КАРВЕТРЕНД®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ТОВ Тева Оперейшенз Поланд/ТОВ "ПЛІВА Хорватія", Польща/Хорватія

Міжнародна непатентована назва: Carvedilol

АТ код: C07AG02

Форма випуску: Таблетки по 12,5 мг № 28 (14х2) у блістерах в пачці

Діючі речовини: 1 таблетка містить карведилолу 12,5 мг

Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк

Фармакотерапевтична група: Бета-адреноблокатори

Показання: • Хронічна стабільна серцева недостатність помірного або тяжкого ступеня як додаткова терапія.
• Есенціальна гіпертензія.
• Хронічна стабільна стенокардія.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3 роки.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/6591/01/03



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

КАРВЕТРЕНД®

(CARVETREND®)

 

Склад:

діюча речовина: карведилол;

1 таблетка містить карведилолу 3,125 мг, 6,25 мг, 12,5 мг, 25 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк.

 

Лікарська форма. Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група. Блокатори α- та β-адренорецепторів.

Код АТС C07A G02.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

·        Хронічна стабільна серцева недостатність помірного або тяжкого ступеня як додаткова терапія.

·        Есенціальна гіпертензія.

·        Хронічна стабільна стенокардія.

 

Протипоказання.

·         Підвищена чутливість до карведилолу або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;

·         хронічні обструктивні захворювання легенів;

·         виражені порушення функції печінки; 

·         декомпенсована серцева недостатність (ІV класу за NYHA), що потребує внутрішньовенного інотропного лікування;

·         бронхоспазм або бронхіальна астма в анамнезі;

·         атріовентрикулярна блокада ІІ і ІІІ ступеня (крім випадків, коли встановлений постійний 

      кардіостимулятор);

·         виражена брадикардія (<50 ударів/хв);

·         кардіогенний шок;

·         синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоатріальну блокаду);

·         виражена артеріальна  гіпотензія (систолічний тиск <85 мм рт. ст.);

·         метаболічний ацидоз;

·         феохромоцитома (при відсутності адекватного контролю α -блокаторами). 

 

 

 

 

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат приймають перорально, незалежно від вживання їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Проте пацієнтам із серцевою недостатністю рекомендується приймати карведилол під час вживання їжі, щоб подовжити абсорбцію та знизити ризик ортостатичної гіпотензії.

Дозу слід коригувати індивідуально залежно від призначень та ефективності лікування. У будь-якому випадку лікування слід розпочинати з мінімальних ефективних доз. Через              1 годину після застосування рекомендованої початкової дози або після зміни дози рекомендовано вимірювати артеріальний тиск для попередження ризику виникнення артеріальної гіпотензії. Припинення лікування слід здійснювати шляхом поступового зниження  дози  протягом  1-2  тижнів.  При  перериванні  терапії  карведилолом  більш ніж на

2 тижні лікування слід поновлювати з рекомендованої початкової дози та поступово підвищувати її згідно з рекомендаціями щодо дозування препарату.

Хронічна серцева недостатність.

Карветренд® застосовують при серцевій недостатності помірного або тяжкого ступеня як доповнення до загальноприйнятої базової терапії (діуретики, інгібітори АПФ, глікозиди наперстянки та/або судинорозширювальні засоби). Стан пацієнтів повинен бути клінічно стабільним (відсутність змін у NYHA-класі, відсутність випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності), та базова терапія повинна бути постійною протягом щонайменше останніх 4 тижнів перед початком лікування. Додатково пацієнти повинні мати зменшену фракцію викиду лівого шлуночка, частоту серцевих скорочень > 50 уд/хв. та систолічний артеріальний тиск > 85 мм.рт.ст.

Рекомендована початкова доза препарату становить 3,125 мг 2 рази на добу протягом 2-х тижнів. Якщо ця доза переноситься добре, її можна поступово підвищувати через інтервал не менше двох тижнів: спочатку – до 6,25 мг 2 рази на добу, потім – до 12,5 мг 2 рази на добу та зрештою – до 25 мг 2 рази на добу. Кожне наступне підвищення дози має здійснюватися поступово протягом не менше ніж 2 тижнів.

