцитозу. Алопуринол, цитостатики, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід при одночасному застосуванні з лізиноприлом можуть призвести до зменшення кількості лейкоцитів у крові, розвитку лейкопенії.

Естрогени. За рахунок затримки рідини в організмі при одночасному призначенні з лізиноприлом можуть зменшити його антигіпертензивну ефективність.

З обережністю лізиноприл слід призначати хворим з гострим інфарктом міокарда протягом            6-12 годин після введення стрептокінази (ризик розвитку гіпотензії).

Лізиноприл посилює прояви алкогольної інтоксикації. На фоні дії алкоголю можливе посилення гіпотензивної дії лізиноприлу. Наркотики, анестетики, снодійні у поєднанні з лізиноприлом спричиняють посилення гіпотензивного ефекту.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Лінотор® є інгібітором пептиділдипептидази. Він інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який каталізує перетворення ангіотензину I на судиннозвужуючий пептид ангіотензин II. Ангіотензин II також стимулює виділення альдостерону коркової кори надниркових залоз. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II, що, в свою чергу, призводить до зменшення судиннозвужуючої активності та зменшення виділення альдостерону.

Фармакокінетика. Одночасне застосування препарату і їжі не впливає на швидкість всмоктування препарату. Максимальна концентрація лікарського засобу в сироватці крові настає через 7 годин. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда відзначають тенденцію до тривалішого часу досягнення максимальної концентрації у плазмі крові. При багатократному прийомі період напіввиведення становить 12,6 годин.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: Препарат Лінотор® по 5 мг – таблетки круглої форми діаметром 6,0 мм з двоопуклою поверхнею, світло-рожевого кольору, з рискою з одного боку та відбитком «PhI» з іншого.

Препарат Лінотор® по 10 мг – таблетки круглої форми діаметром 6,0 мм з двоопуклою поверхнею, рожево-коричневого кольору, з рискою з одного боку та відбитком «PhI»  з іншого.

Препарат Лінотор® по 20 мг – таблетки круглої форми діаметром 8,0 мм з двоопуклою поверхнею, світло рожево-коричневого кольору, з відбитком «PhI» з одного боку.

Термін придатності. Таблетки по 5 мг та по 10 мг – 3 роки;

 таблетки по 20 мг – 4 роки.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі
не вище 30 °С.

Упаковка. По 14 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги; по 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. «Фарма Інтернешенал», Йорданія.

Місцезнаходження. А.С. 334, Аль-Джубайха 11941 Амман, Йорданія.