Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Зентіва Саглик Урунлері Санаї ве Тіджарет А.Ш., Туреччина

Міжнародна непатентована назва: Azithromycin

АТ код: J01FA10

Форма випуску: Порошок для 15 мл оральної суспензії, 200 мг/5 мл у флаконах № 1 та розчинник по 7,5 мл у флаконах № 1

Діючі речовини: 5 мл суспензії містять азитроміцину 200 мг (у вигляді азитроміцину дигідрату)

Допоміжні речовини: сахароза, натрію фосфат, натрію бензоат (Е211), гідроксипропілцелюлоза (Klucel LF), камедь ксантанова, ароматизатор штучний вишневий - Reynoseal, ароматизатор банановий порошковий.

Фармакотерапевтична група: Антибіотики-макроліди та азаліди

Показання: Інфекції, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: бронхіт, негоспітальна пневмонія, синусит, фарингіт/тонзиліт, середній отит, інфекції шкіри та м’яких тканин, неускладнені сечостатеві інфекції, спричинені Chlamydia trachomatis.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/1422/02/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

АЗИТРОКС®

(AZITROX®)

 

 

Склад:

діючі  речовини: азитроміцин;

5 мл суспензії містять азитроміцину 200 мг (у вигляді азитроміцину дигідрату);

допоміжні речовини: сахароза, натрію фосфат, натрію бензоат (Е211), гідроксипропілцелюлоза (Klucel LF), камедь ксантанова, ароматизатор штучний вишневий - Reynoseal, ароматизатор банановий порошковий..

 

Лікарська форма. Порошок для оральної суспензії.

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміди.  Код АТС J01F A10.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Інфекції, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами:  бронхіт, негоспітальна пневмонія, синусит, фарингіт/тонзиліт, середній отит, інфекції шкіри та м’яких тканин, неускладнені сечостатеві інфекції, спричинені Chlamydia trachomatis.

 

Протипоказання. Протипоказаннями є підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину або до будь-яких інших макролідних або кетолідних антибіотиків, інших компонентів препарату.

Дитячий вік до 6 місяців,  печінкова недостатність тяжкої форми.

Існує теоретична можливість розвитку ерготизму, тому не можна одночасно вводити Азитрокс® і препарати з ріжків.

 

Спосіб застосування та дози.

Приготування суспензії

Для приготування суспензії флакон з порошком необхідно струснути. Провернути та відірвати кришку пластикового флакона з дистильованою водою, вміст вилити у флакон з порошком.

1 мл приготованої суспензії містить 40 мг азитроміцину.

Свіжоприготовану  суспензію зберігати протягом 5 діб при кімнатній температурі.

Дозування

Азитроміцин слід приймати у вигляді одноразової добової дози.

 

Дорослі: Для лікування інфекційних захворювань, які передаються статевим шляхом, викликаних Chlamydia trachomatis, доза становить 1 г у вигляді одноразової добової дози.

 

Для всіх інших показань курсова доза становить 1,5 г, які слід приймати по 500 мг на добу протягом 3 днів, або 500 мг в перший день і по 250 мг у наступні 4 дні.

 

Особи літнього віку: для літніх людей може застосовуватися такий самий діапазон доз, як і для молодших  пацієнтів.

 

Діти: суспензія азитроміцину застосовується для дітей з масою тіла до 45 кг. Інформація щодо дітей віком до 6 місяців відсутня. Доза для дітей становить 10 мг/кг у вигляді одноразової  добової дози протягом 3 днів.

 

Для дітей з масою тіла 45 кг і вище можна застосовувати таку саму дозу, як і для дорослих.

 

Препарат Азитрокс® комплектується мірною ложкою і дозуючим пристроєм, призначеним для забору точної дози препарату в обсязі до 5 мл при лікуванні дитини з масою тіла менше 15 кг (віком до 3 років). Дозуючий пристрій  градуйований на поділки по 0,25 мл, що відповідає 10 мг азитроміцину.

Залежно від маси тіла дитини рекомендована така схема лікування:

 

 

Для дітей з масою тіла 15 кг і вище суспензія вводиться за допомогою мірної ложки, яка є в упаковці:

15-25 кг (3-7 років): по 5 мл (200 мг) один раз на добу протягом 3 днів.

26-35 кг (8-11 років): по 7,5 мл (300 мг) один раз на добу протягом 3 днів.

 

Препарат приймають перорально  щонайменше за годину до або 2 год після прийому їжі.

