МЕТРОНІДАЗОЛ

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ВАТ "Лубнифарм", м. Лубни, Полтавська обл., Україна

Міжнародна непатентована назва: Metronidazole

АТ код: J01XD01, P01AB01

Форма випуску: Таблетки по 250 мг № 10, № 20 (10х2) у блістерах

Діючі речовини: 1 таблетка містить метронідазолу, у перерахунку на 100 % вміст метронідазолу 250 мг (0,25 г)

Допоміжні речовини: метилцелюлоза, крохмаль картопляний, кальцію стеарат

Фармакотерапевтична група: Препарати для лікування протозойних інфекцій

Показання: Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: амебіаз; урогенітальний трихомоніаз; неспецифічні вагініти; лямбліоз; хірургічні інфекції, спричинені чутливими до метронідазолу анаеробними мікроорганізмами; заміна внутрішньовенного лікування інфекцій, спричинених чутливими до метронідазолу анаеробними мікроорганізмами.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/6538/01/01

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

МЕТРОНІДАЗОЛ

(METRONIDAZOLE)

                                                                        

 

Склад:

діюча речовина: metronidazole;

1 таблетка містить метронідазолу, у перерахунку на 100 % вміст метронідазолу 250 мг (0,25 г);

допоміжні речовини: метилцелюлоза, крохмаль картопляний, кальцію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Похідні імідазолу. Код ATC J01X D01.

Антипротозойні препарати. Засоби для лікування амебіазу та інших протозойних захворювань.  Код ATC P01A B01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: амебіаз; урогенітальний трихомоніаз; неспецифічні вагініти; лямбліоз; хірургічні інфекції, спричинені чутливими до метронідазолу анаеробними мікроорганізмами; заміна внутрішньовенного лікування інфекцій, спричинених чутливими до метронідазолу анаеробними мікроорганізмами.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до похідних імідазолу - або до інших компонентів препарату. 

Не рекомендується застосовувати препарат у комбінації з дисульфірамом або алкоголем.

 

Спосіб застосування та дози.  

При амебіазі Метронідазол приймають протягом 7 днів.

Дорослі: 1,5 г на добу (за 3 прийоми); діти (з масою тіла ≥ 20 кг): 30-40 мг/кг на добу (1 таблетка 3 рази на добу).

У випадку виникнення абсцесу печінки при амебіазі, дренування або аспірація гною здійснюються одночасно з терапією метронідазолом.

Лямбліоз лікують протягом 5 днів. Дорослим призначають 750-1000 мг Метронідазолу на добу; дітям 10-15 років – 500 мг на добу за 2 прийоми. 

При трихомоніазі у жінок (уретрит і вагініт) Метронідазол призначають на курс лікування протягом 10 днів: по 1 таблетці 2 рази на добу і 1 вагінальний супозиторій (500 мг) на добу. Статевий партнер повинен лікуватись одночасно, незважаючи на наявність або відсутність у нього клінічних ознак трихомонадної інфекції, навіть якщо результат лабораторних тестів негативний.

 

 

 

При трихомоніазі у чоловіків (уретрит) Метронідазол призначають на курс лікування протягом 10 днів: по 1 таблетці 2 рази на добу.

У поодиноких  випадках може бути необхідно підвищити добову дозу до 750 мг або 1 г.

При неспецифічних вагінітах призначають по 500 мг препарату 2 рази на добу протягом 7 днів. Партнер повинен лікуватись одночасно. Для лікування анаеробних інфекцій (терапія першої лінії або замісне лікування) дорослим призначають 1-1,5 г препарату на добу, дітям віком від 6 років (з масою тіла ≥ 16 кг) – із розрахунку 20-30 мг/кг на добу (1 таблетка 2 рази на добу).

 

Побічні реакції.

З боку травного тракту: нудота, блювання, тяжкість/біль в епігастрії, діарея, запор, анорексія, металевий присмак, гіркота і сухість у роті, глосит, стоматит; дуже рідко – панкреатит, підвищення рівня печінкових ферментів, холестатичний гепатит.

З боку серцево-судинної системи: вирівнювання зубця Т на ЕКГ.

З боку органів зору: тимчасові порушення зорових функцій (диплопія, міопія).

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, судоми, підвищена збудливість, депресія, порушення сну, слабкість, галюцинації, випадки енцефалопатії (сплутаність свідомості) і підгострий мозочковий синдром (атаксія, дизартрія, ністагм, тремор, порушення ходи), які минають після припинення прийому препарату; сенсорні периферичні нейропатії; психотичні розлади.

