Виробник, країна: Напрод Лайф Саінсис Пвт. Лтд./ВІНУС РЕМЕДІС ЛІМІТЕД, Індія/Індія
Міжнародна непатентована назва: Idarubicin
АТ код: L01DB06
Форма випуску: Порошок ліофілізований для розчину для ін'єкцій по 5 мг у флаконах № 1
Діючі речовини: 1 флакон містить: ідарубіцину гідрохлориду 5 мг
Допоміжні речовини: Лактоза
Фармакотерапевтична група: Препарати, які застосовуються для лікування онкологічних захворювань
Показання: Гостра нелімфоцитарна лейкемія (ГНЛЛ), для досягнення ремісії у дорослих, як при первинному зверненні, так і у хворих з рецидивом або при тяжких формах перебігу хвороби: гострий лімфолейкоз (ГЛЛ), як препарат другої черги у дорослих і дітей.
Умови відпуску: за рецептом
Терміни зберігання: 2р
Номер реєстраційного посвідчення: UA/0975/01/01
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕФТРИН
(EFTRIN)
Склад:
діюча речовина: 1 флакон містить ідарубіцину гідрохлориду 5 мг;
допоміжні речовини: лактоза.
Лікарська форма. Порошок ліофілізований для розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протипухлинні антибіотики та споріднені препарати. Антрацикліни та споріднені препарати. Код ATC L01D B06.
Клінічні характеристики.
Показання. Гостра нелімфоцитарна лейкемія (ГНЛЛ), для досягнення ремісії у дорослих, як при первинному зверненні, так і у хворих з рецидивом або при тяжких формах перебігу хвороби: гострий лімфолейкоз (ГЛЛ), як препарат другої черги у дорослих і дітей.
Протипоказання. Тяжкі ураження нирок і печінки. Підвищена чутливість до ідарубіцину, допоміжних речовин та інших антрациклінів. Персистуюча мієлосупресія. Недавній інфаркт міокарда. Тяжкі аритмії. Попереднє лікування максимальними дозами ідарубіцину або іншими антрациклінами.
Спосіб застосування та дози. Ефтрин у флаконах по 5 мг слід розчинити відповідно в 5 мл води для ін'єкцій. Приготований розчин є гіпотонічним і тому слід дотримуватися рекомендацій щодо його введення. Ефтрин слід вводити тільки внутрішньовенно. Отриманий розчин повинен вводитися повільно, протягом 5-10 хвилин з 0,9% розчином натрію хлориду. Попередньо слід впевнитися, що голка правильно введена у вену. Ця методика дає змогу звести до мінімуму ризик тромбозу і перивенозного крововиливу, які можуть призвести до виникнення тяжких форм целюліту або некрозу.
Гостра нелімфоцитарна лейкемія (ГНЛЛ)
Дорослим при гострій нелімфоцитарній лейкемії препарат вводять із розрахунку 12 мг/м2 внутрішньовенно щоденно протягом 3 днів, у поєднанні з цитарабіном. Інша схема застосування при гострій нелімфоцитарній лейкемії - у вигляді монотерапії або у поєднанні з іншими препаратами із розрахунку 8мг/м2 внутрішньовенно щоденно протягом 5 днів.
Гострий лімфолейкоз (ГЛЛ)
При застосуванні препарату у вигляді монотерапії при гострому лімфолейкозі дозу для дорослих встановлюють із розрахунку 12 мг/м2 внутрішньовенно щоденно протягом 3 днів; для дітей - із розрахунку 10 мг/м2внутрішньовенно щоденно протягом 3 днів.
Всі ці схеми використання препарату повинні бути застосовані з урахуванням гематологічного статусу хворого, а також доз інших цитотоксичних препаратів, що призначаються при комбінованому лікуванні.
Побічні реакції. Тяжка мієлосупресія і кардіотоксичність є основними побічними ефектами.
