ДИТИЛІН-БІОЛІК

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" , м. Харків, Україна

Міжнародна непатентована назва: Suxamethonium

АТ код: M03AB01

Форма випуску: Розчин для ін'єкцій, 20 мг/мл по 5 мл в ампулах № 5, № 10

Діючі речовини: 1 мл розчину містить дитиліну (суксаметонію йодид) 20 мг

Допоміжні речовини: Натрію хлорид, динатрію едетат, кислота аскорбінова, 0,1 М розчин кислоти хлористоводневої, вода для ін'єкцій

Фармакотерапевтична група: Курареподібні препарати

Показання: Застосовується з метою міорелаксації при інтубації трахеї, ендоскопічних процедурах (бронхо-, езофаго-, ларинго-, цистоскопія), короткочасних операціях, що вимагають міорелаксації (вправлення вивихів, репозиція уламків кістки), для підтримання міоплегії при оперативних втручаннях (гінекологічних, торакальних, абдомінальних), усунення судом при правці.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 1,5р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/4076/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ДИТИЛІН-БІОЛІК

 

 

Склад:

діюча речовина: 1 мл розчину містить дитиліну 20 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, кислота аскорбінова, 0,1 М розчин кислоти хлористоводневої, вода для ін'єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Міорелаксанти. Похідні холіну.

Код АТС М03А В01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Застосовується з метою міорелаксації при інтубації трахеї, ендоскопічних процедурах (бронхо-, езофаго-, ларинго-, цистоскопія), короткочасних операціях, що вимагають міорелаксації (вправлення вивихів, репозиція уламків кістки), для підтримання міоплегії при оперативних втручаннях (гінекологічних, торакальних, абдомінальних), усунення судом при правці.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, глаукома, міастенія, гостра печінкова недостатність, виражена анемія, злоякісна гіпертермія в анамнезі, атипова активність холінестерази плазми крові; гіперкаліємія при великих травмах чи опіках, при довготривалій іммобілізації хворого, паралічі скелетних м’язів; гіперкаліємія, пов’язана з нирковою недостатністю; відкрита травма ока та випадки, коли підвищення внутрішньоочного тиску є небажаним; міопатія скелетних м’язів, рабдоміоліз.

Одночасне застосування препаратів, які підвищують чутливість до суксаметонію.

Протипоказаний немовлятам.

 

Спосіб застосування та дози.

Зазвичай для болюсних внутрішньовенних ін'єкцій. Також застосовують у вигляді внутрішньовенних інфузій або внутрішньом’язово.

Введення дитиліну допускається лише при наявності всіх умов для проведення штучної вентиляції легенів.

Дорослі. Дозу встановлюють індивідуально з урахуванням маси тіла, реакції пацієнта, ступеня необхідної м'язової релаксації, шляху введення.

Для проведення ендотрахеальної інтубації вводять внутрішньовенно у дозі 1 мг/кг маси тіла. Ця доза зазвичай викликає м'язову релаксацію через 30-60 секунд, яка триває від 2 до 6 хвилин. Більші дози викликають більш тривалу м'язову релаксацію, але подвоєння дози не обов'язково призводить до подвоєння тривалості релаксації. Додаткові дози дитиліну, що становлять від 50 % до 100 % від початкової дози, і вводяться з інтервалами від 5 до 10 хвилин, будуть підтримувати м'язову релаксацію протягом короткочасного хірургічного втручання під загальною анестезією.

Для тривалого розслаблення мускулатури протягом усієї операції дитилін можна вводити у вигляді інфузій 0,1-0,2 % розчину, розведеного у 5 % розчині глюкози або 0,9 %  розчині  натрію  хлориду для ін’єкцій або для інфузій зі швидкістю 2,5-4 мг/хв. Швидкість інфузії необхідно скоригувати залежно від реакції конкретного пацієнта.

