Виробник, країна: ТЕВА Фармацевтікал Індастріз Лтд., Ізраїль
Міжнародна непатентована назва: Levodopa and decarboxylase inhibitor
АТ код: N04BA02
Форма випуску: Таблетки по 25 мг/250 мг № 10х5, № 10х10 у блістерах в пачці
Діючі речовини: 1 таблетка містить: карбідопи 25 мг, леводопи 250 мг
Допоміжні речовини: Крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, індигокармін (Е 132)
Фармакотерапевтична група: Засоби для лікування паркінсонізму
Показання: Хвороба та синдром Паркінсона.
Умови відпуску: за рецептом
Терміни зберігання: 3р
Номер реєстраційного посвідчення: UA/9969/01/01
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КАРБІДОПА І ЛЕВОДОПА-ТЕВА
(CARBIDOPA AND LEVODOPA-TEVA)
Склад:
діюча речовина: 1 таблетка містить карбідопи 25 мг, леводопи 250 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, індигокармін (Е 132).
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Допамінергічні засоби. Леводопа з інгібітором декарбоксилази. Код АТС N04B A02.
Клінічні характеристики.
Показання.
Хвороба та синдром Паркінсона.
Протипоказання.
Одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (за винятком низьких доз окремих інгібіторів моноаміноксидази-В) та Карбідопа і Леводопа (їх застосування слід припинити принаймні за два тижні до початку прийому Карбідопи та Леводопи); закритокутова глаукома; надмірна чутливість до активних компонентів або до будь-якого з компонентів препарату; важкі серцеві розлади; психози; злоякісна меланома або підозра на меланому; дитячий вік; період вагітності або годування груддю.
Спосіб застосування та дози.
Пацієнти, які не отримують леводопу: для пацієнтів, які розпочинають прийом препарату, початкова доза становить ½ таблетки один або два рази на добу. Якщо необхідно, можна додати ще ½ таблетки щоденно, або кожного наступного дня до досягнення необхідної кількості карбідопи.
Терапевтична дія препарату проявляється в той самий день, інколи вже після однієї дози. Повна ефективна доза препарату досягається протягом семи днів у порівнянні з тижнями та місяцями застосування леводопи окремо.
Пацієнти, які отримують леводопу: прийом леводопи слід припинити принаймні за
12 годин (24 години для повільного пристосування) до початку терапії препаратом Карбідопа і Леводопа-Тева. Найлегшим шляхом є прийом препарату вранці, при цьому вночі леводопу не застосовують. Доза препарату має бути приблизно 20 % попередньої щоденної дози леводопи.
Початкова доза. Пацієнти, які отримують менше 1 500 мг леводопи на день, початкова добова доза має бути 75-100 мг карбідопи та 300-400 мг леводопи (застосовують препарат з дозуванням у співвідношенні карбідопи/леводопи 1:4) за 3-4 прийоми на день. Пацієнти, які отримують більше ніж 1 500 мг леводопи на день, початкова доза препарату для них – 1 таблетка препарату 3-4 рази на добу.
Підтримуюча доза. Терапія з застосуванням препарату Карбідопа і Леводопа-Тева має враховувати індивідуальні особливості пацієнтів, дозування має поступово змінюватись залежно від терапевтичного ефекту.
У разі, коли необхідна більша кількість леводопи, дозу препарату можна збільшити до
1 таблетки 3-4 рази на добу. При необхідності дозу можна збільшувати по ½ чи по цілій таблетці кожної наступної доби (максимальна добова доза – 8 таблеток).
Коли переведення пацієнта з леводопи на препарат Карбідопа і Леводопа-Тева поєднується з іншими інгібіторами декарбоксилази, застосування препаратів слід припинити принаймні за 12 годин до початку застосування препарату Карбідопа і Леводопа-Тева. Застосування препарату слід розпочинати з дози, що відповідає кількості леводопи/інгібітору декарбоксилази в попередніх препаратах.
Пацієнти, які отримують інші протипаркінсонічні препарати: комбінація препарату з інгібіторами моноаміноксидази-В (МАО-В) здатна підвищити ефективність препарату Карбідопа і Леводопа-Тева в контрольованих випадках акінезії та/чи дискінезії.
