Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Астеллас Фарма Юроп Б.В., Нідерланди

Міжнародна непатентована назва: Solifenacin

АТ код: G04BD08

Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою, по 10 мг № 10 (10х1), № 30 (10х3) у блістерах

Діючі речовини: 1 таблетка містить: соліфенацину сукцинату 10 мг

Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза, магнію стеарат, оболонка (опадрі жовтий для таблеток 5 мг, опадрі рожевий для таблеток 10 мг).

Фармакотерапевтична група: Спазмолітичні засоби, які розслаблюють гладкі м'язи кровоносних судин, а також бронхів та інших внутрішніх органів

Показання: Симптоматичне лікування ургентного (імперативного) нетримання сечі та/або частого сечовипускання, а також ургентних (імперативних) позивів до сечовипускання, характерних для пацієнтів із синдромом гіперактивного сечового міхура.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3 роки.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/3763/01/02



І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ВЕЗИКАР®

(VESICARE®)

 

Склад:

діюча речовина: solifenacin succinate;

1 таблетка містить 5 мг або 10 мг соліфенацину сукцинату;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза, магнію стеарат, оболонка (опадрі жовтий для таблеток 5 мг, опадрі рожевий для таблеток 10 мг).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються в урології. Спазмолітики, які діють на сечовивідні шляхи. Код АТС G04B D08.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Симптоматичне лікування ургентного (імперативного) нетримання сечі та/або частого сечовипускання, а також ургентних (імперативних) позивів до сечовипускання, характерних для пацієнтів із синдромом гіперактивного сечового міхура.

 

Протипоказання. Препарат протипоказаний пацієнтам:

– із підвищеною чутливістю до активної субстанції або до кожної з допоміжних речовин;

– із затримкою сечовипускання;

– із тяжкими шлунково-кишковими захворюваннями (включаючи токсичний     мегаколон);

– із міастенією gravis;

– із закритокутовою глаукомою;

– при проведенні гемодіалізу;

– із тяжкою печінковою недостатністю;

– із тяжкою нирковою недостатністю або печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості, які перебувають на лікуванні активними інгібіторами цитохрому CYP3A4, наприклад, кетоконазолом.

 

Спосіб застосування та дози.

Везикар®  приймають перорально, цілі таблетки запиваючи рідиною, незалежно від прийому їжі.

Дорослі, включаючи осіб літнього віку: рекомендована доза – 5 мг препарату 1 раз на добу. Якщо необхідно, дозу можна підвищити до 10 мг 1 раз на добу.

Спеціальні групи пацієнтів:

Пацієнти з нирковою недостатністю: не потрібне регулювання дози для пацієнтів від слабкого до помірного ступеня ниркової недостатності (кліренс креатиніну > 30 мл/хв). Пацієнтам  з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну ≤  30 мл/хв) слід з  обережністю приймати препарат і одержувати не більше ніж 5 мг 1 раз на день.

Пацієнти з печінковою недостатністю: не потрібна корекція дози для пацієнтів із помірною печінковою недостатністю. Пацієнтам з помірною печінковою недостатністю (показник Chіld-Pugh 7-9) слід приймати препарат з обережністю і не перевищувати дозування 5 мг 1 раз на день.

При застосуванні потужних інгібіторів цитохрому P450 3A4: максимальна доза препарату Везикар® має бути обмежена 5 мг при одночасному прийомі з кетоконазолом або терапевтичними дозами інших потужних інгібіторів ізоформи цитохрому CYP3A4, наприклад, ритонавіру, нелфінавіру, ітраконазолу.

 

Побічні реакції.

Везикар® може спричинити побічні ефекти, пов’язані з антихолінергічною дією соліфенацину, які, як правило, слабкі або помірні. Їхня  частота залежить від дози препарату.

Найчастіше побічне явище – сухість у роті, яка спостерігалася у 11 % пацієнтів, які отримували дозу 5 мг на день, у 22 % пацієнтів, які отримували 10 мг на день, у 4 %, які отримували плацебо. Вираженість сухості у роті, як правило, була слабкою, і тільки у поодиноких випадках призводила до припинення лікування. Загалом, лікарський препарат досить добре переносився (близько 99 %), і приблизно 90 % пацієнтів приймали препарат протягом повного періоду дослідження, який тривав 12 тижнів.

У таблиці нижче наведені інші побічні ефекти, зареєстровані при проведенні клінічних досліджень Везикару® та постреєстраційних спостереженнях.

 

*постреєстраційні спостереження.

Є повідомлення про випадки подовження інтервалу QT на кардіограмі та тріпотіння-мерехтіння шлуночків серця при застосуванні соліфенацину у                              постреєстраційному періоді. У зв´язку з тим, що ці спонтанні повідомлення надходили з усього світу у постреєстраційному періоді, частота повідомлень та роль соліфенацину у цьому випадку не може бути достовірно встановлена. 

 

Передозування. 

Симптоми. Передозування соліфенацину сукцинату потенційно може призвести до тяжких антихолінергічних ефектів. Найвища доза соліфенацину сукцинату, випадково прийнята одним пацієнтом, становила 280 мг; протягом 5 годин  спостерігалися зміни психічного стану, що не потребували госпіталізації.

Лікування. У випадку передозування соліфенацину  сукцинату пацієнтові необхідно прийняти активоване вугілля. Може бути корисним промивання шлунка, якщо воно виконане протягом 1 години, але не слід викликати блювання.

Щодо інших антихолінергічних ефектів, то симптоми слід лікувати наступним чином:

– тяжкі антихолінергічні ефекти з боку центральної нервової системи, такі як галюцинації або підвищена збудливість: лікування фізостигміном або карбахолом;

– судоми або підвищену збудливість: лікування бензодіазепінами;

– недостатність з боку органів дихання: лікування – штучна вентиляція легенів;

– тахікардія: лікування бета-блокаторами;

– затримка сечовипускання: лікування – катетеризація.

– мідріаз: лікування очними краплями, наприклад, пілокарпіном і/або розміщення пацієнта у темній кімнаті.

Як і у випадках передозування іншими антихолінергічними засобами, особливу увагу слід приділяти пацієнтам зі встановленим ризиком подовження інтервалу QT (при гіпокаліємії, брадикардії, при одночасному застосуванні препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT) і пацієнтам із захворюваннями серця (ішемія міокарда, аритмії, застійна серцева недостатність).

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає клінічних даних про жінок, які завагітніли під час застосування соліфенацину. Досліди на тваринах не виявили прямої несприятливої дії на фертильність, розвиток ембріона/плода або пологи. Слід дотримуватися обережності при застосуванні даного препарату  вагітним жінкам.

Немає даних щодо екскреції соліфенацину у грудне молоко. Застосування Везикару® не рекомендується у період годування груддю.

 

Діти.

Не досліджувалася безпека та ефективність застосування препарату дітям. Тому Везикар® не слід призначати цій категорії пацієнтів.

 

Особливості застосування.

Перед початком лікування препаратом необхідно встановити ймовірність інших причин частого сечовипускання (серцева недостатність або захворювання нирок). Якщо виявлена інфекція сечовивідних шляхів, слід розпочати відповідну антибактеріальну терапію.

Препарат необхідно приймати з обережністю пацієнтам:

– із клінічно значущою обструкцією вихідного отвору сечового міхура, що призводить до  ризику затримки сечовипускання; 

         – зі шлунково-кишковими обструктивними захворюваннями;

– із ризиком зниження моторики шлунково-кишкового тракту;

– із тяжкою нирковою (кліренс креатиніну < 30 мл за хвилину) та помірною печінковою (показник Child-Pugh від 7 до 9) недостатністю; дози для цих пацієнтів не мають перевищувати 5 мг;

– тим, хто одночасно приймає сильний інгібітор CYP3A4, наприклад, кетоконазол;

– із грижею стравохідного отвору діафрагми та /шлунково-стравохідним рефлюксом та/або тим, хто одночасно  приймає лікарські препарати (такі як бісфосфонати), які можуть  спричинити або посилити езофагіт;

– вегетативною нейропатією.

Ангіоневротичний набряк з обструкцією дихальних шляхів спостерігався у кількох пацієнтів при застосуванні соліфенацину сукцинату. При ангіоневротичному набряку застосування соліфенацину сукцинату слід негайно припинити та призначити відповідну терапію та/або прийняти необхідні міри.

Безпека та ефективність застосування препарату не досліджена для хворих із підвищеною активністю сфінктера нейрогенного походження. 

Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, Lapp-дефіцит лактази або з порушенням глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід приймати препарат.

Максимальний ефект препарату досягається через 4 тижні.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. 

У зв'язку з тим, що соліфенацин,  як і інші антихолінергічні препарати, може викликати зниження гостроти зору, запаморочення, сонливість та підвищену втомлюваність, прийом препарату може негативно впливати на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.  

Одночасний прийом інших лікарських препаратів із антихолінергічними  властивостями  може мати виразніші терапевтичні, а також небажані  ефекти. Після  припинення застосування Везикару® до прийому наступних лікарських засобів  антихолінергічної терапії  необхідно витримати приблизно однотижневий  інтервал. Терапевтичний ефект соліфенацину може зменшитися при супутньому застосуванні агоністів холінергічних рецепторів. Соліфенацин може знижувати ефект лікарських препаратів, які стимулюють перистальтику шлунково-кишкового тракту, таких як метоклопрамід  і цизаприд.

При одночасному прийомі кетоконазолу  або терапевтичних доз інших активних інгібіторів ферменту CYP3A4 (наприклад, ритонавіру, нелінавіру, ітраконазолу), дозу Везикару® необхідно обмежити до 5 мг.

Одночасне застосування соліфенацину та активного інгібітора ферменту CYP3A4  протипоказане пацієнтам із тяжкою нирковою або помірно вираженою печінковою недостатністю.

Оскільки соліфенацин метаболізується ферментом CYP3A4, фармакокінетичні взаємодії можливі з іншими субстратами цього ферменту, що  мають підвищену спорідненість (наприклад, верапамілом, дилтіаземом), та індукторами ферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцином, фенітоїном, карбамазепіном).

Прийом препарату Везикар® не впливає на фармакокінетичну взаємодію соліфенацину з  комбінованими пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел). На фармакокінетику варфарину та дигоксину препарат не впливає.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

У дослідженнях in vitro та in vivo було встановлено, що соліфенацин є конкурентним специфічним антагоністом холінергічних рецепторів переважно М3 підтипу. Також було встановлено, що соліфенацин має слабку спорідненість з іншими рецепторами і тестованими іонними каналами.

Ефективність препарату, яку вивчали у кількох подвійних сліпих рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях у чоловіків та жінок із синдромом гіперактивного сечового міхура, спостерігалася вже на 1-му тижні лікування та стабілізувалася протягом наступних  12  тижнів  лікування. Максимальний ефект препарату може виявлятися вже через

4 тижні.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після прийому таблеток максимальна концентрація соліфенацину у плазмі крові (Cmаx) досягається через 3-8 годин. Значення часу досягнення максимальної концентрації (tmax) не залежить від дози препарату. Значення Cmаx і площі під кривою (AUC) збільшуються пропорційно до дози у проміжку від 5 мг до 40 мг. Абсолютна біодоступність становить приблизно 90 %. Прийом їжі на значення Cmаx та AUC соліфенацину не впливає.

Розподіл. Соліфенацин значною мірою (майже 98 %) зв'язується з білками плазми крові, головним чином з a1-кислим глікопротеїном.

Метаболізм. Соліфенацин значною мірою метаболізується у печінці, головним чином цитохромом      Р450 3А4 (CYP3A4). Системний кліренс соліфенацину становить приблизно 9,5 л/години, і термінальний період його напіввиведення становить 45-68 годин. Після перорально  прийому  препарату  у  плазмі  крові,  крім   соліфенацину,  був  ідентифікований

1 фармакологічно активний (4R-гідроксисоліфенацин) і 3 неактивні метаболіти (N-глюкуронід, N-оксид і        4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину).

Екскреція. Після одноразового застосування 10 мг [14C-міченого]-соліфенацину приблизно   70 % радіоактивної мітки виявляється у сечі і 23 % у фекаліях. У сечі приблизно 11 % радіоактивної  мітки виводиться у вигляді незміненої активної субстанції; приблизно 18 % – у вигляді метаболіту N-оксиду, 9 % – у вигляді метаболіту 4R-гідрокси-N-оксид і 8 % – у вигляді 4R-гідрокси метаболіту (активний метаболіт).

Дозова залежність. У проміжку терапевтичних доз фармакокінетика препарату є лінійною.

Особливості фармакокінетики в окремих категоріях пацієнтів.

Вік. Немає необхідності коригувати дозу залежно від віку хворих. Дослідження показали, що експозиція соліфенацину ( 5 і 10 мг), виражена у вигляді AUC, була подібною у здорових людей літнього віку (від 65 до 80 років) і у здорових людей молодого та зрілого віку               (< 55 років). Середня швидкість абсорбції, виражена у вигляді tmax, була дещо нижчою, а кінцевий період напіввиведення – приблизно на 20 % триваліший у людей літнього віку. Ці незначні відмінності не є клінічно значущими.

Фармакокінетика соліфенацину не вивчалася у дітей та підлітків.  

Стать. Фармакокінетика соліфенацину не залежить від статі пацієнта.

Раса. Расова приналежність не впливає на фармакокінетику соліфенацину.

Ниркова недостатність. AUC та Cmаx соліфенацину у пацієнтів із легкою та помірною нирковою недостатністю незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл за хвилину) експозиція соліфенацину значно вища – збільшення Cmаx  становить приблизно 30 %, AUC – понад 100 % та період напіввиведення – понад 60 %. Відзначений статистично значущий взаємозв`язок між кліренсом креатиніну і кліренсом соліфенацину.  Фармакокінетика у пацієнтів, які проходили гемодіаліз, не вивчалася.

Печінкова недостатність. У пацієнтів із помірною печінковою недостатністю (показник Child-Pugh від 7 до 9) значення Cmаx не змінюється,  AUC зростає на 60 % та період напіввиведення  збільшується вдвічі. Фармакокінетика  у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю не вивчалася.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки 5 мг – круглої форми, вкриті оболонкою блідо-жовтого кольору з логотипом           та позначкою «150» з одного боку;

таблетки 10 мг – круглої форми, вкриті оболонкою блідо-рожевого кольору з логотипом         та позначкою «151» з одного боку.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати при температурі не вище  25 °С.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 1 або по 3 блістери в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Астеллас Фарма Юроп Б.В., Нідерланди.

 

Місцезнаходження.