МЕЛОКСИКАМ-АПО

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ", м. Київ, Україна

Міжнародна непатентована назва: Meloxicam

АТ код: M01AC06

Форма випуску: Таблетки по 15 мг № 10, № 20 (10х2) у блістерах (фасування із форми in bulk фірми-виробника "Апотекс Інк.", Канада)

Діючі речовини: 1 таблетка містить: мелоксикаму 15 мг

Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію гідрокарбонат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Фармакотерапевтична група: Нестероїдні протизапальні препарати

Показання: Симптоматичне лікування больового синдрому при:
• ревматоїдному артриті;
• остеоартрозах.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3 роки з дати виготовлення препарату “in bulk”.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/4036/01/02



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

МЕЛОКСИКАМ-АПО

(MELOXICAM-APO)

 

Склад:

діюча речовина: мелоксикам;

1 таблетка містить 7,5 мг або 15 мг мелоксикаму, в перерахунку на 100 % суху речовину;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію гідрокарбонат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

 

Лікарська форма. Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Оксиками. Код АТС M01A C06.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне лікування больового синдрому при:

·   ревматоїдному артриті;

·   остеоартрозах.

 

Протипоказання.

·   Відома або підозрювана гіперчутливість до мелоксикаму або до інших компонентів препарату;

·   алергічні реакції (гострі астматичні напади або симптоми астми, кропив'янка, носовий поліпоз, анафілаксія, риніт, ангіоневротичний набряк) при прийомі ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) − ризик летальних анафілактичних реакцій через можливість перехресної гіперчутливості;

·   шлунково-кишкові кровотечі/перфорації в анамнезі, пов’язані з попередньою терапією НПЗП;

·   активна форма пептичної виразки/кровотечі або перфорації, два або більше епізодів загострень виразкової хвороби/кровотечі або перфорації в анамнезі;

·   нещодавня цереброваскулярна кровотеча або інші розлади з кровотечами;

·   запальні захворювання товстого кишечнику в активній формі (хвороба Крона або виразковий коліт);

·   тяжка печінкова недостатність;

·   тяжка ниркова недостатність, яка не коригується діалізом;

·   тяжка неконтрольована серцева недостатність;

·   усунення післяопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні;

·   непереносимість галактози, лактазна недостатність або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу);

·   період вагітності або годування груддю;

·   дитячий вік.

·    

Спосіб застосування та дози.

Таблетки слід приймати під час прийому їжі, не розжовуючи, запивати водою або іншою рідиною.

Дорослі.

Остеоартрози – 7,5 мг 1 раз на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 15 мг/добу.

Ревматоїдні артрити – 15 мг/добу. Залежно від терапевтичного ефекту доза може бути знижена до 7,5 мг/добу.

При лікуванні пацієнтів літнього віку, з підвищеним ризиком розвитку небажаних побічних реакцій терапію слід починати з дози 7,5 мг/добу. Дози пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, не мають перевищувати 7,5 мг/добу.

Максимальна рекомендована добова доза препарату − 15 мг.

При комбінованому призначенні різних форм мелоксикаму (таблетки, розчин, супозиторії) його загальна добова доза також не має перевищувати 15 мг.

Оскільки зі збільшенням дози і тривалості лікування підвищується ризик розвитку побічних реакцій, необхідно застосовувати найменшу ефективну добову дозу протягом найкоротшого періоду лікування.

Тривалість курсу лікування залежить від характеру захворювання та ефективності терапії.

 

Побічні реакції.

Система крові та лімфатична система.

Нечасті: анемія.

Поодинокі: зміни у формулі крові, в тому числі у співвідношенні лейкоцитів, лейкопенія та тромбоцитопенія, пурпура. Одночасне призначення потенційно мієлотоксичного препарату, особливо метотрексату, може призвести до розвитку панцитопенії.

Рідкісні: агранулоцитоз.

Імунна система.

Нечасті: алергічні реакції негайного типу (крім анафілактоїдних/анафілактичних реакцій).