Застосування інших стандартних протипаркінсонічних препаратів, що відрізняються від леводопи, можна продовжувати при призначенні карбідопи та леводопи, хоча дозу цих препаратів чи дозу леводопи треба буде змінити.
Вживання літніми пацієнтами: даний препарат використовується літніми пацієнтами.
Побічні реакції.
Побічні ефекти, що виникають при застосуванні препарату, часто пов'язують з нейрофармакологічною діяльністю допаміну. Зазвичай ці реакції усуваються або знижуються шляхом зниження дози. Найрозповсюдженішими є випадки дискінезії, включаючи хореподібні, дистонічні та інші неконтрольовані рухи. Спазм м’язів та блефароспазм є свідченнями того, що дозу слід зменшити.
Іншими серйозними побічними ефектами є ментальні зміни, включаючи параноїдальне мислення та психози; депресію з або без суїцидальних тенденцій; деменцію. Зустрічаються випадки патологічного азарту, підвищеного лібідо та гіперсексуальності серед пацієнтів, особливо при великих дозах; ці прояви зникали при зниженні дози або припиненні терапії з застосуванням препарату.
Часто зустрічається, але менш серйозним побічним ефектом є нудота.
Нечасто виникають – серцеві розлади та/чи прискорене серцебиття, ортостатична гіпотензія, брадокінетичні прояви (феномен «включення-вимкнення»), анорексія, блювання, запаморочення та сонливість.
Рідко зустрічаються кишково-шлункові кровотечі, розвиток виразки дванадцятипалої кишки, гіпертензія, флебіти, лейкопенія, гемолітична та негемолітична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, біль у грудній клітині, диспное та парестезія.
Дуже рідко – конвульсії.
Інші побічні ефекти, які пов'язують з прийомом леводопи та її комбінацією:
Розлад нервової системи – атаксія, оніміння, підвищений тремор рук, посмикування м’язів, м'язові спазми, тризм, активація латентного синдрому Горнера.
Психічні розлади – збентеження, безсоння, нічні кошмари, галюцинації, манії, збудження, схвильованість, ейфорія, дуже рідко – падіння, порушення ходи.
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту – сухість у роті, гіркий присмак у роті, гіперсалівація, дисфагія, бруксизм, гикавка, біль у животі, запор, діарея, метеоризм, відчуття печіння на язиці.
Розлади обміну речовин, метаболізму – втрата або збільшення ваги, набряки.
Розлади з боку шкіри і підшкірних тканин – гіперемія, пітливість, забарвлення поту у темний колір, висипи, випадіння волосся.
Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, кропив’янка, хвороба Шенлейна-Геноха;
Розлад сечовидільної системи – затримка виведення сечі, нетримання сечі, темний колір сечі, пріапізм.
Розлади зору – диплопія, нечітке бачення, мідріаз, окуломоторний криз.
Інші побічні ефекти – слабкість, запаморочення, виснаження, головний біль, дистонія, дискомфорт, припливи крові до обличчя, порушення дихання, нейролептичні злоякісні синдроми, злоякісна меланома.
Лабораторні показники: підвищення показників функції печінки таких, як лужна фосфатаза, аланінамінотрансфераза (АлАТ), аспартатамінотрансфераза (АсАТ), лактатдегідрогеназа, білірубін, азот сечовини крові, креатинін, сечова кислота, позитивний тест Кумбса; Рідко відмічали зниження гемоглобіну та гематокриту, підвищення рівня глюкози у сироватці, лейкоцитоз, бактеріурію, гематурію.
Леводопа асоціюється із сонливістю, і дуже рідко співвідносять випадки сонливості вдень та раптові засинання з уживанням леводопи.
Передозування.
Найчастіше спостерігаються порушення серцевого ритму, неконтрольовані рухи, тонічний блефороспазм.
Лікування при передозуванні препарату симптоматичне, як і при передозуванні леводопи; однак, піридоксин не є ефективним при нейтралізації дії препарату. Необхідно зробити електрокардіограму, в разі необхідності – провести антиаритмічну терапію.