З боку системи кровотворення: лейкопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: кропив’янка, шкірні висипання (у поодиноких випадках – пустульозні висипання), гіперемія, свербіж, фебрильні прояви.

З боку сечостатевої системи: дизурія, цистит, поліурія, енурез, забарвлення сечі у червоно-коричневий колір.

З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.

Інші: артралгія, закладеність носа, гарячка, кандидоз.

 

Передозування.

Прийом одноразової дози не більше 12 г спостерігався під час суїцидальних спроб та випадкового передозування.

Симптоми: нудота, блювання, атаксія; у тяжких випадках – периферична нейропатія і судоми.

Лікування: симптоматичне лікування, гемодіаліз. Специфічного антидоту немає.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у І триместрі вагітності. Призначення препарату у ІІ-ІІІ триместрах вагітності можливе лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

За необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити. Годування груддю можна відновити не раніше ніж через 24-48 годин після завершення лікування.

 

Діти.

Препарат у вигляді таблеток по 250 мг можна застосовувати дітям віком від 6 років.

 

Особливості застосування.  

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями ЦНС, тяжкою печінковою недостатністю і печінковою енцефалопатією, пацієнтам, які лікувалися кортикостероїдами і схильні до появи набряків.

Поява атаксії, запаморочення, сплутаності свідомості потребує припинення терапії препаратом.

Після застосування препарату може розвинутися кандидоз ротової порожнини, піхви або травного тракту, які потребують відповідного лікування.

 

 

 

У випадку терапії препаратом більше 10 днів слід контролювати склад крові: при появі лейкопенії рішення про продовження лікування залежить від ризику розвитку інфекційного процесу.

Якщо в анамнезі є гематологічні розлади або при лікуванні великими дозами метронідазолу та/або довготривалому застосуванні рекомендується регулярно проводити моніторинг кількості лейкоцитів. Якщо розвивається лейкопенія, важливо ретельно зіставити очікувану користь від продовження лікування та можливий ризик.

Препарат може змінювати деякі показники лабораторних досліджень (АЛТ, АСТ, лактатдегідрогенази, тригліцеридів, глюкози), здатний іммобілізувати трепонеми.

Під час прийому Метронідазолу не слід вживати алкоголь через можливість виникнення дисульфірамподібної реакції (антабусний ефект) (почервоніння, блювання, тахікардія).

Необхідно припинити лікування метронідазолом, якщо виникає атаксія, запаморочення або сплутаність свідомості.

У випадку тривалого лікування слід спостерігати за появою ознак розвитку побічних ефектів, таких як центральна та периферична нейропатія (парестезія, атаксія, запаморочення або судомний криз).

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час лікування метронідазолом  можливе виникнення сплутаності свідомості, запаморочення, галюцинацій, судом, тому слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації, що не рекомендуються

Алкоголь: не слід вживати алкогольні напої та приймати препарати, які містять алкоголь, під час лікування метронідазолом та протягом принаймні ще одного дня після його закінчення через можливе виникнення дисульфірамподібної реакції (антабусний ефект) (почервоніння, блювання, тахікардія).

Дисульфірам: повідомляли про випадки делірію, сплутаності свідомості у пацієнтів, які приймали одночасно метронідазол і дисульфірам.

Бусульфан: метронідазол може підвищувати рівні бусульфану в плазмі крові, що може призвести до значного токсичного впливу бусульфану.

Барбітурати: фенобарбітал може посилювати печінковий метаболізм метронідазолу, знижуючи період його напіввиведення з плазми крові до 3 годин.

Фенітоїн: метронідазол інгібує метаболізм фенітоїну при одночасному застосуванні, тобто плазмові концентрації фенітоїну знижуються. З іншого боку, ефективність метронідазолу знижується при одночасному застосуванні з фенітоїном.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю

Пероральна терапія антикоагулянтами: посилення антикоагулянтної дії та підвищений ризик кровотеч, спричинений зменшенням печінкового метаболізму. У разі одночасного застосування слід частіше контролювати протромбіновий час та проводити моніторинг згортальної системи і коригувати антикоагулянтну терапію під час лікування метронідазолом та протягом тижня після його припинення.

Комбінації, які вимагають обережності

5-фторурацил: зниження кліренсу 5-фторурацилу спричиняє підвищення токсичності 5-фторурацилу.

Особливі проблеми стосовно МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення).

