РИСПОНД

Спосіб застосування та дози.

Шизофренія

Перехід з терапії іншими антипсихотичними препаратами. Якщо це клінічно виправдано, під час терапії препаратом Риспонд рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихотичними препаратами у формі «депо»,  лікування  препаратом  Риспонд рекомендується  розпочати  замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність у подовженні поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.

Дорослі

Риспонд призначають 1 або 2 рази на добу.

Розпочинати прийом препарату слід з дози 2 мг на добу, на 2-й день доза може бути збільшена до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, при необхідності, продовжувати індивідуальну корекцію дози. Для більшості пацієнтів встановлюється доза 4-6 мг на добу.

 

 

 

Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози та знижена початкова доза.

Дози, які перевищують 10 мг на добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Оскільки безпека доз, що перевищують 16 мг на добу, не вивчалася, ці дози застосовувати не можна.

Якщо є потреба у додатковому седативному ефекті, до терапії препаратом Риспонд можна додати бензодіазепіни.

Пацієнти літнього віку

Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1-2 мг 2 рази на добу.

Біполярні  розлади

Дорослі

Рекомендована початкова доза препарату Риспонд – 2 мг або 3 мг 1 раз на добу.

Дозу можна індивідуально збільшити, додаючи дози по 1 мг/добу не частіше ніж через 1 день. Оптимальною дозою для більшості пацієнтів є доза 1-6 мг на добу.

Лікування порушень поведінки хворих із деменцією

Початкова доза 0,25 мг 2 рази на добу. При необхідності дозу можна збільшити шляхом додавання по 0,25 мг

2 рази на добу не частіше ніж через 1 день. Оптимальною дозою для більшості пацієнтів є доза по  0,5  мг  2  рази  на добу. Однак для деяких пацієнтів ефективна доза може бути збільшена до

1 мг 2 рази на добу.

Після досягнення ефективної дози пацієнт може бути переведений на одноразовий прийом 1 мг препарату. Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування препарату Риспонд необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Асоціальні прояви та інші порушення поведінки

Пацієнти з масою тіла > 50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу дозволяється коригувати шляхом додавання 0,5 мг 1 раз на добу не частіше ніж через 1 день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг 1 раз на добу, в той час як інші можуть потребувати 1,5 мг 1 раз на добу.

Пацієнти з масою тіла < 50 кг

Рекомендована початкова доза – 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу дозволяється коригувати шляхом додавання 0,25 мг 1 раз на добу не частіше ніж через 1 день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0,5 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів достатньо не більше 0,25 мг 1 раз на добу для досягнення позитивного ефекту, у той час як інші можуть потребувати 0,75 мг 1 раз на добу.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування препарату Риспонд необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок

Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Зазначену дозу можна індивідуально збільшувати з 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. При лікуванні пацієнтів цієї групи Риспонд слід застосовувати з обережністю до отримання більш детальної інформації.

При призначені рисперидону у дозі 0,25 мг, 0,5 мг, 0,75 мг, 1 мг, 1,5 мг, 2,5 мг, 3 мг або 5 мг застосовують препарат у необхідному дозуванні.

 

Побічні реакції.

Ступінь тяжкості більшості побічних реакцій, що розвивалися внаслідок застосування препарату –  від помірного до тяжкого.

Побічні реакції, що спостерігалися у > 1 % дорослих пацієнтів або дітей, або пацієнтів літнього віку з деменцією, або пацієнтів, які лікувалися препаратом.

Інфекції та інвазії: назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, інфекції сечовивідних шляхів, пневмонія, целюліт, грипоподібний синдром.

 

 

З боку системи кровотворення: анемія.

З боку імунної системи: гіперчутливість.

З боку метаболізму: полідипсія, анорексія.

Психічні порушення: безсоння, тривога, нервозність, безсоння, в'ялість, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: паркінсонізм,  акатазія,  сонливість,  запаморочення,  седація, тремор, дистонія, летаргія, ортостатичне запаморочення, дискінезія, втрата свідомості, транзиторна ішемічна атака, порушення свідомості, слинотеча, цереброваскулярні розлади, головний біль, дизартрія, порушення уваги, розлади рівноваги, гіперсомнія.

З боку органа зору: нечіткість зору, кон'юнктивіт.

З боку органа слуху: біль у вухах.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи: закладеність   носа, диспное, носова кровотеча, синусіт, кашель, ринорея,

фаринголарингічний біль, легеневий застій.

