Купання новонародженого - важливий елемент загартовування, гігієнічного виховання та емоційного контакту з батьками.

Чи можна купати дитину до відпадання пуповини? Як часто купати немовля? Чи потрібно кип'ятити воду? Скільки часу мають тривати водні процедури? Яка температура води буде оптимальною?

Усі деталі – у даному матеріалі.

Необґрунтоване почуття тривожності та страху, які супроводжуються запамороченням, нудотою, тремтінням у кінцівках, прискореним серцебиттям, ознобом. Так описують напад паніки люди, які періодично стикаються із цим станом. Це зовсім не безневинний стан, а повноцінний діагноз, який може стати причиною розвитку ще серйозніших патологій.

Приступи панічної атаки періодично трапляються приблизно у 5% населення мегаполісів. Медики пов'язують це з ритмом життя великого міста та постійним стресом, який зазнають міські жителі. До приступів паніки більше схильні молоді люди 20-30 років, переважно жінки. У літньому віці зустрічається легша форма захворювання, зі слабко вираженими симптомами.

 У Міжнародній класифікації хвороб ця патологія класифікується як епізодична пароксизмальна тривожність та визнається лікарями по всьому світу серйозним неврологічним порушенням, яке потребує лікування.

Варикозне розширення вен нижніх кінцівок (варикозна хвороба) - це захворювання, при якому відбувається розширення поверхневих вен нижніх кінцівок внаслідок порушення нормального венозного кровотоку від нижніх кінцівок до серця через неспроможність венозних клапанів. 

Існує глибока і поверхнева системи вен нижніх кінцівок. Якщо глибокі вени оточені зовні м'язами, які не дають їм перерозтягнутися, то поверхневі знаходяться у підшкірній жировій клітковині та їх еластичність залежить лише від тонусу власної венозної стінки. Нормальний венозний кровоток на ногах спрямований вгору, кров піднімається за рахунок насосної функції, яку виконують вени, клапани і зовнішні м'язи, що здавлюють їх. Клапани не дають можливості крові спускатися вниз, якщо через будь-які причини м'язи перестають "качати кров". 

СИМПТОМИ ВАРИКОЗНОГО РОЗШИРЕННЯ ВЕН

Провокуючим фактором розвитку варикозного розширення вен може бути, наприклад, тривале нерухоме стояння на ногах. В цьому випадку венозний застій крові призводить до перерозтягування вен, яке, у свою чергу, викликає розтягнення клапанів та розвиток їх неспроможності. Виникає замкнене коло – відбувається зворотний струм крові вниз до кінцівок, що викликає ще більше переростання вен та неспроможність клапанів. Головною клінічною ознакою варикозу будуть видимі оком потовщення венозного малюнка по внутрішній поверхні стегна та гомілки, в області підколінної ямки. Підшкірні розширені вени зазвичай мають вузлуватий (мішковидний) звивистий (змієподібний) вигляд. Але у людей з надмірною вагою з вираженою підшкірною жировою клітковиною вони можуть бути приховані жиром і непомітні. На ранніх стадіях скарги відносно неспецифічні та найбільш виражені після робочого дня – це підвищена стомлюваність, тяжкість у ногах, набряки, біль по ходу вен. Хвороба прогресує повільно і часто хворі настільки звикають до симптомів, що звертаються до лікаря в занедбаному стані, коли вже починають виникати трофічні виразки. Сам по собі, варикоз не становить небезпеки для пацієнта, але тромбофлебіт, що розвивається на його тлі, може спровокувати утворення тромбів. Якщо тромби виявляються на стегні, то високий ризик їхнього відриву та розвитку емболії легеневої артерії, яка часто призводить до летального результату.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ВАРИКОЗНОГО РОЗШИРЕННЯ ВЕН

Єдиних поглядів на патогенез варикозного розширення вен нижніх кінцівок на сьогоднішній день немає. Основними патофізіологічними процесами при ВРВ вважаються хронічне запалення та порушення венозного відтоку. До основних причин виникнення хвороби відносять - надмірна вага, генетична схильність, вагітність, порушення гемодинаміки внаслідок способу життя (тривала робота стоячи або сидячи, носіння тісного/здавлюючого одягу). 

ДІАГНОСТИКА ВАРИКОЗНОГ ОРОЗШИРЕННЯ ВЕН

Діагностика варикозної хвороби вен нижніх кінцівок проводиться лікарем флебологом/хірургом і полягає в оцінці клінічної картини хвороби та методів інструментальної діагностики. Лабораторні дослідження переважно застосовуються для загальної оцінки стану пацієнта. Обговорюється можлива роль генетичних досліджень щодо спадкової природи захворювань вен (гени- FOXC2, MCP-1, MMPs/TIMPs, COL1A2, VEGF та інші). Клінічне обстеження включає аналіз скарг хворого, збір анамнезу та фізикальне обстеження (огляд та пальпацію). У ряді клінічних рекомендацій повідомляється, що можна обмежитися клінічним обстеженням (без інструментального) у пацієнта з будь-яким хронічним захворюванням вен при чіткому діагнозі, якщо інвазивне лікування (склерооблитерація, термооблітерація, флебектомія) не планується. При діагностиці захворювань вен лікар звертає увагу на такі скарги: біль (ніючий, тупий), відчуття пульсації, відчуття стиснення, здавлення, тяжкість, швидка стомлюваність ніг, відчуття набряку, судоми, свербіж шкіри, «турбота» в ногах» (синдром неспокійних ніг) ), відчуття поколювання, жару чи печіння. 

