РИФАПЕНТИН

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ТОВ "ФАРМА ЛАЙФ", м. Львів, Україна

Міжнародна непатентована назва: Rifapentine

АТ код: J04AB

Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою, по 150 мг № 100 (10х10) у блістерах (фасування із in bulk фірми-виробника "Белко Фарма", Індія)

Діючі речовини: 1 таблетка містить 150 мг рифапентину у перерахуванні на 100 % речовину

Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, натрію метилпарагідроксибензоат (Е 219), повідон, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;
речовини, що входять до складу оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), етилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), тальк, поліетиленгліколь, барвник жовтий захід FCF (Е 110)

Фармакотерапевтична група: Протитуберкульозні препарати

Показання: Легенева форма туберкульозу (у комбінації принаймні з одним із протитуберкульозних препаратів, до якого чутливий збудник).

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/2497/01/01

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

РИФАПЕНТИН

(RIFAPENTINE)

 

Склад:

діюча речовина: rifapentine;

1 таблетка містить 150 мг рифапентину у перерахуванні на 100 % речовину;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, натрію метилпарагідроксибензоат (Е 219), повідон, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

речовини, що входять до складу оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), етилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), тальк, поліетиленгліколь, барвник жовтий захід FCF (Е 110).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Протигрибкові засоби для системного застосування. Засоби, що діють на мікобактерії. Протитуберкульозні засоби. Антибіотики.

Код АТС J04A В.

 

Клінічні характеристики.

 

Показання.

Легенева форма туберкульозу (у комбінації принаймні з одним із протитуберкульозних препаратів, до якого чутливий збудник).

 

Протипоказання.

Рифапентин протипоказаний дітям віком молодше 12 років, а також особам, які мають в анамнезі вказівки на гіперчутливість до будь-якого препарату з групи рифаміцинів (рифампіну або рифабутину).

Печінкова або ниркова недостатність; порфірія. Вагітність, годування груддю.

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначають дорослим внутрішньо (перорально). Рифапентин застосовують обов'язково з іншими протитуберкульозними засобами. Потрібно чітко дотримуватись режиму дозування Рифапентину та інших препаратів у складі комбінованої терапії.

Схема лікування легеневої форми туберкульозу в інтенсивній фазі: дорослим та дітям віком старше 12 років рифапентин призначають по 4 таблетки (600 мг) двічі на тиждень, з інтервалом між прийомами не менше 72 годин (3 доби), протягом 2-х місяців.

Схема лікування у фазі продовження: призначається 1 раз на тиждень по 4 таблетки     (600 мг) протягом 4-х місяців у комбінації з ізоніазидом та відповідним протитуберкульозним засобом з урахуванням чутливості мікроорганізмів.

Якщо у пацієнта після обох фаз лікування у мазку мокротиння або у культурі виявляються мікобактерії, або присутні резистентні організми чи пацієнт ВІЛ-позитивний, треба переглянути схему лікування.

 

Побічні реакції.

Спричинені застосуванням препарату побічні реакції наведені далі згідно зі стандартною класифікацією систем організму MedDRA. У межах кожної системи органів побічні реакції розподілені відповідно до зменшень частоти їх виникнення.

З боку центральної нервової системи та периферичної нервової системи: головний  біль,  запаморочення, тремор безсоння, судоми, гіпестезія, гіпорефлексія, менінгіт, мігрень, ступор. Психічні розлади: анорексія, безсоння, підвищена дратівливість, сплутаність свідомості, агресія, ажитація, розвиток залежності від препарату, втомлюваність, атаксія, порушення ходи, погіршення концентрації уваги, зниження сенсорної чутливості.

З боку органів чуття: кон’юнктивіт, біль в очах, втрата смаку, дисфонія, біль у вухах, отит середнього та зовнішнього вуха, перфорація барабанної перетинки, порушення зору.

З боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, блювання, нудота, запор, діарея, геморой, кишкові коліки, гастроентерит, жовтяниця, астрит, езофагіт, хейліт, дисбактеріоз, сухість у роті, панкреатит, проктит, збільшення слинних залоз, псевдомембранозний коліт, тенезми, порушеня травлення, печія, біль в епігастрії, анорексія, метеоризм; діарея, спричинена Clostridium difficile.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня аланілтрансферази та аспартаттрансамінази, білірубінемія, гепатомегалія, жовтяниця, гепатит.

