НЕТРОМІЦИН®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Шерінг-Плау Лабо Н.В., Бельгія, власна філія Шерінг-Плау Корпорейшн, США, Бельгія/США

Міжнародна непатентована назва: Netilmicin

АТ код: J01GB07

Форма випуску: Розчин для ін'єкцій, 25мг/мл по 2 мл у флаконах № 1

Діючі речовини: 1 мл розчину містить нетилміцину - 25.0 мг

Допоміжні речовини: Метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), динатрію едетат, натрію метабісульфіт (Е 223), натрію сульфіт безводний (Е 221), натрію сульфат безводний, натрію гідроксид, кислота сірчана, вода для ін’єкцій. й

Фармакотерапевтична група: Антибіотики-аміноглікозиди

Показання: Інфекційні захворювання, спричинені чутливими до нетилміцину штамами мікроорганізмів, у тому числі:
• бактеріємія, септицемія (включаючи сепсис новонароджених);
• тяжкі інфекційні захворювання дихальних шляхів;
• інфекції нирок та сечовивідних шляхів;
• інфекції шкіри та м’яких тканин;
• інфекції кісткової тканини та суглобів;
• опіки, рани, хірургічні інфекції;
• внутрішньочеревні інфекції (включаючи перитоніт);
• інфекції травного тракту;
• гостра неускладнена гонорейна інфекція у чоловіків (уретра, пряма кишка) та жінок (уретра, шийка матки, пряма кишка) при незміненій функції нирок.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/0134/01/02



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

НЕТРОМІЦИНâ

(NETROMYCINâ)

 

Склад:

діюча речовина: netilmicin sulphate;

1 мл розчину містить 25 мг нетилміцину у формі нетилміцину сульфату;

допоміжні речовини: метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), динатрію едетат, натрію метабісульфіт (Е 223), натрію сульфіт безводний (Е 221), натрію сульфат безводний, натрію гідроксид, кислота сірчана, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди. Код АТС J01G B07.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекційні захворювання, спричинені чутливими до нетилміцину штамами мікроорганізмів, у тому числі:

• бактеріємія, септицемія (включаючи сепсис новонароджених);
• тяжкі інфекційні захворювання дихальних шляхів;
• інфекції нирок та сечовивідних шляхів;
• інфекції шкіри та м’яких тканин;
• інфекції кісткової тканини та суглобів;
• опіки, рани, хірургічні інфекції;
• внутрішньочеревні інфекції (включаючи перитоніт);
• інфекції травного тракту;
• гостра неускладнена гонорейна інфекція у чоловіків (уретра, пряма кишка) та жінок (уретра, шийка матки, пряма кишка) при незміненій функції нирок.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість або тяжкі токсичні реакції на нетилміцин або інші аміноглікозиди; непереносимість будь-якого компонента препарату, вагітність та період годування груддю.

 

Спосіб застосування та дози.

Перед початком лікування необхідно провести шкірну пробу на переносимість препарату.

Рекомендовані дози для внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення ідентичні. Для розрахунку необхідної дози слід визначити масу тіла пацієнта до початку лікування. Дозу аміноглікозиду для пацієнтів із надлишковою масою тіла слід розраховувати на основі оцінки нормальної/ідеальної маси тіла.

Нетроміцин® не слід змішувати з іншими препаратами. Препарат вводять окремо від інших препаратів відповідно до рекомендованих способів застосування та схем дозування.

Нетроміцин® для ін`єкцій може бути безбарвним (як вода) або мати блідо-жовтий колір. Розчини темно-жовтого кольору застосовувати не слід.

Бажано визначати пікові та мінімальні концентрації препарату Нетроміцин® у сироватці крові для впевненості в адекватному режимі дозування. При застосуванні препарату 2-3 рази на добу пікова концентрація, що вимірюється через 30 хвилин – 1 годину після введення, має становити 4-12 мкг/мл. Дозування слід відкоригувати таким чином, щоб пікова концентрація нетилміцину у сироватці крові не перевищувала 16 мкг/мл протягом тривалого часу. Мінімальні концентрації, що вимірюються перед наступним введенням, не повинні перевищувати 4 мкг/мл. При застосуванні препарату 1 раз на добу допустима пікова концентрація має бути 20-30 мкг/мл.

