ЛЕФЛОК

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", Україна

Міжнародна непатентована назва: Levofloxacin

АТ код: J01MA12

Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою, по 500 мг № 5 (5х1) у контурних чарункових упаковках у пачці

Діючі речовини: 1 таблетка містить: левофлоксацину гемігідрату 500 мг

Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, повідон, тальк, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 4000, жовтий захід FCF (E 110).

Фармакотерапевтична група: Фторхінолони

Показання: Інфекційно-запальні захворювання легкого та середнього ступеня тяжкості, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; інфекції шкіри та м'яких тканин; у складі комплексної терапії стійких до лікування форм туберкульозу; негоспітальна пневмонія; ускладнені та неускладнені інфекції нирок і сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит та простатит.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/4427/01/02



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛЕФЛОК

(LEFLOCK)

Склад:

діюча речовина: levofloxacin;

1 таблетка містить левофлоксацину гемігідрату 250 мг або 500 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, повідон, тальк, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 4000, жовтий захід FCF (E 110).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Фторхінолони. Код АТС J01M A12.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекційно-запальні захворювання легкого та середнього ступеня тяжкості, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: гострий синусит;  загострення хронічного бронхіту;  інфекції шкіри та м'яких тканин;  у складі комплексної терапії стійких до лікування форм туберкульозу; негоспітальна пневмонія; ускладнені та неускладнені інфекції нирок і сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит та простатит.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших хінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин. Епілепсія, наявність скарг на побічні реакції з боку сухожиль  після попереднього застосування хінолонів. Період вагітності або годування груддю. Дитячий вік.

 

Спосіб застосування та дози.

Доза залежить від типу та тяжкості інфекції і чутливості мікроорганізму до препарату.

Для  лікування  дорослих  з  нормальною  функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв, зазвичай рекомендують такі дози препарату:                               

Таблиця 1

*У комбінації з антибіотиками з  дією на анаеробні  збудники.

** Тривалість    лікування    залежить    від   перебігу    хвороби.     Як    і    при    застосуванні    інших антибактеріальних   засобів,   рекомендується   продовжувати    лікування   препаратом   Лефлок принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури  тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок (кліренс креатиніну < 50 мл/хв)

Для пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв, рекомендовані такі дози:

Таблиця 2

Кліренс  креатиніну	Режим  дозування (залежно від тяжкості інфекції)
50-20  мл/хв	250 мг/24 год	500 мг/24 год	500 мг/12 год
	перша  доза: 250 мг наступні: 125 мг/24 год	перша  доза: 500 мг наступні: 250 мг/24 год	перша  доза: 500 мг наступні: 250 мг/12 год
19-10  мл/хв	перша  доза: 250 мг наступні: 125 мг/48 год	перша  доза: 500 мг наступні: 125 мг/24 год	перша  доза: 500 мг наступні: 125 мг/12 год
< 10 мл/хв (а  також  при  гемодіалізі  та ХАПД 1)	перша  доза: 250 мг наступні: 125 мг/48 год	перша  доза: 500 мг наступні: 125 мг/24 год	перша  доза: 500 мг наступні: 125 мг/24 год

1 – Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози  не потрібні.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки.

Корекція  дози не потрібна, оскільки  левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці.

Дозування  для  пацієнтів  літнього  віку.

Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.

 

Побічні реакції.

Побічні реакції описуються відповідно до класів систем органів MedRA, наведених нижче.

Частота визначається, виходячи з наступного умовного позначення: дуже часто (≥1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, ≤ 1/100), рідко (≥ 1/10 000, ≤ 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10 000), невідомо (не може бути оцінено, виходячи з наявних даних).

У рамках кожної класифікації частота небажаних ефектів наведена у порядку зменшення ступеня тяжкості.

Інфекції та інвазії: нечасто – мікози (та проліферація інших резистентних мікроорганізмів).