З боку серцево-судинної системи: Міокардіальна токсичність, яка проявляється у вигляді застійної серцевої недостатності з можливим летальним кінцем, гостра, небезпечна для життя аритмія та інші кардіоміопатії можуть розвинутися під час лікування або через декілька тижнів після припинення лікування;
З боку системи кровотворення: Ефтрин значно пригнічує кістковий мозок. Мієлосупресія, головним чином лейкопенія, відзначається у всіх хворих, що отримують терапевтичну дозу цього препарату; тромбоутворення;
З боку шлунково-кишкового тракту:сильна нудота і блювання; запалення слизових оболонок, звичайно слизової оболонки порожнини рота, яке виникає через 3 - 10 днів після початку лікування; езофагіт і діарея;
З боку шкіри ти її похідних: місцеві токсичні прояви, висипання/свербіж, зміни шкіри, гіперпігментація шкіри та нігітв, гіперчутливість до подразнення шкіри, кропив’янка, акральна еритема; облисіння, оборотне у більшості хворих;
З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів печінкових ферментів і білірубіну приблизно в 20 - 30% випадків. Тяжкі, іноді летальні інфекції, пов’язані із застосуванням одного ідарубіцину або у поєднанні з цитарабіном;
З боку ендокринної системи: припливи;
Алергічні прояви: анафілаксія;
З боку нирок та сечовивідних шляхів: забарвлення сечі в червоний колір на 1 – 2 день після початку застосування.
Інші: жар, озноб; інфекції,сепсис/септицемія, вторинна лейкемія, гарячка, шок, гіперуремія
Передозування. Можна припустити, що дуже високі дози ідарубіцину призведуть до розвитку гострих проявів кардіотоксичності у перші 24 години і тяжкої мієлосупресії протягом 1 - 2 тижнів. У цей період слід призначити підтримуючу терапію як основний метод лікування, використовуючи при цьому такі засоби, як переливання крові і догляд за хворим, що допоможе уникнути розвитку рецидиву.
Розвиток пізньої серцевої недостатності спостерігався при застосуванні антрациклінів протягом декількох місяців після передозування. Необхідно встановити пильне спостереження за хворими при появі ознак серцевої недостатності і розпочати лікування, використовуючи традиційні методи.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Дані про можливий несприятливий вплив ідарубіцину на фертильність у людини, а також про його тератогенну дію відсутні. Однак, за експериментальними даними у щурів (але не в кроликів), він має тератогенні і ембріотоксичні властивості. При необхідності застосування Ефтрину в період вагітності, а також коли вагітність виникає під час лікування, хвору слід попередити про можливу небезпеку для плода. Слід також рекомендувати матерям, які проходять курс хіміотерапії цим препаратом, відмовитися на цей час від грудного вигодовування.
Діти. У дітей застосовується при рецидивах гострого лімфолейкозу (ГЛЛ) як друга лінія терапії.
Особливі заходи безпеки. Вміст флакона необхідно зберігати при негативному тиску для зведення до мінімуму аерозольних утворень під час процедури розчинення (особливо обережними слід бути при введенні голки). Під час розчинення слід уникати вдихання будь-яких аерозольних утворень. Пропонуються такі рекомендації, як заходи захисту, що стосуються всіх цитотоксичних препаратів.
· Необхідно організувати навчання персоналу кваліфікованому володінню технічними прийомами при роботі з препаратом;
· від роботи з препаратом слід звільнити вагітних співробітниць;
· персонал, що працює з препаратом, повинен користуватися захисним одягом (захисні окуляри, халати, рукавички і маски для одноразового використання);
· для приготування розчину слід використовувати спеціально відведене місце (перевагу віддають вертикальній системі ламінарного потоку). Слід оберігати відкриті поверхні робочого місця, накриваючи їх поглинальним папером на пластмасовій підкладці одноразового використання;
· всі предмети, які були використані для приготування розчинів препарату, а також санітарної обробки, включаючи рукавички, необхідно помістити в сміттєві мішки для відходів підвищеної небезпечності, та спалити при високих температурах.
Поверхні, на які міг бути розлитий розчин, слід обробити слабким розчином хлорнуватисто-кислого натрію (1% активного хлору). Матеріал, який використано при обробці, слід знищити, як вказано вище.