Частота невизначена: анафілактоїдні/анафілактичні реакції, в тому числі ангіоневротичні набряки, анафілактичний шок.

Шкіра та підшкірна клітковина.

Нечасті: свербіж, подразнення шкіри, висипання.

Поодинокі: кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, алопеція, підвищена пітливість.

Рідкісні: бульозний дерматит, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит.

Частота невизначена: реакції фотосенсибілізації.

Нервова система.

Часті: головний біль.

Нечасті: запаморочення, сонливість, судоми, парестезії, тремор.

Психічні розлади.

Поодинокі: зміни настрою, тривожність, депресія, нервозність, кошмарні сновидіння.

Частота невизначена: сплутаність свідомості, дезорієнтація.

Органи зору.

Поодинокі: розлади зору, в тому числі нечіткість зору, кон’юнктивіти.

Органи слуху та вестибулярного апарату.

Нечасті: вертиго.

Поодинокі: шум у вухах.

Серцево-судинна система.

Нечасті: артеріальна гіпертензія/гіпотензія, гіперемія, припливи.

Поодинокі: відчуття серцебиття, стенокардія, інфаркт міокарда/інсульт, васкуліти, тромбози, аритмія, тахікардія.

Повідомлялося про розвиток серцевої недостатності, асоційованої з лікуванням НПЗП.

 

Дихальна система.

Поодинокі: задишка, бронхоспазм, напади бронхіальної астми у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗП.

Травна система.

Дуже часті: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея, сухість у роті.

Нечасті: приховані або макроскопічні гастроінтестинальні кровотечі, домішки крові в блювотних масах, мелена, відрижка, стоматити (в тому числі виразкові), гастрити.

Поодинокі: панкреатит, коліти (в тому числі виразкові), загострення хвороби Крона, гастродуоденальні виразки, езофагіти, гастроезофагеальний рефлюкс, спотворення смаку.

Рідкісні: гастроінтестинальна перфорація.

Шлунково-кишкова кровотеча, утворення виразок або перфорація можуть бути потенційно летальними, особливо у пацієнтів літнього віку.

Гепатобіліарна система.

Нечасті: тимчасові порушення біохімічних показників функції печінки (в тому числі підвищення рівня трансаміназ або білірубіну в сироватці крові), жовтяниця.

Рідкісні: гепатити, можливий розвиток печінкової недостатності.

Сечовидільна система.

Нечасті: затримка натрію і рідини, гіперкаліємія, зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини), альбумінурія.

Рідкісні: гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів із факторами ризику, гематурія, інтерстиціальний нефрит, гострий тубулярний некроз, папілярний некроз, нефротичний синдром.

Застосування НПЗП може супроводжуватися розладами сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі.

Опорно-рухова система.

Можливі артралгія, міалгія.

Загальні порушення.

Нечасті: набряки, включаючи набряки обличчя, нижніх кінцівок, підвищена втомлюваність, млявість, пропасниця, загальне нездужання, непритомність, підвищення апетиту, збільшення/зменшення маси тіла, дегідратація.

 

Передозування.

Симптоми. При гострому передозуванні НПЗП можуть спостерігатися млявість, загальмованість, сонливість, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, шлунково-кишкова кровотеча. При адекватному лікуванні ці токсичні ураження зазвичай оборотні.

Тяжке отруєння може спричинити виникнення значної артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, порушення функції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинного колапсу і зупинки серця. Як і при прийомі терапевтичних доз, можливі анафілактоїдні/анафілактичні реакції.

Лікування. Симптоматичне та підтримуюче: промивання шлунка, прийом активованого вугілля та загальні підтримуючі засоби. Специфічні антидоти невідомі. У клінічних дослідженнях було показано, що холестирамін підвищує виведення мелоксикаму. Форсований діурез, олуження сечі, гемодіаліз або гемоперфузія малоефективні у зв’язку з високим ступенем зв'язування мелоксикаму з білками плазми крові.