Зазвичай тривалість лікування становить 7-14 днів. У разі терапії ускладнених інфекцій може знадобитись триваліший курс лікування. При наявності ускладнень терапії слід знизити дозу.

Внутрішньом’язове введення.

Пацієнти з нормальною функцією нирок.

Дорослі. Рекомендована доза препарату Нетроміцин® при лікуванні хворих з інфекціями сечовивідних   шляхів   або   системними   інфекціями,  що  не  загрожують  життю,  становить

4-6  мг/кг/добу  трьома  рівними  порціями  кожні  8  годин  або двома рівними порціями кожні

12 годин або 1 раз на добу. Як правило, у цьому діапазоні доз нижчі дози слід застосовувати при інфекціях сечовивідних шляхів, а вищі – при системних інфекціях. В обох випадках доза має підбиратися з урахуванням ступеня тяжкості інфекції та стану хворого.

Для дорослих з масою тіла 50-90 кг може застосовуватись 150 мг кожні 12 годин або 100 мг кожні 8 годин. Для дорослих, маса тіла яких менша або перевищує верхню вказану межу, дози розраховують у міліграмах/кілограм нормальної/ідеальної маси тіла.

Пацієнтам, які страждають на інфекційні захворювання з високим ризиком летальності, можна застосовувати до 7,5 мг/кг/добу у трьох рівних дозах кожні 8 годин. Цю дозу слід зменшити до 6 мг/кг/добу або нижче при позитивній динаміці клінічних ознак (зазвичай через 48 годин).

Недоношені та доношені новонароджені віком до 1-го тижня: 6 мг/кг/добу (по 3 мг/кг кожні 12 годин).

Новонароджені старше 1-го тижня та немовлята: 7,5-9 мг/кг/добу (по 2,5-3 мг/кг кожні 8 годин).

Діти старше 1 року: 6-7,5 мг/кг/добу (по 2-2,5 мг/кг кожні 8 годин).

Пацієнти з порушеною функцією нирок. При лікуванні хворих із порушеною функцією нирок дозування необхідно підбирати індивідуально. Слід контролювати концентрацію нетилміцину у сироватці крові. Наведені нижче схеми застосування не повинні розглядатися як суворо встановлені; вони розраховані для випадків, коли визначення рівня нетилміцину у сироватці крові неможливе. У цьому випадку при стабільній функції нирок найбільш надійними з показників ступеня порушення ниркової функції, що є індикаторами для регулювання дози, є рівень креатиніну у сироватці крові та кліренс креатиніну.

Режим з перемінним інтервалом застосування препарату. Одним із методів підбору дози є збільшення інтервалу між введеннями препарату у звичайних дозах. Оскільки концентрація креатиніну у сироватці крові має високий ступінь кореляції з періодом напіввиведення нетилміцину із сироватки крові, результати відповідних лабораторних досліджень можуть свідчити про необхідність регулювання інтервалу між прийомами препарату. Інтервал між введеннями встановлених доз (у годинах) може бути приблизно розрахований шляхом множення рівня креатиніну у сироватці крові (мг/100 мл) на 8. Так, наприклад, пацієнт з масою тіла 60 кг при рівні креатиніну у сироватці крові 3 мг/100 мл може одержати 120 мг препарату (2 мг/кг) кожні 24 години (3 х 8).

Режим з перемінною дозою. При лікуванні осіб, які страждають на тяжкі системні інфекційні захворювання та порушення функцій нирок, може знадобитися більш часте введення антибіотика, але у менших дозах. У таких хворих слід визначати концентрацію нетилміцину у сироватці крові.

Запропоновані такі методи розрахунку доз:

1. Після застосування звичайної початкової дози або дози насичення визначають приблизну знижену дозу (при застосуванні з інтервалами 8 годин) шляхом ділення рекомендованої дози на рівень креатиніну у сироватці крові. Так, наприклад, після застосування початкової дози 120 мг (2 мг/кг) пацієнту з масою тіла 60 кг та з рівнем креатиніну у сироватці крові 3 мг/100 мл можна застосовувати по 40 мг препарату кожні 8 годин (120:3).

