Виробник, країна: Ципла Лтд, Індія
Міжнародна непатентована назва: Zidovudine
АТ код: J05AF01
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 300 мг № 60 у контейнерах № 1
Діючі речовини: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 300 мг зидовудину
Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк очищений, магнію стеарат, гіпромелоза Е 464, титану діоксид Е 171, пропіленгліколь.
Фармакотерапевтична група: Противірусні препарати
Показання: ВІЛ-інфекція у дорослих і дітей (у складі комбінованої терапії).
Хіміопрофілактика у ВІЛ-позитивних вагітних жінок, починаючи з 14-го тижня вагітності та під час пологів з метою запобігання передачі вірусу дитині від матері, початкова профілактика ВІЛ-інфекції у новонароджених.
Умови відпуску: за рецептом
Терміни зберігання: 3 роки.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/0690/03/01
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЗИДОВІР-300
(ZIDOVIR-300)
Склад:
діюча речовина: зидовудин;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 300 мг зидовудину;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк очищений, магнію стеарат, гіпромелоза Е 464, титану діоксид Е 171, пропіленгліколь.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група.
Противірусні препарати прямої дії. Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A F01.
Клінічні характеристики.
Показання.
ВІЛ-інфекція у дорослих і дітей (у складі комбінованої терапії).
Хіміопрофілактика у ВІЛ-позитивних вагітних жінок, починаючи з 14-го тижня вагітності та під час пологів з метою запобігання передачі вірусу дитині від матері, початкова профілактика ВІЛ-інфекції у новонароджених.
Протипоказання.
Гіперчутливість до зидовудину або до інших компонентів препарату.
Препарат протипоказаний пацієнтам з аномально низькою кількістю нейтрофілів (менше 0,75 × 109/л) або аномально низьким рівнем гемоглобіну (менше 7,5 г/дл або 4,65 ммоль/л).
Препарат протипоказаний для лікування новонароджених із гіпербілірубінемією, які потребують додаткового, відмінного від фототерапії, лікування або з підвищенням більше ніж у 5 разів від норми рівня трансаміназ. Міопатія, жирова дистрофія печінки.
Спосіб застосування та дози.
Терапію повинен проводити лікар, який має досвід лікування ВІЛ-інфекції.
Дорослі і діти старше 12 років, маса тіла яких становить не менше 30 кг: рекомендована добова доза Зидовіру в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами – 600 мг (по 1 таблетці 300 мг 2 рази на день).
Діти віком від 6 тижнів до 12 років, маса тіла яких становить менше 30 кг: рекомендовано приймати препарати зидовудину в рідкій пероральній лікарській формі.
Попередження трансмісії вірусу від матері до плода
Було встановлено, що ефективними є нижченаведені режими дозування зидовудину.
Рекомендована доза препарату для вагітних (понад 14 тижнів) – по 1 таблетці (300 мг) двічі на день до початку пологів. Під час пологів препарат призначають внутрішньовенно у дозі 2 мг/кг маси тіла одноразово з наступною внутрішньовенною інфузією по 1 мг/кг/год кожну годину або перорально в дозі 300 мг кожні три години до моменту перетину пуповини. Рекомендована доза для новонароджених – 2 мг (0,2 мл)/кг маси тіла кожні 6 годин, починаючи з перших 8-12 годин після народження до шести тижнів, в цьому випадку застосовують зидовудин у рідкій пероральній лікарській формі.
Ниркова недостатність
Для хворих із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) відповідною дозою буде 300 мг/добу. Наступна корекція дози може знадобитись на підставі гематологічних показників або клінічної відповіді на лікування.
Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не мають суттєвого впливу на виведення зидовудину, але збільшують виведення глюкуроніду зидовудину. Для хворих з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі, рекомендованою дозою є 100 мг кожні 6 або 8 годин (для можливості прийому цієї дози рекомендовано застосовувати зидовудин у рідкій пероральній лікарській формі).
