ДЕПАКІН

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Юнітер Ліквід Мануфекчурінг, Франція

Міжнародна непатентована назва: Valproic acid

АТ код: N03AG01

Форма випуску: Сироп, 57,64 мг/1 мл по 150 мл у флаконах № 1 з мірною ложкою

Діючі речовини: 1 мл сиропу містить вальпроату натрію  57,64 мг

Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), сахароза, сорбіту розчин, що кристалізується 70% (Е 420), гліцерин, штучна смакова добавка вишня, кислота хлористоводнева концентрована або натрію гідроксиду розчин, вода очищена

Фармакотерапевтична група: Протисудомні засоби

Показання: Дорослі та діти. У вигляді монотерапії або в комбінації з іншими протиепілептичними препаратами для
- лікування генералізованої епілепсії при таких типах нападів: клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні та синдром Леннокса-Гасто;
- лікування фокальної епілепсії: фокальні напади із вторинною генералізацією або без неї.
Діти. Профілактика повторних нападів після однієї або більше фебрильних судом відповідно до критеріїв ускладнених фебрильних судом, коли переривчаста профілактика бензодіазепінами неефективна.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/3817/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДЕПАКІН

(DEPAKINEÒ)

 

Загальна характеристика:

міжнародна назва: valproic acid;  

основні фізико-хімічні властивості: прозора сиропоподібна рідина блідо-жовтого кольору із запахом вишні;

склад: 100 мл сиропу містять 5,764 г вальпроату натрію;

допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, сахарози розчин 67%, сорбіту розчин 70%, гліцерин, вишня – штучна смакова добавка, кислота хлористоводнева концентрована або концентрований розчин натрію гідроксиду, вода очищена.

 

Форма випуску. Сироп.

 

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні препарати. Код АТС N03A G01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Вальпроат  діє переважно на центральну нервову систему. Вальпроат має антиконвульсивні властивості щодо різних типів епілепсії у людей.

В експериментальних і клінічних дослідженнях було виявлено два механізми антиконвульсивної дії  вальпроату:

перший – прямий фармакологічний ефект, пов’язаний із концентрацією вальпроату в плазмі та тканинах головного мозку;

другий – непрямий – ймовірно пов’язаний із метаболітами вальпроату, які залишаються в тканинах головного мозку, або з модифікаціями нейротрансмітерів, або з прямою дією на мембрану. Найбільш визнаною є гіпотеза, що після прийому вальпроату підвищується рівень гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК).

Вальпроат скорочує тривалість проміжної фази сну та одночасно подовжує фазу повільного сну.

Фармакокінетика.   Біодоступність вальпроату натрію при пероральному прийманні – близько 100%. Об’єм розподілу переважно обмежений кров’ю та позаклітинною рідиною, яка швидко оновлюється. Вальпроат циркулює в цереброспінальній рідині та тканинах головного мозку.

Період напіввиведення становить 15–17 годин.

Мінімальна концентрація вальпроату в сироватці, необхідна для терапевтичного ефекту, становить 40–50 мг/л і коливається в межах 40–100 мг/л. За необхідності досягнення більш високої концентрації, необхідно порівняти очікувану користь та вірогідність розвитку побічних ефектів, особливо дозозалежних. При концентрації вальпроату вище 150 мг/л необхідно знизити дози препарату. 

Концентрація насичення у плазмі досягається через 3–4 доби.

Зв’язування вальпроату з білками плазми стійке та залежить від дози та насиченості.

Вальпроат переважно виводиться із сечею, після метаболізму глюкурокон’югацією та бета-окиснюванням.

Молекула вальпроату може діалізуватися, але гемодіаліз ефективний тільки відносно вільної фракції вальпроату в крові (яка приблизно становить 10%).

Вальпроат не індукує ензими метаболічної системи цитохрому Р450, тому на відміну від більшості інших протиепілептичних препаратів, вальпроат не прискорює ні власної біотрансформації, ні біотрансформації інших речовин, таких як естроген-прогестагени  та пероральні антикоагулянти.

 

Показання для застосування.