Рекомендації з регулювання дози для осіб із порушеною функцією нирок (введення кожні 8 годин після застосування звичайної початкової дози).

 

 

2. Якщо кліренс креатиніну відомий, підтримуюча доза, яку вводять кожні 8 годин, може бути розрахована за формулою:

 

підтримуюча доза	=	значення КК*, яке спостерігається	х	звичайна підтримуюча доза
(кожні 8 годин)		нормальне значення КК*

 

*КК – кліренс креатиніну, мл/хв/1,73 м2

Початкова доза або доза насичення відповідає рекомендованій для пацієнта з нормальною функцією нирок.

Порушення функції нирок може призвести до необхідності  зменшення доз, рекомендованих для пацієнтів зі стабільним порушенням функції нирок.

Внутрішньовенне введення. Внутрішньовенне введення препарату Нетроміцин® може бути особливо необхідним при лікуванні осіб, які страждають на септицемію або перебувають у стані шоку. Цьому методу може бути також віддано перевагу у випадках, коли пацієнт має  хронічну серцеву недостатність, гематологічні порушення, сильні опіки або знижену м’язову масу. При внутрішньовенному введенні дорослим одна доза препарату Нетроміцин® може бути розведена у 50-200 мл стерильного 0,9 % розчину натрію хлориду або стерильного 5 % водного розчину глюкози; при введенні немовлятам та дітям об’єм розчинника визначають відповідно до потреб пацієнта у рідині. Розчин можна вводити протягом 0,5-2 годин. За певних обставин доза препарату може бути введена за 3-5 хвилин, безпосередньо у вену або у магістраль для внутрішньовенної ін’єкції.

Нетроміцин® фізично сумісний з переліченими нижче розчинами для парентерального введення і не втрачає своєї активності при концентрації 3 мг/мл (у розрахунку на основну речовину) при зберіганні у холодильнику або при кімнатній температурі протягом 7 днів.

Розчинники: вода для ін’єкцій, 0,9 % розчин натрію хлориду, 3 % та 5 % розчин хлориду натрію для ін’єкцій; 5 % водний розчин глюкози, 5 % розчин глюкози з електролітом № 48, 5 % розчин глюкози з електролітом № 75, розчин для ін’єкцій, який містить 5 % глюкози та 0,9 % хлориду натрію, 50 % розчин глюкози для ін’єкцій; 5 % розчин бікарбонату натрію для ін’єкцій; 6 % розчин декстрану 75 у 5 % глюкозі; 10 % розчин декстрану 40; 10 % водний розчин глюкози; розчин Рінгера для ін’єкцій; розчин Рінгера з лактатом для ін’єкцій; розчин Рінгера з лактатом для ін’єкцій, що містить 5 % глюкози, 10 % фруктоза для ін’єкцій.

СПЕЦІАЛЬНІ СХЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ

Гонорея у чоловіків та жінок. Рекомендується одноразове внутрішньом’язове введення 300 мг Нетроміцину®. Препарат (100 мг/мл) слід вводити глибоко у верхній зовнішній квадрант сідниці, по половині дози у кожну сідницю. Для пацієнтів із низькою або великою масою тіла рекомендується підбирати дозу з урахуванням нормальної/ідеальної маси тіла.

Інфекції сечовивідних шляхів. При неускладненій інфекції сечовивідних шляхів, особливо у випадку хронічного перебігу та рецидиву без ознак ниркової недостатності, можна рекомендувати внутрішньом’язове введення добової дози препарату 3 мг/кг, курс лікування – 7-10 днів.

Гемодіаліз. У дорослих пацієнтів із нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, кількість препарату, що виводиться з крові, може варіювати залежно від кількох факторів, у тому числі від методу діалізу. При 8-годинній тривалості процедури гемодіалізу концентрація препарату у сироватці крові може знизитися приблизно на 63 %. При меншій тривалості гемодіалізу буде виведена менша кількість препарату. Рекомендована доза у кінці кожної процедури   гемодіалізу  становить  2  мг/кг.  Для  дітей  може  застосовуватися  доза  від  2  до

2,5 мг/кг залежно від тяжкості інфекції.

