ІДАЛІК®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" , м. Харків, Україна

Міжнародна непатентована назва: Idarubicin

АТ код: L01DB06

Форма випуску: Розчин для ін'єкцій, 1 мг/мл по 5 мл або по 10 мл у флаконах № 1, № 10

Діючі речовини: 1 мл розчину містить ідарубіцину гідрохлориду 1 мг

Допоміжні речовини: гліцерин, розчин кислоти хлористоводневої 0,1 М, вода для ін’єкцій

Фармакотерапевтична група: Препарати, які застосовуються для лікування онкологічних захворювань

Показання: Гостра нелімфоцитарна лейкемія (ГНЛЛ) у дорослих пацієнтів для індукції ремісії як терапія першої лінії або для індукції ремісії у пацієнтів з рецидивом захворювання, або у разі рефрактерності до лікування.
Гострий лімфоцитарний лейкоз як препарат терапії другої лінії у дорослих і дітей.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 1,5р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/4957/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ІДАЛІК®

(IDALIK)

 

Склад:

діюча речовина: 1 мл розчину містить ідарубіцину гідрохлориду 1 мг;

допоміжні речовини: гліцерин, розчин кислоти хлористоводневої 0,1 М, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група.

Цитотоксичні антибіотики та споріднені препарати. Антрацикліни та споріднені сполуки.

Код АТС L01D B06.

 

Клінічні характеристики.

 

Показання.

Гостра нелімфоцитарна лейкемія (ГНЛЛ) у дорослих пацієнтів для індукції ремісії як терапія першої лінії або для індукції ремісії у пацієнтів з рецидивом захворювання, або у разі рефрактерності до лікування.

Гострий лімфоцитарний лейкоз як препарат терапії другої лінії у дорослих і дітей.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до ідарубіцину або до інших компонентів препарату, до інших антрациклінів та антрацендіонів; тяжкі ураження функції нирок або печінки; тяжка серцева недостатність; нещодавно перенесений інфаркт міокарда; виражена аритмія; персистуюча мієлосупресія; попереднє лікування максимальними кумулятивними дозами ідарубіцину та/або іншими антрациклінами і антрацендіонами.

 

Спосіб застосування та дози.

ІДАЛІК® слід вводити тільки внутрішньовенно.

Препарат вводити струминно з 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози, повільно протягом 5-10 хвилин. Пряма болюсна ін'єкція не рекомендується через ризик виникнення екстравазації препарату, яка може відбутися навіть за умов адекватного зворотного надходження крові через голку при контрольній аспірації.

Попередньо слід впевнитися, що голка правильно введена у вену, що дає змогу звести до мінімуму ризик тромбозу і перивенозного крововиливу, які можуть призвести до виникнення тяжких форм целюліту або некрозу. Внаслідок ін’єкцій у невеликі вени або при повторних ін’єкціях в одну й ту саму вену може розвинутись склероз вен. Дозу зазвичай розраховують на квадратний метр площі поверхні тіла.

Гостра нелімфоцитарна лейкемія (ГНЛЛ)

Дорослим при гострій нелімфоцитарній лейкемії вводять із розрахунку 12 мг/м2, внутрішньовенно, щоденно, протягом 3 днів у поєднаннні з цитарабіном. Інша схема застосування при ГНЛЛ: у вигляді монотерапії або у поєднанні з іншими препаратами із розрахунку 8 мг/м2, внутрішньовенно, щоденно протягом 5 днів.

Гострий лімфолейкоз (ГЛЛ)

При застосуванні препарату у вигляді монотерапії при ГЛЛ дозу для дорослих встановлюють із розрахунку 12 мг/м2 внутрішньовенно щоденно протягом 3 днів; для дітей – з розрахунку 10 мг/м2 внутрішньовенно щоденно протягом 3 днів.

Усі ці схеми використання препарату слід застосовувати з урахуванням гематологічного статусу хворого, а також доз інших цитотоксичних препаратів, що призначаються при комбінованому лікуванні.

Застосування для лікування хворих із порушенням функції печінки або нирок. При відсутності достатнього досвіду застосування таким хворим можна рекомендувати зменшення дози препарату ІДАЛІК® для пацієнтів з рівнем білірубіну та/або креатиніну понад 2 мг %.

 

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії: інфекції, сепсис/септицемія.

Доброякісні, злоякісні та невизначені новоутворення: вторинна лейкемія (гострий мієлоїдний лейкоз та мієлодиспластичний синдром).

З боку кровотворної та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції.

З боку обміну речовин та трофіки: анорексія, дегідратація, гіперурикемія.