 

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Гальмування синтезу простагландинів може негативно позначитися на протіканні вагітності та/або на розвитку ембріона, тому препарат не слід застосовувати в період вагітності.

Годування груддю на період лікування слід припинити.

 

Діти. Препарат у даній лікарській формі не застосовують для лікування дітей.

 

Особливості застосування.

Не слід перевищувати максимальну добову дозу препарату, застосовувати його разом з іншими НПЗП − збільшується ймовірність адитивних небажаних побічних ефектів без синергічного позитивного ефекту.

Мелоксикам не застосовують для лікування гострого болю.

При відсутності поліпшення протягом кількох днів, лікування необхідно переглянути.

Оскільки мелоксикам має протизапальні і знеболювальні властивості, він може маскувати симптоми неінфекційних захворювань і ускладнень з больовим синдромом, що може утруднити їх діагностику.

Реакції гіперчутливості

Як і при лікуванні іншими НПЗП, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій, у рідкісних випадках спостерігалися серйозні шкірні реакції, деякі з яких були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій відзначається на початку лікування, у більшості випадків протягом першого місяця. З появою перших шкірних висипів, уражень слизових оболонок або інших ознак надмірної чутливості необхідно припинити застосування Мелоксикам-АПО.

Ураження шлунково-кишкового тракту

Застосування Мелоксикаму-АПО, як і інших НПЗП, потребує ретельного нагляду у пацієнтів із шлунково-кишковими захворюваннями, у хворих, які приймають антикоагулянти. Препарат протипоказаний при пептичній виразці або шлунково-кишковій кровотечі.

Як і з іншими НПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути в будь-який час у процесі лікування за наявності чи без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі. Найбільш серйозні наслідки спостерігалися у людей літнього віку.

Кардіоваскулярні події

НПЗП можуть збільшувати ризик виникнення серйозних серцево-судинних тромботичних подій, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть бути летальними; можливий розвиток/посилення артеріальної гіпертензії, що може також сприяти збільшенню числа кардіоваскулярних події. НПЗП слід застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією. Артеріальний тиск слід ретельно контролювати протягом лікування НПЗП. Ризик цих подій зростає при збільшенні терміну лікування, у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями або з факторами ризику розвитку таких захворювань.

Водно-електролітний баланс

При застосуванні НПЗП може виникати: потенційний ризик розвитку гіперкаліємії, затримка натрію, калію та рідини в організмі і вплив на натрійуретичні ефекти діуретиків, особливо у хворих на цукровий діабет, у пацієнтів із нирковою недостатністю, з артеріальною гіпертензією, з порушеннями функції серця, в осіб літнього віку, а також у тих, хто одержує супутню терапію β-блокаторами, інгібіторами АПФ і деякими діуретиками. Внаслідок цього може виникати або посилюватися серцева недостатність, артеріальна гіпертензія. Рекомендується ретельне клінічне спостереження, періодичний контроль рівнів електролітів сироватки крові, особливо у пацієнтів з груп ризику.

Захворювання нирок

У разі ниркової недостатності слабкої або помірної тяжкості (кліренс креатиніну > 15 мл/хв або > 0,25 мл/с) коригувати дози немає потреби.

Затримка натрію і рідини, набряки, підвищення артеріального тиску пояснюються порушеннями ниркового кровотоку і функцій ниркового епітелію у зв'язку з порушенням синтезу простагландинів. Але можлива і пряма нефротоксична дія, що призводить до розвитку інтерстиціального нефриту.

У пацієнтів зі зниженим об'ємом крові та зниженим нирковим кровотоком застосування НПЗП може спричинити ниркову недостатність, яка зникає при їх відміні.

Група ризику: пацієнти літнього віку, пацієнти з дегідратацією, із застійною серцевою недостатністю, з цирозом печінки, з нефротичним синдромом і хронічними ренальними порушеннями, а також пацієнти, які отримують супутню терапію діуретиками, інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину-II, пацієнти після об’ємних хірургічних втручань, що призвели до гіповолемії. Необхідний контроль діурезу та функції нирок на початку терапії.

