МЕДРОЛ

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Пфайзер Італія С.р.л., Італія

Міжнародна непатентована назва: Methylprednisolone

АТ код: H02AB04

Форма випуску: Таблетки по 4 мг № 30 у флаконах № 1

Діючі речовини: 1 таблетка містить метилпреднізолону 4 мг

Допоміжні речовини: таблетки, що містять 4 мг метилпреднізолону – лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, сахароза, кальцію стеарат;

Фармакотерапевтична група: Гормони кори надниркових залоз та їх синтетичні аналоги

Показання: Ендокринні захворювання.
Первинна і вторинна недостатність коркового шару надниркових залоз (при цьому препаратами першого ряду є гідрокортизон або кортизон; у разі необхідності синтетичні аналоги можна застосовувати у поєднанні з мінералокортикоїдами; одночасне застосування мінералокортикоїдів особливо важливе для лікування дітей).
Уроджена гіперплазія надниркових залоз.
Негнійний тиреоїдит.
Гіперкальціємія при злоякісних пухлинах.
Неендокринні захворювання.
1. Ревматичні захворювання.
Як додаткова терапія для короткочасного застосування (для виведення хворого із гострого стану або при загостренні процесу) при таких захворюваннях:
• псоріатичний артрит;
• ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (в окремих випадках може бути потрібною підтримуюча терапія низькими дозами);
• анкілозуючий спондиліт;
• гострий і підгострий бурсит;
• гострий неспецифічний тендосиновіт;
• гострий подагричний артрит;
• посттравматичний остеоартрит;
• синовіт при остеоартриті;
• епікондиліт.
2. Колагенози.
У період загострення або в окремих випадках як підтримуюча терапія при таких захворюваннях:
• системний червоний вовчак;
• системний дерматоміозит (поліміозит);
• гострий ревмокардит;
• ревматична поліміалгія при гігантоклітинному артериіті.
3. Шкірні захворювання.
• Пухирчатка;
• бульозний герпетиформний дерматит;
• тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона);
• ексфоліативний дерматит;
• фунгоїдний мікоз;
• тяжкий псоріаз;
• тяжкий себорейний дерматит.
4. Алергічні стани.
Для лікування нижчезазначених тяжких та алергічних станів у разі неефективності стандартного лікування:
• сезонний або цілорічний алергічний риніт;
• сироваткова хвороба;
• бронхіальна астма;
• медикаментозна алергія;
• контактний дерматит;
• атопічний дерматит.
5. Захворювання очей.
Тяжкі гострі і хронічні алергічні та запальні процеси з ураженням очей та придаткового апарату, такі як:
• алергічні крайові виразки рогівки;
• ураження очей, спричинене Herpes zoster;
• запалення переднього відділу ока;
• дифузний задній увеїт та хоріоїдит;
• симпатична офтальмія;
• алергічний кон’юнктивіт;
• кератит;
• хоріоретиніт;
• неврит зорового нерва;
• ірит та іридоцикліт.
6. Захворювання органів дихання.
• Симптоматичний саркоїдоз;
• синдром Лефлера, що не піддається терапії іншими методами;
• бериліоз;
• фульмінантний або дисемінований легеневий туберкульоз (застосовується у комбінації з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією);
• аспіраційний пневмоніт.
7. Гематологічні захворювання.
• Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих;
• вторинна тромбоцитопенія у дорослих;
• набута (аутоімунна) гемолітична анемія;
• еритробластопенія (еритроцитарна анемія);
• вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія.
8. Онкологічні захворювання.
Як паліативна терапія при таких захворюваннях:
• лейкози і лімфоми у дорослих;
• гострий лейкоз у дітей.
9. Набряковий синдром.
Для індукції діурезу або усунення протеїнурії при нефротичному синдромі без уремії, ідіопатичного типу або зумовленому системним червоним вовчаком.
10. Захворювання травного тракту.
Для виведення хворого з критичного стану при таких захворюваннях:
• виразковий коліт;
• хвороба Крона.
11. Захворювання нервової системи.
• Розсіяний склероз у фазі загострення;
• набряк мозку, спричинений пухлиною мозку.
12. Захворювання інших органів і систем.
• Туберкульозний менінгіт з субарахноїдальним блоком або при загрозі розвитку блока, у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією;
• трихінельоз з ураженням нервової системи або міокарда.
13. Трансплантація органів.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 5р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/2047/02/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату (рецептурний)

МЕДРОЛ

(MEDROL)

 

Склад.