Рекомендована максимальна доза для пацієнтів з легким або помірним ступенем тяжкості серцевої недостатності та масою тіла менше 85 кг становить 25 мг 2 рази на добу (загальна добова доза – 50 мг) та 50 мг 2 рази на добу (загальна добова доза – 100 мг) – для пацієнтів з масою тіла більше 85 кг. Збільшення дози до 50 мг 2 рази на добу необхідно проводити обережно, під ретельним медичним наглядом.

На початку лікування або при збільшенні дози, особливо у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю та/або тих, які приймають діуретики у високих дозах, може виникнути тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності. Це зазвичай не є причиною для відміни лікування, але дозу збільшувати не потрібно. Перед кожним підвищенням дози необхідно оцінити можливі ознаки ускладнення перебігу серцевої недостатності або симптоми, що свідчать про надмірне розширення судин (наприклад, перевірити функцію нирок, масу тіла, показники артеріального тиску, частоту серцевих скорочень та ритм). Ускладнення перебігу серцевої недостатності або затримка рідини лікується призначенням збільшеної дози діуретиків, а дозу Карветренду® не потрібно збільшувати, поки стан пацієнта не стабілізується. Якщо виникла брадикардія або у випадку подовження атріовентрикулярної провідності, у першу чергу, необхідно контролювати рівень дигоксину. Іноді може виникнути необхідність зниження дози Карветренду® або тимчасове припинення лікування. Часто навіть у таких випадках лікування може бути успішно продовжене завдяки титруванню дози Карветренду®. Протягом титрування дози слід регулярно контролювати функцію нирок, рівень тромбоцитів та глюкози (у випадку інсулінонезалежного та/або інсулінозалежного цукрового діабету). Однак після завершення титрування дози частота досліджень може бути зменшена.

Якщо прийом Карветренду® було припинено менше ніж 2 тижні тому, подальше лікування слід розпочинати з дози 3,125 мг 2 рази на добу і поступово збільшувати згідно з вищенаведеними рекомендаціями.

Пацієнти з порушенням ниркової функції.

Дозування необхідно встановлювати індивідуально для кожного пацієнта. Але згідно з фармакокінетичними показниками малоймовірно, що пацієнтам з порушенням функції нирок буде необхідна корекція дози.

Порушення функції печінки помірного ступеня.

Може виникнути необхідність у корекції дози.

Пацієнти літнього віку.

Пацієнти літнього віку можуть  бути чутливішими до впливу Карветренду®, тому потребують більш ретельного нагляду.

Есенціальна гіпертензія.

Карветренд® застосовують для лікування артеріальної гіпертензії у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами, особливо тіазидними діуретиками.  

Рекомендована кількість прийомів карведилолу – 1 раз на добу. Максимальна рекомендована разова доза становить 25 мг, а максимальна рекомендована добова доза - 50 мг.

Дорослі.

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 1 раз на добу протягом перших 2 днів лікування. Потім лікування продовжують у дозі 25 мг на добу. Надалі, при необхідності, дозу можна поступово підвищувати через інтервали не менше 2-х тижнів.

Пацієнти літнього віку.

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 1 раз на добу і може бути достатньою для подальшого лікування. Однак, якщо терапевтичний ефект цієї дози недостатній, її можна поступово підвищувати з інтервалом у 2 тижні або більше.

Хронічна стабільна стенокардія.

Рекомендований режим застосування – 2 рази на добу.

Дорослі.

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу протягом перших 2 днів лікування. Підтримуюча доза становить 25 мг 2 рази на добу. Надалі, при необхідності, дозу можна поступово збільшити з інтервалом у 2 тижні або більше до рекомендованої максимальної дози 100 мг на добу, розподіленої на 2 прийоми.

Пацієнти літнього віку.

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу протягом перших 2 днів лікування. Підтримуюча доза становить 25 мг 2 рази на добу, що є також максимальною рекомендованою добовою дозою.

У випадках, коли пацієнт приймає ß-блокатори, а особливо при наявності ішемічної хвороби серця, відміну Карветренду® необхідно проводити поступово.

 

Побічні реакції.

Частота випадків побічної дії визначається так:

дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко                 (≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (≥1/10000), включаючи поодинокі випадки.

Побічні реакції у пацієнтів із серцевою недостатністю.

З  боку лімфатичної системи та системи крові

Рідко: тромбоцитопенія легкого ступеня.

З  боку нервової системи

Часто: запаморочення та головний біль (зазвичай легкі та спостерігаються на початку лікування), гіпестезія, вертиго.