Печінкова недостатність
У хворих на цироз печінки спостерігається акумуляція зидовудину, оскільки знижується ступінь глюкуронізації. Може бути необхідною корекція дози, але, з огляду на недостатність даних, чітких рекомендацій зробити не можна. При відсутності контролю рівня зидовудину у плазмі слід фіксувати ознаки непереносимості і коригувати дозу або збільшувати інтервал між дозами.
Корекція дози для пацієнтів з гематологічними побічними реакціями
Для пацієнтів, рівень гемоглобіну яких зменшується у межах від 7,5 г/дл (4,65 ммоль/л) до 9 г/дл (5,59 ммоль/л) або кількість нейтрофілів знаходиться у межах від 0,75 × 109/л до 1,0 × 109/л, може бути необхідним зменшення дози або перерва у лікуванні Зидовіром.
Хворі літнього віку
Фармакокінетика зидовудину у хворих старше 65 років не вивчалась, тому спеціальних даних немає. Проте ця група пацієнтів потребує особливої уваги, оскільки з віком погіршується функція нирок і змінюються гематологічні показники. Рекомендується відповідний контроль перед і під час застосування Зидовіру.
Побічні реакції.
Характер побічної дії у дітей та дорослих подібний.
Побічні дії, які вважались щонайменш пов’язаними з лікуванням препаратом, перелічені нижче за класом систем органів та абсолютною частотою. У межах кожного групування за частотою небажані ефекти представлені за зменшенням їх тяжкості: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1 000, <1/100), рідко (>1/10 000, <1/1 000), дуже рідко (<1/10 000).
З боку крові та лімфатичної системи
Часто: анемія (що може потребувати гемотрансфузій), нейтропенія та лейкопенія. Частіше це зустрічається при застосуванні високих доз (1 200-1 500 мг на добу) та у пацієнтів з розвинутими стадіями ВІЛ (особливо при поганому резерві кісткового мозку до початку лікування), переважно у хворих з кількістю CD4+ клітин менше 100/мм3. У зв’язку з цими побічними ефектами може виникнути необхідність у зменшенні дози або відміні терапії. Частота нейтропенії збільшується також у пацієнтів, у яких на початку лікування зидовудином були знижені кількість нейтрофілів, гемоглобіну та рівень вітаміну В12 у сироватці.
Нечасто: тромбоцитопенія та панцитопенія з гіпоплазією кісткового мозку.
Рідко: істинна еритроцитарна анемія.
Дуже рідко: апластична анемія.
З боку метаболізму
Часто: гіперлактатемія.
Рідко: лактоацидоз, анорексія (див. розділ «Особливості застосування»).
Перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі (див. розділ «Особливості застосування»). Частота виникнення цього залежить від багатьох факторів, включаючи конкретну антиретровірусну комбінацію препаратів.
З боку психіки
Рідко: неспокій, депресія, астенія.
З боку нервової системи
Дуже часто: головний біль.
Часто: запаморочення.
Рідко: безсоння, парестезія, сонливість, зниження розумової активності, судоми, слабкість, в’ялість, нейропатія.
З боку серцево-судинної системи
Рідко: кардіоміопатія.
З боку дихальної системи
Нечасто: задишка.
Рідко: кашель.
З боку травного тракту
Дуже часто: нудота.
Часто: блювання, біль у животі, діарея.
Нечасто: метеоризм.
Рідко: пігментація слизової оболонки рота, зміна смакових відчуттів, диспепсія, панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи
Часто: підвищення рівня печінкових ферментів і білірубіну.
Рідко: печінкові розлади, наприклад тяжка гепатомегалія зі стеатозом.
З боку шкіри та підшкірної тканини
Нечасто: висипання, свербіж.
Рідко: пігментація шкіри та нігтів, кропив’янка, підвищена пітливість.
З боку імунної системи
Нечасто: анафілактичні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк і васкуліти.
Рідко: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку опорно-рухового апарату
Часто: міалгія.
Нечасто: міопатія.
