Виробник, країна: Каділа Хелткер Лтд., Індія
Міжнародна непатентована назва: Celecoxib
АТ код: M01AH01
Форма випуску: Капсули по 100 мг № 10, № 100
Діючі речовини: 1 капсула містить: целекоксибу 100 мг
Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, натрію лаурилсульфат, повідон К-30, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, вода очищена
Фармакотерапевтична група: Нестероїдні протизапальні препарати
Показання: Симптоматична терапія остеоартриту та ревматоїдного артриту. Лікування проявів та симптомів анкілозуючого спондиліту, гострого болю, первинної дисменореї.
• Як допоміжний засіб з метою зменшення кількості і величини аденоматозних колоректальних поліпів у хворих на сімейний аденоматозний поліпоз.
Умови відпуску: за рецептом
Терміни зберігання: 3р.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/0766/01/01
І Н С Т Р У К Ц І Я
для медичного застосування препарату
ЗІЦЕЛ®
(ZYCEL®)
Склад:
діюча речовина: целекоксиб;
1 капсула містить целекоксибу 100 мг або 200 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію лаурилсульфат, повідон К-30, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, вода очищена.
Лікарська форма. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Протизапальні та антиревматичні засоби. Нестероїдні протизапальні засоби (специфічний/селективний інгібітор циклооксигенази).
Код АТС М01 А Н01.
Клінічні характеристики.
Показання.
• Симптоматична терапія остеоартриту та ревматоїдного артриту. Лікування проявів та симптомів анкілозуючого спондиліту, гострого болю, первинної дисменореї.
• Як допоміжний засіб з метою зменшення кількості і величини аденоматозних колоректальних поліпів у хворих на сімейний аденоматозний поліпоз.
Протипоказання.
• Підвищена чутливість до сульфонамідів, активної речовини препарату або до будь-якого його компонента.
• Наявність в анамнезі кропив’янки, астми, алергічних реакцій після прийому ацетилсаліцилової кислоти чи інших нестероїдних протизапальних засобів, в тому числі інших специфічних інгібіторів ЦОГ-2.
• Лікування больового синдрому після проведення операції коронарного шунтування.
Спосіб застосування та дози.
ЗІЦЕЛ® у дозі до 200 мг 2 рази на добу можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Необхідно застосовувати, якщо можливо, короткі курси лікування і мінімальні ефективні дози, так як ризик розвитку кардіологічної патології при застосуванні препарату, залежить від дози і тривалості лікування.
Симптоматичне лікування при остеоартриті: рекомендована добова доза препарату становить 200 мг 1 чи 2 рази на добу. За необхідності, в окремих випадках, можливе підвищення дози до 400 мг 2 рази на добу.
Симптоматичне лікування при ревматоїдному артриті: рекомендована доза становить 100 - 200 мг 2 рази на добу. За необхідності, в окремих випадках, можливе підвищення дози до 400 мг 2 рази на добу.
Анкілозуючий спондиліт: рекомендована доза становить 200 мг 1 раз на добу або 100 мг 2 рази на добу. Для деяких хворих ефективна добова доза становить 400 мг.
Гострий біль: рекомендована початкова доза в перший день - 400 мг на добу, при необхідності, можна призначити ще 200 мг препарату. В наступні дні, якщо необхідно, препарат застосовують у дозі 200 мг 2 рази на добу.
Первинна дисменорея: рекомендована початкова доза в перший день становить 400 мг, за необхідності можна призначити ще 200 мг препарату. В наступні дні, якщо необхідно, препарат застосовують у дозі 200 мг 2 рази на добу.
Сімейний аденоматозний поліпоз: протягом періоду прийому препарату слід продовжувати стандартну терапію поліпозу. З метою зменшення кількості колоректальних поліпів у хворих на сімейний аденоматозний поліпоз рекомендується застосовувати препарат у дозі 400 мг 2 рази на добу. Цю дозу необхідно приймати разом із їжею для покращання абсорбції препарату.
Пацієнти літнього віку: як правило, немає потреби в корекції дози препарату для пацієнтів літнього віку, але при масі тіла менше 50 кг лікування слід починати з мінімальної рекомендованої дози.