Дорослі та діти. У вигляді монотерапії або в комбінації з іншими протиепілептичними препаратами для

- лікування генералізованої епілепсії при таких типах нападів: клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні та синдром Леннокса-Гасто;

- лікування фокальної епілепсії: фокальні напади  із вторинною генералізацією або без неї.

Діти. Профілактика повторних нападів після однієї або більше фебрильних судом відповідно до критеріїв ускладнених фебрильних судом, коли переривчаста профілактика бензодіазепінами не ефективна.

 

Спосіб застосування та дози. Препарат призначений для перорального приймання. Щоб відкрити флакон, необхідно натиснути на кришку та повернути її. Після застосування препарату флакон необхідно ретельно закрити.

Дозу сиропу видмірюють зо допомогою дозувальної ложки, вкладеної в упаковку. З одного боку мірна ложка розрахована на 100 мг вальпроату натрію, з іншого – на 200 мг. Препарат  бажано приймати під час їди,  розділивши добову дозу

- на 2 прийоми – для дітей віком до 1 року,

- на 3 прийоми – для дітей старше 1 року.

Середня добова доза становить:

- немовлята та діти до 12 років: 30 мг/кг (перевагу при застосуванні слід надавати сиропу, оральному розчину чи гранулам пролонгованої дії);

- діти (від 12 до 18 років) та дорослі: 20–30 мг/кг (перевагу при застосуванні слід надавати таблеткам, таблеткам пролонгованої дії чи гранулам пролонгованої дії).

Препарат необхідно призначати в міліграмах. Дітям віком до 3 років застосування вальпроату натрію рекомендується виключно у вигляді монотерапії, якщо очікувана користь від лікування переважає ризик розвитку захворювання печінки та панкреатиту у пацієнтів цієї вікової групи.          

Початок лікування. Оптимальної дози для пацієнта, який вже застосовує протиепілептичні засоби, що замінюються Депакіном, досягають поступово, приблизно протягом 2 тижнів. Потім, залежно від ефективності лікування, зменшують дозу іншого протиепілептичного засобу.

Для пацієнта, який не застосовує інші протиепілептичні препарати, дозу збільшують поступово кожні 2–3 дні, щоб досягти оптимальної дози приблизно протягом тижня.

За необхідності комбінованого лікування з іншими протиепілептичними препаратами їх додають поступово (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

 

Побічна дія. В поодиноких випадках спостерігався панкреатит, іноді з летальним кінцем (див. «Особливості застосування»), що вимагало відміни застосування препарату на ранніх етапах лікування. У разі виникнення панкреатиту, лікування слід припинити.

Захворювання печінки (див. «Особливості застосування»).

Тератогенний ризик  (див. «Вагітність і лактація годування груддю»).

Рідко – оборотний синдром паркінсонізму.

В поодиноких випадках – прогресуюче порушення свідомості (яке може призводити до повної деменції) – оборотне після відміни лікування протягом декількох тижнів або місяців.

Сплутаність свідомості або напади: в поодиноких випадках – ступор або летаргія, що може призвести до минущої коми (енцефалопатії).  Ці розлади можуть бути ізольованими або пов’язаними з парадоксальним збільшенням частоти нападів під час терапії, їх прояви зменшуються після припинення прийому або при ззниженні дози препарату. Найчастіше такі ефекти виникають при комплексному лікуванні (особливо з фенобарбіталом) або після різкого підвищення дози вальпроату.

Гастроінтестинальні розлади (нудота, блювання, біль у шлунку, діарея) часто виникають на початку лікування у деяких пацієнтів; вони звичайно минають протягом кількох днів без відміни препарату.

Часто, особливо при комплексному лікуванні, – ізольована помірна гіперамоніємія без змін в аналізах функцій печінки, що не потребує припинення прийому препарату.

При гіперамоніємії, пов’язаній з неврологічними симптомами (які можуть прогресувати до коми), необхідне подальше обстеження хворого (див. «Особливості застосування»).

Дуже рідко – гіпонатріємія.

Оборотні та/або дозозалежні побічні ефекти: випадання волосся, слабкий постуральний тремор і сонливість.

Головний біль.

Рідко – атаксія.

