Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: АДІФАРМ ЕАТ/Специфар С.А., Болгарія/Греція

Міжнародна непатентована назва: Nebivolol

АТ код: C07AB12

Форма випуску: Таблетки по 5 мг № 30 (10х3)

Діючі речовини: 1 таблетка містить небівололу гідрохлориду у перерахуванні на небіволол 5 мг

Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, кросповiдон, полоксамер, повiдон, целюлоза мікрокристалічна і магнію стеарат

Фармакотерапевтична група: Бета-адреноблокатори

Показання: Есенціальна артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність, як додатковий засіб до стандартної терапії у пацієнтів літнього віку.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/10483/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

Небiкор

       (NebICOR)

 

Склад:

діюча речовина: небіволол;

1 таблетка містить небівололу гідрохлориду у перерахуванні на небіволол 5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кросповiдон, полоксамер, повiдон, целюлоза мікрокристалічна і магнію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори бета-адренорецепторів.

Код АТС С07А В12.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність, як додатковий засіб до стандартної терапії у пацієнтів літнього віку.

 

Протипоказання.

·         Підвищена чутливість до небівололу та/або допоміжних речовин.

·         Тяжкі захворювання печінки та печінкова недостатність.

·         Період вагітності і годування груддю.

·         Дитячий вік.

·         Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну ≤ 40 мл/хв).

 

Загальними для бета-адреноблокаторів є наступні протипоказання:

·         Кардіогенний шок.

·         Декомпенсована серцева недостатність.

·         Синдром слабкості синусового вузла (СССВ), синоатріальна блокада.

·         AV-блокада II та III ступеня.

·         Бронхіальна астма та бронхоспазм в анамнезі.

·         Нелікована феохромоцитома.

·         Метаболічний ацидоз у стадії декомпенсації.

·         Гостра серцева недостатність

·         Брадикардія (частота скорочення серця менше 60 ударів за хв.).

·         Артеріальна гіпотензія (систолічний тиск менше 100 мм рт. ст.).

·         Тяжкі порушення периферичного кровообігу.

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослим застосовують внутрішньо. Приймають в один і той же час, незалежно від прийому їжі, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини.

Есенціальна артеріальна гіпертензія. Доза становить 1 таблетку (5 мг небівололу) на добу; краще приймати її завжди в один і той же час (таблетку можна приймати під час вживання їжі). Антигіпертензивний ефект виявляється через 1-2 тижні лікування. У деяких випадках оптимальна дія досягається лише через 4 тижні лікування.

Хронічна серцева недостатність. Таким хворим призначають препарат у випадку, якщо має місце хронічна серцева недостатність (ХСН) без епізодів гострої декомпенсації. Хворі, що застосовують інші серцево-судинні засоби, повинні мати вже підібрану дозу цих ліків протягом останніх 2 тижнів, перш ніж розпочати лікування Небікором. Лікування небівололом повинно розпочинатися при поступовому збільшенні дози відповідно до такої схеми: початкова доза, що становить 1,25 мг небівололу один раз на добу, може бути, залежно від переносимості, збільшена до 5 – 10 мг небівололу один раз на добу (підвищення дози повинно відбуватися з 14-денним інтервалом). Максимальна рекомендована доза становить 10 мг небівололу один раз на добу. У хворих із тяжкою формою серцевої недостатності (за класифікацією NYHA  ≥ІІІ), які лікуються діуретиками, може спостерігатися значне зниження артеріального тиску після першої дози небівололу, а також після збільшення дози препарату. Тому такі пацієнти повинні знаходитись під контролем лікаря протягом приблизно двох годин після прийому першої дози небівололу та після підвищення дози препарату, щоб запобігти розвитку неконтрольованої гіпотензивної реакції (особливо це стосується артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, порушення провідності міокарда, а також посилення симптомів серцевої недостатності). За необхідності вже досягнуту дозу можна поетапно знову зменшити або знову до неї повернутися. При посиленні симптомів серцевої недостатності або непереносимості препарату у фазі його титрування дозу небівололу рекомендують спочатку знизити або, у разі необхідності, негайно його відмінити (при появі тяжкої артеріальної гіпотензії, посиленні симптомів серцевої недостатності з гострим набряком легень, при появі кардіогенного шоку, симптоматичної брадикардії або АV-блокади). Як правило, лікування хронічної серцевої недостатності небівололом є тривалим. Лікування небівололом не слід припиняти раптово, оскільки це може призвести до посилення симптомів серцевої недостатності. Якщо відміна препарату необхідна, то дозу слід знижувати поетапно, зменшуючи її на половину в тиждень. Препарат можна застосовувати як у режимі монотерапії, так і в комбінації з іншими гіпотензивними засобами, зокрема з гідрохлоротіазидом (12,5 – 25 мг/добу).

