Основною причиною розвитку астматичного статусу є відсутність адекватної (базисної) терапії бронхіальної астми. Стан розвивається у випадках, коли пацієнт відмовляється від прийому базисних препаратів (зокрема, відмова від застосування інгаляційних глюкокорикоїдів).
Захворювання може розвинутися в разі безконтрольного прийому бета-2 агоністів. Застосовувати такі препарати можна не більше 6-8 разів на добу.
СИМПТОМИ АСТМАТИЧНОГО СТАТУСУ
- На першій стадії захворювання у хворого відсутня чутливість до бета-2 агоністів. У хворого відсутні вентиляційні розлади. Ця стадія характеризується тривожністю, страхом, наростаючою ядухою, значними труднощами під час вдиху. Хворого турбує тривалий непродуктивний кашель, хрипи в грудях, посиніння губ. У процесі дихання задіюється додаткова мускулатура.
- За другої стадії захворювання відбувається різке посилення симптомів першої стадії. Хворий загальмований, грудна клітка роздута, відзначається западання надключичних і підключичних ямок. Спостерігається посиніння губ, кінчиків пальців та інших ділянок тіла. Пульс у хворого частий, але слабкий. Через закупорку бронхів в організмі зростає вміст вуглекислого газу.
- На третій стадії відзначається різке порушення прохідності бронхів. Це стадія гіперкапнічної коми. У хворого виникають судоми, розвивається кома. Дихання пацієнта рідкісне або відсутнє. Відзначається різке падіння артеріального тиску і різке зниження вмісту кисню в крові.
ДІАГНОСТИКА АСТМАТИЧНОГО СТАТУСУ
На першому етапі лікар оглядає хворого на предмет наявності характерних симптомів астматичного статусу. Часто для встановлення діагнозу цього буває достатньо. Лабораторна діагностика показує зміну газового складу крові. Під час проведення пікфлуометрії відзначається різке зниження об'єму вдихуваного повітря.
Види захворювання
Розрізняють такі форми астматичного статусу:
- Анафілактичний. Характеризується раптовим і стрімким наростанням симптомів захворювання. Можливий розвиток важкої дихальної недостатності та повної зупинки дихання. Основна причина анафілактичного астматичного статусу - спазм бронха. Найчастіше розвивається у відповідь на прийом деяких медикаментів. У клінічній практиці ця форма захворювання зустрічається вкрай рідко.
- Алергічно-метаболічний. Ця форма астматичного статусу розвивається дуже повільно (протягом кількох днів або тижнів). Як правило, виникає як ускладнення бронхіальної астми. Розвивається резистентність (відсутність чутливості) до препаратів, які застосовуються для зняття нападів.
Для того щоб не допустити розвитку астматичного статусу, необхідне адекватне лікування бронхіальної астми. У разі розвитку астматичного статусу хворий потребує негайної медичної допомоги.
ЛІКУВАННЯ АСТМАТИЧНОГО СТАТУСУ
Основними препаратами в лікуванні астматичного статусу є глюкокортикоїди. Ці медикаменти покращують прохідність бронхів, усувають спазм і набряк. Глюкокортикоїди можуть вводитися внутрішньовенно або перорально. На додаток до глюкокортикоїдів також застосовуються короткодіючі метилксантини.
Для поповнення втрат рідини застосовують розчини глюкози і плазмозамінні розчини. Для поліпшення реологічних властивостей крові використовують антикоагулянти.
На 2 і 3 стадії захворювання може застосовуватися штучна вентиляція легенів.
Для профілактики приєднання інфекційних захворювань проводять антибіотикотерапію. Після усунення астматичного статусу показана базисна терапія бронхіальної астми.
УСКЛАДНЕННЯ ВІД АСТМАТИЧНОГО СТАТУСУ
Ускладненнями астматичного статусу можуть бути:
- - кома;
- - розвиток вторинної інфекції;
- - летальний результат (у разі несвоєчасного надання медичної допомоги).
ПРОФІЛАКТИКА АСТМАТИЧНОГО СТАТУСУ
Профілактика астматичного статусу зводиться до своєчасного й адекватного лікування бронхіальної астми. Необхідно уникати контактів з алергенами та іншими чинниками, що сприяють розвитку нападу бронхіальної астми.
