АЛЬДУРАЗИМ®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Джензайм Лтд/Веттер Фарма-Фертігунг ГмбХ енд Ко. КГ/Холлістер-Стіер Лабораторіз ЛЛС, Великобританія/Німеччина/США

Міжнародна непатентована назва: Laronidase

АТ код: A16AB05

Форма випуску: Концентрат для розчину для інфузій, 100 ОД/мл по 5 мл у флаконах № 1

Діючі речовини: 1 мл розчину містить 100 одиниць дії (приблизно 0,58 мг) ларонідази;

Допоміжні речовини: Натрію хлорид; натрію дигідрофосфат моногідрат; натрію гідрофосфат гептагідрат; полісорбат 80; вода для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група: Ферментні препарати та інгібітори ферментів

Показання: Мукополісахаридоз І типу (МПС І, -L-ідуронідазова недостатність), з метою довготривалої ферментнозамісної терапії, лікування проявів захворювання, не пов’язаних з нервовою системою

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/8093/01/01



І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

АЛЬДУРАЗИМ®

(ALDURAZYME®)

Склад:

діюча речовина:

1 мл розчину  містить 100 одиниць дії (приблизно 0,58 мг) ларонідази;

допоміжні речовини: натрію хлорид; натрію дигідрофосфат моногідрат; натрію гідрофосфат гептагідрат; полісорбат 80; вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Концентрат для приготування розчину для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на травну систему та метаболічні процеси.  Код АТС А16А В05.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Мукополісахаридоз І типу (МПС І, α-L-ідуронідазова недостатність), з метою довготривалої ферментнозамісної терапії, лікування проявів захворювання, не пов’язаних з нервовою системою.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

 

Спосіб застосування та дози.

Рекомендований режим дозування – 100 одиниць на 1 кг маси тіла один раз на тиждень, внутрішньовенно. Початкова швидкість введення препарату становить 2 одиниці/кг/год, яку можна збільшувати через кожні 15 хв при нормальній переносимості до  максимальної швидкості – 43 одиниці/кг/год. Тривалість введення розчину повинна становити від 3 до 4 годин.

 

Не потребується спеціального коригування  дози для педіатричних пацієнтів.

 

Безпека та ефективність препарату в осіб старше 65 років та пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю не встановлені, тому немає спеціальних рекомендацій щодо режиму дозування для цих пацієнтів.

 

Застосування Альдуразиму® має проводитися під контролем лікаря, з досвідом лікування хворих на МПС І типу або з іншими спадковими метаболічними захворюваннями. Тривалість терапії визначається лікарем залежно від переносимості та клінічної ефективності.

 

Введення Альдуразиму® має проводитись у відповідному клінічному відділенні з обладнанням для реанімації та інтенсивної терапії, готовим до застосування у випадку виникнення невідкладних станів.

 

Концентрат для приготування розчину для інфузій розчиняють у 0,9 % розчині натрію хлориду. При введенні приготованого розчину рекомендується використовувати систему для внутрішньовенного вливання, яка обладнана фільтром розміром 0,2 нм.

Підготовка інфузії Альдуразиму®:

·   Визначте кількість флаконів Альдуразиму®, які будуть розчинені, відповідно до маси тіла пацієнта. Приблизно за 20 хв до застосування необхідно  вийняти флакони з холодильника, щоб  розчин нагрівся до кімнатної температури (нижче 30 ˚C).

·   Перед розведенням необхідно оглянути кожен флакон щодо наявності часток та прозорості. Розчин має  бути прозорим або злегка опалесцентним, безбарвним або блідо-жовтого кольору без видимих часток. Не використовуйте флакони з розчином з видимими частками або зміненим забарвленням.

·   Визначте повний об’єм 0,9 % розчину натрію хлориду, необхідний для введення, відповідно до маси тіла пацієнта: 100 мл (якщо маса тіла менше або дорівнює 20 кг) або 250 мл (якщо маса тіла більше ніж 20 кг).

·   З флакона з 0,9 % розчином натрію хлориду відберіть кількість розчину, що дорівнює об’єму Альдуразиму®, який буде додаватись.

·   Наберіть необхідний об’єм Альдуразиму® з флаконів і додайте його до 0,9 % розчину натрію хлориду.

·    Обережно перемішайте отриманий розчин для інфузії.

·   Безпосередньо перед введенням необхідно переконатися у відсутності часток у розчині. Тільки прозорий безбарвний розчин без видимих включень може бути використаним.