З боку серцево-судинної системи: атріовентрикулярна блокада, блокада ніжок пучка Гіса, застійна серцева недостатність, міокардит, перикардіт, синусова тахікардія, тахіаритмія; геморагії, відчуття припливів крові, флебіт, шок, тромбофлебіт, тромбоемболії.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, печія, коліт (включаючи тяжкий ентероколіт/нейтропенічний ентероколіт із перфорацією стінки кишечнику), діарея, ерозії/виразки, езофагіт, шлунково-кишкові кровотечі, мукозит/стоматит, нудота, блювання.

З боку шкіри та підшкірних тканин: акральна еритема, алопеція, підвищена чутливість або подразнення шкіри (ретроспективна реакція на опромінення), локальна токсичність, висипання/свербіж, зміни шкіри, гіперпігментація шкіри та нігтів, кропив’янка.

З боку сечовидільної системи: забарвлення сечі в червоний колір протягом 1–2 діб після початку лікування.

Вплив на фертильність: ідарубіцин здатен індукувати ушкодження хромосом у сперматозоїдах. З цієї причини чоловіки, які отримують лікування ідарубіцином, мають застосовувати ефективні методи контрацепції.

Загальні розлади: гарячка.

Вплив на результати досліджень: асимптоматичне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, аномальні зміни на електрокардіограмі, підвищення активності печінкових ферментів та рівня білірубіну в сироватці крові.

 

Передозування.

Дуже високі дози ідарубіцину можуть спричинити розвиток проявів гострої кардіотоксичності у перші 24 години і тяжкої мієлосупресії протягом 1–2 тижнів. Після передозування антрациклінів може спостерігатися відстрочена серцева недостатність.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Ембріотоксичний потенціал ідарубіцину був продемонстрований як у дослідженнях in vitro, так і in vivo. Незважаючи на це, досі не проведено адекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок. Жінки репродуктивного віку мають запобігати вагітності протягом лікування препаратом. ІДАЛІК® можна застосовувати у період вагітності лише в тому разі, якщо очікуваний терапевтичний ефект для матері переважає потенційний ризик для плода. Пацієнтку необхідно поінформувати про потенційну небезпеку для плода.

Невідомо, чи екскретується ідарубіцин або його метаболіти у грудне молоко. Жінкам слід уникати годування немовлят груддю під час хіміотерапії із застосуванням даного препарату.

 

Діти.

Препарат застосовують для лікування гострого лімфоцитарного лейкозу у дітей як препарат другої лінії.

Вважається, що немовлята та діти чутливіші до кардіотоксичної дії антрациклінів, тому вони потребують проведення довгострокової періодичної оцінки функціонального стану серця.

 

Особливі заходи безпеки.

Враховуючи токсичність препарату, слід дотримуватися певних запобіжних заходів:

• необхідно організувати навчання персоналу кваліфікованому володінню технічними прийомами при роботі з препаратом;

• до роботи з препаратом не слід залучати вагітних співробітниць;

• персонал, який працює з препаратом, повинен користуватися захисним одягом (захисні окуляри, халати, рукавички і маски для одноразового використання);

• для приготування розчину слід використовувати спеціально відведене місце (перевагу віддають вертикальній системі ламінарного потоку). Слід оберігати відкриті поверхні робочого місця, накриваючи їх поглинальним папером на пластмасовій підкладці одноразового використання;

• усі предмети, що використовуються для приготування розчинів препарату, введення, а також санітарної обробки, включаючи рукавички, необхідно помістити у сміттєві мішки для відходів підвищеної небезпечності, які спалюють при високих температурах;

• у разі розхлюпування або витоку препарату необхідно провести обробку слабким розчином гіпохлориту натрію (1 % активного хлору), спочатку промокнути, а потім змити водою;

• матеріалом, який використано при обробці, слід розпорядитися, як вказано вище;

• при потраплянні препарату на шкіру чи очі його слід видалити рясним промиванням водою або з милом та водою, або розчином натрію бікарбонату, та звернутися по медичну допомогу;

• у разі потрапляння препарату в око (очі) слід розімкнути повіки та промити уражене око (очі) великою кількістю проточної води протягом щонайменше 15 хв. По подальшу медичну допомогу слід звернутися до лікаря;

• слід завжди мити руки після знімання захисних рукавичок;

• слід відмовитися від будь-яких залишків невикористаного розчину.

 

Особливості застосування.

Загальні. ІДАЛІК® слід застосовувати під безпосереднім спостереженням спеціалістів, які мають досвід роботи у застосуванні хіміотерапії при лейкемічних захворюваннях.

