ОСТАЛОН®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ТОВ "Гедеон Ріхтер Польща"/ВАТ "Гедеон Ріхтер" (додаткове місце випуску серії), Польща/Угорщина

Міжнародна непатентована назва: Alendronic acid

АТ код: M05BA04

Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою, по 70 мг № 4 (4х1) у блістерах

Діючі речовини: 1 таблетка містить 70 мг алендронової кислоти у вигляді 91,35 мг алендронату натрію тригідрату

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, Lustre Clear LC 103

Фармакотерапевтична група: Препарати кальцію та засоби для профілактики і лікування остеопорозу

Показання: Лікування постменопаузального остеопорозу. Препарат зменшує ризик вертебральних і стегнових переломів.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/4435/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 ОСТАЛОН®

(OSTALON®)

 

Склад:

діюча речовина:  алендронова кислота; 

1 таблетка містить 70 мг алендронової кислоти  у вигляді 91,35 мг алендронату натрію тригідрату;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, Lustre Clear LC 103.

 

Лікарська форма.  Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, які впливають на структуру і мінералізацію кісток.

Код АТС   М05В А04.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Лікування постменопаузального остеопорозу. Препарат зменшує ризик вертебральних і стегнових переломів.

 

Протипоказання.

• Захворювання стравоходу та інші фактори, які уповільнюють спорожнення стравоходу, такі як стриктура або ахалазії.

• Нездатність знаходитися у положенні стоячи або сидячи прямо як мінімум протягом 30 хвилин.

• Гіперчутливість до активної речовини або до будь-яких із допоміжних речовин.

• Гіпокальціємія.

 

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована дозування становить: одну таблетку, вкриту оболонкою, 70 мг один раз на тиждень перорально.

Для забезпечення адекватного всмоктування препарату:

препарат слід приймати натще винятково з водою як мінімум за 30 хвилин до першого прийому їжі, рідини або інших лікарських засобів у день прийому. Інші напої (включаючи мінеральну воду як з газом, так і без нього), харчові продукти і деякі лікарські препарати можуть знижувати всмоктування алендронату.

З метою зниження ймовірності виникнення місцевого подразнення та подразнення стравоходу/небажаних явищ необхідно дотримуватися наступних правил.

• Препарат Осталон необхідно прийняти після пробудження і запити повною склянкою води (не менше 200 мл).

• Не можна розжовувати таблетку або чекати, поки вона розчиниться у роті.

• Пацієнтам не можна лягати до першого прийому їжі, який може бути здійснений як мінімум через 30 хвилин після прийому таблетки.

• Пацієнтам не  можна лягати як мінімум 30 хвилин після прийому препарату Осталон.

• Препарат Осталон не можна приймати перед сном або до ранкового підйому з ліжка.
Пацієнти мають отримувати добавки з кальцієм і вітаміном D, якщо з їжею надходить недостатньо цих речовин.

Застосування пацієнтам літнього віку: зміни дозування для пацієнтів літнього віку не потрібно.

Застосування при порушенні функції нирок: для пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) понад 35 мл/хв зміни дозування не потрібно. Через нестачу досвіду застосування алендронат не рекомендується пацієнтам з порушенням функції нирок з ШКФ менше 35 мл/хв.

Побічні реакції.

У ході клінічних досліджень та/або постмаркетингового застосування препарату також повідомлялися наступні небажані явища:

Часті (≥1/100, <1/10), нечасті (≥ 1/1000, <1/100), поодинокі (≥1/10000, <1/1000), рідкісні (<1/10000, у тому числі окремі випадки).

Порушення з боку імунної системи.

Поодинокі: реакції гіперчутливості, включаючи кропив'янку та ангіоневротичний набряк.

Порушення обміну речовин.

Поодинокі: гіпокальціємія з клінічними проявами, часто у зв'язку з наявністю стану, що сприяє його розвитку.

Порушення з боку нервової системи.

Часті: головний біль.

Порушення з боку органа зору.

Поодинокі: увеїт, склерит, епісклерит.

Порушення з боку травної системи.

Часті: біль у животі, диспепсія, запори, діарея, метеоризм, виразка стравоходу*, дисфагія*, здуття живота, відрижка кислим.

Поодинокі: нудота, блювання, гастрит, езофагіт*, ерозії стравоходу*, мелена

Рідкісні: звуження стравоходу*, виразки ротоглотки*, перфорації, виразки, кровотечі верхнього відділу шлунково-кишкового тракту.

* Див розділ „Особливості застосування”.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини.

