ЦИТОКАРБ®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Ципла Лтд., Індія

Міжнародна непатентована назва: Carboplatin

АТ код: L01XA02

Форма випуску: Концентрат для розчину для інфузій, 10 мг/мл по 15 мл (150 мг) або 45 мл (450 мг) у флаконах № 1

Діючі речовини: 1 мл розчину містить карбоплатину 10 мг

Допоміжні речовини: Вода для ін'єкцій

Фармакотерапевтична група: Препарати, які застосовуються для лікування онкологічних захворювань

Показання: Епітеліальний рак яєчників і дрібноклітинний рак легенів у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими антинеопластичними засобами.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/6035/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ЦИТОКАРБ®

(CYTOCARB)

 

Склад:

діюча речовина: carboplatin;

1 мл розчину містить карбоплатину 10 мг;

допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група.

Антинеопластичні засоби. Сполуки платини.

Код АТС L01X A02.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Епітеліальний рак яєчників і дрібноклітинний рак легенів у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими антинеопластичними засобами.

 

Протипоказання.

·      Гіперчутливість до компонентів препарату або до інших сполук платини.

·      Тяжка мієлосупресія.

·      Недавня значна крововтрата.

·      Порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв).

·      Порушення слуху.

 

Спосіб застосування та дози.

Розведення. Препарат розводиться до концентрації 0,5 мг/мл 5 % розчином глюкози для ін’єкцій або 0,9 % розчином натрію хлориду для ін’єкцій.

Після розведення карбоплатин слід вводити тільки шляхом внутрішньовенного введення. Рекомендована доза препарату для раніше нелікованих дорослих з нормальною функцією нирок становить 400 мг/м2 1 раз на 4 тижні. Дозу вводити одноразово шляхом внутрішньовенного введення протягом 15-60 хв. Курс варто повторювати не раніше ніж через 4 тижні після попереднього введення та/або доки вміст нейтрофілів не становитиме 2000 клітин/мм3, а вміст тромбоцитів – 100000 клітин/мм3.

Хворим із факторами ризику, наприклад, після проведення мієлосупресивної терапії або при низькому функціональному статусі (ECOG-Zubrod 2-4 або показник за Карновським нижче 80 %) рекомендується знижувати початкову дозу на 20-25 %.

При проведенні початкових курсів лікування карбоплатином необхідно щотижня визначати вміст формених елементів крові для коригування дози в наступних курсах лікування.

Лікування карбоплатином слід припинити у разі, коли пухлина не піддається лікуванню, прогресуючого захворювання та/або виникнення небажаних побічних ефектів.

Застосування пацієнтам літнього віку. Для хворих старше 65 років, залежно від їхнього фізичного стану, може знадобитися коригування дози на початковому етапі або при подальшому лікуванні.

Застосування дітям. Специфічні рекомендації щодо доз для дітей надати неможливо через недостатню кількість відповідних даних.

Порушення функції нирок. Хворі зі значеннями кліренсу креатиніну менше 60 мл/хв  належать до групи підвищеного ризику щодо розвитку тяжкої мієлосупресії.

При наявності у пацієнтів порушень функції нирок дози карбоплатину необхідно зменшувати відповідно до швидкості клубочкової фільтрації, а також проводити частий моніторинг гематологічних показників і функції нирок.

Карбоплатин заборонено застосовувати, якщо швидкість клубочкової фільтрації ≤ 20 мл/хв.

Комбіноване лікування. Оптимальне застосування карбоплатину з іншими мієлосупресивними препаратами вимагає коригування доз залежно від використаного режиму і схеми лікування.

Визначення дози за формулою. Інший підхід до визначення початкової дози карбоплатину заснований на застосуванні математичних формул, у яких використовуються дані функції нирок хворого до лікування або функції нирок і бажаного мінімального рівня тромбоцитів. На відміну від емпіричного розрахунку, використання формули для розрахунку доз, заснованої на площі поверхні тіла, дозволяє вводити поправки на розходження у функції нирок між хворими до початку лікування; при відсутності таких поправок можливе призначення недостатньої дози (у хворих із функцією нирок вище середньої) або з передозуваннями (у хворих із порушеною функцією нирок).

