ФТОРОЛІК

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" , м. Харків/ТОВ "ОНКО ДЖЕНЕРІКС", м. Донецьк, Україна/Україна

Міжнародна непатентована назва: Fluorouracil

АТ код: L01BC02

Форма випуску: Розчин для ін'єкцій, 50 мг/мл по 5 мл в ампулах № 10, по 5 мл, 10 мл, 20 мл у флаконах № 1, № 10

Діючі речовини: 1 мл розчину містить фторурацилу 50 мг

Допоміжні речовини: натрію гідроксид, вода для ін’єкцій

Фармакотерапевтична група: Препарати, які застосовуються для лікування онкологічних захворювань

Показання: Паліативна моно- або комбінована з іншими цитостатиками терапія ряду злоякісних пухлин, особливо раку товстої кишки і молочної залози.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/6947/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ФТОРОЛІК

(FTOROLIK)

 

Cклад:

діюча речовина:1 мл розчину містить фторурацилу 50 мг;

допоміжні речовини: натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Структурні аналоги піримідину.

Код АТС L01B C02.

 

Клінічні характеристики.

 

Показання.

Паліативна моно- або комбінована з іншими цитостатиками терапія ряду злоякісних пухлин, особливо раку товстої кишки і молочної залози.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до фторурацилу або до інших компонентів препарату.

Виснаження або пригнічення кісткового мозку після променевої терапії або після лікування іншими протипухлинними засобами.

Не застосовують для лікування доброякісних пухлин.

Одночасне застосування з бривудином, соривудином або з їх аналогами – потужними інгібіторами ферменту дигідропіримідину дегідрогенази, який руйнує фторурацил.

Значні відхилення кількості формених елементів у крові.

Кровотечі.

Стоматити, виразки слизової оболонки рота і шлунково-кишкового тракту.

Тяжка діарея.

Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок.

Тяжкі інфекційні захворювання.

Рівень білірубіну у плазмі крові > 85 мкмоль/л.

У період лікування фторурацилом необхідно уникати активної вакцинації.

Препарат абсолютно протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

 

Спосіб застосування та дози.

Фторолік вводять шляхом внутрішньовенних ін’єкцій або внутрішньовенних інфузій, або інтраартеріальних інфузій.

 

 

 

Дорослі

Підбір відповідної дози і схему терапії визначають індивідуально, залежно від стану пацієнта, типу раку, який необхідно лікувати, а також залежно від того, застосовують Фторолік як монотерапію чи у комбінації з іншими видами терапії.

Починати лікування необхідно в умовах стаціонару. Загальна добова доза не повинна перевищувати 1 г. Зазвичай дози визначають із розрахунку на 1 кг реальної маси тіла пацієнта, однак хворим зі значною надмірною масою тіла, набряками, асцитом та іншими формами аномальної затримки рідини в організмі дози визначають з розрахунку на кілограм ідеальної маси тіла.

Зниження дози рекомендується хворим у таких випадках:

1. Кахексія.

2.     Тяжка хірургічна операція у попередні 30 днів.

3.     Погіршення функції кісткового мозку.

4.     Наявність порушень функції печінки або нирок.

Дози для дорослих

Рекомендується нижчезазначений режим для застосування Фтороліку у вигляді монотерапії.

Початок лікування

Під час початкового курсу терапії засіб можна вводити шляхом інфузії або ін’єкції. Перевага надається інфузії, оскільки при такому способі введення виникає менше токсичних ефектів.

Внутрішньовенна інфузія

15 мг/кг маси тіла, але не більше 1 г на інфузію, розвести 500 мл 5 % розчину глюкози або 0,9 % розчину натрію хлориду і ввести шляхом внутрішньовенної інфузії по 40 крапель за хвилину протягом 4 годин.

Альтернативно добову дозу можна ввести шляхом інфузії протягом 30-60 хв або шляхом безперервної 24-годинної внутрішньовенної інфузії. У наступні дні засіб вводять у тій же дозі до появи токсичних ефектів або поки загальна доза не досягне 12-15 г.

