ПАСИН

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ТОВ "Люм’єр Фарма", м. Київ, Україна

Міжнародна непатентована назва:

АТ код: J04AM

Форма випуску: Гранули, вкриті оболонкою, кишковорозчинні; по 100 г у пакетиках з мірною ложечкою (пакування із in bulk фірми-виробника ВВС Фармасеутікалз енд Кемікалз Пвт. Лтд., Індія)

Діючі речовини: 1 г гранул містить натрію аміносаліцилату 800 мг; ізоніазиду 23,3 мг

Допоміжні речовини: цукроза, крохмаль кукурудзяний, шелак, гідроксипропілметилцелюлоза – Р55, метакрилова кислота (L-100), діетилфталат, барвник Жовтий захід FCF (Е 110), барвник Понсо 4R (Е 124)

Фармакотерапевтична група: Протитуберкульозні препарати

Показання: Лікування і профілактика всіх форм і локалізацій туберкульозу.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/10695/01/01

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПАСИН

(PASIN)

 

 

 

Склад:

діючі речовини: aminosalicylate sodium, isoniazid;

1 г гранул містить натрію аміносаліцилату 800 мг; ізоніазиду  23,3 мг;

допоміжні речовини: цукроза, крохмаль кукурудзяний, шелак, гідроксипропілметилцелюлоза – Р55, метакрилова кислота (L-100), діетилфталат, барвник Жовтий захід FCF (Е 110), барвник Понсо 4R (Е 124).

 

Лікарська форма. Гранули, вкриті оболонкою, кишковорозчинні.

 

Фармакотерапевтична група. Комбіновані протитуберкульозні препарати. Засоби, що діють на мікобактерії. Код АТС J04AM.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування і профілактика всіх форм і локалізацій туберкульозу.

 

Протипоказання.

Препарат протипоказаний пацієнтам з відомою підвищеною гіперчутливістю до будь-якого з компонентів препарату, медикаментозним гепатитом, при печінковій недостатності та при захворюваннях печінки в стадії загострення; дітям, віком до 3 років.

 

Спосіб застосування та дози. Препарат може застосовуватись разом з іншими протитуберкульозними лікарськими засобами. Приймати за 1 год до/або через 1 год після їди. Перед початком лікування необхідно перевірити чутливість мікроорганізмів до препарату. Дозу розраховують за ізоніазидом. До упаковки додається 1 мірна ложка на 5 г, із поділками по 1 г (вміст однієї мірної ложки в перерахуванні на ізоніазид становить приблизно 116,5 мг ізоніазиду, відповідно, вміст 1/5 мірної ложки (1 г) становить приблизно 23,3 мг ізоніазиду).

Дорослим призначають з розрахунку 10-15 мг/кг  на добу, щоденно, за один прийом, до 300 мг  (2,5 мірні ложки), або 20 - 40 мг/кг маси тіла, до 900 мг  (7,5 мірних ложок) на добу за один прийом, 2 - 3 рази на тиждень.

Дітям старше 3 років призначають з розрахунку 5 мг/кг маси тіла, до 300 мг (2,5 мірні ложки) на добу за один прийом, щоденно, або 10 мг/кг маси тіла, до 900 мг (7,5 мірних ложок) на добу за один прийом, 2 - 3 рази на тиждень.

Препарат дають разом з молоком або томатним соком.

Доза для дітей масою тіла 15 кг, у перерахуванні на ізоніазид, становить 75 мг (3/5 мірної ложки) препарату 1 раз на добу.

Доза для дітей масою тіла 20 кг становить 100 мг  (4/5 мірної ложки) препарату 1 раз на добу.

Доза для дітей масою тіла 30 кг становить 150 мг (1 мірна ложка + приблизно 1/5 мірної ложки) препарату 1 раз на добу.

Доза для дітей масою тіла 40 кг становить 200 мг (1 мірна ложка + приблизно 2/5 мірної ложки) препарату 1 раз на добу.

