НІМОТОП®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Байєр Фарма АГ, Німеччина

Міжнародна непатентована назва: Nimodipine

АТ код: C08CA06

Форма випуску: Розчин для інфузій, 10 мг/50 мл по 50 мл у флаконах № 5 разом з поліетиленовою сполучною трубкою для інфузомата в картонній коробці № 5 в упаковці

Діючі речовини: 1 флакон 50 мл містить: 10 мг німодипіну

Допоміжні речовини: Спирт етиловий 96 %, макрогол 400, натрію цитрат, кислота лимонна безводна, вода для ін'єкцій

Фармакотерапевтична група: Антагоністи іонів кальцію

Показання: Профілактика і лікування ішемічних неврологічних розладів, обумовлених спазмом судин головного мозку після субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву аневризми.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 4р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/3871/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Н І М О Т О П®

(N I M O T O P  ®)

Склад:

діюча речовина: nimodipine;

1 флакон 50 мл містить 10 мг німодипіну;

допоміжні речовини: спирт етиловий 96 %, макрогол 400, натрію цитрат, кислота лимонна безводна, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори кальцієвих каналів з переважним впливом на судини. Код АТС С08СА06.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Профілактика і лікування ішемічних неврологічних розладів, обумовлених спазмом судин головного мозку після субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву аневризми.

 

Протипоказання.

Індивідуальна підвищена чутливість до німодипіну або до будь-якого компоненту препарата.

 

Спосіб застосування та дози.

Внутрішньовенна інфузія.

Курс інфузійної терапії розпочинають із внутрішньовенного введення препарату Німотоп® у дозі 1 мг/год (5 мл розчину) протягом 2 годин – з урахуванням маси тіла хворого за 1 годину вводять 0,015 мг/кг.

Потім за умови доброї переносимості препарату і при відсутності вираженої артеріальної гіпотензії дозу збільшують до 2 мг/год (10 мл розчину), що відповідає 0,030 мг/кг за 1 годину.

Пацієнтам із масою тіла менше 70 кг і особам з лабільним артеріальним тиском введення препарату слід розпочинати з дози 0,5 мг/год (2,5 мл розчину за 1 годину).

Введення в цистерни головного мозку.

У ході хірургічного втручання свіжоприготований розчин німодипіну (1 мл інфузійного розчину Німотоп®  і 19 мл розчину Рінгера), підігрітий до температури тіла, можна вводити інтрацистернально. Розчин необхідно використати одразу після приготування.

Інфузійний розчин Німотоп® застосовують для безперервної внутрішньовенної інфузії через центральний катетер із застосуванням інфузійного насоса та триканального крана одночасно з одним із наступних розчинів: 5 % глюкози, 0,9 % натрію хлорид, розчин Рінгера з молочною кислотою і магнезією, розчин декстрану 40 або 6 % гідроксіетилонового крохмалю у співвідношенні приблизно 1:4 (Німотоп®  / інший розчин). У якості супутньої інфузії також можна застосовувати манітол, людський альбумін або кров.

Для сполучення поліетиленової трубки, якою надходить розчин Німотоп®, каналу надходження супутнього розчину та центрального катетера необхідно використовувати триканальний кран.

Розчин Німотоп® не можна додавати в інфузійний флакон або змішувати з іншими препаратами. Рекомендується продовжувати введення німодипіну у ході анестезії, хірургічих втручань та ангіографії.

З метою профілактики внутрішньовенну терапію німодипіном слід розпочинати не пізніше, ніж через 4 дні після крововиливу, і продовжувати протягом усього періоду максимального ризику розвитку вазоспазму, тобто до 10-14-го дня після субарахноїдального крововиливу.

Якщо у процесі терапевтичного або профілактичного застосування розчину Німотоп® проводиться хірургічне лікування крововиливу, внутрішньовенну терапію німодипіном необхідно продовжувати як мінімум протягом 5 днів після оперативного втручання.

Після закінчення інфузійної терапії протягом наступних 7 днів рекомендується пероральний прийом таблетованої форми німодипіну у дозі 60 мг x 6 разів на добу (кожні 4 години).

Терапевтичне застосування.

Якщо вже мають місце ішемічні неврологічні порушення, спричинені вазоспазмом унаслідок субарахноїдального крововиливу, інфузійну терапію потрібно розпочинати якомога раніше і проводити протягом щонайменше 5 днів, але не більше 14 днів.

Після закінчення інфузійної терапії протягом наступних 7 днів рекомендується пероральний прийом таблетованої форми німодипіну дорослим у дозі 60 мг x 6 разів на добу (кожні 4 години).