Рідко: непритомність (включаючи пресинкопе).

З  боку органів зору

Часто: порушення зору.

З  боку серцево-судинної системи

Дуже часто: периферичний набряк, артеріальна гіпертензія, тахікардія.

Часто: брадикардія.

Нечасто: атріовентрикулярна блокада, погіршення перебігу серцевої недостатності.

Судинні порушення

Часто: ортостатична гіпотензія.

З  боку травного тракту

Часто: нудота, діарея, блювання.

Нечасто: запор, періодонтит, мелена.

З  боку опорно-рухового апарату

Рідко: судоми.

З  боку шкіри та підшкірної клітковини

Рідко: дерматит, підвищене потовиділення.

З  боку сечовидільної системи та нирок

Рідко: погіршення функції нирок та розлади ниркової функції у хворих на генералізований атеросклероз та/чи порушення ниркової функції, гематурія, альбумінурія. 

Невідомо: ниркова недостатність.

З  боку репродуктивної системи

Дуже часто: набряк статевих органів.

Загальні розлади та місцеві реакції

Дуже часто: астенія (включаючи підвищену втомлюваність).

Часто: набряки, включаючи генералізовані, периферичні набряки, набряки нижніх кінцівок.

Лабораторні показники

Дуже часто: підвищення температури, анафілактичні реакції, можливі прояви латентного цукрового діабету.

Часто: збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія. Гіпер- чи гіпоглікемія та погіршення контролю глюкози крові у хворих на цукровий діабет.

У хворих із системним атеросклерозом та/або погіршенням функції нирок рідко спостерігалися такі небажані реакції, як гостра ниркова недостатність або погіршення функції нирок.

Протягом титрування дози зрідка може зменшуватися чатота серцевих скорочень.

За винятком запаморочення, порушень зору і брадикардії жоден з описаних вище побічних ефектів не є дозозалежним.

Побічні реакції у хворих з артеріальною гіпертензією та хронічною стабільною стенокардією. Побічні реакції подібні до таких у хворих із серцевою недостатністю, проте їх частота є нижчою.

З  боку лімфатичної системи та системи крові

Дуже рідко: тромбоцитопенія легкого ступеня, лейкопенія.

Рідко: анемія.

З  боку імунної системи

Дуже рідко: алергічні реакції.

Порушення метаболізму й харчування

Часто: гіперхолестеринемія.

Рідко: периферичний набряк.

Психічні розлади

Нечасто: депресія, порушення сну.

З  боку нервової системи

Часто: запаморочення та головний біль*.

Рідко: парестезії, синкопе*.

З  боку органів зору

Часто: зниження сльозовиділення.

Дуже рідко: порушення зору, подразнення слизової оболонки очей.

З  боку серцево-судинної системи

Дуже часто: брадикардія*.

 

Судинні порушення

Дуже часто: ортостатична гіпотензія.

Нечасто: недостатність периферичного кровообігу (холодні кінцівки, хвороба периферичних судин, погіршення переміжної кульгавості та феномену Рейно).

З  боку репродуктивної системи

Дуже рідко: імпотенція.

З  боку респіраторної системи

Часто: бронхіальна астма та диспное у чутливих пацієнтів.

Рідко: закладеність носа, утруднення дихання, грипоподібні симптоми.

Невідомо: набряк легень, бронхіт, пневмонія, інфекції верхніх дихальних шляхів.

З  боку травного тракту

Часто: нудота, біль у животі, діарея.

Рідко: блювання, запор.

Дуже рідко: сухість у роті.

З  боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто: шкірні реакції у вигляді алергічної екзантеми, дерматиту, висипань, кропив’янки, свербежу, симптоми червоного плоского лишаю, підвищене потовиділення, алопеція.

З  боку опорно-рухового апарату

Дуже часто: біль у суглобах.

Часто: біль у кінцівках.

Загальні розлади

Часто: підвищена втомлюваність.

Нечасто: астенія, периферичні набряки.

Лабораторні дослідження

Дуже рідко: підвищення рівня сироваткових трансаміназ, зниження рівня протромбіну, гіпертригліцеридемія, гіпонатріємія, підвищення рівнів лужної фосфатази, креатиніну, сечовини, гіперурикемія.

