ДИЛТІАЗЕМ-РЕТАРД

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ТОВ "Стиролбіофарм", м. Горлівка, Донецька обл., Україна

Міжнародна непатентована назва: Diltiazem

АТ код: C08DB01

Форма випуску: Таблетки, пролонгованої дії, по 90 мг № 12 (12х1), № 30 (6х5) у блістерах в пачці з картону

Діючі речовини: 1 таблетка містить ділтиазему - 90.0 мг

Допоміжні речовини: Віск монтановий гліколевий; целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; олія мінеральна; магнію стеарат; амонійно-метакрилатний сополімер (тип А); амонійно-метакрилатний сополімер (тип В).D

Фармакотерапевтична група: Антагоністи іонів кальцію

Показання: Стенокардія: стабільна стенокардія (при фізичному навантаженні), вазоспастична стенокардія (так званий варіант Принцметала);
артеріальна гіпертензія – як для монотерапії, так і в комплексі з іншими гіпотензивними засобами.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/5075/01/01

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ДИЛТІАЗЕМ-РЕТАРД

(DILTIAZEMUM-RETARD)

 

Склад:

діюча речовина: diltiazem;

1 таблетка містить дилтіазему гідрохлориду 90 мг;

допоміжні речовини: віск монтановий гліколевий; целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; олія мінеральна; магнію стеарат; амонійно-метакрилатний сополімер (тип А); амонійно-метакрилатний сополімер (тип В).

Лікарська форма. Таблетки пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група.

Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце. Похідні бензотіазепіну. Дилтіазем.

Код АТС С08D B01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Стенокардія: стабільна стенокардія (при фізичному навантаженні), вазоспастична стенокардія (так званий варіант Принцметала);

артеріальна гіпертензія – як для монотерапії, так і в комплексі з іншими гіпотензивними засобами.

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до дилтіазему або до допоміжних речовин, які входять до складу препарату;

– відома гіперчутливість до похідних бензотіазепіну;

– гострий Q-інфаркт міокарда;

– тяжка гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.);

– шлуночкова екстрасистолія;

– кардіогенний шок (в т.ч. внаслідок інтоксикації препаратами дигіталісу);

– гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність II-III стадії;

– атріовентрикулярна блокада ІІ або ІІІ ступеня без кардіостимуляції;

– синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта або синдром Лауна-Ганонга-Левіна;

– порушення провідності у синусо-передсердному вузлі (синдром слабкості синусового вузла);

– брадикардія (частота серцевих скорочень менше 55 уд/хв);

– вагітність або період годування груддю;

– дитячий вік.

 

Спосіб застосування та дози.

Таблетки слід приймати перед їдою, ковтати цілими, не розжовуючи, запивати достатньою кількістю води.

Дозування препарату індивідуальне, залежно від відповідної реакції пацієнта.

У хворих літнього віку необхідно враховувати можливу підвищену реакцію на препарат. Дорослим призначають по 90 мг (1 таблетка) 2 рази на добу. При недостатній ефективності дозу можна збільшити до 180 мг (2 таблетки) 2 рази на добу.

Максимальна добова доза для дорослих – 360 мг (4 таблетки).

Побічні реакції.

Препарат зазвичай добре переноситься, однак іноді можливі побічні ефекти.

Класифікація частоти виникнення побічних реакцій: дуже часто (> 1/10); часто (>1/100 <1/10); нечасто (> 1/1000 <1/100); рідко (>1/10 000 <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення.

Розлади серцево-судинної системи.

Часто: АV-блокада І ступеня, синусна брадикардія.

Рідко: брадикардія, АV-блокада ІІ-ІП ступеня, припинення активності синусового вузла, загострення симптомів стенокардії, застійна серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, тахікардія, підсилене серцебиття, аритмія, екстрасистолія, непритомність, припливи крові до обличчя, периферичні набряки, синкопе.

Розлади травного тракту.

Часто: нудота, запор, діарея, печія, сухість у ротовій порожнині і горлі.

Рідко: анорексія, диспепсія, блювання, збільшення маси тіла, гінгівіт, гіперплазія ясен.

Розлади з боку шкіри.

Часто: екзантема, свербіж.

Рідко: синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроз, ексфоліативний дерматит, червоний вовчак, петехії, фоточутливість, кропив'янка, алергічні реакції шкіри, включаючи мультиформну еритему, васкуліт; лімфаденопатії, еозинофілія.

Дерматологічні прояви можуть бути тимчасовими і можуть зникнути, незважаючи на подальший прийом дилтіазему. Якщо дерматологічні реакції не зникають, прийом препарату слід припинити.

Гепатобіліарні розлади:

Часто: підвищення рівнів амінотрансфераз.

Рідко: гранулематозний гепатит, підвищення рівня лужних фосфатаз, SGОТ, SGРТ, LDН, гіперглікемія.

Розлади кровотворної та лімфатичної системи.

Рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, подовження часу кровотечі.

Психіатричні розлади:

Рідко: сплутання свідомості, амнезія, депресія, галюцинації, безсоння, нервозність, зміна особистості, порушення смаку та нюху, при довготривалому застосуванні можливі екстрапірамідні порушення.

