Виробник, країна: Группо Лепетіт С.п.А./ХІНОЇН Завод Фармацевтичних та Хімічних Продуктів Прайвіт Ко. Лтд./Санофі Вінтроп Індастріа, Італія/Угорщина/Франція
Міжнародна непатентована назва: Valproic acid
АТ код: N03AG01
Форма випуску: Порошок ліофілізований для розчину для ін'єкцій по 400 мг у флаконах № 4 у комплекті з розчинником (вода для ін`єкцій) по 4 мл в ампулах № 4
Діючі речовини: 1 флакон містить: 400 мг вальпроату натрію
Допоміжні речовини: розчинник: вода для ін’єкцій
Фармакотерапевтична група: Протисудомні засоби
Показання: Для тимчасового лікування епілепсії у дорослих і дітей, як заміна пероральної форми у разі тимчасової неможливості приймати лікарський засіб перорально.
Умови відпуску: за рецептом
Терміни зберігання: 5р
Номер реєстраційного посвідчення: UA/10138/01/01
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ДЕПАКІН 400 мг
(DEPAKINEÒ 400 mg)
Склад:
діюча речовина: вальпроат натрію;
1 флакон містить вальпроату натрію - 400 мг;
розчинник: вода для ін’єкцій;
1 ампула містить води для ін’єкцій - 4 мл.
Лікарська форма. Порошок ліофілізований для розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Код АТС N03A G01.
Клінічні характеристики.
Показання. Для тимчасового лікування епілепсії у дорослих і дітей, як заміна пероральної форми у разі тимчасової неможливості приймати лікарський засіб перорально.
Протипоказання.
• Підвищена чутливість до вальпроату, дивальпроату, вальпроміду або до будь-якого з компонентів лікарського засобу в анамнезі.
• Гострий гепатит.
• Хронічний гепатит.
• Випадки тяжкого гепатиту в індивідуальному або сімейному анамнезі пацієнта, особливо спричинені лікарськими препаратами.
• Печінкова порфірія.
• Комбінація з мефлохіном і екстрактом звіробою (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).
Спосіб застосування та дози. Як проста заміна лікування (наприклад, під час підготовки до операції):
• через 4-6 годин після останнього прийому таблетованої форми препарату рекомендоване внутрішньовенне введення натрію вальпроату в 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій,
• або у вигляді постійної інфузії протягом 24 годин,
• або розділивши на 4 інфузії на добу, протягом однієї години кожна, в попередньому дозуванні (середня звичайна доза: 20 - 30 мг/кг/добу).
При необхідності швидкого досягнення і підтримання ефективної концентрації у плазмі:
внутрішньовенна ін’єкція протягом 5 хв у дозі 15 мг/кг болюсно;
потім – постійна інфузія зі швидкістю потоку 1 мг/кг/год, поступово коригуючи швидкість введення для забезпечення рівня вальпроату в крові приблизно 75 мг/л. Після чого швидкість введення змінюють залежно від клінічного перебігу.
Після закінчення інфузії відновлення лікування пероральною формою відразу компенсує кількість виведеного засобу. При цьому або використовується попереднє дозування, або спочатку вводиться відкоригована доза.
Побічні реакції.
- Через декілька хвилин після введення ін’єкції можуть з’являтися відчуття нудоти чи запаморочення, які поступово спонтанно зникають за декілька хвилин.
- При повторних ін’єкціях можливий розвиток некрозу тканин в місці введення.
- Повідомлялося про поодинокі випадки панкреатиту, які вимагали відміни препарату на ранніх етапах лікування. Ці випадки іноді можуть закінчуватися летально (див. розділ «Особливості застосування»).
- Порушення функції печінки (див. розділ «Особливості застосування»).
- Тератогенний ризик (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
- Повідомлялося про поодинокі випадки синдрому Паркінсона, які мали оборотний характер.
- Описані дуже поодинокі випадки появи когнітивних розладів із поступовим та прогресуючим розвитком, які могли прогресувати до повної деменції та бути зворотними упродовж кількох тижнів чи місяців після відміни препарату.
Сплутаність свідомості або судоми: у деяких випадках при лікуванні вальпроатом описаний ступор або летаргія, які іноді призводили до виникнення транзиторної коми (енцефалопатії). Ці випадки були ізольованими або пов’язаними з парадоксальним збільшенням частоти епілептичних нападів під час терапії; їхня частота зменшувалася при припиненні лікування або зменшенні дози препарату. Такі випадки найчастіше описувалися при комплексному лікуванні (особливо з фенобарбіталом) або після раптового збільшення дози вальпроату.