* Ці реакції спостерігаються  виключно на початку лікування.

Дуже рідко небажані реакції включають стенокардію, атріовентрикулярну блокаду і посилення симптомів у хворих з переміжною кульгавістю або синдромом Рейно.

Побічні реакції, відзначені у постмаркетингових дослідженнях.

З  боку лімфатичної системи та системи крові

Рідко: анемія.

З  боку опорно-рухового апарату

Рідко: атрофія м’язів.

Порушення метаболізму й харчування

Рідко: анорексія.

Лабораторні дослідження

Рідко: зниження маси тіла.

З  боку системи сечовиділення та нирок

Рідко: порушення сечовипускання, нетримання сечі (особливо у жінок), інфекції сечовидільного тракту.

 

Передозування.

Симптоми: передозування може спричинити тяжку артеріальну гіпотензію, брадикардію, серцеву недостатність, кардіогенний шок та зупинку серця. Крім того, можуть виникнути порушення дихання, бронхоспазм, блювання, порушення свідомості, а також генералізовані судоми.

Лікування: шлунковий лаваж та штучно викликане блювання для видалення неабсорбованих залишків лікарського засобу зі шлунка є ефективними протягом перших кількох годин після передозування. 

Окрім звичайних лікувальних заходів, необхідно контролювати життєві показники пацієнта та, при необхідності, коригувати їх у палаті інтенсивної терапії.

Можна вдатися до такої підтримуючої терапії: атропін: 0,5-2 мг внурішньовенно та/або глюкагон 1-10 мг внутрішньовенно (для лікування тяжкої брадикардії). У випадку виникнення у пацієнта рефрактерної брадикардії слід розпочати терапію електронним стимулятором серця. При значній артеріальній гіпотензії можна застосовувати внутрішньовенне введення 0,9 % розчину натрію хлориду з метою збільшення кровонаповнення.

Якщо основним симптомом передозування є периферична вазодилатація, пацієнту слід застосувати введення норепінефрину 5-10 мкг, повторне введення залежить від рівня артеріального тиску.

Для лікування бронхоспазму пацієнту слід застосувати бета-симпатоміметики (у вигляді аерозолю або внутрішньовенно, якщо аерозоль недостатньо ефективний) або теофілін внутрішньовенно.

Якщо у пацієнта виникають судоми, можна ввести діазепам чи клоназепам у вигляді повільної внутрішньовенної ін’єкції.

Тривалість курсу терапії залежить від ступеня передозування; підтримуюче лікування слід продовжувати до стабілізації стану пацієнта.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Клінічний досвід застосування карведилолу у період вагітності обмежений. При застосуванні карведилолу у плода або новонародженого може розвинутися дистрес-синдром (брадикардія, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання, гіпоглікемія і гіпотермія). Тому застосування карведилолу у період вагітності протипоказано. Невідомо, чи проникає карведилол у грудне молоко. Оскільки карведилол може чинити шкідливий вплив на немовлят, на період годування груддю лікування карведилолом слід припинити. 

 

Діти.

Інформації щодо ефективності та безпеки застосування препарату дітям недостатньо, тому його не слід  застосовувати цій віковій категорії.

 

Особливості застосування.  

Слід з особливою обережністю застосовувати препарат при наступних станах: нестабільна або вторинна артеріальна гіпертензія при відсутності достатнього клінічного досвіду, блокада правої ніжки пучка Гіса, гострий кардит, порушення клапанів серця та гемодинамічні порушення. Призначення препарату при нестабільній стенокардії, а також при атріовентрикулярній блокаді  I ступеня потребує особливої обережності, частої реєстрації ЕКГ і пильного медичного спостереження за хворими. При раптовій відміні  препарату можливе посилення  тиреотоксикозу і розвиток  тиреотоксичного кризу.

Лікування слід припиняти, поступово зменшуючи дозу, особливо при хронічній стабільній стенокардії. У разі необхідності протягом періоду відміни можна застосовувати інші антиангінальні засоби.

Застереження, на які необхідно звернути увагу, особливо при лікуванні пацієнтів із серцевою недостатністю.