Невикористаний препарат та інші залишки необхідно знищити.

Побічні реакції.

Більшість побічних явищ у клінічних випробуваннях були класифіковані як реакції, пов’язані із введенням препарату та спостерігались приблизно у 53 % пацієнтів у третій фазі клінічних випробувань (тривалість лікування до 4 років) і 35 % пацієнтів віком до 5 років (дослідження до 1 року). Деякі з побічних реакцій, пов’язаних із введенням препарату, були тяжкого ступеня. Протягом лікування кількість випадків таких реакцій зменшувалась. Найчастіше спостерігались такі побічні реакції: головний біль, нудота, біль у черевній порожнині, висипання, артралгії, біль у спині, біль у кінцівках, припливи, підвищення температури тіла, локальні реакції в місці введення препарату, підвищення артеріального тиску, зменшення насиченості крові киснем, тахікардія і озноб.

 

Побічні реакції, про які повідомлялося протягом третьої фази клінічних досліджень у 45 пацієнтів старше 5 років (тривалість лікування до 4 років), наведені в таблиці з використанням таких критеріїв частоти: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10). У зв’язку з малою кількістю пацієнтів кожна побічна реакція, що спостерігалася навіть в одного пацієнта, класифікується як поширена.

 

Органи та системи	Побічна реакція	Частота
Результати лабораторних досліджень	Підвищення температури тіла, зменшення насиченості крові киснем	Часто
Порушення з боку серцевої системи	Тахікардія	Часто
Порушення з боку нервової системи	Головний біль	Дуже часто
	Парестезії, запаморочення	Часто
Порушення з боку дихальної системи, торакальні та медіастинальні порушення	Респіраторний дистрес, задишка, кашель	Часто
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту	Нудота, біль у черевній порожнині	Дуже часто
	Блювання, діарея	Часто
Шкіра і підшкірна тканина	Висипання	Дуже часто
	Ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, кропив’янка, свербіж, холодний піт, алопеція, гіпергідроз	Часто
Скелетно-м'язова система і сполучна тканина	Артропатія, артралгія, біль у спині, кінцівках	Дуже часто
	Біль у м’язах та кістках	Часто
Порушення з боку судинної системи	Припливи	Дуже часто
	Артеріальна гіпотензія, блідість, холодні кінцівки	Часто
Загальні порушення та реакції в місці введення препарату	Гіпертермія, реакція в місці введення препарату	Дуже часто
	Озноб, відчуття жару, відчуття холоду, втома, грипоподібний синдром	Часто
Порушення з боку імунної системи	Анафілактичні реакції	Часто
Психічні розлади	Відчуття занепокоєння	Часто

 

У одного хворого з патологією дихальних шляхів розвинулись тяжкі побічні реакції через три години від початку інфузії (на 62-й тиждень із початку лікування): кропив’янка  і обструкція дихальних шляхів з необхідністю здійснення трахеостомії. Цей пацієнт мав позитивну реакцію на IgE.

Постмаркетингові дані щодо інфузійних реакцій вказують на такі можливі реакції, як гіпертермію, озноб і блювання, прискорене дихання, еритема та ціаноз,  які були зазвичай легкого та помірного ступеня тяжкості. Додатково, у декількох пацієнтів з тяжким перебігом МПС І типу з ураженням верхніх дихальних шляхів та легенів спостерігались тяжкі реакції, зокрема бронхоспазм, зупинка дихання та набряк обличчя (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлялося про випадки екстравазації у пацієнтів, яких лікували препаратом Альдуразим®.

 

Діти.

Побічні реакції, виявлені протягом 2-ї фази дослідження у 20 пацієнтів віком до 5 років і переважно з тяжким перебігом, що отримували лікування до 12 місяців, вказані нижче. Побічні реакції були незначного або помірного ступеня тяжкості.

 

Органи та системи	Побічна реакція	Частота
Результати лабораторних досліджень	Підвищення кров’яного тиску	Дуже часто
	Зменшенням насиченості крові киснем	Дуже часто
Порушення з боку серцевої системи	Тахікардія	Дуже часто
Загальні порушення та реакції в місці введення препарату	Гіпертермія	Дуже часто
	Озноб	Дуже часто

 

У Фазі 4 дослідження лікування 33 пацієнтів з МПС I  здійснювалося по одній із 4 схем прийому препарату Альдуразим®: 100 Од/кг ВВ один раз на тиждень (рекомендована доза), 200 Од/кг ВВ один раз на тиждень, 200 Од/кг ВВ один раз на 2 тижні або 300 Од/кг ВВ один раз на 2 тижні. Група пацієнтів, де здійснювалося лікування із застосуванням рекомендованої дози, мала найменшу кількість пацієнтів, у яких виникли побічні реакції, включаючи реакції, пов’язані з інфузією. Загалом, тип побічних реакцій, пов’язаних із лікуванням, був подібним до тих, які спостерігалися в інших клінічних дослідженнях.