З боку травного тракту: нудота, запор, диспепсія, блювання, діарея, гіперсекреція слини, сухість у роті, абдомінальний дискомфорт, абдомінальний біль, відчуття дискомфорту у шлунку, біль у верхній частині живота.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, сухість шкіри, лупа, себорейний дерматит, гіперкератоз, еритема, акне, свербіж.

З боку кістково-м'язової системи: біль у спині, артралгія, біль у кінцівках, порушення постави, міалгія, біль у шиї.

З боку сечовидільної системи: нетримання сечі, енурез, полакіурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: порушення еякуляції, галакторея.

Загальні розлади: підвищена втомлюваність, астенія, пірексія, біль у грудях, периферичні набряки, порушення ходи, в'ялість, дискомфорт у грудях.

Лабораторні дослідження: збільшення креатинфосфокінази крові, почастішання серцевого ритму, зниження температури тіла, збільшення маси тіла, збільшення пролактину у крові.

Побічні реакції, що спостерігалися у 1 % дорослих пацієнтів або дітей, або пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувалися препаратом.

Інфекції та інвазії:

інфекції вуха, вірусні інфекції, фарингіт, тонзиліт, бронхіт, інфекції ока, локалізовані інфекції, цистит, середній отит, оніхомікоз, акародерматит, бронхопневмонія, інфекції респіраторного тракту, трахеобронхіт, хронічний середній отит.

З боку системи кровотворення: гранулоцитопенія.

З боку імунної системи: гіперчутливість.

З боку ендокринної системи: гіперпролактинемія.

З боку метаболізму: полідипсія, анорексія.

Психічні  порушення: збудження, притупленість емоцій, розлади сну, зниження лібідо, аноргазмія.

З боку нервової системи: відсутність реакції на подразник, анормальна координація, втрата свідомості, розлади мовлення, гіпестезія, розлади рухів, пізня дискінезія, ішемія головного мозку, цереброваскулярні розлади, нейролептичний злоякісний синдром, діабетична кома.

З боку органа зору: очна гіперемія, виділення з очей, закочування очей, набряк повік, припухлість очей, кірка на краях повік, сухість очей, сльозоточивість, фотофобія, глаукома, зниження гостроти зору.

З боку органа слуху: дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, синусова тахікардія, відчуття серцебиття, атріовентрикулярна блокада I ступеня, блокада лівої гілки пучка Гіса, блокада правої гілки пучка Гіса, атріовентрикулярна блокада, артеріальна гіпотензія, гіперемія.

З боку дихальної системи :свистяче дихання, пневмонія, дисфонія, продуктивний кашель, застійні явища у дихальних  шляхах, вологі  хрипи, респіраторні  розлади, набряклість носової порожнини, гіпервентиляція.

 

 

З боку травного тракту: нетримання калу, гастрит, припухлість губ, хейліт, аптіалізм.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: зміна кольору шкіри, еритематозні висипання, папульозні висипання, генералізовані висипання, макулопапульозні висипання.

З боку кістково-м'язової системи: біль у м'язах грудної клітки, скутість суглобів, м'язова слабкість, рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи: дизурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нерегулярна менструація, аменорея, гінекомастія, вагінальні виділення, порушення ерекції, порушення еякуляції, менструальні розлади, збільшення молочних залоз, сексуальна дисфункція, ретроградна еякуляція.

Загальні розлади: спрага, грипозний стан, набряки, нездужання, набряклість обличчя, дискомфорт, генералізований набряк, озноб, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни препарату.

Лабораторні дослідження:

підвищення рівня аланінамінотрансферази, анормальна електрокардіограма, збільшення кількості еозинофілів, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, зменшення кількості лейкоцитів, підвищення рівня глюкози крові, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, зниження температури тіла, зниження артеріального тиску, підвищення рівня трансаміназ.

У постмаркетинговий період дуже рідко (<1/10000, включаючи поодинокі повідомлення) відзначалися наступні побічні ефекти.

З боку кровотворної та лімфатичної системи: агранулоцитоз, тромбоцитопенія (включаючи зниження кількості тромбоцитів, зниження утворення тромбоцитів).

З боку імунної системи: анафілактичні реакції.

З боку метаболізму: діабетичний кетоацидоз, водна інтоксикація.

Психічні порушення: манія.

З боку серцево-судинної системи: фібриляція передсердь.

З боку дихальної системи: синдром апное уві сні.

З боку травного тракту: кишкова непрохідність, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк (термін включає

ангіоневротичний набряк, набуту недостатність Сі-естерази, навколоротовий набряк, набряк очей, набряк обличчя, спадковий ангіоневротичний набряк, набряк гортані, гортанно-трахеальний   набряк, окуло-респіраторний синдром, набряк слизової оболонки порожнини

рота, періорбітальний набряк, гострий набряк тонкого кишечнику, набряк язика), алопеція.

З боку репродуктивної системи: пріапізм.

Загальні розлади: гіпотермія.

Лабораторні дослідження: подовження інтервалу QТ на кардіограмі (термін включає скоректоване подовження інтервалу QТ на кардіограмі, аномальне подовження інтервалу QТ на кардіограмі, подовження інтервалу QТ на кардіограмі, синдром подовження від інтервалу QТ, вроджений синдром подовження від інтервалу QТ).

 

Передозування.

Симптоми.

У загальному плані ознаки та симптоми передозування, що спостерігалися – це відомі фармакологічні ефекти препарату у посиленій формі. Ці ефекти включають сонливість і седацію, тахікардію та артеріальну гіпотензію, а також екстрапірамідні симптоми. При передозуванні у поодиноких випадках спостерігалося подовження інтервалу QТ.

У разі гострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодії кількох препаратів.

Лікування.

Слід забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Слід розглянути можливість промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним засобом. Показано серцево-судинне моніторування, що включає безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій.

Риспонд не має специфічного антидоту. Таким чином, слід проводити відповідні підтримуючі заходи. Артеріальну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами як внутрішньовенні вливання та/або симпатоміметичні препарати. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Слід продовжувати постійне медичне спостереження та моніторинг до моменту, коли пацієнт одужає.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає досвіду застосування препарату вагітним. Риспонд можна застосовувати у період вагітності лише у тому випадку, якщо користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Є спостереження, що рисперидон може проникати у грудне молоко. Отже, жінкам, які застосовують Риспонд, на період лікування слід припинити годування груддю.

 

Діти.

Безпека та ефективність застосування рисперидону для лікування дітей вивчена недостатньо.

 

Особливості застосування.

Пацієнти літнього віку з деменцією

Серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувалися атиповими антипсихотичними ліками, спостерігався підвищений рівень летальності порівняно з пацієнтами з групи плацебо.

Одночасне застосування з фуросемідом. У пацієнтів літнього віку з деменцією підвищений рівень летальності спостерігався при одночасному застосовуванні фуросеміду з рисперидоном порівняно з пацієнтами, які лікувалися тільки рисперидоном або тільки фуросемідом.

Слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату у таких випадках. Не виявлено підвищення летальності пацієнтів, які одночасно застосовували інші діуретичні засоби разом із рисперидоном. Незалежно від лікування дегідратація була загальним фактором ризику летальності і має ретельно контролюватися у пацієнтів з деменцією.

Цереброваскулярні небажані реакції. У пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувалися препаратом Риспонд, спостерігався підвищений рівень розвитку цереброваскулярних небажаних реакцій (інсульт і транзиторна ішемічна атака), включаючи летальний наслідок, порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо.

α-блокуюча активність

У зв'язку з тим, що Риспонд є α-блокатором, може виникати ортостатична гіпотензія, особливо у початковий період підбору дози. Риспонд слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності), а також при зневодненні, гіповолемії або цереброваскулярних порушеннях; при цьому дозу слід збільшувати поступово, згідно з рекомендаціями (див. «Спосіб застосування та дози»). При виникненні артеріальної гіпотензії слід розглянути питання щодо зменшення дози.

Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми

При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відзначалося виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/чи обличчя). Є повідомлення про те, що виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. Оскільки Риспонд значно меншою мірою провокує розвиток екстрапірамідної симптоматики порівняно з класичними нейролептиками, ризик розвитку пізньої дискінезії порівняно з іншими нейролептиками значно менший. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотичних препаратів.

Нейролептичний синдром

При застосуванні класичних нейролептиків відзначаються випадки виникнення нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. У разі розвитку нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Риспонд.

Рекомендується вдвічі зменшити як початкову дозу, так і подальше підвищення дози для пацієнтів літнього віку та хворих із нирковою недостатністю. Слід також з обережністю призначати Риспонд пацієнтам із хворобою Паркінсона, оскільки теоретично це може спричинити погіршення перебігу захворювання. Відносно класичних нейролептиків відомо, що вони знижують поріг розвитку епілептичного нападу.

Гіперглікемія

Гіперглікемія або загострення існуючого діабету були описані у поодиноких випадках під час лікування препаратом Риспонд. Відповідні клінічні спостереження рекомендовані для пацієнтів з діабетом та для пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету.

Інтервал QТ

Слід з обережністю застосовувати Риспонд, як і інші антипсихотичні засоби, пацієнтам із серцевою аритмією, пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QТ та при сумісній терапії препаратами, що подовжують інтервал QТ.

Інші

Рекомендується з обережністю призначати Риспонд хворим на епілепсію. Пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від переїдання через можливість збільшення маси тіла.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід застосовувати препарат.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

У період лікування рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Враховуючи те, що Риспонд має вплив у першу чергу на центральну нервову систему, його слід з обережністю застосовувати сумісно з іншими препаратами центральної дії.

Риспонд може протидіяти ефекту леводопи та інших агоністів допаміну.

Клінічно значуща артеріальна гіпотензія спостерігалася при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних лікарських засобів.

Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Риспонд одночасно з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QТ.

При застосуванні карбамазепіну відзначалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції Риспонду у плазмі крові. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при застосуванні інших індукторів печінкових ферментів. При відміні карбамазепіну та інших індукторів печінкових ферментів дозу препарату Риспонду необхідно переглянути і, при необхідності, зменшити.

Флуоксетин і пароксетин, 2D6-інгібітори печінкових ферментів, підвищують концентрацію рисперидону у плазмі крові, але менше, ніж активну антипсихотичну фракцію. На початку лікування або при відміні флуоксетину або пароксетину дозу Риспонду необхідно відкоректувати.

Топірамат   помірно   знижує   біодоступність   рисперидону,   але   не   активну антипсихотичну фракцію. Однак клінічна значущість цієї взаємодії малоймовірна. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі β-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону у плазмі крові.

Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активну антипсихотичну фракцію. Циметидин та ранітидин підвищують біодоступність рисперидону, але лише мінімально активну антипсихотичну фракцію. Еритроміцин, інгібітор печінкових ферментів ЗА4, не змінює фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

 

 

 

 

 

Інгібітори холінестерази, галантамін та донезепіл, не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

При застосуванні Риспонду разом з іншими лікарськими засобами, які значною мірою зв'язуються з білками плазми крові, клінічно вираженого витіснення будь-якого препарату з білкової фракції плазми крові не спостерігається.

Риспонд не проявляє клінічно значущих ефектів на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату.

Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату Риспонд.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоніст. Він виявляє високу афінність щодо серотонінергічних 5-НТ2 і дофамінергічних D2-рецепторів. Рисперидон зв'язується також  з  α1-адренергічними  рецепторами  та  з  меншою афінністю з Н1-гістамінергічними та

α2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не виявляє афінності відносно холінергічних рецепторів. Хоча рисперидон є потужним D2-антагоністом, що пов'язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, він не спричиняє значного пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Збалансований центральний антагонізм відносно серотоніну та дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побічних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому активний компонент препарату Риспонд - рисперидон – повністю  абсорбується  та  досягає  пікових  концентрацій  у  плазмі  крові  у  межах  від 1 до

2 годин. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від прийому їжі.

Рисперидон   метаболізується   цитохромом   Р450 2D6   до   9-гідроксирисперидону,   який  чинить   аналогічну     до    рисперидону    фармакологічну   дію.    Рисперидон   і  

9-гідроксирисперидон   утворюють   активну   антипсихотичну   фракцію.   Іншим   шляхом метаболізму препарату Риспонд є N-дезалкілування.

Після перорального прийому у хворих на психози період напіввиведення становить приблизно 3 години. Період напіввиведення 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції досягає 24 годин. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у    більшості    пацієнтів    досягається    протягом    1    доби.     Рівноважна     концентрація

9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 діб. Концентрації рисперидону у плазмі крові пропорційні до дози препарату (у межах терапевтичних доз). Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном і кислим α1-глікопротеїном. Рисперидон на 88 % зв'язується з білками плазми крові,  9-гідроксирисперидон - на 77 %.

Через  1  тиждень  після  застосування  препарату  70  %  дози  виводиться  з  сечею, 14  %  –  з фекаліями. Концентрація рисперидону і 9-гідроксирисперидону у сечі дорівнює 35-45 % прийнятої дози. Іншу частину становлять неактивні метаболіти. Дослідження одноразового прийому препарату виявило високі рівні активних концентрацій у плазмі крові і зниження кліренсу  активної  антипсихотичної  фракції  на  30  %  у  пацієнтів  літнього  віку і на 60 % –

у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалися нормальні рівні концентрації рисперидону у плазмі крові, але середнє значення вільної фракції рисперидону у плазмі крові було збільшене на 35 %.

 

 

 

 

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки помаранчевого кольору, круглі, двоопуклі,  вкриті плівковою оболонкою.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у сухому, недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці з картону.

 

Категорія відпуску. За  рецептом.  

 

Виробник.

Мікро Лабс Лімітед.

 

Місцезнаходження.