Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Алкалоїд АД - Скоп'є, Республіка Македонія

Міжнародна непатентована назва: Atorvastatin

АТ код: C10AA05

Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 20 мг № 30 (10х3) у блістері

Діючі речовини: 1 таблетка містить аторвастатину кальцію тригідрат еквівалентно аторвастатину 20 мг

Допоміжні речовини: лактоза, моногідрат/целюлоза мікрокристалічна; кальцію карбонат; коповідон; кросповідон; натрію кроскармелоза; натрію лаурилсульфат; кремнію діоксид колоїдний безводний; тальк; магнію стеарат; опадрай білий Y-1-7000 (гіпромелоза; макрогол 400; титану діоксид E 171)

Фармакотерапевтична група: Гіполіпідемічні засоби

Показання: Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів із підвищеним рівнем загального холестерину, холестерин-ліпопротеїнів низької щільності (Х-ЛПНЩ), аполіпопротеїну Б (апо Б), тригліцеридів (ТГ) з метою збільшення холестерин-ліпопротеїнів високої щільності (Х-ЛПВЩ) у хворих із первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготна родинна та неспадкова гіперхолестеринемія), комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (Фредриксонівський тип ІІа та ІІb), підвищеним рівнем ТГ у плазмі крові (Фредриксонівський тип IV) та хворих із дисбеталіпопротеїнемією (Фредриксонівський тип ІІІ) у випадках, коли дієта не забезпечує належного ефекту.
Для зниження рівня загального холестерину та Х-ЛПНЩ у хворих з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, коли дієта й інші немедикаментозні засоби не забезпечують належного ефекту.
Пацієнтам без клінічних проявів серцево-судинних захворювань, із наявністю або відсутністю дисліпідемії, але які мають кілька факторів ризику серцево-судинних захворювань, таких як тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень Х-ЛПНЩ або наявність у родинному анамнезі інформації про захворювання серцево-судинної системи в молодому віці з метою:
 зменшення ризику летальних проявів ішемічної хвороби серця і нелетального інфаркту міокарда;
 зменшення ризику виникнення інсульту;
 зменшення ризику виникнення стенокардії і необхідності виконання процедур реваскуляризації міокарда.
У пацієнтів із клінічними симптомами коронарних захворювань аторвастатин показаний для:
 зменшення ризику нелетального інфаркту міокарда;
 зменшення ризику летального та нефатального інсульту;
 зменшення ризику при проведенні процедури реваскуляризації;
 зменшення ризику госпіталізації з приводу застійної серцевої недостатності;
 зменшення ризику виникнення стенокардії.
Діти (10-17 років). Аторвастатин призначають як доповнення до дієти для зниження рівня загального холестерину, Х-ЛПНЩ та апо Б у хлопчиків і дівчаток у постменархіальний період, віком від 10 до 17 років із гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією, навіть за умови дотримання адекватної дієти, якщо:
а) рівень Х-ЛПНЩ залишається  190 мг/дл або
б) рівень Х-ЛПНЩ залишається  160 мг/дл та
 у сімейному анамнезі має місце виникнення серцево-судинних захворювань у молодому віці;
 у хворих дітей має місце два чи більше інших факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/12770/01/02



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ТОРЗАКС®

(TORZAX ®)

 

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить аторвастатину кальцію тригідрат еквівалентно аторвастатину 10 мг, 20 мг, 40 мг або 80 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат/целюлоза мікрокристалічна; кальцію карбонат; коповідон; кросповідон; натрію кроскармелоза; натрію лаурилсульфат; кремнію діоксид колоїдний безводний; тальк; магнію стеарат; опадрай білий Y-1-7000 (гіпромелоза; макрогол 400; титану діоксид E 171);

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічні препарати, монокомпонентні. Інгібітори ГМГ КoА-редуктази.

Код АТC C10A A05.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів із підвищеним рівнем загального холестерину, холестерин-ліпопротеїнів низької щільності (Х-ЛПНЩ), аполіпопротеїну Б (апо Б), тригліцеридів (ТГ) з метою збільшення холестерин-ліпопротеїнів високої щільності (Х-ЛПВЩ) у хворих із первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготна родинна та неспадкова гіперхолестеринемія), комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (Фредриксонівський тип ІІа та ІІb), підвищеним рівнем ТГ у плазмі крові (Фредриксонівський тип IV) та хворих із дисбеталіпопротеїнемією (Фредриксонівський тип ІІІ) у випадках, коли дієта не забезпечує належного ефекту.