Дози карбоплатину можуть бути розраховані за допомогою формули Кальверта, виходячи зі швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) хворого і бажаної площі під фармакокінетичною кривою (ППК). Відповідні рекомендації наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

 

Примітка: Необхідно звернути увагу на те, що дози за формулою Кальверта розраховуються у мг, а не мг/м2. Формулу Кальверта не застосовують пацієнтам, які отримували потужне попереднє лікування. Пацієнти вважаються такими, які отримали потужне попереднє лікування, якщо вони застосовували будь-яку з наведених нижче схем лікування:

−       мітоміцин C;

−       нітрозосечовину;

−       комбінаційну терапію з доксорубіцину/циклофосфаміду/цисплатину;

−       комбінаційну терапію з 5 або більше препаратів;

−       променеву терапію ≥ 4500 рад, сфокусовану на полі 20 × 20 см або більше однієї   ділянки терапії.

Інструкції персоналу. Оскільки препарат не містить антимікробних консервантів, розведений розчин стабільний протягом 8 годин при температурі 25 °C і протягом 24 годин при зберіганні в холодильнику (2-8 °C). З мікробіологічної точки зору розведений розчин слід вводити негайно. Препарат не можна вводити через інфузійні системи, до складу яких входять алюмінієві частини, або через голки, що містять алюміній, оскільки у цьому разі можливе зниження його протипухлинної активності.

Набирати розчин з флакона слід безпосередньо перед використанням.

Дозволяється лише одноразовий відбір препарату з флакона.

При маніпуляціях з препаратом слід дотримуватися правил роботи з цитостатиками.

 

 

Побічні реакції.

Інформація про частоту побічних реакцій, вказана нижче, ґрунтується на сумарному досвіді, отриманому при застосуванні препарату у терапії великих груп пацієнтів з різними прогностичними характеристиками. Частота виникнення побічних реакцій класифікується таким чином: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (від ≥ 1/100 до < 1/10), непоширені                    (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко поширені (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко поширені  (< 1/10 000), частота невідома (не може бути визначеною за наявними даними).

У кожній групі за частотою побічні реакції вказані за зниженням тяжкості захворювання.

Інфекції та інвазії: непоширені – інфекційні ускладнення.

Новоутворення доброякісні, злоякісні та невизначені (у тому числі кісти та поліпи):

дуже рідко поширені – вторинні новоутворення на тлі терапії.

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: дуже поширені – мієлосупресія є дозолімітуючим фактором при лікуванні карбоплатином. При монотерапії карбоплатином у максимально переносимих дозах тромбоцитопенія (мінімальна кількість тромбоцитів < 50 × 109/л) спостерігається приблизно у третини пацієнтів. Кількість тромбоцитів у крові зазвичай знижується до мінімуму через 14-21 день і відновлюється протягом 35 днів після введення препарату. Пригнічення функції кісткового мозку може бути більш тяжким і тривалим у пацієнтів із порушеннями функції нирок, у хворих, які раніше одержували хіміо- і/або променеву терапію, з поганим загальним станом здоров'я і віком старше 65 років. У разі монотерапії карбоплатином у рекомендованих дозах з рекомендованою періодичністю введення мієлосупресія зазвичай є оборотною і некумулятивною. Лейкопенія відзначається приблизно у 20 % пацієнтів. Відновлення кількості лейкоцитів зазвичай відбувається дещо повільніше порівняно з тромбоцитами – протягом 42 днів після введення препарату (мінімальна кількість лейкоцитів спостерігається через 14-28 днів). Нейтропенія (кількість гранулоцитів < 1 × 109/л) відзначається приблизно у 20 % пацієнтів. Анемія з рівнями гемоглобіну < 11 г/дл розвивається у 48 % пацієнтів з нормальними початковими показниками.

Лікування карбоплатином може бути продовжене лише тоді, якщо кількість тромбоцитів становить 100 × 109/л, а лейкоцитів – 4 × 109/л. Анемія виникає часто і може бути кумулятивною. Якщо ж кількість клітин менша цих рівнів, необхідно припиняти терапію до відновлення нормальних показників (зазвичай через 5-6 тижнів). У тяжких випадках може бути необхідною підтримуюча трансфузійна терапія. Щоб уникнути глибокої мієлосупресії, повторні курси лікування карбоплатином не слід проводити раніше ніж за 4 тижні.

Поширені – геморагічні ускладнення. Рідко поширені – інфекційні ускладнення. Дуже рідко поширені – нейтропенія, що супроводжується лихоманкою; інфекції та кровотечі, що загрожують життю.