Внутрішньовенна ін’єкція

Фторолік слід розводити тільки 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози. Фторолік не можна змішувати з іншими препаратами в одному інфузійному розчині. По 12 мг/кг маси тіла можна вводити щодня протягом 3 днів. При відсутності ознак токсичних ефектів альтернативно можна продовжувати введення в дозі 6 мг/кг маси тіла у п’ятий, сьомий і дев’ятий дні курсу.

Альтернативний режим – 15 мг/кг маси тіла як одноразове внутрішньовенне введення 2 рази на тиждень.

Інтраартеріальна інфузія

Добову дозу 5–7,5 мг на 1 кг маси тіла вводять шляхом безперервної 24-годинної інтраартеріальної інфузії.

Підтримуюча терапія

Початковий інтенсивний курс може супроводжуватися підтримуючою терапією, якщо немає жодних значних токсичних ефектів. У таких випадках токсичні побічні ефекти мають зникнути перед початком підтримуючої терапії.

Початковий курс лікування Фтороліком можна повторити через 4–6 тижнів після отримання останньої дози або альтернативно лікування можна продовжити з подальшим внутрішньовенним введенням 5–15 мг/кг маси тіла на тиждень.

Ця послідовність становить курс терапії. Деякі пацієнти отримали до 30 г препарату на курс, по 1 г на добу (максимальна добова доза). Сучасніший альтернативний метод полягає в тому, щоб застосовувати дози 15 мг/кг маси тіла внутрішньовенно 1 раз на тиждень протягом усього курсу лікування. Це усуває необхідність застосовувати препарат щоденно.

 

У комбінації з радіотерапією

Стандартні дози препарату можна застосовувати у комбінації з радіотерапією при наявності у пацієнтів деяких типів метастазів у легенях і для полегшення болю, спричиненого рецидивуючим неоперабельним новоутворенням.

Пацієнти літнього віку

Корекція дози не потрібна.

 

Побічні реакції.

Інфекціії та інвазії: інфекційні захворювання, сепсис.

Загальні розлади: пропасниця, слабкість, утома.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія (зазвичай через 9-14 днів після кожного курсу; найнижчий рівень лейкоцитів відзначається через 9-14, рідше – через 20 днів; відновлюється приблизно через 30 днів), нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку.

З боку імунної системи: алергічні реакції, в тому числі шкірні, анафілактичний шок.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: носові кровотечі (епістаксис), задишка (диспное), бронхоспазм.

Метаболічні розлади: гіперурикемія.

З боку нервової системи: гострий мозочковий синдром (атаксія, ністагм), головний біль, запаморочення, дезорієнтація, ейфорія, сонливість, симптоми лейкоенцефалопатії: втрата пам’яті, парестезія, летаргія, слабкість м’язів, порушення мовлення, кома, судоми; периферична нейропатія.

При комбінованій хіміотерапії (зокрема, фторурацилом у поєднанні з мітоміцином С або цисплатином) відмічалися випадки інфаркту головного мозку.

Можливий транзиторний оборотний церебральний синдром, при якому спостерігаються атаксія, сплутаність свідомості та екстрапірамідні рухові і кортикальні розлади. Зазвичай зазначені явища зникають після відміни препарату.

Порушення з боку органів зору: кон’юнктивіт, сльозотеча, стеноз слізних канальців, порушення зору, світлобоязнь, неврит зорового нерва, катаракта, сліпота (при високих дозах), окорухові розлади.

Кардіальні порушення: біль у грудях, ішемія, тахікардія, аритмія, відхилення на ЕКГ, дисфункція лівого шлуночка, міокардит, кардіоміопатія, інфаркт міокарда, кардіогенний шок, окремі випадки зупинки серця та раптової серцевої смерті. Явища токсичного впливу на серцево-судинну систему пацієнтів, в анамнезі яких наявні або відсутні серцеві захворювання.

