Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Дочірнє підприємство "Львівдіалік" ДАК "Укрмедпром", м. Львів, Україна

Міжнародна непатентована назва: Disulfiram

АТ код: N07BB01

Форма випуску: Розчин для ін'єкцій, 0,25 г/мл по 1 мл в ампулах № 10

Діючі речовини: 1 мл розчину містить: 0,25 г дисульфіраму;

Допоміжні речовини: Диметилсульфоксид

Фармакотерапевтична група: Спеціальні засоби для лікування алкоголізму

Показання: Лікування хворих на хронічний алкоголізм у всіх формах та стадіях захворювання.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/2638/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТЕТЛОНГ®-250

(Tetlong-250)

 

Склад:

діюча речовина: Disulfiram;

1 мл розчину містить 0,25 г дисульфіраму;

допоміжні речовини: диметилсульфоксид.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при адитивних розладах. засоби, що застосовуються при  алкогольній залежності.  Код АТС N07B B01.

Клінічні характеристики.

Показання.

- Лікування хворих на хронічний алкоголізм у всіх формах та стадіях захворювання;

 

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до дисульфіраму;

- серцево-судинні захворювання у тяжких формах: різко виражений кардіосклероз, атеросклероз мозкових судин, пост- або передінфарктні стани, аневризма аорти, коронарна недостатність, артеріальна гіпертензія ІІ-ІІІ ступеня, тяжкі судинні захворювання головного мозку, серцеві та судинні захворювання у стадії декомпенсації;

- печінкова недостатність у тяжких формах;

- ендокринні захворювання, у тому числі тиреотоксикоз, діабет середнього та тяжкого ступеня;

- епілепсія та епілептиформні синдроми (за виключенням алкогольної епілепсії);

- хронічні нервово-психічні захворювання, у тому числі шизофренія, маніакально-депресивний психоз;

- виразка шлунка та/або 12-палої кишки, в стадії загострення або з кровоточивістю;

- хвороби кровотворних органів;

- поліневрити, неврити слухового або зорового нерва;

- глаукома;

- вагітність, період годування груддю;

- одночасне застосування фенітоїну, ізоніазиду, метронідазолу;

- туберкульоз, у тому числі  вперше діагностований з інфільтратом; з  кровохарканням;

- бронхіальна астма середнього та тяжкого ступеня тяжкості;

- злоякісні пухлини;

- анемія;

- лейкопенія;

- емфізема легень та тяжкі форми дихальної недостатності;

- облітеруючий ендартериїт;

- інфекційні ураження головного мозку та залишкові явища після перенесеного інфекційного ураження, інсульту;

- дитячий вік до 18 років та вік старше 60 років;

- вживання напоїв, харчових продуктів, застосування косметичних засобів або лікарських препаратів, що містять алкоголь, протягом 24 ч після прийому дисульфіраму;

- застосування косметичних засобів, що містять алкоголь, протягом 24 ч після прийому дисульфіраму;

- тетурамові психози у анамнезі;

- травматична хвороба;

 

 

Спосіб застосування та дози.

Перед початком лікування необхідно обов’язково провести повне обстеження хворого. Пацієнту необхідно роз’яснити суть лікування – створення умов, які виключають вживання алкоголю та наркотиків, після чого він, у разі згоди, надає письмову інформовану згоду на лікування препаратом та розписку про те, що він попереджений про небезпеку вживання алкоголю та наркотиків в період лікування препаратом і про обов’язковість виконання умов довготривалого лікувально-реабілітаційного циклу, а саме - повне утримання від вживання наркотиків та алкогольних напоїв. Перед застосуванням препарату необхідно повністю ліквідувати абстинентні явища, провести курс дезінтоксикаційної, загальнозміцнювальної, симптоматичної терапії. Бажано провести раціональну психотерапію. За 1-3 дні до введення препарату рекомендовано повністю відмінити прийом снодійних препаратів, транквілізаторів, антидепресантів і нейролептиків. Перед введенням препарату у хворого повинні бути виявлені клінічні ознаки постабстинентної симптоматики: виражений психологічний потяг до алкоголю і наркотиків, порушення сну, поганий настрій, відсутність апетиту, підвищена дратівливість, страх, тривога.

Внутрішньом’язове введення препарату проводиться в стаціонарних або амбулаторних умовах. Препарат у дозі 1 мл (250 мг) повільно (протягом 30-60 сек) вводять глибоко у м’язову тканину (верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза). При цьому хворий повинен весь час інформувати про суб’єктивні відчуття, які з’являються при введенні препарату. Максимальна доза на одне введення не повинна перевищувати 250 мг (0,25 г). Для лікування алкоголізму зазвичай застосовується одна ін’єкція на місяць. При лікуванні опіоїдної залежності кількість ін’єкцій може коливатись від 1 до 4 на місяць.