Порушення функції печінки: при незначних порушеннях функції печінки (функціональний клас А за Чайлд-П’юдж) корекція дози не потрібна. У хворих із помірним порушенням функції печінки (функціональний клас В за Чайлд-П’юдж) лікування потрібно починати із мінімальної рекомендованої дози. Добова доза препарату для хворих на сімейний аденоматозний поліпоз, що супроводжується помірно вираженим порушенням функції печінки (функціональний клас В за Чайлд-П’юдж) повинна бути знижена на 50 %. Клінічний досвід застосування препарату хворим із тяжкими порушеннями функції печінки (функціональний клас С за Чайлд-П’юдж) відсутній.
Порушення функції нирок: Для хворих із легкою або помірно вираженою нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Клінічний досвід застосування препарату хворим із тяжкою нирковою недостатністю відсутній.
Пацієнти зі зниженим метаболізмом CYP2C9: Целекоксиб потрібно бережно застосовувати в пацієнтів із відомим чи очікуваним зниженням активності CYP2C9, що базується на попередньому досвіді застосування інших субстратів CYP2C9. У таких пацієнтів на початку лікування потрібно застосовувати половину найнижчої рекомендованої дози.
Побічні реакції.
У контрольованих клінічних дослідженнях тривалістю до 12 тижнів при застосуванні целекоксибу в дозі від 100 до 800 мг з частотою більше 0,01 % і частіше ніж при застосуванні плацебо спостерігалися такі побічні ефекти:
Часті (≥ 1 % і ≤ 10 %):
імунна система: посилення проявів алергії;
психічні: безсоння;
нервова система: запаморочення, гіпертонус м’язів;
серцево-судинна система: периферичні набряки;
органи дихання, грудної клітки і середостіння: кашель, фарингіт, риніт, синусит, бронхіт, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів;
травний тракт: біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, захворювання зубів;
шкіра і підшкірна клітковина: свербіж, висипання;
нирки і сечовидільна система: інфекції сечовидільних шляхів;
загальні прояви і зміни в місці введення: грипоподібні прояви;
ушкодження, отруєння і ускладнення процедури: випадкові ушкодження.
Нечасті (≥ 0,1 % і ≤ 1 %):
кров і лімфатична система: анемія, екхімози, тромбоцитопенія;
психічні: тривога, сонливість;
очі: затуманення зору;
органи слуху і рівноваги: шум у вухах;
серцеві: артеріальна гіпертензія і посилення її проявів, аритмія, пальпітація, тахікардія;
судинні: припливи;
травний тракт: блювання;
шкіра і підшкірна клітковина: алопеція, кропив’янка.
Поодинокі (>0,01 % і ≤0,1 %):
імунна система: ангіоневротичний набряк;
психічні: сплутана свідомість;
серцеві: хронічна серцева недостатність;
травний тракт: виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, виразки страховоду, перфорація кишки, панкреатит;
гепатобіліарна система: підвищення активності ферментів печінки;
шкіра і підшкірна клітковина: бульозні висипання.
Додаткові побічні ефекти були зареєстровані при проведенні довготривалої (до 3 років) профілактики виникнення поліпів із застосуванням добових доз від 400 мг до 800 мг.
Дуже часті (≥ 10 %):
з боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія;
з боку травного тракту: діарея.
Часті (≥ 1 % і < 10 %):
інфекції: вушна інфекція, грибкові інфекції (головним чином, несистемні).
з боку серцево-судинної системи: стенокардія, інфаркт міокарда;
з боку органів дихання, грудної клітини і середостіння: диспное;
з боку судинної системи: нудота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, дивертикул, блювання, дисфагія, синдром подразненого кишечнику;
з боку скелетно-м’язової та сполучної тканини: спазми м’язів;
з боку нирок і сечовидільної системи: нефролітіаз;
з боку репродуктивної системи і молочних залоз: доброякісна гіперплазія простати, простатити;
аналітичні дані: підвищення креатиніну в крові, простатспецифічного антигену, маси тіла.
