ВІРОСТАВ

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Ранбаксі Лабораторіз Лімітед, Індія

Міжнародна непатентована назва: Stavudine

АТ код: J05AF04

Форма випуску: Капсули по 40 мг № 60

Діючі речовини: 1 капсула містить: ставудину 40 мг

Допоміжні речовини: Натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат

Фармакотерапевтична група: Противірусні препарати

Показання: Інфекції, спричинені вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/9050/01/02

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВІРОСТАВ

(VIROSTAV)

 

Склад:

діюча речовина: stavudine;

1 капсула містить ставудину 30 мг або 40 мг;

допоміжні речовини: натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат.

Лікарська форма. Капсули.

Фармакотерапевтична група.

Противірусні засоби прямої дії. Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази.

Код АТС J05A F04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Тяжкі порушення функції печінки. Період вагітності і годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Лікування слід розпочинати за призначенням лікаря, який має досвід терапії ВІЛ-інфекції.

Препарат застосовують внутрішньо. Для оптимального всмоктування Віростав|міліграм-еквіваленти| слід застосовувати на порожній|пустий| шлунок (тобто щонайменше за 1 годину до їди|їди|). Якщо це неможливо, капсули можна застосовувати з|із| легкою їжею. Дорослим з масою тіла більше 60 кг - 40 мг (1 капсула), з масою тіла менше 60 кг – 30 мг (1 капсула) 2 рази на добу з інтервалом 12 годин. Дітям з масою тіла  30 кг і більше призначають дози, як дорослим (цей лікарський засіб не може забезпечити всі дозові схеми прийому ставудину, тому слід застосовувати інші відповідні|придатні| лікарські форми препарату). Дози зменшують у 2 рази (застосовують лікарські форми з меншим вмістом цієї речовини) при відновленні лікування після розвитку периферичної нейропатії, нирковій недостатності (при кліренсі креатиніну в межах 26 - 50 мл/хв препарат приймають двічі на добу, при кліренсі креатиніну ≤ 25 мл/хв – 1 раз на добу). Печінкова недостатність не вимагає регулювання дози.

Побічні реакції.

Периферична нейропатія: у  дослідженнях комбінації ставудину з ламівудином та ефавіренцом частота периферичних неврологічних симптомів склала 19 % (у 6 % пацієнтів ступінь тяжкості симптомів був помірно тяжким та тяжким),  а  частота переривання лікування внаслідок нейропатії – 2 %. Дозозалежна периферична нейропатія спостерігалася й у дослідженнях ставудину як монотерапії. Зниження дози або відміна препарату призводили до зникнення симптомів.

Панкреатит: панкреатит, іноді летальний, спостерігався у 2 - 3 % пацієнтів, залучених до клінічних досліджень монотерапії ставудину. Панкреатит повідомлявся менш ніж у 1 % пацієнтів у дослідженнях комбінації ставудину з іншими антиретровірусними препаратамми.

Лактат-ацидоз: при застосуванні аналогів нуклеозидів (окремо або в комбінації) повідомлялося про розвиток лактат-ацидозу, звичайно асоційованого з гепатомегалією та стеатозом печінки.

При застосуванні ставудину й інших | аналогів нуклеозидів іноді повідомлялося про розвиток гепатиту або печінкової недостатності, що в деяких випадках була летальною.

Синдром імунної реактивації: у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом на момент проведення комплексної антиретровірусної терапії може виникати запальна реакція на асимптоматичні або залишкові опортуністичні патогени.

Ліподистрофія та метаболічні відхилення: комплексна антиретровірусна терапія асоціювалася з перерозподілом жиру (ліподистрофією) у ВІЛ-пацієнтів, включаючи втрату периферичного та лицьового підшкірного жиру, збільшення інтраабдомінального та вісцерального жиру, гіпертрофію молочних залоз та дорзоцервікальне накопичення жиру (бичачий горб).

Комбінована антиретровірусна терапія асоціювалася з|із| метаболічними розладами, такими як гіпертригліцеридемія|, гіперхолестеринемія|, резистентність до інсуліну, гіперглікемія та гіперлактатемія|.

Остеонекроз: повідомлялося про випадки остеонекрозу, особливо у пацієнтів із загальновизнаними факторами ризику ВІЛ-інфекції або у пацієнтів, які застосовували тривалу комбіновану антиретровірусну терапію.

