МЕЛОКС

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Медокемі ЛТД, Кіпр

Міжнародна непатентована назва: Meloxicam

АТ код: M01AC06

Форма випуску: Таблетки по 15 мг №10 (10х1) у блістерах

Діючі речовини: 1 таблетка містить мелоксикаму 15 мг

Допоміжні речовини: Натрію цитрат*; лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; повідон; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат.
* дигідрат.

Фармакотерапевтична група: Нестероїдні протизапальні препарати

Показання: Симптоматичне лікування:
• больового синдрому при остеоартритах (артрозах, дегенеративних суглобових захворюваннях);
• ревматоїдних артритів;
• анкілозивних спондилітів.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/7284/01/02



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

МЕЛОКС

(MELOX)

Склад:

діюча речовина: meloxicam;

1 таблетка містить мелоксикаму  15 мг;

допоміжні речовини: натрію цитрат*; лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; повідон; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат.

* дигідрат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та протиревматичні засоби. Код АТС М01А С06.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Симптоматичне лікування:

·         больового синдрому при остеоартритах (артрозах, дегенеративних суглобових захворюваннях);

·         ревматоїдних артритів;

·         анкілозивних спондилітів.

 

Протипоказання.

·         Відома гіперчутливість до мелоксикаму або до інших складових лікарського засобу. Є можливість перехресної алергії на ацетилсаліцилову кислоту та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП).

·         Препарат не слід призначати пацієнтам, у яких виникали симптоми бронхіальної  астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому ацетилсаліцилової кислоти чи інших НПЗП.

·         Активна форма або недавня поява виразки у травному тракті/перфорації.

·         Запальне захворювання кишечнику в активній формі (хвороба Крона або виразкові коліти).

·         Тяжка печінкова недостатність.

·         Тяжка ниркова недостатність без застосування діалізу.

·         Відкрита шлунково-кишкова кровотеча, нещодавня цереброваскулярна кровотеча або встановлені системні порушення згортання крові.

·         Тяжка неконтрольована серцева недостатність.

Мелокс протипоказаний для лікування болю протягом післяопераційного періоду при аортокоронарному шунтуванні.

Застосування препарату протипоказане при вроджених порушеннях, при яких можуть бути шкідливими неактивні компоненти препарату (див. розділ «Особливості застосування»).

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Остеоартрити: призначають із розрахунку 7,5 мг/добу. Якщо необхідно, дозу можна збільшити до 15 мг/добу.

Ревматоїдні артрити: призначають із розрахунку 15 мг/добу. Згідно з терапевтичним ефектом дозу можна зменшити до 7,5 мг/добу.

Анкілозивні спондиліти: призначають із розрахунку 15 мг/добу. Відповідно до терапевтичної реакції дозу можна зменшити до 7,5 мг/добу.

Для пацієнтів із підвищеним ризиком побічних реакцій початкова лікувальна доза становить 7,5 мг/добу.

Для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, доза не має перевищувати 7,5 мг/добу.

Оскільки зі збільшенням дози і тривалості лікування підвищується ризик побічних реакцій, необхідно застосовувати найменшу ефективну добову дозу протягом найкоротшого періоду лікування.

Діти від 12 років

Максимальна рекомендована добова доза для дітей від 12 років становить 0,25 мг/кг маси тіла.

Максимальна рекомендована добова доза препарату становить 15 мг.

Таблетки слід приймати під час їди, запиваючи водою або іншою рідиною.

При комбінованому застосуванні різних форм мелоксикаму (капсули, таблетки, супозиторії, суспензія або розчин для ін’єкцій) загальна добова доза не має перевищувати

15 мг.

 

Побічні реакції.

Загальна інформація.

При сумісному лікуванні нестероїдними протизапальними засобами спостерігалися  набряк, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність.

Найчастіше спостерігалися побічні ефекти, пов’язані зі шлунково-кишковою системою: пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча (іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього віку), нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту або хвороби Крона. Менш часто спостерігався гастрит.

Побічні реакції розподілені за системою органів, частота їх виникнення визначена так:  дуже поширені (> 1/10),  поширені (> 1/100, < 1/10), непоширені (> 1/1000, < 1/100), рідко поширені (> 1/10000, < 1/1000), поодинокі (< 1/10000).

Порушення з боку кровотворної і лімфатичної системи. Поширені: анемія. Непоширені: зміни у формулі крові, в тому числі лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія. Одночасне призначення потенційно мієлотоксичного препарату, особливо метотрексату, може призвести до розвитку цитопенії.

Порушення з боку імунної системи. Рідко поширені: анафілактичні/анафілактоїдні реакції та інші алергічні реакції негайного типу, ангіоневротичні набряки.