Слід брати до уваги вірогідність того, що пацієнт застосовував також і інші препарати. Даних стосовно застосування діалізу немає.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Хоча вплив препарату на перебіг вагітності невідомий, однак і леводопа і її комбінації з карбідопою викликали вади розвитку внутрішніх органів та скелета в експерименті на тваринах. Тому не слід застосовувати препарат в період вагітності.
У разі необхідності застосування препарату жінкам, що годують груддю, на період лікування необхідно припинити годування груддю.
Діти.
Безпека препарату для дітей не встановлена, тому його не рекомендують призначати пацієнтам віком до 18 років.
Особливості застосування.
Препарат не слід застосовувати для лікування екстрапірамідних реакцій, що виникли внаслідок застосування лікарських засобів.
Препарат слід уважно призначати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та захворюваннями нирок, печінки, дихальних шляхів, бронхіальної астми, ендокринних захворювань; пептичної виразки.
Пацієнтам під час призначення початкової дози з інфарктом міокарда, передсерцевою, вузловою та вентрикулярною аритмією призначають препарат у разі, якщо хворий перебуватиме під постійним наглядом лікаря і буде контролюватися його серцева функція.
Якщо необхідна загальна анестезія, застосування препарату можливє, якщо пацієнт може приймати ліки перорально.
Лікар має звернути увагу на можливість розвитку психічних змін, депресій із суїцидальними тенденціями та інші прояви антисоціальної поведінки. Пацієнтів з наявними психозами слід лікувати обережно.
Серед пацієнтів, яких попередньо лікували лише леводопою, можуть спостерігатись дискінезія, оскільки карбідопа дозволяє леводопі у більшій кількості досягти мозку і, таким чином, сформуватися більшій кількості допаміну. Поява дискінезії вимагає зменшення дози.
Так само як і леводопа, препарат може спричиняти неконтрольовані рухи та психічні розлади. Пацієнти, які мали неконтрольовані рухи та психози під час лікування леводопою, потребують особливої уваги, у разі застосування Карбідопи і Леводопи. Такі реакції спричиняються збільшенням допаміну у мозку, що є наслідком призначення леводопи, а використання Карбідопи і Леводопи може викликати рецидив. При різкому припиненні застосування протипаркінсонічних препаратів спостерігається синдром схожий на нейролептичний злоякісний синдром, включаючи м’язову ригідність, підвищення температури тіла, психічні зміни та збільшення вмісту креатинфосфокінези в сироватці крові, особливо коли пацієнтів лікували з застосуванням антипсихотичних засобів. Тому необхідно наглядати за пацієнтами при будь-якому різкому припиненні чи зміні дозування препарату Карбідопа і Леводопа-Тева, особливо за тими, які також отримують нейролептики.
Призначати одночасно психоактивні препарати, такі як фенотіазини або бутирофенони, слід з обережністю. Пацієнтів з конвульсіями в анамнезі лікувати треба з обережністю.
Так само, як і для леводопи, потрібні періодичні перевірки печінкової, кровотворної, серцево-судинної та ниркової функцій протягом усього лікування.
Пацієнтам з хронічною відкритокутовою глаукомою слід призначати препарат з обережністю за умови постійного контролю внутрішньоочного тиску та ретельного нагляду його змінами під час лікування.
Лабораторні дослідження: зазвичай вміст креатиніну та сечовини нижчі, ніж при призначенні леводопи. Транзиторні аномалії включають збільшений вміст сечовини в крові, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лактатдегідрогенази, білірубіну, алкалаїнфосфатази, протеїн зв’язаний йод.
Спостерігається зниження гемоглобіну, гематокриту, збільшення глюкози в сироватці крові та збільшення білих кров'яних тілець, збільшення кількості бактерій та крові в сечі.
Зустрічаються позитивні тести на антитіла еритроцитів як при використанні Карбідопи і Леводопи, так і при використанні лише леводопи, але гемолітична анемія практично не зустрічається.