Побічні реакції, можливо пов'язані з лікуванням, перераховані нижче за класами систем організму та частотою виникнення. Частота визначається таким чином: дуже поширені (>1/10), поширені (>1/100, <1/10), непоширені (>1/1000, <1/100), рідко поширені|рідкі| (>1/1000, <1/100), дуже рідко поширені|рідкі| (<1/10000).

Ендокринні розлади: непоширені − гінекомастія.

Шлунково-кишкові розлади: поширені − діарея, абдомінальний біль, нудота, диспепсія; непоширені − панкреатит, блювання.

Загальні|спільні| розлади та стан місця|місце-милі| введення|вступу|: поширені − втома; непоширені − астенія.

Гепатобіліарні розлади: непоширені − гепатит або жовтяниця.

Розлади метаболізму та живлення|харчування|: поширені − ліпоатрофія|, ліподистрофія; непоширені − лактат-ацидоз| (у деяких випадках – з м'язовою слабкістю), анорексія.

Кістково-м’язові та сполучнотканинні| розлади: непоширені − артралгія, міалгія.

Розлади нервової системи: поширені − периферичні неврологічні симптоми, включаючи периферичну невропатію, парестезію та периферичний неврит, запаморочення, порушення сну, головний біль, безсоння, порушення мислення, сонливість.

Психіатричні розлади: поширені − депресія; непоширені − тривожність, емоційна|емоціональна| лабільність. Розлади шкіри та підшкірних тканин: поширені − висип на шкірі, свербіж; непоширені − кропив'янка.|сверблячка|

Передозування.

Немає серйозної небезпеки в тому, що людина або дитина випадково прийме надлишкову дозу препарату (відомо, що у дорослих 12-разове перевищення добової дози не супроводжувалось ознаками гострої інтоксикації), однак у цьому випадку необхідна консультація лікаря, а за необхідності можливе проведення неспецифічних детоксикаційних заходів. Терапія симптоматична.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Клінічний досвід|дослід| застосування ставудину у вагітних жінок|з'являється| обмежений, але|та| зустрічалися повідомлення|сполучення| про природжені|уроджені| дефекти та переривання вагітності, тому не слід застосовувати препарат у цей період.

За необхідності застосування препарату в період лактації годування груддю слід припинити.

 

Діти.

Віростав не може  забезпечити  дозові  схеми  застосування ставудину у дітей з масою тіла менше 30 кг, тому для даної категорії пацієнтів слід застосовувати інші відповідні|придатні| лікарські форми препарату.

 

 

Особливості застосування.

Периферична нейропатія, хвороба печінки та нирок: під час лікування проводять постійний контроль функції печінки та нирок. При розвитку симптомів периферичної нейропатії, порушенні функції печінки і нирок відміняють препарат; лікування відновлюють після того, як ці симптоми минають.

Слід також контролювати рівень білірубіну, активність печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛФ), амілази та ліпази в плазмі крові.

Панкреатит: у пацієнтів, які перенесли панкреатит, це ускладнення при терапії ставудином розвивається з частотою 5 % порівняно з 2 % у пацієнтів без панкреатиту в анамнезі. За пацієнтами з високим ризиком розвитку панкреатиту слід ретельно спостерігати щодо розвитку симптомів панкреатиту.

Лактат-ацидоз: при застосуванні аналогів нуклеозидів (окремо або в комбінації) повідомлялося про розвиток лактат-ацидозу, звичайно асоційованого з гепатомегалією та стеатозом печінки. Лактат-ацидоз звичайно|звично| розвивається після|потім| декількох тижнів або місяців лікування. Лікування аналогами нуклеозидів| слід переривати, якщо розвивається симптоматична гіперлактатемія| та метаболічний ацидоз/лактат-ацидоз, прогресуюча гепатомегалія або якщо швидко підвищуються рівні амінотрансфераз|.

Синдром імунної реактивації: у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом на момент проведення комплексної антиретровірусної терапії може виникати запальна реакція на асимптоматичні або залишкові опортуністичні патогени. Будь-які запальні симптоми повинні оцінюватися, і, при необхідності, призначатися відповідне лікування.

