Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд, Швейцарія

Міжнародна непатентована назва: Mefloquine

АТ код: P01BC02

Форма випуску: Таблетки по 250 мг № 8

Діючі речовини: 1 таблетка містить: мефлохіну 250 мг у вигляді 274,09 мг мефлохіну гідрохлориду.

Допоміжні речовини: полоксамер 3800; целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; кросповідон; кальцію амонію альгінат; тальк; магнію стеарат

Фармакотерапевтична група: Препарати для лікування протозойних інфекцій

Показання: Лікування малярії, спричиненої штамами P. falciparum, стійкими до інших протималярійних препаратів; P. vivax та малярії змішаної етіології.
Профілактика малярії рекомендується особам, що від'їжджають у небезпечні щодо малярії регіони, особливо регіони з високим ризиком інфікування штамами P. falciparum, стійкими до інших протималярійних препаратів.
Невідкладна терапія (самодопомога): самостійно приймати як невідкладну терапію при підозрі на малярію, якщо звернутися за терміновою медичною допомогою немає можливості.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/1778/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛАРІАМ

(LARIAM®)

Склад:

діюча речовина: mefloquine;

1 таблетка містить мефлохіну 250 мг у вигляді 274,09 мг мефлохіну гідрохлориду;

допоміжні речовини: полоксамер 3800; целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; кросповідон; кальцію амонію альгінат; тальк; магнію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Протималярійні засоби. Код АТС Р01В С02.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування малярії, спричиненої штамами P. falciparum, стійкими до інших протималярійних препаратів; P. vivax та малярії змішаної етіології.

Профілактика малярії рекомендується особам, що від'їжджають у небезпечні щодо малярії регіони, особливо регіони з високим ризиком інфікування штамами P. falciparum, стійкими до інших протималярійних препаратів.

Невідкладна терапія (самодопомога): самостійно приймати як невідкладну терапію при підозрі на малярію, якщо звернутися за терміновою медичною допомогою немає можливості.

Протипоказання. Гіперчутливість до мефлохіну, будь-яких компонентів препарату або близьких до нього препаратів (хініну, хінідину).

Комбіноване застосування з галофантрином, призначення галофантрину після лікування мефлохіном.

Депресія, психози, шизофренія, тривожні стани, судоми (в тому числі в анамнезі), інші тяжкі психічні захворювання.

Одночасне застосування з екстрактами звіробою.

Одночасне застосування мефлохіну з рифампіцином повинне бути обмежене невідкладними станами.

Профілактичне застосування мефлохіну у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки слід розглядати як протипоказання, оскільки немає досвіду застосування препарату у даної категорії пацієнтів.

 

Спосіб застосування та дози. Внутрішньо, після прийому їжі, запиваючи великою кількістю води (не менше 200 мл), у 2-3 прийоми. Мефлохін має гіркий і злегка пекучий смак. Таблетки слід ковтати цілими. Для дітей або осіб, які не можуть проковтнути таблетку цілою, її можна подрібнити і розчинити в невеликій кількості води, молока або іншої рідини. Попередньо таблетки не слід виймати з блістера та тримати певний час без блістера, оскільки вони чутливі до вологи.

Профілактика. Рекомендована профілактична доза Ларіаму становить близько 5 мг/кг/тиждень. Дорослим та дітям з масою тіла понад 45 кг – 5 мг/кг (250 мг, 1 таблетка Ларіаму) 1 раз на тиждень. Дорослим та дітям з масою тіла 30-45 кг – 3/4 таблетки, 20-30 кг – 1/2 таблетки, 10-20 кг – 1/4 таблетки і при масі тіла 5-10 кг – 5 мг/кг (точна доза для дітей з масою тіла менше 10 кг може бути застосована тільки за рішенням лікаря та в умовах медичного закладу).