Доза для дітей масою 50 кг становить 250 мг (2 мірні ложки + приблизно 1/5 мірної ложки) препарату 1 раз на добу.

При поганій переносимості препарату дозу знижують.

 

Лікування легеневих форм туберкульозу.

Зазвичай розпочинають лікування за одною з трьох схем.

1.                                                  Пасин призначають протягом 8 тижнів щодня або 2 - 3 рази на тиждень. Одночасно призначають етамбутол, або стрептоміцин, доти, доки не буде отриманий результат щодо чутливості мікобактерій.

2.                                                  Щоденно Пасин з рифампіцином, піразинамідом і стрептоміцином або етамбутолом протягом 2 тижнів, потім двічі на тиждень протягом 6 тижнів, і в подальшому Пасин двічі на тиждень протягом 16 тижнів.

3.                                                  Три рази на тиждень з Пасином призначають рифампіцин, піразинамід і етамбутол або стрептоміцин протягом 6 місяців.

 

Лікування позалегеневих форм туберкульозу.

Основні принципи лікування такі ж, як і при терапії легеневих форм туберкульозу. Контроль за лікуванням позалегеневих форм не такий ретельний, як за легеневими, але клінічний досвід дозволяє стверджувати, що терапія короткими курсами протягом 6 - 9 місяців є ефективною. З огляду на невеликий досвід лікування дітей, хворих на міліарний туберкульоз, туберкульоз кісток і туберкульозний менінгіт, терапія в таких випадках має тривати 12 місяців.

Вагітні.

Не рекомендується призначати в дозі, розрахованій за ізоніазидом, більше 10 мг/кг.

Профілактичне лікування.

Перед початком профілактичного лікування необхідно виключити наявність активного туберкульозу бактеріологічними та радіологічними методами.

Дорослим і дітям масою тіла понад 30 кг призначають по 300 мг 1 раз на добу. Дітям з масою тіла до 30 кг призначають з розрахунку за ізоніазидом по 5 мг/кг один раз на добу (до 300 мг), щодня, у випадках, коли неможливе суворе дотримання режиму превентивної терапії, призначають по 10 мг/кг (але не більше 900 мг на прийом) двічі на тиждень під контролем медичного працівника під час прийому.

Побічні реакції.

З боку нервової системи: виникають найчастіше. Вони можуть проявлятися периферійною нейропатією, що проявляється парестезією кінцівок. Нейропатія є дозозалежною і частіше виявляється у „повільних інактиваторів”. Інші симптоми з боку нервової системи, які зустрічаються у поодиноких випадках при прийомі середніх терапевтичних доз – конвульсії, токсична енцефалопатія, неврит або атрофія зорового нерва, розлади пам’яті та токсичний психоз. У хворих на епілепсію можуть спостерігатися частіше епілептичні напади.

З боку печінки: можуть спостерігатися підвищення печінкових трансаміназ, білірубінемія, білірубінурія, жовтяниця, а іноді, дуже зрідка гепатит. Зазвичай ці побічні реакції виникають у перші 3 місяці лікування, минають самостійно і не потребують припинення лікування. Якщо рівень сироваткових трансаміназ у 3 - 5 разів вищий за норму, необхідно ретельно зважити доцільність подальшого лікування препаратом. Частота побічних реакцій з боку печінки зростає з віком пацієнта.

З боку травного тракту: можуть виникати нудота, блювання, болі в шлунку.

Алергічні реакції: можливі у вигляді лихоманки, шкірних висипань (морбіліформних, макулопапульозних, пурпурних або ексфоліативних), лімфаденопатії та васкулітів.

Гематологічні реакції: включають агранулоцитоз, гемолітичну, сидеробластичну або апластичну анемію, тромбоцитопенію та еозинофілію.

З боку серцево-судинної системи: можливі серцебиття, болі за грудиною, підвищення артеріального тиску.

З боку ендокринної системи та обміну речовин: дефіцит піридоксину, пелагра, гіперглікемія, метаболічний ацидоз.

З боку органів чуття: неврит зорового нерва, атрофія зорового нерва.