Метаболічні порушення та порушення обміну речовин: гіперкаліємія, гіперурікемія, гіпоглікемія, підвищення рівня залишкового азоту, гіперглікемія, гіперфосфатемія, підвищення рівня лактатдегідрогенази, гіповолемія, зниження маси тіла, підвищення рівня нітрогену сечовини крові,  цукровий діабет, підвищення рівня лужної фосфатази, гіпофосфатемія, гіперкальціємія, гіповолемія, збільшення маси тіла.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, синкопе, тахікардія, пальпітації, ортостатична гіпотензія, перикардит, тромбофлебіт глибоких вен, вазодилятація, розлади судин.

З боку системи крові: анемія, лімфопенія, нейтропенія, лейкопенія, лейкоцитоз, нейтрофілія, тромбоцитоз, тромбоцитопенія, поліцитемія, лімфаденопатія, лімфоцитом, пурпура, гематома, гіпохромна анемія, нормоцитна анемія, тромбоз, гематоліз, гемолітична анемія.

З боку органів дихання: харкотиння з домішками крові, кашель, розвиток інфекцій верхніх дихальних шляхів, бронхіт,  фарингіт, носові кровотечі, плеврит, патологічні шуми при диханні, пневмоторакс, пневмонія, плевральний випіт, риніт, диспное, пульмонит, синусит, підвищення виділення мокротиння, фіброз легень, застійні явища у верхніх дихальних шляхах, астма, бронхоспазм, набряк гортані, ларингіт, порушення дихання, карцинома легень, рентгенологічні зміни грудної клітки.

З боку опорно-рухового апарату: артралгія, артрит, артроз, подагра, міальгія, міозит, переломи кісток, м’язова слабкість, м’язові спазми, біль у кінцівках.

З боку статевої системи: порушення еректильної функції, вагініт, вагінальні крововиливи, позитивний результат  цитологічного мазка, мастит у чоловіків, порушення функцій простати, порушення менструального циклу, викидні.

З боку сечовидільної системи: піурія, протеїнурія, гематурія, інфекції сечовивідних шляхів, циліндрурія, цистит, порушення функцій уретри, дизурія, пієлонефрит, нетримання сечі, порушення сечовипускання, підвищення рівня азоту сечовини крові та рівня сечової кислоти у сироватці крові, гемоглобінурія, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

З боку імунної системи: грип, інфекційний туберкульоз, розвиток умовно патогенних мікроорганізмів, оперізуючий герпес, розвиток грибкових, паразитарних та протозойних інфекцій.

Дерматологічні реакції: почервоніння, висипання, підвищена пітливість, свербіж, вугрові висипи, макулопапульозні висипання, екзема, шкірні виразки, кропив’янка, сухість шкіри, фурункульоз, зміна кольору шкіри, грибковий дерматит, порушення метаболізму нігтів та шкіри, алопеція, еритематозні висипання, виразки у ротовій порожнині та на язику.

Загальні порушення: болі різного ґенезу, біль у спині, біль у грудній клітці, болі у животі, гіпертермія, підвищена слабкість, периферичні набряки, набряк обличчя, патологічні результати лабораторних тестів, астенія, абсцес, втомлюваність.

Інші: ліпома, порфірія, карцинома, забарвлення у червоний колір сечі, поту, мокротиння, сліз та контактних лінз.

Більша частина досліджень на виявлення проявів побічної дії проводились у таких режимах: Рифапентин + ізоніазід; Рифапентин + піразинамід; Рифапентин + етамбутол. При цьому найчастіше зустрічались прояви гіперурикемії, але це, ймовірно, зв'язок з одночасним прийомом піразинаміду. При лікуванні на фазі продовження без піразинаміду симптоми гіперурикемії зникають.     

У ВІЛ-інфікованих хворих із супутніми ускладненнями можливе розвинення рифапентин- монорезистентного туберкульозу.

Адекватних клінічних випробувань у вагітних не проводилось. При застосуванні протягом останніх кількох тижнів вагітності Рифапентин може викликати післяпологові кровотечі у матері та дитини, які лікуються вітаміном К.

 

Передозування.

При застосуванні препарату у дозі 1200 мг можуть виникнути: печія, головний біль, часте сечовипускання. Симптоматика гострого отруєння рифапетином не описана.

Лікування: при перших симптомах передозування потрібно негайно припинити прийом препарату та провести симптоматичну терапію.