Розлади центральної і периферичної нервової системи.

Рідко: запаморочення, головний біль, стомленість, порушення ходи, парестезія, сонливість, тремор, астенія.

Розлади органа зору.

Рідко: амбліопія, подразнення очей.

Розлади органа слуху.

Рідко: шум у вухах.

Розлади м 'язово-скелетної системи.

Рідко: біль у кістках і суглобах, міалгія.

Респіраторні розлади:

Рідко: задишка, носова кровотеча, застій у носі.

Розлади сечовидільної системи.

Рідко: ніктурія, поліурія, підвищення рівня креатинкінази.

Розлади репродуктивної системи.

Рідко: гінекомастія, сексуальні розлади.

 

Передозування.

Дилтіазем у дозах 0,9-1,8 г спричиняє у дорослих інтоксикацію середнього та тяжкого ступеня. У пацієнтів літнього віку доза 2,6 г і у дорослого доза 5,9 г призводить до тяжкої інтоксикації, а доза 10,8 г – до дуже тяжкої.

Симптоми інтоксикації з'являються в середньому через 8 годин після прийому препарату та включають втомлюваність, дратівливість, сонливість, брадикардію, атріовентрикулярну блокаду, зупинку серця, артеріальну гіпотензію, гіпотермію, гіперглікемію, нудоту.

Лікування. Не існує специфічного антидоту. При лікуванні інтоксикації вдаються до промивання шлунка та прийому активованого вугілля. Необхідним є моніторинг дихання, гемодинамічних показників, електролітного та кислотно-лужного балансу.

При артеріальної гіпотензії призначають внутрішньовенне введення допаміну або кальцію хлориду; при брадикардії і в окремих випадках атріовентрикулярної блокади – внутрішньовенне введення атропіну або застосовують електрокардіостимулятор. У решті випадків лікування симптоматичне.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дилтіазем не застосовують у період вагітності. Дилтіазем екскретується у грудне молоко, тому препарат протипоказаний у період годування груддю.

 

Діти.

Препарат протипоказаний дітям, оскільки досвід лікування відсутній.

 

Особливості застосування.

Препарат з обережністю застосовують пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки і нирок. Хворим із порушенням функції печінки та нирок таблетки Дилтіазем-ретард слід призначати у зменшеній дозі під контролем лікаря, у зв’язку зі збільшенням періоду виведення препарату з організму.

Кліренс дилтіазему може бути знижений у пацієнтів літнього віку. Хворі похилого віку, з ризиком розвитку симптомів серцевої недостатності, можуть виявляти підвищену чутливість до дії препарату, навіть за умови звичайного дозування.

Препарат слід застосовувати з обережністю хворим на гостру порфірію.

Слід з обережністю призначати препарат хворим з атріовентрикулярною блокадою I ступеня, з порушенням шлуночкової провідності та пацієнтам, схильним до артеріальної гіпотензії. У хворих може змінюватись електрокардіограма (подовжуватись інтервал РQ).

Дилтіазем необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з недостатністю лівого передсердя, брадикардією, подовженням інтервалу РQ та стенозом аорти. Також необхідно бути обережними під час сумісного застосування препарату разом з Р-блокаторами чи іншими препаратами, що знижують скоротливу здатність серця чи АV-провідність.

Антагоністи кальцію можуть потенціювати ефекти анестетиків на утворення серцевих імпульсів, впливати на провідність, скоротливість та судинний тонус. Якщо під час терапії пацієнт потребує хірургічного лікування під загальним наркозом, необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про характер терапії, що проводиться.

Антагоністи кальцію можуть сприяти зниженню чоловічої фертильності, це необхідно брати до уваги, якщо у пацієнта, який приймає антагоністи кальцію, діагностується безпліддя неясної етіології. Даний ефект зникає при припиненні терапії.

Абсорбція дилтіазему може бути знижена у пацієнтів з тривалою діареєю (наприклад, при виразковому коліті чи хворобі Крона).

Під час лікування не рекомендується внутрішньовенне введення β-адреноблокаторів.

Під час лікування не рекомендується вживати алкогольні напої.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати препарат.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

На початку лікування препарат може негативно впливати на діяльність, що вимагає високої швидкості психічних і фізичних реакцій, прийняття швидкого рішення (наприклад, керування транспортними засобами, обслуговування машин і механізмів, робота на висоті тощо).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Можливе поєднання препарату з нітратами, антикоагулянтами, діуретиками, цукрознижувальними препаратами.

Можливе потенціювання дії інших антигіпертензивних препаратів. Одночасне застосування препарату з β-блокаторами, аміодароном чи дигоксином, може пригнічувати АV-провідність та підвищувати ризик розвитку брадикардії. Дилтіазем може збільшувати пригнічувальну дію на серце галотану та ізофлурану. Внутрішньовенне застосування солей кальцію знижує фармакологічну відповідь на застосування дилтіазему.