З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, еозинофілія; рідко –

тромбоцитопенія, нейтропенія; дуже рідко – агранулоцитоз;  частота невідома – панцитопенія, гемолітична анемія.

З   боку   імунної  системи:   дуже   рідко  –  анафілактичний   шок   (див.   розділ   «Особливості застосування»).

Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози: частота    невідома    –    підвищена   чутливість    (гіперчутливість)    (див.    розділ    «Особливості застосування»).

Метаболічні порушення: нечасто – анорексія; дуже рідко – гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку психіки: нечасто – безсоння, нервовість; рідко – психотичні розлади, депресія, сплутаність свідомості,   тривожність,   ажитація,   занепокоєність;    дуже   рідко   –   психотичні   реакції    із самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну   спрямованість мислення чи дій (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації.

З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, головний біль, сонливість; рідко – судоми, тремор, парестезія; дуже рідко – сенсорна чи сенсомоторна периферична нейропатія, дисгевзія (суб'єктивний розлад смаку), включаючи агевзію (втрата   смаку), паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху).

З боку органа зору: дуже рідко – зорові порушення.

З боку органа слуху: нечасто – вертиго; дуже рідко – порушення слуху; частота невідома – дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія: частота невідома – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ «Особливості застосування» (подовження інтервалу QT) та розділ «Передозування»), артеріальна гіпотензія.

З боку системи дихання: рідко – бронхоспазм, диспное; дуже рідко – алергічний пневмоніт.

З боку травного тракту: часто – діарея, нудота; нечасто – блювання, біль у животі, диспепсія, здуття живота, запори; рідко – діарея геморагічна, що у дуже рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП); нечасто – підвищення білірубіну крові: дуже рідко – гепатит; частота невідома – повідомлялося про випадки жовтяниці та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності, при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри: нечасто – висипання, свербіж; рідко – уртикарія; дуже рідко – ангіоневротичний набряк,  підвищена  чутливість  до  сонячного  та  ультрафіолетового  випромінювання;  частота невідома – токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, гіпергідроз. Іноді можуть виникати шкірно-слизові реакції навіть після прийому першої дози.

З  боку кістково-м'язової системи:  рідко  –  ураження   сухожиль   (див.   розділ   «Особливості застосування»),   у   тому   числі   їх   запалення   (тендиніт)    (наприклад,   ахіллового сухожилля), артралгія, міалгія; дуже рідко – розрив сухожилля (див. розділ «Особливості застосування»). Ця небажана побічна дія може виявитися протягом 48 годин від початку лікування та уразити ахіллове сухожилля обох ніг. Можлива м'язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis; частота невідома – ураження мускулатури (рабдоміоліз).

З боку сечовивідної системи: нечасто – підвищені показники креатиніну в сироватці крові: дуже рідко – гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні розлади: нечасто – астенія; дуже рідко – пірексія; частота невідома – біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, наступні:

–        екстрапірамідні симптоми та інші порушення координації рухів;

–        гіперсенситивний васкуліт;

–        напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

 

Передозування.

Симптоми: сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості і напади судом, нудота, ураження слизових оболонок. При застосуванні доз, вищих за терапевтичні, спостерігалося подовження QT-інтервалу.

Лікування. Промивання шлунка, проведення ретельного спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ, застосування антацидних засобів. Терапія симптоматична.

Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний, не є ефективним засобом для виведення левофлоксацину з організму. Специфічного антидоту не існує.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Клінічні дані про безпеку застосування препарату Лефлок при вагітності або у період годування груддю обмежені. Враховуючи це, а також імовірність негативної дії хінолонів на суглобові хрящі у період зростання, слід уникати застосування препарату Лефлок  при вагітності або у період годування груддю.

 

Діти.

Лефлок  протипоказаний для лікування дітей через імовірність ушкодження суглобових хрящів.

 

Особливості застосування.

При дуже тяжкому перебігу пневмоній, спричиненої пневмококами, препарат Лефлок може не дати оптимального терапевтичного ефекту.