Для зниження рівня загального холестерину та Х-ЛПНЩ у хворих з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, коли дієта й інші немедикаментозні засоби не забезпечують належного ефекту.

Пацієнтам без клінічних проявів серцево-судинних захворювань, із наявністю або відсутністю дисліпідемії, але які мають кілька факторів ризику серцево-судинних захворювань, таких як тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень Х-ЛПНЩ або наявність у родинному анамнезі інформації про захворювання серцево-судинної системи в молодому віці з метою:

-        зменшення ризику летальних проявів ішемічної хвороби серця і нелетального інфаркту міокарда;

-        зменшення ризику виникнення інсульту;

-        зменшення ризику виникнення стенокардії і необхідності виконання процедур реваскуляризації міокарда.

У пацієнтів із клінічними симптомами коронарних захворювань аторвастатин показаний для:

-        зменшення ризику нелетального інфаркту міокарда;

-        зменшення ризику летального та нефатального інсульту;

-        зменшення ризику при проведенні процедури реваскуляризації;

-        зменшення ризику госпіталізації з приводу застійної серцевої недостатності;

-        зменшення ризику виникнення стенокардії.

Діти (10-17 років). Аторвастатин призначають як доповнення до дієти для зниження рівня загального холестерину, Х-ЛПНЩ та апо Б у хлопчиків і дівчаток у постменархіальний період, віком від 10 до 17 років із гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією, навіть за умови дотримання адекватної дієти, якщо:

а) рівень Х-ЛПНЩ залишається ≥ 190 мг/дл або

б) рівень Х-ЛПНЩ залишається ≥ 160 мг/дл та

-     у сімейному анамнезі має місце виникнення серцево-судинних захворювань у молодому віці;

-     у хворих дітей має місце два чи більше інших факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до аторвастатину або до інших компонентів препарату; активні захворювання печінки або персистуюче підвищення активності печінкових трансаміназ (у 3 рази вище за норму); період вагітності і годування груддю, вірогідність настання вагітності внаслідок застосування недостатньо ефективних методів контрацепції.

 

Спосіб застосування та дози.

Застосовують внутрішньо. Добову дозу аторвастатину приймають відразу і в будь-який час незалежно від прийому їжі.

Перед початком, а також під час лікування аторвастатином пацієнтам слід дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічної дієти.

Доза може бути індивідуалізована згідно з початковим рівнем Х-ЛПНЩ, метою терапії та її ефективності.

Зазвичай початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу. Корекцію дози слід проводити з інтервалом у 4 тижні або більше. Максимальна доза становить 80 мг 1 раз на добу.

Первинна гіперхолестеринемія і комбінована (змішана) гіперліпідемія.

У більшості випадків достатньо призначити препарат у дозі 10 мг 1 раз на добу, щодня. Ефект лікування розвивається через 2 тижні, максимальний ефект - через 4 тижні. Позитивні зміни підтримуються шляхом тривалого застосування препарату.

Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія.

Рекомендується призначати препарат у початковій дозі 10 мг 1 раз на добу, щодня. Дозу встановлюють індивідуально. Коригувати дозу можна з інтервалом у 4 тижні та більше.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія.

У більшості випадків у пацієнтів із гомозиготною родинною гіперхолестеринемією результат досягається внаслідок застосування 80 мг аторвастатину 1 раз на добу, що забезпечує зниження рівня Х-ЛПНЩ понад 15 % (18-45 %).

Ниркова недостатність.

Корекція дози не потрібна.

Печінкова недостатність.

Аторвастатин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції печінки. Аторвастатин протипоказаний хворим з активним захворюванням печінки.

Люди літнього віку.

Застосовуючи рекомендовані дози, ефективність і безпека у пацієнтів віком від 70 років такі ж, як і в загальній групі пацієнтів.

Гіперхолестеринемія у дітей віком від 10 до 17 років.

Рекомендована початкова доза аторвастатину становить 10 мг на добу з титруванням до        20 мг на добу (згідно індивідуальної реакції і переносимості пацієнта).

 

Побічні реакції.

Класифікація частоти виникнення побічних реакцій:

дуже часто (< 1/10); часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); рідко (> 1/10000,         < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних).

Інфекційні і паразитарні захворювання.

Часто: назофарингіт.

З боку крові і лімфатичної системи.

Рідко: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи.

Часто: алергічні реакції;

дуже рідко: анафілактична реакція.

З боку обміну речовин.

Часто: гіперглікемія;

нечасто: гіпоглікемія, збільшення маси тіла, втрата апетиту.