Карбідопа і Леводопа можуть спричинити хибнопозитивний результат, при вимірюванні кетонів у сечі використовується лакмусовий тест; ця реакція не змінюється при кип’ятінні сечі. Використання методів із застосуванням глюкози оксидази може дати хибнонегативний результат при дослідженні на глюкозурію.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Враховуючи, що в чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (запаморочення, галюцинації, неконтрольовані рухи, сонливість, випадки раптового сну, нестійке бачення) на час прийому препарату слід утримуватися від керування транспортними засобами та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Необхідно з обережністю призначати препарат у випадках, якщо наступні препарати застосовують одночасно з Карбідопою і Леводопою:
Антигіпертензивні препарати. У пацієнтів, які отримували деякі антигіпертензивні препарати, додавання комбінацій леводопи з інгібітором декарбоксилази викликало розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії, тому на початку лікування препаратом може виникнути потреба у корегуванні дози антигіпертензивного препарату.
Антидепресанти. Є незначна кількість повідомлень про негативні реакції, включаючи гіпертензію та дискінезію, викликані одночасним застосуванням трициклічних антидепресантів та препаратів леводопи з карбідопою.
Анестетики. Супутнє застосування анестетиків може викликати аритмію.
Антихолінергічні засоби. Можуть діяти синергістично разом з леводопою для зниження тремору, і ця особливість часто використовується для підвищення терапевтичного ефекту; однак вони можуть загострити неконтрольовані рухи. У великих дозах вони також можуть знизити позитивний ефект леводопи шляхом уповільнення її абсорбції, таким чином збільшуючи шлунковий метаболізм препарату.
Інші медичні препарати. фенотіазини, бензодіазептини, бутирофенони, фенітоїн та папаверин можуть знизити терапевтичний ефект леводопи. Метаболізм леводопи підвищується при застосуванні антиконвульсивних препаратів.
З огляду на те, що леводопа конкурує з певними амінокислотами, у деяких пацієнтів, які дотримуються високопротеїнової дієти, може погіршитись засвоєння препарату.
Додавання карбідопи запобігає збільшенню рівня метаболізму леводопи в допамін, що спричиняється дією вітаміну В6.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Комбінований протипаркінсонічний засіб, що містить метаболічний попередник допаміну – леводопу та інгібітор периферичної допа-декарбоксилази – карбідопу.
Як припускають, симптоми хвороби Паркінсона пов’язані з недостатньою кількістю дофаміну. У нормі дофамін виконує функцію нейромедіатора та виробляється у певних клітинах мозку, що контролюють м’язову активність. Рухові розлади вважають наслідком дофамінової недостатності.
Протипаркінсонічна дія леводопи обумовлена її перетворенням у допамін шляхом декарбоксилювання безпосередньо у центральній нервовій системі (ЦНС), що призводить до поповнення дефіциту допаміну у нервових клітинах.
Карбідопа, яка не проникає через гематоенцефалічний бар’єр, перешкоджає екстрацеребральному декарбоксилюванню леводопи, завдяки чому надходження леводопи до мозку та перетворення її у допамін у ЦНС збільшується, що призводить до зменшення симптомів хвороби Паркінсона у багатьох пацієнтів.
Фармакокінетика. Леводопа і Карбідопа добре абсорбуються, максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається через 1-3 годин. Період напіврозпаду леводопи становить приблизно дві години при наявності карбідопи. Як результат дії карбідопи, виведення леводопи з плазми знижується на 50 %. У присутності карбідопи леводопа головним чином перетворюється на амінокислоти та меншою мірою – на деривати катехоламіну. Всі метаболіти карбідопи та леводопи виводяться з сечею.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
Блакитні з вкрапленнями, круглі плоскі зі скошеними краями таблетки, гладенькі з одного боку, з рискою – з другого, з написом «93» над рискою та «294» – під рискою.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці та в оригінальній упаковці.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 5 або 10 блістерів у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ТЕВА Фармацевтікал Індастріз Лтд.
(TEVA Pharmaceutical Industries Ltd.).
Місцезнаходження.
Вул. ХаШикма 64, а/c 353, 44102 Кфар-Саба, Ізраїль.