Залежно від тяжкості перебігу алкоголізму, у тому числі такого, що поєднаний  з наркоманією, характерологічних властивостей хворого, частоти рецидивів, річний курс лікування становить до 10 ін’єкцій. Поява патологічного потягу до алкоголю в ремісії – основний критерій для термінового повторного введення препарату з метою утримання довготривалої терапевтичної ремісії.

Побічні реакції.

З боку нервової системи: часто – неврит зорового нерву, периферична полі- та мононейропаптія, поліневрити нижніх кінцівок, нервово-психічні розлади, зниження пам’яті, дезорієнтація, головний біль, сонливість. Інколи можуть розвиватись епілептиформні напади.

З боку травної системи: металічний присмак у роті, інколи – жовтуха, гепатити, втрата апетиту, блювання, пронос.

Алергічні реакції : шкірні висипання, свербіж.

З боку статевої  системи: в  одиничних випадках – зниження потенції.

Реакції, зумовлені асоціацією дисульфірам-етанол: колапс, порушення серцевого ритму, напади стенокардії, інфаркт міокарда, набряк мозку; можуть розвинутись коронарна недостатність із послабленням серцевої діяльності, ціаноз губ, нігтів, поверхневе аритмічне дихання або зупинка його.

Інші: підвищена стомлюваність, сухий кашель, першіння у горлі, виражений больовий синдром у місці введення з ірадіацією в ногу та одночасним відчуттям тепла в горлі, різкий запах препарату з ротової порожнини, відчуття страху, інколи можливе підвищення температури тіла до 37-38оС, рефлекторна анурія, потемніння сечі.

Лабораторні показники: може впливати на покази печіночних проб.

Передозування. Симптоми: посилення проявів побічної дії препарату; можуть проявлятись екстрапірамідні симптоми, сплутаність свідомості, енцефалопатія.  У тяжких випадках- кома, серцево-судинна недостатність.

Лікування симптоматичне. У разі тяжкої реакції, хворого кладуть у горизонтальне положення, прикладають грілку до ніг, дають понюхати нашатирний спирт, внутрішньовенно вводять глюкозу з кислотою аскорбіновою. При ослабленні серцевої діяльності призначають кордіамін або коразол, або камфору, або кофеїн. При зниженні артеріального тиску вводять стрихнін, ефедрин, метазон, адреналін, преднізолон, підшкірно – цититон або лобелін, дають вдихати карбоген. При епілептиформних нападах внутрішньовенно вводять 5 мл 25 % розчину магнезії сульфату в 20-40 мл 40 % розчину глюкози, 2-4 мл розчину седуксену; призначають хлоргідрат у клізмі. 

 

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Не застосовувати препарат у період вагітності. Перед проведенням лікування необхідно повністю виключити можливість вагітності, а у період лікування – застосовувати надійні методи контрацепції. За необхідності застосування препарату годування груддю потрібно припинити.

Діти. Не застосовують.

 

Особливості застосування.

Застосування препарату можливе лише в умовах спеціалізованої установи (стаціонару, медичного ценру, поліклініки тощо), де є відповідна матеріально–технічна база та кваліфікований персонал з досвідом роботи з препаратом. Кожен лікар, який проводить лікування препаратом, обов’язково повинен керуватися методичними вказівками «Протирецидивна терапія алкогольної залежності ін’єкційним пролонгом дисульфіраму Тетлонг-250» , затвердженими МОЗ 20.04.2006 року та цією Інструкцією.   Перед початком лікування необхідно обов’язково провести повне обстеження хворого, включаючи лабораторні методи. Моніторинг функції печінки, включаючи контроль рівня трансаміназ у сироватці крові, обов’язковий, починаючи з початку лікування. Тести повинні проводитись регулярно, особливо протягом перших 3 місяців. 3-разове перевищення нормального рівня цього  показника вимагає негайного припинення лікування.   Пацієнту необхідно роз’яснити суть лікування – створення умов, які виключають вживання алкоголю та наркотиків, після чого він, у разі згоди, надає письмову інформовану згоду на лікування препаратом та розписку про те, що він попереджений про небезпеку вживання алкоголю та наркотиків в період лікування препаратом і про обов’язковість виконання умов довготривалого лікувально-реабілітаційного циклу, а саме: повне утримання від вживання наркотиків та алкогольних напоїв. Перед застосуванням препарату необхідно повністю ліквідувати абстинентні явища, провести курс дезинтоксикаційної, загальнозміцнювальної, симптоматичної терапії. Бажано провести раціональну психотерапію. За 1-3 дні до введення препарату рекомендовано повністю відмінити прийом снодійних препаратів, транквілізаторів, антидепресантів і нейролептиків. Перед введенням препарату у хворого повинні бути виявлені клінічні ознаки постабстинентної симптоматики: виражений психологічний потяг до прийому алкоголю і наркотиків, порушення сну, поганий настрій, відсутність апетиту, підвищена дратівливість, страх, тривога.  Після застосуваня препарату, для профілактики рецидивів необхідно підтримувати з пацієнтом постійний контакт (відвідування лікаря пацієнтом 1 раз на 1-2 тижні), бажано з кимось із рідних (батьками, жінкою, дітьми).