Порушення з боку нервової системи. Поширені: легке запаморочення, головний біль. Непоширені: запаморочення, дзвін у вухах, млявість, сонливість. Рідко поширені: сплутаність свідомості та дезорієнтація, зміна настрою, безсоння, нічні жахи.

Порушення з боку органів зору. Рідко поширені: кон’юнктивіти, розлади   функції зору, що включають нечіткість зору.

Порушення з боку серцево-судинної системи. Непоширені: відчуття серцебиття, серцева недостатність, набряки. Рідко поширені: підвищення артеріального тиску, припливи.

Порушення з боку системи дихання. Рідко поширені: поява нападів бронхіальної астми в осіб з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або на інші НПЗП.

 Порушення з боку системи травлення. Поширені: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запори, діарея, метеоризм. Непоширені: приховані або макроскопічні гастроінтестинальні кровотечі, гастродуоденальні виразки, відрижка, езофагіти, стоматити, виразкові стоматити, мелена, блювання з домішками крові. Рідко поширені: гастроінтестинальна перфорація, коліти, гастрити, загострення коліту, загострення хвороби Крона.

Шлунково-кишкова кровотеча, утворення виразок або перфорація можуть бути потенційно летальними.

Порушення з боку печінки і жовчовивідних шляхів. Рідко поширені: гепатити, тимчасові порушення біохімічних показників функції печінки (наприклад підвищення рівня трансаміназ або білірубіну).

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини. Поширені: свербіж, висипання. Непоширені: кропив’янка, стоматити. Рідко поширені: ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), бульозні реакції такі як мультиформна еритема, фотосенсибілізація. Поодинокі: бульозні реакції такі як синдром Стівенса-Джонсона,   токсичний епідермальний некроліз.

Розлади з боку сечовидільної системи. Непоширені: затримка в організмі натрію та рідини, гіперкаліємія, зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини). Рідко поширені: гостра ниркова недостатність у пацієнтів із фактором ризику. Застосування нестероїдних протизапальних засобів може супроводжуватися розладами сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі.

Розлади з боку організму в цілому. Поширені: набряк, включаючи набряки нижніх кінцівок.

Відхилення лабораторних показників. Непоширені: тимчасове підвищення рівня трансаміназ або білірубіну, відхилення лабораторних показників функції нирок (у тому числі підвищення рівня креатиніну або сечовини).

Є дані про поодинокі випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які одночасно приймали мелоксикам та препарати, що потенційно пригнічують функції кісткового мозку.

Побічні реакції, які не спостерігалися після прийому даного препарату, але які є загальноприйнятими та властивими для інших нестероїдних протизапальних препаратів.

Спостерігалися також поодинокі випадки органічного пошкодження нирок, що, можливо, є результатом гострої ниркової недостатності: поодинокі випадки інтерстиціальних нефритів, гострого тубулярного (трубчатого) некрозу, нефротичний синдром, папілярний некроз.

Застосування деяких нестероїдних протизапальних засобів (особливо у високих дозах або при довготриваловому лікуванні) може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику серцево-судинних захворювань (наприклад інфаркт міокард або інсульт).

Винятком є серйозні інфекції шкіри та м’яких тканин, ускладнені вітряною віспою.

 

Передозування.

При передозуванні рекомендується промивання шлунка та загальні підтримуючі засоби, оскільки специфічний антидот невідомий. Холестирамін підвищує виведення мелоксикаму.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Мелоксикам протипоказаний у період вагітності.

Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона і плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку вад серця і гастрохізисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менш ніж 1 % до близько 1,5 %. Вважається, що цей ризик збільшується зі збільшенням дози та тривалості лікування.

Під час III триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик:

– серцево-легеневої токсичності  (з передчасним закриттям  артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);

– порушення   функції   нирок,   що   може   розвинутися   у   ниркову   недостатність   з олігогідроамніоном;

Можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженного:

– можливість продовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;

– пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.

НПЗП проникають в грудне молоко. Тому мелоксикам протипоказаний у період годування груддю.

Діти. Препарат застосовують дітям від 12 років за винятком ювенільного ревматоїдного артриту (хвороба Стілла/Шоффара).

Особливості застосування.

Як і у випадку з іншими НПЗП, слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі та які застосовують антикоагулянти. Слід спостерігати за пацієнтами, у яких є симптоми захворювань шлунково-кишкового тракту. Лікування препаратом слід припинити, якщо з’являються ознаки пептичної виразки або шлунково-кишкової кровотечі.

Як і при застосуванні інших НПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування при наявності чи без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі. Наслідки таких явищ зазвичай більш серйозні у пацієнтів літнього віку.

