Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Санофі Вінтроп Індастріа, Франція

Міжнародна непатентована назва: Zopiclone

АТ код: N05CF01

Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою, по 7,5 мг № 20 (20х1)

Діючі речовини: 1 таблетка містить: зопіклону 7,5 мг

Допоміжні речовини: Крохмаль пшеничний; кальцію гідрофосфат дигідрат; лактоза, моногідрат; натрію крохмальгліколят (тип А); магнію стеарат; гіпромелоза; титану діоксид (Е 171)

Фармакотерапевтична група: Снодійні засоби

Показання: Тяжкі розлади сну: ситуативне та тимчасове безсоння.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/5634/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ІМОВАНÒ

 (IMOVANEÒ)

 

Склад:

діюча речовина: зопіклон;

1 таблетка містить зопіклону 7,5 мг;

допоміжні речовини: крохмаль пшеничний; кальцію гідрофосфат дигідрат; лактоза, моногідрат; натрію крохмальгліколят (тип А); магнію стеарат;  гіпромелоза; титану діоксид (Е 171).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Снодійні та седативні засоби. Код ATC N05C F01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.  Тяжкі розлади сну: ситуативне та тимчасове безсоння.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до зопіклону або до будь-якого компонента препарату; тяжка гостра або тяжка хронічна  печінкова недостатність (через ризик енцефалопатії); гостра дихальна недостатність; тяжкий синдром апное під час сну; міастенія; підвищена чутливість чи непереносимість глютену, оскільки препарат містить пшеничний крохмаль (глютен); вроджена галактоземія; синдром мальабсорбції глюкози чи галактози або дефіциту лактази (через вміст у препараті лактози).

Дітячий  вік до 18 років, період вагітності та годування груддю.

 

Спосіб застосування та дози.  

Застосовується внутрішньо.

Дозування

Лікування завжди слід розпочинати з найнижчої ефективної дози, не можна перевищувати максимальну дозу. Препарат слід приймати безпосередньо перед сном!

Звичайні дози:

·       Дорослі віком до 65 років: призначають 7,5 мг на добу, тобто 1 таблетку.

      ●    Літні пацієнти старше 65 років:  3,75 мг на добу; доза 7,5 мг  може бути    застосована  тільки у виняткових випадках.

·       Пацієнти з порушенням функції печінки або з хронічною легеневою недостатністю:   рекомендована доза - 3,75 мг на добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

·       Пацієнти з нирковою недостатністю: лікування повинно розпочинатися з дози

3,75 мг на добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

В усіх випадках  добова доза препарату  ІмованÒ  не повинна перевищувати 7,5 мг.

Тривалість лікування

Лікування повинно бути по можливості недовгочасним. Тривалість курсу лікування не повинна перевищувати 4 тижнів, включаючи період поступового припинення лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Тривалість лікування: ситуативне безсоння – 2 – 5 діб; тимчасове безсоння – 2 – 3 тижні.

У деяких випадках може виникнути необхідність  збільшити тривалість лікування. Тривале лікування призначають після консультації зі спеціалістом.

 

Побічні реакції. Побічні ефекти залежать від дози та індивідуальної чутливості пацієнта.

Побічний ефект, який спостерігається найчастіше – це гіркий присмак у роті.

Побічні неврологічні та психічні ефекти (див. розділ «Особливості застосування»).

- Антероградна амнезія, яка може виникати  при прийманні терапевтичних доз. Ризик зростає пропорційно до дози.

- Поведінкові розлади, змінена свідомість, дратівливість, агресивність, неспокійна поведінка, сомнамбулізм (див. розділ «Особливості застосування»).

- Фізична та психологічна залежність, навіть при прийманні терапевтичних доз, із симптомами відміни або  рикошетним безсонням після припинення лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

- Відчуття сп’яніння, ейфорія, розлади мовлення, порушення координації, депресивні настрої.

- Запаморочення, головний біль, виражена атаксія.

- Сплутаність свідомості, галюцинації, знижена увага чи навіть сонливість (особливо у літніх пацієнтів), безсоння, нічні  жахи, напруження.

- Зміни статевого потягу.

З боку дихальної системи: задишка.

З боку шкіри: висипання, свербіж, які можуть бути симптомами гіперчутливості. Припиніть застосування препарату в разі виникнення симптомів.

З боку органа зору: диплопія.

Побічні системні ефекти: м’язова гіпотонія, астенія, анафілактичні реакції, кропив’янка, ангіоневротичний набряк. 

