АПО-ГІДРОКСИУРЕА

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АПО-ГІДРОКСИУРЕА

 (APO-HYDROXYUREA)

Склад:

1 капсула містить 500 мг гідроксикарбаміду;

допоміжні речовини: метилцелюлоза, кислота стеаринова, тальк, тверда желатинова капсула  (містить барвники: D&C червоний № 28, D&C червоний № 33, FD&C блакитний № 1  (Е 133),  FD&C  блакитний № 40, заліза оксид чорний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Код АТС L01X X05.

Клінічні характеристики.

Показання. У комплексі з променевою терапією лікування: первинного плоскоклітинного (епідермоїдного) раку голови та шиї, за винятком губ; меланоми; резистентного хронічного мієлолейкозу; рецидивуючого, метастатичного або неоперабельного раку яєчників.

Протипоказання. Апо-Гідроксиуреа (гідроксикарбамід) протипоказаний пацієнтам з вираженим пригніченням функції кісткового мозку, зокрема при лейкопенії (кількість лейкоцитів < 2500 у 1 мм3) або тромбоцитопенії (кількість тромбоцитів < 100000 у 1мм3) або тяжкій анемії. Підвищена чутливість до компонентів препарату. Вагітність та період годування груддю. Гостра ниркова та печінкова недостатність.

Спосіб застосування та дози. Якщо пацієнт не в змозі ковтати капсули або не хоче їх ковтати, вміст капсул можна висипати у склянку з водою і негайно випити. При цьому деякі інертні матеріали, що використовуються як носії в капсулах, можуть не розчинитися і плавати на поверхні.

Дози при лікуванні солідних пухлин.

Інтермітуюча терапія: 80 мг/кг маси тіла перорально у вигляді однієї дози кожен третій день.

Інтермітуюча схема лікування менш токсична і тому більш придатна порівняно зі щоденним прийомом. При лікуванні за такою схемою припиняти терапію через токсичні ефекти доводиться рідко.

Комплексна терапія з променевою терапією (при раку голови та шиї): 80 мг/кг маси тіла перорально у вигляді однієї дози кожен третій день.

Прийом Апо-Гідроксиуреа слід розпочинати не менше ніж за 7 діб до початку променевої терапії і продовжувати протягом курсу променевої терапії і необмежено довгий час надалі (за умови, що пацієнт перебуває під адекватним медичним наглядом і в нього відсутні тяжкі або незвичні реакції).

Дози променевої терапії мають бути максимально припустимими з урахуванням стану пацієнта. При супутньому застосуванні Апо-Гідроксиуреа коригувати дози опромінення зазвичай не потрібно.

Резистентний хронічний мієлолейкоз.

Безперервна терапія. Від 20 до 30 мг/кг щоденно один раз на добу.

Оцінку ефективності препарату проводять після 6 тижнів лікування. При вираженій клінічній ремісії лікування можливо подовжувати необмежено довго. Лікування слід припинити, коли вміст лейкоцитів менше 2,5x109/л, тромбоцитів менше 100x109/л. Через 3 дні повторно проводять аналіз крові. Лікування відновляють тоді, коли вміст лейкоцитів та еритроцитів починає помітно зростати.

Побічні реакції.

Порушення з боку системі крові та лімфатичної системи: лейкопенія, анемія, іноді тромбоцитопенія.

Шлунково-кишкові розлади: стоматит, анорексія, нудота, блювання, діарея, запори, мелена, біль у животі.

Розлади гепатобіліарної системи: підвищення рівня ферментів печінки.

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які одночасно приймали антиретровірусну терапію (особливо диданозин та ставудин), відзначались випадки панкреатиту та гепатотоксичності (іноді з летальним наслідком).

Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини: макульозно-папульозні висипання, еритема обличчя і периферична еритема, виразки шкіри, рак шкіри, зміни шкіри схожі до проявів дерматоміозиту,  алопеція,  гіперпігментація, еритема, атрофія шкіри і нігтів, лущення, папули фіолетового кольору.

Під час терапії гідроксикарбаміду відзначались прояви шкірної токсичності, включаючи судинні виразки і гангрену, що виникали у пацієнтів з мієлопрофіліративними розладами. Ризик судинної токсичності підвищується у пацієнтів, які отримували первинно чи одночасно терапію інтерфероном.

Неврологічні розлади: вживання великих доз препарату може призводити до помірної сонливості. Можливі головний біль, запаморочення, дезорієнтація, галюцинація і судоми.