Слід відмовитися від будь-якого невикористаного розчину.
Особливості застосування. Ефтрин слід застосовувати під безпосереднім спостереженням спеціалістів, які мають досвід роботи щодо застосування хіміотерапії при лейкемічних захворюваннях.
При лікуванні Ефтрином необхідне пильне спостереження за хворими і систематичний контроль лабораторних показників.
Препарат не слід призначати хворим, у яких спостерігалось в анамнезі пригнічення кісткового мозку, пов’язану з раніше застосовуваною лікарською терапією або радіотерапією, якщо ризик лікування не виправдовується успішними результатами. Мієлосупресія, головним чином лейкопенія, відзначається у всіх хворих, що отримують терапевтичну дозу цього препарату, у зв’язку з чим потрібен пильний контроль за гематологічним статусом, включаючи гранулоцити, еритроцити і тромбоцити. Необхідне лабораторне обладнання і базові ресурси, які дають змогу здійснювати контроль за переносимістю препарату і забезпечувати безпеку від токсичної дії препарату. Необхідно також забезпечити умови для швидкого і ефективного усунення кровотечі і/або лікування тяжкої інфекції.
Серцева недостатність в анамнезі, а також раніше проведене лікування антрациклінами при високих сумарних дозах або іншими потенційно кардіотоксичними засобами є факторами ризику кардіотоксичності, що спричиняється ідарубіцином. Плануючи застосування ідарубіцину для лікування таких хворих, слід ретельно оцінити користь для них від терапії Ефтрином.
При розвитку міокардіальної токсичності слід проводити таке лікування: дигіталізація, діуретики, обмеження прийому натрію і постільний режим. Під час лікування слід встановити пильне спостереження за функцією серця з метою зведення до мінімуму ризику кардіотоксичності, характерної й для інших антрациклічних препаратів. Ризик кардіотоксичності збільшується після опромінення медіастинально-перикардіальної ділянки в процесі супутнього або попереднього лікування або після лікування іншими потенційно кардіотоксичними препаратами, а також у хворих в особливих клінічних ситуаціях (анемія, депресія кісткового мозку, інфекції, лейкемічний перикардит і/або міокардит).
Оскільки надійні методи прогнозування гострої застійної серцевої недостатності відсутні, спричинену антрацикліновими препаратами кардіопатію, як правило, діагностують за стійким зниженням вольтажу QRS, надмірним збільшенням систолічного інтервалу (PEP/LVET), а також за зниженням фракції викиду лівого шлуночка (LVET) у порівнянні з вихідними значеннями (до лікування).
Електрокардіограму або ехограму, а також визначення функції викиду лівого шлуночка слід проводити до початку і під час лікування Ефтрином. Ранній клінічний діагноз ураження міокарда, обумовленого лікарськими препаратами, має істотне значення для успішної фармакотерапії.
Необхідно проводити посилену підтримуючу терапію хворих віком понад 55 років під час апластичної фази. При вторинній гіперурикемії внаслідок швидкого лізису лейкемічних клітин необхідно встановити спостереження за рівнями сечової кислоти в крові і призначити відповідну терапію при розвитку гіперурикемії. Відповідних заходів для боротьби з будь-якими системними інфекціями слід вживати до початку лікування.
Ефтрин може надати червоного забарвлення сечі на період від 1 до 2 днів після введення. Хворих слід попередити про це.
Екстравазація у місці внутрішньовенної ін’єкції Ефтрину може спричинити тяжкий локальний некроз тканини. Ризик розвитку тромбофлебіту може бути зведений до мінімуму при дотриманні рекомендацій щодо введення препарату. Відчуття гострого болю або печіння у місці введення препарату свідчить про екстравазацію, що почалася. При цьому слід негайно припинити вливання і продовжити його в іншу вену.