Багато випадків підвищення активності пероральних антикоагулянтів спостерігалось у пацієнтів, що лікувались антибіотиками. Факторами ризику можуть бути інфекційні,  запальні захворювання та  загальний  стан  здоров’я.  Важко  визначити роль інфекційної патології та її лікування у частоті

МНС. Однак  деякі види антибактеріальних засобів потребують особливої уваги. Це стосується фторхінолонів, макролідів, циклінів, котримоксазолу та деяких цефалоспоринів.

 

 

 

Вплив на параклінічні тести.

Слід пам`ятати, що метронідазол здатен іммобілізувати трепонеми, а це призводить до помилково позитивного тесту Нельсона.

При одночасному застосуванні Метронідазолу з астемізолом і терфенадином можливі зміни ЕКГ, аритмії, блокади серця, запаморочення.

Антибактеріальна дія метронідазолу підвищується в комбінації з антибіотиками і сульфаніламідами.

Не рекомендується поєднувати з недеполяризуючими міорелаксантами (векуронію бромід).

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Метронідазол – антибактеріальний, антипротозойний засіб. Похідне нітроімідазолу.

Механізм дії обумовлений проникненням всередину мікроорганізму молекули препарату, вбудовуванням його нітрогрупи у дихальний ланцюг найпростіших і анаеробів, що порушує дихальні процеси і спричиняє загибель клітин. У деяких видів анаеробів пригнічує синтез ДНК і спричиняє її деградацію (розрив ниток).

Спектр дії включає найпростіші: Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Lamblia spp., Leishmania spp.; анаеробні грамнегативні мікроорганізми: бактероїди, включаючи групу Bacteroides   (B. fragilis, B. caccae, B. uniformis, B. distasonis, B. ovatus, B. thetaiotaomicron, B. vulgatus); Fusobacterium spp.; Prevotella (P. bivia, P. buccae, P. Disiens); Bilophilia; Prophyromonas; Veilonella spp.; анаеробні грампозитивні палички: Clostridium spp., чутливі штами Eubacterium spp.; анаеробні грампозитивні коки: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. Трихомонацидна дія (загибель приблизно  99 %  вищенаведених  найпростіших)  спостерігається  при  концентрації   препарату 2,5 мкг/мл протягом 24 годин. Для анаеробних мікроорганізмів мінімальна бактеріостатична концентрація, що спричиняє 90 % їх загибелі, становить 8 мкг/мл. Активний щодо Mobiluncus, Mycoplasma hominis, найпростіших Entamoeba histolytica, Balantidium coli.

У поєднанні з амоксициліном виявляє активність стосовно Helicobacter pylori (амоксицилін пригнічує розвиток резистентності до метронідазолу).

До метронідазолу стійкі факультативні анаероби і облігатні аероби. Неактивний відносно видів Actinomyces, Candida albicans.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо швидко і повністю  всмоктується з травного тракту. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату. Біодоступність – не менше 80 %. Максимальна концентрація у крові досягається через 1-3 години після прийому і становить від 6 до 40 мкг/мл залежно від прийнятої дози (після прийому внутрішньо доз 250 мг, 500 мг та 2 г максимальна концентрація у сироватці крові становить 6, 12 і 40 мкг/мл відповідно). Зв’язування з білками плазми крові незначне – менше 20 %. Добре проникає у тканини і рідини організму, створюючи бактерицидні концентрації у більшості тканин і рідин, включаючи легені, нирки, печінку, шкіру, спинно-мозкову рідину, мозок, жовч, слину, сім’яну рідину, піхвовий секрет, амніотичну рідину, порожнини абсцесів; проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри, а також у грудне молоко. Піддається біотрансформації у печінці шляхом гідроксилювання, окиснювання і кон’югації з глукуроновою кислотою; утворює неактивні і активний метаболіти. Основний метаболіт (2-оксиметронідазол) також чинить протипротозойну і протимікробну дію. Період напіввиведення при нормальній функції печінки – 6-12 годин, при алкогольному ураженні печінки подовжується до 10-29 годин. Екскретується нирками (60-80 % прийнятої дози) і кишечником      (6-15 %); у незміненому вигляді виводиться майже 20 %.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: цільні правильні, круглі циліндри, верхня і нижня поверхня яких плоскі, краї поверхонь скошені, з рискою для поділу білого або білого з жовтуватим або зеленуватим відтінком кольору.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

Таблетки по 250 мг № 10 у блістерах; № 20 (№ 10×2) у блістерах.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

ВАТ «Лубнифарм».

 

Місцезнаходження.