Із боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, нудота, сухість у роті, блювота, діарея, закреп, анорексія або підвищений апетит.

Обмін речовин: втрата ваги.

З боку м’язово-скелетної системи: м’язова гіпотонія.

З боку печінки: збільшення активності ферментів печінки.

Відхилення від норми результатів лабораторних тестів: дуже рідко – зростання рівнів трансамінази та/або лужної фосфатази, що в поодиноких випадках може спричинити клінічну картину пошкодження печінки.

Синдром відміни повідомлявся при припиненні лікування препартом  Імован® (див. розділ “Особливості застосування”).

 

Передозування.

Передозування може загрожувати життю, особливо у випадках одночасного передозування декількох депресантів центральної нервової системи (включаючи алкоголь).

При прийманні великої кількості зопіклону передозування проявляється, головним чином, у пригніченні центральної нервової системи, що призводить до стану від сонливості до коми, залежно від отриманої дози. Легке передозування проявляється симптомами сплутаності свідомості та млявості.

У більш серйозних випадках спостерігалися атаксія, гіпотонія, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання,  іноді – летальні наслідки.

Якщо пероральне передозування відбулося раніше ніж годину тому, у хворого можна викликати блювання; в інших випадках слід проводити промивання шлунка із захистом дихальних шляхів. Після цього може бути корисним введення активованого вугілля, щоб зменшити абсорбцію препарату.

Рекомендується ретельне спостереження за серцевою та дихальною функціями у спеціалізованому відділенні.

При лікуванні передозування гемодіаліз не є доцільним, оскільки зопіклон має великий об’єм розподілу.

Для діагностики та/або лікування випадкового чи зумисного передозування бензодіазепінів може бути корисним введення флумазенілу.

Флумазеніл має вплив, протилежний дії бензодіазепінів, тому може спричинити появу неврологічних розладів (судоми), особливо у хворих на епілепсію.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Дослідження на тваринах показали відсутність тератогенного впливу зопіклону. На сьогодні існує недостатньо клінічних даних стосовно ефекту під час І триместру вагітності. За аналогією зі спорідненими продуктами (бензодіазепіни):

- може спостерігатися зменшення активних рухів та мінливість частоти серцевих скорочень ембріону при прийманні високих доз зопіклону під час ІІ та/або ІІІ триместрів  вагітності;

- лікування бензодіазепінами  під час вагітності, навіть у низьких дозах, може зумовити появу ознак  абсорбції препарату, таких як аксіальна гіпотонія  та порушення смоктання, і як наслідок - погане набирання маси тіла. Ці ознаки є оборотними, але можуть зберігатися від 1 до 3 тижнів, залежно від періоду напіввиведення призначеного бензодіазепіну. При прийманні високих доз у новонароджених може спостерігатися оборотне пригнічення дихання або апное та гіпотермія. Крім того, в новонароджених може розвинутися синдром відміни, навіть за відсутності ознак абсорбції. Він характеризується, зокрема, такими симптомами у новонароджених, як надмірна збудливість, неспокійність та тремор, що спостерігаються через певний час після народження. Час їх появи залежить від періоду напіввиведення лікарського засобу і може збільшувати тривалість напіввиведення.

Тому в період вагітності (незалежно від її терміну) слід уникати застосування зопіклону.

Якщо ж існує необхідність розпочати лікування зопіклоном під час вагітності, необхідно уникати призначення високих доз та пам’ятати про згадані вище ефекти, спостерігаючи за новонародженим.

Період годування груддю.

У період  годування  груддю зопіклон застосовувати не рекомендується.

 

Діти. Застосування препарату ІмованÒ у дітей не досліджувалося, тому він не рекомендований для цієї  групи пацієнтів.

 

 

Особливості застосування.

Звикання.

Після приймання бензодіазепінів чи їхніх похідних протягом декількох тижнів, заспокійливий чи снодійний вплив однієї й тої самої дози може поступово послаблюватися.

У пацієнтів, у яких період лікування препаратом ІмованÒ не перевищував 4 тижні, спостерігалася відсутність вираженого звикання до препарату.

Залежність.

Лікування бензодіазепінами та їхніми похідними, особливо тривале,  може призводити до фізичної й психологічної фармакозалежності.

Розвитку залежності сприяють декілька факторів: тривалість лікування, доза, наявність в анамнезі залежності до лікарських засобів або інших речовин, включаючи алкоголь, тривожність.