Симптоми посилюються при недостатній активності м'язово-венозної помпи гомілки (тривале положення «стоячи» або «сидячи») або до кінця дня; симптоми регресують після ходьби, відпочинку у горизонтальному положенні або при використанні медичних компресійних виробів. Можлива сезонна зміна інтенсивності проявів венозної недостатності (зазвичай може посилюватися в літній період). У жінок молодого та середнього віку скарги можуть посилюватись під час або перед менструацією. При фізикальному огляді можна знайти варикозне розширення (трансформація) підшкірних вен; набряк; трофічні розлади. З інструментальних методів використовують ультразвукову доплерографію та дуплексне сканування поверхневих вен нижніх кінцівок. У складних діагностичних випадках можливе застосування флебографії (запровадження контрасту у венозне русло). До інструментальних досліджень до методів першої лінії відноситься ультразвукове ангіосканування.

Для оцінки спроможності сафено-феморального сполучення (СФС), проксимального сегмента великої підшкірної вени та загальної стегнової вени рекомендовані проба Вальсальви та дистальні компресійні проби у вертикальному положенні пацієнта. Рекомендується використовувати імітацію ходьби або періодичне напруження пацієнтом м'язів гомілки як допоміжні прийоми для оцінки особливостей гемодинаміки вен нижніх кінцівок.

Основні лабораторні дослідження:

- Клінічний аналіз крові (задля загальної оцінки стану хворого).

- Біохімічний аналіз крові (загальна оцінка стану пацієнта).

- Когулограма (протромбіновий час, фібриноген, АЧТВ, тромбіновий час).

Основні інструментальні дослідження, що використовуються:

- Ультразвукове ангіосканування.

- Ультразвукова доплерографія.

Додаткові інструментальні дослідження:

- Плетизмографія (оклюзійна, повітряна, фотоплетизмографія).

- Рентгеноконтрастна флебографія; радіонуклідна флебографія (радіофлебографія)

- Комп'ютерна томографія - спіральна КТ/КТ-венографія,

- Магнітно-незонансна венографія.

- Термографія. 

ЛІКУВАННЯ ВАРИКОЗНОГО РОЗШИРЕННЯ ВЕН

Лікування варикозного розширення вен може бути консервативним чи радикальним.

Найефективнішим методом для консервативного лікування варикозного розширення вен нижніх кінцівок є компресійна терапія чи носіння компресійного трикотажу. Розмір і клас стиснення визначається лікарем строго індивідуально для кожного пацієнта, так як при неправильному розрахунку цей трикотаж або не буде ефекту, або його неможливо довго носити. Носіння трикотажу необхідно, щоб зменшити вплив навантажень на ноги, тобто, практично завжди, і лише на ніч його можна знімати. Ця умова є обов'язковою, тому що цей спосіб лише зупиняє процес розтягування вен на тій стадії, на якій він був розпочатий, але не виліковує хворобу. Для підвищення тонусу судинної стінки призначають венотоніки (детралекс, венорутон, ескузан та ін.). Найефективнішим при лікуванні варикозу є хірургічна операція з видалення всієї системи підшкірних вен, у цьому разі система глибоких вен повністю бере на себе кровоток. До радикальних, але менш інвазивних методів лікування варикозу відносяться лазерна та радіочастотна коагуляція розширених вен, при яких вена, як би, "зварюється" зсередини і кровотік по ній припиняється. На цьому принципі заснований і спосіб склеротерапії, з тією різницею, що при введенні в просвіт вени, її "склеює" зсередини спеціальна речовина - склерозант. 

УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ВАРИКОЗНОМУ РОЗШИРЕННІ ВЕН

Варикозне розширення вен може призвести до розвитку трофічних виразок, флебіту, тромбозу глибоких вен та емболії легеневої артерії, гострого тромбофлебіту поверхневих вен. 

ПРОФІЛАКТИКА ВАРИКОЗНОГО РОЗШИРЕННЯ ВЕН

Профілактика варикозного розширення вен полягає у виключенні тривалих статичних навантажень у положенні стоячи. Якщо є початкові ознаки хвороби, рекомендується носити компресійний трикотаж, особливо - під час вагітності. 

АТ код: R06AA02

Лікарська форма: Розчин для ін'єкцій

Синдром Рея (Рейе) є рідкісним, але серйозним захворюванням, яке викликає набряк печінки та мозку.

Синдром Рейє найчастіше вражає дітей та підлітків, які одужують після вірусної інфекції, найчастіше грипу або вітряної віспи.

Такі ознаки та симптоми, як сплутаність свідомості, судоми та втрата свідомості, потребують невідкладної допомоги. Своєчасна діагностика та лікування синдрому Рейє може врятувати життя дитини.

Аспірин пов’язують із синдромом Рейє, тому будьте обережні, коли давайте аспірин дітям або підліткам при лихоманці або болю. Незважаючи на те, що аспірин дозволено використовувати дітям старше 3 років, діти та підлітки, які одужують від вітряної віспи або грипоподібних симптомів, ніколи не повинні приймати аспірин.

Для лікування лихоманки або болю подумайте про те, щоб дати вашій дитині безрецептурну лихоманку немовлят або дітей та знеболюючі препарати, такі як ацетамінофен (Tylenol, інші) або ібупрофен (Advil, Motrin, інші), як безпечнішу альтернативу аспірину. Поговоріть зі своїм лікарем, якщо у вас є занепокоєння.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ СИНДРОМУ РЕЯ

Точна причина синдрому Рейє невідома, хоча кілька факторів можуть відігравати роль у його розвитку.