При застосуванні нестероїдних протизапальних засобів у дуже поодиноких випадках спостерігалися серйозні шкірні реакції, деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігався на початку лікування, при цьому у більшості випадків такі реакції з’являлися протягом першого місяця лікування. При першій появі шкірних висипань, уражень слизових оболонок або інших ознак надмірної чутливості необхідно припинити застосування препарату.

Нестероїдні протизапальні засоби можуть збільшувати ризик появи серйозних серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда або інсульту, які можуть бути летальними. При збільшенні тривалості лікування цей ризик може зростати. Такий ризик може збільшуватись у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями або з факторами ризику розвитку таких захворювань.

НПЗП інгібують синтез ниркових простагландинів, який відіграє важливу роль у підтримуванні ниркового кровотоку. У пацієнтів зі зниженим об’ємом крові та зниженим нирковим кровотоком застосування НПЗП може спричиняти ниркову недостатність, яка має оборотний характер після припинення лікування НПЗП.

Найбільший ризик такої реакції у пацієнтів літнього віку, у пацієнтів з дегідратацією, із застійною серцевою недостатністю, у хворих на цироз печінки, з нефротичним синдромом і хронічними ренальними порушеннями, а також у хворих, які отримують супутню терапію діуретиками, інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину-ІІ або після великих хірургічних втручань, що призвели до гіповолемії. Таким пацієнтам потрібен контроль діурезу та контроль функції нирок на початку терапії.

У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або до розвитку нефротичних синдромів.

Доза мелоксикаму для пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не має перевищувати 7,5 мг. Для хворих із незначними або помірними ренальними порушеннями дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну понад 25 мл/хв).

Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ або інших параметрів функції печінки. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При стійкому та значному відхиленні від норми показників функції печінки лікування мелоксикамом слід припинити та провести контрольні тести. Для хворих із клінічно стабільним перебігом цирозу печінки не слід знижувати дози препарату.

Ослаблені хворі потребують більш ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, слід бути обережними щодо хворих літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця.

НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та рідини і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків, що може спричинити або посилити серцеві  порушення або артеріальну гіпертензію. Таким пацієнтам рекомендується проведення клінічного моніторингу.

Мелоксикам, як  і  будь-який  інший  НПЗП,  може маскувати  симптоми  інфекційних захворювань.

Застосування мелоксикаму, як і інших лікарських засобів, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму.

Щодо суттєвих лікарських взаємодій, які потребують особливої уваги, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

До складу допоміжних речовин препарату входить лактоза, тому його не слід приймати пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або  роботі з іншими механізмами.

Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керування автомобілем або роботі з іншими механізмами немає. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, сонливість або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботі з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими  лікарськими засобами та інші види взаємодій.

– Інші інгібітори простагландинсинтетази, включаючи глюкокортикоїди і саліцилати (ацетилсаліцилова кислота): поєднане введення інгібіторів простагландинсинтетази може призводити до збільшення ризику кровотечі та появи виразок у шлунково-кишковому тракті через синергічну дію, тому таке поєднання не рекомендується. Мелоксикам не рекомендується застосовувати разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти у здорових добровольців показало тенденцію збільшення площі під кривою «концентрація-час» (АUС) та Сmах мелоксикаму. Клінічна значущість цієї взаємодії не відома.

– Пероральні антикоагулянти, антитромбоцитарні засоби, гепарин при системному введенні, тромболітичні засоби, а також селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищують ризик кровотечі через гальмування функції тромбоцитів. При такому поєднаному лікуванні рекомендується здійснювати ретельний нагляд.

– Літій: є дані щодо НПЗП, які підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові, які можуть досягнути токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗП не рекомендовано. Якщо комбінована терапія необхідна, то ретельно контролюють вміст літію у плазмі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування препаратом.

– Метотрексат: НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (понад 15 мг/тиждень). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам із низькою дозою метотрексату, зокрема пацієнтам із порушеною функцією нирок. У випадку, коли потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники крові та функції нирок. Слід дотримуватися застережень у випадку, коли прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитися та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП.

– Контрацепція: НПЗП знижують ефективність протизаплідних засобів.

– Діуретики: лікування НПЗП зневоднених хворих пов’язане з потенційним ризиком появи гострої ниркової недостатності. Тому перед початком лікування слід контролювати функцію нирок, а надалі при одночасному застосуванні мелоксикаму та діуретиків хворим необхідно отримувати адекватну кількість рідини.

– Антигіпертензивні препарати (наприклад бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, вазодилататори, діуретики): НПЗП зменшують антигіпертензивний ефект, що пов’язано з інгібуючим впливом на вазодилататорні простагландини.