Зрідка спостерігаються ревматичний синдром, системний червоний вовчак, гінекомастія, менорагія та схильність до кровотеч.

 

Передозування.

При передозуванні симптоми виникають через 0,5 - 3 год після прийому надлишкової дози. При цьому спостерігаються нудота, блювання, дизартрія, затьмарення зору, візуальні галюцинації, респіраторний дистрес-синдром, пригнічення серцево - судинної системи, порушення функції печінки, метаболічний ацидоз, гіперглікемія, кетонурія, периферійна полінейропатія, судоми, кома. Симптоми передозування виникають при прийомі дози 80 - 150 мг/кг.

Лікування. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Пацієнтам з відсутністю явних симптомів передозування, якщо відома доза прийнятого препарату, то призначають внутрішньовенно піридоксин у дозі 1 мг піридоксину на 1 мг дози ізоніазиду і натрію аміносаліцилату. Якщо прийнята доза, яка спричиняла передозування, невідома, то призначають піридоксин у початковій дозі для дорослих 5 мг внутрішньовенно і 80 мг/кг маси тіла дітям протягом 30 - 60 хв.

Пацієнтам з явними симптомами передозування проводять терапію, спрямовану на підтримання життєво важливих функцій організму, болюсне внутрішньовенне введення піридоксину, якщо невідома прийнята доза препарату, 5 мг дорослим і 80 мг/кг маси тіла дітям протягом 3 - 5 хв. Якщо доза прийнятого препарату відома, призначають піридоксин з розрахунку 1 мг піридоксину на 1 мг прийнятого препарату. Якщо покращення стану не спостерігається, введення піридоксину можна повторити. Зазвичай достатньою є доза 10 г. Максимальна безпечна доза піридоксину у разі передозування препаратом невідома. У разі необхідності призначають діазепам. Можливе застосування фенітоїну, але з великою обережністю, тому що він може затримувати метаболізм ізоніазиду. Здійснюють заходи для ліквідації метаболічного ацидозу. При поганому контролі за станом хворого можливе запровадження гемодіалізу або перитонеального діалізу.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не рекомендується призначати в дозі, розрахованій за ізоніазидом, більше 10 мг/кг. Необхідно враховувати, що ізоніазид проникає крізь плаценту і може спричинити розвиток мієломенінгоцеле та гіпоспадії, геморагії (внаслідок гіповітамінозу К), а також затримку психомоторного розвитку плода.

Ізоніазид потрапляє у грудне молоко, тому, враховуючи ймовірність розвитку гепатиту та периферичних невритів у дитини, необхідно вирішити питання про припинення годування груддю або припинити застосування препарату.

 

Діти. Застосовують дітям віком старше 3 років.

 

Особливості застосування.

Необхідно ретельно, 1 раз на місяць, контролювати стан печінки впродовж лікування препаратом. З обережністю Пасин призначають хворим, які мають схильність до зловживання алкоголем; пацієнтам з хронічними захворюваннями печінки; вагітним; старше 35 років; тим, хто приймає медикаменти з приводу конкурентних захворювань; жінкам в постменопаузальному періоді; ВІЛ - інфікованим; тим, хто раніше вже приймав ізоніазид і натрію аміносаліцилат.

Не рекомендується застосовувати препарат в дозі вище 10 мг/кг, при легенево-серцевій недостатності III ступеня, артеріальній гіпертензії ІІ-ІІІ ступеня, ішемічній хворобі серця,  захворюваннях нервової системи, бронхіальній астмі, псоріазі, екземі у фазі загострення, хронічній нирковій недостатності, гепатиті у фазі загострення, цирозі печінки, гіпотиреозі, мікседемі.