Розлади з боку сечовидільної системи: дизурія, препарат епізодично може спричинити тимчасове порушення функції ниркових канальців, що супроводжується збільшенням вмісту сечової кислоти в сироватці, азоту сечовини крові (АСК) і креатиніну, були повідомлення про аномальну затримку сульфобромфталеїну. 

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: гострі легеневі реакції, включаючи дифузну інфільтрацію легень/фіброз, задишку, набряк легень.

Загальні розлади: пропасниця, озноб, відчуття нездужання, слабкість, астенія, набряки. 

Застосування препарату в комбінації з променевою терапією. Побічні ефекти, що спостерігалися при комбінованому лікуванні препаратом та опроміненні, подібні до тих, що описані при монотерапії препаратом: головним чином, пригнічення функції кісткового мозку (анемія і лейкопенія) та подразнення стінок шлунка, мукозит. У разі одночасного застосування препарату з променевою терапією лейкопенія спостерігалася майже в усіх хворих. Іноді (і тільки при наявності вираженої лейкопенії) відзначалося зменшення вмісту тромбоцитів до значень менше 100000/мм3. Під час лікування препаратом можуть підсилюватися деякі побічні реакції, що зустрічаються у разі проведення однієї променевої терапії, наприклад, порушення функції шлунка і мукозити.

Лейкопенія відзначається практично у всіх пацієнтів, які одержали адекватний курс лікування гідроксикарбамідом і променеву терапію. Тромбоцитопенія (< 100000 клітин у 1 мм3) спостерігається рідко і тільки при наявності вираженої лейкопенії. Шлунковий дискомфорт відзначається як при одній променевій терапії, так і при поєднанні променевої терапії з хіміотерапією гідроксикарбамідом.

Слід мати на увазі, що терапевтичні дози опромінення спричиняють приблизно такі ж небажані побічні реакції, як і терапія гідроксикарбамідом. При поєднанні променевої терапії з лікуванням гідроксикарбамідом частота і тяжкість цих побічних ефектів може зростати.

Хоча запалення слизових оболонок у місцях опромінення вважають пов’язаними з променевою терапією, деякі дослідники гадають, що при комбінованій терапії їх тяжкість зростає.

Передозування.

У хворих, які застосовували препарат у дозах, що в кілька разів перевищували звичайні рекомендовані, розвивалася гостра токсичність щодо слизових оболонок і шкіри. Спостерігалися болісність, фіолетова еритема, набряк долонь рук і підошов ніг із наступним лущенням шкіри рук і ніг, інтенсивна генералізована гіперпігментація шкіри та тяжкий гострий стоматит. Специфічний антидот невідомий. Лікування симптоматичне. 

Особливості застосування.  Лікування Апо-Гідроксиуреа (гідроксикарбамідом) має здійснюватися під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога.

Апо-Гідроксиуреа необхідно з обережністю призначати пацієнтам, які раніше одержували променеву терапію або хіміотерапію цитотоксичними препаратами, оскільки в них може бути пригнічена функція кісткового мозку.

У пацієнтів, які в минулому одержували променеву терапію, може спостерігатися загострення пострадіаційної еритеми.

Тяжка анемія має бути відкоригована шляхом гемотрансфузії цільної крові до початку терапії Апо-Гідроксиуреа.

Апо-Гідроксиуреа слід з обережністю призначати пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок.

Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до дії гідроксикарбаміду і можуть потребувати зниження доз.

Протипухлинну ефективність Апо-Гідроксиуреа доцільно оцінювати після шести тижнів терапії. У разі зменшення розміру пухлини або зупинки її росту лікування необхідно продовжувати необмежено довго.

У процесі лікування Апо-Гідроксиуреа хворим необхідно перебувати під ретельним медичним наглядом. До початку терапії і регулярно під час лікування необхідно проводити повні аналізи крові, функціональні ниркові і печінкові тести, а також, при необхідності, дослідження кісткового мозку. Визначення рівня гемоглобіну, загальної кількості лейкоцитів і тромбоцитів слід виконувати не рідше ніж 1 раз на тиждень, протягом усього курсу лікування Апо-Гідроксиуреа. При зниженні кількості лейкоцитів до рівня нижче 2500/мм3 або кількості тромбоцитів до рівня нижче 100000/мм3 терапію необхідно призупинити і контролювати кількість формених елементів крові кожні три дні. Після відновлення гематологічних показників терапію продовжують. Зазвичай відновлення функції кісткового мозку відбувається швидко і пропускається прийом лише кількох доз. Якщо функція кісткового мозку швидко не відновлюється, також може бути призупинена променева терапія, однак це є необхідним лише у поодиноких випадках. Зазвичай променева терапія продовжується без зміни доз і схеми лікування.

