Чим представлена нормальна мікрофлора піхви? Її формують на 95% анаеробні мікроорганізми, тобто не потребують для своєї життєдіяльності наявності кисню. Насамперед це молочнокислі бактерії — палички Додерляйна. Саме вони населяють в нормі слизову оболонку піхви і виконують найважливіші для жінок функції. Вони здатні до вироблення молочної кислоти, яка надає згубний вплив на багатьох патогенних мікроорганізмів та підтримує сприятливе кисле середовище (оптимальний рівень pH дорівнює 3,8 — 4,5).
Кількість даних лактобактерій варіює, наприклад, при зміні фаз менструального циклу або вагітності. Зменшується їх кількість в перші дні циклу, що досягається максимум до останніх. Всього ж у здорової жінки в піхві може бути понад трьохсот видів різних мікроорганізмів, але вони займають не більше 5% всієї мікрофлори. Найбільш часто виявляються:
- уреаплазма;
- гарднерелла;
- мікоплазма;
- стрептокок;
- мікрококк;
- коринобактерії;
- бактероїди.
Відносяться вони до умовно-патогенної флори. У сукупності всіма мікроорганізмами виконуються наступні головні функції:
- захисна. Перешкоджають попаданню інших агресивних інфекцій. З-за відсутності поживних речовин, зважаючи конкурентної боротьби, їм просто не буде достатньо необхідних ресурсів. А також лактобактерії виробляють перекис водню та інші згубні речовини, тим самим перешкоджаючи заносу в піхву патогенних бактерій і розвитку кольпіту;
- вітаміноутворююча. Здатні синтезувати ряд вітамінів, необхідних для оболонки піхви. Без них вона значно стоншується і може кровоточити;
- ферментативна. Перетворення і розщеплення деяких чужорідних речовин, підтримання кислого середовища. Вона також дуже важлива для репродуктивної функції. pH насінної рідини — лужна. Сперматозоїди, потрапивши в піхву, гинуть в значній кількості, а виживають тільки здорові й сильні з них. Після статевого акту pH змінюється, але лактобактерії здатні відновлювати кисле середовище протягом шести годин.
ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ КОЛЬПІТУ (ВАГІНІТУ)
Розвитку запального процесу при кольпіті сприяють причини як загального, так і місцевого характеру. Залежно від локалізації початкового осередку інфекції виділяють:
- первинні кольпіти – відразу розвиваються у піхві
- вторинні кольпіти: висхідні – при проникненні інфекції у піхву з вульви та низхідні – при переході запального процесу з матки.
Також розрізняють серозно-гнійний та дифузний вагініти (кольпіти). Клінічні прояви серозно-гнійного вагініту дуже різноманітні: від незначного запалення слизової оболонки піхви до вираженого набряку та ерозування слизової оболонки з рясними гнійними виділеннями.
У нормі природна мікрофлора піхви представлена переважно молочнокислими бактеріями. Кисла реакція секрету захищає геніталії від проникнення та розмноження сторонніх мікроорганізмів. Фактори, що згубно впливають на мікрофлору, що знижують місцевий імунітет слизових статевих органів та опірність організму в цілому, провокують посилене зростання умовно-патогенних мікроорганізмів та розвиток запалення. До факторів, що збільшують ризик розвитку неспецифічного вагініту, належать:
- гострі та хронічні захворювання внутрішніх органів, що ведуть до зниження імунних реакцій організму (у тому числі запальні процеси в яєчниках, матці та маткових трубах);
- інфекції зі статевим шляхом передачі (трихомоніаз, хламідіоз, мікоплазмоз, уреаплазмоз);
- порушення у роботі ендокринної системи (ожиріння, цукровий діабет, гіпофункція яєчників);
- надмірне вживання лікарських засобів, зокрема тривалі курси лікування антибіотиками;
- алергічні реакції на гігієнічні та контрацептивні засоби (тампони, презервативи, свічки тощо);
- хімічні, механічні або термічні травми слизової оболонки геніталій (при проведенні медичних маніпуляцій: мініаборт, медаборт, введення внутрішньоматкових спіралей, спринцювання тощо);
- анатомічні зміни піхви (зниження тонусу та опущення його стінок, зяяння статевої щілини);
- порушення харчування та атрофічні процеси у слизовій оболонці піхви при судинних порушеннях та в період менопаузи;
- недотримання правил особистої гігієни.