Нечасті: висип, свербіж, еритема.

Поодинокі: висип зі світлочутливістю.

Рідкісні і окремі випадки: тяжкі шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

Порушення з боку кістково-м'язової системи, сполучної і кісткової тканини:

Часті: біль у опорно-руховому апараті (кістках, м'язах або суглобах)

 Поодинокі: повідомлялося про остеонекроз щелепи у пацієнтів, які отримували лікування бісфосфонатами. Більшість повідомлень стосувалося пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями, але такі випадки також повідомлялися і у пацієнтів, які отримували лікування з приводу остеопорозу. Остеонекроз щелепи в цілому був пов'язаний з видаленням зубів та/або місцевою інфекцією (включаючи остеомієліт). Діагноз раку, проведення хіміотерапії, променевої терапії, лікування кортикостероїдами і недостатня гігієна порожнини рота також вважаються факторами ризику; сильний біль в органах опорно-рухового апарату (кістках, м'язах або суглобах).

Системні порушення та ускладнення у місці введення.

Поодинокі: транзиторні симптоми, як при гострофазовій реакції (міалгія, нездужання і рідко гарячка), зазвичай пов'язані з початком лікування.

Відхилення від норми, виявлені в лабораторних дослідженнях.

У клінічних дослідженнях спостерігалися безсимптомні легкі і транзиторні зниження рівнів кальцію та фосфату в сироватці крові приблизно у 18 і 10 % пацієнтів відповідно, які приймають алендронат у дозі 10 мг/добу, у порівнянні з приблизно 12 і 3 % пацієнтів на плацебо. Частоти зниження кальцію до рівня <8,0 мг/дл (2,0 ммоль/л) і фосфату до ≤ 2,0 мг/дл (0,65 ммоль/л) були схожі в обох групах лікування.

У післяреєстраційному періоді відзначалися запаморочення, вертиго, дисгевзія, алопеція, набряк щелепи, переломи проксимальних відділів стегнової кістки, астенія, периферичні набряки.

 

Передозування. 

 У результаті передозування можуть розвинутися такі стани як гіпокальціємія, гіпофосфатемія і небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, такі як розлад функції шлунка, печія, езофагіт, гастрит або виразка.

Специфічна інформація щодо лікування передозування алендронату відсутня. Для зв'язування препарату необхідно дати пацієнту молоко або антациди. Через ризик подразнення стравоходу не слід викликати блювання, а пацієнт має перебувати у вертикальному положенні (сидячи або стоячи).

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування під час вагітності

Достатніх даних із застосування алендронової кислоти вагітним жінкам немає. Дослідження на тваринах не вказують на наявність прямої негативної дії щодо вагітності, ембріонального/фетального розвитку або постнатального розвитку. Препарат Осталон, який під час вагітності давали щурам, спричиняв у них патологічні пологи, пов'язані з гіпокальціємією. Препарат не слід застосовувати під час вагітності.

Застосування під час годування груддю

Невідомо, чи екскретується алендронова кислота в грудне молоко людини. Алендронову кислоту не слід призначати жінкам, які годують груддю.

 

Діти.

Застосування дітям: показань для застосування таблеток Осталон 70 мг дітям не існує.

 

Особливості застосування.

Осталон може спричиняти місцеве подразнення слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Враховуючи здатність препарату зумовлювати погіршення перебігу наявного захворювання, необхідно дотримувати обережності при призначенні алендронату пацієнтам з патологією стравоходом за типом Баретта, із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в стадії загострення, такими як дисфагія, захворювання стравоходу, гастрит, дуоденіт, виразкова хвороба, або з наявністю в анамнезі недавніх (за останній рік) серйозних шлунково-кишкових захворювань, таких як пептична виразка, або з активною шлунково-кишковою кровотечею, або зазнали хірургічних втручань на верхніх відділах шлунково-кишкового тракту за винятком пілоропластики (див. розділ  „Протипоказання”).

У пацієнтів, які одержують алендронат, повідомлялося про реакції з боку стравоходу (іноді тяжкі і ті, що вимагали госпіталізації), таких як езофагіт, виразки та ерозії стравоходу, іноді з подальшим звуженням стравоходу. Враховуючи це, лікарям  слід  бути уважними до будь-яких симптомів, що вказують на можливу реакцію з боку стравоходу; пацієнтів необхідно попереджати про необхідність припиняти прийом алендронату і звертатися за медичною допомогою при виникненні таких симптомів подразнення стравоходу як дисфагія, біль при ковтанні або біль за грудниною, виникнення або посилення печії.