 

Побічні реакції.

З боку сечовивідної системи: негативна дія на нирки, зазвичай незначна, але у поодиноких випадках при застосуванні нетилміцину спостерігалася ниркова недостатність. Нефротоксична дія спостерігається частіше в осіб літнього віку, у пацієнтів із порушенням функції нирок в анамнезі, в осіб, які застосовували препарат протягом тривалого часу або у дозах, що перевищують рекомендовані, але у більшості випадків вона має зворотний характер.

З боку нервової системи: на відміну від інших аміноглікозидів, частота випадків вестибулярної та кохлеарної токсичності при застосуванні Нетроміцин® дуже мала. Симптоми спричиненої аміноглікозидами ототоксичності (запаморочення, шум у вухах, зниження слуху навіть до його повної втрати) зазвичай мають оборотний характер. Зниження слуху зазвичай проявляється у межах високих частот. Деякі пацієнти, які відчували раніше нейротоксичні явища при застосуванні інших аміноглікозидів, не мали ускладнень при лікуванні препаратом Нетроміцин®. Поодинокі випадки: головний біль, загальне нездужання, розлади зору, парестезія, дезорієнтація.

З боку серцево-судинної системи: поодинокі випадки - тахікардія, артеріальна гіпотензія, відчуття серцебиття.

З боку системи крові: тромбоцитоз.

З боку імунної системи: дуже рідко повідомлялося про випадки анафілаксії, розвиток синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу у зв’язку із застосуванням аміноглікозидів, включаючи нетилміцин.

Метаболічні порушення: при призначенні нетилміцину сульфату деяким дорослим та дітям повідомлялося про виникнення стану, подібного до синдрому Фанконі, що супроводжувався аміноацидурією та метаболічним ацидозом.

Загальні порушення: висипання, озноб, гарячка, затримка рідини.

З боку травного тракту: блювання, діарея.

Зміни у результатах лабораторних аналізів, що могли бути пов’язаними із застосуванням нетилміцину, включають підвищення рівня цукру у крові, вмісту лужної фосфатази, сироваткової АСТ або АЛТ, білірубіну, калію, зміни інших показників функції печінки, зниження рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів та тромбоцитів, еозинофілію, анемію та подовження протромбінового часу.

Місцеві реакції: були поодинокі повідомлення про біль у місці ін’єкції або локальну реакцію. У дослідженнях було показано, що інтенсивність болю при внутрішньом’язовій ін’єкції нетилміцину була значно меншою, ніж при застосуванні амікацину.

 

Передозування.

При передозуванні або токсичній реакції виведенню нетилміцину сульфату з крові може сприяти гемодіаліз або перитонеальний діаліз. Однак при перитонеальному діалізі швидкість виведення значно нижча. Вказані процедури мають особливе значення для пацієнтів із порушеною функцією нирок.

 

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Аміноглікозидні антибіотики проникають крізь плаценту та можуть спричинювати порушення розвитку плода при призначенні їх вагітним жінкам. Були повідомлення про тотальну необоротну білатеральну вроджену глухоту у дітей, матері яких застосовували аміноглікозиди, включаючи нетилміцин, протягом вагітності.

Таким чином, препарат не слід призначати у період вагітності.

Дослідження показали, що у матерів, які годують груддю, невелика кількість нетилміцину сульфату проникає у грудне молоко. Зважаючи на можливість тяжких побічних ефектів, слід прийняти рішення про припинення годування груддю або про відміну застосування препарату.

 

Діти.

Діти належать до групи особливого ризику з виникнення нефротоксичності, тому рекомендується проводити ретельний клінічний моніторинг цієї категорії хворих.

 

Особливості застосування.

Перед початком лікування необхідно провести шкірну пробу на переносимість препарату.

Застосування препарату Нетроміцин® рекомендується на початковій стадії лікування при підозрюваній або підтвердженій інфекції, спричиненій грамнегативними мікроорганізмами. При підозрі на інфекцію, спричинену грамнегативними мікроорганізмами, рішення про продовження застосування препарату має грунтуватися на результатах визначень чутливості мікроорганізмів, клінічної відповіді хворого та переносимості препарату.