У дитячому віці розвитку кольпіту сприяють проникнення інфекції у піхву з кровотоком (при ангіні, скарлатині), алергічні реакції організму, а також потрапляння сторонніх предметів у піхву. Зазвичай запалення носить гострий характері і пов'язані з інфекційними захворюваннями організму загалом. У літньому віці зниження гормонального фону призводить до змін у слизовій оболонці геніталій, вона стоншується, стає сухою, виникають мікротравми та запалення.
СИМПТОМИ КОЛЬПІТУ (ВАГІНІТУ)
Залежно від збудника, ступеня тяжкості та гостроти захворювання симптоми кольпіту можуть відрізнятися.
Для гострого неспецифічного вагініту характерні:
- виділення у великій кількості (слизові, слизово-гнійні, іноді кров'янисті) з неприємним (іноді смердючим) запахом;
- свербіж та печіння, викликані дратівливою дією патологічних виділень;
- набряклість та почервоніння слизових оболонок піхви та зовнішніх статевих органів;
- больові відчуття внизу живота та статевих органах (почуття розпирання, тиску);
- болючість при сечовипусканні.
При хронічному перебігу вагініту біль не виражена, порушення загального самопочуття зазвичай немає. Пацієнти відзначають біль, відчуття печіння та свербіж, виразка слизової статевих органів. При хронічному кольпіті відзначається млявий перебіг із періодично виникаючими загостреннями. Кольпіт може проявлятися у вигляді вульвовагініту, при якому почервоніння та подразнення переходить на зовнішні статеві органи та внутрішню поверхню стегон та сідниці, часто поєднується з цервіцитом, уретритом, псевдоерозією шийки матки. Через неприємні хворобливі відчуття знижується сексуальна активність жінки, пригнічується бажання інтимної близькості. Також набряклість і болючість стінок піхви унеможливлює внутрішнє обстеження за допомогою дзеркал. При появі подібних симптомів необхідна консультація гінеколога для обстеження та точної діагностики. Лікування вагініту на початковій стадії ефективніше і допомагає уникнути ускладнень. У важких випадках запальні процеси можуть торкнутися внутрішніх статевих органів (матки, придатів) і викликати ендометрит, ерозії шийки матки, призвести до безпліддя.
ДІАГНОСТИКА КОЛЬПІТУ (ВАГІНІТУ)
Діагностувати кольпіт можна при огляді піхви та шийки матки за допомогою дзеркал. При гострій течії вагініту складки слизової оболонки піхви пухкі, яскраво забарвлені, сильно потовщені і набряклі, покриті нальотом із серозних або гнійних плівок. При дотику і зішкрібання нальоту стінки піхви пошкоджуються і можуть кровоточити. У тяжких випадках спостерігається ерозування епітелію слизової оболонки. При хронічному перебігу кольпіту дефекти слизової оболонки мало виражені, виділення незначні. Кольпоскопія дозволяє більш точно побачити характер змін стінок слизової оболонки та поставити точний діагноз. Також важливу інформацію дає мікроскопія мазків із піхви, каналу шийки матки, уретри. При неспецифічному вагініті виявляється велика кількість лейкоцитів у мазку (від 30 до 60 і більше при N до 15 у полі зору), багато клітин опущеного епітелію, зниження кількості лактобактерій, поява сторонньої мікрофлори (3 та 4 ступінь чистоти). Бактеріоскопічне дослідження мазків та бакпосів дозволяють провести ідентифікацію мікроорганізмів (грамприналежність, вид, особливості морфології). Найчастіше при кольпіті виявляється асоціація різних бактерій. Виявити супутню гінекологічну патологію дозволяє ультразвукове дослідження органів малого тазу.