В окремих випадках, при порушенні методики введення (наприклад, при швидкому внутрішньом’язовому введенні (3-5 сек), потраплянні компонентів препарату у судинне русло, уведення його в м’язи, що були попередньо травмовані внутрішньом’язовими ін’єкціями, при гематомах можуть виникнути короткотривалі побічні ефекти. Основними ознаками початку останніх є виникнення сухого кашлю, відчуття першіння у горлі на початку уведення препарату. При продовженні введення Тетлонгу®-250 можуть виникнути виражений больовий синдром з іррадіацією в ногу та одночасним відчуттям тепла в горлі, різкий запах препарату з ротової порожнини, відчуття страху, яке спостерігається протягом 1-3 хвилин. При виникненні перших ознак побічної дії введення Тетлонгу®-250 припиняється і хворому необхідно випити склянку холодної води, вдихнути кисень.

Повторне введення препарату можливе через добу в нове місце при дотриманні застережних заходів.

Після введення препарату, в деяких випадках, через 8-10 годин після ін’єкції препарату можливе підвищення температури до 37-38оС, яке зникає самостійно або після прийому жарознижувальних препаратів.

При порушенні режиму тверезості в різні періоди (до 20 днів) після введення Тетлонгу®-250 можуть виникнути тетурам-алкогольні реакції різного ступеня тяжкості (інтенсивне почервоніння обличчя та шиї, нудота, блювання, тахікардія, напад страху, артеріальна гіпотензія). Такі явища розвиваються протягом 10 хвилин після вживання алкоголевмісних продуктів і можуть тривати 30 хв. і більше. У поодиноких випадках ступінь прояву таких реакцій може бути тяжчим (порушення серцевого ритму, напади стенокардії, серцево-судинна недостатність, інфаркт міокарда, пригнічення дихання, сплутаність свідомості, енцефалопатія, епілептиформні напади.

При тетурам-алкогольних реакціях з тяжким перебігом можуть розвинутись коронарна недостатність із послабленням серцевої діяльності, різке падіння артеріального тиску, ціаноз губ, нігтів, колаптоїдний стан із втратою свідомості, поверхневе аритмічне дихання або зупинка його. Відомі випадки епілептиформних нападів, порушення мозкового кровообігу, рефлекторної анурії, жовтухи. Тривалість такої реакції у нормі не повинне перевищувати 1-2 години. При більш тривалому або  тяжкому перебігу (утруднення дихання, систолічний тиск нижче 50 мм.рт.ст., сильний головний біль), з метою купірування реакції уводять 20 мл 30% розчин тіосульфату натрію внутрішньовенно або 20 мл 1% розчину метиленового синього; при тяжких станах (колапс, зниження систолічного тиску нижче 50 мм.рт.ст.) застосовують відповідні серцево-судинні засоби (ефедрин,  H1-блокатори (наприклад, дифенгідрамін, 25—50 мг внутрішньовенно), а за необхідності - проводять ургентні заходи. З метою зниження токсиності препарату можна застосовувати одночасно підвищені дози вітамінів (С, В1, В6, В12, В15), АТФ (фосфабіон), препарати заліза, пантокрин та інші тонізуючі і стимулюючі засоби.

Під час лікування необхідно утримуватись від застосування косметичних засобів (лосьйонів, кремів, рідин і тому подібне), лаків, фарб, розчинників на спиртовій основі, а також лікарських засобів, харчових продуктів, що містять етанол.

З обрежністю слід застосовувати у пацієнтів з нікелевим дерматитом через загрозу ризику виникнення гепатиту.

Оскільки є повідомлення про одиничні випадки швидкоплинного гепатиту, у разі прояву астенії, анорексії, нудоти, блювання, абдомінального болю або жовтухи, необхідно провести обстеження пацієнта, включаючи визначення лабораторних показників функції печінки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Не впливає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні з антикоагулянтами з групи похідних кумарину (у тому числі варфарином) посилюється антикоагулянтна дія, підвищується ризик розвитку кровотеч.