Дилтіазем первинно метаболізується через механізм ферменту цитохрому СYР3А4. Циметидин як інгібітор ферменту цитохрому СYР3А4 може підвищувати концентрацію дилтіазему в плазмі крові. Можливе потенціювання ефекту дилтіазему при одночасному застосуванні з макролідами, протигрибковими засобами, похідними азолу, флуоксетином, тамоксифеном, ніфедипіном та інгібіторами протеази ВІЛ. При одночасному застосуванні препаратів, що індукують цитохром СYР3А4, наприклад, карбамазепін, морицізин, фенобарбітал та рифампіцин, можливе прискорення метаболізму дилтіазему. Дилтіазем інгібує метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою ферменту цитохрому СYР3А4 та                  Р-глікопротеїну. Дилтіазем також являється субстратом для ферменту цитохрому СYР3А4 та                 Р-глікопротеїну. Необхідно спостерігати за концентрацією в плазмі крові та побічними ефектами при застосуванні наступних препаратів: хінідин, циклоспорин, вальпроєва кислота, карбамазепін, фенітоїн, циклоспорин, сиролімус, такролімус, дигоксин, дигітоксин, метилпреднізолон та теофілін. При одночасному прийомі дилтіазему з дізопірамідом, прокаїнамідом або хінідіном може значно посилитись негативний інотропний ефект. При сумісному застосуванні дилтіазему та інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, що метаболізуються за допомогою ферменту цитохрому СYР3А4, наприклад, симвастатин, аторвастатин, ловастатин та серивастатин, дози останніх мають бути знижені для запобігання розвитку рабдоміолізу та пошкоджень печінки. Препарат не пригнічує кліренс правастатину та флувастатину.

При одночасному застосуванні дилтіазему та ніфедипіну, квінідину, пропранололу, метопрололу, іміпрамину, нортриптиліну, силденафілу, буспірону, мідазоламу, триазоламу, діазепаму, алпразоламу, алфентанілу та цисаприду, може підвищуватись концентрація останніх в плазмі крові.

Тіазидні діуретики посилюють гіпотензивний ефект дилтіазему. Засоби для інгаляційного знеболювання (похідні вуглеводнів) можуть посилювати артеріальну гіпотензію.

Посилює кардіодепресивну дію загальних анестетиків.

При одночасному застосуванні препаратів літію та дилтіазему може розвинутись нейротоксичність, тому необхідно ретельно моніторити концентрацію літію в сироватці крові.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Дилтіазем є антагоністом кальцію бензотіазепінового ряду, має антиангінальну, антиаритмічну та антигіпертензивну дію. Препарат застосовують для профілактики нападів стенокардії та зниження артеріального тиску. Препарат зменшує потребу міокарда в кисні і покращує коронарне кровопостачання, що попереджує виникнення нападу стенокардії. Дилтіазем робить вплив на судини і, таким чином, знижує артеріальний тиск.

Механізмом дії дилтіазему є блокування проникнення іонів кальцію через повільні кальцієві канали міокардіоцитів, провідної системи міокарда та гладеньких судинних м’язів. Зменшення концентрації іонів кальцію призводить до розширення коронарних і периферичних артерій та артеріол, уповільнення частоти серцевих скорочень, зниження скоротливості міокарда (негативний інотропний ефект), зменшення провідності атріовентрикулярного вузла. Зменшення периферичного опору судин спричиняє зниження артеріального тиску. Дія проти стенокардії розпочинається вже після одноразового прийому препарату, тоді як стабільний антигіпертензивний ефект проявляється після застосування дилтіазему протягом приблизно                   2 тижнів.

Фармакокінетика. Дилтіазем-ретард – є пролонгованою формою і, на відміну від звичайних препаратів дилтіазему, забезпечує повільне вивільнення діючої речовини (за рахунок спеціальної системи для контрольованого вивільнення – геоматрикс) протягом 24 годин. Дилтіазем добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті, але внаслідок ефекту первинного проходження через печінку його біологічна доступність становить приблизно 40 %. З білками плазми зв’язується до               99 % дилтіазему. Препарат швидко трансформується у печінці за допомогою цитохрому Р450. Основним метаболітом є дезацетилдилтіазем, який зберігає приблизно третину вазодилататорної активності дилтіазему. Часткову фармакологічну активність має також N-дезметилдилтіазем. Біологічний період напіввиведення свідчить про наявність двох фаз виведення: ранньої                         (20-30 хвилин) і термінальної (приблизно 3,5 години). Максимальна концентрація дилтіазему у плазмі крові реєструється через 2-3 години після прийому. Дія триває 4-8 годин. Дилтіазем виводиться у вигляді неактивних метаболітів частково нирками (40 %), а частково разом з жовчю (60 %). У незмінному стані виводиться тільки приблизно 3 % дилтіазему.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки кремового кольору, верхня і нижня поверхні яких опуклі. На одну з поверхонь нанесена риска для розподілу. На поверхні таблеток допускається мармуровість.

 

Термін придатності.

3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С, у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 6 таблеток у блістері; по 5 блістерів у пачці.

По 12 таблеток у блістері; по 1 блістеру у пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ТОВ «Стиролбіофарм».

Місцезнаходження.