АРКУРОН

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" , м. Харків, Україна

Міжнародна непатентована назва: Pipecuronium bromide

АТ код: M03AC06

Форма випуску: Ліофілізат для розчину для ін'єкцій по 4 мг в ампулах № 10

Діючі речовини: 1 ампула містить піпекуронію броміду 4 мг

Допоміжні речовини: Маніт (Е 421)

Фармакотерапевтична група: Курареподібні препарати

Показання: Відома підвищена чутливість до компонентів препарату (до піпекуронію або до брому). Міастенія.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/6176/01/01

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

АРКУРОН

(ARCURON)

 

 

Cклад:

діюча речовина: 1 ампула містить піпекуронію броміду 4 мг;

допоміжна речовина: маніт (Е 421).

 

Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Міорелаксанти з периферичним механізмом дії.

Код АТС М03А С06.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Міорелаксація на фоні загальної анестезії  для полегшення ендотрахеальної інтубації та проведення хірургічних втручань, що вимагають більш ніж 20-30-хвилинну міорелаксацію.

 

Протипоказання.

Відома підвищена чутливість до компонентів препарату (до піпекуронію або до брому). Міастенія.

 

Спосіб застосування та дози.

Як і у випадках з іншими нервово-м’язовими блокаторами, дозу Аркурону слід підбирати для кожного пацієнта індивідуально, з урахуванням типу анестезії, передбачуваної тривалості хірургічного втручання, можливих взаємодій з іншими лікарськими препаратами, які застосовуються до або під час анестезії, супутніх захворювань і загального стану хворого. Рекомендується застосовувати стимулятор периферичних нервів для забезпечення контролю нервово-м’язового блоку.

Застосовувати препарат внутрішньовенно. Безпосередньо перед введенням 4 мг сухої речовини препарату розчинити у 2 мл 0,9 % розчину натрію хлориду.

Дорослим:

-                   початкова доза для інтубації і наступного хірургічного втручання: 0,06-0,08 мг/кг маси тіла, забезпечує умови для інтубації протягом 150-180 секунд, при цьому тривалість м’язової релаксації 60-90 хвилин;

-                   початкова доза для міорелаксації при інтубації з використанням сукцинілхоліну: 0,05 мг/кг маси тіла, забезпечує 30-60-хвилинну міорелаксацію;

-                   підтримуюча доза: 0,01-0,02 мг/кг маси тіла, забезпечує 30-60-хвилинну міорелаксацію під час хірургічної операції;

-                   пацієнтам з порушеннями функції нирок не рекомендується застосовувати дози, що перевищують 0,04 мг/кг маси тіла.

Дітям:

При комбінованому наркозі початкова доза Аркурону для дітей віком від 1 до 14 років становить 0,08-0,09 мг/кг.

Новонародженим та дітям до 1 року рекомендуються нижчі дози – 0,04-0,06 мг/кг.

Зазначені дози препарату забезпечують релаксацію при 25-35-хвилинному хірургічному втручанні. При необхідності подовження міорелаксації ще на 25-35 хвилин препарат вводять повторно у дозі, що становить 1/3 від початкової дози.

Можливе подовження часу дії препарату у наступних випадках:

- надлишкова маса тіла, ожиріння (при підборі дози слід виходити з ідеальної маси тіла);

- одночасне застосування інгаляційних анестетиків (дозу Аркурону можна зменшити);

- під час інтубації із сукцинілхоліном (Аркурон вводять після зникнення клінічних ознак дії сукцинілхоліну. Як і у випадку з іншими недеполяризуючими міорелаксантами, введення Аркурону після деполяризуючого міорелаксанту може скоротити час, необхідний для настання міорелаксації, і збільшити тривалість максимального ефекту).

Припинення ефекту: при 80-85 % блокаді, виміряної за допомогою стимулятора периферичних нервових волокон, або при частковій блокаді, визначеній за клінічними ознаками, застосування атропіну (дорослим у дозі 0,5-1,25 мг) у комбінації з неостигміном (дорослим у дозі 1-3 мг) або галантаміном (дорослим у дозі 10-30 мг) припиняє міорелаксуючу дію Аркурону.

 

Побічні реакції.

Найбільш частим побічним ефектом недеполяризуючих блокаторів як класу є подовження фармакологічної дії довше періоду часу, необхідного для хірургічного втручання та анестезії. Клінічні прояви можуть варіювати від слабкості скелетних м'язів до глибокого та тривалого паралічу скелетних м'язів, що може призвести до дихальної недостатності або апное.

