Точні причини розвитку апендициту досі залишаються невідомими.
Зокрема, лікарі досі не розуміють, чому тільки частина людей страждає від запалення червоподібного відростка. На сьогоднішній день розглядається декілька теорій розвитку апендициту.
Найбільш поширеною гіпотезою розвитку апендициту є інфекційна.
Так, при апендициті часто виділяють таких патогенних збудників як кишкова паличка, золотистий стафілокок, стрептокок і інших гноєтворних бактерій. В цілому, ці бактерії присутні в кишечнику в нормі, але за деяких умов вони сприяють розвитку патологічного запального процесу.
Основними факторами, що сприяють розвитку патогенної мікрофлори в кишечнику, є:
- Закупорювання просвіту червоподібного відростка. Це можуть бути деякі вроджені аномалії розвитку. Також закупорювати просвіт апендикса можуть новоутворення, чужорідні тіла і калові камені.
- Порушення кровопостачання. Порушення роботи дрібних судин, що живлять стінки червоподібного відростка, що призводить до застою крові і подальшому розвитку некрозу апендикса.
- Порушення іннервації кишечника. При нейрогенних реакціях можливе погіршення перистальтики, що супроводжується надмірним утворенням слизу і подальшим розвитком запального процесу в червоподібному відростку.
Як показують медичні спостереження, найчастіше апегдицит діагностується в осіб, які страждають запорами, захворюваннями серцево-судинної системи, а також деякими інфекційними патологіями (наприклад, кишковий туберкульоз, дизентерія та інші).
У чоловіків апендицит може виникати на тлі прихованих інфекційних процесів і шкідливих звичок.
У жінок розвиток апендициту можуть спровокувати гінекологічні запальні захворювання.
У дітей запалення червоподібного відростка, як правило, виникає внаслідок вроджених аномалій (звуження просвіту сліпої кишки).
ВИДИ ЗАХВОРЮВАННЯ: КЛАСИФІКАЦІЯ АПЕНДИЦИТУ
Розрізняють гострий і хронічний апендицит.
Найбільш частою формою є гостра. Вона супроводжується яскравою симптоматикою, в той час як при хронічній формі апендициту симптоми стерті.
Залежно від виду патологічного процесу:
1. Аппендікулярна колька.
2. Простий (катаральний, поверхневий) апендицит.
3. Деструктивний апендицит: флегмонозний, гангренозний, перфорований.
4. Ускладнений апендицит: інфільтрат, аппендикулярний абсцес, розлитий гнійний перитоніт.
5. Інші ускладнення гострого апендициту (сепсис, пілефлебіт і ін.)
СИМПТОМИ АПЕНДИЦИТУ: ЯК ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ЗАХВОРЮВАННЯ
Головним чином, апендицит проявляється сильними больовими відчуттями в животі. Також хворого турбує нудота, блювота і висока температура.
- Біль при апендициті. Найбільш характерним першим симптомом апендициту є біль в області сонячного сплетення або над пупком. У деяких випадках людину турбує біль в животі без певної локалізації. Больові відчуття при апендициті можуть бути різної інтенсивності - сильна або слабка біль, постійна або перемінна. Поступово локалізація болю стає більш виразною - в області апендикса (правий підвздох). Біль стає постійним, як правило, помірний. При кашлі, русі і зміні положення тіла больові відчуття посилюються.
Апендикс в усіх розташований по-різному, такі особливості будови тіла, і від його положення залежить місце локалізації болю. Якщо при апендициті біль на кілька годин стихає, то такий симптом може вказувати на розрив стінок апендикса в черевній порожнині. Подальше різке посилення больових відчуттів, які не піддаються знеболенню, вказує на розвиток перитоніту. Примітно, що такі больові відчуття не є специфічними для апендициту. Так, у жінок подібні симптоми можливі при гінекологічних патологіях; у дітей болі в животі часто відзначаються при кишкових інфекціях. Больові симптоми при апендициті можливі при запаленні підшлункової залози, жовчного міхура і інших патологій органів черевної порожнини і малого таза.
Для полегшення завдання лікаря важливо поінформувати його про раніше перенесені (або поточних) захворюваннях, які могли б імітувати симптоматику апендициту. Це дозволить заощадити час на постановку правильного діагнозу.
- Нудота і блювання при апендициті. Блювотні маси складаються з їжі, яка вживалася раніше з домішкою жовчі. При порожньому шлунку блювотні маси складаються з рідини і слизу жовтого кольору. При апендициті блювота розвивається як відповідь-рефлекс на біль. Як правило, блювота при апендициті непостійна, а виникає одноразово. Якщо в блювотних масах немає жовчі, то це, швидше за все, холецистит або закупорка жовчного міхура. Найбільш небезпечною вважається ситуація, коли на тлі апендициту у хворого постійні блювотні позиви, а сама блювота не приносить хворому ніякого полегшення.
