Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ВЕНУС РЕМЕДІС ЛІМІТЕД/Напрод Лайф Саінсис Пвт. Лтд., Індія/Індія

Міжнародна непатентована назва: Mitomycin

АТ код: L01DC03

Форма випуску: Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін'єкцій по 10 мг у флаконах № 5

Діючі речовини: 1 флакон містить: мітоміцину 10 мг

Допоміжні речовини: Натрію хлорид

Фармакотерапевтична група: Препарати, які застосовуються для лікування онкологічних захворювань

Показання: Хронічна лімфатична лейкемія, хронічна мієлогенна лейкемія, рак шлунка, колоректальний рак, рак легень, рак підшлункової залози, рак печінки, рак шийки матки, рак ендометрія, рак молочної залози, рак голови та шиї, рак сечового міхура.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/6460/01/02

ІНСТРУКЦІЯ

для  медичного застосування препарату

МІТОМІЦИН-МІЛІ

(MITOMYCIN-MILI)

 

Склад.

Діюча речовина: 1 флакон містить мітоміцину 10 мг, 20 мг;

допоміжна  речовина: натрію хлорид.

 

Лікарська форма.

Ліофілізований порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група.  Протипухлинні антибіотики. Код АТС L01D C03.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Хронічна лімфатична лейкемія, хронічна мієлогенна лейкемія, рак шлунка, колоректальний рак, рак легень, рак підшлункової залози, рак печінки, рак шийки матки, рак ендометрія, рак молочної залози, рак голови та шиї, рак сечового міхура.

 

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату в анамнезі, тромбоцитопенія, порушення згортання крові, підвищена кровоточивість, вагітність та період годування груддю.

У зв’язку з потенційною нефротоксичною дією мітоміцин не слід призначати пацієнтам, у яких рівень креатиніну в сироватці крові перевищує 1,7 мг/л.

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують дорослим внутрішньовенно у вигляді ін’єкції в умовах спеціалізованих лікувальних закладів. Дозу та тривалість лікування встановлюють індивідуально,  залежно від тяжкості захворювання, стану та віку пацієнта.

При періодичному застосуванні Мітоміцин-Мілі застосовується внутрішньовенно повільно (1 мл на хвилину) по 4 – 6 мг на добу  один або два рази на тиждень. 

При послідовному застосуванні Мітоміцин-Мілі застосовується по 2 мг  один раз на добу.

При періодичному застосуванні у високих дозах його вводять по 10–30 мг  від одного до трьох (або більше) разів на тиждень.

Приготування розчину для ін’єкцій. Препарат розчиняють у флаконі з розрахунку      5 мл води для ін'єкцій на 2 мг Мітоміцину-Мілі.

Рак сечового міхура. Для профілактики рецидивів застосовують по 4–10 мг  Мітоміцину-Мілі шляхом введення в сечовий міхур щодня або кожний другий день. З лікувальною метою застосовують по 10–40 мг  Мітоміцину-Мілі  шляхом введення в сечовий міхур один раз на добу. Доза може бути відкоригована відповідно до віку пацієнта і вираженості симптомів.

При необхідності Мітоміцин-Мілі також може бути застосований внутрішньоартеріально, інтрамедулярно, внутрішньоплеврально і внутрішньочеревинно у дозі 2 – 10 мг  щодобово. Доза може бути розподілена на кілька введень залежно від віку пацієнта і тяжкості симптомів.

Після розведення розчин у флаконі можна використовувати лише одноразово. Розчин,  що залишився  після використання, слід утилізувати. 

 

Побічні реакції.

З боку системи кровотворення: мієлосупресія (лейкопенія, тромбоцитопенія, крововиливи, анемія (рідко-мікроангіопатична гемолітична анемія);

з боку  травного тракту та печінки: анорексія, нудота і блювання, діарея, стоматити; порушення функції печінки;

з боку сечовидільної системи: збільшення рівня креатиніну у сироватці крові, гемолітичний уремічний синдром (з можливим розвитком легеневої кровотечі), протеїнурія, гематурія, набряки, цистит, гематурія або атрофія сечового міхура, спричинена інстиляцією препарату; ниркова недостатність;

з боку серцево-судинної системи: рідко – набряки, тромбофлебіт, застійна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія;

з боку шкіри та її похідних: десквамаційний дерматит, целюліт; рідко – алопеція; інфільтрати у місці введення; некроз тканин у разі екстравазації розчину;

алергічні реакції: висипання на шкірі; гарячка;

з боку дихальної системи: рідко – задишка, непродуктивний кашель;  інтерстиціальна пневмонія і легеневий фіброз; дистрессиндром;

з боку центральної нервової системи: головний біль, порушення гостроти зору, сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, підвищена втомлюваність;

інші: рідко - симптоми нездужання, гіпертермія.

 

Передозування.