З  боку імунної системи: поширені – як і інші препарати, що містять платину, карбоплатин  може спричиняти алергічні реакції, зокрема еритематозні висипання і пропасницю. У таких випадках призначають відповідне підтримуюче лікування; рідко поширені – анафілаксія, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк та анафілактоїдні  реакції, у тому числі бронхоспазм, набряк і почервоніння обличчя, задишка, артеріальна гіпотензія, запаморочення, тахікардія.

З  боку нервової системи: поширені – периферична невропатія розвивається у 6 % пацієнтів. У більшості з цих хворих симптоми нейротоксичного ураження обмежуються парестезією і зниженням глибоких сухожильних рефлексів. Частота і тяжкість побічних ефектів вища в осіб літнього віку і пацієнтів, які раніше лікувалися цисплатином. Парестезія, наявна до початку терапії карбоплатином (зокрема спричинена попередньою терапією цисплатином), може посилюватися у процесі лікування карбоплатином. Можливі галюцинації, тривога і жахи; дуже рідко поширені – інсульт.

З  боку  органів зору: рідко поширені – випадки тимчасового порушення зору, іноді аж до транзиторної втрати зору та розвитку невриту зорового нерва, на тлі терапії із застосуванням препаратів платини. Найчастіше такі випадки спостерігаються на тлі терапії із застосуванням високих доз препарату, при лікуванні пацієнтів з ушкодженими функціями нирок; дуже рідко поширені – втрата зору.

З боку органів  слуху: дуже поширені – субклінічне зниження гостроти слуху (виходячи з результатів аудіологічних обстежень) у діапазоні високих частот (4000-8000 Гц) відзначається у  15 % пацієнтів. Поширені – клінічні прояви ототоксичності. Клінічні симптоми, переважно шум у вухах, спостерігаються лише в 1 % хворих. При лікуванні карбоплатином пацієнтів зі зниженою гостротою слуху внаслідок лікування цисплатином їх слух може ще погіршитися; рідко поширені – втрата слуху.

З боку серцевої системи: дуже рідко – серцева недостатність, аритмія, артеріальна гіпертензія.

З  боку судинної системи: непоширені – геморагічні ускладнення (зазвичай нетяжкі);

рідко поширені – явища емболії.

З  боку шлунково-кишкового тракту: дуже поширені – нудота без блювання спостерігається приблизно у 15 % пацієнтів. Блювання відзначається більш ніж у половини пацієнтів (приблизно у 20 % із них – тяжке блювання). Зазначені симптоми зазвичай минають протягом 24 годин після введення карбоплатину. Вони можуть бути послаблені за допомогою антиеметиків. Приблизно у 25 % хворих нудота і блювання не виникають. Блювання, що не можна було медикаментозно зупинити, розвивається у 1 % хворих. Блювання частіше виникає у пацієнтів, які отримували попереднє лікування, особливо у тих, хто отримував цисплатин. Абдомінальний біль спостерігається у 17% пацієнтів. Поширені – діарея (6 %), запор (4 %), мукозити, стоматити, запалення стравоходу. Рідко поширені – анорексія, зміна смакових відчуттів.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені – алопеція; рідко поширені – еритема, висипи, свербіж, кропив’янка.

З  боку м'язово-скелетної системи і сполучної тканини: поширені – астенія.

З  боку нирок і сечовидільної системи: дуже поширені – нефротоксичні ефекти зазвичай не вимагають запобіжних заходів на зразок гідратації великим об'ємом рідини або форсованого діурезу. Поширені – при терапії карбоплатином можливе підвищення рівнів сечовини і креатиніну в сироватці крові, а також зниження кліренсу креатиніну нижче 60 мл/хв, що свідчить про порушення функції нирок. Частота і тяжкість нефротоксичних уражень може бути більшою серед пацієнтів з наявними порушеннями функції нирок. Точно не з'ясовано, чи може відповідна гідратація запобігти таким ефектам. При значних відхиленнях результатів ниркових тестів необхідно знижувати дози або припиняти терапію карбоплатином. Гіперурикемія спостерігається приблизно у 25 % пацієнтів. Для зменшення концентрації сечової кислоти у сироватці крові можна застосовувати алопуринол; рідко поширені – гемолітично-уремічний синдром. Були зафіксовані випадки гематурії і появи набряків.

З  боку органів дихання: дуже рідко поширені – пневмосклероз, що проявляється напруженістю у грудях і задишкою.