Безпосередньо після прийому суспензії дитині необхідно дати випити декілька ковтків чаю або води для того, щоб змити та проковтнути суспензію, що залишилась у ротовій порожнині.

Перед застосуванням флакон із суспензією кожен раз необхідно струшувати.

 

Рекомендації щодо застосування дозуючого пристрою

1. Після приготування суспензії вийняти дозуючий пристрій із захисного кожуха і помістити усередину флакона.

2. Наповнити дозуючий пристрій до поділки, що відповідає дозі, визначеній за вищенаведеною формулою, або дозі, призначеній лікарем.

3. Вилити вміст дозуючого пристрою в мірну ложку.

4. Промити дозуючий пристрій і помістити його в захисний кожух.

 

 

Ниркова недостатність.Для пацієнтів з легкою та середньотяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації 1 - 80 мл/хв) корекція дози непотрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв) азитроміцин слід застосовувати з обережністю (див. розділ «Особливості застосування»).

 Печінкова недостатність. Оскільки метаболізм азитроміцину відбувається у печінці, а виводиться він із жовчю, його не можна призначати пацієнтам з тяжкою хворобою печінки. Досліджень з лікування таких пацієнтів азитроміцином не проводилося.

 

Побічні реакції. Оцінка побічних явищ ґрунтується на класифікації з урахуванням частоти реакцій: дуже часто > 10%; часто - > 1% - < 10%; нечасто - > 0,1% - < 1%; рідко - > 0,01% - < 0,1%; дуже рідко - < 0,01%, у тому числі поодинокі випадки.

Порушення з боку кровоносної та лімфатичної системи: рідко - тромбоцитопенія.

У клінічних дослідженнях були поодинокі повідомлення про періоди транзиторної, слабковираженої нейтропенії та лейкопенії. Однак причинний зв'язок з лікуванням азитроміцином не був підтверджений.

Порушення з боку психіки: рідко - агресивність, гіперактивність, тривога та нервозність.

Порушення з боку нервової системи: нечасто - запаморочення/ вертиго, сонливість, головний біль, синкопе, судоми (було виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками), спотворення смаку та відчуття запахів; рідко - парестезія, астенія, безсоння.

Порушення з боку органа слуху: рідко повідомлялось, що макролідні антибіотики спричиняють ушкодження слуху. У деяких пацієнтів, які приймали азитроміцин, повідомлялось про порушення слуху, глухоту та дзвін у вухах. Більшість з цих випадків пов'язані з експериментальними дослідженнями, в яких азитроміцин вживався у великих дозах протягом тривалого часу. Відповідно до доступних звітів про подальше медичне спостереження більшість з цих проблем мали оборотний характер.

Порушення з боку серцевої діяльності: рідко - повідомлялось про сильне серцебиття, аритмію з пов'язаною шлуночковою тахікардією (було виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками). Були рідкі повідомлення про подовження QT і тріпотіння-мерехтіння шлуночків, артеріальну гіпотензію.

Порушення з боку травного тракту: часто - нудота, блювання, діарея, неприємні відчуття в животі (біль/спазми); нечасто - рідкі випорожнення, метеоризм, порушення травлення, анорексія; рідко - запор, зміна кольору язика, гастрит. Повідомлялось про псевдомембранозний коліт, панкреатит.

Порушення з боку печінки і жовчного міхура: рідко повідомлялось про гепатит та холестатичну жовтяницю, включаючи патологічні показники функціональної проби печінки, а також про поодинокі випадки некротичного гепатиту і дисфункції печінки, що в рідких випадках призводить до летального кінця.

Порушення з боку шкіри: нечасто - алергічні реакції, включаючи свербіж і висипання; рідко - алергічні реакції,  включаючи ангіоневротичний набряк,  кропив'янку  і світлочутливість; серйозні шкірні реакції, а саме: поліморфну еритему, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

Порушення з боку скелетно-м 'язової системи: нечасто - артралгія.

Нирково-сечові порушення: рідко - інтерстиціальний нефрит і гостра ниркова недостатність.

Порушення з боку репродуктивної системи: нечасто — вагініт.

Системні порушення: рідко - анафілаксія, включаючи набряк, кандидоз.

Лабораторні дослідження. Часті – зниження кількості лімфоцитів, збільшення кількості еозинофілів і зниження кількості бікарбонатів крові. Нечасті – підвищення білірубіну крові, активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, сечовини крові, креатиніну та зміни вмісту калію в крові.