У хворих на цукровий діабет можливий позитивний результат глюкозуричного тесту.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

На період лікування рекомендовано утримуватися від керування автомобільним транспортом та обслуговування потенційно небезпечних механізмів (можливість появи побічних реакцій з боку центральної нервової системи).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Натрію аміносаліцилат підвищує концентрацію ізоніазиду в крові внаслідок конкуренції за спільні шляхи метаболізму, порушує всмоктування рифампіцину, еритроміцину, лінкоміцину. Порушує засвоєння вітаміну В12, внаслідок чого можливий розвиток анемії. Всмоктування ізоніазиду у травному каналі зменшується при використанні антацидних засобів. Призначають у комбінації з іншими протитуберкульозними препаратами. При змішаній інфекції потрібно одночасно приймати інші антибактеріальні препарати: антибіотики широкого спектра дії, сульфаніламіди, фторхінолони.

Ізоніазид пригнічує біотрансформацію карбамазепіну і дифеніну, тому при комбінованому застосуванні підвищується їх концентрація в плазмі крові та посилюється токсична дія.

Токсичність Ізоніазиду підвищується при одночасному прийомі інгібіторів МАО.

Вальпроат – при одночасному застосуванні підвищується концентрація вальпроату в плазмі крові.

Ставудин – підвищується ризик розвитку дистальної сенсорної нейропатії.

Вітамін В6 і глутамінова кислота – при комбінуванні знижується ймовірність побічних ефектів ізоніазиду.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Комбінований лікарський засіб, який містить натрію аміносаліцилат і ізоніазид.

Натрію аміносаліцилат має бактеріостатичну активність до мікобактерій туберкульозу. Механізм дії полягає в пригніченні синтезу фолієвої кислоти та/або пригніченні синтезу компонента клітинної мембрани мікобактерій, що в свою чергу знижує поглинання заліза мікобактеріями туберкульозу.

Ізоніазид діє на мікобактерії туберкульозу, що активно розмножуються, менше ефективний щодо інших бактерій. Механізм його дії пов’язаний з пригніченням синтезу міколієвих кислот з довгим ланцюгом, які є компонентами клітинної оболонки мікобактерій. Препарат затримує ріст мікобактерій у людини в концентрації 0,03 мкг/мл. На інших поширених збудників інфекційних захворювань препарат вираженого хіміотерапевтичного впливу не має.

Комбінована терапія затримує розвиток звикання мікобактерій туберкульозу до стрептоміцину та ізоніазиду та посилює дію протитуберкульозних препаратів.

 

Фармакокінетика. Через 2 - 3 год після перорального прийому рівень діючих речовин сягає рівня в плазмі крові 50 %, але не пізніше, як через 6 год. Швидко проникає в рідини організму (цереброспінальну, плевральну асцитичну), тканини, органи та виділення (слина, мокротиння, випорожнення). Також препарат проникає крізь плацентарний бар’єр та у грудне молоко в концентрації, яка є в плазмі. Від 50 до 70 % дози ізоніазиду і натрію аміносаліцилату екскретується з сечею протягом 24 год.

Метаболізуються ізоніазид і натрію аміносаліцилат переважно в печінці головним чином шляхом ацетилювання та дегідрозинації. Ацетилювання генетично обумовлено. Виділяють так званих “швидких інактиваторів” і “повільних інактиваторів”. Близько 50 % чорношкірих і кавказців є “повільними інактиваторами”, інші – “швидкі інактиватори”; більшість ескімосів і азіатів – “швидкі інактиватори”. Це не має суттєвого впливу на терапевтичний ефект препарату, але “повільні інактиватори” можуть мати вищий рівень ізоніазиду в крові, і як наслідок цього – підвищений ризик токсичних реакцій.

 

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: гранули червонувато-оранжевого кольору, правильної і неправильної форми.

                                                                                                         

Термін придатності. 3 роки з дати виготовлення «in bulk».

 

 

Умови зберігання.  Зберігати в сухому місці при температурі не вище 25 оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.  По 100 г гранул у пакетику із алюмінієвої фольги, вкладеному у поліетиленовий пакетик; по 1 пакетику з мірною ложечкою у пачці.

 

Категорія відпуску.  За рецептом.

 

Виробник. ТОВ «ЛЮМ’ЄР ФАРМА».