БІОЦИКЛОВІР-БІОФАРМА

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ПрАТ "Біофарма", м. Київ, Україна

Міжнародна непатентована назва: Aciclovir

АТ код: J05AB01

Форма випуску: Порошок для розчину для інфузій по 250 мг у флаконах № 1, № 5

Діючі речовини: 1 флакон містить 250 мг ацикловіру натрію (9-[(2-гідроксиетокси)метил] гуанін, натрієвої солі) у перерахуванні на ацикловір

Допоміжні речовини: відсутні

Фармакотерапевтична група: Противірусні препарати

Показання: Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу.
Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу у хворих з імунодефіцитом.
Лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster.
Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу у новонароджених.
Профілактика цитомегаловірусної інфекції при трансплантації кісткового мозку.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 4 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/5854/01/01



І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

 

БІОЦИКЛОВІР-Біофарма

(ВІОCICLOVIR-Biopharma)

 

Cклад:

діюча речовина:  1 флакон містить 250 мг або 500 мг ацикловіру натрію (9-[(2-гідроксиетокси)метил] гуанін, натрієвої солі) у перерахуванні на ацикловір.

 

Лікарська форма. Порошок  для розчину для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування.

Код АТС J05А B01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу.

Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу у хворих з імунодефіцитом.

Лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster.

Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу у новонароджених.

Профілактика цитомегаловірусної інфекції при трансплантації кісткового мозку.

 

Протипоказання. Гіперчутливість до ацикловіру або до валацикловіру в анамнезі.

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу (за винятком герпетичного енцефаліту) або вірусом Varicella zoster, ацикловір для внутрішньовенного введення слід призначати у дозі 5 мг/кг маси тіла кожні 8 годин.

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster, у хворих з імунодефіцитом або хворих на герпетичний енцефаліт  ацикловір для внутрішньовенного введення слід призначати у дозі 10 мг/кг маси тіла кожні 8 годин за умови нормальної функції нирок.

Для профілактики цитомегаловірусної інфекції при трансплантації кісткового мозку ацикловір призначають у дозі 500 мг/м2 внутрішньовенно 3 рази на добу з 8-годинним інтервалом. Тривалість лікування у цьому випадку – від 5 днів до трансплантації до           30 днів після трансплантації.

Пацієнтам, хворим на ожиріння, слід призначати дозу з розрахунку на ідеальну, а не на реальну масу тіла.

Діти

Дози для дітей від 3 місяців до 12 років розраховуються  на одиницю поверхні тіла.

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу (за винятком герпетичного енцефаліту) або вірусом Varicella zoster, ацикловір для внутрішньовенного введення слід призначати у дозі 250 мг/м2  поверхні тіла кожні 8 годин.

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster, у дітей з імунодефіцитом  або дітей з герпетичним енцефалітом ацикловір для внутрішньовенного введення призначають у дозі 500 мг/м2 поверхні тіла кожні 8 годин за умови нормальної функції нирок.

Дітям від 2 років, яким була проведена трансплантація кісткового мозку, можна застосовувати такі ж дози, як для дорослих.

Дітям із нирковою недостатністю призначають зменшену дозу відповідно до ступеня порушення функції нирок.

Новонароджені

Дозування ацикловіру для внутрішньовенного введення розраховується на основі маси тіла дитини.

Новонародженим з інфекцією, спричиненою вірусом простого герпесу, ацикловір внутрішньовенно призначають у дозі 10 мг/кг маси тіла кожні 8 годин.

Хворі літнього віку

Слід  мати на увазі можливість порушення функції нирок у хворих літнього віку, і дозу препарату слід відповідно змінити. Слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

Хворі з нирковою недостатністю

Внутрішньовенно ацикловір слід з обережністю застосовувати для лікування хворих із нирковою недостатністю. Слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

Нижчезазначені зміни у дозуванні необхідно зробити  залежно від показників кліренсу креатиніну:

 

 

Курс лікування ацикловіром для внутрішньовенного введення зазвичай триває 5 днів, але він може бути змінений  залежно від стану пацієнта та відповідної реакції на терапію. Лікування герпетичного енцефаліту та інфекцій у новонароджених,  спричинених вірусом простого герпесу, триває зазвичай 10 днів.