У більшості випадків пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю карведилол необхідно призначати додатково до терапії діуретиками, інгібіторами АПФ, дигіталісом та/або вазодилататорами. Початок лікування повинен проходити у стаціонарі  під наглядом лікаря. Терапію можна розпочинати тільки у тому випадку, якщо при проведенні загальноприйнятої базової терапії стан пацієнта є стабільним протягом щонайменше 4 тижнів. Пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю, дефіцитом солей або дегідратацією, пацієнтам літнього віку або з низьким основним рівнем артеріального тиску протягом приблизно 2 годин після прийому першої дози або після підвищення дози необхідний постійний нагляд, оскільки можливий розвиток артеріальної гіпотензії. Артеріальну гіпотензію, що виникла внаслідок надмірного розширення судин, спочатку лікують зменшенням дози діуретиків, а якщо симптоми не зникають, то можна знизити дозу будь-якого інгібітору АПФ. На початку лікування або під час збільшення дози препарату може погіршитися перебіг серцевої недостатності або виникнути затримка рідини. У такому разі необхідно збільшити дозу діуретика. Однак у деяких випадках може виникнути необхідність зменшення дози або відміни препарату. Дозу карведилолу не слід збільшувати, поки симптоми, пов’язані з погіршенням перебігу серцевої недостатності або артеріальною гіпотензією внаслідок надмірного розширення судин, не будуть контрольованими. 

У  пацієнтів  із  серцевою   недостатністю   та   низьким   артеріальним   тиском   (систолічний

< 100 мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця або системним атеросклерозом та/або на тлі ниркової недостатності під час лікування карведилолом спостерігалося погіршення функції нирок, що мало оборотний характер. У пацієнтів із серцевою недостатністю, які мають такі фактори ризику, необхідно контролювати функцію нирок під час титрування дози карведилолу. Якщо спостерігається значне погіршення функції нирок, дозу карведилолу необхідно зменшити або припинити лікування.

Карведилол слід з обережністю призначати хворим із хронічною серцевою недостатністю, які приймають дигіталіс, оскільки ця  комбінація подовжує атріовентрикулярну провідність.

Інші застереження щодо застосування ß-блокаторів загалом.

Речовини з неселективною ß-блокуючою дією можуть провокувати виникнення болю у грудній клітці у пацієнтів зі стенокардією Принцметала. Клінічного досвіду застосування карведилолу таким пацієнтам немає, хоча α-блокуюча дія препарату може запобігти виникненню зазначених симптомів.  Однак Карветренд® необхідно з обережністю призначати пацієнтам з підозрою на стенокардію Принцметала.

Пацієнти з хронічним обструктивним захворюванням легень з тенденцією до бронхоспазму, які не лікуються пероральними або інгаляційними препаратами, повинні приймати карведилол тільки у випадку, якщо можлива користь від його застосування перевищує потенційний ризик.  На початковому етапі лікування карведилолом під час титрування дози пацієнти повинні знаходитися під пильним наглядом, а у випадку бронхоспазму  небхідно знизити дозу карведилолу.

Карведилол може маскувати симптоми гострої гіпоглікемії. У пацієнтів хворих на цукровий діабет і з серцевою недостатністю при застосуванні карведилолу періодично можуть виникати труднощі з контролем рівня глюкози у крові. Таким чином, пацієнтам хворим на цукровий діабет, які приймають карведилол, необхідно, постійно ретельно контролювати рівень глюкози в крові, особливо під час титрування дози і, при необхідності, проводити  корекцію дози протидіабетичних препаратів. Також рівень глюкози у крові слід ретельно контролювати після тривалого періоду голодування.

Карведилол може маскувати ознаки тиреотоксикозу.

Карведилол може спричиняти брадикардію. Якщо ЧСС становить < 55 уд/хв і виникають симптоми, пов’язані з брадикардією, дозу препарату необхідно зменшити.

При одночасному застосуванні карведилолу з блокаторами кальцієвих каналів, такими як верапаміл та дилтіазем, або іншими антиаритмічними препаратами, особливо аміодароном, потрібно контролювати показники артеріального тиску та ЕКГ, тому слід уникати їх одночасного внутрішньовенного застосування.

Необхідно з обережністю призначати карведилол разом із  циметидином, оскільки можливе посилення ефектів препарату.

Пацієнти, які користуються контактними лінзами, повинні бути проінформовані про можливе зменшення сльозовиділення.