Судинні розлади: артеріальна гіпотензія, розширення вен, тромбофлебіт, тромбоемболії, васкуліт.

Шлунково-кишкові розлади: запалення слизових оболонок (зокрема стоматит, езофагіт, фарингіт, проктит), зниження апетиту, порушення смакових відчуттів, нудота, блювання, печія, діарея, дискомфорт у животі, анорексія, виразки шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові кровотечі.

Розлади гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, ушкодження клітин печінки, летальний некроз печінки.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: алопеція, дерматит, гіперпігментація або депігментація у вигляді смуг поблизу вен, зміни нігтів, випадання нігтів, сухість і тріщини шкіри, синдром долонно-підошовної еритродизестезії (відчуття поколювання в кистях і стопах з подальшою появою болю, гіперемії і набряків), ерозії, еритема, висипання, кропив’янка, свербіж, фотосенсибілізація, телеангіектазія.

З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини: м’язова слабкість, некроз носових кісток, синдром Рейно.

З боку нирок і сечовивідної системи: ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи: порушення сперматогенезу і овуляції.

Ендокринні розлади: підвищення рівня загального тироксину (Т4) і загального трийодтироніну (Т3) в сироватці без підвищення вільного Т4 і тиреотропіну без клінічних ознак гіпертиреозу.

Лабораторні показники: відмічалися поодинокі випадки збільшення протромбінового часу при комбінованому застосуванні фторурацилу і варфарину.

Ризик розвитку тяжких і тривалих побічних реакцій невдовзі після початку лікування флюороурацилом найвищий у пацієнтів з низькими рівнями активності дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД) (з будь-якої причини, зокрема внаслідок прийому інгібіторів ДПД типу енілурацилу або противірусного препарату соривудину). Рекомендується контролювати активність ДПД на початку лікування.

 

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, діарея, виразка шлунка і кровотеча, пригнічення діяльності кісткового мозку (включаючи тромбоцитопенію, лейкопенію і агранулоцитоз).

Лікування: специфічний антидот не відомий. Пацієнтам необхідно проводити аналізи крові протягом 4 тижнів. Якщо симптоми передозування ще проявляються, слід проводити відповідну терапію.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Фторурацил не можна застосовувати під час вагітності. Жінки репродуктивного віку повинні застосовувати ефективні контрацептивні заходи. На час лікування необхідно припинити годування груддю.

 

Діти.

Рекомендації щодо лікування фторурацилом дітей не розроблені, тому не слід застосовувати цей препарат у педіатричній практиці.

 

Особливі заходи безпеки.

Слід дотримуватися необхідних правил застосування та утилізації препарату. Розведення фторурацилу повинен проводити навчений персонал у спеціально обладнаному місці (у спеціальних шафах з витяжкою) з використанням захисного одягу (одноразових рукавичок, захисних окулярів, масок), дотриманням запобіжних заходів при приготуванні ін’єкційних розчинів і знищенні голок, шприців, ампул і залишку невикористаного препарату.

Необхідно уникати потрапляння розчинів фторурацилу на шкіру і слизові оболонки. Якщо ж це трапилось, їх ретельно промивають водою з милом. При потраплянні розчинів фторурацилу в очі їх необхідно промити великою кількістю води і негайно звернутися за медичною допомогою.

Вагітні медичні працівники не повинні працювати з препаратом.

 

Особливості застосування.

Лікування препаратом Фторолік потрібно здійснювати під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога, що має досвід застосування потужних антиметаболітів. Починати лікування фторурацилом необхідно в умовах стаціонару.

При адекватному лікуванні фторурацилом зазвичай розвивається лейкопенія. Мінімальна кількість лейкоцитів зазвичай спостерігається в період між сьомим і чотирнадцятим днями першого курсу терапії, але іноді мінімум може спостерігатися і через 20 днів. Кількість лейкоцитів зазвичай нормалізується до тридцятого дня.