При подальшому спостереженні було встановлено, що ці зміни мали оборотний характер.

 

Передозування. При передозуванні препарату можуть виникнути виражені алергічні реакції, тимчасова втрата слуху, сильна нудота, блювання, діарея. У такому випадку слід припинити прийом препарату і застосувати заходи щодо виведення препарату (промивання шлунка, призначення активованого вугілля), а також симптоматичну терапію.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. Азитроміцин слід призначати у період вагітності лише у разі крайньої необхідності при відсутності альтернативних засобів лікування.

Дані про виділення препарату в материнське молоко відсутні. Азитроміцин не слід приймати матерям, які годують груддю, або необхідно припинити грудне вигодовування.

 

Діти. Не рекомендується призначати дітям віком до 6 місяців.

 

Особливості застосування. Як і у випадку еритроміцину та інших макролідів, при прийомі азитроміцину іноді виникали поодинокі алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (в поодиноких випадках з летальним наслідком). Деякі з цих реакцій у випадках з азитроміцином мали рецидивуючий перебіг і потребували тривалішого періоду лікування і спостереження.

У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (GRF < 10 мл/хв) спостерігали 33% збільшення системної експозиції з азитроміцином.

У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, внаслідок одночасного застосування деяких  макролідних антибіотиків, іноді виникали явища ерготизму. Дані про можливу лікарську взаємодію між ріжками та азитроміцином відсутні. Проте, внаслідок теоретичної можливості виникнення ерготизму, не слід  одночасно призначати похідні ріжків і азитроміцин.

Як і у випадку застосування інших антибіотиків, слід пам’ятати про можливий розвиток ознак суперінфекції нечутливими мікроорганізмами, включаючи грибки.

При застосуванні інших макролідів спостерігали подовження тривалості серцевої реполяризації та інтервалу QT, що збільшувало ризик розвитку серцевої аритмії і тріпотіння-мерехтіння шлуночків. При застосуванні азитроміцину у хворих з підвищеним ризиком серцевої аритмії подібний ефект не можна повністю виключити.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.           Докази про те, що азитроміцин може погіршувати здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, відсутні.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Слід з обережністю призначати препарат Азитрокс® пацієнтам, які приймають інші лікарські засоби, що можуть подовжувати інтервал QT (наприклад хінідин, циклофосфамід, кетоконазол, терфенадин, галоперидол,  літій).

Антациди – одночасне застосування азитроміцину з одноразовою дозою 20 мл ко-магалдроксу не впливає на швидкість та ступінь абсорбції азитроміцину.

Цетиризин – при одночасному застосуванні азитроміцину не виникали явища фармакокінетичної взаємодії в рівноважному стані чи суттєві зміни інтервалу QT.

Диданозин (дидезоксиінозин) – одночасне застосування азитроміцину ВІЛ-позитивними пацієнтами не впливало на фармакокінетику рівноважного стану диданозину у порівнянні з плацебо.

Дигоксин – у пацієнтів, які одночасно отримують азитроміцин і дигоксин, слід враховувати можливість підвищення концентрацій дигоксину в плазмі.

Зидовудин – при застосуванні азитроміцину спостерігали незначний вплив на фармакокінетику або екскрецію з сечею зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак введення азитроміцину спричиняло збільшення концентрацій клінічно активного метаболіту фосфорильованого зидовудину в мононуклеарах крові. Клінічне значення цього факту неясне, але він може виявитися корисним для пацієнтів.

Азитроміцин не має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р450. Вважають, що препарат не має фармакокінетичної або лікарської взаємодії з еритроміцином та іншими макролідами. Азитроміцин не спричиняє індукцію або інактивацію цитохрому Р450 через цитохром-метаболітний комплекс.

Препарати ріжків – з огляду на теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне введення азитроміцину з похідними препаратів ріжків не рекомендується.

Були проведені фармакокінетичні дослідження одночасного застосування азитроміцину і наступних препаратів, метаболізм яких відбувається за участі цитохрому Р450.

Аторвастатин – одночасне застосування аторвастатину і азитроміцину не спричиняло зміни концентрацій аторвастатину в плазмі (на підставі аналізу  інгібування HMG CoA-редуктази).

Карбамазепін – вірогідний вплив на концентрації в плазмі карбамазепіну та його активного метаболіту у пацієнтів, що отримували одночасно азитроміцин, відсутній.