Діюча речовина: метилпреднізолон; 1 таблетка містить  метилпреднізолону  4 мг, 16 мг або 32 мг;

допоміжні речовини: таблетки, що містять – 4 мг метилпреднізолону – лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль кукурудзяний (сухий), сахароза, кальцію стеарат; 16 мг – лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, сахароза, кальцію стеарат, масло мінеральне; 32 мг – лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, сахароза, кальцію стеарат, масло мінеральне;

 

Лікарська форма. Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування.  Глюкокортикоїди. Код АТС H02A B04.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Ендокринні захворювання.

Первинна і вторинна недостатність коркового шару надниркових залоз (при цьому препаратами першого ряду є гідрокортизон або кортизон; за необхідності синтетичні аналоги можуть застосовуватись у поєднанні з мінералокортикоїдами; одночасне застосування мінералокортикоїдів особливо важливе для лікування дітей).

Уроджена гіперплазія надниркових залоз.

Негнійний тиреоїдит.

Гіперкальціємія при онкологічних захворюваннях.

Неендокринні захворювання.

1. Ревматичні захворювання.

Як додаткова терапія для короткочасного застосування (для виведення хворого із гострого стану або при загостренні процесу) при таких захворюваннях:

·      псоріатичний артрит;

·      ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (в окремих випадках може бути потрібною підтримуюча терапія низькими дозами);

·      анкілозуючий спондиліт;

·      гострий і підгострий бурсит;

·      гострий неспецифічний тендосиновіт;

·      гострий подагричний артрит;

·      посттравматичний остеоартроз;

·      синовіт при остеоартрозі;

·      епікондиліт.

2. Колагенози.

У період загострення або в окремих випадках як підтримуюча терапія при таких захворюваннях:

·      системний червоний вовчак;

·      системний дерматоміозит (поліміозит);

·      гострий ревмокардит;

·      ревматична поліміалгія;

·      гігантоклітинний артеріїт.

3. Шкірні захворювання.

·      Пухирчатка;

·      бульозний герпетиформний дерматит;

·      тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона);

·      ексфоліативний дерматит;

·      грибоподібний мікоз;

·      тяжкий псоріаз;

·      тяжкий себорейний дерматит.

4. Алергічні стани.

Для лікування нижчезазначених тяжких та алергічних станів, у разі неефективності стандартного лікування:

·      сезонний або цілорічний алергічний риніт;

·      сироваткова хвороба;

·      бронхіальна астма;

·      медикаментозна алергія;

·      контактний дерматит;

·      атопічний дерматит.

5. Захворювання очей.

Тяжкі гострі і хронічні алергічні й запальні процеси з ураженням очей, такі як:

·      алергічні крайові виразки рогівки;

·      ураження очей, спричинене Herpes zoster;

·      запалення переднього сегмента ока;

·      дифузний задній увеїт та хоріоїдит;

·      симпатична офтальмія;

·      алергічний кон’юнктивіт;

·      кератит;

·      хоріоретиніт;

·      неврит зорового нерва;

·      ірит та іридоцикліт.

6. Захворювання органів дихання.

·      Симптоматичний саркоїдоз;

·      синдром Лефлера, який не піддається терапії іншими методами;

·      бериліоз;

·      фульмінантний або дисемінований легеневий туберкульоз (застосовується у комбінації з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією);

·      аспіраційний пневмоніт.

7. Гематологічні захворювання.

·      Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих;

·      вторинна тромбоцитопенія у дорослих;

·      набута (аутоімунна) гемолітична анемія;

·      еритробластопенія (еритроцитарна анемія);

·      уроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія.

8. Онкологічні захворювання.

Як паліативна терапія  при таких захворюваннях:

·      лейкози і лімфоми у дорослих;

·      гострий лейкоз у дітей.

9. Набряковий синдром.

Для індукції діурезу або лікування протеїнурії при нефротичному синдромі без уремії, ідіопатичного типу або спричиненої системним червоним вовчаком.

10.  Захворювання травного тракту.

Для виведення хворого із критичного стану при таких захворюваннях:

·      виразковий коліт;

·      регіонарний ентерит.

11. Захворювання нервової системи.

·         Розсіяний склероз у фазі загострення;

·         набряк мозку, спричинений пухлиною мозку.

12. Захворювання інших органів і систем.

·      Туберкульозний менінгіт з субарахноїдальним блоком або при загрозі розвитку блока, у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією;

·      трихінельоз з ураженням нервової системи або міокарда.

13. Трансплантація органів.