Пацієнтам із серйозними реакціями гіперчутливості в анамнезі і тим, хто проходить десенсибілізацію, необхідно з обережністю призначати карведилол, оскільки  ß-блокатори можуть посилювати чутливість до алергенів та серйозність анафілактичних реакцій. Також з обережністю препарат призначають хворим на псоріаз, оскільки це може посилити  шкірні реакції.

Карведилол з обережністю застосовують пацієнтам із захворюваннями периферичних судин і синдромом Рейно, тому що ß-блокатори можуть посилювати симптоми захворювання.

Пацієнти зі зниженим метаболізмом дебризохіну потребують ретельного нагляду на початку лікування.

Карведилол не слід призначати пацієнтам з нестійкою або вторинною артеріальною гіпертензією, ортостазом, гострим запальним захворюванням серця, гемодинамічно значущою обструкцією серцевих клапанів або вивідного тракту, кінцевою стадією захворювання периферичних артерій, при супутній терапії антагоністами рецепторів α1 або антагоністами рецепторів α2, оскільки клінічний досвід застосування карведилолу при наявності вищезазначених станів недостатній.

Лікування α-блокаторами пацієнтів з феохромоцитомою необхідно розпочати до застосування будь-яких ß-блокаторів. Незважаючи на те, що карведилол має як α-, так і ß-блокуючі властивості, рекомендовано з обережністю призначати препарат цій групі пацієнтів, оскільки досвід його застосування пацієнтам з феохромоцитомою недостатній.

Оскільки карведилолу притаманний негативний дромотропний ефект, його з обережністю призначають пацієнтам з блокадою серця першого ступеня.

ß-блокатори знижують ризик виникнення аритмії під час проведення анестезії, але, окрім цього, може підвищитися ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Тому необхідно обережно застосовувати деякі анестетики.

Як і у випадках з іншими ß-блокаторами, терапію карведилолом не можна припиняти раптово. Особливо це стосується пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Лікування карведилолом необхідно припиняти поступово протягом 2 тижнів, наприклад, проводячи зменшення добової дози наполовину кожні 3 дні. У разі необхідності для запобігання загостренню стенокардії одночасно слід розпочати замісну терапію.

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

На початку терапії та при підвищенні дози препарату у процесі лікування слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказане одночасне застосування з дилтіаземом, верапамілом або іншими антиаритмічними засобами класу І (внутрішньовенні) та інгібіторами МАО (за винятком МАО-В).

Серцеві глікозиди. При одночасному застосуванні карведилолу та дигоксину спостерігалося підвищення рівноважних концентрацій дигоксину приблизно на 16 % та дигітоксину приблизно на 13 % у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Рекомендується контролювати концентрації дигоксину у плазмі крові на початку, у кінці або при коригуванні терапії карведилолом. Одночасне застосування карведилолу та серцевих глікозидів може викликати подовження атріовентрикулярної провідності.

Слід уважно спостерігати за станом пацієнтів, які застосовують ß-блокатори або засоби, що знижують рівень катехоламінів (наприклад, резерпін чи інгібітори МАО), внаслідок можливої появи ознак артеріальної гіпотензії та/чи тяжкої брадикардії.

Інші антигіпертензивні препарати. Карведилол може потенціювати дію інших антигіпертензивних препаратів (наприклад, антагоністів α1-рецепторів). Можуть також посилитися побічні гіпотензивні ефекти, наприклад, барбітуратів, фенотіазинів, трициклічних антидепресантів, вазодилататорів та алкоголю.

Циклоспорин. Оскільки терапія карведилолом підвищує концентрацію циклоспорину у плазмі крові, рекомендується контролювати цей показник.

Протидіабетичні препарати, включаючи інсулін. Оскільки здатність інсуліну та інших протидіабетичних препаратів знижувати рівень глюкози у крові може потенціюватися, а карведилол може маскувати симптоми гіпоглікемії, важливо регулярно визначати рівні глюкози у крові.

Клонідин. При відміні комбінованої терапії карведилолом та клонідином карведилол слід відмінити за кілька днів до поступового зниження дози клонідину.

Інгаляційні анестетики. При анестезії слід враховувати негативні ізотропні та гіпотензивні взаємодії карведилолу та анестетиків.