Циметидин – зміни фармакокінетики азитроміцину  при застосуванні циметидину за 2 години до застосування азитроміцину були відсутні.

Пероральні антикоагулянти типу кумарину – азитроміцин не змінює антикоагулянтний ефект варфарину, призначеного здоровим добровольцям. Були отримані повідомлення про потенціювання антикоагуляційного ефекту після одночасного застосування азитроміцину і пероральних антикоагулянтів типу кумарину. Хоча причинний зв’язок встановлений не був, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при призначенні азитроміцину пацієнтами, які отримують оральні антикоагулянти типу  кумарину.

Циклоспорин – одночасне застосування азитроміцину і циклоспорину спричиняло підвищення значень Cmax  і AUC0-5 для циклоспорину. Отже, слід з обережністю одночасно призначати ці препарати. Якщо таке одночасне застосування є необхідним, слід проводити моніторинг концентрацій циклоспорину і відповідну корекцію дози.

Ефавіренц – одночасне застосування азитроміцину і ефавіренцу не спричиняло будь-якої суттєвої фармакокінетичної взаємодії.

Флуконазол – одночасне застосування азитроміцину не призводить до зміни фармакокінетики флуконазолу. Загальна експозиція і період напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте при цьому спостерігали достовірне зниження Cmах  азитроміцину (на 18%), що не мало клінічного значення.

Індинавір – одночасне застосування азитроміцину не спричиняє статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру.

Метилпреднізолон – азитроміцин суттєво не впливає на фармакокінетику метилпреднізолону.

Мідазолам – при одночасному застосуванні азитроміцину не було виявлено суттєвих клінічних змін фармакокінетики і фармакодинаміки мідазоламу.

Нелфінавір – застосування нелфінавіру спричиняє збільшення рівноважних концентрацій азитроміцину в сироватці. Хоча корекція дози азитроміцину при його одночасному введенні з нельфінавіром не рекомендується, є виправданим ретельний моніторинг відомих побічних ефектів азитроміцину.

Рифабутин – одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливає на концентрацію кожного з препаратів у сироватці.

При одночасному застосуванні азитроміцину і рифабутину іноді виникала нейтропенія. Хоча нейтропенія асоціювалася з застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв’язок між застосуванням комбінації азитроміцину і рифабутину і цим побічним явищем  встановлена не була.

Силденафіл – не було отримано доказів впливу азитроміцину  на значення AUC і Cmax силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.

Терфенадин – доказів взаємодії між азитроміцином і терфенадином не було отримано.

Теофілін – при одночасному застосуванні суттєвих доказів клінічної взаємодії між азитроміцином і теофіліном отримано не було.

Триазолам – не було отримано доказів суттєвого впливу на фармакокінетичні показники при одночасному застосованні азитроміцину і триазоламу.

Триметоприм/сульфаметоксазол – одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу з азитроміцином не виявляло суттєвого впливу на максимальні концентрації, загальну експозицію або екскрецію з сечею триметоприму або сульфаметоксазолу. Значення концентрацій азитроміцину в сироватці відповідали таким, які спостерігалися в інших дослідженнях.

 

Фармакологічні властивості.  Фармакодинаміка. Азитроміцин є першим представником підкласу антибіотиків-макролідів, відомих під назвою азаліди, і за своєю хімічною структурою відрізняється від еритроміцину.  Хімічно він утворюється в результаті введення атома азоту в лактонове кільце еритроміцину А.

Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування  з 50 S-субодиницею рибосом і запобігання транслокації пептидів, при відсутності впливу на синтез полінуклеотидів.

У клінічних ізолятах Streptococcus pneumonia і Streptococcus pyogenes виявлені дві переважні детермінанти стійкості: mef і erm. Mef кодує вивідну помпу (насос), що обумовлює стійкість тільки до 14- і 15-членних макролідів. Mef був також виявлений у більшості інших видів. Ген erm кодує метилтрансферазу 23S-рРНК, що додає метильну групу до аденіну 2058 в 23S-рРНК (система зчитування рРНК E.coli). Метильований нуклеотид знаходиться в домені V, було виявлено, що він взаємодіє, крім макролідів, також із лінкозамідами і стрептограміном В, що врешті-решт приводить до фенотипу, відомого як MLSB-резистентність. Erm (B) і erm (A) виявлені в клінічних ізолятах S. pneumoniae і S.pyogenes.