 

Імуногенність.

Майже у всіх пацієнтів утворювалися IgG антитіла до ларонідази. У більшості пацієнтів спостерігалась сероконвертація у межах трьох місяців після початку лікування; хоча сероконвертація у пацієнтів віком до 5 років з більш тяжким перебігом спостерігалася у більшості випадків протягом 1 місяця (в середньому 26 днів порівняно з 45 днями у пацієнтів віком від 5 років). До кінця третьої фази дослідження (чи під час ранньої стадії завершення дослідження) 13 із 45 пацієнтів не мали жодних антитіл, які могли б бути зареєстровані дослідженнями радіоімунної преципітації (РІП), включаючи 3 пацієнтів, у яких ніколи не виникала сероконвертація. У пацієнтів, у яких був зафіксований низький рівень антитіл, спостерігалися стабільне зниження рівня глюкозаміногліканів у сечі, тоді як у пацієнтів з високим рівнем антитіл спостерігалися поперемінні зниження рівня глюкозаміногліканів. Клінічне значення цього спостереження не відоме, так як не був встановлений взаємозв’язок між рівнем IgG і клінічною ефективністю.

 

Додатково 60 пацієнтів під час 2 і 3 фази дослідження були протестовані in vitro на нейтралізуючий ефект. У чотирьох пацієнтів (три в 3 фазі і один в 2 фазі) спостерігалось незначне пригнічення ферментативної активності ларонідази в in vitro дослідженнях, яка не вплинула на клінічну ефективність, та/або зменшення рівня глюкозаміногліканів у сечі.

 

Наявність антитіл не пов’язане з частотою виникнення побічних реакцій, хоча початок виникнення побічних реакцій зазвичай збігався з формуванням IgG. Явище виникнення  антитіл IgE повністю не вивчено.

 

Передозування. Будь-яка інформація про випадки передозування відсутня.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.  

Немає достатніх даних щодо застосування препарату у вагітних жінок. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий небезпечний вплив на вагітність, ембріональний розвиток, пологи і постнатальний розвиток. Потенційний ризик для людини не відомий. Тому Альдуразим® не рекомендовано застосовувати протягом вагітності, окрім випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Ларонідаза, можливо, виділяється у грудне молоко. Оскільки немає ніяких даних щодо впливу на новонароджених, яких годують грудним молоком, рекомендується припинити годування груддю на час лікування Альдуразимом®.

 

Особливості застосування.

При введенні Альдуразиму® можуть виникнути  побічні реакції у вигляді так званих «інфузійних» реакцій, які зустрічаються протягом введення препарату або через короткий проміжок часу після закінчення (див. розділ «Побічні реакції»). У деяких випадках вони можуть бути вираженими (див. нижче).

 

Пацієнти, які лікуються Альдуразимом®, повинні знаходитися під ретельним спостереженням та слід повідомляти про усі випадки реакцій, пов’язаних з інфузією препарату, реакцій уповільненого типу та про всі можливі імунологічні реакції. Також необхідно контролювати та повідомляти про рівень антитіл до ларонідази.

 

Тяжкі інфузійні реакції спостерігались у пацієнтів з існуючими супутніми тяжкими ураженням верхніх дихальних шляхів, тому такі пацієнти повинні знаходитись під особливим наглядом. Введення препарату має проводитись тільки у відповідному клінічному відділенні з обладнанням для реанімації та інтенсивної терапії, готовим до застосування у випадку виникнення невідкладних станів.

 

Пацієнти із гострою фазою основного захворювання на час здійснення інфузій Альдуразиму® знаходяться під більшим ризиком виникнення побічних реакцій. Перед застосуванням Альдуразиму® особливу увагу слід звернути на клінічний стан пацієнта.

 

Базуючись на Фазі 3 клінічного дослідження, протягом більше 3-х місяців після початку лікування, майже у всіх пацієнтів можуть утворитися IgG антитіла до ларонідази.