З боку сечовидільної системи
Рідко: часте сечовипускання.
Інші небажані ефекти
Часто: погане самопочуття.
Нечасто: пропасниця, генералізований біль, астенія.
Рідко: гінекомастія, озноб, біль у грудях, грипоподібний синдром.
За даними клінічних досліджень, частота виникнення нудоти та інших частих побічних ефектів суттєво зменшується після кількох тижнів терапії зидовудином.
Побічні ефекти при попередженні материнсько-ембріональної трансмісії
У плацебоконтрольованому дослідженні зидовудин у рекомендованих дозах добре переносився вагітними. Частота побічних ефектів була такою ж, як і в групі, що отримувала плацебо.
За даними цього ж дослідження, рівень гемоглобіну у немовлят, які лікувались зидовудином, був трохи нижчий, ніж у плацебо-групі, але гемотрансфузія не була потрібна. Анемія проходила через 6 тижнів після завершення лікування зидовіром. Інші побічні ефекти та зміни лабораторних даних були подібні у плацебо-групі і групі, що лікувалась зидовудином. Віддалені результати впливу препарату на плід та немовля невідомі.
Передозування.
Специфічних симптомів або ознак гострого передозування зидовудину, окрім тих, що перелічені у розділі «Побічні реакції» (стомлюваність, головний біль, блювання, поодинокі випадки гематологічних змін), немає. За повідомленням про прийом пацієнтом невідомої кількості зидовудину, рівні зидовудину в крові більш ніж у 16 разів перевищували нормальні терапевтичні рівні, але при цьому не спостерігалося ніяких клінічних, біохімічних або гематологічних наслідків.
У разі передозування необхідно ретельно обстежити пацієнта з метою виявлення ознак інтоксикації та призначити відповідну підтримуючу терапію.
Гемодіаліз і перитонеальний діаліз незначно впливають на виведення зидовудину, але прискорюють виведення його глюкуронідного метаболіту.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Було встановлено, що зидовудин проникає крізь плаценту у людини. Згідно з обмеженими даними про застосування зидовудину під час вагітності, застосовувати Зидовір до 14 місяців вагітності можна лише тоді, коли потенційна користь для матері буде вищою за можливий ризик для плода.
Існують повідомлення про помірне транзиторне підвищення рівня сироваткового лактату, що може бути наслідком мітохондріальної дисфункції у новонароджених і немовлят, на яких мали вплив інгібітори зворотної транскриптази нуклеозидів під час знаходження в утробі матері або під час пологів. Клінічне значення цього невідоме. Є також поодинокі повідомлення про затримку розвитку, напади та інші неврологічні захворювання. Однак причинний взаємозв’язок між цими випадками та впливом інгібіторів зворотної транскриптази нуклеозидів під час перебування в утробі матері або під час пологів не встановлений. Ці дані не впливають на існуючі рекомендації щодо застосування препарату при лікуванні вагітних з метою запобігання вертикальній трансмісії ВІЛ, що достовірно знижує ризик інфікування дитини.
Віддалених даних про вплив зидовудину на плід та немовля немає. Базуючись на даних досліджень канцерогенності та мутагенності на тваринах, ризик канцерогенезу в людини не може бути виключений. Важливість цих даних відносно інфікованих і неінфікованих немовлят, які лікуються зидовудином, невідома. Однак вагітні, які вирішать лікуватися зидовудином, мають знати про це.
Період годування груддю
Препарат проникає у грудне молоко і досягає концентрації, близької до сироваткового рівня. ВІЛ-інфікованим жінкам не рекомендується годувати груддю у зв’язку з можливістю інфікування дитини через грудне молоко.
Фертильність
Даних про вплив зидовудину на жіночу фертильність немає. Встановлено, що зидовудин не впливає на кількість, морфологію та рухливість сперматозоїдів у чоловіків.
Діти.
Препарат у даній лікарській формі та дозуванні не призначають пацієнтам віком до 12 років.
Особливі заходи безпеки.