- У деяких пацієнтів на початку лікування можуть виникати шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, біль у шлунку, діарея), які зазвичай минають упродовж кількох днів без відміни терапії препаратом.
- Досить часто спостерігається ізольована та помірна гіперамоніємія без зміни показників функціональних печінкових проб, особливо при політерапії. Відміняти препарат у цьому випадку не потрібно.
Однак описані також і випадки гіперамоніємії з неврологічними симптомами (із можливим прогресуванням до коми), які вимагали проведення додаткових обстежень (див. розділ «Особливості застосування»).
- Дуже рідко - гіпонатріємія.
- Повідомлялося про випадіння волосся, легкий постуральний тремор та сонливість, які мали транзиторний характер і/або залежали від дози препарату.
- Існують повідомлення про випадки виникнення головного болю.
- Нечасто – атаксія.
- Повідомлялося про випадки дозозалежної тромбоцитопенії, які, як правило, виявлялися досить систематично, але не мали будь-яких клінічних проявів.
У пацієнтів з безсимптомною тромбоцитопенією, якщо це можливо (з урахуванням даних про рівень тромбоцитів та контролю за перебігом епілепсії), просто зменшують дозу лікарського засобу, що зазвичай сприяє зникненню тромбоцитопенії.
- Описані окремі випадки зниження рівня фібриногену або збільшення часу кровотечі, які не супроводжувалися клінічними проявами, особливо при застосуванні високих доз. Вальпроат пригнічує другу стадію агрегації тромбоцитів. Значно рідше спостерігалися випадки анемії, макроцитозу, лейкопенії та вкрай рідко - панцитопенії.
- Реакції з боку шкіри, такі як екзантематозні висипання. Дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та поліморфна еритема.
- Повідомлялося про поодинокі випадки порушення функції нирок.
- Описані дуже поодинокі випадки енурезу та нетримання сечі.
- Вкрай рідко спостерігалася втрата слуху, як оборотна, так і необоротна.
- Повідомлялося про окремі випадки появи нетяжких периферичних набряків.
- Спостерігалися випадки збільшення маси тіла. Оскільки збільшення маси тіла є фактором ризику розвитку полікістозного синдрому яєчників, слід ретельно контролювати масу тіла пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування»).
- Існують повідомлення про появу аменореї та порушення регулярності менструального циклу.
Передозування. Клінічним проявом гострого масивного передозування є кома, більш або менш глибока, яка супроводжується гіпотонією м’язів, гіпорефлексією, міозом, пригніченням дихання та явищами метаболічного ацидозу.
Описані також декілька випадків підвищення внутрішньочерепного тиску, пов’язані з набряком головного мозку.
Невідкладна допомога в умовах стаціонару повинна включати підтримання ефективного діурезу, ретельне спостереження за станом серцево-судинної та дихальної системи. У дуже серйозних випадках проводять діаліз.
Прогноз при передозуванні зазвичай сприятливий. Однак описані декілька випадків передозування, які закінчилися летально.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
За наявними даними не рекомендується застосовувати вальпроат натрію під час усього періоду вагітності, а також жінкам дітородного віку, які не застосовують ефективні методи контрацепції.
Ризик виникнення вроджених вад розвитку плода, спричинених вальпроатом натрію, у вагітних жінок, які приймають цей препарат, у 3-4 рази вище, ніж серед загальної групи, в якій він становить 3%. Найчастіше спостерігаються вади, пов’язані з порушенням закриття ембріональної нервової трубки (приблизно 2-3%), лицьова дисморфія, щілини губи та піднебіння, краніостеноз, вади розвитку серця, нирок та органів сечостатевої системи, а також деформації кінцівок.
Найважливішими факторами ризику виникнення подібних вроджених вад розвитку є приймання препарату у дозах, що перевищують 1000 мг/на добу, та комбіноване застосування з іншими протисудомними засобами.
Наявні епідеміологічні дані не вказують на зниження загального коефіцієнта розумового розвитку у дітей, матері яких приймали вальпроат натрію in utero під час вагітності. Однак у цих дітей зафіксовано незначне уповільнення розвитку мови та/або значно частіше відвідання логопеда чи застосування коригувальних заходів. Крім цього, описано декілька випадків аутизму та пов’язаних з цим розладів у дітей, матері яких під час вагітності приймали вальпроат натрію in utero. Необхідно проводити додаткові дослідження для того, щоб підтвердити чи спростувати усі ці дані.