 

При застосуванні Альдуразиму® слід з обережністю лікувати пацієнтів з утвореними антитілами або із симптомами  побічних реакцій (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

 

У клінічних дослідженнях для зменшення  «інфузійних» реакцій зменшували швидкість введення препарату і перед початком введення призначали антигістамінні та/або жарознижувальні засоби (парацетамол або ібупрофен), що дозволило продовжити лікування.

 

Оскільки немає достатнього досвіду щодо поновлення лікування після тривалої перерви, потрібно з обережністю вводити препарат, оскільки існує підвищений ризик реакцій гіперчутливості після перерви в лікуванні.

 

При початку лікування препаратом Альдуразим® або при повторному введенні після перерви у лікуванні рекомендується перед початком введення, приблизно за 60 хв, застосувати антигістамінні та/або жарознижувальні засоби з метою мінімізації можливості виникнення реакцій, пов’язаних із введенням препарату. Якщо є медичні показання, можна розглянути можливість застосування премедикаційних лікарських засобів із наступними інфузіями Альдуразиму®.

 

У випадках виникнення реакцій легкого та середнього ступеня тяжкості при введенні препарату потрібно розглянути/оцінити необхідність лікування  антигістамінними препаратами та парацетамолом чи ібупрофеном, та/або зменшення вдвічі швидкості введення порівняно з тією, при якій виникла реакція.

 

У випадках окремих тяжких інфузійних реакцій введення препарату потрібно зупинити, доки ознаки не зникнуть, також потрібно розглянути/оцінити необхідність застосування антигістамінних препаратів та парацетамолу/ібупрофену. Введення препарату можна продовжити, зменшивши швидкість введення, яка повинна становити  ½ - ¼ від швидкості, при якій виникла реакція.

 

У випадку повторних інфузійних реакцій середнього ступеня тяжкості або введення препарату після тяжкої інфузійної реакції потрібно розглянути/оцінити необхідність застосування антигістамінних препаратів та парацетамолу/ібупрофену та/або кортикостероїдів. Надалі Альдуразим® можна застосовувати зі швидкістю введення, що дорівнює  ½ - ¼ від швидкості, при якій виникла реакція.

 

При застосуванні препарату, як і будь-якого засобу білкового походження для внутрішньовенного введення, можливе виникнення тяжких алергічних реакцій. Якщо ці реакції виникають, потрібно негайно припинити введення Альдуразиму® та розпочати відповідну інтенсивну терапію. Необхідно діяти відповідно до поточних медичних стандартів щодо надання невідкладної медичної допомоги.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Дані щодо впливу Альдуразиму® на здатність керувати автотранспортом і працювати з іншими механізмами відсутні.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження на взаємодію не проводилися. Беручи до уваги метаболізм ларонідази, вважається, що вона майже не вступає у взаємодію з цитохромом Р450.

 

Не можна змішувати Альдуразим® з будь-якими іншими лікарськими засобами,  крім розчинника -  0,9 % розчину натрію хлориду. Не можна застосовувати препарат одночасно з прокаїном або хлорохіном через потенційний ризик їхнього впливу на внутрішньоклітинне захоплення ларонідази.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Порушення накопичення мукополісахаридів спричинене недостатністю певних лізосомальних ферментів, які необхідні для катаболізму глікозамінгліканів (ГАГ). МПС І типу є гетерогенним та мультисистемним порушенням, що характеризується недостатністю α-L-ідуронідази, лізосомальної гідролази, яка каталізує гідроліз α-L-ідуронового залишку, дерматенсульфату та гепарансульфату. Зменшення або відсутність α-L-ідуронідазової активності призводить до накопичення глікозамінгліканів, дерматенсульфату та гепарансульфату в багатьох типах клітин та тканин.

 

Доцільність замісної ферментативної терапії заключається у відновленні рівня ферментативної активності, яка достатня для гідролізу накопиченого субстрату і запобігає подальшому його накопиченню. Після внутрішньовенного введення ларонідаза швидко переміщається з кровотоку і потрапляє в клітинні лізосоми, найбільш імовірно через манноза-6-фосфат-рецептори.   

 

Очищена ларонідаза – глікопротеїн з молекулярною масою близько 83 кДальт. Ларонідаза складається   з   628   амінокислот   після    розщеплення   N-остаточної,   молекула   містить  6 N-з’єднаних олігосахаридів, які модифіковано розміщені.