Неспецифічний кольпіт
Може викликатися дуже широким спектром збудників, наприклад, стрептококами, кишковою паличкою, стафілококами, уреаплазмою, вірусами і їх різними поєднаннями. Симптоматика буде залежати від форми — гострий, підгострий, хронічний або асимптомной. При гострій формі буде виражений набряк, гіперемія (почервоніння) і петехіальні (дрібноточкові) висипання на слизовій оболонці. Процес супроводжується основним проявом неспецифічного кольпіту — виділеннями з піхви рясного серозного або гнійного характеру (99% випадків). Також виникають біль і свербіння в області статевих органів (95%), що посилюються при ходьбі і спробі сходити в туалет; розлади сечовипускання (68%); відчуття печіння в переддень піхви, відчуття жару, тиску та важкості в малому тазу і статевих органах (79%). При підгострій формі зміни та клінічні ознаки виражені помірно, а при хронічній — незначно. Больових відчуттів при останньому типі не спостерігається, але приймає тривалий, рецидивуючий характер.
Специфічний кольпіт
Викликається даний тип трихомонадами, гонококами, туберкульозною паличкою та іншими. Найбільш часто запальний процес у піхві викликається трихомонадою — найпростішим одноклітинним мікроорганізмом. Захворювання може тривалий період ніяк не давати про себе знати, але якщо воно виявляється в гострій формі, загальний стан жінки значно змінюється. Виникають:
- рясні пінисті виділення жовто-сірого кольору з гноєм і неприємним запахом;
- відчуття печіння та свербежу в області піхви, іноді болючі відчуття;
- біль при статевих зносинах;
- погіршення сну, нервозність, дратівливість.
Трихомонадний кольпіт найбільш часто приймає хронічний перебіг з частими періодами загострення захворювання.
Кандидозний кольпіт
Поразка слизової піхви провокується специфічними дріжджовими грибами роду Candida. Більш відома назва цієї патології – «молочниця». Досить поширене у жінок у репродуктивному періоді. При зниженні імунних сил, тривалих стресових ситуаціях, довгостроковому прийомі цитостатичних та гормональних препаратів (Преднізолон, Метотрексат, Гидроксимочевина, Фторурацил та ін), цукровому діабеті носить дуже затяжний характер. У деяких представниць жіночої статі може спостерігатися лише кандидоносительство. В такому випадку хвороба ніяк себе не проявляє, але можливо передача грибка при пологах дитині. Найбільш типова картина виникає відразу після статевого акту або за тиждень до настання менструації. З’являються:
- виражений свербіж і відчуття печіння у піхві, що посилюються після прийому гарячої ванни або походу в туалет;
- білі сироподібні виділення з кислуватим запахом і неоднорідною консистенцією;
- гіперемія (почервоніння) слизової оболонки. Може протікати в хронічному варіанті, який зустрічається в 3 — 4% випадків. Не всі знають, але «молочниця» може зустрічатися також і у представників сильної статі.
Атрофічний або сенільний кольпіт
Формується в старших вікових групах у жінок після настання природної менопаузи (близько 45 — 55 років). Може наступати і в більш молодому віці, після значного опромінення або видалення яєчників (кастрації). Основним провокуючим фактором є дефіцит жіночих статевих гормонів — естрогенів (гіпоестрогенія). Слизова оболонка піхви стає тонкою, сухою і вельми уразливою для різних збудників. Колонізація лактобацил значно зменшується, кисле середовище змінюється лужною. Крім того, у вагінальному кільці можуть розвиватися склеротичні процеси, що призводять до атрофії (повної відсутності живлення) лускатого шаруватого епітелію — передраковий стан. Типовими симптомами даної форми будуть:
- больові відчуття при сечовипусканні;
- кров’янисті виділення з піхви;
- відчуття стягнутості, сухості вагінальних стінок;
- печіння та свербіж.
ЛІКУВАННЯ КОЛЬПІТУ (ВАГІНІТУ)
У лікуванні кольпіту сучасна гінекологія ефективно застосовує загальні та місцеві методи терапії. Лікування, як правило, комбіноване та підбирається залежно від виду кольпіту, віку пацієнтки, супутніх захворювань тощо. Місцеве лікування полягає в санації зовнішніх статевих органів та піхви (обмивання та спринцювання відваром шавлії, ромашки, хлорфіліпту, розчином калію перманганату, цинку сульфату, риванолу та ін.). Показано введення у піхву тампонів з маслом обліпихи, протимікробні вагінальні свічки та таблетки. При наполегливій, вираженій течії кольпіту застосовуються місцеві антибіотики з урахуванням чутливості збудника (емульсії, розчини), фізіотерапевтичні процедури. протигрибкові засоби— Ністатин, Флуконазол (Кандизол), Ітраконазол (Фунит) та ін; антибіотики — Доксициклін, Азитроміцин, Джозамицин, Кліндаміцин, Орнідазол та ін; протипротозійн препарати для лікування кольпіту, викликаного трихомонадою — Метронідазол (Метрогіл, Флагіл, Кліон); противірусні — Ацикловір, Валацикловір та інші. Високу ефективність показали комбіновані препарати, що володіють протигрибковою, мікробної і протозойні активністю:
- Поліжінакс;
- Тержинан;
- Макмірор;
- Нео-пенотран;
- Гиналгин.