Якщо жінка планує вагітність.
Якщо жінка планує вагітність, необхідно розглянути можливість застосування інших методів лікування.
Якщо не можна уникнути застосування вальпроату натрію (або немає альтернативи), рекомендується приймати препарат у мінімальній ефективній добовій дозі та надавати перевагу застосуванню форм пролонгованої дії, а якщо це неможливо, то розподілити дозу на декілька прийомів, щоб уникнути досягнення максимальних концентрацій вальпроєвої кислоти у плазмі крові.
Дотепер не отримано доказів, що підтверджують ефективність додаткового застосування фолієвої кислоти у жінок, які під час вагітності приймали вальпроат натрію. Однак враховуючи позитивний вплив фолієвої кислоти в інших клінічних ситуаціях, її можна призначати у дозі 5 мг/на добу за місяць до та протягом перших двох місяців після зачаття. Незалежно від того, приймає пацієнтка фолієву кислоту чи ні, спеціальне обстеження на наявність вад розвитку плода буде однаковим.
Під час вагітності.
Якщо немає іншої можливості, крім продовження лікування вальпроатом натрію (або не існує альтернативи), рекомендується приймати препарат у мінімальній ефективній добовій дозі та, по можливості, уникати доз, що перевищують 1000 мг/на добу.
Незалежно від того, приймає пацієнтка фолієву кислоту чи ні, спеціальне обстеження на наявність вад розвитку плода буде однаковим.
Перед пологами.
У матерів перед пологами слід провести коагуляційні тести, зокрема визначити кількість тромбоцитів, рівень фібриногену в плазмі та час згортання крові (активований частковий тромбопластиновий час (аЧТЧ)).
У новонароджених.
У новонароджених, матері яких приймали цей лікарський засіб під час вагітності, може виникати геморагічний синдром, не пов’язаний із дефіцитом вітаміну К.
Нормальні показники гемостазу у матері не виключають можливості порушення гемостазу у новонародженого. Тому у новонародженого обов`язково визначають кількість тромбоцитів, рівень фібриногену у плазмі та аЧТЧ.
Крім цього, повідомлялося про випадки гіпоглікемії у новонароджених протягом першого тижня життя.
Період годування груддю
Екскреція вальпроату натрію у грудне молоко є досить низькою. Однак, враховуючи питання, які постають у зв’язку з наявними даними про уповільнення розвитку мови у немовлят, матері яких під час вагітності приймали цей препарат in utero (див. вище), пацієнткам краще відмовитися від годування груддю.
Діти. У дітей віком до 3 років рекомендується застосовувати вальпроат виключно у вигляді монотерапії, попередньо ретельно зваживши терапевтичну користь від лікування та ризик ушкодження печінки і виникнення панкреатиту у пацієнтів, які належать до цієї вікової групи.
Перед початком терапії або хірургічного втручання, а також у випадку появи спонтанних гематом чи кровотеч рекомендується провести аналіз крові (визначити формулу крові, включаючи кількість тромбоцитів, час кровотечі та коагуляційні тести) (див. розділ «Побічні реакції»).
У дітей слід уникати одночасного призначення похідних саліцилатів, оскільки при цьому зростає ризик виникнення гепатотоксичних явищ та кровотечі.
Особливості застосування.
Застереження
Початок застосування протиепілептичного препарату іноді може супроводжуватися поновленням епілептичних нападів або виникненням тяжчих нападів чи розвитком у хворого нових типів нападів, незалежно від спонтанних флуктуацій, що спостерігаються при деяких епілептичних станах. У випадку застосування вальпроату це насамперед стосується внесення змін до схеми комбінованої терапії протиепілептичними препаратами або фармакокінетичної взаємодії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), токсичності (захворювань печінки або енцефалопатії –
див. розділ «Побічні реакції») або передозування.
В організмі людини діюча речовина препарату перетворюється на вальпроєву кислоту, тому не слід застосовувати одночасно інші препарати, які піддаються такій же трансформації, щоб уникнути передозування вальпроєвої кислоти (наприклад, дивальпроат, вальпромід).