Порушення психіки.

Нечасто: безсоння, страхітливі сновидіння.

З боку нервової системи.

Часто: головний біль;

нечасто: запаморочення, парестезія, гіпестезія, зміна смаку, амнезія;

рідко: периферична нейропатія.

З боку органів зору.

Нечасто: нечіткість зору;

рідко: розлад зору.

З боку органів слуху і рівноваги.

Нечасто: дзвін у вухах;

дуже рідко: втрата слуху.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння.

Часто: горловий біль, носова кровотеча.

З боку травної системи.

Часто: запор, метеоризм, диспепсія, нудота, пронос;

нечасто: блювання, біль у верхній і нижній частині живота, відрижка, панкреатит.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів.

Нечасто: гепатит;

рідко: холестаз, холестатична жовтяниця;

дуже рідко: печінкова недостатність.       

З боку шкіри і підшкірних тканин.

Нечасто: кропив'янка, шкірні висипання, свербіж, алопеція;

рідко: ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, у тому числі мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

З боку скелетно-м'язової і сполучної тканини.

Часто: біль у м'язах, артралгія, біль у кінцівках, м'язовий спазм, опухання суглоба, біль у спині;

нечасто: біль у шиї, м'язове стомлення;

рідко: міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендопатія, яка іноді ускладнюється розривом.

З боку статевих органів і молочної залози.

Дуже рідко: гінекомастія, імпотенція.

 

Загальні розлади і порушення в місці введення.

Нечасто: дискомфорт, астенія, біль у грудях, периферичний набряк, стомлюваність, підвищена температура.

Лабораторні та інструментальні дані.

У пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігалося м'яке, скороминуще підвищення сироваткових трансаміназ, що не вимагає припинення лікування.

Часто: зміни функціональних проб печінки, підвищення креатинкінази у крові;

нечасто: наявність лейкоцитів у сечі.

Діти.

З боку нервової системи.

Часто: головний біль.

З боку травної системи.

Часто: біль у животі.

Лабораторні та інструментальні дані.

Часто: підвищений рівень аланінамінотрансферази, підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК) у крові.

На основі наявних даних передбачається, що частота, тип і тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як у дорослих.

При застосуванні деяких статинів були зареєстровані наступні небажані явища: сексуальні дисфункції; депресія; виняткові випадки інтерстиціального захворювання легенів, особливо при тривалій терапії.

 

Передозування.

Специфічного лікування немає; проводять симптоматичну та підтримуючу терапію. Необхідно провести аналіз функцій печінки і вимірювати рівень сироваткової КФК. Оскільки аторвастатин зв'язується з білками плазми крові, гемодіаліз малоефективний.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Аторвастатин протипоказаний у період вагітності. Жінкам репродуктивного віку слід рекомендувати ефективні методи контрацепції на період лікування аторвастатином.
Аторвастатин протипоказаний у період годування груддю. Не відомо, чи виділяється аторвастатин у грудне молоко. Оскільки існує потенційний ризик для дітей грудного віку, під час лікування аторвастатином слід припинити годування груддю.

 

Діти.

Аторвастатин не призначають дітям віком до 10 років.

 

Особливості застосування.

Вплив на печінку.

Функцію печінки слід контролювати до початку лікування і періодично упродовж курсу терапії. Функціональні печінкові показники слід контролювати також у пацієнтів, у яких розвиваються порушення функції печінки. Пацієнти, у яких відзначається підвищення активності трансаміназ, повинні знаходитися під наглядом лікаря аж до нормалізації показників. Якщо активність печінкових трансаміназ підвищилася в 3 рази та більше порівняно з нормальними показниками, рекомендується зниження дози або відміна препарату.

Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам, які зловживають алкоголем і/або мають захворювання печінки в анамнезі.

Вплив на скелетні м'язи.

Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, аторвастатин в одиничних випадках може чинити вплив на скелетні м'язи і викликати міалгію, міозит і міопатію, які можуть прогресувати до виникнення рабдоміолізу - стану, який потенційно загрожує життю пацієнта і який характеризується значним збільшенням рівня КФК (понад 10 разів порівняно з верхньою межею норми), міоглобінемією і міоглобінурією, що може призвести до ниркової недостатності.

Перед початком лікування.