- Висока температура. Часто при апендициті хворого турбує висока температура. Як правило, мова йде про температуру тіла 37-38 градусів. Небезпечним симптомом є різке підвищення температури до 39-40 градусів. Також небезпечно і різкі зниження температури до критично низьких показників.
- Диспепсія. На тлі апендициту диспепсія - часте явище. Порушення діяльності травного тракту часто відбувається в поєднанні з порушеннями сечовипускання. При залученні в патологічний процес і сечового міхура колір сечі може набувати інтенсивне темне забарвлення. Також при апендициті можливо почорніння калу. Це небезпечний симптом, який може вказувати на шлункову або кишкову кровотечу. Сильна відрижка, печія, об'ємний кал і надмірне газоутворення можуть вказувати на запальний процес в підшлунковій залозі.
Небезпека апендициту в тому, що він може початися з переважанням зовсім інших симптомів і досить слабких больових відчуттів. При прийомі знеболюючих препаратів больовий синдром може стихати навіть при розвитку некротичних явищ в стінках червоподібного відростка.
ДІЇ ПАЦІЄНТА ПРИ АПЕНДИЦИТІ
При наявності ознак апендициту забороняється приймати болезаспокійливі та проносні препарати, застосовувати місцеве тепло (наприклад, грілки) на область живота, клізми. При появі симптомів апендициту необхідно звернутися в швидку допомогу.
ДІАГНОСТИКА АПЕНДИЦИТУ
Діагноз ставлять на підставі характерних симптомів. Підтверджують діагноз «запальні сигнали» загального аналізу крові.
Найбільш достовірний метод - лапароскопія. Уточнення морфологічної форми апендициту (катаральна, гангренозна, флегмонозна) можливо при операційному втручанні: проводять гістологічне дослідження видаленого апендикса.
З інструментальних методів використовують ультразвукове дослідження, рентгенографію черевної порожнини, іригоскопію, комп'ютерну томографію.
ЛІКУВАННЯ АПЕНДИЦИТУ
Гострий апендицит є показанням до екстреного хірургічного лікування - видалення червоподібного відростка (апендектомії).
Найбільш часто проводять апендектомію, при якій за допомогою розтину черевної стінки видаляють запалений відросток сліпої кишки. Сучасним методом хірургічного втручання при апендициті є лапароскопічна апендектомія. Така методика операції дозволяє через невеликі (0,5-1,5 см) отвори в черевній стінці ввести спеціальний інструмент (лапароскоп), що представляє собою телескопічну трубку з системою лінз, підключену до відеокамери. При цьому для забезпечення оперативного простору порожнину наповнюють вуглекислим газом (пневмоперитоніум).
Хірург під контролем лапароскопа вводить мікроманіпулятори і видаляє апендикс. Лапароскопічна методика дозволяє уникнути зайвої травматизації, крововтрати, при цьому скорочується тривалість післяопераційного періоду, утворюється менше спайок в черевній порожнині, відсутні великі рубці.
При простому (катаральному) апендициті лікувальне і профілактичне введення антибіотиків не застосовується. У разі наявності запального випоту в малому тазі, при флегмонозному апендициті призначають антибактеріальну терапію.
Зазвичай застосовують комбінацію декількох груп антибіотиків: цефалоспорини (цефалексин, цефазолін, цефуроксим) + аміноглікозиди (амікацин) + метронідазол (метрогіл). При розлитому перитоніті антибіотикотерапія (як правило, цефалоспорини) застосовується в процесі передопераційної підготовки.
УСКЛАДЕННЯ АПЕНДИЦИТУ
При несвоєчасному лікуванні апендицит може ускладнитися наступними загрозливими для життя станами:
- Абсцеси в черевній порожнині, периапендикулярний абсцес - утворення гнійників між петлями кишок, навколо відростка, під діафрагмою, в малому тазу.
- Запалення черевної порожини (перитоніт)
- Апендикулярний інфільтрат - конгломерат запально змінених тканин, щільно спаяних один з одним, що включають сам апендикс, сліпу кишку, сальник, тонку кишку.
- Пілефлебіт - запалення ворітної вени печінки через потрапляння в неї емболів з інфекцією з вен апендикса. Пілефлебіт призводить до порушення функцій печінки, а згодом до летального результату.
ПРОФІЛАКТИКА АПЕНДИЦИТУ
Для попередження захворювання слід вчасно лікувати патологію шлунково-кишкового тракту, запори, раціонально харчуватися, уникати переїдання.