Міжнародні директиви (Центр контролю та попередження захворюваності, червень 1998 р.) рекомендують у разі випадкового контакту з ВІЛ-інфікованою кров’ю, наприклад при пораненні голкою, негайно (протягом 1-2 годин) призначити комбінацію зидовудину та ламівудину. У випадку підвищеного ризику інфікування у схему необхідно включити інгібітор протеаз. Рекомендується продовжувати антиретровірусну профілактику протягом 4 тижнів. Незважаючи на швидке застосування антиретровірусних препаратів, сероконверсія все ж можлива.
Особливості застосування.
Хворих необхідно застерегти щодо одночасного самостійного застосування препарату з іншими медикаментами.
Хворим необхідно повідомити, що лікування не здатне попередити трансмісію ВІЛ іншим особам при статевому контакті або контакті із зараженою кров’ю. Тому потрібно вживати відповідних заходів безпеки.
Зидовір не виліковує ВІЛ-інфекцію, і у пацієнта залишається ризик розвитку хвороб, пов’язаних з пригніченням імунітету, включаючи опортуністичні інфекції та новоутворення. Хоча встановлено, що ризик розвитку опортуністичних інфекцій зменшується, даних про розвиток пухлин, включаючи лімфоми, недостатньо. За даними лікування пацієнтів з розвинутою стадією ВІЛ-хвороби, ризик розвитку лімфоми у них такий же, як і у пацієнтів, що не лікувалися зидовудином. У пацієнтів з початковою стадією ВІЛ-хвороби на тлі тривалого лікування зидовудином ризик розвитку лімфоми не відомий.
Вагітні, які вирішують питання про лікування зидовудином з метою попередження ВІЛ-трансмісії до дитини, мають знати, що у деяких випадках, незважаючи на лікування, ВІЛ-трансмісія може відбутися.
Гематологічні побічні реакції
У хворих з розвинутою стадією ВІЛ-хвороби на тлі лікування зидовудином можна очікувати розвиток анемії (зазвичай не раніше 6 тижнів від початку лікування, але зрідка зустрічається раніше), нейтропенії (зазвичай не раніше 4 тижнів від початку лікування, але іноді раніше) та лейкопенії (що є вторинною по відношенню до нейтропенії). Це трапляється частіше при застосуванні високих доз (1200 - 1500 мг/день) та у пацієнтів з низьким резервом кісткового мозку перед лікуванням, особливо при розвинутих стадіях ВІЛ-хвороби.
Слід ретельно контролювати гематологічні параметри. При розвинутій стадії ВІЛ-хвороби рекомендується аналіз крові робити не менше 1 разу на 2 тижні протягом перших 3-х місяців лікування і не менше 1 разу на місяць у подальшому. У пацієнтів з ранніми стадіями ВІЛ-хвороби (коли резерв кісткового мозку ще задовільний) гематологічні побічні ефекти виникають нечасто. Залежно від клінічного стану пацієнта аналіз крові проводиться рідше, наприклад кожні 1-3 місяці.
При зниженні рівня гемоглобіну від 7,5 г/дл (4,65 ммоль/л) до 9 г/дл (5,59 ммоль/л) або кількості нейтрофілів від 0,75 × 109/л до 1,0 × 109/л може виникнути необхідність у зменшенні дози до появи ознак відновлення кісткового мозку; інший спосіб прискорити одужання – коротка (2-4 тижні) перерва у лікуванні зидовудином. Відновлення кісткового мозку відбувається зазвичай протягом 2 тижнів, після чого можна знову розпочати терапію зидовудином у зменшених дозах. У разі значної анемії зменшення дози зидовудину не виключає необхідності гемотрансфузій.
Лактоацидоз/тяжка гепатомегалія зі стеатозом
Випадки розвитку лактоацидозу та тяжкої гепатомегалії зі стеатозом, включаючи летальні випадки, спостерігалися при лікуванні ВІЛ-інфекції аналогами антиретровірусних нуклеозидів самостійно або в комбінації, включаючи зидовудин. Більшість цих випадків спостерігалась у жінок.
Клінічними ознаками розвитку лактоацидозу можуть бути генералізована слабкість, анорексія та раптове непередбачуване зменшення маси тіла, гастроентерологічні симптоми та симптоми з боку дихальної системи (задишка та тахіпное).
Препарат з обережністю призначають кожному пацієнту, особливо хворим із факторами ризику розвитку захворювань печінки. При появі клінічних або лабораторних ознак розвитку лактоацидозу або гепатотоксичності лікування зидовудином слід припинити (навіть при відсутності підвищення рівня трансаміназ).
Перерозподіл жирових відкладень
Перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі, включаючи ожиріння центрального генезу, збільшення жирових відкладень у дорсоцервікальних ділянках та їх зменшення на кінцівках та обличчі, збільшення молочних залоз, підвищений рівень ліпідів у сироватці крові та рівень глюкози крові спостерігаються як у вигляді окремих симптомів, так і разом у деяких пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію.
Як і при застосуванні всіх препаратів класу інгібіторів протеаз та інгібіторів зворотної транскриптази нуклеозидів, можливе виникнення одного або більше специфічних побічних симптомів, які загалом можуть бути віднесені до явищ ліподистрофії. Існують дані, що ризик їх виникнення при застосуванні різних препаратів цієї групи різний.
Крім того, ліподистрофічний синдром має поліетіологічний характер, де має значення, наприклад, стан ВІЛ-хвороби, вік пацієнта, тривалість антиретровірусної терапії, що відіграють важливу роль і можуть мати синергічний ефект.
Довготривалі наслідки вищезазначених побічних дій на сьогодні не відомі.
При клінічному обстеженні слід звертати увагу на фізичні ознаки перерозподілу жирових відкладень, визначати рівень ліпідів сироватки та глюкози крові. Лікування порушення у розподілі ліпідів слід проводити в клініці.
Синдром імунного відновлення
У ВІЛ-інфікованих хворих із тяжким імунодефіцитом на початку лікування антиретровірусними препаратами може виникнути запальна реакція на асимптоматичну або резидуальну опортуністичну інфекцію та спричинити до тяжкого клінічного стану або загострення симптомів. Зазвичай такі реакції виникають під час перших тижнів або місяців лікування антиретровірусними препаратами. Відповідними прикладами цього є ретиніт, спричинений цитомегаловірусом, генералізовані або фокальні інфекції, спричинені мікобактеріями або Pneumocystis jiroveci (P. Carinii) pneumonia. Будь-які запальні явища необхідно без затримки дослідити та за необхідності розпочати їх лікування.
Пацієнти, коінфіковані вірусом гепатиту С
Загострення анемії, пов‘язане із застосуванням рибавірину, спостерігалось у хворих, які приймали зидовудин у складі комплексного режиму лікування ВІЛ, хоча точний механізм цього залишається нез‘ясованим. Тому не рекомендується суміщати рибавірин та зидовудин. Лікар має замінити іншим відповідником зидовудин у складі комбінованої антиретровірусної терапії, якщо така вже призначена. Це особливо важливо для пацієнтів з відомою зидовудиніндукованою анемією в анамнезі.
Вплив на мітохондрії
Нуклеозидні та нуклеотидні аналоги призводять до ураження мітохондрій різного ступеня. Кожна дитина, котра зазнає in utero впливу нуклеозидних чи нуклеотидних аналогів, навіть ВІЛ-негативна, має пройти клінічне та лабораторне обстеження на випадок можливого ураження мітохондрій.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
З даних фармакології активної речовини не випливає можливість будь-якого шкідливого впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами. Але, незважаючи на це, слід завжди мати на увазі загальний стан пацієнта та профіль побічних ефектів препарату при вирішенні питання про можливість виконання цих видів діяльності.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Зидовудин елімінується, головним чином, шляхом кон’югації у печінці до неактивного глюкуронідного метаболіту. Активні речовини, що також елімінуються шляхом печінкового метаболізму, особливо через глюкуронізацію, потенційно можуть затримувати метаболізм зидовудину. Взаємодії, описані нижче, не є вичерпними, але становлять класи медичних препаратів, при призначенні яких слід бути обережними.
