АДЕНОВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ
Аденовірусна інфекція - захворювання з групи ГРВІ, що викликається аденовірусом і характеризується розвитком ринофарингіту, ларинготрахеобронхіту, кон'юнктивіту, лімфаденопатії, диспепсичного синдрому.
У загальній структурі гострих респіраторних захворювань аденовірусна інфекція становить близько 20%. Найбільшу сприйнятливість до аденовірусів демонструють діти від 6 місяців до 3-х років. Вважається, що в дошкільному віці практично всі діти переносять один або кілька епізодів аденовірусної інфекції. Спорадичні випадки аденовірусної інфекції реєструють цілий рік; у холодну пору року захворюваність має характер епідемічних спалахів. Пильна увага до аденовірусної інфекції прикута з боку інфекційних хвороб, педіатрії, отоларингології, офтальмології.
Нині відомо понад 30 сероварів вірусів сімейства Adenoviridae, що спричиняють захворювання людини. Найчастішою причиною спалахів аденовірусної інфекції у дорослих виступають 3, 4, 7, 14 і 21 серотипи. Серовари типів 1, 2, 5, 6 зазвичай вражають дітей-дошкільнят. Збудниками фарингокон'юнктивальної лихоманки та аденовірусного кон'юнктивіту в більшості випадків слугують серотипи 3, 4, 7. Віріони збудника містять дволанцюгову ДНК, мають діаметр 70-90 нм і три антигени (групоспецифічний А-антиген, В-антиген, що визначає токсичні властивості аденовірусу, і типоспецифічний С-антиген). Аденовіруси відносно стійкі в зовнішньому середовищі: за звичайних умов зберігаються протягом 2-х тижнів, добре переносять низькі температури та висушування.
Водночас збудник аденовірусної інфекції інактивується під впливом ультрафіолетових променів і хлорвмісних дезінфектантів. Аденовіруси поширюються від хворих людей, які виділяють збудника з носоглотковим слизом і фекаліями.
Звідси існує 2 основні шляхи зараження
- у ранньому періоді захворювання - повітряно-крапельний;
- у пізньому - фекально-оральний - у цьому разі захворювання протікає за типом кишкових інфекцій.
Можливий водний шлях зараження, тому аденовірусну інфекцію часто називають "хворобою плавальних басейнів". Джерелом аденовірусної інфекції також можуть бути вірусоносії, пацієнти з безсимптомними і стертими формами хвороби. Імунітет після перенесеної інфекції типоспецифічний, тому можливі повторні захворювання, викликані іншим серотипом вірусу. Зустрічається внутрішньолікарняне інфікування, у т. ч. під час проведення парентеральних лікувальних процедур.
Аденовірус може проникати в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, кишківника або кон'юнктиву. Репродукція вірусу протікає в епітеліальних клітинах, регіонарних лімфатичних вузлах і лімфоїдних утвореннях кишківника, що в часі збігається з інкубаційним періодом аденовірусної інфекції. Після загибелі уражених клітин вірусні частинки вивільняються і проникають у кров, викликаючи вірусемію. Зміни розвиваються в оболонці носа, мигдаликів, задньої стінки глотки, кон'юнктиви; запалення супроводжується вираженим ексудативним компонентом, що зумовлює появу серозних виділень із порожнини носа та кон'юнктиви.
Вірусемія може призводити до залучення в патологічний процес бронхів, травного тракту, нирок, печінки, селезінки.
СИМПТОМИ АДЕНОВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ
Основними клінічними синдромами, форму яких може набувати ця інфекція, є катар дихальних шляхів (ринофарингіт, тонзилофарингіт, ларинготрахеобронхіт), фарингокон'юнктивальна лихоманка, гострий кон'юнктивіт і кератокон'юнктивіт, діарейний синдром.
Перебіг аденовірусної інфекції може бути
- легким, середньотяжким і важким;
- неускладненим і ускладненим.
Інкубаційний період за аденовірусної інфекції триває 2-12 днів (частіше 5-7 днів), слідом за чим настає маніфестний період із послідовною появою симптомів.
Ранніми ознаками є підвищення температури тіла до 38-39 °С і помірно виражені симптоми інтоксикації (млявість, погіршення апетиту, м'язові та суглобові болі).
У дітей інфекції трапляються частіше, ніж у дорослих, але заразитися ними може кожен. У більшості дітей до 10 років буде принаймні один тип аденовірусної інфекції. Інфекції зазвичай викликають лише легкі симптоми та проходять самостійно через кілька днів. Але вони можуть бути більш серйозними у людей зі слабкою імунною системою, особливо у дітей.
Ураження дихальних шляхів
Катаральні зміни у верхніх дихальних шляхах виникають одночасно з лихоманкою. З'являються серозні виділення з носа, які потім стають слизисто-гнійними; утруднюється носове дихання. Відзначається помірна гіперемія і набряклість слизової оболонки задньої стінки глотки, точковий білястий наліт на мигдаликах. За аденовірусної інфекції виникає реакція з боку підщелепних і шийних лімфовузлів. У разі розвитку ларинготрахеобронхіту з'являється осиплість голосу, сухий гавкаючий кашель, можлива задишка, розвиток ларингоспазму.
