Берилієва хвороба легень належить до професійних захворювань і виникає внаслідок проникнення частинок берилію до легень разом із вдихуваною парою чи пилом під час тривалого контакту з цим металом або тривалого перебування у виробничому приміщенні, де відбувається його обробка. У разі потрапляння частинок берилію в легені запускається ланцюжок імунних реакцій організму, що призводить до утворення мононуклеарних інфільтратів і неказеозних гранул у місці осідання берилію.
До групи ризику щодо берилієвої хвороби належать працівники таких галузей:
- металургія (виробництво сплавів);
- гірничий видобуток берилію;
- виробництво електроніки;
- ядерне озброєння;
- авіація;
- утилізація та переробка електроніки;
- автомобілебудування;
- косметична промисловість.
СИМПТОМИ БЕРИЛІОЗУ
Прояви берилієвої хвороби, як правило, виникають поступово.
Першим симптомом зазвичай є скарга пацієнта на загальну слабкість і швидку стомлюваність.
Невдовзі після перших проявів виникає задишка (на початку лише під час бігу та ходьби, а через деякий час - і в стані спокою). Разом із задишкою у пацієнта розвивається сухий нападоподібний кашель, що супроводжується в деяких випадках болем у ділянці грудної клітки. Дуже часто хворі на бериліоз починають втрачати масу тіла (аж до 20 кг за 4-6 місяців).
Симптоми лихоманки, як правило, виникають тільки в разі швидкого прогресування захворювання і розвитку ускладнень. За звичайного перебігу бериліозу можливий лише незначний підйом температури (субфебрилітет). Внаслідок вираженої дихальної недостатності у пацієнтів можлива деформація нігтів, пальців рук і ніг (кінцевих фаланг). Нігті стають округлими (форма годинникового скла), а пальці набувають форми барабанних паличок.
ДІАГНОСТИКА БЕРИЛІОЗУ
Діагностика бериліозу здійснюється на підставі анамнезу, об'єктивного обстеження, аналізу крові та рентгенологічного дослідження легень.
Під час огляду пацієнта лікар звертає увагу на наявність специфічних проявів дихальної недостатності (задишка, деформація пальців).
Під час проведення перкуторного обстеження - вислуховується коробковий звук, який вказує на наявність емфіземи та обмеженість рухливості легеневого краю, а в нижніх відділах чути дрібнопухирчасті хрипи.
Під час проведення біохімічного аналізу крові можна виявити підвищення рівня білка в сироватці (насамперед за рахунок гіпергаммаглобулінемії). На рентгені помітні дифузні інтерстиціальні, лінійно-сітчасті або дрібноплямисті утворення в легенях.
Види захворювання
За типом перебігу виділяють два види берилієвої хвороби:
- хронічний бериліоз;
- гострий бериліоз.
Також це захворювання класифікується відповідно до ступеня вираженості змін у легенях.
Виділяють три стадії берилієвої хвороби:
- I стадія характеризується переважно інтерстиціальними змінами в легенях (на збільшеній рентгенограмі помітні нечисленні гранульоми);
- II стадія - більш виражені зміни (численні гранульоматозні тіні);
- III стадія - збільшення кількості та розмірів гранульом, виражена деформація судинно-бронхіального малюнка, а також утворення крупнобульозної еритеми.
Дії пацієнта
Після тривалого контакту з берилієм настійно рекомендується проконсультуватися з лікарем і провести рентгенологічне обстеження.
ЛІКУВАННЯ БЕРИЛІОЗУ
Під час лікування бериліозу застосовують глюкокортикостероїдні препарати, оскільки вони дають змогу усунути симптоматику і сприятливо впливають на оксигенацію організму.
У деяких випадках за хронічного бериліозу може знадобитися довічна глюкокортикостероїдна терапія. За тяжкої дихальної недостатності може знадобитися проведення штучної вентиляції легенів.
Також у реабілітаційний період показана оксигенотерапія.
УСКЛАДНЕННЯ
За важких форм бериліозу може розвинутися сильна дихальна і серцева недостатність, аж до летального результату.
ПРОФІЛАКТИКА БЕРИЛІОЗУ
Для профілактики берилієвої хвороби рекомендується уникати тривалих контактів із цим металом. Робітникам, чия діяльність пов'язана з видобутком і обробкою цієї речовини, рекомендується дотримуватися техніки безпеки і регулярно проходити медичне обстеження.