Залежність може розвиватися при терапевтичних дозах і/або у пацієнтів без специфічних факторів ризику.

У  дуже рідкісних випадках залежність від зопіклону спостерігалася при отриманні терапевтичних доз.

Після припинення лікування залежність може призводити до появи симптомів відміни.

Деякі з цих симптомів виникають часто, але є слабкими: безсоння, головний біль, тривожність, міалгія, напруженість м’язів і дратівливість.

Інші симптоми, які виникають дуже рідко: збуджений стан або навіть сплутаність  свідомості, парестезія кінцівок, підвищена чутливість до світла, шуму і фізичного контакту, деперсоналізація, дереалізація, галюцинації та судоми.

Симптоми відміни можуть розвиватися через декілька днів після припинення лікування. При застосуванні бензодіазепінів короткої дії, особливо у високих дозах, симптоми відміни можуть виникнути між двома прийманнями доз.

Ризик залежності може зростати при одночасному лікуванні декількома бензодіазепінами як анксіолітиками  або снодійними.

Також відомі окремі випадки зловживання препаратом.

Рикошетне  безсоння.

Як загострення при безсонні, яке намагалися лікувати за допомогою бензодіазепінів або їхніх похідних, може розвиватися транзиторне рикошетне безсоння.

Амнезія і змінена психомоторна функція.

Протягом декількох годин після приймання таблетки можуть виникати антероградна амнезія і змінена психомоторна функція. Щоб знизити ризик їх розвитку, пацієнт повинен приймати таблетку безпосередньо перед сном (див. розділ «Спосіб застосування та дози») і переконатися, що умови є максимально сприятливими для декількох годин неперервного сну.

Поведінкові розлади.

У деяких пацієнтів бензодіазепіни та їхні похідні можуть спричинити синдром зміни свідомості (різного ступеню) і порушеннями пам’яті та поведінки.

Можуть розвиватися такі симптоми.

-  загострення безсоння, нічні жахи, збуджений стан, нервозність;

-   маячні думки, галюцинації, онейроїдний стан, сплутаність свідомості, психозоподібні симптоми:

-   психічна загальмованість, легка збудливість;

-   ейфорія, дратівливість;    

-   антероградна амнезія;

-   сугестивність (навіюваність).

Ці симптоми можуть супроводжуватися розладами, які є потенційно шкідливими для пацієнта чи інших осіб:

-  аномальна поведінка;

-  аутоагресія чи агресія стосовно інших осіб, особливо якщо члени родини або друзі намагаються завадити хворому робити те, що він бажає;

-  автоматична поведінка з подальшою амнезією.

Поява цих симптомів вимагає припинення лікування.

Сомнамбулізм і пов’язана з цим поведінка:

у хворих, які прийняли зопіклон і повністю не прокинулися, спостерігалися сомнамбулізм та інші види подібної поведінки, коли пацієнт під час сну здійснює керування автомобілем, приготування та споживання їжі, телефонні дзвінки, сексуальні контакти, після чого нічого не пам’ятає.

Застосування разом із зопіклоном алкоголю та інших засобів, які пригнічують ЦНС, підвищує  ризик таких же поведінкових розладів, які виникають при застосуванні зопіклону в дозах, вищих за максимальну рекомендовану дозу.

Для пацієнтів, у яких розвинулися такі розлади поведінки, настійно рекомендується припинити приймання зопіклону (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та розділ «Побічні реакції»).

Ризик  акумуляції  лікарського засобу.

Бензодіазепіни та їхні похідні (так само, як і будь-який інший лікарський засіб залишаються в організмі протягом часу, що дорівнює приблизно 5 періодам напіввиведення (див. розділ «Фармакокінетика»).

У літніх пацієнтів та хворих з порушеннями функції печінки період напіввиведення може бути значно довшим.

Після застосування повторних доз зопіклон або його метаболіти досягають стаціонарного стану набагато пізніше та при більш високому рівні.

Ефективність та безпеку засобу можна оцінювати тільки при досягненні стаціонарного стану.

Може бути необхідна корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Під час клінічних досліджень у пацієнтів з нирковою недостатністю акумуляції зопіклону не спостерігалося (див. розділ  «Фармакокінетика»).

Пацієнти  літнього  віку.

Призначаючи бензодіазепіни чи їхні похідні пацієнтам літнього віку, слід пам’ятати про їхню заспокійливу та/або міорелаксуючу дію, що може стати причиною падінь, які часто мають серйозні наслідки для цієї групи хворих.

