МІНІРИН

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Феррінг Інтернешнл Сентер СА/Феррінг ГмбХ, Швейцарія/Німеччина

Міжнародна непатентована назва: Desmopressin

АТ код: H01BA02

Форма випуску: Спрей назальний, дозований, 10 мкг/дозу по 50 доз (5 мл) у флаконі (з дозуючим пристроєм, назальним аплікатором та захисним ковпачком)

Діючі речовини: 1 мл (10 доз) спрею містить десмопресину ацетату 0,1 мг (еквівалентно десмопресину основи 0,089 мг)

Допоміжні речовини: Натрію хлорид, лимонної кислоти моногідрат, натрію гідрофосфат дигідрат, бензалконію хлорид, вода очищена

Фармакотерапевтична група: Гормони гіпофіза та гіпоталамуса

Показання: Як антидіуретичний засіб:
лікування нецукрового діабету центрального генезу;
при посттравматичній поліурії та полідипсії при наявності транзиторної недостачі або відсутності антидіуретичного гормона після гіпофізектомії, операції у ділянці гіпофіза або черепномозкової травми.

Як діагностичний засіб:
– для експрес-теста для визначення концентраційної здатності нирок;
– для диференційної діагностики нецукрового діабету.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/5118/01/01

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МІНІРИН

(MINIRIN®)

 

Склад:

діюча речовина: десмопресин;

1 мл (10 доз) спрею містить десмопресину ацетату 0,1 мг (еквівалентно десмопресину основи 0,089 мг);

допоміжні речовини: натрію хлорид, лимонної кислоти моногідрат, натрію гідрофосфат дигідрат, бензалконію хлорид, вода очищена.

 

Лікарська форма. Спрей назальний дозований.

Фармакотерапевтична група.

Препарати гормонів для системного застосування. Гормони задньої  частки гіпофіза.

Код АТС Н01В А02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Як антидіуретичний засіб:

лікування нецукрового діабету центрального генезу;

при посттравматичній поліурії та полідипсії при наявності транзиторної недостачі або відсутності антидіуретичного гормона після гіпофізектомії, операції у ділянці гіпофіза або черепномозкової травми.

 

Як діагностичний засіб:

– для експрес-теста для визначення концентраційної здатності нирок;

– для диференційної діагностики нецукрового діабету.

 

Протипоказання.

– Підвищена  чутливість до десмопресину або до інших  компонентів препарату;

– первинна та психогенна полідипсія, полідипсія у хворих на алкоголізм;

– тяжкі форми класичної хвороби Віллебранда (тип ІІб); зниження активності фактора VIII до 5 % та наявність антител до фактора VIII;

– серцева недостатність та інші стани, що вимагають  призначення  діуретиків;

– гіпонатріємія;

– помірна або виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 50 мл/хв);

– синдром порушення секреції антидіуретичного гормона.

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують інтраназально.

Перед застосуванням слід очистити ніс. Вставити назальний аплікатор точно усередину ніздрі та натиснути один раз. Одне впорскування забезпечує дозу 10 мкг.

Якщо необхідне введення більшої дози, необхідно вводити препарат в іншу ніздрю. При впорскуванні слід спокійно дихати через ніс. Після застосування слід надіти на аплікатор захисний ковпачок.

 

Нецукровий діабет та посттравматичні поліурія та полідипсія центрального генезу.

Доза підбирається індивідуально, однак оптимальною дозою для дорослих є  10 - 20 мкг

1 - 2 рази  на добу. Для дітей доза становить 10 мкг 1 - 2 рази на добу. У випадку появи симптомів затримки рідини та/або гіпонатріємії, лікування слід тимчасово призупинити та дозу відкоригувати.

Слід визначати об’єм та осмоляльність виділеної сечі для того, щоб титрувати дозу до оптимальної. У разі неефективності дозу слід збільшити.

Терапія має бути орієнтована на адекватну тривалість сну та адекватний водний баланс.

 

Експрес-тест для визначення концентраційної здатності нирок та для диференційної діагностики нецукрового діабету.

 

 

Експрес-тест використовують для диференційного діагнозу між нецукровим діабетом та поліуричним синдромом іншого генезу, а також для визначення зниженої концентраційної здатності нирок, пов’язаної з інфекцією сечовивідних шляхів (цистит, пієлонефрит). Також даний тест застосовують для ранньої діагностики тубулоінтерстиціального ураження, наприклад, спричиненого препаратами літію, анальгетиками, хіміотерапевтичними препаратами та імуносупресорами.