Хронічна ниркова недостатність. У хворих із хронічною нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня корекція дози потрібна, починаючи з 2,5 мг. При вираженій нирковій недостатності препарат протипоказаний (кліренс креатиніну становить ≤40 мл/хв).

Хворі старше 65 років. Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг небівололу на добу. За необхідності її можна збільшити до 5 мг небівололу. Через недостатній досвід лікування препаратом пацієнтів старше 75 років, таким хворим його слід застосовувати під пильним наглядом лікаря.

Хронічна печінкова недостатність.

Досвід застосування препарату у таких пацієнтів обмежений, тому небіволол їм протипоказаний.

 

Побічні реакції.

Поширеність побічних реакцій оцінювалася, виходячи з частоти проявів:

- дуже поширені (> 1/10);

- поширені (>1/100, <1/10) ;

- непоширені (>1/1000, <1/100);

- рідко поширені (>1/10000, <1/1000);

- дуже рідко поширені (<1/10000), включаючи поодинокі повідомлення.

З боку ЦНС та периферичної нервової системи. Поширені – головний біль, запаморочення, парестезії; рідко поширені – відчуття втомлюваності, зниження концентрації уваги, кошмарні сновидіння, депресія, сонливість; дуже рідко поширені – синкопе, безсоння.

З боку органів зору. Непоширені – порушення зору.

З боку травної системи. Поширені – нудота, закрепи, діарея; рідко поширені – біль у животі, сухість у роті, метеоризм, диспепсія, блюванняі.

З боку серцево-судинної системи. Рідко поширені – брадикардія, ортостатична гіпотензія, набряки, серцева недостатність, AV-блокада, порушення серцевого ритму, кардіалгії, посилення переміжної кульгавості, артеріальна гіпотензія, посилення симптомів серцевої недостатності.

З боку дихальної системи. Поширені –  задишка; рідко поширені – бронхоспазм.

З боку шкірних покривів. Непоширені – свербіж, шкірна еритема, дистрофічні зміни шкіри, дуже рідко поширені – загострення псоріазу.

З боку статевої  системи. Непоширені – імпотенція.

Загальні розлади. Підвищена втомлюваність.

 

Крім цього, повідомлялось про такі побічні дії, які спричинюються деякими бета-адреноблокаторами: галюцинації, психози, сплутаність свідомості, холодні/ціанотичні кінцівки, синдром Рейно, сухість очей і окуломукокутанна токсичність за типом практололу.

 

Передозування.

Симптомами передозування бета-адреноблокаторами є брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм і гостра серцева недостатність. У разі передозування або розвитку гіперергічної реакції слід забезпечити постійний медичний нагляд за пацієнтом та надання йому інтенсивної медичної допомоги. Рекомендується контролювати рівень вмісту глюкози у крові. Всмоктування діючої речовини, яка ще міститься у травному тракті, можна попередити шляхом промивання шлунка, введенням активованого вугілля та проносних засобів. Може знадобитися проведення штучної вентиляції легенів. Для усунення брадикардії рекомендується введення атропіну чи метилатропіну. Лікування артеріальної гіпотензії та шоку слід проводити за допомогою внутрішньовенного введення плазми або плазмозамінників і, якщо виникне у цьому потреба, катехоламінів. Бета-блокуючу дію можна припинити повільним внутрішньовенним введенням ізопреналіну гідрохлориду, починаючи з дози 5,0 мкг/хв, до того часу, поки не встановиться очікуваний ефект. У випадку несприйнятливості ізопреналін можна комбінувати з добутаміном, починаючи з дози 2,5 мкг/хв до досягнення очікуваного ефекту. Якщо цей захід не призводить до бажаного результату, можна застосувати внутрішньовенне введення 50 - 100 мкг/кг глюкагону. За необхідності ін’єкцію протягом години слід повторити і далі, якщо потрібно, провести внутрішньовенну краплинну інфузію глюкагону з розрахунку 70 мкг/кг/год. В екстремальних випадках, наприклад при брадикардії, резистентній до терапії, можна використати водій ритму.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Призначення небівололу в період вагітності та у період годування груддю протипоказане. За необхідності лікування Небікором слід припинити годування груддю.