У разі тяжких інфекцій, спричинених невідомими мікроорганізмами, Нетроміцин® може бути застосований на початковій стадії лікування разом із препаратами групи пеніцилінів або цефалоспоринів до одержання результатів визначення чутливості. При підозрі на інфікування анаеробними мікроорганізмами слід застосовувати відповідну антимікробну терапію у комбінації з препаратом Нетроміцин®. Після ідентифікації мікроорганізму та визначення його чутливості слід продовжувати застосування препарату Нетроміцин® або інших відповідних антибіотиків.

Клінічні дослідження показали, що застосування Нетроміцину® ефективне у випадку інфекцій, спричинених мікроорганізмами, резистентними до інших аміноглікозидів, таких як канаміцин, гентаміцин, тобраміцин, сизоміцин та амікацин.

У зв’язку з тим, що препарат Нетроміцин® виявив ефективність при лікуванні тяжких стафілококових інфекцій, його можна призначати у випадках, коли застосування пеніцилінів або інших потенційно менш токсичних препаратів протипоказано, а результати визначення чутливості бактерій та клінічні дані свідчать про доцільність його застосування. Можливе застосування препарату Нетроміцин® у випадках змішаних інфекцій, спричинених чутливими штамами стафілококів та грамнегативними мікроорганізмами.

Застосування нетилміцину сульфату може призвести до збільшення кількості нечутливих мікроорганізмів. У такому разі показана адекватна терапія.

Пацієнти, які отримують аміноглікозиди, повинні перебувати під постійним клінічним наглядом з огляду на потенційну токсичність, пов’язану із застосуванням цих препаратів.

При лікуванні рекомендується контролювати функцію нирок та VIII пари черепно-мозкових нервів, особливо у хворих із відомим або підозрюваним зниженням функції нирок на початку або під час терапії. Періодично слід вимірювати рівень азоту сечовини у крові, а також рівень або кліренс креатиніну у сироватці крові. Рекомендується робити серійні аудіограми, особливо у хворих групи ризику. При розвитку ототоксичності або нефротоксичності слід провести корекцію дози або припинити застосування препарату. Як і при застосуванні інших аміноглікозидів, у поодиноких випадках зміни функції нирок та VIII пари черепно-мозкових нервів можуть не проявлятися до завершення лікування. Порушення вестибулярної функції може мати тимчасовий характер через дію компенсаторних механізмів.

Слід контролювати концентрації аміноглікозиду у сироватці крові для впевненості в адекватних кількостях антибіотика у крові та відсутності потенційно токсичних рівнів. При контролі пікових концентрацій нетилміцину дозу регулюють так, щоб не допустити тривалого перевищення рівня 16 мкг/мл. При контролі мінімальних концентрацій (безпосередньо перед введенням наступної дози) ці концентрації мають бути у межах 0,5-2 мкг/мл при застосуванні рекомендованих доз. Слід уникати рівня мінімальних концентрацій вище 4 мкг/мл. Підвищені пікові та/або мінімальні концентрації аміноглікозиду у сироватці крові можуть збільшити ризик виникнення токсичного впливу на нирки та VIII пару черепно-мозкових нервів.

В осіб зі значними опіками шкіри зміни у фармакокінетиці можуть призвести до зниження концентрації аміноглікозидів у сироватці крові. У таких випадках вимірювання концентрацій нетилміцину у сироватці крові мають особливе значення, оскільки є основою для регулювання дози.

Антибіотики, що чинять нейротоксичну або нефротоксичну дію, можуть поглинатися у значних кількостях з поверхні тіла після місцевих зрошень або аплікацій. Слід враховувати потенційний токсичний ефект антибіотиків, які застосовують у такий спосіб.

Якщо комбінація з іншими потенційно нефротоксичними препаратами необхідна, слід ретельно контролювати ниркову функцію за допомогою відповідних лабораторних тестів. Літній вік та зневоднення можуть призвести до збільшення ризику розвитку нефротоксичності у такому випадку.