Ризик розвитку локального некрозу тканин
Препарат слід вводити виключно внутрішньовенним шляхом. Внутрішньом’язові ін’єкції цього лікарського засобу робити не можна.
Порушення функції печінки
Умови виникнення.
Існують поодинокі повідомлення про тяжкі, а іноді й летальні випадки ураження печінки.
Групу підвищеного ризику становлять немовлята та діти віком до 3 років із тяжкою епілепсією, особливо епілепсією, пов’язаною з ушкодженням головного мозку, затримкою психічного розвитку та/або вродженим метаболічним чи дегенеративним захворюванням нервової системи. У дітей старше 3 років частота таких ускладнень значно зменшується та поступово знижується з віком.
У переважній більшості випадків таке ушкодження печінки спостерігалося протягом перших 6 місяців лікування, зазвичай протягом 2-12 тижнів, та найчастіше при комплексній протиепілептичній терапії.
Можливі ознаки.
Рання діагностика ґрунтується переважно на клінічних симптомах. Насамперед слід брати до уваги два типи симптомів, які можуть передувати появі жовтяниці, особливо у пацієнтів групи ризику (див. «Умови виникнення»):
· загальні неспецифічні симптоми, такі як астенія, анорексія, втомлюваність, сонливість, які зазвичай виникають раптово та іноді супроводжуються багаторазовим блюванням і болем у животі;
· рецидив епілептичних нападів, незважаючи на належне дотримання курсу лікування.
Рекомендується поінформувати пацієнта (а якщо це дитина, то її батьків) про те, що при появі таких клінічних симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Крім клінічного обстеження, необхідно невідкладно провести функціональні печінкові проби.
Виявлення.
Протягом перших шести місяців лікування необхідно періодично перевіряти функцію печінки. Серед традиційних аналізів найважливішими є тести, що відображають білково-синтетичну функцію печінки, зокрема рівень протромбіну. При виявленні занадто низького рівня протромбіну, особливо якщо це супроводжується змінами в інших лабораторних показниках (значне зниження рівня фібриногену та факторів зсідання крові, підвищення рівня білірубіну та рівнів трансаміназ – див. розділ «Особливості застосування») лікування вальпроатом слід припинити. Слід припинити застосування похідних саліцилатів, якщо ці препарати призначені одночасно, оскільки вони використовують ті ж самі шляхи метаболізму.
Панкреатит.
Вкрай рідко спостерігалися випадки панкреатиту, які іноді закінчувалися летально. Ці випадки не залежали від віку хворого та тривалості лікування. Групу особливого ризику становлять діти молодшого віку.
Панкреатит, який супроводжується негативними наслідками, найчастіше спостерігається у дітей молодшого віку або у пацієнтів з тяжкою епілепсією, ушкодженням головного мозку або у пацієнтів, які приймають комплексну протиепілептичну терапію.
Якщо панкреатит супроводжується печінковою недостатністю, ризик виникнення летальних випадків значно зростає.
Запобіжні заходи при застосуванні.
Лабораторне дослідження функції печінки слід проводити перед початком лікування (див. розділ «Протипоказання») та періодично протягом перших 6 місяців лікування, особливо у пацієнтів, які належать до групи ризику (див. розділ «Особливості застосування»).
При лікуванні цим препаратом, особливо на початку, як і при лікуванні іншими протиепілептичними засобами, може спостерігатися ізольоване та тимчасове помірне підвищення рівнів трансаміназ без будь-яких клінічних проявів.
У цьому випадку рекомендується провести повне лабораторне обстеження (зокрема визначити рівень протромбіну) і, можливо, переглянути дозування препарату та провести повторні аналізи залежно від змін показників.
У пацієнтів з нирковою недостатністю слід враховувати можливість підвищення концентрації вільної форми вальпроєвої кислоти у плазмі крові та відповідно зменшити дозу препарату.
У пацієнтів з гострим абдомінальним болем чи такими шлунково-кишковими симптомами, як нудота, блювання та/або анорексія, слід провести диференціальну діагностику з панкреатитом і при підвищенні рівнів трансаміназ негайно відмінити препарат та вжити альтернативних терапевтичних заходів.
Цей лікарський засіб не рекомендується застосовувати у пацієнтів із дефіцитом ензимів сучовинного циклу. У таких хворих були описані випадки гіперамоніємії, які супроводжувалися ступором чи комою.