 

Протипоказання. Системні грибкові інфекції. Гіперчутливість до компонентів препарату або до метилпреднізолону в анамнезі.

 

Спосіб застосування та дози. Початкова доза препарату «Медрол» для дорослих може становити від 4 мг до 48 мг метилпреднізолону на добу, залежно від характеру захворювання. При менш тяжких захворюваннях звичайно бувають достатніми і більш низькі дози, хоча окремим хворим можуть знадобитися і вищі стартові дози. Високі дози можуть застосовуватись при таких захворюваннях і станах, як розсіяний склероз         (200 мг/добу), набряк мозку (200 – 1 000 мг/добу) і трансплантація органів                       (до 7 мг/кг/добу).

Якщо внаслідок терапії досягнутий задовільний ефект, слід підібрати хворому індивідуальну підтримуючу дозу шляхом поступового зменшення початкової дози через певні проміжки часу до тих пір, доки не буде знайдена найнижча доза, яка дозволить підтримувати досягнутий клінічний ефект. Слід пам’ятати, що  необхідний постійний контроль режиму дозування препарату. Можуть виникнути ситуації, за яких потрібно коригувати дозу; до них належать зміни клінічного стану, зумовлені настанням ремісії або загостренням захворювання, індивідуальна реакція хворого на препарат, а також впливом на хворого стресових ситуацій, прямо не пов’язаних з основним захворюванням, на яке спрямована терапія; в останньому випадку може виникнути необхідність збільшити дозу препарату на певний період часу, що залежить від стану хворого. Потрібна доза може варіювати і повинна підбиратись індивідуально, залежно від характеру захворювання і реакції хворого на терапію.

Слід наголосити, що дозування препарату повинно бути індивідуалізованим і ґрунтуватися на оцінці перебігу захворювання і клінічного ефекту.

АЛЬТЕРНУЮЧА ТЕРАПІЯ (АТ)

Альтернуюча терапія – це такий режим дозування кортикостероїдів, за якого подвоєна добова доза кортикостероїду призначається через день, уранці. Метою такого виду терапії є досягнення у хворого, що потребує тривалої терапії, максимального клінічного ефекту і при цьому доведення до мінімуму деяких небажаних ефектів, таких як пригнічення гіпофізарно-наднирковозалозної осі, синдром Кушінга, синдром відміни кортикостероїдів і пригнічення росту у дітей.

 

Побічні реакції. Водно-електролітний баланс: затримка натрію, застійна серцева недостатність у хворих з відповідною схильністю, артеріальна гіпертензія, затримка рідини, втрата калію і гіпокаліємічний алкалоз.

Опорно-рухова система: стероїдна міопатія, м’язова слабкість, остеопороз, патологічні переломи, компресійні переломи хребта та асептичний некроз, схильність до розриву сухожилля, зокрема ахіллового сухожилля.

Травний тракт: пептична виразка (з можливою перфорацією і кровотечею), шлункова кровотеча, панкреатит, езофагіт, перфорація кишки; збільшення активності АлАТ, АсАТ і лужної фосфатази (підвищення цих показників найчастіше незначне, не супроводжується клінічними проявами і минає після припинення застосування препарату).

Шкірні покриви: погіршення загоювання ран, петехії і екхімози, потоншання і сухість шкіри.

Метаболічні розлади: негативний азотний баланс, зумовлений катаболізмом білків. Неврологічні розлади: підвищення внутрішньочерепного тиску, псевдопухлина мозку, психічні розлади і судоми.

Ендокринні порушення: розлади менструального циклу, виникнення кушингоїдного стану, пригнічення гіпофізарно-наднирковозалозної осі, зниження толерантності до вуглеводів, маніфестація латентного цукрового діабету, підвищена потреба в інсуліні або цукрознижувальних препаратах для прийому внутрішньо у хворих на цукровий діабет, пригнічення росту у дітей.

Офтальмологічні порушення: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску та екзофтальм.

Імунна система: змазана клінічна картина при інфекційних захворюваннях, активізація латентних інфекцій, інфекції, що спричинені умовно-патогенними збудниками, реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, можливе пригнічення реакцій при проведенні шкірних тестів.