Перед початком лікування препаратом ІДАЛІК® пацієнтів слід пролікувати від гострої інтоксикації чи наслідків попереднього застосування цитотоксичних препаратів (таких як стоматит, нейтропенія, тромбоцитопенія і генералізована інфекція).

Вплив на функцію серця. Кардіотоксичний вплив при застосуванні антрациклінів може проявлятися ранніми (гострими) або пізніми (відстроченими) проявами.

Ранні (гострі) прояви. Ранні ознаки кардіотоксичності ідарубіцину проявляються в основному синусовою тахікардією та/або змінами в ЕКГ, такими як неспецифічні зміни зубців ST-T. Можуть також спостерігатися тахіаритмія, включаючи передчасні скорочення шлуночків і вентрикулярну тахікардію, брадикардія, а також блокади атріовентрикулярна чи ніжок пучка Гіса. Ці прояви не є ознаками розвитку пізніх проявів кардіотоксичності, мають незначне клінічне значення і зазвичай не вимагають припинення лікування ідарубіцином.

Пізні (відстрочені) прояви. Пізні прояви кардіотоксичності виникають при закінченні лікування препаратом ІДАЛІК® або через 2-3 місяці після завершення лікування, однак описано розвиток проявів кардіотоксичності через кілька місяців та навіть років після завершення лікування. Пізня кардіоміопатія проявляється зменшенням фракції викиду лівого шлуночка та/або ознаками і симптомами застійної серцевої недостатності, такими як диспное, набряком легень, ортостатичним набряком, кардіомегалією і гепатомегалією, олігурією, асцитом, плевральним випотом та ритмом галопу. Також можуть зустрічатися підгострі прояви, такі як перикардит/міокардит. Загрозливі для життя прояви застійної серцевої недостатності є найважчими ознаками антрациклініндукованої кардіоміопатії та кумулятивної дозозалежної токсичності препарату.

Рівні кумулятивної дози ідарубіцину не встановлені. Однак ідарубіциніндукована кардіоміопатія зустрічалася у 5 % пацієнтів, які отримували кумулятивні внутрішньовенні дози від 150 до 290 мг/м2.

Для зменшення ризику тяжкого ураження серця слід визначити функціональний стан серця перед початком застосування препарату ІДАЛІК® та контролювати його протягом лікування. Цей ризик може бути зменшений шляхом регулярного моніторингу показників фракції викиду лівого шлуночка під час лікування та негайним припиненням застосування ідарубіцину при перших ознаках погіршення цих показників. Оптимальним кількісним методом повторних досліджень серцевої функції (оцінки фракції викиду лівого шлуночка) є багатоканальна радіоізотопна ангіографія (MUGA) або ехокардіографія (ECHO). Проведення оцінки основних функціональних показників серця за допомогою ЕКГ, MUGA та ЕхоКГ особливо рекомендується у пацієнтів, які мають фактори ризику розвитку кардіотоксичності. Повторні визначення показників фракції викиду лівого шлуночка слід проводити пацієнтам, які отримують високі кумулятивні дози антрациклінів. Методику, обрану для оцінки, слід застосовувати і для подальшого спостереження.

Фактори ризику щодо розвитку проявів кардіотоксичності включають активні або приховані захворювання кардіоваскулярної системи, попередню або супутню радіотерапію медіастенальної/перикардіальної зони, попередню терапію іншими антрациклінами або антрацинедінами та супутню терапію засобами, що можуть пригнічувати здатність міокарда до скорочень або кардіотоксичними препаратами (наприклад, трастузумаб). Антрацикліни, включаючи ідарубіцин, не можна призначати у комбінації з іншими кардіотоксичними агентами, окрім тих випадків, коли є можливість ретельного контролю функції серця пацієнта. Пацієнти, які отримують антрацикліни після припинення лікування іншими кардіотоксичними агентами, особливо препаратами із довгим періодом напівжиття (такими як трастузумаб), можуть мати підвищений ризик розвитку кардіотоксичності. Період напівжиття трастузумабу складає приблизно 28,5 дня, тому можлива персистенція препарату у циркуляції протягом 24 тижнів. З цієї причини, лікарям слід уникати призначення терапії антрациклінами протягом 24 тижнів після припинення приймання трастузумабу. Якщо перед цим застосовуються антрацикліни, то рекомендований уважний моніторинг функції серця. Моніторинг функціональних показників серця має бути особливо ретельним у хворих, які отримують високі кумулятивні дози і мають вказані фактори ризику. Однак ідарубіцин може здійснювати кардіотоксичний вплив і при застосуванні низьких кумулятивних доз у пацієнтів з або без наявності факторів ризику. Токсичний вплив ідарубіцину та інших антрациклінів чи антрацендіонів може сумуватися.

Гематологічна токсичність. ІДАЛІК® є потужним супресором кісткового мозку. Тяжка мієлосупресія відзначається у всіх хворих, які отримують терапевтичну дозу даного препарату, у зв'язку з чим необхідний пильний контроль за гематологічним статусом до початку і в процесі лікування, включаючи визначення лейкоцитарної формули. Найчастішим проявом гематологічної токсичності і найчастішим проявом гострої дозозалежної токсичності ідарубіцину є зворотна лейкопенія та/або гранулоцитопенія (нейтропенія). Прояви лейкопенії і нейтропенії зазвичай тяжкі; також може спостерігатися тромбоцитопенія і анемія. Нейтропенія та тромбоцитопенія досягає найбільшої вираженості на 10-14-й день застосування препарату. Відновлення нормальної кількості нейтрофілів та тромбоцитів відбувається протягом третього тижня. Клінічними проявами тяжкої мієлосупресії можуть бути підвищення температури, інфекції, сепсис/септицемія, септичний шок, кровотечі, гіпоксія тканин чи настання летального наслідку.

Вторинна лейкемія. Вторинна лейкемія з або без проявів прелейкемічної фази може розвиватися у пацієнтів, для лікування яких застосовують антрацикліни. Вторинна лейкемія розвивається частіше, коли ІДАЛІК® застосовують у комбінації з антинеопластичними засобами, що впливають на ДНК, коли пацієнти попередньо отримували великі дози цитотоксичних засобів чи коли застосовують підвищені дози антрациклінів. Така лейкемія може проявитися через 1-3-річний латентний період.

Шлунково-кишковий тракт. Ідарубіцин має еметогенну дію. Мукозити (найчастіше – стоматит, рідше – езофагіт) найчастіше проявляються на початку застосування препарату і у важких випадках за кілька днів прогресують до утворення виразок на слизовій. У більшості випадків такі ускладнення розвиваються на третій тиждень лікування.

Вплив на функцію печінки та нирок. Оскільки порушення функцій печінки і/або нирок може вплинути на розподіл ідарубіцину, необхідно контролювати їх традиційними клініко-лабораторними методами (з використанням показників сироваткового білірубіну і сироваткового креатиніну) до і під час лікування. У ряді клінічних досліджень фази III лікування не проводили, якщо сироваткові рівні білірубіну і/або креатиніну перевищували 2 мг %. При застосуванні інших антрациклінів, якщо рівні білірубіну коливаються у межах 1,2-2 мг %, зазвичай дозу знижують на 50 %.

Побічні прояви у місці введення. При виконанні ін’єкції в тонкі венозні судини або при повторних ін’єкціях в одне й те ж саме місце може розвинутися флебосклероз. Дотримання рекомендацій щодо введення препарату мінімізує ризик розвитку флебітів та тромбофлебітів у місці ін’єкції.

Екстравазація препарату. Екстравазація ідарубіцину під час внутрішньовенної ін’єкції здатна спричиняти локальний біль, тяжке ураження (утворення пухирів, тяжкої флегмони) та некроз тканин. Виникнення потенційних ознак та симптомів екстравазації під час внутрішньовенного введення ідарубіцину потребує негайного припинення інфузії препарату.

Синдром лізису пухлини. Ідарубіцин може призвести до гіперурикемії внаслідок інтенсифікації катаболізму пурину, що супроводжує швидкий лізис неопластичних клітин під дією препарату (синдром лізису пухлини). Слід контролювати рівень сечової кислоти, іонів калію, кальцію, фосфатів та креатиніну в крові після початку лікування. Гідратація, забезпечення лужного середовища сечі та профілактика гіперуремії алопуринолом можуть мінімізувати можливі прояви синдрому лізису пухлини.

Імуносупресивні ефекти/підвищення чутливості до інфекцій. Введення живих або живих атенуйованих вакцин пацієнтам з імуносупресією, спричиненою застосуванням хіміотерапевтичних засобів, включаючи ідарубіцин, може призводити до розвитку серйозних, в тому числі фатальних інфекцій. Зважаючи на це, слід уникати вакцинації живими вакцинами у пацієнтів, які отримують лікування ідарубіцином. Вбиті або інактивовані вакцини можна застосовувати, проте імунна відповідь на введення таких вакцин може бути знижена.