Щотижневі дози Ларіаму слід приймати завжди в той самий день тижня. Перший раз препарат слід прийняти не менше ніж за тиждень до прибуття в ендемічний щодо малярії регіон. Якщо це неможливо, необхідно призначити ударну дозу препарату. Для дорослих з масою тіла понад 45 кг доза препарату становить 1 таблетку Ларіаму (250 мг) на добу поспіль 3 днів підряд, а потім – по 1 таблетці на тиждень. Щоб зменшити ризик захворювання малярією після виїзду з ендемічного регіону, профілактику продовжують ще протягом 4 тижнів. При застосуванні ударної дози можливе підвищення частоти розвитку побічних явищ.

Якщо пацієнт приймає інші лікарські засоби, бажано розпочинати профілактику за 3 тижні до від'їзду, щоб переконатись у задовільній переносимості одночасно прийнятих препаратів.

Лікування. Рекомендована сумарна терапевтична доза мефлохіну становить 20-25 мг/кг.

 

 

* Розподіл сумарної терапевтичної дози на 2-3 прийоми з інтервалом 6-8 годин може зменшити частоту і ступінь тяжкості побічних реакцій.

Досвід застосування Ларіаму у немовлят віком менше 3 місяців або з масою тіла менше 5 кг обмежений.

Досвіду застосування сумарних доз, що перевищують 6 таблеток, особами з дуже великою надлишковою масою тіла немає.

Дозування в особливих випадках.

Для осіб зі зниженим імунітетом, наприклад, для жителів ендемічних щодо малярії регіонів, може виявитися достатньою менша сумарна доза.

Якщо протягом 30 хвилин після прийому препарату у хворого виникло блювання, слід повторно прийняти повну дозу Ларіаму. Якщо блювання виникає через 30-60 хвилин після прийому, додатково призначають половину дози.

Після лікування малярії, спричиненої P. vivax, для усунення печінкових форм плазмодіїв показана профілактика рецидивів препаратами, що є похідними 8-амінохіноліну (наприклад примахіну).

Якщо повний курс лікування Ларіамом через 48-72 години не призводить до поліпшення стану хворого, необхідно вирішити питання про призначення іншого засобу. Якщо під час профілактики, проведеної за допомогою Ларіаму, розвивається малярія, лікар має ретельно продумати, який препарат вибрати для терапії. Про призначення галофантрину див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

При тяжкій гострій малярії Ларіам можна призначати після початкового внутрішньовенного курсу терапії хініном тривалістю не менше 2-3 днів. Більшості лікарських взаємодій, що призводять до розвитку побічних реакцій, можна запобігти, якщо приймати Ларіам не раніше ніж через 12 годин після введення останньої дози хініну.

У регіонах із полірезистентними збудниками малярії може бути доцільним початкове лікування артемізиніном або його похідними, за яким продовжується, при можливості, терапія Ларіамом.

Самостійна невідкладна терапія. Початкова доза Ларіаму для хворих з масою тіла 45 кг і більше становить 15 мг/кг (3 таблетки, 750 мг). Якщо медична допомога продовжує залишатися недоступною протягом 24 годин та відсутні тяжкі побічні реакції, то через 6-8 годин можна прийняти другу частину сумарної терапевтичної дози 500 мг (для хворих з масою тіла 45 кг і більше – 2 таблетки). Хворі з масою тіла понад 60 кг через 6-8 годин після повторного прийому повинні прийняти ще одну таблетку.

Для підтвердження або виключення можливого діагнозу хворим слід рекомендувати звертатися до лікаря навіть у тому випадку, коли після самостійного лікування вони почувають себе повністю здоровими.

 

Побічні реакції.

При застосуванні Ларіаму у дозах, що призначають для лікування гострої малярії, можливе виникнення побічних реакцій, які подібні до симптомів основного захворювання.

Найбільш поширені побічні реакції під час профілактики мефлохіном (нудота, блювання, запаморочення), як правило, є легкого ступеня тяжкості, і вони можуть зменшуватися при тривалому застосуванні, незважаючи на зростання рівня препарату в плазмі крові.