Насос (помпа) AсrAB-TolC у Haemophilus influenzae відповідає за спадкове підвищене значення мінімальних інгібуючих  концентрацій  (MIC) для  макролідів.

На клінічних ізолятах мутації в 23S-р РНК, особливо в нуклеотидах 2057-2059 або 2611 в домені V, або мутації рибосомальних протеїнів L4 або L22 є поодинокими.

Рекомендовані контрольні показники для мінімальних інгібуючих концентрацій (MIC) у мкг/мл для азитроміцину (рекомендації Національного комітету з клінічних і лабораторних стандартів (National Committee for Clinical Laboratory Standards - NCCLS, США) є такими:

для видів Haemophilus: S < 4 без рекомендацій контрольних показників резистентності*;

Streptococci, включаючи   Streptococcus pneumonia і Streptococcus pyogenes: S < 0,5, R > 2.

 

*- Відсутність нині даних про стійкі штами передбачає визначення будь-якої категорії, що відрізняється від чутливої. Якщо штами дають у результаті значення мінімальних інгібуючих концентрацій, що відрізняються від результатів чутливих штамів, вони повинні бути подані до еталонної лабораторії для подальшого тестування.

 

Нижче наведені дані чутливості видів бактерій до азитроміцину.

Поширеність набутої  стійкості виділених видів може бути різною залежно від місцевості і часу, тому локальна інформація про резистентність необхідна особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Чутливі види

Аеробні грампозитивні бактерії. Staphylococcus aureus, Streptococcus agalactiae, Streptococci (групи C, F, G ) і стрептококи групи Viridans.

Аеробні грамнегативні бактерії. Bordetella pertussis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae*$, Haemophilus parainfluenzae*, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis* і Neіsseria gonorrhoeae.

Інші. Chlamidia pneumoniae*, Chlamidia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae* і Ureaplasma urealyticum.

Види, які набувають резистентності в поодиноких випадках

Аеробні грамнегативні бактерії. Streptococcus pneumonia* (рівень резистентності1 13%), Streptococcus pyogenes  (рівень резистентності1 10-14%).

Примітка. Азитроміцин має перехресну резистентність з еритроміцин-резистентними грампозитивними штамами.

Вроджено резистентні мікроорганізми

Enterobacteriaceae, Pseudomonas

*- види, для яких ефективність препарату була встановлена у клінічних випробуваннях.

$ -  види з природною проміжною чутливістю.

1 – рівні резистентності відображають нещодавно опубліковані значення виживання.

Фармакокінетика. Препарат азитроміцину Азитрокс® після перорального введення швидко абсорбується і широко розподіляється по всьому організму. Через швидкий розподіл в тканини і високу проникність всередину клітин вміст азитроміцину в тканинах є значно вищим, ніж у плазмі та сироватці крові. Після введення одноразової дози 500 мг концентрації  в тканинах-мішенях, таких як легені, мигдалеподібна залоза і передміхурова залоза, є вищими за MIC90 для імовірних патогенів.

 

Пікові рівні в плазмі досягаються через 2-3 год. Біодоступність становить приблизно 37%. Кінцевий період напіввиведення з плазми відображає період напіввиведення з тканин, який становить 2-4 дні. Основний шлях виведення азитроміцину, переважно у незміненому вигляді, є екскреція із жовчю.

 

Доклінічні відомості з безпеки. Довготривалих досліджень  на тваринах з метою оцінки канцерогенного потенціалу азитроміцину не проводилося. Результати стандартних лабораторних тестів  свідчать про відсутність у азитроміцину мутагенного потенціалу.  Не було виявлено негативного впливу  азитроміцину на фертильність.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, однорідні, розсипчасті дрібні гранули, з вишневим ароматом.

 

Термін придатності. 2 роки.

Термін придатності після розведення − 5 діб.

 

Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Не застосовувати препарат після закінчення зазначеного на упаковці терміну придатності.

 

Упаковка. По 1 флакону з 12,558 г порошку для приготування суспензії, по 1 флакону з 7,5 мл розчинника (вода очищена) разом із мірною ложкою та дозуючим пристроєм у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Зентіва Саглик Урунлері Санаї ве Тіджарет А.Ш., Туреччина.

 

Місцезнаходження.  Кючуккариштиран, 39780 Люлебургаз, Киркларелі, Туреччина.

 

Власник торгової ліцензії. Зентіва Саглик Урунлері Санаї ве Тіджарет А.Ш..