Атоваквон: інформації про вплив зидовудину на фармакокінетику атоваквону немає. Однак відповідно до фармакокінетичних даних атоваквон зменшує рівень метаболізму зидовидину до його глюкуронідного метаболіту (AUC зидовудину збільшується на 33 % і максимальна концентрація глюкуроніду у плазмі зменшується на 19 %). При дозуванні 500 або 600 мг/день протягом 3 тижнів лікування атоваквоном гострої пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, у дуже поодиноких випадках може збільшитись частота побічних ефектів, пов’язаних із вищим рівнем зидовудину у плазмі крові. При тривалому лікуванні атоваквоном слід дуже ретельно спостерігати за пацієнтом.
Кларитроміцин: таблетки кларитроміцину зменшують абсорбцію зидовудину, тому варто дотримуватись 2-годинного інтервалу між застосуванням цих засобів.
Ламівудин: помірне збільшення Сmax (28 %) зидовудину спостерігається при одночасному застосуванні з ламівудином, однак загальна концентрація (AUC) суттєво не змінюється. Зидовудин не впливає на фармакокінетику ламівудину.
Фенітоїн: повідомлялось про низький рівень фенітоїну у крові деяких хворих, які отримували зидовудин, хоча в одного хворого був виявлений високий рівень. Ці дані свідчать, що при одночасному застосуванні обох препаратів слід ретельно контролювати рівень фенітоїну.
Пробенецид: за обмеженими даними, пробенецид збільшує середній період напіввиведення та площу під кривою «концентрація/час» до 106 % для зидовудину шляхом зменшення глюкуронізації. Ниркова екскреція глюкуроніду (можливо, і самого зидовудину) зменшується в присутності пробенециду.
Рифампіцин: за обмеженими даними, спільне застосування зидовудину та рифампіцину зменшує AUC зидовудину на 48 % ± 34 %, проте клінічне значення цього явища невідоме.
Ставудин: зидовудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилування ставудину при одночасному застосуванні обох медичних препаратів. Тому ставудин не рекомендується поєднувати із зидовудином.
Вальпроєва кислота, флуконазол, метадон: при сумісному застосуванні вальпроєвої кислоти, флуконазолу або метадону із зидовудином збільшується AUC з відповідним зменшенням його кліренсу. Оскількі доступні тільки обмежені дані та клінічне значення цього неясне, тому при паралельному застосуванні зидовудину з вальпроєвою кислотою, флуконазолом або метадоном пацієнтів потрібно ретельно контролювати щодо потенційної токсичності зидовудину.
Потенційно нефротоксичні або мієлосупресивні препарати: при сумісному застосуванні, переважно в гострих випадках, з потенційно нефротоксичними або мієлосупресивними препаратами (наприклад, із системним пентамідином, дапсоном, піриметаміном, ко-тримоксазолом, амфотерицином, флуцитозином, ганцикловіром, інтерфероном, вінкристином, вінбластином і доксорубіцином) також може збільшуватися ризик побічної дії зидовудину. Коли спільне застосування цих медичних препаратів є необхідним, слід ретельно контролювати функцію нирок і гематологічні параметри, у разі необхідності – зменшувати дозу одного або кількох препаратів.
Антимікробні препарати: оскільки деякі хворі, які отримують зидовудин, можуть страждати від опортуністичних інфекцій, може бути доцільним профілактичне призначення антимікробних препаратів. Така профілактика може включати ко-тримоксазол, пентамідин у вигляді аерозолю, піриметамін та ацикловір. Обмежені дані клінічних досліджень свідчать, що при одночасному застосуванні з цими препаратами не спостерігається збільшення частоти розвитку побічних реакцій на зидовудин.