При застосуванні з метою профілактики профіль побічних дій мефлохіну характеризується домінуванням реакцій з боку психіки і нервової системи (див. розділ «Особливості застосування»).

За даними систематичного огляду, опублікованого у 2009 році, при застосуванні мефлохіну побічні реакції з боку психіки і нервової системи, пов’язані з лікуванням мефлохіном, спостерігалися у 28,8 % пацієнтів. Серйозні побічні реакції, пов’язані із застосуванням мефлохіну, не були зареєстровані.

За результатами систематичного огляду були зареєстровані наступні побічні явища, пов’язані із застосуванням досліджуваного препарату (середня тривалість лікування + стандартне відхилення становило 53 ± 16 днів):

Неврологічні та психічні розлади: незвичні та яскраві сновидіння, безсоння, запаморочення, порушення зору, тривожність, депресія, головний біль.

З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, нудота, абдомінальний біль, виразки ротової порожнини, блювання.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: свербіж.

З боку імунної системи: анафілаксія.

За результатами систематичного огляду були зареєстровані наступні побічні явища, обмежені лікуванням, пов’язані із застосуванням досліджуваного препарату (середня тривалість лікування + стандартне відхилення становило 53 ± 16 днів):

Неврологічні та психічні розлади: безсоння, тривожність, незвичні та яскраві сновидіння, запаморочення, депресія, порушення зору, порушення концентрації, головний біль.

Побічні ефекти, зареєстровані в післяреєстраційному періоді:

Порушення обміну речовин, метаболізму: анорексія.

Психічні розлади: найчастіше реєструються порушення з боку сну (безсоння, жахливі сновидіння), рідше – збудження, неспокій, депресія, зміна настрою, панічні атаки, сплутаність свідомості, галюцинації, агресивні, психотичні і параноїдальні реакції.

Були зареєстровані окремі випадки суїцидальних думок, проте їх зв’язок з прийомом препарату не встановлений.

Неврологічні розлади: найчастіше реєструються запаморочення, порушення рівноваги, головний біль, сонливість; рідше – втрата свідомості, судоми, порушення пам’яті, чутливі і рухові нейропатії (включаючи парестезії, тремор, атаксії). Були зареєстровані окремі випадки енцефалопатії.

З боку органа зору: порушення зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: часто – запаморочення; рідко – вестибулярні порушення, включаючи дзвін у вухах, зниження слуху.

Кардіальні порушення: рідко – тахікардія, сильне серцебиття, брадикардія, порушення серцевого ритму, екстрасистолія, інші транзиторні порушення провідності; у поодиноких                      випадках – атріовентрикулярна блокада.

Судинні розлади: рідко – циркуляторні порушення (артеріальна гіпотензія, гіпертензія, гіперемія).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – диспное; у поодиноких випадках – пневмоніт алергічної етіології.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, діарея та біль у животі;             рідко – диспепсія.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: рідко – висипання, екзантема, еритема, кропив’янка, свербіж, набряк, алопеція, гіпергідроз; у поодиноких випадках – мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: рідко – м'язова слабкість, судоми у м'язах, міалгія, артралгія.

Загальні розлади: рідко – набряки, біль у грудній клітці, астенія, нездужання, втомлюваність, озноб, підвищення температури.

З боку гепатобіліарної системи: від безсимптомного транзиторного підвищення рівня трансаміназ до печінкової недостатності.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія, лейкоцитоз, агранулоцитоз, апластична анемія.

Через великий період напіввиведення мефлохіну побічні реакції можуть розвиватися або зберігатися протягом кількох тижнів після останнього прийому препарату. У поодиноких випадках запаморочення чи вертиго та порушення рівноваги може спостерігатися протягом місяців після припинення лікування.