 

 

Діти.

Безпечність і ефективність застосування небiвололу у дітей не встановлені, тому призначати препарат цій категорії пацієнтів не рекомендовано.

 

Особливості застосування.

Спільними для бета-блокаторів є наступні попередження та заходи безпеки.

Феохромоцитома. Бета-адреноблокатори застосовують лише за умови достатньої блокади альфа-адренорецепторів альфа-адреноблокаторами для запобігання парадоксального підвищення артеріального тиску.

Анестезія. Підтримання стану бета-блокади знижує ризик появи порушень серцевого ритму під час введення в наркоз та інтубації. Якщо необхідно припинити бета-блокаду, то не менше ніж за 24 години слід припинити прийом небівололу. Потрібно бути обережним при застосуванні таких засобів для наркозу: циклопрану, ефіру, трихлоретилену. Вагусні реакції можна попередити внутрішньовенним введенням атропіну.

Серцево-судинна система. Перед призначенням препарату пацієнтам із застійною серцевою недостатністю слід провести відповідне лікування до повної компенсації стану. Бета-адреноблокатори не слід призначати при раніше нелікованій і декомпенсованій серцевій недостатності.

Припинення терапії бета-адреноблокаторами у пацієнтів з ішемічною хворобою серця слід проводити поступово протягом 1-2 тижнів у зв’язку з можливістю розвитку синдрому відміни.

Блокатори бета-адренорецепторів можуть викликати брадикардію. Якщо частота серцевих скорочень (ЧСС) в стані спокою знижується до 60 разів за хвилину або у пацієнта з’являються ознаки, які свідчать про розвиток брадикардії, лікування препаратом слід припинити.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із вираженими порушеннями периферичного кровообігу (хвороба Рейно, переміжна кульгавість); у пацієнтів із порушенням AV-провідності (AV-блокада І ступеня); у пацієнтів з ангіоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметалла) у зв’язку з безперешкодною, опосередкованою через бета-адренорецептори вазоконстрикцією коронарних артерій і як наслідок цього – подовження тривалості нападу ангіоспастичної стенокардії.

Обмін речовин та ендокринна система. Невіболол не впливає на рівень глюкози у пацієнтів з цукровим діабетом, однак при дії небівололу можуть виявитись замаскованими певні вияви гіпоглікемії (тахікардія). Як і інші бета-блокатори, небіволол маскує тахікардію, спричинену гіперфункцією щитовидної залози. При раптовому припиненні терапії ці симптоми можуть посилитись.

Дихальна система. Слід мати на увазі, що всі бета-блокатори протипоказані при бронхіальній астмі. Їх потрібно з обережністю застосовувати при хронічних обструктивних захворюваннях легень.

Інші. Призначати блокатори бета-адренорецепторів пацієнтам із псоріазом в анамнезі слід лише після відповідного порівняння важливого ризику та передбачуваної користі. Блокатори бета-адренорецепторів можуть підвищити чутливість до алергенів та збільшити вираженість анафілактичних реакцій.

Цей лікарський засіб не можна приймати пацієнтам, які страждають на спадкову непереносимість галактози, яка рідко проявляється дефіцитом Lapp-лактази або глюкозо-галактозним синдромом мальабсорбції.

Хронічна ниркова недостатність. У хворих із хронічною нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня корекція дози потрібна, починаючи із 2,5 мг. При вираженій нирковій недостатності препарат протипоказаний (кліренс креатиніну становить ≤40 мл/хв).