Аміноглікозиди слід з обережністю застосовувати при лікуванні хворих із нервово-м’язовими порушеннями, такими як міастенія гравіс, паркінсонізм або дитячий ботулізм, оскільки теоретично ці препарати можуть призвести до більшої м’язової слабкості через потенційну курареподібну дію на нервово-м’язові синапси.

Була показана перехресна алергенність аміноглікозидів.

Під час терапії пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини.

Нетроміцин® для ін’єкцій містить натрію метабісульфіт та натрію сульфіт; ці речовини можуть спричиняти у деяких чутливих осіб реакції алергічного типу, включаючи симптоми анафілаксії та астматичні напади, що загрожують або не загрожують життю.

Застосування протягом тривалого часу та у дозах, що перевищують рекомендовані. Хоча пролонгований курс нетилміцину переноситься добре, важливо, щоб пацієнти, які перебувають на лікуванні довше стандартного часу (понад 7-10 днів) або застосовують дози, що перевищують рекомендовані вікові, вагові або рекомендовані при порушенні ниркової функції, ретельно обстежувалися з метою виявлення змін з боку функцій нирок, органа слуху та вестибулярного апарату; цій категорії хворих також слід періодично визначати рівень сироваткових електролітів.

Застосування в осіб літнього віку. У пацієнтів літнього віку існує підвищений ризик виникнення нефротоксичності, тому рекомендується проводити ретельний клінічний моніторинг хворих цієї категорії.

Люди літнього віку можуть мати знижену функцію нирок без відповідних змін за результатами скринінгових лабораторних аналізів, що зазвичай проводяться у таких ситуаціях (визначення рівня азоту сечовини у крові або креатиніну у сироватці крові). Тому більш інформативним може бути визначення кліренсу креатиніну.

Застосування з іншими антибіотиками. Нетроміцин® був ефективним при застосуванні сумісно з карбеніциліном або тикарциліном при лікуванні інфекцій, що загрожують життю, які спричинені Pseudomonas aeruginosa. Показана також ефективність препарату при застосуванні разом з антибіотиком групи пеніцилінів для лікування ендокардиту, спричиненого штамами стрептококів. При підозрі на сепсис або стафілококову пневмонію у новонароджених зазвичай показано застосування пеніцилінів сумісно з нетилміцином.

При комбінації з іншими антибіотиками у пацієнтів із нормальною або порушеною функцією нирок рекомендовані дози Нетроміцину® не слід знижувати.

Визначення чутливості. Для визначення чутливості може бути застосований метод дисків, описаний Бауером та ін. На диску, який містить 30 мкг нетилміцину, повинна з’явитися зона інгібування розміром d ≥ 17 мм, що вказуватиме на чутливість ізолятів, крім Pseudomonas aeruginosa. Для Pseudomonas aeruginosa вказувати на чутливість мікроорганізму буде утворення зони розміром d ≥ 12 мм. Утворення зон розміром менше 12 мм для Pseudomonas aeruginosa та менше 17 мм для інших мікроорганізмів є показником того, що мікроорганізм може проявити резистентність.

Внаслідок того, що бактерії роду Pseudomonas реагують інакше на дифузійний градієнт нетилміцину при визначенні чутливості методом агарових пластинок, ніж ентеробактерії та стафілококи, для диференціації чутливих та резистентних мікроорганізмів застосовують інші розміри зони. Така диференціація не означає, що клінічна активність може бути нижчою. Якщо розмір зони пригнічення росту при випробуванні на чутливість перебуває у межах від 12  до 17 мм, позитивний результат оксидазної проби разом з результатами інших процедур ідентифікації може вказувати на наявність чутливих бактерій Pseudomonas.

При деяких умовах, особливо у разі штамів Pseudomonas aeruginosa, бажано проведення додаткових визначень чутливості методом розведення у рідкому середовищі або методом розведення в агарі; з цією метою випускається стандартний розчин нетилміцину.