Дослідження in vitro і in vivo показали, що препарат не спричиняє гемолізу, пов'язаного з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

 

Передозування. При передозуванні Ларіаму можуть виникнути симптоми, зазначені в розділі «Побічні реакції», однак більш виражені.

Лікування: викликати блювання, промити шлунок. При необхідності проводять симптоматичні та інтенсивні підтримуючі заходи, зокрема спрямовані на усунення порушень з боку серцево-судинної системи. Cпецифічного антидоту немає. Необхідно контролювати гемодинамічні показники, ЕКГ та нервово-психічний статус не менше 24 годин.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

При призначенні мефлохіну в дозах, які в 5-20 раз перевищують терапевтичні дози для людини, препарат чинив тератогенну дію у мишей та пацюків та ембріотоксичну дію у кроликів. Проте досвід клінічного застосування Ларіаму не виявив у нього ніяких ембріотоксичних або тератогенних ефектів. Однак Ларіам призначають у першому триместрі вагітності тільки в тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Жінкам репродуктивного віку слід призначати лікування лише за умови застосування надійних методів контрацепції протягом усього часу прийому мефлохіну та протягом 3 місяців після його останньої дози. Однак при виникненні вагітності на тлі хіміопрофілактики малярії Ларіамом показань до її переривання немає.

Активність невеликої кількості мефлохіну, що потрапляє у грудне молоко, невідома. Під час годування груддю препарат призначають лише у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. У грудних дітей, матері яких приймали Ларіам, побічні реакції не відзначені.

 

Діти. Досвід застосування Ларіаму для лікування дітей віком до 3 місяців або з масою тіла менше 5 кг обмежений.

 

Особливості застосування.

Як і при застосуванні інших лікарських засобів, реакції гіперчутливості від порушень з боку шкіри легкого ступеня тяжкості до анафілаксії не можуть бути прогнозовані.

Пацієнтів слід проінформувати про необхідність припинити лікування і звернутися до лікаря при виникненні екзантеми. Враховуючи дуже тривалий період напіввиведення мефлохіну у такому випадку важливо припинити лікування якомога раніше.

Ларіам може збільшити ризик судом у хворих на епілепсію. Отже, таким пацієнтам препарат можна призначати тільки з метою лікування при наявності абсолютних показань до його застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У хворих із порушенням функції печінки виведення мефлохіну може сповільнюватися, внаслідок чого концентрація препарату в плазмі крові підвищується, а також підвищується ризик побічних реакцій.

Через ризик подовжень інтервалу QTc, що потенційно загрожують життю, разом з Ларіамом для профілактики чи лікування малярії або протягом 15 тижнів після його останньої дози не можна призначати галофантрин. Також є ризик подовження інтервалу QTc при призначенні мефлохіну для профілактики чи лікування малярії разом з кетоконазолом або протягом 15 тижнів після останньої дози мефлохіну через збільшення плазмових концентрацій та періоду напіввиведення останнього при його одночасному застосуванні з кетоконазолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Мефлохін може спричиняти виникнення побічних дій з боку психіки, таких як тривожність, параноя, депресія, галюцинації, психотична поведінка. Були зафіксовані окремі випадки суїцидальних думок і суїциду, хоча зв'язок із застосуванням препарату не був доведений. При застосуванні мефлохіну з метою профілактики профіль безпеки препарату характеризується переважанням нейропсихічних побічних реакцій. При розвитку тривожності, депресії, занепокоєння або порушення свідомості, які можуть бути продромальними симптомами розвитку більш серйозного явища, при профілактичному застосуванні Ларіаму препарат необхідно відмінити та призначити альтернативний профілактичний засіб. У зв’язку з тривалим періодом напіввиведення мефлохіну побічні реакції можуть виникати або зберігатися протягом кількох тижнів після припинення застосування препарату. У невеликої кількості пацієнтів головокружіння запаморочення і втрата балансу можуть спостерігатися протягом декількох місяців після припинення застосування препарату.