У дітей з нез’ясованими симптомами з боку печінки та шлунково-кишкового тракту (анорексія, блювання, випадки цитолізу), летаргією або комою в анамнезі, із затримкою розумового розвитку, у випадку смерті немовляти або дитини в сімейному анамнезі до початку лікування вальпроатом необхідно провести дослідження метаболізму, особливо тест на амоніємію натщесерце та після прийому їжі.
Хоча при лікуванні вальпроатом порушення функції імунної системи спостерігалося вкрай рідко, слід ретельно зважити потенційну користь від застосування вальпроату та потенційний ризик при призначенні препарату хворим на системний червоний вовчак.
Перед початком лікування пацієнтів слід попередити про ризик збільшення маси тіла, а також вжити відповідних заходів, переважно дієтичного характеру, щоб звести це явище до мінімуму.
Починаючи лікування, необхідно переконатися у відсутності вагітності у жінок дітородного віку, а також у тому, що вони користувалися ефективними засобами контрацепції перед початком лікування (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Пацієнтів, які керують транспортними засобами та працюють з механізмами, слід попередити про небезпеку виникнення сонливості, особливо у разі комплексної протисудомної терапії або одночасного застосування інших медичних препаратів, які можуть посилювати сонливість.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Одночасне застосування з препаратами, які можуть спричиняти судоми або знижувати судомний поріг, повинно бути враховане або не рекомендоване чи взагалі протипоказане, залежно від можливого ризику. До таких препаратів належить більшість антидепресантів (іміпраміни, селективні інгібітори захоплення серотоніну), нейролептики (фенотіазини та бутирофенони), мефлохін (див. нижче), бупропріон, трамадол.
Протипоказані комбінації (див. розділ “Протипоказання”):
з мефлохіном: ризик виникнення епілептичних нападів у хворих на епілепсію через посилення метаболізму вальпроєвої кислоти та конвульсантним ефектом мефлохіну;
з препаратами звіробою: ризик зниження концентрації протисудомного препарату у плазмі крові та зменшення його ефективності.
Комбінації, що не рекомендуються (див. розділ «Особливості застосування»):
з ламотриджином: підвищений ризик виникнення серйозних реакцій з боку шкіри (синдром токсичного епідермального некролізу). Крім того, підвищення концентрації ламотриджину в плазмі (його метаболізм у печінці уповільнюється під дією вальпроату).
Якщо така комбінація необхідна, потрібно ретельно спостерігати за станом пацієнта.
Комбінації, які вимагають особливих застережень при застосуванні:
З азтреонамом, іміпенемом, меропенемом: ризик виникнення судом через зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові. Необхідне клінічне спостереження за станом хворого, визначення концентрацій препаратів у плазмі крові та, можливо, корекція дози протисудомного препарату під час лікування антибактеріальним препаратом та після його відміни.
З карбамазепіном: збільшення концентрації активного метаболіту карбамазепіну в плазмі, поява ознак його передозування. Крім цього, зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі через посилення її метаболізму в печінці під дією карбамазепіну. При застосуванні обох протисудомних препаратів рекомендується клінічне спостереження за станом пацієнта, визначення концентрацій вальпроєвої кислоти та карбамазепіну в плазмі крові та корекція їхнього дозування.
З фелбаматом: збільшення концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі та ризик передозування.
Рекомендується клінічне спостереження за станом хворого, визначення концентрації фелбамату у плазмі та, можливо, корекція дози вальпроату під час лікування фелбаматом та після його відміни.
З фенобарбіталом, примідоном: збільшення концентрації фенобарбіталу або примідону в плазмі з появою ознак їхнього передозування, зазвичай у дітей. Крім того, зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі через збільшення її метаболізму в печінці під дією фенобарбіталу або примідону.
Рекомендується клінічне спостереження за станом пацієнта протягом перших 15 днів комбінованого лікування та негайне зменшення дози фенобарбіталу або примідону з появою ознак седації; визначення рівнів обох протиепілептичних препаратів у крові.
З фенітоїном (та як екстраполяція, фосфентоїн): зміна концентрації фенітоїну в плазмі крові. Крім того, існує ризик зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові через посилення її метаболізму у печінці під дією фенітоїну.
Рекомендується клінічне спостереження за станом хворого, визначення концентрацій обох протиепілептичних препаратів у плазмі крові та, можливо, корекція їхнього дозування.
З топіраматом: ризик виникнення гіперамоніємії або енцефалопатії, які зазвичай пояснюються дією вальпроєвої кислоти, при одночасному застосуванні з топіраматом.