Слабку або помірну анемію можна коригувати шляхом гемотрансфузії цільної крові без припинення терапії гідроксикарбамідом. У разі ж тяжкої або рефрактерної анемії гідроксикарбамід необхідно відмінити.

Для усунення болю і дискомфорту від запалення слизових оболонок у місцях опромінення зазвичай застосовують місцеві анестетики і пероральні знеболюючі засоби. У разі тяжких реакцій терапія гідроксикарбамідом може бути тимчасово призупинена. Якщо реакції украй тяжкі, також може бути тимчасово призупинена променева терапія, однак це доводиться робити рідко.

Тяжкі шлунково-кишкові розлади при комбінованій терапії  (з такими проявами як нудота, блювання, анорексія) зазвичай вдається контролювати шляхом тимчасового призупинення лікування Апо-Гідроксиуреа. У поодиноких випадках доводиться призупиняти і променеву терапію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний до застосування в період вагітності. Жінкам дітородного віку рекомендується уникати настання вагітності під час лікування препаратом. Під час лікування препаратом необхідно вирішити питання щодо припинення годування груддю.

Діти.

Безпека та ефективність застосування препарату  дітям не оцінювалась, тому препарат не призначається  дітям.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Оскільки при прийомі препарату  можливі неврологічні розлади,  слід уникати керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії.

У разі одночасного застосування препарату з іншими мієлосупресивними препаратами або променевою терапією ступінь пригнічення функцій кісткового мозку або розвиток інших побічних ефектів може зростати.

Оскільки є вірогідність того, що вживання препарату призведе до збільшення вмісту сечової кислоти в крові, може знадобитися коригування дози урикозуричних препаратів (препарати, що підвищують виділення сечової кислоти з організму). У ВІЛ-інфікованих хворих у комбінації з диданозином та ставудином можливий розвиток тяжкого панкреатину, а також гепатотоксичний ефект та периферична нейропатія, можливе суттєве зниження рівня СД4-клітин.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Точний механізм протипухлинної дії гідроксикарбаміду ще не визначений. Однак результати різних досліджень на тваринах і культурах тканин людини свідчать на користь гіпотези про те, що гідроксикарбамід спричиняє негайне інгібування синтезу ДНК без впливу на синтез РНК або білків. Імовірно, гідроксикарбамід знижує швидкість перетворення рибонуклеотидів і дезоксирибонуклеотидів. Цей ефект найбільш виражений у клітинах з високою швидкістю проліферації.

Гідроксикарбамід посилює чутливість ракових клітин до променевої терапії. Гідроксикарбамід не впливає на синтез РНК або білків.

Фармакокінетика. При пероральному прийомі гідроксикарбамід легко абсорбується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається протягом двох годин, а через 24 години концентрація гідроксикарбаміду в сироватці крові знижується практично до нуля. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату. Швидко розподіляється по тканинах організму та проникає через гематоенцефалічний барьєр. У спиномозоковій рідині визначається 10-20 %, та 15-50 % в асцитичній рідині від концентрації у плазмі крові. Період напіввиведення становить 3-4 години. Частково метаболізуєтся у печінці та нирках. Після перорального прийому в дозах 7‑30 мг/кг приблизно 80 % дози виводиться з сечею протягом 12 годин, при цьому 50 % у незміненому вигляді та у невеликій кількості у вигляді сечовини. Препарат також виводиться через дихальні шляхи у вигляді двоокису вуглецю. Через 24 години препарат у плазмі не визначається.

Фармацевтичні характеристики.

основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули з непрозорим корпусом рожевого кольору і непрозорою кришечкою бірюзового кольору, маркування «АРО 500». Вміст капсул – гомогенний порошок білого кольору.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 100 капсул у поліетиленовій баночці, закритій поліпропіленовою кришкою.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Апотекс Інк., Канада.

Пошук ліків та препаратів

Пізнавальне відео

Думка професіоналів

Антон Корпанцев
головний лікар МЦ "Твое здоров'я", м. Київ

В окремих випадках користуюся цим сайтом щоб уточнити дозування деяких ліків, адже інструкції не завжди під рукою, а все пам'ятати самі розумієте ...

 

Василь Петрікивський
зав. педіатричним відділенням, м. Харків 

Потрібний сайт. Мало де є інструкції по застосуванню та побічних діях, в більшості назва та дозування ліків представлені - а тут про ліки все є

 

Наталія Возницька
акушер-гінеколог, м. Хмельницький

Завжди актуальна інформація про ліки та препарати, навіть стрічка новин тематично підібрана. Із задоволенням користуюся і Вам раджу