Судинні розлади: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, інсульт, тромбоз.

Кардіальні порушення: брадикардія, ішемія міокарда, фібриляція передсердь, шлуночкова екстрасистолія.

Метаболічні розлади: підвищення рівня креатиніну, гіпоглікемія, гіперкаліємія.

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: м’язова атрофія, утруднена інтубація.

Порушення з боку нервової системи: гіпестезія, пригнічення центральної нервової системи.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: диспное, пригнічення дихання, ларингоспазм, ателектаз.

Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання, кропив’янка.

Порушення з боку сечовидільної системи: анурія.

З боку імунної системи: алергічні реакції; у поодиноких випадках – анафілактичні та анафілактоїдні реакції.

 

Передозування.

У випадку передозування або тривалої нервово-м’язової блокади штучну вентиляцію легенів продовжують до відновлення спонтанного дихання. На початку відновлення спонтанного дихання як антидот вводять інгібітор ацетилхолінестерази (наприклад неостигмін, піридостигмін, ендрофоній) у відповідній дозі. До відновлення задовільного спонтанного дихання слід проводити ретельний контроль дихальної функції.

 

 

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані, достатні для доказу нешкідливості Аркурону для вагітних або плода, відсутні. Невідомо, чи проникає препарат у грудне молоко. Тому застосування препарату для цієї категорії пацієнтів не рекомендується.

Кесарів розтин.

Застосування Аркурону під час операції кесаревого розтину не змінює показники шкали Апгар, м’язовий тонус і кардіоваскулярну адаптацію новонародженого. Через плаценту проникає лише мінімальна кількість активної речовини препарату і виявляється у крові пуповини.

У вагітних, яким для лікування токсикозу застосовували солі магнію, що посилюють нервово-м’язову блокаду, припинення міорелаксуючого ефекту медикаментозним шляхом може виявитися недостатнім. У таких випадках обов’язково застосовують стимулятор периферичних нервів.

 

Діти.

Препарат застосовують дітям від народження (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

 

Особливості застосування.

Аркурон слід застосовувати винятково в умовах спеціалізованого стаціонару у присутності досвідченого лікаря та при наявності апаратури для проведення ендотрахеальної інтубації, штучної вентиляції легенів, кисневої терапії і препаратів антагоністів.

У медичній літературі описані випадки анафілактичної та анафілактоїдної реакцій при застосуванні міорелаксантів. Незважаючи на відсутність повідомлень про подібну дію Аркурону, препарат слід застосовувати винятково в умовах, що дозволяють негайно приступити до лікування таких станів. Аркурон не викликає вивільнення гістаміну.

Дози Аркурону, що викликають міорелаксацію, не мають істотного кардіоваскулярного ефекту і, на відміну від деяких анестетиків, практично не викликають брадикардію, обумовлену вагусним рефлексом.

З огляду на вищезазначене застосування і дозування ваголітичних препаратів з метою премедикації підлягає ретельній попередній оцінці; слід також врахувати стимулюючий вплив на вагус інших лікарських засобів, що застосовують одночасно, і тип операції.

З метою запобігання відносному передозуванню препарату і забезпечення відповідного контролю за відновленням м’язової активності рекомендується застосовувати стимулятор периферичних нервів.

Необхідно з особливою обережністю вводити препарат пацієнтам з алергією на інші міорелаксанти в анамнезі через можливу перехресну алергію.

На фармакокінетику і/або міорелаксуючий ефект Аркурону можуть впливати наступні фактори:

Ниркова недостатність подовжує дію і час так званого «повернення» хворого.

Нервово-м’язові захворювання: Аркурон призначають з обережністю через можливе у таких випадках як посилення, так і послаблення дії препарату.

Захворювання печінки: застосування Аркурону можливе лише у випадках, коли очікувана користь перевищує можливий негативний вплив.

Злоякісна гіпертермія: ні у ході досліджень Аркурону, ні у клінічній практиці злоякісну гіпертермію не спостерігали. У зв’язку з тим, що міорелаксант ніколи не застосовують без інших лікарських засобів, а також оскільки цей синдром може розвинутися і у відсутності відомих провокуючих факторів, лікар має знати, які бувають ранні ознаки синдрому, методи його діагностики і лікування.

Інше: перед початком анестезії необхідно компенсувати наявні водно-електролітні розлади і порушення рН крові.

Гіпотермія може пролонгувати дію препарату.