Дисульфірам пригнічує дію ферментів печінки, тому при одночасному застосуванні препаратів, що метаболізуються в печінці, можливе порушення їх метаболізму.

При одночасному застосуванні дисульфіраму з трициклічними антидепресантами, похідними фенотиазину, інгібіторами МАО існує ризик розвитку серйозних побічних реакцій, пов'язаних з лікарською взаємодією.

Одночасне застосування дисульфіраму і буспірону потенційно може спричиняти виникнення психічних розладів (манії).

При одночасному застосуванні з дисульфірамом зменшується кліренс дезипраміну та імипраміну.

При одночасному застосуванні з амітриптиліном можливе посилення терапевтичної дії дисульфіраму, проте можливо також посилення токсичної дії амітриптиліну на центральну нервову систему.

При одночасному застосуванні підвищується концентрація в плазмі крові діазепаму і хлордиазепоксиду, що в деяких випадках супроводжується запамороченням. Під впливом діазепаму можливе зменшення інтенсивності реакції дисульфірам-алкоголь. Потенційно можливе посилення токсичності темазепаму.

При одночасному застосуванні з ізоніазидом можливий розвиток запаморочення, депресії; з кофеїном – зменшується швидкість виведення кофеїну з організму; з метронідазолом – може розвивається гострий психоз, сплутаність свідомості; з омепразолом – можливий розвиток порушення свідомості і кататонії.

При одночасному застосуванні з перфеназином не можна виключати ризик розвитку психотичних симптомів.

При одночасному застосуванні дисульфірам інгібує метаболізм і виведення рифампіцину.

При одночасному застосуванні з феназоном збільшується період напіввиведення феназону; з фенітоїном та іншими похвдними бенздіазепінового ряду, а також барбітуратами, морфіном, пентидином – посилюються терапевтичний та побічні ефекти вказаних речовин внаслідок підвищення його концентрації в плазмі крові, розвиваються токсичні реакції.

При одночасному застосуванні з хлорзоксазоном підвищується концентрація хлорзоксазону в плазмі крові; з хлорпромазином - можливе посилення артеріальної гіпотензії.

Є дані стосовно лікарської взаємодії таких лікарських засобів, як бупропірон, амфетаміни, метилфенідат.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм протиалкогольної дії препарату зумовлений його впливом на обмін в організмі алкоголю за рахунок блокади функцій ферментних систем, що беруть участь у біотрансформації алкоголю в організмі, а також 5-оксііндолоцтової кислоти, адреналіну, що призводить до накопичення ацетальдегіду в крові і спричиняє соматовегетативні розлади у пацієнта (зниження артеріального тиску, посилення серцебиття, озноб, відчуття жаху, стиснення у грудях та ін.).

Фармакокінетика.

Після введення в тканини м’язів  дисульфірам дуже швидко кристалізується з утворенням великої кількості дрібних кристаликів, а потім поступово проникає в кров. Завдяки високій розчинності в ліпідах, дисульфірам широко розподіляється в організмі і накопичується в жирових тканинах. Дисульфірам швидко метаболізується в діетилдитіокарбамат (ДДК), що частково виводиться у вигляді сірковуглецю з повітрям, що видихається, а частково метаболізується в печінці в метил-ДДК, що, у свою чергу, перетворюється на активний метаболіт - диетилтіокарбамінової кислоти метиловий ефір (метил-ДТК). Період напіввиведення (T1/2) метил-ДТК становить приблизно 10 годин, інгібуюча активність у відношенні альдегіддегідрогенази триває значно довше. Проте, незважаючи на низькі рівні метаболітів, реакції дисульфірам-етанол можуть виникати протягом 20 днів після застосування.

При слабкому або помірному погіршенні функції печінки метаболізм не знижується. Навпаки, при цирозі печінки спостерігається підвищення концентрації метаболітів в крові.

Метаболіти виводяться головним чином з сечею. Частина виводиться з повітрям, що видихається, у вигляді сірковуглецю. Приблизно 20% у вигляді незмінного дисульфіраму виводиться з фекаліями.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико–хімічні властивості: прозорий розчин жовтого кольору зі слабким специфічним запахом.

Допускається наявність невеликої кількості кристалів, що розчиняються при підігріві препарату до (35±1)оС.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.

Не заморожувати.  Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 1 мл в ампулі, № 10 в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Заявник.

ПП «СОБЕТ І К»

Місцезнаходження.

вул. Л. Толстого, буд. 11, кв. 1, м. Львів, 79017

Виробник.

Дочірне підприємство  “Львівдіалік”  Державної акціонерної компанії “Укрмедпром”

 

Місцезнаходження.

вул. Зелена, 12, м. Львів, 79005, Україна