 

Ризик розвитку тяжких небажаних явищ з боку стравоходу, найбільш вірогідно, вищий у пацієнтів, які неправильно приймають алендронат та/або продовжують його прийом після розвитку симптоматики, що вказує на подразнення стравоходу. Дуже важливо, щоб пацієнту було надано повний об'єм інформації щодо прийому препарату і щоб він його засвоїв. Пацієнтів необхідно проінформувати, що порушення цих інструкцій може привести до підвищення ризику розвитку явищ з боку стравоходу.

Хоча підвищеного ризику в ході широких клінічних досліджень не спостерігалося, є  поодинокі (постмаркетингові) повідомлення про виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, деякі випадки якої були тяжкими та перебігали з ускладненнями. Причинний зв'язок не може бути виключений.

Остеонекроз щелепи в цілому пов'язаний з видаленням зуба та/або місцевою інфекцією (включаючи остеомієліт), повідомлявся у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями, які отримують лікування, що включає, головним чином, внутрішньовенне введення бісфосфонатів. Багатьом таким пацієнтам також проводили хіміотерапію і призначали кортикостероїди. Про остеонекроз щелепи також повідомлялося у пацієнтів з остеопорозом, які одержують пероральні бісфосфонати.

У пацієнтів із супутніми факторами ризику (наприклад, злоякісними новоутвореннями, проведенням хіміотерапії, променевої терапії, лікування кортикостероїдами, недостатньою гігієною порожнини рота) перед лікуванням бісфосфонатами слід  розглянути можливість проведення стоматологічного обстеження з відповідним превентивним лікуванням.

Проходячи лікування, таким пацієнтам слід по мірі можливості уникати інвазивних стоматологічних процедур. У пацієнтів, у яких під час лікування бісфосфонатами розвинувся остеонекроз щелепи, стоматологічне хірургічне втручання може погіршити стан. Що стосується пацієнтів, чий стан вимагає проведення стоматологічного лікування, дані, що дозволяють припустити, що припинення лікування бісфосфонатами зменшує ризик остеонекрозу щелепи, відсутні.

Клінічне рішення має прийматися лікарем на основі плану лікування кожного конкретного пацієнта з урахуванням оцінки користі і ризику.

У пацієнтів, які приймають бісфосфонати, повідомлялося про суглобові, кісткові та м'язові болі. У постмаркетингових дослідженнях ці симптоми рідко виявлялися тяжкими та/або інвалідизуючими (див. розділ „Побічні реакції”). Час до початку розвитку симптомів варіював від одного дня до декількох місяців з моменту початку лікування. У більшості пацієнтів симптоми зникали після припинення прийому препарату. У субпопуляції пацієнтів спостерігався рецидив симптомів після повторного початку прийому того ж самого  препарату або інших бісфосфонатів.

Пацієнтів слід проінформувати про те, що якщо вони пропустять прийом препарату Осталон, вони мають прийняти одну таблетку вранці наступного дня. Вони не повинні приймати дві таблетки в той же день; необхідно повернутися до прийому однієї таблетки один раз на тиждень, як спочатку було заплановано на конкретний день тижня.

Алендронат не рекомендується пацієнтам з порушенням функції нирок, зі швидкістю клубочкової фільтрації менше 35 мл/хв.

Влід розглянути й інші причини остеопорозу, крім дефіциту естрогену та старіння.

Гіпокальціємію слід відкоригувати до початку лікування алендронату. Інші порушення, що стосуються мінерального обміну (такі як дефіцит вітаміну D і гіпопаратиреоз), також повинні підлягати ефективному лікуванню. У пацієнтів з такими захворюванями у ході лікування препаратом Осталон необхідно  контролювати рівень кальцію в сироватці крові та симптомами гіпокальціємії.

Через позитивний вплив алендронату на накопичення мінералів у кістках може спостерігатися зниження сироваткових рівнів кальцію і фосфатів. Ці зміни зазвичай незначні і безсимптомні. Тим не менше, є поодинокі повідомлення про гіпокальціємію з клінічними проявами, яка іноді є тяжкою і часто розвивалася у пацієнтів на фоні стану, що сприяють її розвитку (наприклад, гіпопаратиреоз, дефіцит вітаміну D і мальабсорбція кальцію).

Забезпечення достатнього надходження кальцію та вітаміну D є особливо важливим у пацієнтів, які отримують глюкокортикоїди.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або  роботі з іншими механізмами.