Тривалість профілактичного застосування ацикловіру для внутрішньовенного введення визначається тривалістю періоду ризику інфікування.

Спосіб введення

Необхідну дозу ацикловіру вводять шляхом повільної внутрішньовенної інфузії  протягом не менше 1 години, незалежно від дози, що вводиться.

Спочатку вміст флакона слід розчинити у відповідному об’ємі води для ін’єкцій або у      0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій. Для одержання розчину, в 1 мл якого буде міститися 25 мг ацикловіру: 250 мг препарату розчиняють у 10 мл рідини.

Після додавання рідини слід злегка струсити флакон, поки його вміст повністю не розчиниться.

Для отримання розчину для внутрішньовенного введення приготований, як зазначено вище, розчин далі розводять до одержання концентрації не більше 5 мг/мл (0,5 %): розчин, що утворився після розчинення 250 мг ацикловіру у 10 мл води для ін’єкцій (або 0,9 % розчині натрію хлориду), додати до обраного розчину для інфузій, як буде зазначено нижче.

Для дітей та немовлят, для яких необхідно звести до мінімуму об’єм рідини, що вводиться, рекомендується 4 мл розведеного розчину (100 мг ацикловіру) додавати до 20 мл рідини для інфузій.

У дорослих рекомендований об’єм рідини для інфузій має бути не менше 100 мл, навіть якщо концентрація ацикловіру буде нижчою за 0,5 %. Тому 100 мл рідини для інфузій необхідно використати для введення ацикловіру у дозах 250 мг та 500 мг (10 або 20 мл розведеного розчину). При необхідності застосування більших доз препарату (500-1000 мг ацикловіру) об’єм рідини для інфузій слід збільшити до 200 мл.

Після розчинення, як рекомендовано вище, ацикловір для внутрішньовенного введення сумісний з нижчезазначеними рідинами для приготування інфузійних розчинів та зберігає стабільність  протягом 12 годин при кімнатній температурі (15-25 °С):

– 0,45 % або 0,9 % розчин натрію хлориду;

– 0,18 % розчин  натрію хлориду  та 4 % розчин глюкози;

– 0,45 % розчин  натрію хлориду та 2,5 % розчин глюкози;

– розчин Гартмана.

При приготуванні розчинів для внутрішньовенних інфузій, як зазначено вище, утворюється концентрація ацикловіру не більше 0,5 %.

У зв’язку з тим, що ацикловір для внутрішньовенного введення не містить будь-яких антимікробних консервантів, розчинення та розведення препарату слід проводити в асептичних умовах безпосередньо перед застосуванням.

Якщо з’являється помутніння або кристалізація, такі розчини непридатні для використання і їх слід знищувати.

 

Побічні реакції.

Побічна дія, відомості про яку наведені нижче, класифікована за органами і системами та за частотою її виникнення. За частотою виникнення розділена на такі категорії: дуже часто (≥ 1 на 10), часто (≥ 1 на 100 та < 1 на 10), нечасто (≥ 1 на 1000 та < 1 на 100), рідко (≥ 1 на 10000 та < 1 на 1000), дуже рідко (< 1 на 10000).

Кров і лімфатична система

Нечасто:  зниження гематологічних показників (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія).

Імунна система

Дуже рідко: анафілаксія.

Психічні розлади та розлади з боку нервової системи

Дуже рідко: головний біль, запаморочення, збудженість, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, судоми, сонливість, енцефалопатія, кома.

Вищенаведені неврологічні реакції є загалом оборотними і зазвичай повідомлялося при застосуванні для лікування хворих нирковою недостатністю та іншими факторами ризику.

Серцево-судинна система

Часто: флебіт.

Респіраторна система та органи грудної клітки

Дуже рідко: задишка.

Гастроентерологічна система

Часто: нудота, блювання.

Дуже рідко: діарея, біль у животі.

Гепатобіліарна система

Часто: оборотне підвищення рівня печінкових ферментів.

Дуже рідко: оборотне підвищення рівня білірубіну, жовтяниця, гепатит.

Шкіра та підшкірні тканини

Часто: свербіж, кропив’янка, висипання (включаючи світлочутливість).