Інші взаємодії: інші активні речовини, серед яких – ацетилсаліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, клофібрат, дапсон та ізопринозин (перелік не обмежується лише цими препаратами), можуть впливати на метаболізм зидовудину шляхом конкурентного пригнічення глюкуронізації або прямого пригнічення печінкового мікросомального метаболізму. Тому потрібно мати на увазі можливість взаємодії при призначенні цих медичних препаратів, особливо для хронічного лікування, в комбінації із зидовудином.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Зидовудин є противірусним препаратом, активним відносно ретровірусів, включаючи вірус імунодефіциту людини (ВІЛ).
Потрапляючи у клітину, препарат зазнає ряд послідовних перетворень, які каталізуються ферментами клітини. На останньому етапі утворюється зидовудин-трифосфат, який блокує синтез вірусної ДНК у результаті конкурентної взаємодії зі зворотною транскриптазою ВІЛ.
Дослідження in vitro показують, що потрійна комбінація аналогів нуклеозидів або подвійна комбінація аналогів нуклеозидів з інгібітором протеаз ефективніша для пригнічення ВІЛ-індукованих цитопатичних ефектів, ніж 1 препарат або поєднання 2 препаратів.
фармакокінетика. Після застосування внутрішньо зидовудин добре всмоктується із травного тракту, при цьому його біодоступність у дорослих становить 60-70 %.
Максимальні концентрації зидовудину в плазмі досягаються через 0,25-2 години і становлять 1,5-2,2 мкмоль/л. У терапевтичному діапазоні доз ступінь зв’язування зидовудину з білками плазми відносно низький (34-38 %).
Відомо, що зидовудин проникає у центральну нервову систему і спинномозкову рідину. Через 2-4 години після застосування внутрішньо співвідношення між концентрацією зидовудину у лікворі та в плазмі крові становить у середньому 0,5.
Основним метаболітом зидовудину в плазмі та сечі є 5-глюкуронід.
Період напіввиведення зидовудину становить приблизно 1,1 години. Приблизно 75 % зидовудину метаболізується в печінці. Виводиться нирками у вигляді 5-глюкуроніду.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках.
Діти. Фармакокінетичний профіль у дітей старше 5–6 місяців подібний до такого у дорослих.
Дані щодо фармакокінетики новонароджених та дітей віком до 5 місяців вказують на те, що глюкуронідація зидовудину зменшена, біодоступність підвищена, виведення уповільнене. Період напіввиведення збільшується до 14 діб. Потім фармакокінетичний профіль стає подібним до такого у дорослих.
Вагітні жінки. Фармакокінетичний профіль у вагітних подібний до такого у невагітних жінок. Препарат проникає крізь плаценту. Концентрації зидовудину у плазмі ембріона такі, як і в плазмі матері.
Хворі літнього віку. Немає даних щодо фармакокінетики зидовудину.
Хворі з порушенням функції нирок. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю після перорального застосування виведення зидовудину становить приблизно 50 % від показників у дорослих.
Гемодіаліз і перитонеальний діаліз мають обмежений ефект на виведення зидовудину, але прискорюють виведення його глюкуронідного метаболіту.
Хворі з порушенням функції печінки. Немає даних щодо фармакокінетики зидовудину у хворих з порушенням функції печінки.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, круглі, двоопуклі, з тисненням «ZVR» з одного боку і «300» – з іншого.
Термін придатності. 3 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С, у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 60 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у контейнерах з поліетилену високого тиску, закритих кришками з герметичною укупоркою фольгою, з вміщеними пакетиками із силікагелем. По 1 контейнеру у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Ципла Лтд, Індія / CIPLA Ltd, India.
Місцезнаходження. Дільниці №№ S-103 – S-105; S-107 – S-112; L-147 – L-147-1 Верна Індастріал Естейт, Верна Гоа, Індія / Plot No. S-103 to S-105 & S-107 to S-112, L-147 to L-147-1 Verna Industrial Estate