 

Для оцінки ефективності та безпеки Альдуразиму® було здійснено три клінічні дослідження. Одне клінічне дослідження було зосереджене, переважно, на  оцінці впливу препарату Альдуразим® на системний прояв МПС I, такий як низька стійкість, рестриктивне захворювання легень, обструкція верхніх дихальних шляхів, зменшення діапазону руху суглобів, гепатомегалія та порушення зору. Одне дослідження, головним чином, зосереджувалось на оцінці безпеки та на фармакокінетиці препарату Альдуразим® у пацієнтів віком до 5 років, але дане дослідження включало в себе також оцінку ефективності препарату. Третє дослідження здійснювалося з метою оцінки фармакодинаміки та безпеки різних схем прийому препарату Альдуразим®.

Дотепер немає клінічних даних, які б демонстрували будь-яку перевагу при лікуванні неврологічних проявів захворювання.

 

Безпека та ефективність препарату Альдуразим® оцінювалися у рандомізованому, подвійному сліпому, плацебоконтрольованому дослідженні (Фаза 3) 45 пацієнтів віком    від 6 до 43 років. Хоча до дослідження було залучено пацієнтів з усіма типами захворювання, більшість пацієнтів мали проміжний фенотип, і тільки один пацієнт мав тяжкий фенотип. До дослідження залучили пацієнтів з форсованою життєвою ємністю легень менш ніж 80 % від передбаченого значення  та які повинні були бути в змозі витримати 6 хв. та пройти відстань у 5 метрів. Пацієнти отримували або 100 Од/кг Альдуразиму, або плацебо один раз на тиждень протягом 26 тижнів. Первинними кінцевими точками ефективності були зміни у проценті передбаченої нормальної форсованої життєвої ємності легень та абсолютна відстань, подолана під час тесту із 6-хвилинною ходьбою (6MWT). Всі пацієнти були потім залучені до відкритого, розширеного дослідження, де всі вони отримували 100 Од/кг Альдуразиму® один раз на тиждень протягом додаткових 3,5 року (182 тижні).

 

Через 26 тижнів лікування пацієнти, яких лікували із застосуванням Альдуразиму®, продемонстрували покращену респіраторну функцію та кращу здатність до ходіння порівняно із групою, де застосовували плацебо, як показано нижче.

 

 

Відкрите розширене дослідження продемонструвало покращення та/або відновлення цих ефектів до 208 тижнів у групі Альдуразим/Альдуразим та до 182 тижнів у групі Плацебо/Альдуразим, як показано у таблиці нижче. 

 

1 Таке зниження у проценті передбаченої нормальної форсованої життєвої ємності легень не є клінічно значущим за такий часовий проміжок, та абсолютний об’єм легень продовжував збільшуватися у дітей.

2 Обидві групи перевищили мінімальну клінічно важливу різницю (- 0,24).

 

Із 26 пацієнтів з порушеним об’ємом печінки на базовій лінії до лікування 22 (85%) досягли нормального розміру печінки наприкінці дослідження. Також спостерігалося швидке зниження рівня глюкозаміногліканів у сечі (креатинін, мікрограм/мг) протягом перших 4 тижнів, який підтримувався до кінця дослідження. Рівні глюкозаміногліканів у сечі знизились на 77 % та 66 % у групах Плацебо/Альдуразим та Альдуразим/Альдуразим відповідно та наприкінці дослідження 1/3 пацієнтів (15 з 45) мали нормальні рівні глюкозаміногліканів у сечі.

 

Для розгляду гетерогенності у проявах захворювання у всіх пацієнтів була розроблена композитна кінцева точка, шляхом якої здійснювалася оцінка клінічно значущих змін за 5 змінними ефективності (процент передбаченої нормальної форсованої життєвої ємності легень, 6MWT-відстань, діапазон руху при флексії плеча, показник апное-гіпапное та гострота зору), глобальною відповіддю було покращення у 26 пацієнтів (58%),  відсутність змін у 10 пацієнтів (22%) та погіршення  у 9 пацієнтів (20%).

 

У Фазі 2 відкритого, 1-річного дослідження, головним чином, здійснювалася оцінка безпеки та фармакокінетики препарату Альдуразим® у 20 пацієнтів віком на час залучення до дослідження менше ніж 5 років (16 пацієнтів мали тяжкий фенотип та 4 – проміжний фенотип). Схема прийому препарату у пацієнтів була наступною: 100 Од/кг ВВ один раз на тиждень протягом 52 тижнів. Чотирьом пацієнтам дозу було збільшено до 200 Од/кг на останні 26 тижнів через підвищення рівнів глюкозаміногліканів у сечі на 22-му тижні.