Нечасті (≥ 0,1 % і ≤ 1 %):
інфекції: хелікобактерна інфекція, герпес зостер, бешиха, ранова інфекція, інфекція ясен, лабіринтит, бактеріальна інфекція;
доброякісні, злоякісні та новоутворення: ліпома;
психічні: розлади сну;
з боку нервової системи: ішемічний інсульт;
з боку органів зору: помутніння скловидного тіла, крововиливи в кон’юнктиву;
з боку органів слуху і рівноваги: гіпакузія;
з боку серцево-судинної системи: нестабільна стенокардія, недостатність клапану аорти, атеросклероз коронарних артерій, синусова брадикардія, гіпертрофія шлуночка;
з боку судинної системи: тромбоз глибоких вен, гематома;
з боку органів дихання, грудної клітини і середостіння: дисфонія;
з боку травного тракту: гемороїдальна геморагія, підвищена перистальтика кишечнику, виразки ротової порожнини, стоматити;
з боку шкіри і підшкірної клітковини: алергійні дерматити;
з боку скелетно-м’язової та сполучної тканини: гангліон;
з боку нирок і сечовидільної системи: ніктурія;
з боку репродуктивної системи і молочних залоз: вагінальна кровотеча, болючість молочних залоз, дисменорея, оваріальна киста, менопаузальні симптоми;
загальні прояви і зміни в місці введення: набряк;
аналітичні дані: підвищення рівню калію та натрію в крові, зниження рівня тестостеронів в крові, зниження гематокриту, підвищення гемоглобіну;
ушкодження, отруєння і ускладнення процедури: перелом ступні, переломи нижніх кінцівок, епікондиліти, розрив сухожиль, переломи;
У постмаркетинговому періоді спостерігалися такі побічні прояви: імунна система – анафілаксія; психічні – галюцинації; нервова система – асептичний менінгіт, агевзія, аносмія; судинні – васкуліт; травний тракт – шлунково-кишкова кровотеча; гепатобіліарна система – гепатит, печінкова недостатність; нирки і сечовидільна система- гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит; шкіра і підшкірна клітковина – реакції фотосенсибілізації, ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; репродуктивна система і молочні залози – розлади менструального циклу.
Передозування.
Клінічні дані щодо виникнення передозування обмежені. При застосуванні у дозах до
1200 мг одноразово та двічі на день, багаторазово, клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося. Пацієнтам при передозуванні слід проводити комплекс відповідних симптоматичних заходів. Застосування діалізу малоефективне у зв’язку з високим рівнем зв’язування препарату з білками плазми крові.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
ЗІЦЕЛ®, як і інші препарати, що пригнічують синтез простагландинів, можуть пригнічувати діяльність матки і передчасне закриття артеріальної протоки, тому слід уникати застосування препарату в третьому триместрі вагітності. Під час вагітності слід застосовувати препарат лише у тих випадках, коли потенційна користь для матері переважає потенційний ризик для плода. Целекоксиб проникає в грудне молоко жінок, які годують груддю, у низьких концентраціях.. Враховуючи можливі небажані прояви у дітей, яких вигодовують груддю, слід або припинити грудне вигодовування або припинити застосування препарату, залежно від можливої користі для матері.
Діти.
ЗІЦЕЛ® протипоказаний дітям віком до 18 років, оскільки ефективність і безпека застосування препарату у пацієнтів цієї вікової категорії не вивчена.
Особливості застосування.
Вплив на серцево-судинну систему. Прийом препарату ЗІЦЕЛ®, як і інших нестероїдних протизапальних засобів, може підвищувати ризик розвитку серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, що можуть мати летальний наслідок. Ризик їх виникнення підвищується зі збільшенням тривалості лікування та за наявності супутньої кардіологічної патології. З метою мінімізації ризику подібних ускладнень, необхідно призначати, якщо можливо, короткі курси терапії та мінімальні ефективні дози. Необхідно пам’ятати про можливість таких ускладнень навіть за відсутності захворювань серцево-судинної системи. Пацієнти повинні бути проінформовані про прояви та симптоми можливих кардіологічних ускладнень та необхідних дій у цих випадках. При операції коронарного шунтування в перші 10-14 днів після операції зростає ризик розвитку інфаркту міокарда та інсульту при прийомі різних селективних ЦОГ-2-інгібіторів.
ЗІЦЕЛ® не є заміною ацетилсаліциловій кислоті в профілактиці емболій, оскільки не має впливу на функцію тромбоцитів. Під час прийому препарату не слід припиняти антиагрегатну терапію, у тому числі прийом ацетилсаліцилової кислоти.
Вплив на травний тракт. При застосуванні препарату у хворих можуть спостерігатися виразки шлунка і дванадцятипалої кишки та їх перфорація, шлунково-кишкова кровотеча. Більший ризик розвитку подібних ускладнень існує у літніх хворих, хворих на серцево-судинні захворювання, хворих, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту, хворих, які перенесли або страждають на захворювання травного тракту, такі як виразкова хвороба, шлунково-кишкова кровотеча та інші запальні процеси. Найчастіше фатальні прояви з боку травного тракту відзначалися у літніх або ослаблених хворих.