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк.

Нирки та сечовидільна система

Часто: збільшення рівня сечовини та креатиніну у крові.

Це може бути пов’язано із порушенням водно-електролітного обміну. Щоб уникнути цього ефекту, препарат не слід вводити шляхом внутрішньовенного болюсу, а лише шляхом повільної інфузії більш ніж за 1 годину.

Дуже рідко: порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, біль у нирках.

Необхідно підтримувати адекватну гідратацію цих хворих. Ураження нирок, як правило, швидко ліквідується після регідратаційної терапії та/або зменшення  дози або повної відміни препарату. Розвиток гострої ниркової недостатності може спостерігатися у виняткових випадках.

Біль у нирках може бути асоційований із нирковою недостатністю.

Загальні розлади

Дуже рідко: підвищена втомлюваність, гарячка, місцеві запальні реакції.

Тяжкі місцеві запальні реакції спостерігаються при внутрішньовенному введенні ацикловіру, коли він через необачність потрапляє у навколосудинні тканини.

 

Передозування.

При передозуванні ацикловіру шляхом внутрішньовенного введення підвищується рівень сироваткового креатиніну, азоту сечовини крові і, відповідно, з’являється ниркова недостатність. Неврологічними проявами передозування можуть бути сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, судоми та кома.

Ацикловір дуже добре елімінується з крові за допомогою гемодіалізу, тому цей метод можна успішно застосовувати при лікуванні передозування препарату.                                                           

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не виявлено збільшення кількості вроджених вад у дітей, матері яких застосовували ацикловір у період вагітності порівняно із загальною популяцією. Однак застосовувати ацикловір для інфузій потрібно лише у випадках, коли потенційна користь для матері від застосування препарату перевищує можливий ризик для плода.

Призначати ацикловір у період годування груддю слід з урахуванням співвідношення ризик/користь.

 

Діти. Препарат застосовують у педіатричній практиці.

 

Особливості застосування.

Ацикловір виводиться з організму головним чином шляхом ниркового кліренсу, тому хворим із нирковою недостатністю слід дозу зменшувати (див. «Спосіб застосування та дози»). У хворих літнього віку також велика ймовірність порушення функції нирок, тому для цієї групи пацієнтів також можливе зменшення дози. Обидві ці групи (хворі з нирковою недостатністю та хворі літнього віку) є групами ризику з виникненням у них неврологічних побічних реакцій і тому повинні перебувати під пильним контролем для виявлення цих побічних реакцій.

У хворих, які отримують високі дози препарату внутрішньовенно, наприклад для лікування герпетичного енцефаліту, слід брати до уваги показники функції нирок, особливо у випадках дегідратації або наявності ниркової недостатності.

Розведений ацикловір для внутрішньовенних інфузій має рН приблизно 11 і його не слід призначати для перорального прийому. 

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Ацикловір для внутрішньовенного введення головним чином застосовують для лікування хворих, які перебувають на стаціонарному лікуванні, тому зазвичай інформація щодо впливу на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами не завжди є необхідною. Досліджень з вивчення впливу ацикловіру на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами не проводилося, але слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Клінічно важливої взаємодії ацикловіру з іншими медикаментами не було виявлено.

Ацикловір головним чином виділяється у незміненому вигляді нирками шляхом канальцевої секреції, тому будь-які лікарські засоби, що мають аналогічний механізм виділення, можуть збільшувати концентрацію ацикловіру у плазмі крові.

Пробенецид  та циметидин подовжують період напіввиведення ацикловіру та площу під кривою концентрація/час, але внаслідок широкого терапевтичного індексу ацикловіру  коригувати дозу не потрібно.

У пацієнтів, які одночасно лікуються ацикловіром для внутрішньовенного введення та іншими препаратами, що мають аналогічний механізм виділення, можливе потенційне збільшення у плазмі крові концентрації одного або обох препаратів чи їх метаболітів. При одночасному застосуванні з імуносупресантами при лікуванні хворих після трансплантації органів також підвищується у плазмі крові рівень ацикловіру та неактивного метаболіту імуносупресивного препарату.