 

Запобіжні заходи при застосуванні.

Рекомендується особлива обережність при призначенні пацієнтам, які мають в анамнезі  алкоголізм чи інші види залежності від лікарських засобів або інших речовин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Безсоння може бути ознакою фізичного або психічного розладу. У разі, якщо після короткого періоду лікування безсоння зберігається або загострюється, клінічний діагноз слід оцінити повторно.

 

 

Тривалість  лікування.

Тривалість лікування повинна бути встановлена чітко за показаннями, залежно від виду безсоння у пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти  з великим  депресивним  епізодом.

Бензодіазепіни та їхні похідні не слід призначати у вигляді монотерапії, оскільки в такому разі депресія продовжує свій розвиток і супроводжується незмінним чи підвищеним ризиком суїциду.

Процес поступового припинення лікування.

Пацієнтам потрібно чітко пояснити, як припиняти процес лікування, про необхідність поступового зниження дозування, а також попередити про ризик рикошетного безсоння. Це дозволить мінімізувати будь-яке безсоння, яке може виникнути через симптоми відміни, спричинені припиненням лікування, навіть поступовим.

Пацієнти повинні бути поінформовані про можливий дискомфорт під час періоду поступового припинення лікування.

Пацієнти з дихальною недостатністю.

Призначаючи бензодіазепіни та їхні похідні пацієнтам з дихальною недостатністю, слід пам’ятати про їхню пригнічувальну дію на дихальний центр (особливо тому, що тривожність і неспокій можуть бути  попереджувальними ознаками дихальної декомпенсації, яка вимагає переведення хворого до відділення інтенсивної терапії).

Пацієнти з нирковою недостатністю та літні пацієнти.

Хоча після тривалого застосування не було виявлено акумуляції зопіклону, цій групі пацієнтів рекомендується призначати половину звичайної рекомендованої дози в якості застережного заходу (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та розділ «Особливості застосування»).

Пацієнтів слід застерегти, щоб вони не приймали препарат одночасно з іншими заспокійливими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Слід утримуватись від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

Пацієнтів, які керують транспортними засобами та працюють з механізмами, слід попередити про ризик виникнення сонливості.

Ризик  погіршення уваги ще більше зростає, якщо тривалість сну є недостатньою.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Небажана комбінація:

Алкоголь

 Седативний ефект бензодіазепінів та їх похідних посилюється, якщо їх застосовують у комбінації з алкоголем. Під час лікування заборонено вживати алкоголь і препарати, які його містять.

Комбінації, які бажано брати до уваги:

Не слід призначати одночасно з препаратом ІмованомÒ препарати – депресанти ЦНС: похідні морфіну (аналгетики, протикашльові і замісні терапії при лікуванні наркотичної залежності, відмінні від бупренорфіну), седативні, антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін), нейролептики, барбітурати, анксіолітики, інші снодійні, седативні Н1-антигістамінні засоби, центральні антигіпертензивні засоби, баклофен; талідомід; пізотіфен, оскільки це може призвести до посилення депресії.

Паралельне застосування з похідними морфіну (аналгетики, протикашльові і замісні терапії при лікуванні наркотичної залежності, відмінні від бупренорфіну), збільшує ризик виникнення зупинки дихання, яке у випадку передозування може бути летальним.

Бупренорфін

Підвищений ризик зупинки дихання, що може мати летальний наслідок.

Необхідно ретельно зважити ризик/користь застосування цієї комбінації. Хворого слід  попередити про необхідність суворо дотримуватися дозування, призначеного лікарем.  

Оскільки зопіклон метаболізується ізоензимом цитохром Р450 (СУР) 3А4, рівні в плазмі зопіклону можуть підвищуватись при застосуванні разом з інгібіторами СУР 3А4, такими як еритроміцин, кларитроміцин, кетоконазол, ітраконазол і ритонавір. Може потребуватися зниження дози зопіклону при його призначенні разом з інгібіторами

СУР 3А4.

Навпаки, рівні в плазмі зопіклону можуть знижуватися при застосуванні разом з індукторами СУР 3А4, такими як рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн та St. John`s wort. Може потребуватися підвищення дози зопіклону при його призначенні разом з індукторами СУР 3А4.