Часто – повідомлення про дозозалежну тромбоцитопенію, що не має клінічних проявів. Зниження дози препарату, якщо це можливо, враховуючи кількість тромбоцитів та контроль за епілепсією, звичайно призводить до відновлення кількості тромбоцитів. 

Зниження рівня фібриногену або часу збільшення тривалості кровотечі, відбувається звичайно без клінічних симптомів і особливо можливе при застосуванні високих доз препарату. Вальпроат інгібує другу стадію агрегації тромбоцитів. Рідше – анемія, макроцитоз, лейкопенія. У поодиноких випадках – панцитопенія.

Алергічні реакції, такі як екзантематозні висипи. В окремих випадках – синдром Лайєла, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема.

В окремих випадках – ураження нирок. Вкрай рідко – енурез і нетримання сечі.

В поодиноких випадках –  втрата слуху як оборотна, так і необоротна.

В окремих випадках спостерігалися нетяжкі периферичні набряки.

Збільшення маси тіла. Оскільки збільшення маси тіла є причиною ризику розвитку синдрому полікістозних яєчників, рекомендується ретельне спостереження за такими пацієнтками.

Аменорея та порушення регулярності менструального циклу.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до вальпроату, дивальпроату, вальпроміду або до будь-якого компонента препарату в анамнезі.

Гострий гепатит і хронічний гепатит. Тяжкий гепатит в анамнезі пацієнта або його родичів, особливо спричинений лікарськими препаратами.

Печінкова порфірія.

Комбінація з мефлохіном і звіробоєм.

Непереносимість  фруктози, синдром мальабсорбції глюкози та галактози, дефіцит сахарозо-ізомальтази – через наявність у складі препарату сахарози та сорбітолу.

 

Передозування. При передозуванні звичайно виникає кома різної тяжкості з гіпотонією м'язів, гіпорефлексією, міозом, пригніченням дихання та метаболічним ацидозом. Може спостерігатися внутрішньочерепна гіпертензія, пов’язана з набряком мозку.

Невідкладна допомога в умовах стаціонару має включати, за необхідності, промивання шлунка, підтримку ефективного діурезу, постійне спостереження стану серцево-судинної та дихальної систем. При дуже тяжких випадках за необхідності проводять діаліз.

Зазвичай передозування не має наслідків, однак є повідомлення  про поодинокі випадки з летальним кінцем.

 

Особливості застосування.

Спеціальні попередження. Іноді застосування нового протиепілептичного препарату може спричинити поновлення більш сильних нападів або розвиток нападів нового типу, незалежно від спонтанних змін у перебігу захворювання, які спостерігаються при деяких типах епілепсії.  Відносно вальпроату це, насамперед, відноситься змін у супутньому протиепілептичному лікуванні або за наявності фармакокінетичної взаємодії (див. «Взаємодія з лікарськими засобами»), токсичності (захворювання печінки або енцефалопатія) (див. «Особливості застосування» та «Побічна дія») або передозування.

Оскільки препарат біотрансформується з утворенням вальпроєвої кислоти, його не слід комбінувати з іншими лікарськими засобами, які зазнають такої самої біотрансформації, щоб запобігти передозуванню вальпроєвої кислоти (наприклад, дивальпроат, вальпромід).

Порушення функції печінки. Існують поодинокі повідомлення про тяжкі захворювання печінки при прийомі Депакіну, а іноді і летальні випадки.

Найбільший ризик розвитку гепатиту серед немовлят та дітей віком до 3 років з тяжкою епілепсією, особливо пов’язаною з ураженням головного мозку, затримкою розумового розвитку та/або метаболічними або дегенеративними захворюваннями генетичного походження. У дітей віком старше 3 років, частота виникнення гепатиту значно нижче та поступово зменшується з віком.

У переважній більшості випадків порушення функції печінки спостерігаються в перші 6 місяців лікування, зазвичай між 2 та 12 тижнями, та частіше при комплексному протиепілептичному лікуванні.

Рання діагностика базується переважно на клінічному обстеженні. Зокрема необхідно брати до уваги два типи симптомів, які можуть передувати жовтусі,  особливо у пацієнтів групи ризику:

- по-перше, неспецифічні симптоми, що зазвичай виникають раптово: астенія, анорексія, виснаження, сонливість, які іноді супроводжуються блюванням і болем у животі, що повторюються;

- по-друге, рецидив епілептичних нападів, незважаючи на правильне лікування.

Рекомендується повідомити пацієнту або батькам дитини, що при появі таких клінічних симптомів необхідно одразу ж звернутися до лікаря за консультацією. А також окрім клінічного обстеження необхідно негайно провести дослідження функції печінки.

Протягом перших 6 місяців лікування необхідно періодично перевіряти функцію печінки. До найважливіших належать тести, що відображають білково-синтетичну функцію печінки, особливо протромбіновий індекс. При виявленні аномально низького рівня протромбіну, особливо якщо він супроводжується зміною інших лабораторних показників (значне зниженням рівня фібриногену та факторів згортання крові, підвищення рівня білірубіну та трансаміназ), лікування вальпроатом натрію необхідно припинити. Якщо саліцилати були включені до схеми лікування, з метою застережного заходу їх прийом також припиняють (оскільки саліцилати метаболізуються тими ж шляхами, що і вальпроат).

Панкреатит. У поодиноких випадках при прийомі вальпроату спостерігалися тяжкі форми панкреатиту, які іноді призводили до летального кінця. Захворювання може виникнути незалежно від віку хворого та тривалості лікування, маленькі діти належать до групи особливого ризику.

Панкреатит з летальним кінцем найчастіше спостерігається у маленьких дітей і у хворих на тяжку епілепсію з ушкодженням головного мозку або при комплексній протиепілептичній терапії.

Якщо панкреатит виникає фоні при печінковій недостатності, ризик летального кінця значно зростає.

Застережні заходи. До початку лікування (див. «Протипоказання») та періодично протягом перших 6 місяців лікування необхідно проводити тести, що відображають функцію печінки, особливо у пацієнтів групи ризику.

При терапії препаратом, як і у випадку застосування більшості протиепілептичних засобів, можливе ізольоване та минуще помірне підвищення рівня трансаміназ без будь-яких клінічних симптомів, особливо на початку лікування. У разі підвищення рівня трансаміназ рекомендується провести більш повне лабораторне обстеження (зокрема визначити протромбіновий індекс), щоб за необхідності  переглянути дозування. Залежно від отриманих показників, тести повторюють. 

Дітям віком до 3 років застосування вальпроату натрію рекомендується  виключно у вигляді монотерапії після порівняння потенційної користі від лікування та ризику розвитку захворювання печінки та панкреатиту у пацієнтів цієї вікової групи.          

Рекомендується проводити аналіз крові (повна формула крові, включаючи кількість тромбоцитів, час кровотечі, коагуляційні тести) до початку лікування та перед будь-яким хірургічним втручанням і у випадку гематом або спонтанних кровотеч (див. Побічна дія).

При лікування дітей необхідно уникати одночасного застосування похідних саліцилатів через ризик гепатотоксичності та кровотеч.

У пацієнтів з нирковою недостатністю необхідно враховувати підвищення концентрації вальпроєвої  кислоти, яка циркулює в крові, та відповідно зменшувати дозу препарату.

При гострому больовому абдомінальному синдромі або таких шлунково-кишкових симптомах, як нудота, блювання і/або анорексія, необхідно виключити розвиток панкреатиту, а у разі підвищення рівня ферментів підшлункової залози препарат слід відмінити та прийняти альтернативні терапевтичні заходи.

Не рекомендується призначати препарат хворим із дефіцитом ферментів карбамідного циклу. У таких пацієнтів спостерігалися декілька випадків гіперамоніємії зі ступором або комою.

У дітей з наявністю в анамнезі печінкових та шлунково-кишкових симптомів нез’ясованої етіології (анорексія, блювання, випадки цитолізу), з випадками летаргії або коми, із затримкою розумового розвитку або за наявності випадків загибелі немовляти чи дитини в сімейному анамнезі, до початку лікування препаратом  необхідно провести відповідні біохімічні дослідження метаболізму, особливо на наявність амоніємії натщесерце та після прийому їжі.

Незважаючи на те, що препарат дуже рідко спричиняє порушення функції імунної системи, очікувану користь від його застосування необхідно порівняти з потенційним ризиком при призначенні препарату хворим на системний червоний  вовчак.

До початку лікування препаратом пацієнтів слід попередити про можливість збільшення маси тіла на початку лікування,  уникнути якого можна за умови дотримання дієти.

Вагітність. До початку лікування жінкам дітородного віку необхідно виключити наявність вагітності та застосовувати ефективні засоби контрацепції.  

Враховуючи існуючі дані, жінкам дітородного віку, які не застосовують ефективної контрацепції, та у період вагітності прийом препарату не рекомендується.

Застосування препарату жінками збільшує у 3–4 рази ризик розвитку вроджених вад у дітей, народжених ними, порівняно з загальною популяцією, у межах якої ризик розвитку вроджених вад у дітей становить 3%. Найчастіше спостерігаються порушення розвитку нервової трубки (»2–3%),  вади розвитку обличчя, фаціальні розщеплення, краніостеноз, вади серця, вади розвитку нирок і сечостатевих органів, деформація кінцівок.

Дози препарату вище 1000 мг на добу та комбінована терапія з іншими антиконвульсантами є важливими факторами ризику формування цих вад розвитку.

Сучасні епідеміологічні дані не вказують на зниження загального коефіцієнта розумового розвитку дітей при внутрішньоутробному впливі вальпроату натрію. Однак у таких дітей спостерігалося зниження вербальних здатностей  і/або виникала потреба у допомозі логопеда. Більш того, серед таких дітей  зареєстровано декілька ізольованих випадків аутизму та пов’язаних із ним порушень. Для підтвердження або спростування цих результатів необхідні додаткові дослідження.

При плануванні вагітності необхідно вирішити питання щодо застосування інших протиепілептичних засобів. Якщо альтернативного протиепілептичного засобу не існує, рекомендується призначити мінімальну ефективну добову дозу лікарської форми пролонгованої дії  або – якщо це неможливо – розподілити добову дозу на декілька прийомів, щоб уникнути максимальної концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі.

Не існує даних, що котрі б підтверджували ефективність додаткового застосування фолієвої кислоти жінками, які піддаються дії вальпроату натрію у період вагітності. Однак, враховуючи позитивний ефект фолієвої кислоти в інших ситуаціях, можна рекомендувати застосування фолієвої кислоти у дозі 5 мг на добу за місяць до зачаття та протягом 2-х місяців після нього. Незалежно від прийому фолієвої кислоти необхідно проводити обстеження пацієнток з метою виявлення  вад розвитку плода.

У період вагітності. Якщо вибір іншого протиепілептичного засобу абсолютно не можливий,  рекомендується призначити мінімально ефективну дозу вальпроату натрію, яка не перевищує (за можливості) 1000 мг на добу.

Незалежно від прийому фолієвої кислоти необхідно проводити обстеження пацієнток з метою виявлення  вад розвитку плода.

Перед пологами необхідно зробити вагітній коагулограму, включаючи визначення кількості тромбоцитів, рівень фібриногену та час згортання крові (активований парціальний протромбіновий час – аППЧ).

Новонароджені. У новонароджених, матері яких у період вагітності застосовували Депакін, можливе виникнення геморагічного синдрому, не пов’язаного з дефіцитом вітаміну К.

Нормальні показники гемостазу у матері не виключають можливості патології у новонародженого. Тому у новонароджених необхідно провести визначення кількості тромбоцитів, рівня фібриногену та аППЧ.

Крім того, у новонароджених спостерігалися випадки гіпоглікемії протягом першого тижня після народження.

Період годування груддю. Екскреція вальпроату в молоко низька. Однак, у зв’язку з наявністю даних щодо зниження вербальних здатностей у дітей молодшого віку, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроату натрію, не рекомендується застосування препарату у період годування груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами. Пацієнта необхідно попередити про небезпеку виникнення сонливості, особливо у разі комбінованої протиепілептичної  терапії або у разі комбінації препарату з іншими лікарськими засобами, які спричиняють сонливість. Протягом лікування не рекомендується керувати автомобілем уваги або працювати зі складними механзімами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування препаратів, які можуть спричинювати судоми або знижувати судомний поріг, залежно від можливого ризику, не рекомендоване або протипоказане. До таких препаратів належить більшість антидепресантів (іміпраміни, селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну), нейролептики (фенотіазини та бутирофенони), мефлохін (див. нижче), бупропіон і трамадол.

Протипоказані комбінації (див. «Протипоказання») з

мефлохіном – ризик виникнення епілептичних нападів у хворих на епілепсію у зв’язку з посиленням метаболізму вальпроєвої кислоти та судомним ефектом мефлохіну;

препаратами звіробою (St John’s Wort) – ризик зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі та зменшення ефективності препарату.

Не рекомендуються комбінації з

ламотриджином – підвищений ризик виникнення тяжких шкірних реакцій (синдром Лайелла). Крім того, можливе підвищення концентрації ламотриджину в плазмі через уповільнення його метаболізму в печінці під дією вальпроату натрію. Якщо така комбінація потрібна, необхідно ретельне спостереження стану  пацієнта.

Необхідна особлива обережність при застосуванні комбінації з:

азтреонамом, іміпінемом, меропенемом – ризик появи судом через зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі. Рекомендується клінічне спостереження стану пацієнта, визначення концентрації препаратів у плазмі та коригування дози Депакіну під час лікування антимікробним препаратом і після його відміни;

карбамазепіном – збільшення концентрації активного метаболіту карбамазепіну в плазмі, поява ознак його передозування. Концентрація вальпроєвої кислоти в плазмі знижується через посилення її метаболізму в печінці під дією карбамазепіну. При одночасному застосуванні необхідне клінічне спостереження стану пацієнта, визначення концентрацій вальпроєвої кислоти та карбамазепіну в плазмі, коригування доз обох протиепілептичних препаратів;

фелбаматом – збільшення концентрації вальпроєвої кислоти в сироватці та ризик передозування. Необхідний клінічний і лабораторний контроль, може знадобитися коригування дози вальпроату протягом лікування фелбаматом і після його відміни;

фенобарбіталом, примідоном – збільшення концентрації фенобарбіталу або примідону в плазмі (через пригнічення їх метаболізму в печінці) з появою ознак їх передозування, особливо у дітей. Крім того, зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі через збільшення її метаболізму в печінці під дією фенобарбіталу або примідону. Необхідне клінічне спостереження стану пацієнта протягом перших 15 днів комбінованого лікування та негайне зменшення дози фенобарбіталу або примідону з появою ознак седації; визначення рівня обох протиепілептичних препаратів у плазмі;

фенітоїном (та, ймовірно, фосфофенітоїном) – зміна концентрації фенітоїну в плазмі; крім того, ризик зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі через посилення її метаболізму в печінці під дією фенітоїну. Рекомендується клінічний контроль стану пацієнта, визначення рівня обох протиепілептичних препаратів у плазмі і за необхідності  коригування їх доз;

топіраматом – ризик виникнення гіперамоніємії або енцефалопатії під дією вальпроату при комбінації його з топіраматом. Необхідний ретельний клінічний і лабораторний контроль стану пацієнта на початку лікування та з появою симптомів, які вказують на виникнення таких ефектів.

Слід звертати особливу увагу при комбінації з

німодипіном (перорально та, ймовірно, парентерально) – ризик посилення гіпотензивного ефекту німодипіну через підвищення його концентрації в плазмі (послаблення його метаболізму під дією вальпроєвої кислоти).

Інші види взаємодії.

Пероральні контрацептиви. Оскільки вальпроат не індукує активність ферментів, він не зменшує ефективність естроген-прогестагенних препаратів у жінок, які застосовують гормональні засоби контрацепції.

 

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при кімнатній температурі (від +15 до +25°С), захищати від прямого сонячного світла. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

 

Термін придатності. 3 роки; 1 місяць - після розкриття флакона.

 

Умови відпуску. За рецептом.

 

Упаковка. По 150 мл у флаконі; по 1 флакону з мірною ложкою на 100 мг і 200 мг вальпроату натрію в картонній коробці.

 

Виробник. Юнітер Ліквід Мануфекчурінг, Франція