Аторвастатин необхідно з обережністю призначати пацієнтам з наявністю чинників, які сприяють виникненню рабдоміолізу. Визначати рівні КФК перед початком лікування статинами необхідно в таких випадках: при нирковій недостатності; гіпотиреозі; наявності спадкових м'язових захворювань в індивідуальному або сімейному анамнезі; якщо раніше при лікуванні статинами або фібратами спостерігалася м'язова токсичність; якщо пацієнт раніше переніс захворювання печінки і/або вживає алкоголь; у пацієнтів літнього віку (віком від 70 років) необхідність проведення цього дослідження визначається з урахуванням наявності інших чинників, які сприяють розвитку рабдоміолізу; у випадках можливого збільшення концентрації в плазмі крові, наприклад при взаємодії з лікарськими засобами і в особливих групах населення, у тому числі генетичні субпопуляції (див. розділ «Фармакокінетика»).

У подібних ситуаціях необхідно ретельно зважити співвідношення користь/ризик лікування. Рекомендується проводити ретельний клінічний моніторинг. При значному підвищенні початкових рівнів КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми) лікування цим препаратом не починають.

Визначення рівня КФК.

Визначення рівня КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності будь-яких інших чинників, які можуть підвищувати рівень КФК, оскільки це може призводити до неточних результатів. При значному підвищенні початкових рівнів КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми) рекомендується повторне проведення дослідження через 5-7 днів, щоб підтвердити отримані результати.

Під час лікування:

- пацієнтам необхідно негайно повідомляти лікаря про усі випадки виникнення болю в м'язах, судомах або слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездуженням і підвищенням температури тіла;

- якщо подібні симптоми виникають у пацієнта під час лікування аторвастатином, тоді необхідно визначити рівень КФК. У разі значного підвищення цього показника (більш ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми) препарат необхідно відмінити;

- у разі, якщо м'язові симптоми тяжкого ступеня і викликають значний дискомфорт, навіть якщо рівень КФК менш ніж у 5 разів перевищує верхню межу норми, лікування необхідно припинити;

- лікування аторвастатином необхідно припинити при клінічно значущому підвищенні рівня КФК (більш ніж у 10 разів порівняно з верхньою межею норми) або у разі діагностованого рабдоміолізу чи підозри на його виникнення.

Ризик розвитку рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину з деякими лікарськими засобами, такими як потужні інгібітори CYP3A4 або транспортних білків (наприклад циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол і інгібітори ВІЛ-протеази, включаючи ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір).

Ризик розвитку міопатії також збільшується при одночасному застосуванні гемфіброзилу та інших похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, ніацину та езетимібу.

Геморагічний інсульт.

Терапія аторвастатином у дозі 80 мг у пацієнтів без серцево-судинних захворювань, які за 6 і менше місяців до початку лікування мали інсульт або транзиторну ішемічну атаку (ТІА), збільшує частоту виникнення геморагічних інсультів. У пацієнтів, у яких геморагічний інсульт виник на початку терапії, ризик повторного геморагічного інсульту збільшувався. Аторвастатин у дозі 80 мг зменшує загальну кількість інсультів та зменшує кількість випадків серцево-судинних захворювань.

Препарат містить лактозу, тому його не слід приймати пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом Lapp-лактази або порушеннями абсорбції.

1 таблетка по 10 мг містить лактози 45,82 мг;
1 таблетка по 20 мг містить лактози 91,63 мг;
1 таблетка по 40 мг містить лактози 183,26 мг;
1 таблетка по 80 мг містить лактози 366,53 мг.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Аторвастатин виявляє незначний вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами, але рекомендовано дотримуватись обережності при здійсенні вищенаведених дій.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Аторвастатин метаболізується під дією цитохрому P450 3A4 (CYP3A4) і є субстратом транспортних білків, наприклад, транспортер печінкового поглинання OATP1B1. Одночасне застосування інгібіторів CYP3A4 або транспортних білків може призвести до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі і збільшення ризику розвитку міопатії. Ризик може бути також збільшений при одночасному прийомі аторвастатину з лікарськими засобами, що мають потенціал, викликати міопатію (похідні фіброєвої кислоти та езетиміб).

Інгібітори CYP3A4. Слід уникати одночасного застосування потужних інгібіторів CYP3A4 (наприклад циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол і інгібітори ВІЛ-протеази, включаючи ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір), оскільки призводять до значного підвищення концентрації аторвастатину.

При необхідності одночасного застосування слід розглянути питання про зниження початкової і максимальної дози аторвастатину та рекомендується відповідне клінічне спостереження за пацієнтом.

Помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад еритроміцин, дилтіазем, верапаміл і флуконазол) можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі. Підвищення ризику розвитку міопатії спостерігається при одночасному застосуванні еритроміцину в комбінації зі статинами. Аміодарон та верапаміл пригнічують діяльність CYP3A4 і їх одночасне застосування з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину.

При одночасному застосуванні з помірними інгібіторами CYP3A4 слід розглянути питання про призначення аторвастатину в нижчій максимальній дозі і провести відповідне клінічне спостереження за пацієнтом. Клінічний моніторинг рекомендується також після початку терапії або після корекції дози інгібітору.

Грейпфрутовий сік. Містить один або більше компонентів, які пригнічують CYP3A4, отже, може підвищувати плазматичні концентрації речовин, які метаболізуються під дією CYP3A4. Застосування 240 мл (1 склянки) грейпфрутового соку призводить до зниження AUC на    20,4 % активного ортогідроксиметаболіту. Велика кількість грейпфрутового соку (більше  1,2 л у день впродовж 5 днів) збільшує показник AUC аторвастатину у 2,5 раза і показник AUC активного аторвастатину і його метаболітів.

Індуктори CYP3A4. Одночасне застосування аторвастатину і стимуляторів Р450 3А4 (рифампіцин, ефавіренц, звіробій продірявлений) може викликати зниження концентрації аторвастатину різного ступеня в плазмі крові.

У зв'язку з подвійним механізмом дії рифампіцину (індуктор цитохрому Р450 3А4 і інгібітор ферменту-переносника ОАТР1В1 в печінці) рекомендується одночасно застосовувати його з аторвастатином, оскільки відстрочене застосування аторвастатину після терапії рифампіцином супроводжувалося значним зниженням концентрації аторвастатину у плазмі крові. При необхідності одночасного застосування слід контролювати ефективність препарату.

Інгібітори транспортних білків. Інгібітори транспортних білків (наприклад, циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. За необхідності одночасного застосування рекомендується зниження дози та клінічний моніторинг ефективності.

Гемфіброзил/похідні фібринової кислоти. Ризик виникнення м'язових подій збільшується при одночасному застосуванні фібринової кислоти та аторвастатину. Тому слід застосовувати найнижчі дози аторвастатину для досягнення терапевтичного ефекту і контролювати пацієнтів відповідним чином.

Езетиміб. Ризик виникнення м'язових подій збільшується при одночасному застосуванні езетимібу та аторвастатину. Рекомендується клінічний моніторинг пацієнтів.

Колестипол. При одночасному застосуванні аторвастатину і колестиполу плазматична концентрація аторвастатину і його активних метаболітів знижувалася приблизно на 25 %.  У той же час гіполіпідемічний ефект при застосуванні цих препаратів у комбінації був більш виражений, ніж при прийомі кожного із засобів окремо.

Фузидова кислота. При одночасному застосуванні аторвастатину і фузидової кислоти були відзначені м'язові події, в тому числі рабдоміоліз. Пацієнтів слід ретельно контролювати і при необхідності тимчасово припинити лікування аторвастатином.

Дигоксин. При багаторазовому одночасному прийомі дигоксину і 10 мг аторвастатину рівноважні концентрації дигоксину в плазмі крові трохи збільшилися. Пацієнти, які приймають дигоксин, повинні знаходитися під постійним контролем.

Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину і пероральних контрацептивів призводить до підвищення концентрації у плазмі норетиндрону та етинілестрадіолу.

Варфарин. Одночасне застосування аторвастатину і варфарину призводить до незначного зниження протромбінового часу в перші дні такого лікування, проте через 15 діб застосування аторвастатину цей показник нормалізується. Однак потрібний постійний контроль за станом пацієнтів, які отримують варфарин, якщо до схеми лікування додають аторвастатин.

Антациди. Одночасне застосування аторвастатину і суспензії пероральних антацидів, яка містить гідроксиди алюмінію і магнію, зменшує концентрацію аторвастатину в плазмі приблизно на 35 %, однак це не впливало на зменшення рівня Х-ЛПНЩ.

Антипірин. Оскільки аторвастатин не змінює фармакокінетику антипірину, взаємодія між іншими препаратами, що метаболізуються за допомогою цього ж цитохрому (такими як терфенадин, толбутамід, тріазолам, пероральні контрацептиви), є малоймовірною.

Азитроміцин. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щоденно) і азитроміцину       (500 мг щоденно) не змінювало концентрацію аторвастатину в плазмі.