 

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Зопіклон належить до групи циклопіролонів та споріднений до фармацевтичного класу бензодіазепінів. Фармакодинамічні ефекти зопіклону є якісно подібними до ефектів інших сполук цього класу: м’язовий релаксант, анксіолітик, заспокійливий та снодійний агент, протисудомний засіб, амнестик (спричиняє порушення пам’яті).

Ці ефекти зумовлені тим, що він діє як специфічний агоніст рецепторів, які належать до макромолекулярного рецепторного комплексу ГАМК-омега у центральній нервовій системі  (які називаються BZ1 та BZ2 і модулюють відкриття каналів для іонів хлору).

Було встановлено, що у людини зопіклон продовжує тривалість сну, поліпшує його якість та зменшує частоту нічних та ранніх пробуджень.

Цей вплив зумовлений характерними електроенцефалографічними характеристиками, які відрізняються від тих, що притаманні для дії бензодіазепінів. Полісомнографічні дослідження показують, що  зопіклон зменшує стадію I та збільшує стадію II сну, підтримує чи подовжує стадії глибокого сну (III та IV) та підтримує парадоксальний (REM) сон.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Зопіклон швидко абсорбується: пікові плазмові концентрації досягаються через 1,5 - 2 години та становлять  30, 60 та 1,15 нг/мл після введення 3,75 мг, 7,5 мг та 15 мг відповідно. Біодоступність становить  близько 80%.

На абсорбцію не впливає час введення, повторне  введення доз і стать пацієнта.

Розподіл

Зопіклон дуже швидко розподіляється із судинного русла. Зв’язування з білками плазми крові є невеликим (близько 45%) та далеким від насичуваного. Ризик лікарських взаємодій внаслідок заміщення на місці зв’язування з білком  дуже низький.

Зменшення концентрації в плазмі крові: між 3,75 мг та 15 мг, і цей процес не залежить від дози. Період напіввиведення становить приблизно 5 годин.

Бензодіазепіни та споріднені до них сполуки перетинають гематоенцефалічний бар’єр та плаценту та екскретуються у молоко матері. При грудному вигодовуванні фармакокінетичні профілі зопіклону в молоці та плазмі крові матері є подібними. Оціночний відсоток дози, який споживається при цьому немовлям, не перевищує 0,2 % дози, отриманої матір’ю за 24 години.

Метаболізм

У печінці відбувається інтенсивний метаболізм зопіклону.

Два основних метаболіти - це N-оксид (є фармакологічно активним у тварин) та

N-деметильоване похідне (фармакологічно не активне у тварин). Видимі періоди їхнього напіввиведення, визначені у дослідженнях виведення із сечею, становлять приблизно 4,5 та 7,5 години, відповідно. Це узгоджується з тим фактом, що після отримання повторних доз (15 мг) протягом 14 днів не спостерігається значної їх акумуляції. Під час досліджень не відмічалося підвищення ферментативної активності у тварин, навіть при введенні високих доз.

Виведення

Низькі показники  ниркового кліренсу незміненого зопіклону (в середньому 8,4 мл/хв), порівняно з плазмовим кліренсом (232 мл/хв), свідчать, що зопіклон виводиться з організму, головним чином, у формі метаболітів. Приблизно 80 % речовини виводиться нирками у вигляді вільних метаболітів (N-оксид та N-деметильоване похідне), а близько 16 % - з фекаліями.

Групи пацієнтів особливого ризику

-  Літні пацієнти: незважаючи на те, що печінковий метаболізм  дещо знижений, а середній період напіввиведення становить 7 годин, під час численних досліджень не було виявлено акумуляції зопіклону в плазмі після повторних введень.

- Пацієнти з нирковою недостатністю: при тривалому застосуванні препарату не відмічалося акумуляції зопіклону та його метаболітів. Зопіклон проникає крізь діалізні мембрани. При лікуванні передозування гемодіаліз не є доцільним, оскільки зопіклон має великий об’єм розподілу.

-  Хворі на цироз печінки: плазмовий кліренс зопіклону значно знижується через уповільнене деметилювання, тому для цих пацієнтів потрібна корекція дозування.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі таблетки еліптичної форми, вкриті оболонкою, з насічкою з одного боку.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі

не вище  + 25 °С.

 

Упаковка. № 20 (20х1): по 20 таблеток у блістері, по  1 блістеру в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За  рецептом.

 

Виробник. Санофі Вінтроп Індастріа, Франція  / Sanofi Winthrop Industrie, Frаnсе.

 

Місцезнаходження. 56, route de Choisy-au-Bac, 60205 Compiegne, Frаnсе.