Симптоми: можливе посилення побічних ефектів.

Лікування: симптоматичне.

 

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Застосовувати препарат у період вагітності заборонено. У період лікування слід припинити годування груддю.

 

Діти.

Препарат не призначають дітям.

 

Особливі заходи безпеки.

У пацієнтів з порушенням функції печінки, нирок,  пригніченням кровотворення у кістковому мозку,  порушеннями, спричиненими інфекційними захворюваннями, особливо у хворих на вітряну віспу (можуть виникати смертельно небезпечні ускладнення),  застосовувати препарат необхідно під постійним наглядом лікаря.

 

Особливості застосування.

Щоб уникнути розвитку ангіалгії, флебіту та тромбозу, внутрішньовенне застосування препарату необхідно проводити дуже повільно, ретельно вибираючи місце і метод проведення ін'єкції.

Внутрішньовенне застосування препарату слід проводити обережно, щоб уникнути позавенозного введення препарату, яке може призвести до склерозу або некрозу тканин. Останній може з’явитися через тривалий час (до кількох тижнів).

Розчин Мітоміцин-Мілі готують безпосередньо перед використанням.

Мітоміцин-Мілі може спричинити серйозні побічні реакції, тому застосування препарату необхідно супроводжувати контролем гематологічних показників та печінкових проб. Через мієлосупресивну дію мітоміцину  1 раз на тиждень під час лікування і не менше 8 тижнів після лікування,  необхідно проводити дослідження складу периферичної крові з обов’язковим підрахунком кількості тромбоцитів, лейкоцитів і визначенням рівня гемоглобіну. В разі, якщо кількість тромбоцитів стає меншою 100 000 в 1 мм3 стандартних одиниць виміру або лейкоцитів менше 4 000 в  1 мм3 стандартних одиниць виміру, а також у разі подальшого зменшення будь-якого з цих показників, мітоміцин необхідно відмінити до нормалізації цих параметрів. При будь-яких відхиленнях від норми слід проводити відповідне корегування – зменшити дозу або відмінити препарат. Тривале застосування препарату проводять з великою обережністю, щоб уникнути можливих тяжких і тривалих побічних реакцій.

Застосовувати Мітоміцин-Мілі у дітей і пацієнтів репродуктивного віку треба з великою обережністю,  зважаючи на можливість впливу на статеві залози.

Було доведено, що при підшкірному введенні Мітоміцину-Мілі мишам, а також при внутрішньочеревному або внутрішньовенному введенні щурам виникали різноманітні пухлини.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. У період лікування слід утримуватися від  керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

 

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При попередньому або одночасному застосуванні Мітоміцину-Мілі та алкалоїдів барвінку виникає задишка і виражений бронхоспазм, дихальна недостатність. Порушення дихання можуть спостерігатися через кілька хвилин або годин після введення алкалоїдів барвінку. Лікування симптоматичне. Описані випадки розвитку гострих порушень дихання  (дистрессиндрому) у пацієнтів, які отримували мітоміцин одночасно з іншими хіміопрепаратами перед хірургічним втручанням, а також випадки, коли розлади дихання  (дистрессиндром) виникали  під час операції у хворих, яким одночасно з мітоміцином застосовували дихальну суміш, яка містила понад 50% О2. У зв’язку із зазначеним до оксигенотерапії таких хворих слід підходити обережно, призначаючи кисень у концентрації, необхідній для забезпечення достатнього насичення артеріальної крові.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Мітоміцин-Мілі має широкий спектр протипухлинної активності і сильної дії проти пересаджених пухлинних клітин, наприклад таких, як карцинома Ерліха, саркома 180, лейкемія Р388, саркома Йошида. Мітоміцин-Мілі здатний інгібувати синтез ДНК, що забезпечує протипухлинний ефект. Доведено, що клітини у другій половині пресинтетичного періоду (G 1) і в першій половині біосинтетичного періоду (S) ДНК найбільш чутливі до цього препарату.

Після одноразового внутрішньовенного введення препарату у різних дозах в онкологічних хворих спостерігаються високі рівні вмісту даного лікарського засобу і мають дозозалежний характер на ранніх стадіях.

Фармакокінетика. При застосуванні Мітоміцину-Мілі в дозі 2 мг він виявляється в сироватці протягом 30 хв, у дозі 10 мг – протягом 60 хв, а при дозуванні 20 мг та     30 мг – протягом 120 хв після застосування.

Введений внутрішньовенно мітоміцин швидко виводиться з плазми крові. Період напіврозпаду після болюсного введення 30 мг мітоміцину становить 17 хв. Кліренс мітоміцину визначається переважно ступенем його метаболізму у печінці, однак він метаболізується і в інших органах. Після одноразового внутрішньовенного застосування Мітоміцину-Мілі в онкологічних хворих через 4 години з сечею виводиться 4,3-3,8% неметаболізованого препарату.