Експрес-тест краще усього проводити у першій половині дня. Протягом перших 12 годин після застосування препарату вживання рідини слід обмежити. Дітям віком до 5 років та пацієнтам із захворюваннями серця або артеріальною гіпертензією об’єм рідини, що вживається, слід зменшити в 2 рази.

До початку проведення тесту слід визначити осмоляльність сечі. Після введення десмопресину беруть 2 проби сечі (бажано через 2 та 4 години). Сечу, отриману протягом першої години, слід зібрати окремо та вилити. В обох пробах сечі визначається осмоляльність. Для визначення концентраційної здатності нирок найбільше досягнуте значення осмоляльності порівнюють зі значенням перед дослідженням або з референтним значенням, відповідним віку пацієнта (для дорослих 800 - 1000 мОсм/кг). Низькі значення, відсутність збільшення або невелике збільшення осмоляльності сечі вказують на порушення концентраційної здатності нирок. У разі, якщо осмоляльність сечі значно підвищується, а об’єм сечі значно  зменшується, це означає, що поліурія пов’язана з нецукровим діабетом центрального ґенезу.

 

Побічні реакції.

Надмірне споживання рідини може призвести до гіпергідратації, яка проявляється наступними симптомами: підвищення маси тіла,  гіпонатріємія, в тяжких випадках – виникнення судом, які іноді поєднуються з порушенням свідомості, аж до тривалої втрати свідомості. Це найчастіше зустрічається у дітей віком до 1 року та пацієнтів літнього віку, залежно від їх загального стану.

 

 

Серцево-судинні розлади.

У зв’язку зі збільшенням реабсорбції води може зростати артеріальний тиск, а в деяких випадках може розвинутись (стійка) артеріальна гіпертензія. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця можлива поява нападів стенокардії.

Можливі головний біль, емоційні розлади у дітей.

При зменшенні дози усі ці побічні ефекти, за виключенням алергічних реакцій, зникають.

 

Передозування.

Симптоми передозування можуть виникати при застосуванні занадто високої дози препарату, надмірному вживанні рідини протягом або одразу після застосування десмопресину, неадекватних умовах резорбції препарату при його інтраназальному введенні.

Симптоми:

Збільшення маси тіла (затримка води), головний біль, нудота, незначна артеріальна гіпертензія, тахікардія, «припливи», у тяжких випадках - гіпергідратація та судоми.

Передозування може спостерігатися у дітей раннього віку у зв’язку з недостатньо ретельним підбором дози.

У разі передозування слід зменшити дозу препарату, збільшити інтервал між окремими прийомами або відмінити застосування препарату. Наявність набряку мозку потребує негайної госпіталізації пацієнта у відділення реанімації. Судоми у дітей також потребують негайного інтенсивного лікування.

Специфічного антидоту не існує. Якщо є показання для діуретичної терапії, можливе застосування салуретиків, таких як фуросемід.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Клінічні дослідження застосування назальної форми десмопресину у період вагітності або період годування груддю не виявили жодних ознак негативних наслідків для матері або дитини. Мінірин спрей назальний можна застосовувати протягом вагітності для замісної терапії дефіциту антидіуретичного гормона.

Тільки невелика кількість препарату Мінірин спрей назальний проникає у грудне молоко. Результати аналізу молока матерів, які годували немовлят та приймали високі дози десмопресину (300 мкг інтраназально), свідчать, що кількість десмопресину, яка може передаватися немовляті, значно менша за ту, яка необхідна для впливу на діурез.

Діти.

Застосовують дітям під наглядом дорослих з метою контролю дози препарату.

Тест на концентраційну здатність у дітей віком до 1 року виконують винятково в умовах стаціонару і з наступним спостереженням.

 

Особливості застосування.

Мінірин спрей назальний, слід застосовувати тільки у випадку, коли пероральне застосування неможливе. Лікування слід розпочинати із застосування найнижчих доз, дозу підвищувати поступово, дотримуватися обережності.

При проведенні тесту на концентраційну здатність об’єм рідини має бути обмежений до 0,5 л, особливо за 1 годину до прийому та протягом 8 годин після застосування препарату.

Мінірин спрей назальний слід застосовувати з обережністю: пацієнтам молодого та літнього віку; при станах, які характеризуються водним та/або електролітним дисбалансом; пацієнтам з ризиком підвищення внутрішньочерепного тиску; пацієнтам з ризиком розвитку тромбозів.