У передопераційний період застосування Нетроміцину® може бути розпочато до операції і тривати після операції для лікування підозрюваного або доведеного інфікування чутливими мікроорганізмами.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Нетроміцин® не впливає на швидкість реакції пацієнта при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Але, у поодиноких випадках можуть виникнути запаморочення, шум у вухах, загальне нездужання, розлад зору, дезорієнтація, артеріальна гіпотензія та парестезія.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Як і при застосуванні інших аміноглікозидів, слід уникати сумісного та/або послідовного системного або місцевого застосування інших потенційно нейротоксичних та/або нефротоксичних препаратів. Сумісне застосування Нетроміцину® з іншими потенційно нефротоксичними ліками підвищує ризик розвитку нефротоксичності. До цих препаратів належать аміноглікозиди, ванкоміцин, поліміксин В, колістин, органоплатини, метотрексат у високих дозах, іфосфамід, пентамідин, фоскарнет, низка противірусних препаратів (ацикловір, ганцикловір, адефовір, цидофовір, теновір), амфотерицин В, імуносупресанти, такі як циклоспорин, або такролімус та йодовмісні контрастні речовини.

Слід уникати сумісного застосування нетилміцину з діуретиками, такими як кислота етакринова або фуросемід, оскільки вказані діуретики самі можуть спричинити ототоксичну дію. Крім того, при внутрішньовенному введенні діуретики можуть підсилювати токсичність аміноглікозиду внаслідок зміни концентрації антибіотика в сироватці крові та у тканинах.

Були повідомлення про збільшення нефротоксичності при сумісному застосуванні аміноглікозидів та деяких цефалоспоринів.

Слід зважати на можливість розвитку нервово-м’язової блокади та паралічу дихання при призначенні аміноглікозидів особам, які застосовують міорелаксанти, такі як сукцинілхолін, тубокурарин або декаметоній; анестетики або масивне переливання крові з цитратним антикоагулянтом; у випадку виникнення блокади застосовують солі кальцію.

Змішування in vitro аміноглікозиду з антибіотиками β-лактамної групи (пеніциліни або цефалоспорини) може призвести до значної інактивації. Є вказівки на те, що навіть при застосуванні аміноглікозиду та препарату пеніцилінової групи різними шляхами відбувається зменшення періоду напіввиведення аміноглікозиду із сироватки крові або його вмісту у сироватці крові у пацієнтів із порушеною функцією нирок та у деяких осіб із нормальною функцією нирок. Зазвичай така інактивація аміноглікозиду має клінічне значення тільки при лікуванні осіб із тяжким порушенням функції нирок.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Нетилміцин є швидкодіючим бактерицидним антибіотиком, можливий механізм дії якого полягає у пригніченні нормального синтезу білка мікроорганізмів, які чутливі до нього. Нетилміцин проявляє свою активність у низьких концентраціях, впливає на широкий спектр патогенних бактерій, включаючи Escherichia coli, Klebsiella spр., Enterobacter spр., Serratia spр., Citrobacter spр., Proteus spр. (індолпозитивні та індолнегативні), включаючи Proteus mirabilis, P.morganii, P.rettgeri, P.vulgaris, Pseudomonas aeruginosa та Neisseria gonorrhoeae. Нетилміцин також діє in vitro на штами Hemophilus influenzae, Salmonella spр., Shigella spр. та стафілококи, які продукують і не продукують пеніциліназу, включаючи метицилінрезистентні штами. Деякі штами Acinetobacter spр. та Aeromonas spр. також чутливі до нетилміцину.

Багато штамів перерахованих вище мікроорганізмів, що виявляють резистентність до інших аміноглікозидів, таких як канаміцин, гентаміцин, тобраміцин та сизоміцин, проявляють in vitro чутливість до нетилміцину. Іноді виявляються штами, стійкі до амікацину, але чутливі до нетилміцину.

Такі штами бактерій зазвичай резистентні до аміноглікозидів: Streptococcus pneumoniae, більшість інших штамів стрептококів, особливо групи D, та анаеробні організми, такі як Bacteriodes spp. чи Clostridium spp.