Препарати, що інгібують або індукують ферменти системи цитохрому Р450. Пацієнти, які застосовують препарати, що індукують ферменти системи цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин та барбітурати) або інгібують їх (наприклад, циметидин, кетоконазол, флуоксетин, галоперидол, верапаміл, еритроміцин), повинні перебувати під ретельним наглядом під час одночасного прийому карведилолу, оскільки індуктори ферментів можуть знизити концентрацію карведилолу у сироватці крові, а інгібітори – підвищити її.

НПЗЗ, естрогени та кортикостероїди. Антигіпертензивний ефект карведилолу послаблюється при супутньому застосуванні препаратів, що затримують рідину і натрій в організмі.

Дія симпатоміметиків, α-міметиків та ß-міметиків. При одночасному застосуванні посилюється вазоконстрикція.

Міорелаксанти. При комбінації карведилолу з міорелаксантами посилюється нейром’язова блокада.

Ерготамін. При одночасному застосуванні посилюється нейром’язова блокада.

Похідні ксантину. Слід з обережністю застосовувати з похідними ксантину (амінофілін, теофілін) через зменшення  β-адреноблокуючої дії.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Карведилол – судинорозширювальний неселективний b-блокатор з антиоксидантними властивостями, селективний блокатор α1-адренорецепторів. Карведилол знижує периферичний судинний опір шляхом селективного блокування α1-адренорецепторів та пригнічення ренін-ангіотензинової системи шляхом неселективної блокади                                  b-адренорецепторів. При цьому активність реніну плазми крові знижується, тому затримка рідини виникає рідко. Карведилол не має  внутрішньої симпатоміметичної активності, володіє мембраностабілізуючими властивостями. Карведилол є двостереоізомерним рацематом. Блокування ß1- і ß2-адренергічних рецепторів відбувається в основному завдяки енантіомеру S(-), в той час як α1-блокуюча дія реалізується обома S(-) та R(+) енантіомерами. Карведилол є потужним антиоксидантом і поглиначем вільних радикалів.

При лікуванні артеріальної гіпертензії карведилолом зниження артеріального тиску не супроводжується характерним для β-блокаторів посиленням загального периферичного опору судин та зміною ниркового кровотоку.

При лікуванні пацієнтів зі стенокардією карведилол попереджує ішемію міокарда та біль. У пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка або застійною серцевою недостатністю карведилол виявляє позитивний ефект на гемодинаміку, а також на фракцію викиду та розмір лівого шлуночка.

Карведилол не впливає на обмін ліпідів.

Фармакокінетика.

Абсолютна біодоступність карведилолу становить приблизно 25-30 % для R-форми та 15 % для  S-форми.  Максимальна  концентрація   у   плазмі   крові   досягається   приблизно   через

1 годину. Співвідношення між дозою та концентрацією у плазмі крові є лінійним.

Їжа не впливає на біодоступніть карведилолу.

Карведилол є високоліпофільною речовиною. Приблизно 98-99 % карведилолу зв’язується з протеїнами плазми крові. Об'єм розподілу становить приблизно 2 л/кг. 60-75 % абсорбованого препарату метаболізується при «першому проходженні» через печінку.

Період напіввиведення карведилолу становить від 6 до 10 годин. Плазмовий кліренс становить 590 мл/хв. Елімінація відбувається, головним чином, з жовчю. Карведилол виділяється, в основному, з калом. Частина препарату виводиться нирками у вигляді метаболітів. Карведилол метаболізується у печінці, в основному шляхом окиснення та глюкуронізації ароматичного кільця. Метаболіти чинять виражену антиоксидантну та адреноблокуючу дію.

Концентрація у плазмі крові у літніх пацієнтів приблизно на 50 % вище, ніж у молодих.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією з помірною (кліренс креатиніну 20-30 мл/хв) або тяжкою (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) нирковою недостатністю, спостерігалося підвищення концентрації карведилолу у плазмі крові приблизно на 40-55 % порівняно з пацієнтами з нормальною нирковою функцією.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі чи майже білі круглі двоопуклі таблетки з відповідною насічкою «СА3», або «СА6», або «СА12», або «СА25» з одного боку.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери в картонній коробці для таблеток 3,125 мг, 6,25 мг та 12,5 мг. По 28 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці для таблеток 25 мг.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

ТОВ Тева Оперейшнз Поланд.

ТОВ «ПЛІВА Хорватія».

                

Місцезнаходження.

Вул. Могильська 80, 31-546 Краків, Польща.