Виробник, країна: ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", м. Київ, Україна
Міжнародна непатентована назва: Dexamethasone
АТ код: H02AB02
Форма випуску: Розчин для ін'єкцій, 4 мг/мл по 1 мл в ампулах № 5, № 10 (10х1), № 10 (5х2) у контурних чарункових упаковках в пачці
Діючі речовини: 1 мл розчину містить: дексаметазону натрію фосфату у перерахуванні на 100 % безводну, вільну від етанолу, речовину - 4,0 мг
Допоміжні речовини: Натрій фосфорнокислий двозаміщений, гліцерин, спирт бензиловий, калію дигідрофосфат, динатрію едетат, вода для ін'єкцій
Фармакотерапевтична група: Гормони кори надниркових залоз та їх синтетичні аналоги
Показання: Ревматоїдний артрит, неспецифічний поліартрит, дерматози, нефротичний синдром, алергічні захворювання, інфекційний мононуклеоз, шок, гостра надниркова недостатність, хвороба Аддісона, адреногенітальний синдром та ін.
Умови відпуску: за рецептом
Терміни зберігання: 2р
Номер реєстраційного посвідчення: UA/0992/02/01
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ДЕКСАМЕТАЗОН-ДАРНИЦЯ
(DEXAMETHASONE-DARNITSA)
Склад:
діюча речовина: dexamethasone;
1 мл розчину містить дексаметазону натрію фосфату у перерахуванні на 100 % безводну, вільну від етанолу, речовину – 4,0 мг;
допоміжна речовина: натрію гідрофосфат, додекагідрат; калію дигідрофосфат; гліцерин; спирт бензиловий; динатрію едетат; вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій.
Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди. Дексаметазон. Код АТС Н02А B02.
Клінічні характеристики.
Показання.
Дексаметазон вводять парентерально у невідкладних випадках, а також якщо неможливе застосування пацієнтом лікарської форми препарату у вигляді таблеток.
Ендокринні порушення: замісна терапія первинної або вторинної (гіпофізарної) недостатності кори надниркових залоз (за винятком гострої недостатності надниркових залоз, для лікування якої придатні кортизон або гідрокортизон через їх виражену мінералокортикоїдну дію); уроджена гіперплазія надниркових залоз; підгостре запалення щитовидної залози і тяжке радіаційне запалення щитовидної залози.
Ревматичні захворювання: як допоміжне лікування – для підтримки пацієнта протягом періоду, коли основні ліки ще не ефективні, а також для лікування пацієнтів, на яких нестероїдні протизапальні ліки не чинять задовільної знеболюючої та протизапальної дії, при ревматоїдному артриті (включаючи ювенільний ревматоїдний артрит), подагричний та псоріазний артрит, остеоартроз (у тому числі посттравматичний), анкілозуючий спондиліт, бурсит, неспецифічний тендосиновіт, синовіт, епікондиліт, при остеоартрозі.
Системні захворювання сполучної тканини: під час загострення або як підтримуюча терапія при системному червоному вовчому лишаї, гострому ревмокардиті.
Захворювання шкіри: пухирчатка, тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса–Джонсона), бульозний герпетиформний дерматит, ексфоліативний дерматит, тяжкий себорейний дерматит, псоріаз, фунгоїдний мікоз.
Алергічні захворювання (що не піддаються традиційному лікуванню): бронхіальна астма, астматичний статус, контактний дерматит, атопічний дерматит, сироваткова хвороба, хронічний або сезонний алергічний риніт, алергія на лікарські препарати та харчові продукти, кропив’янка після переливання крові, ангіоневротичний набряк.
Захворювання очей: запальні захворювання очей (симптоматична офтальмія, важкі передні та задні увеїти з в′ялим перебігом, неврит зорового нерва, ірит та іридоцикліт, кератит); алергічні захворювання очей (алергічні виразки рогівки, алергічні форми кон’юктивітів).
Дексаметазон призначається системно або локально (шляхом введення під кон’юнктиву або за допомогою ретробульбарного або парабульбарного введення).
Шлунково-кишкові захворювання: виразковий коліт (системна терапія), хвороба Крона (системна терапія).
Захворювання дихальних шляхів: саркоїдоз ІІ-ІІІ ст., туберкульоз легень (разом зі спеціфічною терапією), аспіраційна пневмонія (разом зі спеціфічною терапією), бериліоз, синдром Леффлера.
Гематологічні захворювання: аутоімунна гемолітична анемія, вторинна тромбоцитопенія у дорослих, еритробластопенія (еритроцитарна анемія), вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (лише внутрішньовенне використання, внутрішньом’язове введення протипоказано).
Захворювання нирок: стимулювання діурезу або зменшення протеїнурії при ідіопатичному нефротичному синдромі (без уремії) і порушення функції нирок при системному червоному вовчому лишаї.
Злоякісні захворювання: паліативне лікування лейкемії та лімфоми у дорослих, гостра лейкемія у дітей.
Набряк мозку: набряк мозку через первинну або метастатичну пухлину мозку, краніотомію або травму голови.
Шок: шок, який не піддається класичному лікуванню, шок у пацієнтів із недостатністю кори надниркових залоз, анафілактичний шок (внутрішньовенно після призначення адреналіну), перед операцією для запобігання шоку при підозрі або при встановленій недостатності кори надниркових залоз.
Інші показання: туберкульозний менінгіт із субарахноїдною блокадою (разом із належною протитуберкульозною терапією), трихінельоз із неврологічними симптомами або трихінельоз міокарда.
Показання для введення дексаметазону внутрішньосуглобово або у м’які тканини: ревматоїдний артрит, синовіт, гострий та підгострий бурсит, гострий подагричний артрит, епікондиліт, гострий неспецифічний тендовагініт, посттравматичний остеоартрит.
Місцеве призначення (введення в місце ураження): келоїдні ураження, гіпертрофічні, запальні та інфільтровані ураження при оперізувальному лишаї, псоріазі, кільцеподібній гранульомі, дисковий червоний вовчий лишай та локалізована алопеція.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до дексаметазону або до будь-якого іншого інгредієнта препарату.
Гострі вірусні, бактеріальні або системні грибкові інфекції (якщо не застосовується належна терапія), вакцинація живою вакциною.
Застосовувати під час вагітності можна тільки за життєвими показаннями.
Препарат протипоказаний у період годування груддю.
Спосіб застосування та дози.
Дози визначають індивідуально, залежно від захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періоду лікування, переносимості кортикоїдів і реакції організму.
Розчин для ін’єкцій може призначатися внутрішньовенно (за допомогою ін’єкції або інфузії з 5 % розчином глюкози або 0,9 % розчином натрію хлориду), внутрішньм’язово або місцево (за допомогою внутрішньосуглобової ін’єкції чи ін’єкції в місце ураження на шкірі або в інфільтрат у м’які тканини). Необхідно пам′ятати, що при внутрішньосуглобовому введенні препарат не можна вводити в лабільні та інфіковані суглоби, нестабільні суглоби (внаслідок артриту, некрозу), деформовані суглоби (звуження суглобової щілини, анкілоз). Слід пам′ятати, що при внутрішньосуглобовому введенні, крім місцевих ефектів (протизапальна, протиалергічна, антиексудативна дія), можливе приєднання системних ефектів (імунодепресивна та антипроліферативна дія).
Рекомендована середня початкова добова доза для внутрішньовенного чи внутрішньом’язового введення змінюється від 0,5 до 9 мг на добу, при необхідності дозу збільшують. Початкові дози препарату слід застосовувати до появи клінічної реакції, а потім дозу слід поступово зменшувати до найнижчої клінічно ефективної дози. Якщо при використанні дексаметазону не було досягнуто клінічної реакції, то введення препарату необхідно припинити та перейти на інші глюкокортикостероїди. При призначенні високих доз протягом кількох днів препарат різко не відміняють, а поступово зменшують дозу протягом кількох наступних днів або більш тривалого періоду.
Для внутрішньосуглобового введення рекомендовані дози від 0,4 мг до 4 мг. Доза залежить від розміру ураженого суглоба. Зазвичай 2-4 мг вводять у великі суглоби і 0,8-1 мг – у маленькі. Частота застосування звичайно коливається від одного введення на 3-5 днів до одного введення на 2-3 тижні. Часте внутрішньосуглобове введення може ушкодити суглобовий хрящ. Внутрішньосуглобову ін’єкцію можна робити одночасно не більше ніж у 2 суглоби.
Доза дексаметазону, що вводиться у синовіальну сумку, зазвичай складає 2-3 мг, доза, що вводиться в оболонку сухожилля, складає 0,4-1 мг, доза, що вводиться у ганглії, - від 1 до 2 мг.
Доза дексаметазону, що вводиться в місце пошкодження, прирівнюється до внутрішньосуглобової дози. Дексаметазон можна паралельно вводити не більше, ніж у два місця пошкодження.
Дози від 2 до 6 мг дексаметазону рекомендовані для введення у м’які тканини (навколо суглоба).
Для лікування набряку мозку - 10 мг внутрішньовенно при першому введенні, надалі по 4 мг внутрішньом′язово один раз на 6 годин до зникнення симптомів. Дозу можна зменшити через 2-4 дні з поступовою відміною протягом 5-7 днів після усунення набряку мозку. При досягненні терапевтичного ефекту рекомендовано перейти з парентерального введення на пероральний прийом препарату.
Для лікування шоку - внутрішньовенно 20 мг при першому введенні, потім 3 мг/кг за 24 години у вигляді постійної внутрішньовенної інфузії або 2-6 мг/кг у вигляді однієї внутрішньовенної ін'єкції, або 40 мг початково, потім повторно внутрішньовенно ін'єкції кожні 4-6 годин, доки спостерігаються симптоми шоку. Також можливе внутрішньовенне однократне введення 1 мг/кг. Терапію шоку необхідно скасувати, як тільки стан пацієнта стабілізується, зазвичай лікування триває не більше 2-3 діб.
При алергічних захворюваннях - внутрішньом′язово 4-8 мг при першому введенні. Подальше лікування проводять пероральними лікарськими засобами.
Дози для дітей. Рекомендована доза при замісній терапії складає 0,02 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м2 площі поверхні тіла на добу у три ін′єкції. При всіх інших показаннях діапазон початкових доз складає 0,02-0,3 мг/кг/добу у 3-4 ін′єкції (0,6-9,0 мг/м2 площі поверхні тіла/добу).
Доза 0,75 мг дексаметазону еквівалентна дозі 4 мг метилпреднізолону і триамцинолону, або 5 мг преднізону, або 20 мг гідрокортизону, або 25 мг кортизону, або 0,75 мг бетаметазону.
Побічні реакції.
З боку ендокринної системи: підвищення апетиту, збільшення маси тіла, стероїдний діабет, зниження толерантності до вуглеводів, гіперглікемія, пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, порушення секреції статевих гормонів (порушення менструального циклу, аменорея, гірсутизм, імпотенція), передчасне епіфізарне закриття, затримка росту у новонароджених, дітей та підлітків, корковий параліч у недоношених немовлят, синдром Іценка-Кушинга;
з боку імунної системи: підвищення ризику виникнення або загострення грибкових, вірусних або бактеріальних інфекцій, зменшення імунної відповіді, розвиток умовно-патогенних інфекцій, зменшення реактивності до щеплень та шкірних проб, уповільнене загоєння ран, регрес лімфоїдної тканини, лейкоцитоз;
з боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль, афективні порушення (дратівливість, ейфорія, депресія, лабільність настрою, суїцидальні думки), психотичні реакції (включаючи манію, галлюцинації, психози та загострення шизофренії), тривога, порушення сну, пізнавальна дисфункція, включаючи сплутаність свідомості та амнезію, а також неврит, нейропатія, парестезія, гіперкінезія, судоми. У дітей препарат може викликати параліч кори головного мозку. Препарат може викликати фізичну залежність;
з боку травної системи: диспепсія, нудота, блювання, здуття живота, пептична виразка з численними перфораціями та крововиливами, перфорації малого та великого кишечнику, виразковий езофагіт, геморагічний панкреатит, атонія травного тракту, кандидоз;
з боку печінки та жовчних шляхів: підвищення рівнів ферментів печінки, гепатомегалія;
з боку обміну речовин: затримка натрію та води, підвищене виділення калію, гіпокаліємічний алкалоз, негативний азотистий баланс;
з боку органів зору: підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, папілоедема, задня підкапсулярна катаракта, витончення рогівки або склери, екзофтальм, ретинопатія, загострення офтальмологічних вірусних або грибкових захворювань, ретролентальна фіброплазія;
з боку серцево-судинної системи: синкопе, брадикардія, тахікардія, напад стенокардії, збільшення в розмірах серця, розрив міокарда як ускладнення інфаркту міокарда, політропна шлуночкова екстрасистолія, набряки, артеріальна гіпертензія, підвищення внутрішньочерепного та внутрішньоочного тиску, застійна серцева недостатність;
з боку системи крові: пурпура, еозинофілія, тромбоцитопенія, нетромбоцитопенічна пурпура, підвищення ризику тромбоутворення, тромбофлебіт;
з боку системи органів дихання: набряк легень, тромбоемболія, бронхоспазм;
дерматологічні реакції: підвищене потовиділення, вугрі, пригнічення регенеративних та репаративних функцій шкіри, потоншення шкіри, еритема, петехії, стриї, атрофія шкіри, екхімоз, телеангіектазія, гіпер- та гіпопігментація шкіри, стерильний абсцес, порушення розподілення підшкірної клітковини;
реакції у місці введення: почервоніння та поколювання шкіри, безболісне руйнування суглоба, що симптоматично нагадує нейрогенну артропатію (суглоб Шарко);
з боку опорно-рухового апарату: остеопороз, переломи трубчастих кісток або хребців, аваскулярний остеонекроз, розриви сухожиль, слабкість м′язів, атрофія м′язів, проксимальна міопатія;
алергічні реакції: реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк, кропив′янка, алергічний дерматит, анафілактичний шок.
Ознаки синдрому відміни глюкокортикоїдів.
У пацієнтів, які тривалий час лікувалися дексаметазоном, під час надто швидкого зниження дози може спостерігатися синдром відміни та внаслідок цього траплятися випадки недостатності надниркових залоз, артеріальної гіпотензії або летальний кінець.
У деяких випадках ознаки синдрому відміни можуть бути подібними до ознак погіршення або рецидиву захворювання, від якого пацієнт лікувався.
Якщо трапляються тяжкі небажані реакції, лікування необхідно припинити.
Передозування.
Існують поодинокі повідомлення про гостре передозування або про летальний кінець через гостре передозування.
Передозування виникає зазвичай тільки після кількох тижнів вживання надмірних доз. Передозування може спричинити більшість із небажаних ефектів, зазначених у розділі «Побічні реакції», насамперед синдром Кушинга.
Специфічного антидоту немає. Лікування передозування має бути підтримуючим і симптоматичним. Гемодіаліз не є ефективним методом прискореного виведення дексаметазону з організму.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Експериментальні дослідження на вагітних самках лабораторних тварин показують небезпеку і токсичність препарату ДЕКСАМЕТАЗОН-ДАРНИЦЯ для зародка. Строго контрольовані дослідження щодо безпеки та ефективності застосування препарату у вагітних жінок не проводилися. Застосування можливе за життєвими показаннями, якщо користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.
У період годування груддю слід утриматися від застосування препарату.
Діти.
Дітям у період росту глюкокортикостероїди застосовують тільки за абсолютними показаннями та під наглядом лікаря.
Особливості застосування.
Під час парентерального лікування кортикостероїдами у поодиноких випадках можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, тому треба вжити належних заходів до початку лікування дексаметазоном, зважаючи на можливість (особливо у пацієнтів з алергічними реакціями на будь-які інші ліки в анамнезі) алергічних реакцій.
У пацієнтів, які тривалий час лікуються дексаметазоном, при припиненні лікування може спостерігатися синдром відміни (без видимих ознак недостатності надниркових залоз) із симптомами: підвищена температура, нежить, почервоніння кон’юнктиви, головний біль, запаморочення, сонливість або дратівливість, біль у м’язах і суглобах, блювання, зменшення маси тіла, загальна слабкість, конвульсії. У зв′язку з чим дозу дексаметазону треба зменшувати поступово. Раптове припинення прийому може мати летальний наслідок.
Якщо пацієнт перебуває у стані незвичного стресу (через травму, операцію або тяжке захворювання) під час терапії або під час припинення терапії дексаметазоном, дозу слід збільшити або використовувати гідрокортизон чи кортизон.
Пацієнтам, які застосовували дексаметазон тривалий час і зазнають тяжкого стресу після припинення терапії, слід відновити прийом дексаметазону, оскільки спричинена недостатність надниркових залоз може продовжуватися протягом кількох місяців після припинення лікування.
Лікування дексаметазоном або природними глюкокортикостероїдами може приховати симптоми існуючої або нової інфекції, а також симптоми кишкової перфорації.
Дексаметазон може викликати загострення системної грибкової інфекції, латентний амебіаз і туберкульоз легень.
Пацієнти з туберкульозом легень в активній формі мають отримувати дексаметазон (разом із засобами проти туберкульозу) тільки при швидкоплинному або розсіяному туберкульозі легень. Пацієнти з неактивною формою туберкульозу легень, які лікуються дексаметазоном, або пацієнти, які реагують на туберкулін, мають отримувати хімічні профілактичні засоби.
Обережність і медичний нагляд рекомендовані хворим на остеопороз, артеріальну гіпертонію, серцеву недостатність, туберкульоз, глаукому, печінкову або ниркову недостатність, цукровий діабет, активну пептичну виразку, нещодавній кишковий анастамоз, коліт і епілепсію. Особливого догляду потребують пацієнти протягом перших тижнів після інфаркту міокарда, пацієнти з тромбоемболією, тяжкою міастенією, гіпотиреозом, психозом або психоневрозом, а також пацієнти літнього віку.
Під час лікування дексаметазоном може спостерігатися загострення цукрового діабету або перехід від латентної фази до клінічних проявів діабету.
При тривалому лікуванні дексаметазоном слід контролювати рівень калію у сироватці крові.
Вакцинація живою вакциною протипоказана під час лікування дексаметазоном. Вакцинація неживою вірусною або бактеріальною вакциною не призводить до очікуваного розвитку антитіл і не дає очікуваного захисного ефекту. Дексаметазон не призначають за 8 тижнів до вакцинації і не починають призначати раніше, ніж через 2 тижні після вакцинації.
Пацієнти, які тривалий час лікуються високими дозами дексаметазону і ніколи не хворіли на кір, мають уникати контакту з інфікованими особами; при випадковому контакті рекомендовано профілактичне лікування імуноглобуліном.
Рекомендується бути обережними пацієнтам, які одужують після операції або перелому кісток, оскільки дексаметазон може уповільнити загоєння ран і утворення кісткової тканини.
Дія глюкокортикостероїдів посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз.
Внутрішньосуглобове призначення дексаметазону може призвести до місцевих або системних ефектів. Часте застосування може спричинити ураження хряща або некроз кістки.
Перед внутрішньосуглобовим введенням слід видалити з суглоба синовіальну рідину та дослідити її (перевірити на наявність інфекції). Треба уникати введення кортикостероїдів в інфіковані суглоби. Якщо інфекція суглоба розвивається після ін’єкції, треба розпочати належну терапію антибіотиками.
Пацієнтам необхідно уникати фізичного навантаження на уражені суглоби доти, поки запалення буде вилікується.
Треба уникати введення дексаметазону у нестійкі суглоби.
Кортикоїди можуть порушувати результати алергічних нашкірних тестів.
Дітей і підлітків можна лікувати дексаметазоном тільки у разі явної необхідності. Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвитком дітей і підлітків.
Хворі з порушенням водно-електролітного балансу мають бути обережними при прийомі дексаметазону, тому що середні та великі дози глюкокортикостероїдів можуть викликати в організмі затримку солі та води, а також підвищену екскрецію калію. В даних випадках показане обмеження вживання солі та додатковий прийом калію. Всі кортикостероїди підвищують процес виведення кальцію, внаслідок чого може бути порушена секреція мінералокортикоїдів. Тому показане додаткове призначення солі і/або мінералокортикоїдів. При відміні тривалої терапії кортикостероїдами можливий розвиток синдрому відміни, що супроводжується підвищенням температури тіла, болями у м'язах і суглобах, загальним нездужанням. Ці симптоми можуть з'являтися й у хворих без ознак недостатності кори надниркових залоз.
Імунізація живими вакцинами протипоказана особам, які застосовують імуносупресивні дози кортикостероїдів. У випадках імунізації таких хворих інактивованими вірусними або бактеріальними вакцинами реакція антитіл сироватки крові може бути знижена.
При активних формах туберкульозу застосування дексаметазону варто обмежити випадками блискавичних або дисемінованих форм захворювання, при яких кортикостероїди використовуються паралельно зі специфічною терапією. Хворі з латентними формами туберкульозу або позитивними туберкуліновими реакціями, яким показані кортикостероїди, мають перебувати під постійним наглядом лікаря для уникнення появи рецидивів.
Кортикостероїди треба з обережністю призначати хворим на пухирчатий лишай очей (herpes sіmplex), тому що їхнє використання може призвести до перфорації рогівки. Тривалий прийом кортикостероїдів може призвести до розвитку задньої субкапсулярної катаракти, глаукоми, з можливим пошкодженням очного нерва, а також збільшити ризик вторинних вірусних або грибкових очних інфекцій.
Препарат протипоказаний хворим, у яких при внутрішньосуглобовому введенні кортикостероїдів значно посилився біль, що супроводжується припухлістю і подальшим обмеженням рухливості суглобу, лихоманкою і загальним нездужанням (дані симптоми свідчать про виникнення септичного артриту). У випадку розвитку септичного артриту і при підтвердженні діагнозу сепсису необхідно призначити відповідну антибактеріальну терапію. Варто уникати введення кортикостероїдів безпосередньо у вогнище інфекції. Необхідно ретельно дослідити будь-яку внутрішньосуглобну рідину для виключення септичного процесу. Кортикостероїди не можна вводити в лабільні суглоби. Часті внутрішньосуглобні ін'єкції можуть травмувати тканини суглоба. Хворим протипоказані надмірні навантаження на ушкоджені суглоби до повного зникнення запального процесу, навіть при настанні симптоматичного поліпшення.
Препарат з обережністю призначається інфекційним хворим, особливо з вітряною віспою та кіром, тому що дані захворювання при застосуванні дексаметазону протікають у важчій формі. Тому особам, які не хворіли на ці захворювання, варто бути обережними, щоб максимально виключити інфікування. У випадку контакту з хворими необхідно одразу ж звернутися до лікаря.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або під час роботи з іншими механізмами.
У період лікування необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом та заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Паралельне використання дексаметазону та нестероїдних протизапальних ліків підвищує ризик шлунково-кишкової кровотечі і утворення виразок.
Ефективність дексаметазону зменшується, якщо паралельно приймати рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітон, фенітоїн (дифенілгідантоїн), примідон, ефедрин або аміноглутетимід, тому дозу дексаметазону у таких комбінаціях необхідно збільшувати.
Сумісне застосування дексаметазону і препаратів, які інгібують СYP 3A4 ферментну активність, таких як кетоконазол, антибіотики-макроліди, може спричиняти збільшення концентрації дексаметазону в сироватці та плазмі крові.
Дексаметазон є помірним індуктором СYP 3A4. Сумісне застосування з препаратами, які метаболізуються СYP 3A4, такими як індинавір, еритроміцин, може збільшувати їх кліренс.
Кетоконазол може пригнічувати наднирковий синтез глюкокортикоїдів. Таким чином, внаслідок зниження концентрації дексаметазону може спостерігатися надниркова недостатність.
Дексаметазон зменшує терапевтичний ефект лікарських засобів проти цукрового діабету, артеріальної гіпертонії, кумаринових антикоагулянтів, празиквантелу і натріуретиків (тому дозу цих лікарських засобів слід збільшити). Дексаметазон підвищує активність гепарину, альбендазолу і каліуретиків (дозу цих лікарських засобів слід зменшити у разі необхідності).
Дексаметазон може змінити дію кумаринових антикоагулянтів, тому при вживанні такої комбінації лікарських засобів слід частіше перевіряти протромбіновий час.
Паралельне використання дексаметазону і високих доз глюкокортикостероїдів або агоністів b2-рецепторів підвищує ризик гіпокаліємії. У пацієнтів із гіпокаліємією серцеві глікозиди більшою мірою сприяють порушенню ритму і мають більшу токсичність.
Глюкокортикостероїди посилюють нирковий кліренс саліцилатів, тому іноді важко отримати терапевтичні концентрації саліцилатів у сироватці крові. Треба виявляти обережність пацієнтам, які поступово знижують дозу кортикостероїду, оскільки при цьому може спостерігатися підвищення концентрації саліцилатів у сироватці та інтоксикація.
Якщо паралельно застосовуються оральні контрацептиви, час напіввиведення глюкокортикоїдів може подовжитися, що посилить їх біологічну дію і може підвищити ризик побічних ефектів.
Одночасне використання ритордину і дексаметазону протипоказано, оскільки це може призвести до набряку легенів. Повідомлялося про смерть породіллі під час пологів через розвиток такого стану.
Одночасне застосування дексаметазону і талідоміду може спричинити токсичний епідермальний некроліз.
При одночасному застосуванні дексаметазону з амфотерицином В та препаратами, які виводять калій з організму (діуретики), відзначається гіпокаліємія, що може призводити до серцевої недостатності.
Одночасне застосування дексаметазону з антихолінестеразними препаратами може призводити до вираженої слабкості в пацієнтів із міастенією gravis.
Холестирамін може підвищувати кліренс креатиніну.
Одночасне застосування циклоспорину та кортикостероїдів призводить до підвищення їх активності, при їх одночасному застосуванні можливе виникнення судом.
Види взаємодії, що мають терапевтичні переваги: паралельне призначення дексаметазону і метоклопраміду, дифенгідраміду, прохлорперазину або антагоністів рецепторів 5-НТ3 (рецепторів серотоніну або 5-гідрокси-триптаміну, тип 3, таких як ондансетрон або гранісетрон) ефективні для профілактики нудоти і блювання, спричинених хіміотерапією цисплатином, циклофосфамідом, метотрексатом, фторурацилом.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
ДЕКСАМЕТАЗОН-ДАРНИЦЯ − напівсинтетичний фторований глюкокортикостероїд, який гальмує вивільнення інтерлейкіну-1 та інтерлейкіну-2, гамма-інтерферону з лімфоцитів і макрофагів. Має протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну і імуносупресивну дію.
Пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ та бета-ліпотропіну, але не знижує рівень циркулюючого бета-ендорфіну. Пригнічує секрецію тиреотропного та фолікулостимулюючого гормонів.
Підвищує збудливість центральної нервової системи, знижує кількість лімфоцитів і еозинофілів, збільшує кількість еритроцитів (стимулює вироблення еритропоетину).
Взаємодіє зі специфічними рецепторами цитоплазми та утворює комплекс, що проникає в ядро клітини та стимулює синтез мРНК, остання індукує утворення білків, у т. ч. ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії.
Білковий обмін: зменшує кількість білка у плазмі (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці і нирках; підсилює катаболізм білка у м'язовій тканині.
Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот і тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру переважно в ділянці плечового пояса, обличчя, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії.
Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із травного тракту; підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки в кров; підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази і синтез амінотрансфераз, що призводять до активації глюконеогенезу.
Водно-електролітний обмін: затримує Na+ і воду в організмі, стимулює виведення K+ (мінералокортикостероїдна активність), знижує абсорбцію Ca2+ з травного тракту, «вимиває» Ca2+ з кісток, підвищує виведення Ca2+ нирками.
Протизапальний ефект пов'язаний із пригніченням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення; індукцією утворення ліпокортину і зменшенням кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; зменшенням проникливості капілярів; стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних).
Протиалергійний ефект розвивається в результаті пригнічення синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин та базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення числа циркулюючих базофілів, пригнічення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини, зниження кількості T- і B-лімфоцитів, опасистих клітин, зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму.
При хронічних обструктивних захворюваннях легенів дія ґрунтується головним чином на гальмуванні запальних процесів, пригніченні розвитку або попередженні набряку слизових оболонок, гальмуванні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів, відкладенні у слизовій оболонці бронхів циркулюючих імунних комплексів, а також гальмуванні утворення ерозій та десквамації слизової оболонки. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок пригнічення або скорочення її продукції.
Протишокова і антитоксична дія пов'язана з підвищенням артеріального тиску (за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротекторними властивостями, активацією ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі ендо- та ксенобіотиків.
Імунодепресивний ефект обумовлений гальмуванням вивільнення цитокинів (інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-2; гамма-інтерферону) із лімфоцитів і макрофагів.
Пригнічує синтез та секрецію АКТГ, і вдруге − синтез ендогенних глюкокортикостероїдів. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу та знижує можливість утворення рубцевої тканини.
Особливість дії − значне інгібування функції гіпофізу та практично повна відсутність мінералокортикостероїдної активності. Дози 1-1,5 мг/добу пригнічують кору надниркових залоз; біологічний T1/2 − 32-72 годин (тривалість пригнічення системи гіпоталамус-гіпофіз-кірковий шар надниркових залоз).
За силою глюкокортикостероїдної активності 0,5 мг дексаметазону відповідають приблизно 3,5 мг преднізону (або преднізолону), 15 мг гідрокортизону або 17,5 мг кортизону.
Фармакокінетика.
Дексаметазону фосфат відноситься до довгостроково діючих глюкокортикостероїдів. Після внутрішньом'язового введення швидко абсорбується з місця ін'єкції, з током крові розподіляється у тканинах. З білками плазми крові зв'язується близько 80 % препарату. Добре проникає через гематоенцефалічний та інші бар'єри. Максимальна концентрація дексаметазону в лікворі спостерігається через 4 години після внутрішньовенного введення і складає 15-20 % від концентрації в плазмі крові. Після внутрішньовенного введення специфічна дія проявляється через 2 години і триває протягом 6-24 годин. Дексаметазон метаболізується в печінці значно повільніше за кортизон. Період напіввиведення із плазми крові - близько 3-4,5 години. Близько 80 % введеного дексаметазону елімінується нирками у вигляді глюкуроніду протягом 24 годин. Максимальна добова доза складає 80 мг.
При місцевому застосуванні препарату в офтальмології всмоктується через інтактний епітелій рогівки у вологу передньої камери ока. При запаленні тканин ока або пошкодженні слизової оболонки та рогівки швидкість усмоктування дексаметазону збільшується.
Фармацевтичні характеристики:
основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.
Несумісність. Одночасне застосування ритордину і дексаметазону протипоказано, оскільки це може призвести до набряку легенів. Повідомлялося про смерть породіллі під час пологів через розвиток такого стану.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 15 °С.
Упаковка.
По 1 мл в ампулах, по 5 або 10 ампул в упаковці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
Місцезнаходження.
Україна, 02093, м.