Інше. При застосуванні препарату ІДАЛІК®, як і при застосуванні інших цитотоксичних препаратів, можуть виникати тромбофлебіти і тромбемболії, у тому числі – емболія легеневої артерії.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Систематичної оцінки впливу препарату ІДАЛІК® на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами не проводилося.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

ІДАЛІК® є сильним мієлосупресантом і можна припустити, що схеми комбінованої хіміотерапії, які включають інші препарати аналогічної дії, призведуть до адитивних токсичних ефектів, особливо щодо кісткового мозку, гематологічних та гастроінтестинальних проявів.

Застосування препарату ІДАЛІК® у комбінованій хіміотерапії разом з іншими медикаментами, що мають кардіотоксичну дію, та супутнє застосування інших кардіоактивних препаратів (наприклад, блокатори кальцієвих каналів), вимагає моніторингу функції серця протягом лікування. Зміни функції нирок та печінки, спричинені одночасним прийманням інших медикаментів, може змінити метаболізм ідарубіцину, його фармакокінетику, терапевтичну ефективність та/або токсичність.

Мієлосупресивний ефект може посилюватися при застосуванні променевої терапії одночасно або за 2-3 тижні перед початком застосування препарату ІДАЛІК®.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ідарубіцину гідрохлорид – антрацикліновий антибіотик, що має антибластну активність.

Ідарубіцин, вбудовуючись у молекулу ДНК, взаємодіє з топоізомеразою II і виявляє інгібуючий ефект на синтез нуклеїнових кислот. Модифікація антрациклінової структури у положенні 4 дає в результаті сполуку з високою ліпофільністю, що призводить до збільшення швидкості проникнення препарату в клітину у порівнянні з доксорубіцином і даунорубіцином. Було показано, що ідарубіцин має вищу активність у порівнянні з доксорубіцином і даунорубіцином і є ефективним засобом при лейкемії та лімфомі у мишей як при внутрішньовенному, так і при пероральному введенні. Дослідження іп vitro на клітинах людини і миші, резистентних до антрациклінів, показали меншу перехресну резистентність ідарубіцину порівняно з доксорубіцином і даунорубіцином. Дослідження кардіотоксичності у тварин показали, що ідарубіцин має вищий терапевтичний індекс, ніж доксорубіцин і даунорубіцин. Дослідження іn vitro та іn vivo на експериментальних моделях показали, що його основний метаболіт ідарубіцинол виявляє протипухлинну активність. Ідарубіцинол, який вводився щурам у тій же дозі, що й вихідний препарат, мав, очевидно, менш виражену кардіотоксичність, ніж ідарубіцин.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення хворим з нормальною функцією нирок і печінки ідарубіцин виводиться із системи циркуляції з кінцевою величиною періоду напіввиведення у плазмі в діапазоні 11-25 годин і екстенсивно метаболізується в активний метаболіт ідарубіцинол, який виводиться із системи циркуляції повільніше, з періодом напіввиведення в діапазоні 41 і 69 годин. Препарат виводиться з жовчю і через нирки, головним чином у формі ідарубіцинолу. Дослідження концентрації препарату в клітинах (ядровмісні клітини крові і кісткового мозку) показали, що пікові концентрації ідарубіцину у клітинах досягаються через кілька хвилин після ін'єкції. Концентрації ідарубіцину та ідарубіцинолу в ядровмісних клітинах крові і кісткового мозку у сотні разів вищі за концентрації у плазмі. Швидкість зниження рівня ідарубіцину у плазмі і клітинах майже однакова з кінцевим періодом напіврозпаду і дорівнює приблизно 15 годин. Кінцевий період напіврозпаду ідарубіцинолу у клітинах становить приблизно 72 годин.

Спеціальні групи

Порушення функції печінки або нирок. Фармакокінетика ідарубіцину у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок недостатньо досліджена. Очікується, що у пацієнтів, які мають середній та тяжкий ступінь печінкової недостатності, метаболізм ідарубіцину порушується і призводить до підвищення його системного рівня. Перерозподіл ідарубіцину може бути спричинений печінковою недостатністю. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю необхідна корекція дози; препарат не слід застосовувати у пацієнтів з тяжкою печінковою та нирковою недостатністю.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина червоно-оранжевого кольору.

 

Несумісність.

ІДАЛІК® не слід змішувати з іншими розчинами. Слід уникати контакту препарату з будь-яким розчином з лужною рН, оскільки це може призвести до руйнування препарату.

ІДАЛІК® не можна змішувати з гепарином через можливе утворення осаду.

 

Термін придатності. 1,5 року.

 

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі від 2 ºС до 8 ºС. Не заморожувати!

 

Упаковка.

По 5 мл або по 10 мл у флаконах № 10 або № 1 у пачці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК».

 

Місцезнаходження.