Остеонекроз: хоча його етіологія і вважається багатофакторною, про випадки остеонекрозу повідомлялося у пацієнтів з прогресуючою ВІЛ-хворобою та/або тривалою комплексною антиретровірусною терапією. Пацієнтам слід радити звертатися за медичною допомогою, якщо вони відчувають біль у суглобах, порушення рухливості суглобів й утруднення при русі.

Непереносимість лактози: пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози/галактози не повинні застосовувати цей препарат.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спеціальні дослідження щодо дії ставудину на здатність|здібність| впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводилися. На підставі фармакодинамічних| властивостей ставудину можна вважати малоймовірною|малоймовірний| його здатність порушувати ці функції, але, враховуючи можливі побічні реакції з боку нервової системи, застосовувати його слід з обережністю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні з диданозином ті гідроксисечовиною збільшується ризик розвитку периферичної нейропатії та панкреатиту.

У постмаркетинговому періоді повідомлялося про летальні випадки внаслідок тяжкої печінкової недостатності при одночасному застосуванні ставудину з гідроксисечовиною, отже, гідроксисечовина не повинна застосовуватися для лікування хворих на ВІЛ-інфекцію.

Клінічно значущої взаємодії препарату з ламівудином не спостерігалося.

При одночасному застосуванні з зидовудином встановлений антагонізм противірусної дії обох препаратів.

Дослідження in vitro продемонстрували, що активація ставудину пригнічується доксорубіцином і рибавірином, але не пригнічується іншими лікарськими препаратами, що застосовуються при ВІЛ-інфекції, які фосфорилюються так само (наприклад, диданозин, залцитабін, ганцикловір і фоскарнет). Тому при одночасному застосуванні ставудину з доксорубіцином або рибавірином слід проявляти обережність. Вплив ставудину на кінетику фосфорилювання інших аналогів нуклеозидів не досліджувався.

Клінічно значущих взаємодій ставудину з нелфінавіром не спостерігалося.

 

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Як аналог тимідину, ставудин є противірусним препаратом, що  активний in vitro відносно ВІЛ у клітинах людини. Під впливом клітинних кіназ він фосфорилюється в ставудинтрифосфат, який пригнічує зворотну транскриптазу ВІЛ внаслідок конкуренції з природним субстратом, а саме: тимідинтрифосфатом. Препарат також пригнічує синтез вірусної ДНК через індукцію термінування ланцюгів ДНК, що пояснюється відсутністю 3'-гідроксильної групи, необхідної для елонгації ДНК. In vitro ставудинтрифосфат пригнічує клітинну ДНК-полімеразу g через пригнічення синтезу мітохондріальної ДНК. Його активність щодо клітинних ДНК полімераз a і b у 4000  і 40 разів відповідно нижча щодо зворотної транскриптази ВІЛ. У результаті пасивування in  vitro, а також у ході дослідження ізолятів хворих після їх лікування були виділені штами ВІЛ‑1 зі зниженою чутливістю до ставудину. Однак дані щодо розвитку резистентності ВІЛ до ставудину in vivo обмежені, як і щодо перехресної резистентності до інших аналогів нуклеозидів.

Фармакокінетика. Ставудин при прийомі внутрішньо швидко і майже повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність препарату становить 78 - 86 %. Максимальна концентрація препарату в крові досягається через 0,5 - 1,5 години після прийому. Ставудин проходить через гематоенцефалічний бар’єр. Рівень розподілу препарату становить 0,8 - 1,1 л/кг. Віростав метаболізується в печінці до активного метаболіту (ставудин-трифосфат). 40 % препарату виводиться з організму з сечею у незміненому вигляді. Період напіввиведення ставудину становить 1 - 1,6 години. Препарат не кумулює.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості:

капсули по 30 мг: майже білі або кремові, непрозорі тверді желатинові капсули розміром “2” з написом „RA” на ковпачку капсули та „22” – на корпусі капсули; капсули містять білий або майже білий порошок;

капсули по 40 мг: майже білі або кремові, непрозорі тверді желатинові капсули розміром “1” з написом „RA” на ковпачку капсули та „23” – на корпусі капсули; капсули містять білий або майже білий порошок.

 

Термін придатності.

2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в сухому місці при температурі не вище 25 оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 60 капсул у пластиковому флаконі.

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

“Ранбаксі Лабораторіз Лімітед”.

Місцезнаходження.

Paonta Sahib, District Sirmour – 173025, Himachal Pradesh, India.