З метою мінімізації вірогідності виникнення вказаних побічних явищ мефлохін не слід застосовувати з метою профілактики пацієнтам з гострою депресією чи депресією в недавньому анамнезі, генералізованими тривожними розладами, психозом, шизофренією чи іншими тяжкими психічними розладами.

Повідомлено про існування резистентності P. Falciparum залежно від географічного регіону до протималярійних засобів, і препарат вибору для профілактики малярії може відрізнятися залежно від географічного регіону. Зафіксована наявність резистентності P. Falciparum до мефлохіну переважно у регіонах з резистентністю до багатьох препаратів у Південно-Східній Азії. У деяких регіонах спостерігалася перехресна резистентність між мефлохіном і галофантрином та мефлохіном і хініном. З приводу варіантів географічної резистентності необхідно консультуватися з компетентними національними експертними центрами.

Під час лікування Ларіамом зафіксовані випадки агранулоцитозу і апластичної анемії.

Досвід застосування Ларіаму у немовлят віком менше 3 місяців або з масою тіла менше 5 кг обмежений.

З обережністю застосовувати препарат при депресії в анамнезі.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження препарату у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Препарат не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» за наявності такої.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі              з іншими механізмами.

Під час лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом та потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої психо-моторної реакції. У поодиноких випадках запаморочення чи вертиго та втрата рівноваги може спостерігатися протягом місяців після припинення лікування.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Мефлохін значною мірою метаболізується в печінці за допомогою системи цитохромів Р450. Дослідження in vitro показали, що CYP3A4 є основною ізоформою, залученою у метаболізм. Основними метаболітами мефлохіну є карбоксимефлохін і гідроксимефлохін. Метаболізм мефлохіну за допомогою CYP3A4 призводить до численних взаємодій з іншими лікарськими засобами, що впливають на метаболізм мефлохіну та метаболізм ліків, що застосовуються одночасно з мефлохіном.

Одночасний прийом Ларіаму та інших хімічно близьких сполук (хініну, хінідину і хлорохіну) може спричинити зміни ЕКГ і збільшити ризик судом.

Застосування галофантрину разом з мефлохіном для профілактики чи лікування малярії або протягом 15 тижнів після його останньої дози призводить до істотного подовження інтервалу QTc (див. розділ «Особливості застосування»). Також є ризик подовження інтервалу QTc при призначенні мефлохіну для профілактики чи лікування малярії разом з кетоконазолом або протягом 15 тижнів після останньої дози мефлохіну через збільшення плазмових концентрацій та періоду напіввиведення останнього при його одночасному застосуванні з кетоконазолом            (див. розділ «Особливості застосування»).

При терапії лише мефлохіном клінічно значущого подовження QТc не спостерігається.

Одночасний прийом інших препаратів, що впливають на серцеву провідність (антиаритмічних засобів, бета-адреноблокаторів, блокаторів кальцієвих каналів, антигістамінних засобів, зокрема Н1-гістамінових блокаторів, трициклічних антидепресантів і фенотіазинів), також може відігравати роль у подовженні інтервалу QТc. Немає даних, чи впливає одночасний прийом мефлохіну і вказаних засобів на серцеву функцію.

Ларіам зменшує ефективність протисудомних препаратів (вальпроєвої кислоти, карбамазепіну, фенобарбіталу або фенітоїну), знижуючи їх концентрацію у плазмі крові. Слід контролювати концентрацію препаратів у плазмі крові. У деяких випадках може знадобитися корегування дози протисудомних препаратів.

Ларіам може знижувати імуногенність пероральних живих черевнотифозних вакцин при одночасному прийомі, тому вакцинацію живими ослабленими вакцинами потрібно завершити не менше ніж за 3 дні до першого прийому Ларіаму.