Оцінка функції печінки і нирок
Оскільки порушення функцій печінки і/або нирок може вплинути на розподіл ідарубіцину, необхідно контролювати їх традиційними клініко-лабораторними методами (з використанням показників сироваткового білірубіну і сироваткового креатиніну) до і під час лікування. У ряді клінічних досліджень фази ІІІ лікування не проводили, якщо сироваткові рівні білірубіну і/або креатиніну перевищували 2 мг %. При застосуванні інших антрациклінів звичайно дозу знижують на 50%, якщо рівні білірубіну і креатиніну коливаються в межах 1,2 – 2 мг %.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Дані відсутні.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Ефтрин є сильним мієлосупресантом і можна припустити, що схеми комбінованої хіміотерапії, що включають інші препарати аналогічної дії, призведуть до адитивних мієлосупресивних ефектів.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Ідарубіцин (ідарубіцину гідрохлорид) – антрацикліновий антибіотик, що має антибластну активність.
Ідарубіцин, вбудовуючись в молекулу ДНК, взаємодіє з топоізомеразою 11 і виявляє інгібуючий ефект на синтез нуклеїнових кислот.
Модифікація антрациклінової структури у положенні 4 дає в результаті сполуку з високою ліпофільністю, що призводить до збільшення швидкості проникнення препарату в клітину у порівнянні з доксорубіцином та даунорубіцином.
Було показано, що ідарубіцин має вищу активність у порівнянні з даунорубіцином і є ефективним засобом при лейкемії та лімфомі у мишей як при внутрішньовенному, так і при пероральному введенні. Дослідження in vitro на клітинах людини і мишей, резистентних до антрациклінів, показали меншу перехресну резистентність ідарубіцину у порівнянні з доксорубіцином та даунорубіцином.
Дослідження кардіотоксичності у тварин показали, що ідарубіцин має вищий терапевтичний індекс, ніж доксорубіцин і даунорубіцин. Дослідження in vitro та in vivo на експериментальних моделях показали, що його основний метаболіт індарубіцинол має протипухлинну активність. Ідарубіцинол, який вводився щурам у тій же дозі, що й вихідний препарат, мав очевидно менш виражену кардіотоксичність, ніж ідарубіцин.
Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення хворим з нормальною функцією нирок і печінки ідарубіцин виводиться із системи циркуляції, період напіввиведення (Т½) у плазмі 11 – 25 год., екстенсивно метаболізується в активний метаболіт ідарубіцинол, який виводиться із системи циркуляції повільніше, з Т ½ 41 – 69 год. Препарат виводиться з жовчю і через нирки, головним чином у формі ідарубіцинолу. Дослідження концентрації препарату в клітинах (ядровмісні клітини крові і кісткового мозку) показали, що пікові концентрації ідарубіцину в клітинах досягаються через декілька хвилин після ін’єкції. Концентрації ідарубіцину та ідарубіцинолу в ядровмісних клітинах крові і кісткового мозку у сотні разів вищі за концентрації в плазмі. Швидкість зниження рівня ідарубіцину в плазмі і клітинах майже однакова з кінцевим періодом напіврозпаду і дорівнює приблизно 15 год.
Кінцевий період напіврозпаду ідарубіцинолу в клітинах становив близько 72 год.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізована маса оранжево-червоного кольору.
Несумісність. Слід уникати контакту препарату з будь-яким розчином з лужною рН, оскільки це може призвести до руйнування препарату.
Ефтрин не можна змішувати з гепарином через можливе утворення осаду. Не рекомендується також змішувати його з іншими препаратами.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25°С у захищеному від світла місці. Готовий розчин препарату хімічно стабільний, якщо зберігається не більше 48 год. при температурі 2 – 8°С і 24 год. при кімнатній температурі; однак, згідно з правилами, встановленими у фармацевтичній практиці, розчин не слід зберігати більше 24 год при температурі 2 – 8°С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 5 мг препарату у флаконах; по 1 флакону в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Напрод Лайф Саінсис Пвт. Лтд., Індія.
Місцезнаходження. G-17/1, MIDC, Тарапур Індастріал Еріа, Бойсар, Діст. Тейн-401506, Махараштра, Індія.
Власник реєстраційного посвідчення. ОллМед Інтернешнл, Інк., США.
Місцезнаходження.