Гіпокаліємія, дигіталізація, прийом діуретиків, гіпермагніємія, гіпокальціємія (трансфузія), дегідратація, ацидоз, гіпопротеїнемія, гіперкапнія, кахексія можуть сприяти посиленню і подовженню дії Аркурону.

У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, набряками, а також у осіб похилого віку, у яких зменшена швидкість циркуляції крові, дія препарату може починатись пізніше, ніж зазвичай.

Подібно до інших міорелаксантів Аркурон може частково знижувати тромбопластиновий і протромбіновий час.

Необхідно застосовувати лише свіжоприготовлений розчин.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

У перші 24 години після припинення міорелаксуючої дії Аркурону не рекомендується керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарські препарати, наведені нижче, здатні впливати на Аркурон.

1. Посилюють або подовжують дію:

- інгаляційні анестетики (галотан, метоксифлуран, диетиловий ефір, енфлуран, ізофлуран, циклопропан);

- анестезуючі засоби для внутрішньовенного введення (кетамін, фентаніл, пропанідид, барбітурати, етомідат, γ-гідроксимасляна кислота);

- інші недеполяризуючі міорелаксанти, попереднє застосування сукцинілхоліну;

- деякі антибіотики і хіміотерапевтичні препарати (аміноглікозиди, поліпептиди, імідазоли, метронідазол);

- діуретики, α- і β-блокатори, тіамін, інгібітори МАО, гуанідин, протамін, фенітоїн, антагоністи кальцієвих каналів, солі магнію, лідокаїн для внутрішньовенного введення.

2. Послаблюють дію:

- тривале попереднє застосування глюкокортикостероїдів, неостигміну, едрофонію, піридостигміну, норадреналіну, азатіоприну, теофіліну, калію хлориду, натрію хлориду, кальцію хлориду.

3. Посилюють або послаблюють дію:

- попереднє застосування деполяризуючих міорелаксантів (залежно від дози, тривалості застосування та індивідуальної чутливості пацієнта).

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Піпекуронію бромід є недеполяризуючим нервово-м’язовим блокатором тривалої дії. За рахунок компетитивного зв’язку з нікотин-чутливими рецепторами ацетилхоліну, розташованими у моторних закінченнях поперечносмугастих м’язових волокон, блокує передачу сигналу від нервових закінчень до м’язових волокон. Його антидотами є інгібітори ацетилхолінестерази (наприклад неостигмін, піридостигмін, ендрофоній). На відміну від деполяризуючих міорелаксантів (наприклад сукцинілхолін), піпекуронію бромід не викликає м’язової фасцикуляції. Піпекуронію бромід не чинить гормональної дії.

Навіть у дозах, що у кілька разів перевищують його ефективну дозу, необхідну для 90 % зниження м’язової контрактильності (ЕD90), не має гангліоблокуючої, ваголітичної та симпатоміметичної активності.

За даними досліджень, при збалансованій анестезії дози ЕD50 і ЕD90 піпекуронію броміду становлять 0,03 і 0,05 мг/кг маси тіла відповідно.

Доза, що становить 0,05 мг/кг маси тіла, забезпечує 40-50-хвилинну м’язову релаксацію під час різних операцій.

Максимальна дія піпекуронію броміду залежить від дози і настає через 1,5-5 хвилин. Ефект розвивається швидше за все при дозах, що становлять 0,07-0,08 мг/кг маси тіла. Подальше збільшення дози скорочує час, необхідний для розвитку дії, та істотно подовжує дію препарату.

Фармакокінетика.

При внутрішньовенному введенні початковий об’єм розподілу (Vdc) становить: 110 мл/кг маси тіла; об’єм розподілу у фазі насичення (Vdss) – 300 ± 78 мл/кг; плазмовий кліренс (Cl) – 2,4 ± 0,5 мл/хв/кг; середній час напіввиведення (t1/2) – 121 ± 45 хвилин; середній час присутності (МRT) – 140 хвилин.

При повторному введенні підтримуючих доз кумулятивний ефект несуттєвий, якщо у момент відновлення 25 % початкової контрактильності застосовані дози 0,01-0,02 мг/кг.

75 % препарату виводиться у незмінному стані переважно нирками, 56 % за перші 24 години, а інша кількість – у формі 3-дезацетил-піпекуронію. Печінка також бере участь в елімінації піпекуронію.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок білого або майже білого кольору.

 

Несумісність.

Аркурон не слід змішувати з іншими інфузійними розчинами в одній ємкості.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати у захищеному від світла місці при температурі від 2 °С до 8 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 4 мг в ампулах № 10.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК».

 

Місцезнаходження.