У дослідженнях взаємодії у здорових добровольців при одночасному призначенні Ларіаму (разова пероральна доза 500 мг) і кетоконазолу (добова доза 400 мг протягом 10 днів) спостерігалося збільшення максимального рівня мефлохіну у плазмі крові з 345,1 ± 43,2 нг/мл до                         567,7 ± 88,7 нг/мл. При одночасному призначенні Ларіаму (разова пероральна доза 500 мг) і рифампіцину (добова доза 600 мг протягом 7 днів) спостерігалося зменшення максимального рівня мефлохіну у плазмі крові у здорових добровольців з 855,6 ± 168 нг/мл до 695 ± 56,6 нг/мл.

При одночасному призначенні Ларіаму 250 мг щоденно і щотижнево та ритонавіру 400 мг щоденно (протягом 6 днів) у здорових добровольців спостерігалося зниження концентрації ритонавіру у плазмі крові більше ніж на 30 % порівняно з лікуванням без Ларіаму. Одночасне призначення ритонавіру мало незначний вплив на концентрацію Ларіаму в плазмі крові.

Інші лікарські взаємодії Ларіаму невідомі. Проте особи, які від'їжджають в ендемічний регіон і отримують інші препарати, зокрема антикоагулянти або протидіабетичні засоби, перед від’їздом повинні пройти медичний огляд.

 

Інші потенційні взаємодії.

Мефлохін не впливає на ензимну систему цитохромів Р450. Проте інгібітори ізоензимів CYP3A4 можуть змінювати фармакокінетику/метаболізм мефлохіну, що призведе до збільшення концентрації мефлохіну у плазмі крові та до збільшення потенційного ризику побічних реакцій. Тому слід з обережністю застосовувати мефлохін одночасно з інгібіторами CYP3A4. Подібним чином, індуктори ізоензимів CYP3A4 можуть змінювати фармакокінетику/метаболізм мефлохіну, що призведе до зменшення концентрації мефлохіну у плазмі крові.

Інгібітори CYP3A4.

Кетоконазол, сильний інгібітор CYP3A4, при одночасному призначенні з мефлохіном підвищує плазмові концентрації та елімінаційний період напіввиведення мефлохіну.

Індуктори CYP3A4.

Довготривале застосування рифампіцину, який є сильним індуктором CYP3A4, зменшує плазмові концентрації та елімінаційний період напіввиведення мефлохіну.

Субстрати та інгібітори Р-глікопротеїну.

Дослідження in vitro показали, що мефлохін є субстратом чи інгібітором Р-глікопротеїну. У зв’язку з цим можуть виникати взаємодії з лікарськими засобами, які є субстратами чи модифікують експресію даного переносника (transporter). Клінічне значення цих взаємодій на даний час не відоме.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ларіам – гематоцид, діє на безстатеві внутрішньоклітинні еритроцитарні форми збудників малярії людини: Plasmodium falciparum, Plasmodium vivax, на циркулюючі шизонти Plasmodium malariae і Plasmodium ovale. Неактивний відносно печінкових стадій паразитів. Ларіам ефективний відносно збудників малярії, стійких до інших протималярійних препаратів, наприклад хлорохіну, прогуанілу, піриметаміну і комбінації піриметаміну із сульфонамідами.

Препарат не викликає гемолізу, пов’язаного з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Абсолютна біодоступність мефлохіну після прийому внутрішньо не оцінювалася, оскільки внутрішньовенна форма випуску препарату відсутня. Біодоступність таблетованої форми становить понад 85 % від такої при прийомі розчину внутрішньо. Вживання їжі суттєво прискорює швидкість і ступінь всмоктування, збільшуючи біодоступність приблизно на 40 %. Максимальні концентрації у плазмі досягаються через 6-24 години (у середньому через 17 годин) після разового прийому Ларіаму. Максимальні концентрації у плазмі крові в мкг/л приблизно дорівнюють прийнятій дозі у мг (наприклад, разовий прийом 1000 мг дає максимальну концентрацію близько 1000 мкг/л). Після прийому 250 мг один раз на тиждень рівноважні максимальні плазмові концентрації, що дорівнюють 1000-2000 мкг/л, досягаються через 7-10 тижнів. Для досягнення 95 % ефективності профілактики необхідна концентрація мефлохіну в крові становить 620 нг/мл.