Гіпертензія. Целекоксиб, так само як і інші НПЗЗ, може призвести до виникнення вперше артеріальної гіпертензії або погіршити існуючу гіпертензію, що підвищує ризик кардіоваскулярних ускладнень, засіб необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із гіпертензією. На початку та протягом всього курсу терапії целекоксибом потрібно проводити ретельний моніторинг артеріального тиску.
Затримка рідини і набряки: Як і при застосуванні інших ліків, що можуть пригнічувати синтез простагландинів, у хворих, які приймають препарат, може спостерігатися затримка рідини і набряки. У зв’язку з цим, препарат слід застосовувати з обережністю для лікування хворих із серцевою недостатністю або іншими станами, які можуть призвести до затримки рідини чи погіршитися внаслідок такої затримки. Слід ретельно спостерігати за хворими з серцевою недостатністю або артеріальною гіпертензією.
Вплив на нирки. Целекоксиб, як і інші НПЗЗ, може токсично впливати на нирки. Пацієнти з порушеною функцією нирок, ураженням серця, дисфункцією печінки, пацієнти похилого віку належать до групи підвищеного ризику щодо ниркової токсичності. Такі пацієнти під час лікування целекоксибом повинні знаходитися під постійним наглядом лікаря.
У хворих із захворюваннями нирок під час прийому препарату слід постійно контролювати показники функції нирок. Особливу обережність треба виявляти щодо хворих із дегідратацією. Целекоксиб бажано призначати лише після регідратації.
Вплив на печінку. Застосування препарату для лікування пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки (клас С по шкалі Чайлд-П’юдж) не досліджувалося. Тому використання целекоксибу у пацієнтів із серйозними ураженнями печінки не рекомендовано. Целекоксиб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з ураженнями печінки середнього ступеня тяжкості (клас В по шкалі Чайлд-П’юдж) і починати лікування з найменшої рекомендованої дози. У пацієнтів із симптомами печінкової дисфункції повинен проводитись ретельний контроль показників функції печінки, щоб попередити погіршення функції печінки.
Анафілактоїдні реакції. Можуть спостерігатися навіть у пацієнтів, що раніше приймали препарат без будь-яких ускладнень, що загалом є характерним для всіх НПЗЗ.
Зменшуючи запалення, целекоксиб може зменшити прояви деяких симптомів, наприклад, гарячки, що слід враховувати при діагностиці інфекцій.
Серйозні шкірні реакції. Дуже рідко при застосуванні препарату спостерігалися серйозні шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найбільший ризик розвитку цих реакцій припадає на початковий етап лікування. Більшість таких випадків спостерігалася протягом першого місяця терапії. Целекоксиб потрібно відмінити при перших проявах шкірних висипів, ушкоджень слизової оболонки або інших проявів підвищеної чутливості.
Родинний аденоматозний поліпоз. Лікування целекоксибом не зменшує ризик розвитку раку шлунково-кишкового тракту і необхідність проведення профілактичної колектомії та інших методів хірургічного лікування. Тому не слід змінювати звичайну лікувальну тактику у хворих на родинний аденоматозний поліпоз у зв’язку із сумісним застосуванням целекоксибу. Зокрема, не слід зменшувати частоту ендоскопічних обстежень і не затримувати прийняття рішення про виконання колектомії або інших методів хірургічного лікування.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Враховуючи фармакодинамічні властивості та особливості побічних ефектів, при застосуванні препарату навряд чи слід очікувати значного впливу на здатність керувати автомобілем чи працювати з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Метаболізм целекоксибу проходить, головним чином, в печінці під впливом цитохрому Р450 CYP2C9. Якщо відомо, або підозрюється, що у хворого низька активність CYP2C9 (що базується на попередньому досвіді застосування інших субстратів CYP2C9), то препарат повинен призначатися обережно, враховуючи можливість значного підвищення концентрації препарату в плазмі внаслідок зниження метаболічного кліренса. Дослідження in vitro показали, що целекоксиб не є субстратом CYP2C9, а його інгібітором. Тому існує можливість взаємодії препарату in vivo з лікарськими засобами, що метаболізуються за допомогою CYP2C9.
У хворих, які отримують супутню терапію варфарином або подібними препаратами, інколи можуть спостерігатися випадки важких і навіть фатальних кровотеч. У зв’язку з тим, що при прийомі целекоксибу спостерігається подовження протромбінового часу, після початку застосування або при зміні дози необхідно проводити моніторинг антикоагуляційнї активності.