– НПЗП та антагоністи рецепторів ангіотензину-ІІ, а також інгібітори АПФ виявляють синергічний ефект на зменшення клубочкової фільтрації. У пацієнтів із наявним порушенням ниркової функції це може призвести до гострої ниркової недостатності.

– Холестирамін зв’язує мелоксикам у гастроінтестинальному тракті, призводячи до його швидкого виведення.

– НПЗП можуть посилювати нефротоксичність циклоспорину через вплив на ниркові простагландини, що потребує значного контролю функції нирок при одночасному застосуванні препаратів.

Мелоксикам майже повністю руйнується шляхом печінкового метаболізму, приблизно дві третини якого метаболізуються цитохромом (CYP) Р450 та одна третина – шляхом пероксидазного окиснення.

Можлива фармакокінетична взаємодія мелоксикаму та інших препаратів на етапі метаболізму за рахунок впливу їх на CYP 2С9 та/або CYP 3А4.

Взаємодії мелоксикаму з антацидами, циметидином, дигоксином і фуросемідом при одночасному прийомі не виявлено.

Не можна виключати взаємодії препарату з пероральними антидіабетичними засобами.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Мелоксикам – це нестероїдний протизапальний лікарський засіб класу єнолієвої кислоти, що чинить протизапальну, аналгетичну та антипіретичну дію. Мелоксикам виявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Загальний механізм розвитку зазначених ефектів може полягати у здатності мелоксикаму інгібувати біосинтез простагландинів, які є медіаторами запалення.

Механізм дії пов’язується із селективним інгібуванням ЦОГ-2 порівняно з ЦОГ-1. На сьогодні очевидно, що терапевтичний ефект нестероїдних протизапальних препаратів пов’язаний з інгібуванням синтезу ЦОГ-2, тоді як інгібування ЦОГ-1 призводить до токсичного ураження шлунка та нирок.

Селективність інгібування ЦОГ-2 мелоксикамом підтверджена багатьма дослідниками як in vitro, так і ex vivo. Переважно інгібування ЦОГ-2 ex vivo мелоксикамом підтверджується більшим інгібуванням продукції ліпополісахаридстимулюючого PGE2 (ЦОГ-2) порівняно з продукцією тромбоксану у коагульованій крові (ЦОГ-1). Ці ефекти дозозалежні. Мелоксикам не впливає на агрегацію тромбоцитів або на тривалість кровотечі при застосуванні рекомендованих доз ex vivo, тоді як індометацин, диклофенак, ібупрофен та напроксен значно інгібують агрегацію тромбоцитів та подовжують тривалість кровотечі.

Клінічні дослідження встановили низьку частоту шлунково-кишкових побічних явищ (перфорації, утворення виразок та кровотечі) при застосуванні рекомендованих доз мелоксикаму порівняно із застосуванням стандартних доз інших НПЗП.

Фармакокінетика. Мелоксикам добре абсорбується зі травного тракту при пероральному застосуванні; абсолютна біодоступність препарату становить 89 %. Одночасне вживання їжі не впливає на абсорбцію препарату. Концентрації лікарського засобу при прийомі перорально 7,5 мг та 15 мг на добу відповідно дозозалежні. Стабільні концентрації досягаються на 3-5-ту добу.

Безперервне лікування протягом тривалого періоду (наприклад 6 місяців) не призводило до змін фармакокінетичних параметрів порівняно з параметрами після 2-х тижнів перорального застосування мелоксикаму по 15 мг на добу. Будь-які зміни є також малоймовірними, навіть при тривалому лікуванні понад 6 місяців.

Понад 99 % мелоксикаму зв’язується з білками плазми крові, головним чином з альбуміном. Препарат проникає у синовіальну рідину, концентрація його в якій на половину менша, ніж у плазмі крові. Об’єм розподілу низький, у середньому 11 л.

Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рівних частинах з сечею та калом. Менше 5 % добової дози виділяється у незміненому стані з калом, незначна кількість виділяється  з  сечею.  Період  напіввиведення  мелоксикаму  становить

20 годин.

Печінкова та ниркова недостатність суттєво не впливають на фармакокінетику мелоксикаму.

Плазмовий кліренс у середньому становить 8 мл/хв. Кліренс знижується у пацієнтів літнього віку.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки світло-жовтого кольору, круглі, плоскі, з лінією розлому з одного боку. Діаметр приблизно 10,5 мм. Товщина: 2,85  – 3,35 мм.

 

Термін придатності.  2 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Медокемі ЛТД/Medochemie LTD.

 

Місцезнаходження.

1-10, вул. Константинуполес, Лімассол, 3011, Кіпр/