 

 

Хронічна печінкова недостатність.

Досвід застосування препарату у таких пацієнтів обмежений, тому небіволол їм протипоказаний.

Хворі старше 65 років. Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг небівололу на добу. За необхідності її можна збільшити до 5 мг небівололу. Через недостатній досвід лікування препаратом пацієнтів старше 75 років, таким хворим його слід застосовувати під пильним наглядом лікаря.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з  іншими механізмами.

Оскільки при застосуванні препарату можуть розвинутися запаморочення і слабкість, слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами. 

 

Взаємодія із іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Загальними для бета-адреноблокаторів є певні взаємодії.

Антагоністи кальцію: при комбінації блокаторів бета-адренорецепторів з антагоністами кальцію типу верапаміл та дилтіазем потрібно дотримуватись обережності у зв’язку з їх негативною інотропною дією та впливом на AV-провідність. Пацієнтам, які приймають небіволол, внутрішньовенне введення верапамілу протипоказано. При прийомі антагоністів кальцію типу дигідропіридину (амлодипін, фелодипін, лацидипін, ніфедипін, німодипін, нітрендипін) підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії, а у хворих із серцевою недостатністю може погіршитися насосна функція шлуночків.

Антиаритмічні препарати: при комбінації блокаторів бета-адренорецепторів з антиаритмічними препаратами ІІІ класу (з аміодароном) необхідна обережність у зв’язку з ймовірним посиленням їх негативного інотропного ефекту та негативної дії на внутрішньопередсердну і AV-провідність. Не рекомендується спільне застосування з антиаритмічними препаратами І класу (хінідин, гідрохінідин, цибензолін, флекаїнід, дизопірамід, лідокаїн, мексилетин, пропафенон) – може посилитися дія на                 AV-провідність та збільшитися негативний інотропний ефект.

Гіпертензивні препарати центральної дії (клонідин, гуанфацин, моксонідин, метилдофа, рилменідин): може призвести до посилення серцевої недостатності внаслідок зменшення ЧСС, ударного об’єму та вазодилатації. При раптовому припиненні довготривалого лікування клонідином блокатори бета-адренорецепторів підвищують ризик розвитку синдрому відміни із підвищенням артеріального тиску, тому відміну слід проводити поступово.

Препарати наперстянки: глікозиди наперстянки у сполученні з блокаторами бета-адренорецепторів можуть подовжувати час атріовентрикулярного проведення. Клінічні дослідження небівололу не виявили суттєвої взаємодії з препаратами наперстянки. Небіволол не впливає на кінетику дигоксину.

Інсулін і пероральні протидіабетичні засоби: хоча небіволол не впливає на рівень глюкози, він може маскувати деякі симптоми гіпоглікемії, наприклад тахікардію. Анестезуючі засоби: одночасне застосування бета-адреноблокаторів і анестезуючих засобів може пригнічувати рефлекторну тахікардію і підвищувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Анестезіолог повинен бути поінформований про те, що пацієнт приймає небіволол.

Інше: одночасне застосування небівололу з нестероїдними протизапальними засобами не впливає на його антигіпертензивну дію.

При одночасному застосуванні циметидину підвищувався рівень небівололу в плазмі крові, але без зміни клінічної активності. Одночасне застосування ранітидину впливу на фармакокінетику небівололу не чинило.

За умови, що небіволол приймається під час їжі, а антацидний засіб – між прийомами їжі, обидва препарати можна приймати разом.

При комбінації з нікардипіном злегка підвищувались значення концентрацій обох субстанцій у плазмі без зміни клінічної активності.

Одночасний прийом фуросеміду та гідрохлоротіазиду, а також вживання алкоголю впливу на фармакокінетику не чинить.

Небіволол не чинив впливу на фармакодинаміку і фармакокінетику варфарину.

Симпатоміметичні засоби можуть зменшувати активність бета-адреноблокаторів. Медикаментозна блокада бета-адренорецепторів може призвести до посилення альфа-адренергічної активності симпатикотонічних засобів, як з альфа-адренергічною, так і з бета-адренергічною дією (небезпека розвитку артеріальної гіпертензії, тяжкої брадикардії, атріовентрикулярної блокади).