Препарат не слід застосовувати одночасно з іншими НПЗЗ.
Одночасне призначення флюконазолу, що є інгібітором CYP2C9, в дозі 200 мг 1 раз на добу призводить до підвищення концентрації целекоксибу в плазмі крові в 2 рази. Пацієнтам, яким призначено флюконазол, лікування препаратом ЗІЦЕЛ® необхідно починати з мінімальної рекомендованої дози. Необхідно дотримуватися обережності при одночасному призначенні препарату ЗІЦЕЛ® з іншими інгібіторами CYP2C9. Кетоназол, що також є інгібітором CYP2C9, не впливає на метаболізм целекоксибу.
Інгібітори синтезу простагландинів можуть зменшувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ при одночасному застосуванні.
Не спостерігається значного впливу целекоксибу на фармакокінетику пероральних контрацептивів.
При одночасному застосуванні целекоксибу з літієм, концентрація останнього в плазмі крові підвищується.
Целекоксиб не змінює ефективність низьких доз ацетилсаліцилової кислоти щодо агрегації тромбоцитів, тому препарат не можна вважати альтернативою ацетилсаліциловій кислоті в профілактиці тромбоемболічних ускладнень серцево-судинних захворювань.
Не виявлено клінічної взаємодії целекоксибу і антацидів, що містять магній або алюміній (омепразол, метотрексат, глібенкламід, фенітоїн, толбутамід).
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Целекоксиб чинить протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Механізм дії целекоксибу полягає в пригніченні синтезу простагландинів, головним чином, шляхом пригнічення ЦОГ-2. В терапевтичних концентраціях целекоксиб не впливає на ЦОГ-1, а тому і на синтез простагландинів, що проходить при активації ЦОГ-1, а саме: на ЦОГ-1-залежні фізіологічні процеси в тканинах, перш за все, у шлунку, кишечнику та тромбоцитах.
Целекоксиб має властивість зменшувати вираженість болю в суглобах, їх скутість та набряк, а також покращувати функціональні можливості суглобів у хворих на остеоартрит та ревматоїдний артрит. Ефективність терапевтичних доз препарату не залежить від застосування (в один чи два прийоми). Целекоксиб ефективно впливає на інтенсивність болю (від помірно вираженого до інтенсивного) після щелепно-лицевих і ортопедичних оперативних втручань і при первинній дисменореї. Послаблення болю спостерігається вже через 1 годину після застосування препарату.
При застосуванні у дозі 100 мг 2 рази на добу, 200 мг 1 раз на добу або 400 мг 1 раз на добу целеококсиб значно зменшує інтенсивність болю і активність патологічного процесу, а також покращує функціональні можливості суглобів при анкілозуючому спондиліті.
При застосуванні целекоксибу в дозі 400 мг 2 рази на добу, як додаткового засобу (поряд із ендоскопічними та хірургічними методами) у хворих на сімейний аденоматозний поліпоз, значно зменшувалась кількість поліпів і їх розмір. Кількість побічних ефектів у хворих на сімейний поліпоз при прийомі препарату не перевищувала їх кількості у хворих на артрит.
Залежності між частотою гастродуоденальних виразок і дозою целекоксибу не виявлено.
Целекоксиб в терапевтичних дозах та дозах, що значно перевищують терапевтичні, не впливає на агрегацію тромбоцитів та час згортання крові.
При порівнянні частоти розвитку кардіологічних ускладнень у групі хворих, які приймали целекоксиб тривалий час, із групою, що застосовувала інші нестероїдні протизапальні засоби, було виявлено, що частота випадків нефатального інфаркту міокарда мала тенденцію до підвищення, загальні показники смертності від кардіологічних захворювань були на тому ж рівні, а частота нефатального інсульту була значно нижчою у групі, яка одержувала целекоксиб. Одночасний прийом ацетилсаліцилової кислоти не впливав на ці показники.
Вплив на серцево-судинну систему: безпечність впливу на серцево-судинну систему була вивчена при застосуванні целекоксибу у пацієнтів із спорадичним аденоматозним поліпозом у дослідженнях із попередження виникнення спорадичної коло ректальної аденоми (СКА) та спорадичного колоректального аденоматозного поліпозу (СКАП). У дослідженні з попередження СКА, яке тривало більше 3 років встановлено, що застосування целекоксибу дозозалежно підвищувало ризик кардіоваскулярної смерті, інфаркту міокарда або інсульту порівняно з плацебо. У дослідженні з попередження СКАП не була зафіксована статистично значима різниця за цими показниками.