Загальні порушення: поширені – озноб і пропасниця, грипоподібний синдром, нездужання, головний біль;

Реакції у місці введення: дуже поширені – больовий синдром; рідко поширені – набряк, еритема, кропив’янка, екстравазація; дуже рідко поширені – некроз унаслідок екстравазації.

Гепатобіліарні розлади: дуже поширені – лабораторні зміни показників функцій печінки (як правило, від низького до середнього ступеня важкості), згідно з повідомленнями, спостерігаються у третини пацієнтів, у яких подібні порушення були відсутні до початку терапії. Рівень лужної фосфатази підвищується частіше, ніж рівень концентрації SGOT (аспартатамінотрансферази) та SGPT (аланінамінотрансаміназа) або загального білірубіну. Більшість з таких порушень минає  в період проведення курсу терапії; непоширені – повідомлялося про розвиток тяжкої печінкової недостатності (включаючи некроз печінки) при застосуванні вищих за рекомендовані доз карбоплатину.

Лабораторні показники: непоширені – випадки зниження рівня електролітів в сироватці крові (натрію, магнію, калію та кальцію), які спостерігались на фоні терапії із застосуванням карбоплатину, але відсутні повідомлення про випадки, ступінь важкості яких обумовлювала би прояви клінічних ознак чи симптомів; рідко поширені – гіпонатріємія.

 

Передозування.

Симптоми передозування.

При внутрішньовенному введенні карбоплатину в дозі до 1600 мг/м2 на курс повідомлялося про виникнення небезпечних для життя гематологічних побічних реакцій, включаючи гранулоцитопенію, тромбоцитопенію та анемію. Мінімальна кількість гранулоцитів, тромбоцитів і гемоглобіну спостерігалася на 9-25-й день після передозування препаратом (у середньому на 12-17-й день). Кількість гранулоцитів досягла значення ≥ 500/мкл через             8-14 днів (у середньому через 11) і кількість тромбоцитів досягла значення ≥ 25 000/мкл через 3-8 днів (у середньому через 7).

Спостерігається розвиток наступних негематологічних побічних реакцій: порушення функції нирок з 50 % падінням швидкості клубочкової фільтрації, нейропатія, ототоксичність, втрата зору, гіпербілірубінемія, мукозит, діарея, нудота і блювання, головний біль, почервоніння, а також розвиток серйозних інфекцій. У більшості випадків порушення слуху були минущими і оборотними.

Лікування передозування.

Специфічний антидот карбоплатину невідомий. При передозуванні можна очікувати тяжкого пригнічення функції кісткового мозку, а також порушення функції печінки та нирок. Терапія – симптоматична і підтримуюча. Гемотрансфузії та пересадка кісткового мозку можуть допомогти зменшити інтенсивність побічних ефектів з боку системи крові.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не з'ясовано, наскільки безпечним є застосування карбоплатину у період вагітності. Результати досліджень на тваринах свідчать про ембріотоксичну і тератогенну дію  карбоплатину, тому препарат не можна застосовувати у період вагітності.

Невідомо, чи екскретується карбоплатин у материнське молоко. Тому його не можна призначати у період годування груддю.

 

Діти.

Специфічні рекомендації щодо доз для дітей надати неможливо через недостатню кількість відповідних даних.

 

Особливості застосування.

Лікування карбоплатином має здійснюватися під наглядом лікаря-онколога в умовах стаціонару при наявності засобів для адекватного моніторингу стану пацієнта.

Перед введенням карбоплатину і регулярно у процесі терапії необхідно визначати кількість формених елементів крові, виконувати функціональні ниркові і печінкові тести, а також проводити неврологічні обстеження і контроль функції слуху.

Мієлосупресивна дія карбоплатину значною мірою залежить від його ниркового кліренсу. Більш тяжке і тривале пригнічення функції кісткового мозку зазвичай спостерігається у пацієнтів із порушеннями функції нирок, а також у хворих, які одержують супутню терапію нефротоксичними препаратами. Тому перед початком і у процесі лікування карбоплатином необхідно ретельно оцінювати функцію нирок.

Зазвичай тривалість інтервалів між курсами терапії має бути не менше 4 тижнів. Введення карбоплатину спричиняє тромбоцитопенію, лейкопенію та анемію. Рекомендується щотижнево контролювати кількість формених елементів у периферичній крові і відповідним чином коригувати дози. При комбінованій терапії карбоплатином та іншими препаратами з мієлосупресивною дією необхідно ретельно добирати дози і час введення з метою мінімізації адитивних небажаних ефектів. Пацієнти з тяжким пригніченням функції кісткового мозку можуть потребувати трансфузійної терапії.