При лікуванні нецукрового діабету центрального генезу тяжка гіпонатріємія може бути пов’язана із застосуванням Мінірину спрею назального.

При наявності пошкоджень слизової оболонки носа (наприклад, рубці, набряк) інтраназальне введення може призвести до зміни всмоктування препарату. У цих випадках не слід застосовувати десмопресин інтраназально.

Препарат слід застосовувати з обережністю хворим на муковісцидоз.

Терапія десмопресином без супутнього обмеження вживання рідини може призвести до затримки води та гіпонатріємії, які супроводжуються такими симптомами як збільшення маси тіла, головний біль, нудота та набряки. У тяжких випадках можливий розвиток набряку мозку, судом та коми.

Перед лікуванням переконатися у наявності згоди пацієнта обмежувати вживання рідини. Слід попередити пацієнтів про необхідність уникати перевантаження рідиною (у тому числі при занятті плаванням) та припинити прийом десмопресину на фоні блювання та діареї, поки баланс рідини не відновиться.

Ризик гіпонатріємічних судом може бути зведений до мінімуму за умов підтримки рекомендованої стартової дози та виключення супутнього застосовування препаратів, які підвищують секрецію вазопресину.

Вживання рідини слід зменшити для попередження гіпергідратації та гіпонатріємії у пацієнтів молодого та літнього віку при станах, які характеризуються водним та електролітним дисбалансом та підвищенням внутрішньочерепного тиску.

Наявність затримки рідини можна визначити шляхом моніторингу маси тіла пацієнта, концентрації натрію у плазмі крові або осмоляльності. Збільшення маси тіла може бути пов’язане з передозуванням препарату або частіше через гіпергідратацію.

Бензалконію хлорид, який міститься у препараті як допоміжна речовина, може спричинити набряк слизової оболонки носа, особливо при тривалому застосуванні. Якщо є підозра на таку реакцію (при хронічній закладеності носа),  пацієнта слід перевести на назальну форму препарату без консерванта. Якщо таки препарати недоступні, слід розглянути можливість застосування препарату в іншій лікарський формі.

Бензалконію хлорид може спричинити бронхоспазм.

Лікування десмопресином необхідно перервати у разі розвитку гострих інтеркурентних захворювань, які можуть призвести до порушення балансу електролітів та рідини, таких як: системні інфекції, гастроентерит, підвищення температури.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні з окситоцином слід прийняти до уваги збільшення антидіуретичного ефекту та зниження перфузії матки.

Клофібрат, індометацин та карбамазепін можуть підсилювати антидіуретичний ефект десмопресину, в той час як глібенкламід та солі літію можуть зменшити його.

Хлорпромазин, трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та нестероїдні протизапальні засоби можуть підсилювати антидіуретичний ефект та підвищувати ризик затримки рідини.

Якщо всі вищевказані препарати застосовуються одночасно, слід моніторувати артеріальний тиск, рівень натрію у плазмі та діурез.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Десмопресин – синтетичний аналог природнього гормона L-аргинін-вазопресину, який відрізняється від природного тим, що цистеїн аміногрупи в положенні 1 відсутній, а 8-L-аргінін заміщений на 8-D-аргінін. Ці зміни свідчать, що молекула значною мірою втратила вазопресорний ефект, в той час як антидіуретичний ефект та його тривалість збільшилися.

Десмопресин збільшує проникливість епітелію дистальних відділів звитих канальців для води і підвищує її реабсорбцію із первинної сечі. При інтраназальному введенні десмопресину, доза, яка необхідна для контролю нецукрового діабету, володіє значними індивідуальними відмінностями. У середньому 20 мкг десмопресину інтраназально ефективні протягом 10 годин і більше.

Після інтраназального введення біодоступність десмопресину становить близько 10 %.

Фармакокінетика. Максимальна концентрація у плазмі крові настає приблизно через 50 хв після інтраназального введення десмопресину.

Період напіввиведення становить від 2 до 3 годин. Десмопресин виводиться нирками.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний прозорий розчин.

 

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей, і захищеному від світла місці при температурі не вище  25 °С.

 

Упаковка.

Флакон з темного скла з дозуючим пристроєм, назальним аплікатором та  захисним ковпачком, що містить 50 доз (5 мл). 1 флакон в картонній коробці.

 

Категорія відпуску.  

За рецептом.

 

Виробник.   

Феррінг ГмбХ.

Феррінг Інтернешнл Сентер СА.

 

Місцезнаходження.

Вітланд 11, Постфаш 21 45, Д-24109 Кіль, Німеччина.