Якщо в процесі терапевтичного або профілактичного застосування розчину Німотоп® проводиться хірургічне лікування крововиливу, внутрішньовенну терапію німодипіном необхідно продовжувати як мінімум протягом 5 днів після оперативного втручання.

 

Побічні реакції.

Нижче наведено перелік побічних реакцій на препарат (ПРП) на підставі клінічних досліджень німодипіну за показанням «субарахноїдальний крововилив внаслідок аневризми», розподілених за частотою згідно з категоріями CIOMS ΙΙΙ (плацебо – контрольовані дослідження: Німодипін N= 703; плацебо N = 692; неконтрольовані дослідження: німодипін N=2496; за станом на 31 серпня 2005 р.)

Частоту побічних реакцій, пов’язаних з прийомом німодипіну за показаннями «субарахноїдальний крововилив унаслідок аневризми»,  було сумовано та подано в таблицях, що розташовані нижче.

Перелічені нижче небажані явища розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної|слідуючої| градації: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, <1/10), нечасті (≥1/1000, <1/100), рідкісні (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідкісні (<1/10000). У кожному стовпчику побічні реакції зазначені в порядку зниження їх ступеня тяжкості.

                                                                                                                                              Таблиця 1.

Побічні реакцій пов’язані  з прийомом німодипіну за показаннями «субарахноїдальний крововилив унаслідок аневризми» 

 

 

Передозування.

Симптоми: при гострому передозуванні спостерігаються виражена артеріальна гіпотензія, тахікардія або брадикардія, нудота, а у випадку передозування таблеток німодипіну - розлади з боку шлунково-кишкового тракту і нудота.

Лікування: при гострому передозуванні рекомендується негайна відміна препарату. При призначенні екстренної допомоги керуються симптомами. При пероральному застосуванні німодипіну у якості екстренної терапії рекомендується промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля. При подальшому зниженні артеріального тиску внутрішньовенно вводять норадреналін або допамін. Оскільки специфічний антидот не відомий, при лікуванні інших побічних реакцій керуються найбільш вираженими симптомами.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Відповідні дослідження впливу на вагітних жінок не проводилися. Відтак, якщо треба застосувати препарат під час вагітності, слід ретельно зважити користь  і потенційний ризик від прийому препарату  залежно від тяжкості клінічної картини.

Виявлено, що концентрація німодипіну та його метаболітів у грудному молоці за порядком величин відповідає такій концентрації у  плазмі крові матері. Під час застосування препарату слід припинити годування груддю.

В одиничних випадках в умовах запліднення in vitro антагоністи кальцію асоціювалися з оборотними біохімічними змінами в ділянці голівки сперматозоїдів, що може призводити до порушення функції сперми.

 

Діти.

Препарат не застосовують дітям.

 

Особливості застосування.

Спеціальні попередження та запобіжні заходи.

Рекомендується ретельний моніторинг пацієнта при підвищенні внутрішньочерепного тиску або підвищеному вмісті води у тканинах головного мозку (генералізованому набряку головного мозку), хоча застосування німодипіну не асоційоване із підвищенням внутрішньочерепного тиску.

Застосування німодипіну потребує особливої обережності при артеріальній гіпотензії (рівень систолічного тиску менше 100 мм рт.ст).

У пацієнтів з нестабільною стенокардією або протягом перших 4 тижнів після розвитку гострого інфаркту міокарда лікар повинен ретельно зважувати співвідношення потенційного ризику (наприклад, знижений коронарний кровоток та міокардіальна ішемія) і користі від призначення препарату (наприклад, покращення мозкової перфузії).

Цей медичний препарат містить 23,7 об'ємних % етанолу (спирту), тобто до 50 г на добову дозу (250 мл). Це може зашкодити хворим на алкоголізм чи особам із порушенням метаболізму алкоголю. Також це слід враховувати  пацієнтам у період вагітності або годування груддю, і при лікуванні дітей і пацієнтів групи високого ризику, наприклад  пацієнтів із захворюваннями печінки та епілепсією. Наявність алкоголю у цьому препараті може вплинути на дію інших лікарських засобів.

Препарати для парентерального застосування перед введенням слід перевіряти на наявність часточок чи зміну кольору. Не можна зберігати і повторно використовувати залишки невикористаного розчину.

Активна речовина інфузійного розчину німодипіну чутлива до світла, тож слід уникати прямого попадання сонячного світла при його використанні. Якщо неможливо уникнути попадання сонячних променів під час інфузії, слід користуватися шприцами і сполучними трубками з чорного, коричневого чи червоного скла, або інфузійний насос і трубки слід захищати непрозорою обгорткою. Однак, якщо німодипін вводять при розсіяному денному світлі чи штучному освітленні,  протягом 10 годин спеціальні захисні заходи не потрібні.

Німодипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4. Тому препарати, що впливають на цю ферментну систему, можуть змінити первинний метаболізм або кліренс німодипіну.

Препарати, які є інгібіторами або індукторами системи цитохрому Р450 3А4,  можуть призводити до підвищення концентрацій німодипіну у плазмі крові, наприклад:

-макроліди (наприклад, еритроміцин);

-інгібітори анти-ВІЛ-протеази (наприклад, ритонавір);

-азольні протигрибкові засоби (наприклад, кетоконазол);

- антидепресанти нефазодон та флуоксетин;

-хінупристин/дальфопристин;

-циметидин;

-вальпроєва кислота.

При одночасному застосуванні цих препаратів слід контролювати артеріальний тиск і, у разі  необхідності, розглянути питання про зниження дози німодипіну.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Здатність керувати автомобілем і механізмами може бути порушена у зв'язку з можливим виникненням запаморочення. При застосуванні інфузійного розчину Німотопу® цей фактор зазвичай не має значення.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Німодипін метаболізується через систему цитохрому Р450 ЗА4, локалізовану як у слизовій оболонці кишечника, так і в печінці. Тому препарати, що впливають на цю ферментну систему, можуть змінити первинний метаболізм або кліренс німодипіну.

При застосуванні німодипіну одночасно з нижченаведеними препаратами слід прийняти до уваги ступінь, а також тривалість взаємодії.

На підставі досвіду застосування інших антагоністів кальцієвих каналів відомо, що рифампіцин підсилить метаболізм німодипіну внаслідок індукції ферментів. Таким чином, одночасне застосування рифампіцину і німодипіну призводить до значного зниження ефективності  останнього. Застосування препарату Німотоп® у комбінації з рифампіцином протипоказане.

 

Попереднє систематичне призначення таких протиепілептичних засобів, як фенобарбітал, фенітоїн чи карбамазепін значно знижує біодоступність таблеток німодипіну, тому одночасне застосування пероральної форми Німотоп® з цими препаратами протипоказано.

При одночасному застосуванні нижченаведених інгібіторів системи цитохрому Р450 ЗА4 слід контролювати артеріальний тиск і, у разі необхідності, розглянути питання про корекцію дози німодипіну.

Не проводилося досліджень взаємодії між німодипіном і макролідними антибіотиками. Відомо, що деякі макролідні антибіотики  інгібують систему цитохрому Р450 ЗА4 і не можна виключити можливості взаємодії між лікарськими засобами на цьому рівні. Зважаючи на це, макролідні антибіотики не слід застосовувати з німодипіном.

Азитроміцин, який хоча і належить за структурою до класу макролідних антибіотиків, не інгібує CYP3A4.

Не проводилося офіційних досліджень для вивчення потенційної взаємодії між німодипіном та інгібіторами анти-ВІЛ протеази (наприклад, ритонавіром). Встановлено, що препарати цього класу є потужними інгібіторами системи цитохрому Р450 ЗА4. Зважаючи на це, не можна виключити можливості вираженого і клінічно вагомого підвищення концентрації німодипіну у плазмі при його одночасному застосуванні з інгібіторами протеази.

Не проводилося офіційних досліджень для вивчення потенційної взаємодії між німодипіном та кетоконазолом. Відомо, що азольні протигрибкові засоби інгібують систему цитохрому Р450 ЗА4 і повідомлялося про різні взаємодії для інших дигідропіридинових антагоністів кальцієвих каналів. Тому при одночасному застосуванні з таблетками німодипіну не можна виключити суттєвого підвищення системної біодоступності німодипіну внаслідок зниження первинного метаболізму.   

Не проводилося офіційних досліджень для вивчення потенційної взаємодії між німодипіном та нефазодоном. Відомо, що антидепресант є потужним інгібітором цитохрому Р450 ЗА4. Зважаючи на це, не можна виключити можливості підвищення концентрації німодипіну у плазмі при його одночасному застосуванні з нефазодоном.

Тривале одночасне застосування Німотопу® і флуоксетину спричиняло збільшення концентрації німодипіну у плазмі крові майже на 50 %. Дія флуоксетину значно послаблювалась, а дія його активного метаболіту норфлуоксетину не змінювалася.

На підставі досвіду застосування ніфедипіну його одночасне застосування з хінупристином/дальфопристином може призводити до збільшення концентрації німодипіну у плазмі крові.

Одночасне застосування препарату Німотоп® та антагоніста Н2-рецепторів циметидину або препаратів вальпроєвої кислоти може призвести до збільшення концентрації німодипіну у плазмі крові.

Тривале одночасне застосування Німотопу® і флуоксетину спричинювало збільшення концентрації німодипіну у плазмі крові майже на 50 %. Дія флуоксетину значно зменшувалася, а дія його активного метаболіту норфлуоксетину – ні.

Тривале застосування німодипіну з антидепресантом нортриптиліном призводить до незначного зниження експозиції німодипіну, концентрація нортриптиліну у плазмі крові залишається незмінною.

Німодипін може посилювати гіпотензивний ефект таких антигіпертензивних препаратів при їх одночасному призначенні:

- діуретиків,

- β – блокаторів,

- інгібіторів АПФ (інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту),

- A 1- антагоністів,

- інших антагоністів кальцію,

- α – адреноблокаторів,

-  інгібіторів фосфодіестерази -5,

- α – метилдопи.

Однак, якщо неможливо уникнути комбінацій такого типу, необхідно уважно стежити за станом пацієнта.

Одночасне внутрішньовенне введення бета-адреноблокаторів може призвести до подальшого зниження артеріального тиску і порушення серцевої діяльності ( до виникнення вираженої серцевої недостатності).

Одночасна терапія потенційно нефротоксичними препаратами (наприклад, аміноглікозидами, цефалоспоринами, фуросемідом) або лікування пацієнтів із порушеною функцією нирок може викликати порушення функції нирок. Подібне лікування слід проводити під ретельним наглядом. Якщо виявлено порушення функції нирок, лікування німодипіном необхідно припинити.

У дослідженні на мавпах встановлено, що одночасне внутрішньовенне застосування німодипіну і анти - ВІЛ препарату зидовудину призводить до значного збільшення AUC для зидовудину і зниження об’єму його розподілу і кліренсу.

Інфузійний розчин Німотоп® містить 23,7 об’ємних % спирту, необхідно враховувати можливу взаємодію спирту з іншими лікарськими засобами.

Грейпфрутовий сік інгібує систему цитохрому Р450 ЗА4. Застосування дигідропіридинів – антагоністів кальцієвих каналів – одночасно з грейпфрутовим соком призводить до підвищення концентрацій у плазмі та пролонгованої дії німодипіну внаслідок зниженого первинного метаболізму або кліренсу. Внаслідок цього може збільшуватися гіпотензивний ефект препарату. Після вживання грейпфрутового соку цей ефект може тривати принаймні 4 дні. Тому одночасне застосування грейпфруту/грейпфрутового соку і німодипіну не рекомендується.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Німодипін чинить дилатаційну дію на судини мозку і має протиішемічні властивості. Препарат запобігає або усуває спазми судин, спричинені різноманітними біологічно активними речовинами (серотонін, простагландини, гістамін), виявляє нейро- та психотропну активність.

Дослідження за участю пацієнтів із гострими порушеннями мозкового кровообігу виявлено, що німодипін розширює судини головного мозку і посилює мозковий кровоток. Під впливом німодипіну відбувається більш виражене збільшення перфузії в уражених відділах головного мозку з недостатнім кровопостачанням, ніж у здорових ділянках. Ішемічні неврологічні ураження у пацієнтів із субарахноїдальним крововиливом та рівень смертності при застосуванні німодипіну суттєво знижуються.

Фармакокінетика.

Активна речовина німодипіну практично повністю всмоктується при пероральному прийомі.  Пікова концентрація у плазмі і площа під кривою концентрації ( AUC) зростає пропорційно до дози аж до найвищої досліджуваної дози (90 мг).

Розрахований об’єм розподілу (Vss, двокамерна модель) для внутрішньовенного введення дорівнює 0,9-1, 6 л/кг маси тіла. Сумарний (загальний) кліренс становить 0,6-1,9 л/год./кг.

Зв'язування з білками плазми досягає 97-99 %.

Німодипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4.

Завдяки інтенсивному пресистемному метаболізму (близько 85 - 95 %) абсолютна біодоступність становить 5-15 %.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:  прозорий жовтуватий розчин.

 

  Несумісність.

Німодипін, активна речовина інфузійного розчину Німотоп®, абсорбується полівінілхлоридом, тому для парентерального введення Німотопу® необхідно використовувати тільки системи з поліетиленовими трубками.

 

Термін придатності. 4 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 30 °С, в захищеному від світла місці.

 

Упаковка.

По 1 флакону (50 мл розчину) разом з поліетиленовою сполучною трубкою у картонній коробці, по 5 коробок  в упаковці з поліетилену.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Байєр  Фарма АГ, Німеччина/ Bayer Pharma AG Germany