Загальна терапія спрямована на лікування супутніх гінекологічних, обмінних, ендокринних захворювань, нормалізацію гормонального та імунного фону організму. Під час курсу лікування кольпіту рекомендується утриматися від інтимних стосунків, також показано обстеження, а за потреби, та лікування іншого статевого партнера. У період лікування кольпіту призначається щадна, переважно кисло-молочна та рослинна дієта, з раціону виключаються гострі, солоні, копчені страви, які дратівливо діють на слизові оболонки, обмежується вживання рідини (для зменшення набряків слизових). Корисними будуть:
- кисломолочні вироби (кефір, сир);
- зернові, овочі та фрукти;
- продукти з великим вмістом поліненасичених жирних кислот і вітамінів групи А, В, Е — риб’ячий жир, тунець, тріска, ікра, креветки, шпинат, морква.
У заключній стадії лікування кольпіту призначаються препарати, що сприяють відновленню природної флори піхви та підвищенню її захисних властивостей. Для контролю лікування кольпіту беруться мазки на 4-5 день менструації у жінок репродуктивного періоду, у дівчаток і жінок у менопаузі – після проходження курсу лікування. Для профілактики рецидивів захворювання курс лікування слід повторити через 4-5 місяців.
ПРОФІЛАКТИКА КОЛЬПІТУ (ВАГІНІТІВ)
Профілактика неспецифічного вагініту (кольпіту) головним чином зводиться до ретельного дотримання гігієни статевих органів, статевого життя, своєчасного лікування генітальних та загальних захворювань, виключення провокуючих факторів, повноцінного відпочинку. Зміна характеру виділень та менструального циклу має стати приводом негайного звернення до гінеколога. При хронічному рецидивному вагініті необхідно проведення ПЛР-діагностики статевих інфекцій (хламідії, мікоплазми, трихомонади, гарднерелли, вірусу простого герпесу та ін.). Попередження вульвовагініту у дівчаток полягає, перш за все, в адекватних гігієнічних процедурах, загальнооздоровчих заходах, лікуванні вогнищ хронічної інфекції. Як правило, при правильному лікуванні кольпіт не становить серйозної загрози стану здоров'я пацієнтки. Проте, ігнорування кольпіту, самолікування та недотримання заходів профілактики здатні серйозно негативно вплинути на репродуктивне здоров'я жінки.
КОЛЬПІТ (ВАГІНІТ) ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ
Поширеність його досить велика і зустрічається у 70 — 75% майбутніх мам. Особливу небезпеку становить третій триместр, так як при проходженні через родовий канал може інфікуватися сам дитина. Найбільш часто виявляється кандидозний кольпіт. Патогенні мікроорганізми можуть проникнути через шийку матки в плаценту, провокуючи її недостатність, а також інфікувати рідину, в якій розташовується плід. Це потягне за собою різні порушення в організмі малюка. У вагітних жінок лікування вагініту має перебувати під суворим контролем лікаря-гінеколога. Багато препарати їм протипоказані, так як можливо їх вплив на розвиток плода.
Можливе призначення:
- Пимафуцина;
- Бетодина;
- Полижинакса;
- Метронідазолу;
- Амоксициліну;
- Гексикона.
Використовувати дані ліки можна тільки після консультації з лікарем.
УСКЛАДЕННЯ ПРИ КОЛЬПІТІ (ВАГІНІТІ)
Запалення слизової оболонки піхви (кольпіт) не є загрожуючим життю захворюванням, але варто пам’ятати, що в ряді випадків можливі його серйозні ускладнення: