Виробник, країна: ТОВ "Стиролбіофарм", м. Горлівка, Донецька обл., Україна
Міжнародна непатентована назва: Acetylsalicylic acid
АТ код: B01AC06
Форма випуску: Таблетки по 100 мг № 120 (12х10) у блістерах, № 100 у контейнерах
Діючі речовини: 1 таблетка містить кислоти ацетилсаліцилової 0,1 г (100 мг)
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, кислота стеаринова
Фармакотерапевтична група: Нестероїдні протизапальні препарати
Показання: Для зниження ризику:
- смерті у пацієнтів з підозрою на гострий інфаркт міокарда;
- смерті у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда;
- транзиторних ішемічних атак (ТІА) та інсульту у пацієнтів з ТІА;
- захворюваності і смерті при стабільній і нестабільній стенокардії.
Для профілактики:
- тромбозів і емболій після операцій на судинах (черезшкірна транслюмінарна катетерна ангіопластика (РТСА), ендартеректомія сонної артерії, аортокоронарне шунтування (CABG), артеріовенозне шунтування);
- тромбозів глибоких вен і емболій легеневої артерії після довготривалої іммобілізації (після хірургічних операцій);
- інфаркту міокарда у пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень (цукровий діабет, контрольована артеріальна гіпертензія) та особам із багатофакторним ризиком серцево-судинних захворювань (гіперліпідемія, ожиріння, тютюнопаління, літній вік та ін.).
Для вторинної профілактики інсульту.
Умови відпуску: без рецепта
Терміни зберігання: 3р.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/5090/01/01
ІНСТРУКЦІЯ
для
медичного
застосування
препарату
АСПЕКАРД
Склад
лікарського
засобу.
Діюча
речовина: аcetylsalicylic
acid;
1
таблетка
містить кислоти
ацетилсаліцилової
0,1 г
(100 мг);
допоміжні
речовини: целюлоза
мікрокристалічна,
натрію кроскармелоза, кремнію
діоксид
колоїдний
безводний, кислота стеаринова.
Лікарська
форма. Таблетки.
Таблетки
білого
кольору,
верхня і
нижня
поверхні яких
плоскі, краї
поверхонь
скошені.
Назва
і
місцезнаходження
виробника.
ТОВ
„Стиролбіофарм”.
Україна,
84610, Донецька
обл., м.
Горлівка,
вул.
Горлівської
дивізії, 97.
Фармакотерапевтична
група.
Антитромботичні
засоби.
Кислота
ацетилсаліцилова.
Код АТС В01А С06.
Фармакологічні
властивості. Ацетилсаліцилова
кислота
пригнічує
агрегацію
тромбоцитів
шляхом блокування
синтезу
тромбоксану
А2. Механізм
її дії
полягає у
необоротній
інактивації
ферменту
циклооксигенази
(ЦОГ-1). Зазначений
інгібуючий
ефект
особливо
виражений
для
тромбоцитів,
оскільки
вони не здатні
до ресинтезу
вказаного ферменту.
Визнають
також, що
ацетилсаліцилова
кислота
виявляє й інші
інгібуючі
ефекти на
тромбоцити.
Завдяки
зазначеним
ефектам, її
застосовують
при багатьох
серцево-судинних
захворюваннях.
Ацетилсаліцилова
кислота
належить до
групи
нестероїдних
протизапальних
лікарських
засобів (НПЗЗ)
з
аналгетичними,
жарознижувальними
і
протизапальними
властивостями.
Перорально в
дозах 0,3 г і 1 г
препарат
застосовують
для зниження
температури
і
послаблення
болю в
суглобах і
м’язах.
Після
прийому
внутрішньо
кислота
ацетилсаліцилова
швидко і повністю
всмоктується
зі
шлунково-кишкового
тракту. Під
час та після
абсорбції
вона перетворюється
на основний
активний
метаболіт – кислоту
саліцилову.
Максимальна
концентрація
кислоти
ацетилсаліцилової
в плазмі
крові
досягається
через 10-20 хвилин,
саліцилатів
– 20-120 хвилин,
відповідно.
Ацетилсаліцилова
і саліцилова
кислоти
повністю
зв’язуються
з білками
плазми крові
й швидко
розподіляються
в організмі.
Саліцилова
кислота
проникає через
плаценту, а
також
потрапляє в
грудне молоко.
Саліцилова
кислота
зазнає метаболізму
в печінці.
Метаболітами
саліцилової
кислоти є
саліцилсечова
кислота,
саліцилфенол
глюкоуронід,
саліцилацил
глюкоуронід,
гентизинова
кислота і гентизинсечова
кислота.
Кінетика
виведення
саліцилової
кислоти
залежить від
дози,
оскільки метаболізм
обмежений
активністю
ферментів
печінки. Період
напіввиведення
залежить від
дози і зростає
від 2 - 3 годин -
при
застосуванні
низьких доз
до 15 годин –
при
застосуванні
високих доз.
Саліцилова кислота
та її
метаболіти
виводяться з
організму
переважно
нирками.
Показання
для
застосування.
Для
зниження
ризику:
- смерті
у пацієнтів з
підозрою на
гострий інфаркт
міокарда;
- смерті
у пацієнтів,
які
перенесли
інфаркт міокарда;
-
транзиторних
ішемічних
атак (ТІА) та
інсульту у
пацієнтів з
ТІА;
-
захворюваності
і смерті при
стабільній і
нестабільній
стенокардії.
Для
профілактики:
-
тромбозів і
емболій
після
операцій на
судинах
(черезшкірна
транслюмінарна
катетерна
ангіопластика
(РТСА),
ендартеректомія
сонної
артерії,
аортокоронарне
шунтування (CABG),
артеріовенозне
шунтування);
-
тромбозів
глибоких вен
і емболій
легеневої
артерії
після
довготривалої
іммобілізації
(після
хірургічних
операцій);
-
інфаркту
міокарда у
пацієнтів з
високим ризиком
розвитку
серцево-судинних
ускладнень
(цукровий
діабет,
контрольована
артеріальна
гіпертензія)
та особам із
багатофакторним
ризиком
серцево-судинних
захворювань
(гіперліпідемія,
ожиріння,
тютюнопаління,
літній вік та
ін.).
Для
вторинної
профілактики
інсульту.
Протипоказання.
-
Гіперчутливість
до
ацетилсаліцилової
кислоти,
інших саліцилатів
або
будь-якого
компонента
препарату.
-
Хронічна
астма,
спричинена
застосуванням
саліцилатів
або НПЗЗ в
анамнезі.
- Гострі
пептичні
виразки.
-
Геморагічні
хвороби:
гемофілія,
геморагічний
діатез.
-
Виражена
ниркова
недостатність.
-
Виражена печінкова
недостатність.
-
Виражена
серцева
недостатність.
-
Комбінація з
метотрексатом
у дозуванні 15 мг/тиждень
або більше
(див.«Взаємодія
з іншими
лікарськими
засобами та
інші види взаємодій»).
- III
триместр
вагітності.
-
Дитячий вік
до 16 років.
Особливі
застереження.
Препарат
застосовують
з
обережністю
при:
-
гіперчутливості
до
аналгетичних,
протизапальних,
протиревматичних
засобів, а
також за
наявності
алергії на
інші
речовини;
-
виразках
шлунково-кишкового
тракту, включаючи
хронічні та
рекурентні
виразкові
хвороби або
шлунково-кишкові
кровотечі в
анамнезі;
-
одночасному
застосуванні
антикоагулянтів;
-
порушеннях
функцій
нирок і/або
печінки.
У разі
тривалого
застосування
препарату перед
початком
прийому
ібупрофену
пацієнт
повинен
проконсультуватися
з лікарем.
У
пацієнтів з
алергічними
ускладненнями,
у тому числі
з
бронхіальною
астмою,
алергічним
ринітом,
кропив'янкою,
шкірним
свербежем,
набряком
слизової
оболонки і
полінозом
носа, а також
при їх
поєднанні з
хронічними
інфекціями
дихальних
шляхів та у хворих
із
гіперчутливістю
до НПЗЗ на
тлі лікування
препаратом
можливий
розвиток бронхоспазму
або нападу
бронхіальної
астми.
При
хірургічних
операціях
(включаючи
стоматологічні)
застосування
препаратів,
які містять
ацетилсаліцилову
кислоту, може
підвищити ймовірність
появи/посилення
кровотечі.
При
застосуванні
малих доз
ацетилсаліцилової
кислоти може
знижуватись
виведення
сечової
кислоти. Це
може
призвести до
виникнення
подагри в
пацієнтів із
зниженим виведенням
сечової кислоти.
Застосування
у період
вагітності
або
годування
груддю. Препарат
можна
застосовувати
в період вагітності
тільки в тому
випадку, коли
інші лікарські
засоби
неефективні.
Застосування
саліцилатів
у І триместрі
вагітності в
деяких
ретроспективних
епідеміологічних
дослідженнях
асоціювалося
з підвищеним
ризиком
розвитку
вроджених вад
(палатосхиз
(«вовча
паща»), вади
серця). Проте
при довготривалому
застосуванні
препарату в
терапевтичних
дозах, що
перевищували
150 мг/добу, цей
ризик
виявився низьким:
не виявлено
зв'язку між
застосуванням
Аспекарду і
збільшенням
кількості
вроджених вад.
Саліцилати
можна
застосовувати
у І та ІІ триместрах
вагітності
тільки після
оцінки
співвідношення
ризик/користь.
Згідно з
попередніми
оцінками, при
довготривалому
застосуванні
препарату
бажано не
приймати
ацетилсаліцилову
кислоту в
дозі, що
перевищує 150 мг/добу.
У III
триместрі
вагітності
прийом
саліцилатів
у високих
дозах (більш
ніж 300 мг/добу)
може призвести
до переношування
вагітності
та
послаблення
переймів під
час пологів,
а також до
кардіопульмональної
токсичності
(передчасного
закриття ductus arteriosus)
у дітей.
Застосування
ацетилсаліцилової
кислоти у
великих
дозах
незадовго до
пологів може призвести
до
внутрішньочерепних
кровотеч,
особливо в
недоношених
дітей. Таким
чином, крім
надзвичайно
особливих випадків,
обумовлених
кардіологічними
або
акушерськими
медичними
показаннями
з використанням
спеціального
моніторингу,
застосування
ацетилсаліцилової
кислоти
протягом останнього
триместру
вагітності
протипоказане.
Саліцилати
та їх
метаболіти
проникають у грудне
молоко в
невеликій
кількості.
Оскільки
побічні
реакції в
немовлят
після
випадкового
застосування
препарату не спостерігалися,
переривати
годування груддю,
як правило,
не
вимагається.
При довготривалому
застосуванні
препарату
або
застосуванні
ацетилсаліцилової
кислоти у
високих
дозах слід вирішити
питання щодо
припинення
годування
груддю.
Здатність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспортом
або іншими
механізмами. Не
впливає на
здатність керувати
автомобілем
та іншими
механізмами.
Діти. Не
слід
застосовувати
препарати,
які містять
ацетилсаліцилову
кислоту,
дітям із гострою
респіраторною
вірусною
інфекцією (ГРВІ),
яка
супроводжується
або не
супроводжується
підвищенням
температури
тіла, без
консультації
з лікарем.
При деяких
вірусних захворюваннях,
особливо
грипі А,
грипі В і вітряній
віспі, існує
ризик
розвитку
синдрому Рея,
який є дуже
рідкісною,
але
небезпечною
для життя
хворобою, що
потребує
невідкладного
медичного
втручання.
Ризик може
бути
підвищеним,
якщо ацетилсаліцилова
кислота
застосовується
як супутній
лікарський засіб,
проте
причинно-наслідковий
зв’язок у
цьому
випадку не
доведений.
Якщо вказані стани
супроводжуються
тривалим блюванням,
це може бути
ознакою
синдрому Рея.
Враховуючи
вищезазначені
причини,
дітям віком
до 16 років
протипоказане
застосування
препарату
без
наявності
особливих
показань (хвороба
Кавасакі).
Спосіб
застосування
та дози.
Аспекард
призначають
дорослим та
дітям старше
16 років.
Препарат приймають
внутрішньо після
їди, не
розжовуючи,
запивають
достатньою кількістю
рідини.
Для
зниження
ризику
смерті в
пацієнтів із підозрою
на гострий
інфаркт
міокарда застосовують
препарат у
дозі 100 мг (1
таблетка) на
добу. Щоб
досягти
швидкої
абсорбції
першу таблетку
необхідно розжувати!
Для
зниження
ризику
смерті в
пацієнтів,
які
перенесли
інфаркт
міокарда
застосовують
100 мг
(1 таблетка)
на добу.
Для
вторинної
профілактики
інсульту застосовують
препарат у
дозі 100 мг (1
таблетка) на добу.
Для
зниження
ризику
транзиторних
ішемічних
атак (ТІА) та
інсульту в
пацієнтів з
ТІА
застосовують
100-200 мг (1-2 таблетки)
на добу.
Для
зниження
ризику
розвитку
захворювання
і смерті у
пацієнтів зі
стабільною і
нестабільною
стенокардією:
від 100 мг (1
таблетка) на
добу.
Для
профілактики
тромбозів і
емболій після
операцій на
судинах
(черезшкірна
транслюмінарна
катетерна
ангіопластика
(РТСА), ендартеректомія
сонної
артерії,
аортокоронарне
шунтування (CABG),
артеріовенозне
шунтування)
застосвують
від 100 мг (1
таблетка) до 300
мг (3 таблетки)
на добу.
Для
профілактики
тромбозів
глибоких вен і
емболій
легеневої
артерії
після довготривалого
стану
імобілізації
(після хірургічних
операцій) – 100-200
мг (1-2 таблетки)
на добу або 300
мг
(3 таблетки)
на добу через
день.
Для
профілактики
інфаркту
міокарда в
пацієнтів із
високим
ризиком
розвитку
серцево-судинних
ускладнень
(цукровий
діабет, контрольована
артеріальна
гіпертензія)
та особам з
багатофакторним
ризиком
серцево-судинних
захворювань
(гіперліпідемія,
ожиріння,
тютюнопаління,
літній вік) застосовують
100 мг (1 таблетка)
на добу.
Передозування.
Токсичність
саліцилатів
може бути
результатом
інтоксикації
внаслідок
тривалого
застосування
терапевтичних
доз або гострої
інтоксикації
(при
застосуванні >100
мг/кг/добу
більше двох
днів), що
потенційно
загрожує
життю, від
випадкового
проковтування
дітьми до випадкового
отруєння.
Хронічне
отруєння
саліцилатами
може
проходити безсимптомно,
бо не має
специфічних
симптомів.
Інтоксикація
саліцилатами
середнього
ступеня
важкості, або
саліцилізм,
зазвичай
розвивається
лише після
повторного
застосування
високих доз.
Симптоми:
запаморочення,
шум у вухах,
глухота,
пітливість,
нудота,
блювання,
головний
біль та
пригнічення
свідомості
можуть контролюватись
шляхом
зниження
дози. Шум у
вухах може виникати
при
плазмовій
концентрації
від 150 до 300
мкг/мл. Більш
важкі
побічні
ефекти виникають
при
концентрації
понад 300 мкг/мл.
Основною
особливістю гострого
отруєння є
важке
порушення
кислотно-лужного
балансу, яке
може
відрізнятися
з віком та
важкістю
інтоксикації.
Найрозповсюдженішою
ознакою у
дітей є
метаболічний
ацидоз.
Важкість
отруєння не
можна оцінити,
використовуючи
лише дані
плазмової концентрації.
Всмоктування
ацетилсаліцилової
кислоти може
сповільнюватись
внаслідок
гальмування
спорожнення
шлунка,
формування
конкрементів
у шлунку або
внаслідок
застосування
препаратів,
вкритих
ентеросолюбтивною
оболонкою.
Невідкладна
допомога при
отруєнні
ацетилсаліциловою
кислотою
визначається
ступенем
важкості, стадією
та
клінічними
симптомами,
та відповідає
стандартним
методам
надання
невідкладної
допомоги при
отруєннях.
Першочергові
заходи мають
бути
спрямовані
на
прискорення
виведення
лікарського
засобу, а
також
відновлення
електролітного
та
кислотно-лужного
балансу.
Внаслідок
комплексних
патофізіологічних
ефектів
отруєння
саліцилатами
можуть
виникнути
деякі
симптоми та лабораторні
зміни. Отруєння
легкого та
середнього
ступеня тяжкості:
тахіпное,
гіпервентиляція,
дихальний
алкалоз,
пітливість,
нудота,
блювання.
Лабораторні
дані:
алкалоз,
лужна
реакція сечі.
Невідкладна
допомога:
промивання
шлунку, повторне
призначення
активованого
вугілля, форсований
лужний
діурез.
Тяжке
отруєння: дихальний
алкалоз з
компенсаторним
метаболічним
ацидозом,
гіперпірексія,
відчуття
шуму у вухах,
глухота.
Дихальна
система: від
гіпервентиляції,
некардіогенного
набряку
легень до зупинки
дихання та
асфіксії;
лабораторні
дані -
алкалоз,
лужна
реакція сечі.
Серцевосудинна
система: від
порушень
серцевого
ритму,
гіпотензії
до зупинки
серця. Втрата
рідини та електролітів:
дегідратація,
олігурія,
ниркова недостатність.
Лабораторні
дані -
гіпокаліємія,
гіпернатріємія,
гіпонатріємія,
зміна
функції
нирок. Порушення
обміну
глюкози,
кетоз
лабораторно
проявляється
у вигляді
гіперглікемії,
гіпоглікемії
(особливо у
дітей),
підвищення
рівня
кетонових
тіл.
Шлунково-кишковий
тракт:
шлунково-кишкові
кровотечі.
Зміни з боку
крові: від
пригнічення
функції
тромбоцитів
до
коагулопатій.
Лабораторні
дані -
подовження
протромбінового
часу,
гіпопротромбінемія.
Неврологічні:
токсична енцефалопатія
та
пригнічення
ЦНС від
млявості, пригнічення
свідомості
до коми та
нападу судом.
Невідкладна
допомога:
промивання
шлунку, повторне
призначення активованого
вугілля,
форсований
лужний діурез,
гемодіаліз у
важких випадках,
інфузія рідини
та
електролітів.
Побічні
ефекти.
З
боку системи
травлення:
шлунково-кишкові
розлади:
диспепсія,
біль в
епігастральній
ділянці та
абдомінальний
біль; в
окремих
випадках -
запалення
шлунково-кишкового
тракту,
ерозивно-виразкові
ураження
шлунково-кишкового
тракту, які
можуть в
поодиноких
випадках,
спричинити
шлунково-кишкові
геморагії і
перфорації з
відповідними
лабораторними
показниками
та клінічними
проявами.
Рідко -
транзиторна
печінкова
недостатність
із
підвищенням
рівня трансаміназ
печінки;
з
боку
кровотворної
системи:
геморагії
можуть
призвести до
гострої і хронічної
постгеморагічної
анемії/залізодефіцитної
анемії
(внаслідок
так званої прихованої
мікрокровотечі)
з відповідними
лабораторними
проявами і
клінічними симптомами,
такими як
астенія, блідість
шкірного
покриву,
гіпоперфузія;
алергійні
реакції: у
пацієнтів з
індивідуальною
підвищеною чутливістю
до
саліцилатів
можливий
розвиток
алергічних
реакцій
шкіри, включаючи
такі
симптоми, як
висип,
кропив’янка,
набряк,
свербіж. У
хворих на
бронхіальну
астму
можливе
збільшення
частоти виникнення
бронхоспазму;
алергічних
реакцій від
незначного
до помірного
ступеня, які
потенційно вражають
шкіру,
дихальні
шляхи,
шлунково-кишковий
тракт і
кардіоваскулярну
систему, проявляються
в вигляді
висипу,
кропів’янки,
набряку,
свербіжу,
некардіогенного
набряку
легень. Дуже
рідко
спостерігали
тяжкі реакції,
включаючи
анафілактичний
шок;
з
боку
центральної
нервової
системи:
запаморочення
і дзвін у
вухах, що
може свідчити
про передозування;
з
боку системи
згортання крові:
внаслідок
антиагрегантної
дії на тромбоцити
ацетилсаліцилова
кислота може
підвищувати
ризик
розвитку
кровотеч.
Спостерігались
такі
кровотечі, як
інтраопераційні
геморагії, гематоми,
кровотечі з
органів
сечостатевої
системи,
носові
кровотечі,
кровотечі з
ясен; рідко
або дуже
рідко -
серйозні кровотечі,
такі як
геморагії
шлунково-кишкового
тракту,
мозкові
геморагії
(особливо в пацієнтів
із
неконтрольованою
артеріальною
гіпертензією
та/або при
одночасному
застосуванні
антигемостатичних
засобів), які
в поодиноких
випадках
могли
потенційно загрожувати
життю.
Взаємодія
з іншими
лікарськими
засобами та
інші види
взаємодій.
Протипоказання
для
взаємодії.
Застосування
метотрексату
в дозах 15
мг/тиждень і
більше
підвищує
гематологічну
токсичність
метотрексату
(зниження
ниркового
кліренсу
метотрексату
протизапальними
агентами і
витіснення
саліцилатами
метотрексату
зі зв’язку з
протеїнами
плазми).
Комбінації,
які потрібно
застосовувати
з обережністю.
Одночасне
застосування
ібупрофену
перешкоджає
незворотному
інгібуванню
тромбоцитів
ацетилсаліциловою
кислотою.
Лікування
ібупрофеном
пацієнтів,
які мають
ризик
кардіоваскулярних
захворювань,
може
обмежувати
кардіопротекторну
дію
ацетилсаліцилової
кислоти.
При
одночасному
застосуванні
Аспекарду та
антикоагулянтів
підвищується
ризик
розвитку
кровотечі.
При
одночасному
застосуванні
високих доз
саліцилатів
із НПЗЗ
(завдяки
взаємопосилюючому
ефекту)
підвищується
ризик виникнення
виразок і
шлунково-кишкових
кровотеч.
Одночасне
застосування
з
урикозуричними
засобами,
такими як
бензобромарон,
пробенецид,
знижує ефект
виведення
сечової
кислоти
(завдяки конкуренції
виведення
сечової
кислоти нирковими
канальцями).
При
одночасному
застосуванні
з дигоксином
концентрація
останнього в
плазмі підвищується
внаслідок зниження
ниркової екскреції.
При
одночасному
застосуванні
високих доз
кислоти
ацетилсаліцилової
та пероральних
антидіабетичних
препаратів
із групи похідних
сульфонілсечовини
або інсуліну
посилюється
гіпоглікемічний
ефект останніх
за рахунок
гіпоглікемічного
ефекту
ацетилсаліцилової
кислоти і
витіснення
сульфонілсечовини,
зв’язаної з
протеїнами
плазми.
Діуретичні
засоби в
комбінації з
високими
дозами
ацетилсаліцилової
кислоти знижують
фільтрацію
клубочків
завдяки
зниженню
синтезу
простагландинів
у нирках.
Системні
глюкокортикостероїди
(виключаючи
гідрокортизон),
які застосовуються
для замісної
терапії при хворобі
Адисона, в
період
лікування
кортикостероїдами
знижують
рівень
саліцилатів
в крові та
підвищують
ризик
передозування
після
закінчення
лікування.
При
застосуванні
з кортикостероїдами
підвищується
ризик розвитку
шлунково-кишкової
кровотечі.
Аспекард
посилює дію
фенітоніну.
Ангіотензинперетворюючі
ферменти
(АПФ) у комбінації
з високими
дозами
ацетилсаліцилової
кислоти спричиняють
зниження
фільтрації в
клубочках внаслідок
інгібування
вазодилятаторних
простагландинів
та зниження
антигіпертензивного
ефекту.
При
одночасному
застосуванні
з вальпроєвою
кислотою
ацетилсаліцилова
кислота витісняє
її зі зв’язку
з протеїнами
плазми, підвищуючи
токсичність
останньої.
Етиловий
спирт сприяє
пошкодженню
слизової
оболонки шлунково-кишкового
тракту і
пролонгує
час кровотечі
внаслідок
синергізму
ацетилсаліцилової
кислоти і
алкоголю.
Термін
придатності. 3
роки.
Умови
зберігання.
Зберігати в
недоступному
для дітей
місці. Зберігати
в сухому,
захищеному
від світла місці
при
температурі
не вище 25 °С.
Упаковка. По 12
таблеток у
блістері, по 10
блістерів у
пачці.
По 100
таблеток у контейнері
в пачці або
без пачки.