 

Передозування. Не зареєстровано клінічного синдрому гострого передозування препарату «Медрол». Часте повторне призначення доз (щоденно або декілька разів на тиждень) протягом тривалого часу може призвести до розвитку кушінгоїдного стану, побічних проявів та інших ускладнень, характерних для тривалої терапії стероїдами. Метилпреднізолон видаляється при гемодіалізі.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. Адекватних досліджень впливу кортикостероїдів на репродуктивну функцію у людини не проводилося. Тому при прийнятті рішення про призначення кортикостероїдів вагітним і жінкам, які годують груддю, або жінкам, які можуть завагітніти, слід проводити пильну оцінку  співвідношення користі від застосування препарату і потенційного ризику для матері, плода і дитини. Оскільки немає точного підтвердження безпеки кортикостероїдів при вагітності у людини, ці препарати при вагітності слід призначати суворо за показаннями.

Кортикостероїди легко проникають через плаценту. Немовлята, народжені від матерів, які отримували досить високі дози глюкокортикоїдів під час вагітності, повинні знаходитися під пильним контролем, щоб можна було своєчасно виявити ознаки недостатності надниркових залоз.

Вплив кортикостероїдів на перебіг пологів не вивчався.

Кортикостероїди виділяються у грудне молоко. На час лікування слід припинити годування груддю.

 

Діти. Добір дози для дітей повинен ґрунтуватися на оцінці тяжкості клінічних проявів захворювання. Слід застосовувати препарат в найменших дозах і короткочасно. За можливості препарат слід застосовувати разовими дозами через день.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Дані про те, що застосування препарату може погіршити швидкість реакції при керуванні автотранспортом або при роботі з іншими точними механізмами, відсутні.

 

Особливості застосування. Якщо через достатній період часу не буде досягнуто задовільного клінічного ефекту, препарат слід відмінити і призначити хворому інший вид терапії. Якщо препарат потрібно відмінити після тривалого застосування, то відміну слід проводити поступово. Якщо хворі, які отримують кортикостероїдну терапію, можуть зазнати або зазнавали впливу стресорного фактора, то слід збільшити дозу швидкодіючих стероїдів до, під час і після стресової ситуації.

Кортикостероїди можуть маскувати симптоми інфекцій, крім того на фоні кортикостероїдної терапії можуть розвитися нові інфекції. При застосуванні кортикостероїдів може знижуватися резистентність до інфекцій, можлива генералізація інфекції. Захворювання, що спричинені вірусами, бактеріями, грибками, найпростішими або гельмінтами з будь-якою локалізацією в організмі можуть виникати на фоні застосування кортикостероїдів чи їх поєднання з іншими імуносупресивними засобами, які погіршують стан клітинного і гуморального імунітету та функцію нейтрофілів. Ці захворювання можуть бути помірної тяжкості, але в деяких випадках – тяжкими і навіть – фатальними. Частота розвитку інфекційних ускладнень зростає із зростанням дози кортикостероїдів.

При тривалому застосуванні кортикостероїдів може розвинутися задня субкапсулярна катаракта, глаукома з можливим ураженням зорового нерва; зростає імовірність розвитку вторинних інфекцій, спричинених грибами і вірусами.

Можуть розвинутися алергічні реакції (наприклад, ангіоневротичний набряк).

При застосуванні середніх і високих доз гідрокортизону або кортизону можливі підвищення артеріального тиску, затримка солей і води, збільшення екскреції калію. Ці ефекти спостерігаються рідше при застосуванні синтетичних похідних цих препаратів (таких як метилпреднізолон), за винятком випадків, коли застосовуються високі дози. Рекомендується призначення дієти з обмеженням солі і введення препаратів калію. Всі кортикостероїди підвищують екскрецію кальцію.

Хворим, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів, протипоказано застосування живих чи послаблених вакцин. «Вбиті» або інактивовані вакцини можуть застосовуватися для пацієнтів, які одночасно отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів, однак, ефективність такої вакцинації зменшується. Необхідні процедури з імунізації можуть бути проведені у пацієнтів, які отримують дози кортикостероїдів, що не спричиняють імуносупресію.

Медрол при активному туберкульозі призначається лише в випадках фульмінантного або дисемінованого туберкульозу, коли кортикостероїди застосовуються у поєднанні  з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією.

Якщо кортикостероїди показані хворим з латентним туберкульозом або в період віражу туберкулінових проб, то лікування слід проводити під суворим контролем лікаря, оскільки можлива реактивація процесу. Під час тривалої кортикостероїдної терапії такі хворі повинні отримувати відповідне профілактичне лікування.

Не існує єдиної думки з приводу того, що саме кортикостероїди спричиняють розвиток пептичної виразки в ході терапії. Однак глюкокортикоїдна терапія може маскувати симптоми пептичної виразки, тому можливе настання перфорації або кровотечі без вираженого больового синдрому.