Дитилін сумісний з 0,9 % розчином натрію хлориду для ін’єкцій або інфузій, розчином Рінгера, 5 % розчином фруктози і 6 % розчином декстрану.

Дитилін сумісний з іншими міорелаксантами та опіоїдними анальгетиками.

Загальна доза дитиліну при повторних внутрішньовенних ін'єкціях або безперервній інфузії не має перевищувати 500 мг/годину.

Діти. Пацієнти цієї вікової групи стійкіші до дії дитиліну порівняно з дорослими. Рекомендована внутрішньовенна доза становить – 1 мг/кг маси тіла.

При введенні дитиліну дітям шляхом внутрішньовенної інфузії дозу визначають, як для дорослих, але початкову швидкість інфузії знижують пропорційно до маси тіла.

Рекомендована внутрішньом’язова доза становить – до 4 мг/кг маси тіла. Ці дози викликають м’язову релаксацію приблизно 3 хвилини. Сумарна доза не має перевищувати 150 мг.

Застосування пацієнтам літнього віку: дози дитиліну для пацієнтів літнього віку  аналогічні дозам для дорослих. Люди літнього віку більш схильні до виникнення серцевих аритмій, особливо якщо вони приймають серцеві глікозиди.

 

Побічні реакції.

З боку органа зору: підвищення внутрішньоочного тиску.

З боку шлунково-кишкового тракту: підвищене слиновиділення, підвищення внутрішньо- шлункового тиску (і, як наслідок, збільшення ризику регургітації і попадання шлункового вмісту у дихальні шляхи).

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки.

Метаболічні порушення: гіперглікемія, транзиторне підвищення рівня калію.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія або гіпотензія, припливи крові, короткочасна брадикардія, асистолія, тахікардія, аритмія (включаючи шлуночкові аритмії), порушення серцевої провідності,  кардіогенний шок, зупинка серця, колапс.

З боку органів дихання: апное, бронхоспазм, пролонгований параліч дихальних м’язів (пов’язаний з генетично обумовленим порушенням продукції псевдохолінестерази).

З боку опорно-рухового апарату: поява м'язового болю через 10-12 годин після введення Дитиліну, фасцикуляції м’язів, тризм, рабдоміоліз із наступним розвитком міоглобінемії та міоглобінурії.

Дерматологічні порушення: почервоніння шкіри.

Алергічні реакції: підвищена чутливість до препарату, анафілактичний шок.

З боку організму у цілому: гіпертермія.

 

Передозування.

Передозування дитиліном виявляється тривалою зупинкою дихання та паралічем м’язів.

Лікування. Штучна вентиляція легенів, при необхідності – переливання свіжої крові, тобто такої, що містить у своєму складі псевдохолінестеразу.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Суксаметоній не спричиняє прямого впливу на матку та іншу гладеньку мускулатуру. У нормальних терапевтичних дозах препарат не проникає через плацентарний бар’єр у кількості, яка може вплинути на дихання новонародженого. У період вагітності препарат застосовують тільки у випадку, якщо користь для матері перевищує ризик для плода.

Годування груддю: немає даних щодо здатності препарату проникати у грудне молоко.

 

 

Діти.

Препарат протипоказаний немовлятам. Слід проявляти обережність при застосуванні препарату пацієнтам цієї вікової групи, тому що у дітей частіше діагностується міопатія, вони більш схильні до розвитку злоякісної гіпертермії і рабдоміолізу та мають підвищений ризик розвитку серйозних побічних реакцій після введення суксаметонію.

 

Особливості застосування.

Застосовують тільки в умовах спеціалізованого відділення стаціонару за рішенням та під пильним наглядом досвіченого анестезіолога при наявності апаратури для проведення негайної інтубації трахеї, інгаляції кисню та ШВЛ.