Попереднє лікування цитотоксичними препаратами (особливо цисплатином) збільшує частоту і ступінь вираженості лейкопенії і тромбоцитопенії. Мієлосупресія є головним дозолімітуючим фактором. Максимальне зниження кількості тромбоцитів зазвичай спостерігається між 14-м і 21-м днем, а лейкоцитів – між 14-м і 28-м днем після початку лікування карбоплатином у режимі монотерапії. Ступінь вираженості мієлосупресії залежить від введеної дози. При лікуванні карбоплатином у малих дозах (менше 200 мг/м2 поверхні тіла) тромбоцитопенія спостерігається рідко. У разі виникнення тромбоцитопенії і лейкопенії їх кількість повертається до норми, як правило, через 4-6 тижнів після припинення лікування карбоплатином.

Карбоплатин може викликати нудоту та блювання. Премедикація антиеметиками може допомогти зменшити частоту і тяжкість нудоти і блювання, спричинених карбоплатином.

Застосування карбоплатину може викликати розвиток печінкової та ниркової недостатності. Введення високих доз карбоплатину (≥ у 5 разів за разові рекомендовані дози) призводять до розвитку серйозних порушень функцій печінки та/або нирок. При лікуванні дуже високими дозами карбоплатину відзначалися випадки гепатотоксичних уражень, асоційованих з нефротоксичними ураженнями. Невідомо, чи може відповідна гідратація подолати негативний вплив на функцію нирок. У разі наявності помірних і тяжких змін показників ниркової або печінкової функції необхідно знизити дозу або відмінити препарат.

Частота і тяжкість нефротоксичності може збільшуватися у пацієнтів з уже існуючими тяжкими порушеннями функції нирок до лікування карбоплатином. Для пацієнтів, у яких уже спостерігався розвиток нефротоксичних реакцій під час застосування цисплатину, існує більша ймовірність розвитку порушень функції нирок. Незважаючи на відсутність клінічних даних щодо кумулятивної нефротоксичності, не рекомендується поєднувати карбоплатин з аміноглікозидами або іншими нефротоксичними препаратами. Залежно від ступеня токсичності дозу карбоплатину можна зменшувати в ході кожного циклу. Рішення про відтермінування чергового введення препарату має базуватися на клінічній оцінці лікарем динаміки токсичних проявів. Для зменшення концентрації сечової кислоти у сироватці можна призначати  алопуринол.

Застосування карбоплатину може викликати розвиток алергічних реакцій, наприклад еритематозні висипання, підвищення температури тіла без видимої причини або свербіж. У рідкісних випадках спостерігається розвиток анафілактичних реакцій, ангіоневротичного набряку та анафілактоїдних реакцій, включаючи бронхоспазм, кропив'янку і набряк обличчя. Як і інші лікарські засоби, що містять сполуки платини, карбоплатин може спричиняти аналогічні алергічні та анафілактичні реакції через кілька хвилин після введення. Частота алергічних реакцій може зростати при попередньому застосуванні препаратів платини, проте алергічні реакції виникають і при першому введенні карбоплатину. Необхідно проводити ретельний моніторинг пацієнтів на виникнення можливих алергічних реакцій і застосовувати відповідну підтримуючу терапію, у тому числі антигістамінні препарати, адреналін та/або глюкокортикоїди.

При тривалому застосуванні препарату може спостерігатися кумулятивна ототоксичність. Частота і тяжкість ураження слуху підвищується при застосуванні високих доз препарату і в разі повторних курсів застосування карбоплатину. Для своєчасного виявлення перших ознак ототоксичності слід регулярно проводити неврологічні обстеження і контроль функції слуху (аудіометрію). Прояви нейротоксичності, такі як парестезія, зниження глибоких сухожильних рефлексів, а також ототоксичність частіше спостерігаються у пацієнтів, які раніше отримували лікування іншими препаратами платини та/або іншими ототоксичними препаратами.

Дослідження показали, що карбоплатин є мутагенним in vitro та in vivo. Канцерогенний потенціал карбоплатину не досліджувався, однак інші сполуки зі схожим механізмом дії і мутагенністю є канцерогенними.