Фармакокінетика. Целекоксиб добре всмоктується при прийомі внутрішньо. Концентрація його в плазмі крові досягає максимального рівня приблизно через 2-3 години. Біодостіпність при пероральному прийомі в формі капсул становить 99 %, порівняно з біодоступністю суспензії. При прийомі натщесерце максимальна концентрація в плазмі крові пропорційна дозі при застосуванні препарату в дозі 200 мг 2 рази на добу, при підвищенні дози препарату лінійна залежність між цими показниками зникає. Зв’язування з білками плазми крові не залежить від концентрації і дорівнює приблизно 97 % при терапевтичній концентрації. В крові препарат практично не зв’язується з еритроцитами.
Прийом їжі (особливо з високим вмістом жирів) затримує всмоктування целекоксибу та призводить до збільшення часу досягнення максимальної концентрації приблизно на 4 години і підвищує біодоступність приблизно на 20 %.
Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окиснення і, частково, глюкуронування. Метаболізм целекоксибу здійснюється, головним чином, через цитохром Р450 CYP2C9. Три його метаболіти, що містяться в плазмі людини (первинний спирт, похідна карбонова кислота, кон’югат глюкороніду) є неактивними щодо інгібування
ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Активність цитохрому Р450 CYP2C9 знижена в осіб із генетичним поліморфізмом, що призводить до зниження активності цього ферменту, як наприклад гомозиготний поліморфізм ферменту CYP2C9*3. Застосування целекоксибу в пацієнтів з відомою або очікуваною зниженою активністю CYP2C9 (що базується на попередньому досвіді застосування інших субстратів CYP2C9) потрібно проводити обережно (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Застосування потрібно розпочинати з найнижчої рекомендованої дози.
У незміненому вигляді з сечею виділяється менш ніж 1 % від прийнятої дози. При повторному прийомі рівномірна концентрація у плазмі крові досягається протягом 5 днів. Індивідуальна варіабельність параметрів фармакокінетики (площа під кривою «концентрація-час», максимальна концентрація, період напіввиведення) становить приблизно 30 %. Об’єм розподілу у дорослих здорових осіб дорівнює приблизно 500 л на 70 кг, що вказує на широкий розподіл целекоксибу в тканинах.
Доклінічні дослідження свідчать про те, що препарат проникає через ГЕБ.
Після разової пероральної дози радіоміченого препарату, приблизно 57 % дози виводилось з калом і 27 % з сечею. Період напіввиведення становить приблизно 11 годин.
Рівні целекоксибу у плазмі крові вищі у пацієнтів з меншою масою тіла, тому вони можуть бути підвищеними у пацієнтів літнього віку, у яких маса тіла в цілому нижча, ніж у молодих людей. У жінок літнього віку спостерігається тенденція до більш високої концентрації препарату в плазмі крові, порівняно з чоловіками того ж віку. Корекція дози препарату при цьому не потрібна. Однак людям літнього віку з масою тіла менше 50 кг рекомендується призначати препарат в мінімальній терапевтичній дозі.
Концентрація целекоксибу у хворих із легкими порушеннями функції печінки (функціональний клас А за Чайлд-П’юдж) практично не відрізняється від показника у пацієнтів контрольної групи, підібраних відповідно до віку та статі. При помірно вираженому порушенні функції печінки (функціональний клас В за Чайлд-П’юдж) спостерігається збільшення концентрації целекоксибу в плазмі крові приблизно вдвічі, порівняно з контрольною групою.
Для пацієнтів із помірно вираженими порушеннями функції печінки звичайну добову дозу целекоксибу необхідно зменшити приблизно на 50 %.
Целекоксиб не спричиняє зниження швидкості клубочкової фільтрації в осіб літнього віку і хворих із хронічною нирковою недостатністю.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
капсули ЗІЦЕЛ® 100 мг, що містять целекоксибу 100 мг: оранжево/білі капсули, що закриваються, із твердого желатину, розміром «2», наповнені від білого до майже білого кольору гранульованим порошком, на кришечці напис «Zydus Cadila», на корпусі надпис «Zycel 100»;
капсули ЗІЦЕЛ® 200 мг, що містять целекоксибу 200 мг: оранжево/білі капсули, що закриваються, із твердого желатину, розміром «0», наповнені від білого до майже білого кольору гранульованим порошком, на кришечці напис «Zydus Cadila», на корпусі