Є повідомлення про випадки незворотної зупинки серця після застосування суксаметонію дітям та підліткам, які мали раніше не виявлені нейром'язові захворювання. Зважаючи на небезпеку побічних явищ, рекомендується обмежити застосування суксаметонію навіть зовні здоровим дітям і підліткам, крім тих випадків, при яких необхідна негайна інтубація або звільнення дихальних шляхів у критичних ситуаціях.

Слід враховувати, що у великих дозах дитилін може спричинити «подвійний блок», коли після деполяризуючої дії розвивається антидеполяризуючий ефект. Тому після останньої ін'єкції дитиліну дія довгий час (до 25-30 хвилин) не проходить і самостійне дихання не відновлюється.

Для купірування останнього після попереднього введення атропіну вводять прозерин або галантамін. Слід пам'ятати, що прозерин та інші антихолінестеразні препарати, пригнічуючи активність холінестерази, дію дитиліну подовжують.

З обережністю застосовується при відомій гіперчутливості до інших міорелаксантів чи до будь-якого з компонентів загальної анестезії.

Близько 0,05 % населення має успадковану знижену активність холінестерази плазми крові. Дія суксаметонію може бути пролонгована у таких пацієнтів, а також при станах, які супроводжуються зниженням активності холінестерази: вагітність та післяпологовий період; тяжкий перебіг правця, туберкульозу, а також інших тяжких та/або хронічних інфекційних захворювань; масивні опіки; злоякісні новоутворення; хронічна анемія і недоїдання; термінальні стадії печінкової недостатності; гостра або хронічна ниркова недостатність; аутоімунні захворювання: мікседема, колагенові захворювання; після масивної трансфузії плазми; після проведення плазмаферезу, а також у результаті деякої супутньої терапії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Після повторного введення суксаметонію можливе звикання до препарату.

Застосування суксаметонію може супроводжуватися наступними м’язовими болями, інтенсивність яких слабко корелює з видимими м’язовими скороченнями при введенні препарату. Ін’єкції недеполяризуючих міорелаксантів за кілька хвилин до введення дитиліну можуть сприяти зменшенню прояву м’язових болів. Цей метод може вимагати введення дози суксаметонію, більшої за 1 мг/кг маси тіла, для досягнення задовільних умов для ендотрахеальної інтубації.

Хворі з тяжким сепсисом схильні до розвитку гіперкаліємії, що треба мати на увазі при застосуванні дитиліну.

Не рекомендується призначати дитилін пацієнтам з міастенією гравіс через високий ризик розвитку «подвійного блоку». Пацієнти з міастенічним синдромом Ітона-Ламберта більш чутливі до дії суксаметонію, що може вимагати зниження дози препарату.

У здорових пацієнтів (дорослих і дітей) суксаметоній іноді може викликати брадикардію, яку можна попередити попереднім внутрішньовенним введенням атропіну.

При відсутності гіперкаліємії рідко, але можуть виникнути шлуночкові аритмії, пов’язані із застосуванням суксаметонію. Однак пацієнти, які приймають препарати дигіталісу, більш схильні до розвитку таких аритмій. Дія суксаметонію на серце може призводити до зміни серцевого ритму, включаючи зупинку серця.

Слід враховувати, що у хворих із генетично зумовленим дефіцитом холінестерази, а також з гіпокаліємією дитилін може спричинити пролонговане пригнічення дихання.

З обережністю препарат слід застосовувати для лікування хворих із захворюваннями печінки, анемією, кахексією.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Дані застереження не відносяться до застосування дитиліну. Препарат завжди застосовують в умовах лікувального закладу у поєднанні з засобами для загальної анестезії, тому необхідно дотримуватися всіх застережень, які притаманні застосуванню засобів для загальної анестезії.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Перелічені нижче лікарські речовини та хімічні сполуки зменшують нормальну активність холінестерази у плазмі крові, чим підвищують інтенсивність та тривалість міорелаксуючої дії дитиліну. До них відносяться: фосфорорганічні інсектициди і метріфонат; очні краплі з ехотіофатом; триметафан; специфічні антихолінестеразні агенти: неостигмін, піридостигмін, фізостигмін, едрофоніум; такрину гідрохлорид; цитотоксичні лікарські засоби: циклофосфамід, мехлоретамін, триетиленмеламін, тіотепа; лікарські засоби, що застосовують у психіатричній практиці: фенелзін, пропазин, хлорпромазин; анестезуючі лікарські засоби: кетамін, морфін, антагоністи морфіну, петидин, панкуроній, пропанідид.