Госпітальні інфекції, спричинені P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

Тендиніт та розриви сухожиль. Рідко можуть траплятися випадки тендиніту. Найчастіше це стосується ахіллового сухожилля та може призвести до розриву сухожиль. Ризик тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів літнього віку та у  пацієнтів, які  приймають  кортикостероїди.  Тому необхідним  є ретельне   спостереження   за   такими   пацієнтами,   якщо   їм    призначають   препарат   Лефлок.

Пацієнтам  слід  проконсультуватися  з   лікарем,   якщо   вони   спостерігають   симптоми  появи тендиніту. При підозрі на тендиніт лікування препаратом Лефлок слід негайно припинити та розпочати належне лікування (наприклад, забезпечивши іммобілізацію сухожилля).

Захворювання, викликані Clostridium difficile. Діарея, особливо у тяжких випадках, персистуюча та/чи геморагічна, під час чи після лікування препаратом Лефлок, може бути симптомом хвороби, спричиненої Clostridium difficile, найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо  виникають  підозри на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити   прийом препарату Лефлок, і пацієнтів слід одразу ж лікувати підтримуючими засобами ± специфічна терапія (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину). Засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.

Пацієнти, схильні до судом. Лефлок протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі, та, які у випадку з іншими хінолонами, слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом,  таким   як,   пацієнти   з   попередніми   ураженнями   центральної  нервової  системи,   при одночасній   терапії   фенбуфеном   та   подібними   до   нього    нестероїдними   протизапальними лікарськими засобами чи ліками, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін  (див.  розділ  «Взаємодія  з   іншими  лікарськими  засобами  та  інші  види взаємодій»). У випадку появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Пацієнти  з  латентними   чи   наявними дефектами   активності   глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів, і, таким чином, левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих із порушеною функцією нирок (нирковою недостатністю) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості). Левофлоксацин може час від часу спричиняти тяжкі потенційно фатальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку), після застосування початкової дози (див. розділ «Побічні реакції»). У цьому випадку пацієнтам слід припинити лікування і негайно звернутися до лікаря.       

Гіпоглікемія. Як і у випадку з усіма хінолонами, повідомлялося про випадки гіпоглікемії, особливо у пацієнтів,  хворих на цукровий діабет, які отримували супутню терапію гіпоглікемічними засобами перорально (наприклад, глібенкламідом), чи інсуліном. Рекомендується ретельне спостереження за рівнями глюкози в крові у пацієнтів, хворих на цукровий діабет (див. розділ «Побічні реакції»).  

Профілактика фотосенсибілізації. Хоча фотосенсибілізація виникає дуже рідко при прийомі левофлоксацину, з метою її уникнення пацієнтам не рекомендується без особливої потреби піддаватися дії сильних сонячних променів чи штучного УФ-випромінювання (наприклад, лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій).  

Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К. Унаслідок     можливого     збільшення     показників коагуляційних  тестів (ПЧ/міжнародне нормалізоване співвідношення) і/або кровотечі у пацієнтів, які приймали Лефлок у поєднанні з  антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), за коагуляційними тестами слід спостерігати, якщо ці лікарські засоби застосовувати одночасно (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Психотичні реакції. Повідомлялося   про   психотичні   реакції   у   пацієнтів,   які   приймають   хінолони,   включаючи левофлоксацин.   У  дуже  рідкісних   випадках   вони   прогресували  до   суїцидальних  думок  та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому однієї дози левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин    пацієнтам     із     психотичними     розладами     чи     пацієнтам    із    психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QТ. Слід з обережністю ставитися до застосування фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику для подовження інтервалу QT, наприклад:

–        вроджений синдром подовження інтервалу QT;

–        супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти, макроліди);

–        невідкоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);

–        пацієнти літнього віку;

–        хвороба серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія) (див. Розділ «Спосіб застосування та дози» (Пацієнти літнього віку), розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», розділ «Побічні реакції», розділ «Передозування»).