Розподіл. Обсяг розподілу мефлохіну становить 20 л/кг, що вказує на проникнення препарату у більшість тканин. Мефлохін накопичується в еритроцитах, всередині яких знаходяться малярійні паразити, в концентраціях, що приблизно вдвічі перевищують плазмові. Препарат проникає через плаценту та в грудне молоко. Виведення у грудне молоко мінімальне (див. «Вагітність і лактація»). Зв’язування препарату з білками становить близько 98 %. Концентрація мефлохіну в крові, яка становить 620 нг/мл, вважається необхідною для досягнення 95 % профілактичної ефективності.

Метаболізм. Мефлохін значною мірою метаболізується в печінці за допомогою системи цитохромів Р450. Дослідження in vitro та in vivo показали, що CYP3A4 є основною залученою ізоформою. Два метаболіти мефлохіну були визначені в людському організмі. Основний метаболіт - 2,8-біс-трифторметил-4-хінолінова карбоксикислота та спирт. Основний метаболіт неактивний відносно P. Falciparum, виникає в плазмі крові через 2-4 години після разового перорального прийому препарату. Максимальні концентрації метаболіту в плазмі крові на 50 % перевищують концентрації мефлохіну і досягаються через 2 тижні. Після цього зниження концентрацій основного метаболіту і мефлохіну в плазмі крові відбувається з однаковою швидкістю. Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) основного метаболіту в 3-5 разів перевищує аналогічний показник для вихідного препарату. Другий метаболіт, спирт, присутній у дуже малих кількостях.

Виведення. Середній період напіввиведення мефлохіну - 3 тижні (від 2 до 4 тижнів), не змінюється при проведенні тривалої протималярійної профілактики. Виводиться переважно у вигляді продуктів метаболізму з жовчю та калом. Загальний кліренс, основна частина якого припадає на печінковий, дорівнюється приблизно 30 мл/хв. Виведення незмінного мефлохіну та його основного метаболіту з сечею складає 9 % та 4 % відповідно. Інші метаболіти в сечі не виявляються. Протягом довготривалої профілактики елімінаційний період напіввиведення мефлохіну не змінюється.

Фармакокінетика в особливих випадках.

Діти і хворі літнього віку. Вік не впливає на фармакокінетику мефлохіну.

Ниркова недостатність. Фармакокінетичні дослідження у хворих із нирковою недостатністю не проводилися, оскільки нирками виводиться дуже мала кількість препарату. У якись вагомих кількостях мефлохін та його основний метаболіт за допомогою гемодіалізу не виводяться. Корекція дози для хворих, які перебувають на гемодіалізі, не потрібна.

Печінкова недостатність. У хворих із порушенням функції печінки виведення мефлохіну може уповільнюватись, внаслідок чого концентрації препарату в плазмі крові підвищуються.

Вагітність не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику мефлохіну.

Фармакокінетика мефлохіну може змінюватися при гострій малярії.

Раса. Клінічне значення фармакокінетичних розходжень дуже незначне у порівнянні з імунним статусом інфікованого пацієнта та чутливістю збудника.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричні. На таблетці з обох боків нанесені дві взаємно перпендикулярні риски, що ділять  таблетку  на  чотири квадрати;  з однієї сторони таблетки в трьох квадратах гравіювання RO-C-HE, в четвертому – торговий знак компанії.

 

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей та захищеному від вологи місці при температурі не вище 30 °С.

Упаковка. По 4 таблетки у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Ф. Хоффманн – Ля Рош Лтд., Швейцарія.

Місцезнаходження.