При перевищенні дози Рифапентину 1200 мг досвіду лікування гострого передозування немає, проте досвід роботи з рифампіцинами свідчить що евакуація вмісту шлунка та застосування активованого вугілля можуть сприяти вилученню залишків препарату зі шлунково-кишкового тракту. Оскільки рифапентин на 97,7 % зв’язується з білками плазми крові, проведення форсованого діурезу та гемодіалізу є неефективним.

 

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

На даний момент не проводилися дослідження стосовно застосування рифапентину під час вагітності. При проведенні досліджень на тваринах препарат мав тератогенний ефект.  Проте, оскільки дослідження на тваринах не завжди відображають вплив препарату на людину, рифапентин слід застосовувати винятково у тих випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційну небезпеку для плода. У вагітних жінок, які одержують Рифапентин протягом кількох останніх тижнів вагітності, необхідно визначити відповідні параметри згортання крові.

Інформація про те, чи виділяється препарат у грудне молоко, на даний момент відсутня, у результаті чого при застосуванні препарату варто припинити годування груддю.

 

 

Діти.

Препарат протипоказаний дітям віком до 12 років.

 

 

 

 

Особливості застосування.

Рифапентин застосовується обов'язково з іншими протитуберкульозними засобами. Потрібно чітко дотримуватись режиму дозування Рифапентину та інших препаратів у складі комбінованої терапії. У випадку, коли не витримується режим дозування, особливо добовий курс прийому інших нерифаміцинових препаратів в інтенсивній фазі, санація відбувається пізніше та частіше виникають рецидиви. При лікуванні Рифапентином потрібно ретельно контролювати показники печінкових проб. Проведення печінкових проб, особливо трансаміназ сироватки крові, має проводитись до початку лікування, а у період лікування – кожні 2-4 тижні. Пацієнтам із захворюваннями печінки Рифапентин призначають тільки у разі крайньої необхідності. Ізольоване помірне підвищення рівня білірубіну та/чи трансаміназ не є причиною для припинення лікування, рішення про припинення лікування приймається після повторення тестів, виявлення тенденцій у змінах рівнів показників та розгляду їх у комплексі із загальним станом хворого.

У пацієнтів із порфірією можливе загострення захворювання при одночасному застосуванні Рифапентину.

При довготривалому застосуванні препарату слід систематично контролювати загальний аналіз крові з визначенням кількості тромбоцитів (не рідше 1 разу на місяць), забезпечити нагляд офтальмолога.

Частіший режим дозування слід застосовувати для ВІЛ-інфікованих пацієнтів (не рекомендується переходити на дозування 1 раз на тиждень у даних пацієнтів).

Оскільки Рифапентин є індуктором цитохромів Р4503А4 і Р4502С8/9, він може прискорити метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються цими ферментами.

Рифапентин може викликати забарвлення у червоний колір сечі, поту, мокротиння, сліз, шкірних покривів, зубних протезів та контактних лінз.

Якщо пацієнт має схильність до нудоти, блювання або шлунково-кишкових розладів, Рифапентин краще приймати під час їди. Одночасний прийом разом з їжею підвищує активну концентрацію препарату, але може і підвищувати ризик виникнення побічних ефектів. При підозрі на псевдомембранозний коліт лікування Рифапентином потрібно негайно припинити. У такий час протипоказані препарати, що уповільнюють перистальтику. Призначається підтримуюча та специфічна терапія, наприклад, пероральним ванкоміцином. Супутнє призначення піридоксину (вітаміну В6) рекомендоване для виснажених пацієнтів та пацієнтів зі схильністю до нейропатій (алкоголіки та діабетики).

Не можна припиняти курс терапії до повного її закінчення, дуже важливо не пропустити жодного прийому Рифапентину або тих протитуберкульозних препаратів, що приймаються разом із ним протягом двох місяців (в інтенсивній фазі)!

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Рифапентин викликає сонливість та запаморочення. Не рекомендується керувати автотранспортом та працювати з механізмами,  поки не встановлений індивідуальний вплив Рифапентину. Застосування Рифапентину у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими препаратами може знизити здатність керувати автотранспортом або виконувати інші потенційно небезпечні завдання.

 

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному призначенні препаратів, метаболізм яких здійснюється за допомогою цитохрому Р4503А4 та Р4502С8/9, необхідне корегування дози останніх.