Периферична нейропатія. Повідомлялося про сенсорну чи сенсомоторну периферичну нейропатію, яка швидко настає у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення незворотного стану.

Опіати. У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів.

Гепатобіліарні порушення. Повідомлялося про випадки некротичного гепатиту, аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж чи болі в області живота.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі            з іншими механізмами.

Лефлок може спричинити запаморочення або скутість суглобів, сонливість, порушення зору, а також знижувати здатність до концентрації уваги і швидкість психомоторних реакцій. Це слід враховувати при необхідності застосування препарату в осіб, діяльність яких пов'язана з керуванням автомобілем, обслуговуванням машин і механізмів, з виконанням робіт у нестійкому положенні.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Антациди. Абсорбція Лефлоку суттєво зменшується при одночасному прийомі з антацидами, які містять магній та алюміній, а також з препаратами, які містять солі заліза. Рекомендований проміжок часу між прийомами Лефлоку та названими препаратами має становити не менше  2 годин. Біодоступність Лефлоку значно зменшується при одночасному прийомі із сукралфатом. Проміжок часу між прийомами цих препаратів має становити не менше 2 годин.

Вплив інших лікарських засобів на препарат Лефлок.

Теофілін, фенбуфен чи подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби.

Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порогу при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин. Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на 24 % та пробенициду на 34 %. Це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування левофлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Інша інформація. На фармакокінетику левофлоксацину не чинить ніякого клінічно значущого впливу одночасне застосування з наступними лікарськими засобами: карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.

Вплив препарату Лефлок  на інші лікарські засоби.

Циклоспорин. Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному застосуванні   з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К. При  одночасному застосуванні з антагоністами     вітаміну    К    (наприклад,    варфарином), повідомлялося    про    підвищення    коагуляційних    тестів       (ПЧ/міжнародне нормалізоване співвідношення) і/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, пацієнтам, які отримують  паралельно  антагоністи   вітаміну  К,   необхідно здійснювати  контроль  показників коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QТ. Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю   пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю  подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти та макроліди). (Див. розділ «Особливості застосування» (Подовження інтервалу QT)).

Не рекомендується  застосування  левофлоксацину одночасно з алкоголем.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, є S-енантіомером рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Механізм дії. У якості антибактеріального препарату з групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу IV.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка. Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці  крові  (Сmах)  чи  площі  під   фармакокінетичною  кривою (AUC) та мінімальною інгібуючою (подавляючою) концентрацією (МІК (МПК)).

Механізм резистентності. Основний механізм резистентності є наслідком мутації у  генах gyr-А.  In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами протибактеріальних засобів.

Межові значення. Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення   МІК  для  левофлоксацину,   що   відрізняють   чутливі   мікроорганізми  від  організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) та проміжно   чутливі від резистентних організмів, представлені у нижче наведеній таблиці тестування МІК (мг/л).

Клінічні межові значення МІК EUCAST для левофлоксацину (20.06.2006):

Таблиця 3

 

Антибактеріальний спектр.

Поширеність резистентності може змінюватися географічно і в часі для окремих видів, і бажано отримати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що корисність препарату, щонайменше при деяких типах інфекцій, є сумнівною.

Зазвичай чутливі види.

Аеробні грампозитивні бактерії.

Staphylococcus aureus* метицилін-чутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci, групи C та G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae *, Streptococcus pyogenes *

Аеробні грамнегативні бактерії.

Burkholderia cepacia**, Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae *, Haemophilus para-influenzae*, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae *, Moraxella catarrhalis *, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.

Анаеробні бактерії.

Peptostreptococcus.

Інші.

Chlamydophila pneumoniae*, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila*, Mycoplasma pneumoniae *,  Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.

 

Види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною.

Аеробні грампозитивні бактерії.

Enterococcus faecalis*, Staphylococcus aureus метицилін-резистентний, коагулазо-негативний Staphylococcus spp.