Амлодипін. У дослідах взаємодії лікарських засобів одночасне застосування 80 мг аторвастатину з 10 мг амлодипіну у здорових добровольців супроводжувалося збільшенням експозиції аторвастатину, хоча не мало клінічно значущого ефекту.

Наведені вище взаємодії і застереження слід враховувати при лікуванні дітей.

 

Фармакологічні властивості.                        

Фармакодинаміка.

Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази – ензиму, який регулює швидкість перетворення ГМГ-КоА в мевалонат – попередник стеролів (у тому числі холестерин). У печінці ТГ і холестерин включаються в ЛПДНЩ, проникають у плазму крові і транспортуються до периферичних тканин. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ і катаболізуються переважно шляхом взаємодії з рецепторами, які мають високу афінність до ЛПНЩ (рецептори ЛПНЩ).

Аторвастатин знижує концентрації холестерин і ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерин у печінці і збільшення кількості рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, що посилює захоплення і катаболізм ЛПНЩ.

Фармакокінетика.
Абсорбція. Швидко всмоктується після перорального прийому; Cmax досягається через 1-2 години. Всмоктування і концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі препарату. Біодоступність аторвастатину у формі таблеток порівняно з розчином становить 95 % і 99 % відповідно. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить приблизно 12 %, а системна доступність інгібуючої активності по відношенню до ГМГ-КоА-редуктази –приблизно 30 %. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним кліренсом у слизовій оболонці травного тракту і біотрансформацією під час первинного проходження через печінку.

Розподіл. Середній об'єм розподілу аторвастатину дорівнює приблизно 381 л. Зв'язування з білками плазми крові становить ≥ 98 %.

Метаболізм. Аторвастатин значною мірою метаболізується за допомогою цитохрому P450 3A4, утворюючи при цьому орто- і парагідроксильовані похідні і різні продукти                    β-окиснення; далі метаболізується шляхом глюкуронізації. In vitro орто- і парагідроксильовані метаболіти проявляють інгібуючу активність відносно ГМГ-КоА-редуктази еквівалентно дії аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату по відношенню до ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70 % визначається активністю циркулюючих метаболітів.

Виведення. Аторвастатин головним чином виводиться з жовчю після печінкової і/або позапечінкової біотрансформації і не піддається шлунково-печінковій рециркуляції. T1/2 аторвастатину з плазми становить приблизно 14 годин. Інгібуюча активність по відношенню до ГМГ-КоА-редуктази зберігається упродовж 20-30 годин внаслідок присутності активних метаболітів.

Особливі групи населення

Пацієнти літнього віку: плазматичні концентрації аторвастатину та його метаболітів у здорових добровольців літнього віку вище, ніж у молодих пацієнтів, в той же час гіполіпідемічні ефекти порівнянні з такими у пацієнтів молодших вікових груп.

Стать: концентрація аторвастатину і його активних метаболітів у плазмі крові у жінок відрізняється від такої у чоловіків (Cmax вище приблизно на 20 %, a AUC нижче на 10 %). Проте ці розбіжності не мають клінічного значення, а гіполіпідемічний ефект препарату у чоловіків і жінок майже однаковий.

Ниркова недостатність: захворювання нирок не впливає на концентрацію аторвастатину у плазмі крові або на ліпідні ефекти аторвастатину і його активних метаболітів.

Печінкова недостатність: у хворих на алкогольний цироз печінки концентрація аторвастатину і його метаболітів у плазмі крові значно підвищена (Cmax – приблизно у          16 разів, значення AUC – в 11 разів).

SLOC1B1 поліморфізм: у пацієнтів з поліморфізмом SLCO1B1 існує ризик підвищеної експозиції аторвастатину, що може призвести до збільшення ризику розвитку рабдоміолізу.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 10 мг, 20 мг и 40 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з рискою з одного боку;

таблетки по 80 мг: довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, з рискою з одного боку.

 

Термін придатності.

2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

 

 

 

 

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

Таблетки по10 мг, 20 мг і 80 мг.

Первинна упаковка: 10 таблеток у блістері з плівки PVC/TE/PVdC та алюмінієвої фольги;

вторинна упаковка: 3 блістери у картонній коробці.

Таблетки по 40 мг.

Первинна упаковка: 15 таблеток у блістері з плівки PVC/TE/PVdC та алюмінієвої фольги;

вторинна упаковка: 2 блістери у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

АЛКАЛОЇД АД-Скоп'є.

ALKALOID AD-Skopje.

 

Місцезнаходження.

Бульвар Олександра Македонського 12, 1000 Скоп'є, Республіка Македонія.