Вісімнадцять пацієнтів пройшли повністю все дослідження. Альдуразим® добре переносився при обох схемах прийому препарату. Середній рівень глюкозаміногліканів у сечі знизився на 50 % на 13 тижні та на 61 % – наприкінці дослідження. Після завершення дослідження у всіх пацієнтів відзначалося зменшення розміру печінки та 50 % пацієнтів (9/18) мали нормальний розмір печінки. Процент пацієнтів з помірною гіпертрофією лівого шлуночка зменшився з 53 % (10/19) до 17 % (3/18), та середня маса лівого шлуночка нормалізувалася через зменшення площі поверхні тіла на Z-показник 0,9 (n=17). У декількох пацієнтів відзначалося збільшення росту (n=7) та маси тіла (n=3) на Z-показник віку. У пацієнтів молодшого віку з тяжким фенотипом (<2,5 року) та у 4 пацієнтів з проміжним фенотипом був відзначений нормальний показник розумового розвитку, у той час як пацієнти старшого віку з тяжким фенотипом мали обмежені покращення або зовсім не мали покращень.

Фаза 4 дослідження здійснювалася з метою оцінки фармакодинамічних ефектів на рівні глюкозаміногліканів у сечі, об’єм печінки та 6MWT при різних схемах прийому препарату Альдуразим®. У цьому 26-тижневому відкритому дослідженні 33 пацієнти з МПС I отримували Альдуразим® по 1-й з 4-х схем прийому лікарського препарату: 100 Од/кг ВВ один раз на тиждень (рекомендована доза), 200 Од/кг ВВ один раз на тиждень, 200 Од/кг ВВ один раз на 2 тижні або 300 Од/кг ВВ один раз на 2 тижні. Жодної визначеної переваги при застосуванні доз, вищих за рекомендовану, виявлено не було. Схема прийому препарату Альдуразим® 200 Од/кг ВВ один раз на 2 тижні може бути прийнятною альтернативою для пацієнтів, яким важко здійснювати інфузії один раз на тиждень. Однак невідомо, чи є еквівалентною довготривала клінічна ефективність цих двох схем прийому лікарського препарату Альдуразим®.

Даний лікарський препарат схвалений як препарат «Виключних обставин».

Це означає, що через рідкісність даної хвороби неможливо було отримати повну інформацію про даний лікарський препарат.

Європейське агентство з оцінки лікарських засобів (ЕМЕА) буде переглядати будь-яку нову інформацію, яка може з’являтися кожного року, та дана інструкція буде, за необхідності, поновлюватися.

 

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення ларонідази з часом введення 240 хв.  при дозуванні 100 ОД/кг маси тіла фармакокінетичні параметри були виміряні протягом 1, 12 та 26 тижнів.

Через деякий час максимальна концентрація (Cmax) збільшилася. Об’єм розподілу зменшується при тривалому лікуванні, що може бути пов’язано з формуванням антитіл і/або зменшенням об’єму печінки.

Ларонідаза – білок, який метаболізується шляхом гідролізу пептидів.  Тому порушення функцій печінки суттєво не вплине на фармакокінетику Альдуразиму®. Елімінація нирками не є головним шляхом виведення ларонідази з організму.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

прозорий або злегка опалесцюючий розчин, безбарвний або блідо-жовтого кольору.

 

Несумісність. Не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Розведений розчин повинен бути застосований негайно. Розведений розчин придатний до застосування не більше 24 годин при зберіганні при температурі 2 °C – 8 °C (тільки у випадку, коли приготування розчину було виконано в контрольованих та підтверджених асептичних умовах).

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі 2 – 8 ºС.

Упаковка. У флаконах по 5 мл, по одному флакону в упаковці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

Заявник.  Джензайм Юроп БВ, Нідерланди (Genzyme Europe BV, Netherlands).

Місцезнаходження. Гоймеєр, 10, 1411 DD, Наарден, Нідерланди.

Виробники.

Джензайм Лтд., 37 Холландс Роад, Хаверхілл, Суффолк СВ9 8PU, Великобританія.

Genzyme Ltd, 37 Hollands Road, Haverhill, Suffolk CB9 8PU, Great Britain.

Холлістер-Стіер Лабораторіз ЛЛС, 3525 Норт Ріджал Стріт Спокан, 99207 WА, США.

Hollister-Stier Laboratories LLS, 3525 North Regal Street Spokane, WA 99207, USA.

Веттер Фарма Фертігунг ГмбХ енд Ко.КГ, Ейзенбанштрассе 2-4, 88085 Лангенарген, Німеччина.