Ураження кон'юнктиви
Ураження кон'юнктиви за аденовірусної інфекції може протікати за типом катарального, фолікулярного або плівчастого кон'юнктивіту. Зазвичай до патологічного процесу очі залучаються по черзі. Турбує різь, печіння, сльозотеча, відчуття присутності стороннього тіла в оці. Під час огляду виявляють помірне почервоніння та набряк шкіри повік, гіперемію та зернистість кон'юнктиви, ін'єкціонованість склер, іноді - наявність щільної сірувато-білої плівки на кон'юнктиві. На другому тижні захворювання до кон'юнктивіту можуть приєднуватися ознаки кератиту.
Кишкова форма
Якщо аденовірусна інфекція протікає в кишковій формі, виникають нападоподібні болі в навколопупковій і правій клубовій ділянці, лихоманка, діарея, блювота, мезентеріальний лімфаденіт. При вираженому больовому синдромі клініка нагадує гострий апендицит. Лихоманка за аденовірусної інфекції триває 1-2 тижні і може мати хвилеподібний характер. Ознаки риніту і кон'юнктивіту стихають через 7-14 днів, катару верхніх дихальних шляхів - через 14-21 день.
УСКЛАДНЕННЯ ВІД АДЕНОВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ
За тяжкої форми захворювання уражаються паренхіматозні органи; може виникати менінгоенцефаліт.
У дітей першого року життя нерідко розвивається аденовірусна пневмонія і виражена дихальна недостатність.
Ускладнений перебіг аденовірусної інфекції зазвичай пов'язаний з нашаруванням вторинної інфекції; найчастішими ускладненнями захворювання є синусит, середній отит, бактеріальна пневмонія.
ДІАГНОСТИКА АДЕНОВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ
Розпізнавання аденовірусної інфекції зазвичай проводиться на підставі клінічних даних:
- лихоманки,
- катару дихальних шляхів,
- кон'юнктивіту,
- поліаденіту,
- послідовного розвитку симптомів.
Методами експрес-діагностики аденовірусної інфекції слугує реакція імунофлюоресценції та імунна електронна мікроскопія.
Ретроспективне підтвердження етіологічного діагнозу проводять методами ІФА, РТГА, РСК. Вірусологічна діагностика передбачає виділення аденовірусу з носоглоткових змивів, зішкрібка з кон'юнктиви і фекалій хворого, однак через складність і тривалість рідко використовується в клінічній практиці.
Диференціальна діагностика
Диференціальну діагностику різних клінічних форм аденовірусної інфекції проводять із грипом, іншими ГРВІ, дифтерією глотки та очей, інфекційним мононуклеозом, мікоплазменною інфекцією, ієрсиніозом. З цією метою, а також для призначення місцевого етіотропного лікування пацієнти потребують консультації офтальмолога та отоларинголога.
ЛІКУВАННЯ АДЕНОВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ
Антибіотики не допоможуть при аденовірусних інфекціях, оскільки ці препарати вбивають лише бактерії. Діти часто проходять хворобу самостійно протягом кількох днів. Деякі інфекції, як-от рожеві очі або пневмонія, можуть тривати тиждень і більше. Загальну етіотропну терапію проводять препаратами антивірусної дії (уміфеновір, рибавірин, препарат з антитіл до гамма-інтерферону людини).
Місцева терапія аденовірусної інфекції включає: інстиляції очних крапель (розчину дезоксирибонуклеази або сульфацилу натрію), аплікації ацикловіру у вигляді очної мазі за повіку, інтраназальне застосування оксалінової мазі, ендоназальну та ендофарингеальну інстиляцію інтерферону.
Проводиться симптоматична і посиндромна терапія: інгаляції, прийом жарознижувальних, протикашльових і відхаркувальних препаратів, вітамінів.
У разі аденовірусної інфекції, обтяженої бактеріальними ускладненнями, призначають антибіотики.
Дітям зі слабкою імунною системою може знадобитися лікування в лікарні, щоб допомогти їм одужати.
Ви можете зробити деякі речі, щоб допомогти вашій дитині почуватись краще:
Давайте багато рідини. Діти втрачають рідину через лихоманку, блювоту та діарею. Вони можуть зневоднюватися. Вода або 100% фруктовий сік є найкращим вибором для підтримки гідратації дітей. Ви також можете спробувати дитячий розчин, який містить електроліти .
Очистити ніс. Допомагайте дитині частіше сморкатися. Немовляті закапайте в ніс кілька крапель сольового спрею або крапель . Потім відсмоктують слиз шприцом з грушею.
Увімкніть зволожувач повітря з холодним туманом. Волога послабить закладеність і допоможе дитині легше дихати.
Збити жар. Запитайте свого лікаря, які ліки можна давати дитині, щоб полегшити біль і лихоманку. Не давайте дітям продукти, що містять аспірин, оскільки це може призвести до рідкісного, але серйозного захворювання під назвою синдром Рейє.
ПРОФІЛАКТИКА АДЕНОВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ
Неускладнені форми аденовірусної інфекції закінчуються сприятливо. Смертельні випадки можуть відзначатися у дітей раннього віку у зв'язку з виникненням важких бактеріальних ускладнень.
Профілактика аналогічна попередженню інших ГРВІ.
У періоди епідемічних спалахів показана ізоляція хворих; проведення поточної дезінфекції, провітрювання та УФО приміщень; призначення інтерферону особам, які зазнали ризику зараження. Специфічної вакцинації проти аденовірусної інфекції поки що не розроблено.