Рекомендується щодня контролювати кількість тромбоцитів і лейкоцитів і припиняти лікування у разі зниження кількості тромбоцитів до рівня < 100 × 109/л, а лейкоцитів – < 3 × 109/л. При зменшенні кількості лейкоцитів нижче 2 × 109/л, особливо при наявності гранулоцитопенії, рекомендується госпіталізувати пацієнтів у лікарняний ізолятор і вжити заходів для запобігання розвитку системних інфекцій.

Лікування також необхідно припиняти при появі перших ознак стоматиту або виразок ротової порожнини, тяжкої діареї, виразок шлунково-кишкового тракту, кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, а також при кровотечах і крововиливах будь-якої локалізації.

Фторурацил має вузький «коридор безпеки» – різниця між терапевтичними і токсичними дозами невелика. Малоймовірно, що можна досягти терапевтичного ефекту без деякої токсичної дії, тому необхідно ретельно відбирати пацієнтів і підбирати дози.

Фторурацил необхідно з обережністю призначати хворим з порушеннями функції нирок або печінки, а також жовтяницею. Обережність також необхідна при лікуванні пацієнтів, у яких під час попередніх курсів терапії виникав біль у грудях, а також хворим з кардіологічними захворюваннями в анамнезі. У разі тяжких кардіотоксичних ефектів лікування фторурацилом необхідно припинити. Фторурацил може чинити токсичну дію на серце навіть тих пацієнтів, у яких відсутні прояви захворювань серця в анамнезі.

Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів групи високого ризику (які одержували високі дози променевої терапії на ділянку таза, алкілуючі препарати, а також пацієнтів, які перенесли адреналектомію або гіпофізектомію).

Були повідомлення про збільшення токсичних ефектів у хворих із дефіцитом ферменту дегідропіримідиндегідрогенази.

Фермент дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД) відіграє важливу роль у метаболізмі фторурацилу. Аналоги нуклеозидів, такі як бривудин і соривудин, можуть призвести до різкого підвищення в плазмі концентрації фторурацилу або інших фторпіримідинів і, тим самим, відповідно підвищити токсичність. З цієї причини необхідно дотримуватися щонайменше 4-тижневого інтервалу між прийомом фторурацилу та бривудину, соривудину та їх аналогів. У разі випадкового застосування бривудину пацієнтам, які лікуються фторурацилом, необхідно вжити ефективні заходи, щоб зменшити токсичність фторурацилу. Рекомендується негайна госпіталізація. Всі заходи слід спрямувати на запобігання системним інфекціям та дегідратації.

У разі необхідності проводять дослідження активності ферменту ДПД до початку проведення терапії із застосуванням 5-фторпіримідинів.

За пацієнтами, які приймають фенітоїн одночасно з фторурацилом, слід встановити регулярне спостереження, оскільки існує ризик можливого підвищення фенітоїну у плазмі крові.

Під час лікування фторурацилом і протягом 3 місяців після закінчення терапії пацієнти (і чоловіки, і жінки) повинні користуватися відповідними контрацептивними засобами.

Інструкції персоналу

Набирати розчин з флакона/ампули необхідно безпосередньо перед застосуванням.

Якщо в результаті охолодження в препараті утворився осад, його розчиняють шляхом нагрівання до 60 °C та інтенсивного збовтування. Перед застосуванням препарат охолоджують до температури тіла. Якщо осад розчиниться і розчин стане прозорим, препарат придатний для застосування.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Залежно від індивідуальної чутливості Фторолік може впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Під час лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

 