Аеробні грамнегативні бактерії.

Acinetobacter baumannii *, Citrobacter freundii *, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae *,  Escherichia coli *, Morganella morganii *, Proteus mirabilis*, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa*, Serratia marcescens *.

Анаеробні бактерії.

Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus**, Bacteroides thetaiotamicron**, Bacteroides vulgatus**, Clostridium difficile**.

_________________________________________________________________________________________________________

*Клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих ізолятів у затверджених клінічних показаннях.

**Природна проміжна чутливість.
Інші дані.

Госпітальні інфекції, спричинені P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Немає  суттєвої різниці  щодо  фармакокінетики   левофлоксацину  після  внутрішньовенного та перорального введення.

Після внутрішньовенного введення препарат накопичується  у слизовій оболонці бронхів та

бронхіальному секреті тканини легенів (концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові), сечі. У спинномозкову рідину левофлоксацин потрапляє погано.

Розподіл. Приблизно 30-40 % левофлоксацину зв'язується з протеїном сироватки крові. Кумуляційний ефект левофлоксацину при застосуванні  500 мг  1   раз на  добу при багатократному застосуванні практично    відсутній.    Існує    незначний,    але    передбачуваний    кумуляційний    ефект    після застосування доз по 500 мг двічі на добу. Стабільний стан досягається протягом 3 днів.

Проникнення у тканини та рідини організму.

Проникнення у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів (БСТЛ).

Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті легенів після застосування   500 мг перорально становили 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл відповідно. Ці показники досягалися протягом 1 години після прийому препарату.

Проникнення у тканини легенів. Максимальні   концентрації  левофлоксацину   у   тканинах   легенів   після   застосування   500   мг перорально становили приблизно 11,3 мкг/г та досягалися через 4-6 годин після застосування препарату. Концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові.

Проникнення у вміст пустул. Максимальні концентрації левофлоксацину 4-6,7 мкг/мл у вмісті пустул досягалися через 2-4 години після застосування препарату протягом 3 днів  при дозах      500 мг 1 чи 2 рази на добу відповідно.  

Проникнення у цереброспінальну (спинномозкову) рідину. Левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.

Проникнення у тканини простати. Після застосування 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати досягали 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та 2 мкг/г відповідно через 2 години, 6 годин та 24 години; середній коефіцієнт концентрацій простата/плазма становив 1,84.

Концентрація у сечі. Середня  концентрація  у   сечі   через 8-12 годин після одноразового прийому перорально дози 150 мг, 300 мг або 500 мг левофлоксацину становили 44 мг/л, 91 мг/л та 200 мг/л відповідно.

Біотрансформація. Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид.  Ці  метаболіти  становлять менше 5  % кількості препарату, що виділяється з сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним, його хіральна структура  не зізнає інверсії.

Виведення. Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виведення відбувається зазвичай через нирки (понад 85 % введеної дози). Немає  суттєвої різниці   щодо  фармакокінетики   левофлоксацину  після   внутрішньовенного та перорального введення, що свідчить про те, що ці   шляхи  є взаємозамінними.

Лінійність. Левофлоксацин проявляє лінійну фармакокінетику  у діапазоні доз від 50 до 600 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю. На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а періоди напіввиведення збільшуються, як видно з нижченаведеної таблиці:

Таблиця 4

Пацієнти літнього віку. Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов'язаних із кліренсом креатиніну.

Гендерні відмінності. Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі.  Не  існує доказів того, що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 250 мг:	таблетки, вкриті оболонкою, світло-рожевого кольору, з двоопуклою поверхнею, з рискою;
таблетки по 500 мг:	таблетки довгастої форми, вкриті оболонкою, світло-рожевого кольору, із двоопуклою поверхнею, з рискою.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС.

 

Упаковка. По 5 таблеток у контурній чарунковій упаковці; по 1 контурній чарунковій упаковці у пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».