Субстрати цитохрому Р4502С8/9 – рифапентин може знижувати рівень/ефективність субстратів Р4502С8/9. До субстратів Р4502С8/9 відносяться: аміодарон, флуоксетін, глімепірид, гліпізид, лозартан, натеглінід, фенітоїн, піоглітазон, сертралін, сульфаніламіди, варфарин, зафірлукаст.

Субстрати цитохрому Р4503А4 – рифапентин може знижувати рівень/ефективність субстратів Р4503А4. До субстратів Р4503А4 відносяться: бензодіазепіни, блокатори кальцієвих каналів, кларитроміцин, циклоспорини, еритроміцин, естрогени, міртазапін, нейтглінід, нефазодон, невірапін, інгібітори протеаз, такролімус, венлафаксин.

Рифапентин може здійснювати конкуренцію за зв'язок з альбумінами крові з іншими препаратами, цим самим уповільнюючи їх метаболізм чи заміщаючи їх.

Інгібітори протеаз (наприклад, індинавір) – пацієнтам, які приймають Рифапентин, дані препарати призначають з особливою обережністю або зовсім не призначають.

Пероральні або інші гормональні протизаплідні засоби – заборонено одночасне застосування з Рифапентином.

Антацидні препарати – хворим, які приймають антацидні препарати, рекомендовано приймати Рифапентин за 1 годину до або через 2 години після їх прийому.

Альфентаніл, аміодарон, блокатори ангіотензинових рецепторів, протигрибкові препарати (імідазол), апрепитант, барбітурати, протиблювотні препарати (антагоністи 5-HT3 рецепторів), бензодіазипіни, β-адреноблокатори, буспірон, блокатори кальцієвих каналів, кортикостероїди (системні), циклоспорини, дапсон, дисопірамід, флуконазол, гефітініб, метадон, фенітоїн, пропафенон, хінідин, репаглінід, інгібітори зворотніх транскриптаз, такролімус, тамоксифен, тербінафін, токаїнід, трициклічні антидепресанти – одночасне застосування з рифапентином прискорює метаболізм даних препаратів.

Ізоніазид – при одночасному застосуванні збільшується гепатотоксичність ізоніазиду.

Клопідогрель – одночасне застосування може збільшити терапевтичний ефект клопідогрелю.

 

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

У терапевтичних концентраціях рифапентин виявляє бактерицидну активність як проти внутрішньоклітинних,  так  і  проти  позаклітинних  M.tuberculosis.  Рифапентин  та

25-дезацетилрифапентин накопичуються у макрофагах людини із внутрішньоклітинним/позаклітинним співвідношенням приблизно 24:1 і 7:1 відповідно. Рифапентин і 25-дезацетилрифапентин потенційно вносять 62 % і 38 % свого внеску у клінічну дію проти M.tuberculosis відповідно. M.tuberculosis, стійкі до інших рифаміцинових антибіотиків, можливо, також будуть стійкі до дії рифапентину. Перехресна стійкість не з'являється між рифапентином і нерифаміциновими протимікобактеріальними засобами типу ізоніазиду та стрептоміцину.

Фармакокінетика.

Всмоктування: після разової дози у 600 мг (натщесерце) рифапентин всмоктується на     70 %, а після ситного прийому їжі AUC (величина площі під кривою «концентрація-час») і Сmах збільшуються на 43 % для рифапентину та на 44 % для його активного метаболіту         (25-дезацетилрифапентину). Максимальні концентрації досягаються через 5-6 годин після призначення 600 мг рифапентину. Рівноважна концентрація досягається на 10-й день після щоденного прийому 600 мг Рифапентину.

Розподіл: рифапентин і його активний метаболіт (25-дезацетилрифапентин) на 97,7 % і 93,2 % відповідно зв'язані з білками плазми крові.

Метаболізм: рифапентин перетворюється ферментом естеразою з утворенням мікробіологічно активного метаболіту 25-дезацетилрифапентину.

Виведення: понад 80 % загальної кількості рифапентину виводяться з організму протягом 7 днів. Після разової пероральної дози 600 мг рифапентину 87 % загальної його кількості виводиться з сечею (17 %) і з калом (70 %). Результатом конкуренції рифапентину за зв'язування з білками крові може стати гіпербілірубінемія.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, коричневого кольору, з двоопуклою поверхнею.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

 

Упаковка. По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці, №100 (10х10) у картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. ТОВ «ФАРМА ЛАЙФ».