Даних щодо  впливу на здатність керувати транспортними засобами і працювати з механізмами відсутні, але слід враховувати імовірність запаморочення.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

 Є ймовірність того, що при одночасному прийомі алендронату з їжею і напоями (включаючи мінеральну воду), харчовими добавками з кальцієм, антацидами та деякими лікарськими препаратами для перорального прийому всмоктування алендронату може бути порушено. З цієї причини пацієнтам після прийому алендронату слід почекати як мінімум 30 хвилин, перш ніж приймати будь-які інші пероральні лікарські засоби.

Досліджень взаємодії не проводилось. Тим не менше, у клінічних дослідженнях алендронат застосовувався одночасно з цілим діапазоном поширених лікарських препаратів без виявлення свідоцтв клінічних небажаних взаємодій.

Необхідно дотримуватися обережності при одночасному прийомі Осталону з нестероїдними протизапальними препаратами, оскільки НПЗП спричиняють подразнення шлунково-кишкового тракту.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Активна речовина алендронова кислота – це бісфосфонат, який інгібує остеокластичну резорбцію кісткової тканини без прямого впливу на формування кістки. Доклінічні дослідження продемонстрували, що алендронат переважно локалізується у місцях, де має місце активна резорбція. Активність остеокластів пригнічується, але вплив на поповнення або приєднання остеокластів відсутній. Кісткова тканина, яка сформувалася під час лікування алендронатом, має нормальні характеристики.

Фармакокінетика.

Всмоктування.
Середня біодоступність пероральної дози алендронату у жінок становить 0,64 % для доз у діапазоні від 5 до 70 мг при прийомі вранці натщесерце та за 2 години до стандартного сніданку. Біодоступність зменшувалася приблизно до 0,46 % і 0,39 % при прийомі алендронату за годину або за півгодини до стандартного сніданку.

При одночасному прийомі алендронату з кавою або апельсиновим соком біодоступність зменшувалася приблизно на 60 %.

У здорових людей пероральний прийом преднізону (20 мг три рази на день протягом п'яти днів) не спричиняв клінічно значущої зміни пероральної біодоступності алендронату (середнє підвищення лежало в діапазоні від 20 до 44 %).

Розподіл.

Після прийому алендронат на короткий час потрапляє у м'які тканини, а потім швидко поширюється у кістковій тканині або виводиться з сечею. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 78 %.

Метаболізм.

Немає доказів того, що алендронат метаболізується в організмі тварин або людини.

Елімінація.

Після одноразового внутрішньовенного введення [14C]алендронату приблизно 50 % дози екскретується з сечею протягом 72 годин. У фекаліях активної речовини виявлено не було. Після одноразового внутрішньовенного введення 10 мг нирковий кліренс алендронату склав 71 мл/хв, а системний кліренс не перевищував 200 мл/хв. Концентрації алендронату у плазмі крові впали більш ніж на 95 % за шість годин після його внутрішньовенного введення. Кінцевий період напіввиведення у людей за оцінками перевищує десять років, що відображає вивільнення алендронату з кісткової тканини скелета. Препарат не екскретується ні основною, ні кислотною транспортними системами нирок і таким чином, швидше за все, не взаємодіє з екскрецією інших лікарських препаратів цими системами у людей.

Характеристики при призначенні пацієнтам.

Лікарський препарат, абсорбований, але не депонований у кістковій тканині, швидко виводиться із сечею. У тварин після тривалого введення кумулятивних внутрішньовенних доз до 35 мг/кг не було знайдено доказів насичення при поглинанні речовини кістковою тканиною. Хоча клінічна інформація відсутня, велика ймовірність, що, як і у тварин, у пацієнтів з порушеною нирковою функцією виведення алендронату нирками буде ослаблено. Таким чином, у пацієнтів з порушеннями функції нирок можна очікувати дещо більшого накопичення алендронату у кістках.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, з обох сторін опуклі, вкриті оболонкою, таблетки (з витиснутим символом «М14»).

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі не выще 250С.

Препарат зберігати у недоступному для дітей місці!

 

Упаковка.  4 таблетки у блістері. По 1 блістеру у картонній упаковці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробники.  ТОВ «Гедеон Ріхтер Польща».

                        ВАТ  «Гедеон Ріхтер».

Місцезнаходження.   

05-825, Гродзиськ Мазовецький, вул. кн. Ю. Понятовського, 5, Польща.

Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.

 

Заявник. ВАТ «Гедеон Ріхтер».