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Було відзначено біохімічний вплив різних агентів на антипухлинну ефективність або токсичність фторурацилу. Загальні препарати, включаючи метотрексат, метронідазол, лейковорин, як і алопуринол і циметидин, можуть впливати на доступність активної речовини. Для досягнення максимальної ефективності при комбінованому застосуванні фторурацилу з метотрексатом останній слід застосувати за 24 години до введення фторурацилу, а не навпаки. У разі комбінації фторурацилу з препаратами, які мають мієлосупресивні властивості, а також при одночасній променевій терапії або променевій терапії, яка проводилася раніше, потрібна корекція дози фторурацилу. Фторурацил може сприяти підвищенню кардіотоксичності препаратів антрациклінового ряду. Амінофеназон, фенілбутазон і сульфаніламіди не слід приймати перед або під час лікування фторурацилом. Алопуринол знижує токсичність та ефективність фторурацилу. Хлордіазепоксид, дисульфірам, гризеофульвін, ізоніазид можуть підвищувати активність фторурацилу. Після тривалого лікування фторурацилом у поєднанні з мітоміцином спостерігається гемолітичний уремічний синдром. Під час лікування фторурацилом не можна проводити вакцинацію живими вакцинами; це стосується також осіб, які контактують із пацієнтами. Препарат посилює дію седативних препаратів, алкоголю. Вінорелбін у поєднанні з фторурацилом може спричинити запалення слизових оболонок.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Фторурацил відноситься до структурних аналогів піримідину і виявляє протипухлинну активність як антиметаболіт нуклеїнового обміну.

Фторурацил пригнічує ріст епітеліальних новоутворень і меншою мірою впливає на пухлини залозного походження. Препарат інактивується у печінці і виявляє виражену гепатотоксичність. Пригнічує імунологічну активність організму.

Фармакокінетика. Легко проходить через гістогематичні бар’єри, включаючи гематоенцефалічний бар’єр, і розподіляється у тканинах (пухлини, кістковий мозок, печінки) і рідинах організму (спиномозкова, позаклітинна). При внутрішньовенному введенні період напіввиведення фторурацилу з плазми становить приблизно 16 хв (у діапазоні 8-20 хв), залежить від введеної дози. Виводиться через дихальні шляхи (60-80 % у вигляді вуглеводу діоксиду) і нирками (приблизно 7-20 % у незміненому вигляді, 90 % – протягом першої години). Протягом 6 годин у незміненому вигляді виводиться з сечею менше 20 % одноразової дози (внутрішньовенне введення). Невелика кількість фторурацилу виводиться з жовчю.

 

Фармацевтичні характеристики.

 

Основні фізико-хімічні властивості: прозора злегка жовтувата рідина.

 

Несумісність.

Несумісний з кальцію фолінатом, карбоплатином, цисплатином, цитарабіном, діазепамом, доксорубіцином, дроперидолом, галію нітратом, метотрексатом, метоклопрамідом, морфієм, ондансетроном, з продуктами для парентерального харчування, вінорельбіном, іншими антрациклінами. Фторолік не можна змішувати з іншими лікарськими препаратами.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати в захищеному від світла місці при температурі від 15 °С до 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

При зберіганні препарату при більш низьких температурах можливе випадання осаду. У цьому випадку ампулу або флакон слід підігріти до температури 60 °С при енергійному струшуванні, після чого препарат необхідно охолодити до температури 35 °С. Якщо осад розчиниться і розчин стане прозорим, препарат придатний для застосування.

 

Упаковка.

Виробник ПАТ «Фармстандарт-БІолІк».

По 5 мл в ампулах № 10; по 5 мл або по 10 мл, або по 20 мл у флаконах № 1 або № 10.

Виробник ТОВ «Онко ДженерІкс».

По 5 мл або по 10 мл, або по 20 мл у флаконах № 1. По 10 пачок з флаконами по 5 мл, по 10 мл або по 20 мл пакують у плівку.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК».

ТОВ «Онко ДженерІкс».

 

Місцезнаходження.

ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК»

61070, Україна, м. Харків, Помірки;

ТОВ «Онко ДженерІкс»

Юридична адреса:

83030, Україна, м. Донецьк, вул. Тамбовська, буд. 2.

Адреса місцезнаходження: