ФЛЮКОЗИД®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Каділа Хелткер Лтд., Індія

Міжнародна непатентована назва: Fluconazole

АТ код: J02AC01

Форма випуску: Капсули по 150 мг № 1 у блістерах

Діючі речовини: 1 капсула містить флуконазолу - 150.0 мг

Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, натрію лаурил сульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, титану діоксид (Е 171), желатин, барвник синій патентований V (E 131).

Фармакотерапевтична група: Препарати для лікування грибкових захворювань

Показання: Вагінальні кандидози у пацієнтів, які були попередньо діагностовані (або виявляються епізодично) лікарем.

Умови відпуску: без рецепта

Терміни зберігання: 3р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/3477/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ФЛЮКОЗИД®

 

 

Склад лікарського засобу:

діюча речовина: флуконазол;

1 капсула містить флуконазолу 150 мг;   

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, натрію лаурил сульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, титану діоксид (Е 171), желатин, барвник синій патентований V (E 131).

 

Лікарська форма. Капсули.

 

Тверді желатинові капсули розміром «1» з кришечкою зеленувато-блакитного кольору та корпусом білого кольору з надписами  «150 mg» та «Z-09», які містять білий або майже білий гранульований порошок.

 

Назва і місцезнаходження виробника.

Каділа Хелткер Лтд.

Саркхей-Бавла N.H. № 8А, Морайа, Тал. Сананд, Дист: Ахмедабад 382210, Індія.  

 

Фармакотерапевтична група.

Протигрибкові засоби для системного застосування, похідні триазолу.   Код  АТС   J02А С01.

 

Флуконазол – представник триазолових протигрибкових засобів, який є потужним селективним інгібітором грибкових ферментів, необхідних для синтезу стеролів – складових мембран у клітинах грибів.

Флуконазол виявляє високоспецифічну дію на грибкові ферменти, залежні від цитохрому  Р450.

До флуконазолу чутливі такі штами мікроорганізмів:  Candida spp. (крім Candida krusei; у Candida glabrata стійкість до флуконазолу зазвичай формується під час лікування), Cryptococcus neoformans, Microsporum spp., Trichophytum spp., Blastomyces dermatitidis, Coccidioides immitis, Histoplasma capsulatum.

Терапія флуконазолом не впливає на концентрацію тестостерону у плазмі крові у чоловіків або на концентрацію стероїдів у жінок репродуктивного віку. Флуконазол у добовій дозі від  200  до

400 мг не чинить значущого клінічного ефекту на рівень ендогенних стероїдів або на стимульовану АКТГ-відповідь.

Перехресні   досліди   з   антипірином   вказують   на    відсутність  впливу  флуконазолу  у  дозі

50 мг при одноразовому або багаторазовому застосуванні на його метаболізм.   

Флуконазол добре всмоктується після перорального застосування, його рівень у плазмі крові (загальна біодоступність також) перевищує 90 % від рівня флуконазолу у плазмі крові після внутрішньовенного введення. Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування при пероральному застосуванні. Концентрація у плазмі крові сягає піку через 0,5-1,5 години після прийому флуконазолу натщесерце, а період напіввиведення становить понад 30 годин, що надає можливість застосування препарату 1 раз на добу. Концентрація у плазмі крові пропорційна до дози. Рівноважна 90 % концентрація досягається на 4-5 добу лікування препаратом при прийомі 1 раз на добу. Введення дози, збільшеної у 2 рази від звичайної добової дози у перший день, надає можливість досягнути зрівноваженої концентрації 90 % на 2-й день.

Об’єм розподілу наближається до загального вмісту води в організмі. Зв’язування з білками плазми крові є відносно низьким (11-12 %). Флуконазол добре проникає в усі рідини організму. Рівень флуконазолу у слині та мокротинні схожий з концентрацією його у плазмі крові. У хворих на грибковий менінгіт рівень флуконазолу у спинномозковій рідині становить близько 80 % від його рівня у плазмі крові.

У роговому шарі, епідермісі, дермі та потовій рідині досягаються концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол накопичується у роговому шарі.

Препарат повністю виводиться нирками; приблизно 80 % введеної дози виявляється у сечі у незмінному стані. Кліренс флуконазолу пропорційний до кліренсу креатиніну. Циркулюючі метаболіти  не   виявлені.  Тривалий  період  напіввиведення   з  плазми  крові,  який  становить

30  годин, дає змогу застосовувати флуконазол одноразово при вагінальному кандидозі.

В осіб віком 65 років або старше фармакокінетичні параметри мали дещо вищі показники, ніж зареєстровані у молодих осіб. Супутній прийом діуретиків не мав значущого впливу на AUC та Cmax. Кліренс креатиніну (74 мл/хв), відсоток відновленого препарату у незміненому вигляді у сечі (0-24 години, 22 %) та оцінки ниркового кліренсу флуконазолу (0,124 мл/хв/кг) для пацієнтів літнього віку були зазвичай нижчими, ніж аналогічні показники у молодших волонтерів. Тому відмінність накопичення флуконазолу у пацієнтів літнього віку пов’язана зі зниженими показниками ниркової функції у даній групі.

Графік кінцевого періоду напіввиведення у кожної окремої особи проти кліренсу креатиніну, порівняно з кривою прогнозованого періоду напіввиведення кліренсу креатиніну, отримані від звичайних  осіб  і  осіб  з  різноманітними  ступенями  ниркової  недостатності,  засвідчили,   що

21 особа з 22 осіб потрапила у межі 95 % довірчого інтервалу кривих прогнозованого періоду напіввиведення кліренсу креатиніну. Отримані результати відповідають гіпотезі, що вищі показники для фармакокінетичних параметрів, отриманих у пацієнтів літнього віку, порівняно зі здоровими молодими волонтерами-чоловіками, спостерігаються через знижену функцію нирок, що є природною у літньому віці.                     

 

Показання для застосування.

Вагінальні кандидози у пацієнтів, які були попередньо діагностовані (або виявляються епізодично) лікарем.

 

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість до флуконазолу, до похідних азолу або до інших компонентів препарату. Одночасне застосування терфенадину або цизаприду протипоказано хворим, які застосовують флуконазол (див. «Взаємодія з іншими препаратами»). Захворювання печінки у фазі загострення, підвищення рівня сироваткових трансаміназ (більш ніж у 3 рази). Вагітність і годування груддю.

 

Особливі застереження.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.

У поодиноких випадках застосування флуконазолу супроводжувалося токсичними ураженнями печінки, у тому числі з летальними наслідками (головним чином вони спостерігалися у хворих із тяжкими супутніми захворюваннями). У разі виникнення гепатотоксичних ефектів, пов’язаних із прийомом флуконазолу, не відзначено явної залежності їх від загальної добової дози, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу, як правило, була оборотною, ознаки її зникали після припинення терапії. Необхідно спостерігати за хворими, у яких під час лікування

 

 

 

флуконазолом порушуються показники функції печінки, з метою виявлення більш тяжкого ураження печінки. При появі клінічних ознак ураження печінки, які можуть бути пов’язані з флуконазолом, препарат необхідно відмінити.

Під час лікування флуконазолом у хворих можливі ексфоліативні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. Якщо у хворого з поверхневою грибковою інфекцією з’являється висип, який можна пов’язати з флуконазолом, препарат слід відмінити.

При появі висипу у хворих з інвазивними/системними грибковими інфекціями за ними необхідно пильно спостерігати та відмінити флуконазол при появі бульозних уражень або мультиформної еритеми.

При сумісному застосуванні флуконазолу у дозі менше 400 мг на добу і терфенандіну за пацієнтами слід ретельно спостерігати.

У поодиноких випадках, як і при застосуванні інших азолів, можливі анафілактичні реакції.

Окремі азоли, включаючи флуконазол, впливають на подовження інтервалу QT на ЕКГ. Під час післяреєстраційних клінічних випробовувань були зареєстровані поодинокі випадки подовження QT та випадки пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» у пацієнтів, які застосовували флуконазол. Ці повідомлення містили дані про тяжкохворих пацієнтів при наявності багаточисельних факторів ризику, органічні захворювання серця, порушення електролітного обміну та необхідність терапії супутніх захворювань серця, порушення електролітного обміну та необхідність терапії супутніх захворювань, що могли сприяти виникненню даних порушень. Пацієнтам із потенціальною схильністю до аритмії флуконазол слід призначати з обережністю.

Пацієнтам із захворюваннями печінки, серця та нирок необхідно проконсультуватися з лікарем перед початком лікування флуконазолом.

Пацієнтам слід повідомити, що позитивна динаміка симптомів зазвичай розпочинається через 24 години. Однак повне їх зникнення може відбутися через кілька днів. Якщо протягом кількох днів стан пацієнтів не покращився, слід звернутися до лікаря.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Слід уникати застосування флуконазолу вагітним жінкам. Флуконазол виявляють у грудному молоці у таких же самих концентраціях, що й у крові, тому призначати препарат жінкам у період годування груддю не рекомендується.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з  іншими механізмами.

Вплив препарату на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботу з іншими механізмами малоймовірний.

 

Діти.

Застосування разової дози 150 мг флуконазолу дітям віком до 18 років без нагляду лікаря не рекомендується.

 

Спосіб застосування та дози.

Добова доза Флюкозиду® залежить від характеру та тяжкості грибкової інфекції. Лікування інфекцій, які потребують багаторазового прийому препарату, має продовжуватися до досягнення клініко-лабораторного ефекту (затухання активної грибкової інфекції). Порушення режиму лікування може призвести до відновлення активної інфекції. Терапія може бути розпочата до отримання результатів культурального або інших лабораторних досліджень, а при їх отриманні лікування може бути доповнене ще й антимікробними препаратами.

   

Рекомендоване дозування для дорослих.

Вагінальний кандидоз: одноразове пероральне застосування Флюкозиду® у дозі 150 мг.

Лікування із застосуванням разової дози 150 мг флуконазолу пацієнтам старше 60 років без нагляду лікаря не рекомендується.

Рекомендоване дозування при порушенні функції нирок: одноразова доза корекції не потребує. При повторному застосуванні рекомендована звичайна доза впродовж 1-го дня, надалі треба застосовувати препарат відповідно до таблиці:

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Відсоток рекомендованої дози
>50	100 %
≤50	50 %
Хворі, які постійно перебувають на діалізі	1 доза після кожного сеансу діалізу

  

Передозування.  

Зареєстровано один випадок гострого передозування флуконазолу 42-річним ВІЛ-інфікованим хворим, коли після застосування 8200 мг флуконазолу відзначалися галюцинації та параноїдальна поведінка. Після госпіталізації стан хворого нормалізувався упродовж 48 годин. Адекватний ефект можуть дати підтримуючі заходи та симптоматичне лікування, у тому числі промивання шлунка. Оскільки флуконазол виводиться в основному з сечею, форсований діурез може прискорити виведення препарату. Сеанс гемодіалізу упродовж 3 годин знижує рівень флуконазолу у плазмі крові приблизно на 50 %.

 

Побічні ефекти.

За даними клінічних досліджень спостерігалися наступні побічні реакції.

Центральна нервова система: головний біль;

травна система: біль у животі, діарея, диспепсія, нудота;

гепатобіліарна система: токсичні ураження печінки, підвищення рівнів лужної фосфатази, білірубіну, печінкових трансфераз (АЛТ, АСТ).

шкіра та її похідні: висипи.

При застосуванні препарату також відзначалися:

з боку кровотворної та лімфатичної систем: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, тромбоцитопенія;

імунна система: анафілаксія, включаючи ангіоневротичний набряк, набряк обличчя;

метаболічні процеси: гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіпокаліємія;   

центральна та периферична нервові системи: запаморочення, судоми, порушення смаку;

серцево-судинна система: подовження інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует»;

травна система: порушення травлення, блювання;

гепатобіліарна система: печінкова недостатність, гепатит, гепатоцелюлярний некроз, жовтяниця;

шкіра та придатки: свербіж шкіри, кропив’янка, алопеція, ексфоліативні шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одноразовому застосуванні флуконазолу випадки взаємодії з іншими лікарськими засобами не відзначаються. Нижчезазначені лікарські препарати викликають реакції взаємодії з Флюкозидом® при багаторазовому застосуванні.

Антикоагулянти (варфарин): підвищення протромбінового часу, що збільшує ризик кровотечі (утворення гематом, кровотеча з носа, шлунково-кишкові кровотечі, гематурія та мелена). Потрібен пильний контроль за протромбіновим часом у хворих, які застосовують кумаринові антикоагулянти.

Бензодіазепіни (короткої дії): істотне підвищення концентрації мідазоламу та психомоторного ефекту. Цей ефект мідазоламу більш виражений при прийомі флуконазолу у капсулах, порівняно з флуконазолом, що вводиться внутрішньовенно. Необхідна корекція дози мідазоламу, а за пацієнтом слід встановити пильний нагляд.

Цизаприд: описані поодинокі випадки небажаних реакцій з боку серця, включаючи пароксизмальну шлуночкову тахікардію типа «пірует». Одночасне застосування не рекомендовано.

Циклоспорин:  при застосуванні флуконазолу концентрація циклоспорину у плазмі крові повільно підвищувалася. При лікуванні флуконазолом рекомендується визначати концентрацію циклоспорину в крові. 

Гідрохлоротіазид: багаторазове застосовування гідрохлоротіазиду підвищувало концентрацію флуконазолу у плазмі крові на 40 %. Результати цих досліджень не дають підстав коригувати дозовий режим застосування флуконазолу у пацієнтів, які супутньо застосовують діуретики, але лікарям не слід забувати про можливу взаємодію.

Азитроміцин: не зареєстровано значущих фармакокінетичних взаємодій між флуконазолом та азитроміцином.

Пероральні контрацептиви: при прийомі 200 мг/добу флуконазолу спостерігалося збільшення площі під кривою концентрація-час (AUC) етинілестрадіолу та левоногестролу на 40 % та на 24 % відповідно.

Фенітоїн: можливе клінічно значуще підвищення концентрації фенітоїну у плазмі крові. Якщо необхідне сумісне застосування двох препаратів, потрібен моніторинг рівня фенітоїну та підбір його дози для забезпечення терапевтичної концентрації у сироватці крові. 

Рифабутин: отримані повідомлення про взаємодію флуконазолу та рифабутину, результатом якої було підвищення сироваткових рівнів останнього. При одночасному призначенні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту. Слід пильно наглядати за хворими, які отримують рифабутин та флуконазол одночасно. 

Рифампіцин: одночасне застосування призводило до зниження значення площі під кривою концентрація-час (AUC) на 25 % та тривалості виведення флуконазолу на 20 %. Якщо хворий отримує одночасно рифампіцин і флуконазол, необхідно розглянути доцільність збільшення дози останнього.

Препарати сульфонілсечовини: при одночасному прийомі флуконазол подовжував період напіввиведення пероральних сульфонілсечовинних препаратів (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду) у здорових добровольців. Флуконазол і пероральні сульфонілсечовинні препарати можна призначати сумісно хворим на цукровий діабет, але при цьому треба зважати на можливий розвиток гіпоглікемії.

Такролімус:  надходили повідомлення про взаємодію флуконазолу і такролімусу, внаслідок якої відбувалося підвищення сироваткового рівня такролімусу, є дані щодо нефротоксичності такої комбінації. Слід ретельно наглядати за хворими, котрі отримують такролімус і флуконазол одночасно.   Слід брати до уваги, що сироватковий рівень препаратів, які метаболізуються системою цитохрому Р450 (астемізол, рифабутин, тощо) може підвищуватися при одночасному застосуванні флуконазолу.   

Терфенадин: при одночасному застосуванні з флуконазолом спостерігалися випадки тяжких аритмічних порушень. За даними клінічних досліджень: при застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу спостерігали подовження інтервалу QT. При застосуванні доз 400 та 800 мг було показано, що флуконазол значно підвищує концентрацію терфенадину у плазмі крові. Одночасне застосування флуконазолу у дозах 400 мг на добу і більше з терфенадином протипоказано. Лікування флуконазолом у менших дозах у поєднанні з терфенадином необхідно проводити під пильним контролем. 

Теофілін: застосування у комбінації з флуконазолом упродовж 14 днів призводить до зниження середньої швидкості кліренсу теофіліну з плазми крові на 18 %. При лікуванні флуконазолом хворих, які застосовують теофілін у високих дозах, або хворих із підвищеним ризиком токсичної дії теофіліну, необхідно спостерігати за симптомами передозування теофіліну; при їх появі терапію необхідно змінити належним чином.

Зидовудин: кінетичні дослідження показали підвищення рівнів зидовудину, які були пов’язані зі зниженням перетворення останнього на його основний метаболіт. За хворими, які застосовують таку комбінацію, необхідно спостерігати з метою виявлення побічної дії зидовудину.

Астемізол:  застосування флуконазолу  пацієнтам, які одночасно приймають астемізол або інші препарати, що метаболізуються системою цитохрому Р450, може супроводжуватися підвищеними концентраціями даних препаратів у сироватці крові. При відсутності достовірної інформації слід діяти обережно під час одночасного призначення флуконазолу. За пацієнтами слід встановити пильний нагляд.         

Одночасне застосування з їжею, циметидином, антацидами, а також тотальне опромінення тіла при пересадці кісткового мозку не мало клінічно значущого впливу на всмоктування флуконазолу. Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводилося, тому взаємодія є потенційно можливою.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

При температурі нижче 25 °С у захищеному від світла і недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 1 капсулі у блістері, кожен блістер у картонній коробці.