Рекомендований посилений клінічний та лабораторний контроль на початку лікування та у випадку появи будь-яких симптомів, які можуть вказувати на виникнення цих явищ.
Комбінації, які слід брати до уваги.
з німодипіном (перорально та як екстраполяція – парентерально): посилення гіпотензивного ефекту німодипіну через підвищення його концентрації у плазмі крові (зниження його метаболізму під дією вальпроату).
Інші види взаємодії:
з пероральними контрацептивами: вальпроат не спричиняє індукції ферментів, тому він не знижує ефективності естроген-прогестагенів у жінок, які застосовують гормональні засоби контрацепції.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Фармакологічні ефекти вальпроату спрямовані переважно на центральну нервову систему.
Препарат чинить протисудомну дію при різних видах судом у тварин та різних типах епілепсії у людини.
Дані експериментальних та клінічних досліджень вальпроату вказують на існування двох механізмів протисудомної дії препарату.
Перший механізм – це прямий фармакологічний ефект, пов’язаний з концентрацією вальпроату в плазмі та головному мозку.
Другий механізм, очевидно, є непрямим. Він, найімовірніше, пов’язаний з метаболітами вальпроату, які залишаються в мозку, або з модифікаціями нейромедіаторів, або з прямою дією на мембрану. Найімовірнішою є гіпотеза про те, що після введення вальпроату підвищується рівень гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК).
Вальпроат знижує тривалість проміжної фази сну та одночасно збільшує фазу повільно-хвильового сну.
Фармакокінетика.
Під час різних фармакокінетичних досліджень вальпроату було доведено, що вальпроат в основному розподіляється у крові та позаклітинній рідині, що швидко оновлюється. Вальпроат проникає у цереброспінальну рідину та головний мозок. Концентрація вальпроату у цереброспінальній рідині близька до концентрації його вільної фракції у плазмі крові.
· Період напіввиведення становить від 15 до 17 годин.
Мінімальна концентрація препарату у плазмі крові, необхідна для досягнення терапевтичного ефекту, становить 40-50 мг/л. Ця концентрація може коливатися від 40 до 100 мг/л. Якщо необхідно досягти вищих концентрацій препарату у плазмі крові, то необхідно зважити очікувану користь та ризик появи небажаних явищ, зокрема дозозалежних. Однак, якщо концентрації у плазмі залишаються вище 150 мг/л, необхідно зменшити дозу.
· Рівноважна концентрація у плазмі досягається через декілька хвилин.
· Зв’язування вальпроату з білками плазми крові є досить значним, дозозалежним та насичуваним.
· Препарат виводиться переважно з сечею після його метаболізму шляхом зв’язування з глюкуроновою кислотою та бета-окиснення.
· Молекулу вальпроату можна діалізувати, однак під час гемодіалізу виводиться тільки вільна фракція вальпроату (приблизно 10%).
Вальпроат не спричиняє індукції ферментів, що входять до складу метаболічної системи цитохрому Р450. На відміну від інших протиепілептичних препаратів, вальпроат не прискорює ані власну біотрансформацію, ані біотрансформацію інших речовин, таких як естропрогестагени та пероральні антикоагулянти.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: ціла або фрагментована ліофілізована маса практично білого кольору.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці.
Після відновлення ліофілізованого порошку зберігати при температурі +25 °С не більше 24 годин.
Упаковка. № 4: по 1 флакону з ліофілізованим порошком у комплекті з 1 ампулою розчинника (вода для ін`єкцій) в картонній коробці № 1; по 4 картонних коробки № 1 у картонній коробці № 2.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Группо Лепетіт С.р.Л., Італія / Gruppo Lepetit S.r.L., Italy.
Місцезнаходження. Localita Valcanello - 03012 Anagni (Frosinone), Italy.
Виробник. ХІНОЇН, Завод Фармацевтичних та Хімічних Продуктів Прайвіт Ко. Лтд., Угорщина / CHINOIN Pharmaceutical and Chemical Works Private Co. Ltd., Hungary.
Місцезнаходження. 3510 Miskolc, Csanyikvolgy, Hungary.
Виробник. Санофі Вінтроп Індастріа, Франція / Sanofi Winthrop Industrie, France.
Місцезнаходження. 1, rue de la Vierge AMBARES ET LAGRAVE 33565 - CARBON BLANC Cedex, France.