Остеопороз – один з побічних ефектів препарату, який спостерігається часто, але рідко діагностується, розвивається при тривалому застосуванні високих доз глюкокортикоїдів.

У дітей, які отримують глюкокортикоїди протягом тривалого часу щоденно, по декілька разів на добу, може спостерігатися затримка росту, тому такий режим дозування слід використовувати тільки за абсолютними показаннями. Застосування альтернуючої терапії, як правило, дає змогу уникнути або довести до мінімуму цей побічний ефект.

У хворих, які отримують високі дози глюкокортикоїдів, порушені механізми неспецифічного захисту, і через це значно зростає ймовірність розвитку як грибкової, так і бактеріальної та вірусної інфекцій.

Спричинена введенням препарату наднирковозалозна недостатність може бути мінімізована шляхом поступового зниження дози. Цей тип  відносної недостатності може персистувати  протягом декількох місяців після відміни терапії; однак, якщо в цей період виникнуть стресові ситуації, то гормональну терапію слід відновити. Оскільки може бути порушена мінералокортикоїдна секреція, одночасно слід вводити електроліти і/або мінералокортикоїди.

Вираженіший ефект кортикостероїдів спостерігається у хворих на гіпотироїдизм і цироз печінки.

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю при ураженні очей, спричиненому вірусом простого герпесу, оскільки при цьому можлива перфорація рогівки.

При проведенні лікування кортикостероїдами слід призначати найнижчу дозу, яка забезпечує достатній терапевтичний ефект, і коли стає можливим зниження дози, то це зниження слід проводити поступово.

При застосуванні кортикостероїдів можливі різні психічні розлади, такі як ейфорія, безсоння, коливання настрою, зміни особистості, тяжкі депресії і навіть виражені психотичні реакції. Крім того, на фоні прийому кортикостероїдів може ускладнюватися вже існуюча емоційна нестабільність і схильність до психотичних реакцій.

Кортикостероїди слід призначати  з обережністю при неспецифічному виразковому коліті, оскільки існує небезпека перфорації, при абсцесі або іншій гнійній інфекції, при дивертикуліті, у разі недавно накладених кишкових анастомозів, при активній або латентній пептичній виразці, при нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії, остеопорозі і при тяжкій псевдопаралітичній міастенії.

Оскільки ускладнення при лікуванні глюкокортикоїдами залежать від дози препарату і тривалості терапії, в кожному випадку слід проводити ретельну оцінку співвідношення користі від застосування препарату і потенційного ризику відносно як дози і тривалості лікування, так вибору режиму введення – щоденно чи переривчастим курсом.

У хворих, які застосовують кортикостероїди, може розвиватися саркома Капоші. Припинення застосування кортикостероїдів може привести до розвитку ремісії цього захворювання.

Канцерогенна, мутагенна дія і вплив на репродуктивні функції.

Не виявлено канцерогенної і мутагенної дії препарату, а також його несприятливого впливу на репродуктивні функції.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій. При одночасному застосуванні циклоспорину і метилпреднізолону виникає взаємне пригнічення метаболізму, тому існує ймовірність зростання частоти побічних проявів, характерних для застосування цих препаратів. При одночасному застосуванні циклоспорину і метилпреднізолону можуть виникати судоми. Препарати індуктори ензимів печінки, такі як фенобарбітал, фенітоїн і рифампін, можуть збільшувати кліренс метилпреднізолону, що може потребувати збільшення дози препарату для досягнення бажаного ефекту. Тролеандоміцин і кетоконазол можуть пригнічувати метаболізм метилпреднізолону і цим зменшувати його кліренс. Щоб уникнути стероїдної інтоксикації, слід титрувати дозу метилпреднізолону. Метилпреднізолон може збільшувати кліренс ацетилсаліцилової кислоти при тривалому її застосуванні у високих дозах. Це може призвести до зменшення рівня саліцилату в сироватці або збільшити ризик інтоксикації саліцилатами при припиненні застосування метилпреднізолону. Ацетилсаліцилова кислота і нестероїдні протизапальні засоби у комбінації з котикостероїдами слід застосовувати з обережністю при лікуванні хворих на гіпопротромбінемію. Вплив метилпреднізолону на пероральні коагулянти варіабельний, при одночасному застосуванні цих препаратів може розвинутися як посилений, так і послаблений ефект пероральних коагулянтів. Тому для отримання бажаного антикоагулянтного ефекту слід регулярно контролювати показники згортання крові.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Метилпреднізолон належить до групи синтетичних глюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди проникають через клітинні мембрани і утворюють  комплекси зі специфічними цитоплазматичними рецепторами. Потім ці комплекси проникають у клітинне ядро, зв'язуються з ДНК (хроматином), стимулюють транскрипцію мРНК і подальший синтез різних ферментів, чим і пояснюється ефект при системному застосуванні глюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди не тільки виявляють істотний вплив на запальний процес та імунну відповідь, а також впливають на вуглеводний, білковий та жировий обмін, серцево-судинну систему, скелетні м'язи і центральну нервову систему.