Пацієнтам під час лікування карбоплатином рекомендується застосовувати ефективні засоби контрацепції.

Не доведено безпечність та ефективність застосування карбоплатину дітям.

Під час приготування та введення розчину карбоплатину не можна використовувати обладнання, до складу якого входять алюмінієві частини.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Залежно від індивідуальної чутливості, карбоплатин може порушувати здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При комбінованій терапії карбоплатином у поєднанні з іншими мієлосупресивними препаратами пригнічення функції кісткового мозку посилюється.

Враховуючи нефротоксичну дію карбоплатину, не рекомендується застосовувати його у поєднанні з аміноглікозидами та іншими нефротоксичними лікарськими засобами. Крім того, пацієнти, які отримують карбоплатин і супутню терапію іншими нефротоксичними препаратами, ймовірно, зазнають більш тяжкої і тривалої мієлосупресії через зниження ниркового кліренсу карбоплатину.

Застосування карбоплатину у комбінації з аміноглікозидами, а також з іншими нефротоксичними та/або ототоксичними препаратами (ванкоміцином, капреоміцином і сечогінними засобами) збільшує ризик виникнення нефротоксичних та/або ототоксичних ефектів через те, що карбоплатин індукує зміни в нирковому кліренсі даних речовин.

Слід бути обережними при застосуванні карбоплатину  одночасно з варфарином,  оскільки повідомлялося при випадки збільшення міжнародного нормалізованого співвідношення (INR).

Зниження рівня фенітоїну в сироватці крові спостерігається при одночасному застосуванні карбоплатину і фенітоїну. Це може призвести до повторного виникнення судом і потребувати збільшення дози фенітоїну.

Карбоплатин не слід призначати одночасно з препаратами, які містять хелатні сполуки, оскільки вони теоретично можуть послаблювати протипухлинну дію карбоплатину. Тим не менше, експерименти на тваринах та клінічні дослідження вказують на відсутність впливу діетил-дитіокарбамату на протипухлинний ефект карбоплатину.

Експериментально встановлено, що карбоплатин діє синергічно з етопозидом і віндесином.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Карбоплатин є антинеопластичним агентом, який являє собою  неорганічну комплексну сполуку платини. Протипухлинна активність карбоплатину порівняна з активністю цисплатину щодо широкого спектра пухлин, незалежно від їхньої локалізації. Механізм його протипухлинної дії пов’язаний з пригніченням синтезу нуклеїнових кислот, що призводить до загибелі клітини. Препарат спричиняє регресію первинних пухлин та метастазів.

Дослідження методом лужної елюції ДНК і аналізи зв’язування ДНК продемонстрували якісну схожість механізмів дії карбоплатину і цисплатину. Карбоплатин, як і цисплатин, спричиняє зміни у суперспіральній конформації ДНК, які асоціюються з «ефектом укорочення ДНК». Також він спричиняє утворення міжниткових і внутрішньониткових зшивок у ДНК.

Фармакокінетика. При внутрішньовенному введенні карбоплатину спостерігаються лінійна залежність між дозами і концентраціями загальної і вільної ультрафільтрабельної платини у плазмі крові. Залежність між дозами і площею під фармакокінетичною кривою для загальної платини також є лінійною.

При введенні препарату протягом 4-х днів поспіль накопичення карбоплатину у плазмі крові не спостерігалося.

Термінальні періоди напіввиведення вільної ультрафільтрабельної платини і карбоплатину у людини становлять відповідно приблизно 6 годин і 1,5 години. Під час початкової фази вільна ультрафільтрабельна платина присутня переважно у вигляді карбоплатину. Термінальний період напіввиведення загальної платини з плазми крові становить понад        24 годин. Приблизно 87 % платини у плазмі крові зв’язується з білками протягом 24 годин після введення.

Карбоплатин виводиться переважно із сечею (за 24 години виводиться приблизно 70 % платини). Більшість платини екскретується у перші 6 годин.

Загальний і нирковий кліренси вільної ультрафільтрабельної платини корелюють зі швидкістю клубочкової фільтрації, але не канальцевої секреції.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

 

Термін придатності.

2 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

 

Упаковка.

По 15 мл (150 мг) або 45 мл (450 мг) препарату у флаконі. По 1 флакону в картонній коробці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

Ципла Лтд., Індія/CIPLA Ltd, India.

 

Місцезнаходження.