Одночасне застосування трициклічних антидепресантів, барбітуратів і похідних фенотіазину може посилювати гіпотензивний ефект.

Оскільки в процесі метаболізму небівололу бере участь ізофермент CYP2D6, то супутнє медикаментозне лікування препаратами, які інгібують зворотне захоплення серотоніну, наприклад декстрометорфаном, флуоксетином, пароксетином, хінідином або іншими сполуками, які метаболізуються переважно тим же самим метаболічним шляхом, може сприяти тому, що реакція осіб з швидким метаболізмом стане схожа на реакцію осіб з повільним метаболізмом.

При одночасному застосуванні із тіоридазином можливе раптове зниження артеріального тиску.

Дані про взаємодію небівололу з алергенами, які застосовуються для діагностики і лікування алергічних реакцій, відсутні.

Немає також даних і про взаємодію небівололу з рентгенконтрастними засобами і інгібіторами МАО.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Невіболол являє собою рацемат, який складається із двох енантіомерів:                  SRRR-небівололу (або D-небівололу) і RSSS-небівололу (або L-небівололу). Є високоселективним конкурентним блокатором бета-1-адренорецепторів (цей ефект пов'язаний з D-енантіомером) і чинить помірну вазодилатуючу дію за рахунок метаболічної взаємодії з L-аргініном/оксидом азоту (NO) (цей ефект пов'язаний з  L‑енантіомером).

У терапевтичних дозах не має мембраностабілізуючої активності. Знижує ЧСС та рівень АТ (артеріального тиску) у стані спокою та  при  фізичному навантаженні у пацієнтів як з нормальним АТ, так і з артеріальною гіпертензією.

Оптимальна гіпотензивна дія виявляється через 1-2 тижні лікування. В деяких випадках максимальний ефект досягається протягом 4 тижнів.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування обидва енантіомери небівололу швидко всмоктуються в травному тракті. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату.  Метаболізується в організмі з утворенням активних гідроксиметаболітів. Метаболізм небівололу здійснюється шляхом аліциклічного та ароматичного гідроксилювання,     N-деалкілювання і глюкуронування. Метаболізм шляхом ароматичного гідроксилювання пов'язаний із генетичним окиснювальним поліморфізмом, який залежить від CYP 2D6. Біодоступність перорально введеного небівололу становить, у середньому, 12% в осіб, в організмі яких препарат метаболізується швидко, і є майже повною в осіб, в організмі яких препарат метаболізується повільно. Виходячи з різної швидкості метаболізму, дозування небівололу слід проводити з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта. В осіб зі швидким метаболізмом концентрація RSSS-небівололу у плазмі крові дещо вища, ніж SRRR-небівололу.  В осіб із повільним метаболізмом ця різниця є більшою. При досягненні рівноважного стану при застосуванні однакових доз препарату максимальна концентрація незміненого небівололу в осіб із повільним метаболізмом приблизно в 23 рази вища, ніж в осіб зі швидким метаболізмом; враховуючи це, особам із повільним метаболізмом препарат призначають у нижчих дозах. В осіб зі швидким метаболізмом період напіввиведення енантіомерів небівололу становить, у середньому, 10 годин, у пацієнтів з повільним метаболізмом – у 3-5 разів більше. Концентрація у плазмі крові становить від 1 до 30 мг небівололу і пропорційна дозі. Вік пацієнта на фармакокінетику небівололу не впливає. Зв’язування енантіомерів з білками плазми – близько 98%. Через 1 тиждень після застосування приблизно 38% дози препарату виводиться із сечею, 48%  – із калом. В незміненому стані із сечею виводиться не більше 0,5 % небівололу.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості.

Таблетки круглі, двоопуклі, білого кольору, із хрестоподібною рискою. Риска для поділу дозволяє розділити таблетку на чотири рівні частини.

 

Термін придатності. 3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ алюмінієвої фольги, 3 блістери  у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. АДІФАРМ ЕАТ, Болгарія.

Місцезнаходження.