До інших лікарських засобів, які можуть негативно вплинути на активність холінестерази у плазмі крові, відносяться апротинін, дифенгідрамін, прометазин, естрогени, окситоцин, глюкокортикостероїди (у високих дозах), оральні контрацептиви, тербуталін, метоклопрамід.

Наведені нижче лікарські речовини та хімічні сполуки підвищують інтенсивність та тривалість міорелаксуючої дії дитиліну шляхами, не пов’язаними зі зміною активності холінестерази у плазмі крові. До них відносяться: солі магнію; літію карбонат; азатіоприн; хінін та хлорхінін; антибіотики аміноглікозидного ряду, кліндаміцин, поліміксини; протиаритмічні препарати: хінідин, прокаїнамід, верапаміл, β-адреноблокатори, лідокаїн, прокаїн; леткі та інгаляційні анестезуючі лікарські засоби: галотан, енфлуран, десфлуран, ізофлуран, диетилефір і метоксифлуран – мають незначний ефект на І фазу блокування нервово-м’язової передачі дитиліном, однак прискорюють початок і підвищують інтенсивність ІІ фази блокування нервово-м’язової передачі суксаметонієм.

При одночасному застосуванні з серцевими глікозидами підвищується ефект останніх.

При одночасному застосуванні з засобами для лікування міастенії знижується ефективність останніх.

Галогенвмісні засоби для загальної анестезії підвищують небажаний ефект дитиліну на серцево-судинну систему.

Тіопентал натрію, атропін знижують небажаний ефект дитиліну на серцево-судинну систему.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Дитилін є деполяризуючим міорелаксантом короткої дії. За хімічною будовою дитилін можна розглядати як подвоєну молекулу ацетилхоліну. Має високу спорідненість із постсинаптичним нервово-м'язовим рецептором, конкурентно блокує нервово-м'язову передачу, викликає деполяризацію постсинаптичної мембрани та короткочасну релаксацію скелетних м'язів. Швидко руйнується псевдохолінестеразою з утворенням холіну та бурштинової кислоти, через що ефект дитиліну є короткочасним.

Після внутрішньовенного введення дія препарату проявляється через 2-3 хвилини і зберігається у повному обсязі до 3 хвилин. Приблизно через 5 хвилин після закінчення введення препарату ефект повністю припиняється.

Швидке настання ефекту та наступне швидке відновлення тонусу м'язів дозволяє створювати контрольовану та керовану релаксацію скелетних м'язів.

Фармакокінетика.

Дані щодо фармакокінетики дитиліну істотно обмежені через короткий час дії препарату. Одразу після внутрішньовенного введення препарат піддається впливу  псевдохолінестерази крові. Розпадається на холін, що надалі використовується для синтезу ацетилхоліну, та на бурштинову кислоту, що бере участь у процесах тканинного дихання. Препарат проходить крізь гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

 

Несумісність.

Розчин дитиліну фармацевтично несумісний із донорською кров’ю (спостерігається гідроліз), консервантами крові, сироватковими консервантами, з препаратами крові, з розчинами барбітуратів, особливо тіопенталом (утворюється осад) і лужними розчинами.

 

Термін придатності. 1,5 року.

 

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі від 2 °С до 8 °С.

Не заморожувати.

 

Упаковка.

По 5 мл розчину в ампулах № 10 або № 5 у пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК».

 

Місцезнаходження.