В окремих випадках НПЗП можуть призвести до інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ренального медулярного некрозу, до розвитку нефротичного синдрому.

Печінкова дисфункція

Як і при застосуванні більшості НПЗП, описані окремі випадки підвищення рівня трансаміназ або інших параметрів функції печінки. У більшості випадків ці зміни були незначними і мали тимчасовий характер. При стійкому та суттєвому відхиленні від норми цих параметрів лікування Мелоксикамом-АПО слід припинити та провести контрольні тести. Для клінічно стабільних хворих на цироз печінки не потрібне зниження дози.

Інші ризики

Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Застосування мелоксикаму може зашкодити заплідненню (інгібіція синтезу циклооксигенази/простагландинів) і тому не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають проблеми із заплідненням або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про припинення прийому мелоксикаму.

Ослаблені пацієнти потребують більш ретельного нагляду, оскільки тяжче переносять побічні ефекти. Потрібно дотримуватися обережності щодо пацієнтів літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця.

До складу таблеток Мелоксикам-АПО входить лактоза, тому препарат не слід приймати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Доки не буде з'ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть спостерігатися розлади функції зору, такі порушення з боку нервової системи, як сонливість, запаморочення або інші порушення.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії.

Інші НПЗП, ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г/добу, кортикостероїди (в тому числі глюкокортикоїди) − збільшується ймовірність адитивних небажаних побічних ефектів, таких як кровотеча, виразки шлунково-кишкового тракту без синергічного позитивного ефекту. Така комбінація не рекомендована.

Пероральні антикоагулянти, антитромбоцитарні засоби, гепарин при системному введенні, тромболітичні засоби, а також селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризик кровотечі через гальмування функції тромбоцитів. При необхідності такої комбінації рекомендується ретельно контролювати систему згортання крові.

Інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензин II рецепторів, діуретики: зменшення ефектів антигіпертензивних препаратів та діуретиків, можливе порушення функції нирок з розвитком гострої ниркової недостатності через інгібування синтезу ниркових простагландинів та синергічний ефект на зменшення клубочкової фільтрації (особливо у пацієнтів зі скомпрометованою функцією нирок, пацієнтів літнього віку). Тому перед початком та в процесі комбінованого лікування слід контролювати функцію нирок, а пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини.

Інші антигіпертензивні препарати (у тому числі β-адреноблокатори, вазодилататори) − зниження антигіпертензивного ефекту (інгібування простагландинів з вазодилатуючою дією).

Інгібітори кальциневрину (циклоспорин, такролімус) − НПЗП посилюють нефротоксичність цих препаратів через вплив на ниркові простагландини, що потребує ретельного контролю функції нирок при їх одночасному застосуванні, особливо у пацієнтів літнього віку.

Контрацепція: знижується ефективність протизаплідних засобів.

Фармакокінетичні взаємодії: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших препаратів.

Літій: можливе підвищення рівня літію у плазмі крові до токсичного через зниження ниркової екскреції літію. Рекомендовано контролювати рівень літію у плазмі крові на початку лікування, при підбиранні дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат: можливе зменшення канальцевої секреції метотрексату, тим самим збільшуються його плазмові концентрації та гематотоксичність. Тому пацієнтам, які отримують високі дози метотрексату (понад 15 мг/тиждень), пацієнтам із порушеною функцією нирок супутнє застосування НПЗП не рекомендується.

У разі комбінованої терапії необхідно контролювати картину крові та функцію нирок.

Фармакокінетичні взаємодії: вплив інших препаратів на фармакокінетику мелоксикаму.

Холестирамін зв’язує мелоксикам у гастроінтестинальному тракті, значно збільшуючи кліренс мелоксикаму та зменшуючи його період напіввиведення. Ця взаємодія є клінічно значущою.