Вплив на запальний процес та імунну відповідь

Більшість показань для застосування глюкокортикоїдів обумовлені їх протизапальними, імуносупресивними і протиалергічними властивостями. Завдяки цим властивостям досягаються такі терапевтичні ефекти:

-     зменшення кількості імуноактивних клітин поблизу осередку запалення;

-     зменшення вазодилатації;

-     стабілізація лізосомальних мембран;

-     інгібування фагоцитозу;

-     зменшення продукції простагландинів і споріднених  сполук.

Доза 4,4 мг метилпреднізолону ацетату (4 мг метилпреднізолону) чинить таку ж глюкокортикостероїдну (протизапальну) дію, що й 20 мг гідрокортизону або 5 мг преднізолону. Метилпреднізолон чинить лише мінімальну мінералокортикоїдну дію    (200 мг метилпреднізолону еквівалентні 1 мг дезоксикортикостерону).

Вплив на вуглеводний і білковий обмін

Глюкокортикоїди виявляють катаболічну дію відносно білків. Амінокислоти, що вивільняються, перетворюються в процесі глюконеогенезу в печінці у глюкозу і глікоген. Споживання глюкози в периферичних тканинах знижується, що може призвести до гіперглікемії і глюкозурії, особливо у хворих, які схильні до цукрового діабету.

Вплив на жировий обмін

Глюкокортикоїди мають ліполітичну дію, яка в першу чергу проявляється на тканинах кінцівок. Глюкокортикоїди також виявляють ліпогенетичну дію, яка найбільш виражена у ділянці грудної клітки, шиї та голови. Все це призводить до перерозподілу жирових відкладень. Максимальна фармакологічна активність глюкокортикоїдів виявляється тоді, коли пікові концентрації у плазмі вже пройдені, тому дія препаратів обумовлена в першу чергу їх впливом на активність ферментів.

Фармакокінетика. Всмоктуються метилпреднізолон в основному в проксимальному відділі тонкої кишки. Рівень всмоктування в дистальному відділі становить приблизно 50% від рівня всмоктування в проксимальному відділі.

В організмі людини метилпреднізолон утворює слабкий, дисоціюючий зв'язок з альбуміном і транскортином. Приблизно 40 - 90% препарату знаходиться у зв'язаному стані. Метаболізм метилпреднізолону здійснюється у печінці, і цей процес якісно схожий з таким для кортизолу. Основними метаболітами є 20-b-гідроксиметилпреднізолон і  20-b-гідрокси-6-a-метилпреднізолон. Метаболіти виділяються у сечу у формі глюкуронідів, сульфатів і некон’югованих сполук. Ці реакції кон’югації відбуваються переважно у печінці і частково в нирках.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: 4 мг – білі таблетки еліптичної форми з хрестоподібною насічкою  на одному боці і маркуванням “UPJOHN” – на другому; 16 мг – білі випуклі таблетки еліптичної форми з хрестоподібною насічкою на одному боці і маркуванням “UPJOHN 73” – на другому; 32 мг – білі випуклі таблетки еліптичної форми з лінією розлому на одному боці і маркуванням   “UPJOHN 176” – на другому;

 

Несумісність. Дані відсутні.

 

Термін придатності. Для таблеток, що містять 4 мг і 16 мг  метилпреднізолону – 5 років, для таблеток, що містять 32 мг, – 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати    у    недоступному для дітей   місці    при     температурі

нижче +25 °С.

 

Упаковка.  Таблетки по 4 мг: № 30 таблеток в упаковці (по 30 таблеток у флаконі, по 1 флакону у картонній коробці);

                        таблетки по 16 мг: № 50 таблеток в упаковці(по 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у картонній коробці);

                        таблетки по 32 мг: № 20 (по 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у картонній коробці).

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. «Фармація Н.В./С.А.», Бельгія; Фармація Італія С.п.А., Італія; Пфайзер Італія С. р. л., Італія