Обережність (з контролем функції нирок) потрібна також при призначенні ацикловіру для внутрішньовенного введення з препаратами, що впливають на функцію нирок (наприклад циклоспорин, такролімус).

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ацикловір є синтетичним аналогом пуринового нуклеозиду з високою активністю in vitro та in vivo проти вірусів герпесу, що включають вірус простого герпесу І та ІІ типів, вірус Varicella zoster, вірус Епштейн-Барра та цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір має найбільшу активність  відноcно вірусу простого герпесу І типу, далі, у міру зменшення активності, щодо вірусу простого герпесу ІІ типу, вірусу Varicella zoster, вірусу Епштейна-Барра та цитомегаловірусу.

Інгібіторна активність ацикловіру щодо вірусу простого герпесу І типу, вірусу простого герпесу ІІ типу, вірусу Varicella zoster та вірусу Епштейна-Барра високоселективна. Фермент тимідинкіназа у нормальній неінфікованій клітині  не використовує ацикловір як субстрат, тому він має дуже низьку токсичність відносно клітин людини. Проте закодована у вищезазначених вірусах  тимідинкіназа перетворює ацикловір на монофосфат ацикловіру, аналог нуклеозиду, що далі перетворюється на дифосфат, потім на трифосфат. Ацикловіру трифосфат взаємодіє з вірусною ДНК-полімеразою та затримує реплікацію вірусної ДНК.

При тривалих чи повторних  курсах лікування тяжкохворих зі зниженим імунітетом можуть виникати випадки зменшеної чутливості окремих штамів вірусу, які можуть не відповідати на лікування ацикловіром. Більшість клінічних випадків нечутливості пов´язані з дефіцитом вірусної тимідинкінази, однак існують повідомлення про ушкодження тимідинкінази та ДНК-полімерази. In vitro взаємодія окремих вірусів простого герпесу з ацикловіром може також призводити до формування менш чутливих штамів. Взаємозалежність між чутливістю окремих вірусів простого герпесу in vitro та клінічними результатами лікування ацикловіром до кінця не з´ясована.

Фармакокінетика.

У дорослих кінцевий період напіввиведення при внутрішньовенному введенні ацикловіру становить приблизно 2,9 години. Більшість препарату виводиться у незміненому вигляді нирками. Нирковий кліренс ацикловіру істотно вищий за кліренс креатиніну, який вказує на те, що виведення препарату здійснюється нирками не лише шляхом гломерулярної фільтрації, а й тубулярної секреції.

9-карбоксиметоксиметилгуанін є єдиним важливим метаболітом ацикловіру і становить приблизно 10-15 % кількості, що виводиться з сечею. Якщо ацикловір застосовувати через 1 годину після прийому 1 г пробеніциду, кінцевий період напіввиведення та площа під кривою концентрація/час збільшуються на 18 % та 40 % відповідно.

У новонароджених та дітей до 3 місяців кінцевий рівень напіввиведення становив            3,8 години. У пацієнтів літнього віку загальний кліренс знижувався відповідно  віку, що є наслідком зменшення кліренсу креатиніну, а також невеликих змін у кінцевому періоді напіввиведення. 

У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю середній кінцевий рівень напіввиведення становить 19,5 години. Середній рівень напіввиведення ацикловіру під час гемодіалізу становить 5,7 години. Рівень ацикловіру у плазмі крові під час діалізу знижується приблизно на 60 %.

Концентрація  препарату у цереброспінальній рідині становить приблизно 50 % від відповідної концентрації у плазмі крові. Рівень зв´язування з білками плазми крові відносно низький (9-33 %) і не змінюється при взаємодії з іншими лікарськими засобами.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або білуватого кольору порошок, при розчиненні утворюється прозорий безбарвний розчин з рН приблизно 11.

 

Несумісність.

Не слід змішувати препарат з іншими лікарськими засобами в одній ємкості.

 

Термін придатності. 4 роки.

 

Умови  зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Готовий інфузійний розчин стабільний протягом 12 годин при температурі від 15 °С до 25 °С. Розчин не слід зберігати в холодильнику. Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

порошок по 250 мг, 500 мг у флаконах № 1 або № 5.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

ПрАТ «Біофарма».

 

Місцезнаходження.