Необхідно враховувати можливість фармакокінетичної взаємодії при сумісному застосуванні мелоксикаму і препаратів, що інгібують ізоферменти CYP 2C9 і/або CYP 3A4 або метаболізуються з їх допомогою.

Не можна виключати взаємодію препарату з пероральними антидіабетичними засобами.

Не виявлено взаємодії мелоксикаму з антацидами, циметидином, дигоксином та фуросемідом на фармакокінетичному рівні.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Мелоксикам належить до групи нестероїдних протизапальних лікарських засобів класу енолієвої кислоти, має протизапальну, аналгетичну та антипіретичну дію. Загальний механізм розвитку перелічених ефектів може полягати у здатності мелоксикаму інгібувати біосинтез простагландинів, які є медіаторами запалення.

Терапевтичний ефект НПЗП пов’язаний з інгібуванням синтезу ЦОГ-2, тоді як інгібування ЦОГ-1 призводить до токсичного ураження шлунка та нирок.

Селективність інгібування ЦОГ-2 мелоксикамом підтверджена багатьма дослідниками як in vitro, так і ex vivo. Переважно інгібування ЦОГ-2 ex vivo мелоксикамом підтверджується більшим інгібуванням продукції ліпополісахаридстимулюючого ЦОГ-2 порівняно з продукцією тромбоксану у зсілій крові (ЦОГ-1). Ці ефекти дозозалежні. Мелоксикам не впливає на агрегацію тромбоцитів або на час кровотечі при застосуванні рекомендованих доз, в той час як індометацин, диклофенак, ібупрофен та напроксен значно інгібують агрегацію тромбоцитів та подовжують термін кровотечі.

Клінічні дослідження встановили низьку частоту шлунково-кишкових побічних явищ (перфорації, утворення виразок та кровотечі) при застосуванні рекомендованих доз мелоксикаму порівняно зі стандартними дозами інших НПЗП.

Фармакокінетика.

Мелоксикам добре абсорбується з травного тракту при пероральному застосуванні; абсолютна біодоступність препарату становить 89%. Одночасне вживання їжі не впливає на абсорбцію препарату. Концентрації лікарського засобу при пероральному прийомі 7,5 та 15 мг на добу відповідно дозозалежні. Стабільні концентрації досягаються на 3-5-ту добу.

Безперервне лікування протягом тривалого періоду (наприклад, 6 місяців) не призводило до змін фармакокінетичних параметрів порівняно з параметрами після 2 тижнів перорального застосування мелоксикаму по 15 мг на добу. Будь-які зміни є також малоймовірними і при тривалості лікування більше 6 місяців.

У плазмі більше 99 % мелоксикаму зв’язується з білками. Препарат проникає в синовіальну рідину, концентрація його там уполовину менша, ніж у плазмі крові.

Екскреція мелоксикаму  відбувається, в основному, у формі метаболітів. Менше 5 % добової дози виділяється у незмінному стані з калом, невелика кількість виділяється з сечею. Період напіввиведення становить 20 годин.

Печінкова та ниркова недостатність суттєво не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. Плазмовий кліренс становить 8 мл/хв. Кліренс знижується у людей літнього віку. Об’єм розподілу низький, в середньому 11 л.

Гемодіаліз не знижує загальну концентрацію мелоксикаму в плазмі крові.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

Мелоксикам-Апо 7,5 мг: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, світло-жовтого кольору, гравіруванням “АРО” з однієї сторони, і “7,5” з другої сторони;

Мелоксикам-Апо 15 мг: таблетки круглої форми з плоскою поверхнею, зі скошеними краями і рискою, світло-жовтого кольору, гравіруванням “MEL” над рискою і “15” під рискою з однієї сторони, і “АРО” з другої сторони.

 

Термін придатності.

3 роки з дати виготовлення препарату “in bulk”.

 

Умови зберігання.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 0С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 1 або по 2 блістери в пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

ЗАТ НВЦ „Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод”.

 

Місцезнаходження.