Комбінація нетилміцину з пеніциліном G виявляє синергічний бактерицидний ефект щодо більшості штамів Streptococcus faecalis (ентерококів). Комбінування нетилміцину та карбеніциліну або тикарциліну призводить до синергічної дії щодо багатьох штамів Pseudomonas aeruginosa. Крім того, багато штамів Serratia, резистентних до багатьох антибіотиків, інгібуються при застосуванні комбінації нетилміцину з карбеніциліном, азлоциліном, мезлоциліном, цефамандолом, цефотаксимом або моксалактамом, що чинять синергічну дію.

Фармакокінетика.

Після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація зазвичай досягається протягом 30-60 хв і вимірюваний рівень зберігається протягом 12 годин. При внутрішньовенній інфузії протягом 1 години рівень максимальної концентрації такий самий, як при внутрішньом’язовому введенні, а при 30-хвилинній інфузії він може бути вищий. При внутрішньовенному введенні протягом 3-5 хвилин рівень максимальної концентрації може бути у 2 рази вищий, ніж при 30-хвилинній внутрішньовенній інфузії.

Нетилміцин, призначений у дозі 2 мг/кг кожні 8 годин або 3 мг/кг кожні 12 годин дорослим пацієнтам із нормальною функцією нирок, не накопичується у сироватці крові.

Після парентерального введення нетилміцин виявляється у сироватці крові, тканинах, мокротинні та у перикардіальній, плевральній, синовіальній і перитонеальній рідинах.

Об’єм розподілу становить приблизно 20 % маси тіла. Зв’язування з білками низьке. При введенні препарату кожні 12 годин у дозах 1-4 мг/кг рівноважна концентрація в плазмі крові встановлюється на 2-й день.

Загальний кліренс становить приблизно 80 мл/хв, а нирковий кліренс – 65 мл/хв. Період напіввиведення – 2,5 години і подовжується при збільшенні дози, але не залежить від способу введення. У пацієнтів із нормальною функцією нирок приблизно 80 % застосованої дози виводиться нирками.

Даних щодо метаболічної трансформації нетилміцину немає; препарат екскретується, головним чином, шляхом клубочкової фільтрації.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках.

Нетилміцин, як й інші аміноглікозиди, може накопичуватися у сироватці крові пацієнтів при лікуванні високими дозами та протягом тривалого часу, особливо при порушенні функції нирок. У пацієнтів із порушенням функції нирок нетилміцин виводиться повільніше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок.

При наявності набряків максимальна концентрація нетилміцину у плазмі крові дорослих хворих може бути нижче звичайної внаслідок проникнення нетилміцину у позаклітинну рідину.

При введенні однакових доз концентрація аміноглікозидів у сироватці крові у пацієнтів із пропасницею може бути нижчою порівняно з пацієнтами без такої. При пропасниці та анемії період напіввиведення може зменшуватися.

При тяжких опіках період напіввиведення аміноглікозидів може значно скорочуватися та концентрація у сироватці крові після введення певної дози може бути нижчою, ніж очікувалася.

Нетилміцин проникає крізь перитонеальний та плацентарний бар’єри та може бути визначений як у пуповинній крові, так і у плода.

Оскільки аміноглікозиди після парентерального введення погано проникають у субарахноїдальний простір, концентрація нетилміцину у цереброспінальній рідині часто низька та залежить від дози препарату і менінгеального запалення.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або злегка жовтуватого кольору розчин, що не містить сторонніх речовин.

 

Несумісність. Нетроміцин® не слід змішувати з іншими препаратами в одній ємкості.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 оС. Не заморожувати.

 

Упаковка.

По 2 мл у флаконі; по 1 флакону в контурній пластиковій упаковці в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Шерінг-Плау Лабо Н.В., Бельгія, власна філія Шерінг-Плау Корпорейшн, Сполучені Штати Америки (США).

Schering-Plough Labo N.V., Belgium, a wholly owned subsidiary of Schering-Plough Corporation, United States of America (USA).

 

Місцезнаходження.

Індустрієпарк 30, Хейст-оп-ден-Берг, Антверпен, Б-2220, Бельгія.

Industriepark 30, Heist-op-den-Berg, Antwerpen, B-2220, Belgium.

 

Дистриб’ютор.

Шерінг-Плау